конспект Управління малим бізнесом. Конспект лекцій з дисципліни управління малим бізнесом для фахівців галузі знань 0306 Менеджмент І адміністрування, для спеціальності 03060101 Менеджмент організацій І адміністрування (за видами економічної діяльності)
 Скачать 1.07 Mb.
|
|
Венчурне (ризикове) фінансування Венчурне (ризикове) фінансування в широкому розумінні цього поняття означає весь ризиковий внесок й фінансові проекти, передовсім, у галузі високих технологій. У більш стислому значенні його можна розглядати як довго– або середньострокові інвестиції у формі кредитів або вкладень в акції. Їх здійснюють венчурні фонди з метою створення й розвитку малих підприємств, які швидко розвиваються. Як правило, малі венчурні (ризикові) підприємства тісно пов’язані зі сферою науково- дослідних та експериментально-конструкторських розробок. Тому для їх позначення часто використовують поняття «малі інноваційні підприємства». Венчурні фонди створюються в декількох організаційних формах, головною з яких є спеціалізована незалежна фірма 76 венчурного капіталу. Іншими формами є венчурні фонди великих корпорацій, інвестиційні компанії малого бізнесу, науково-дослідні товариства з обмеженою відповідальністю тощо. Через свої венчурні фонди великі промислові корпорації здійснюють ризикове фінансування малих підприємств. З огляду на цю особливість розвиток венчурного фінансування в нашій країні дасть змогу щонайповніше розкрити й реалізувати потенціал фінансово-промислових груп. Вони, взаємодіючи з малими інноваційними підприємствами, дали б змогу сповна застосовувати творчі можливості й теоретичні здобутки українських вчених і завдяки цьому осучаснювати застарілу технічну й технологічну базу економічних галузей нашої країни. Наприклад, відкриття і діяльність малих венчурних підприємств у США стало не лише фактором пожвавлення науково-технічного розвитку, а в 80-х роках перетворилося на налагоджений організаційно-управлінський інструмент виявлення, створення й ефективного відбору інновацій. Під час цієї форми головна частка капіталу, як правило, вкладається у формі участі в створенні невеликих підприємств, що спеціалізуються на впровадженні нових ідей і технологій. Саме розробка нових технологій (інформатика, електроніка, зв’язок, генна інженерія, охорона здоров’я) і поглинає найбільшу частину капіталовкладень. Держава втручається в цю сферу, надаючи гарантії банкам щодо покриття можливих збитків або сприяння створенню й розвитку інвестиційних компаній. Таким інвестуванням займаються відповідні підрозділи державних або приватних банків та спеціально створені для цього товариства. Наприклад, Федеративна Республіка Німеччина і безпосередньо вкладає державні кошти в малі підприємства наукоємного бізнесу, і гарантує повернення 75% вартості позики, які надаються їм приватними кредитними установами, якщо таке підприємство збанкрутує. У Франції діє спеціальна урядова організація й приватно-державний банк, що здійснює фінансову підтримку малих інноваційних підприємств. У Великобританії, згідно з урядовою схемою гарантування позик, надається 80% гарантія середньострокових позик, у формі якої розподіляється значна частина «венчурних» інвестицій. Останнім часом дедалі більше активізується діяльність європейських товариств, спрямована на стимулювання інноваційної діяльності малих та середніх підприємств за рахунок системи європейських позик. Завдяки гармонізації оподаткування та інших регуляторних засобів в просторі єдиного європейського ринку зараз заохочується й створення європейських консорціумів ризикового капіталу, діяльність яких нерідко виходить і за межі європейського континенту. Венчурний бізнес, особливо американського типу, – це система економічних відносин між великими й малими підприємствами з метою застосування науко-технічних досягнень. Але ця форма має й ширший зміст. Венчурний бізнес – це також форма розширеного відтвореного фінансового капіталу завдяки динамічному оновленню продукції та вдосконаленню технологічної бази виробництва, розвитку нових ринків під впливом науково-технічного прогресу. Як правило, виокремлюють дві організаційні форми венчурних груп. Під час так званих «внутрішніх венчурів» вибір пріоритету здійснюється всередині підприємства. Тут організовується колектив, який очолює автор проекту і надалі самостійно формує кадрову політику. Підприємство надає йому всі необхідні кошти й забезпечує всебічну допомогу. Іншою формою венчурної організації є «венчурні підприємства». У цьому випадку 77 ініціатор венчура виходить зі складу корпорації й створює окрему юридичну особу. Така група фінансується або тією ж корпорацією, в якій «народився» венчур, або стороннім венчурним капіталом, який надають структури, що спеціалізуються на фінансуванні венчурних груп. Створення венчурного підприємства складається з трьох головних складових: ідеї нововведення (нового продукту, технології, послуги); суспільної потреби та підприємця, який готовий на основі такої ідеї створити нове підприємство; ризикового капіталу для фінансування такого підприємства. Як правило, процес відкриття нової корпорації проходить декілька етапів розвитку: I. Група інженерів-винахідників, розробників або вчених разом з фахівцями- управлінцями відкривають підприємство з виробництва нового продукту або вже освоєного виробничого продукту на основі нової технології. Початковий капітал формується з їхніх власних коштів. II. Зі своїми коштами до них приєднується власник венчурного капіталу. Це приватне підприємство є, по суті, дослідно-конструкторською лабораторією, що займається розробкою ідей одного або двох виробів. Засновники підприємства є його працівниками. III. Засновники розробляють свою економічну стратегію, вивчають ринок, створюють раду директорів та організовують виробництво. Розпочинається випуск й проштовхування на ринку нової продукції, орієнтованої на конкретних замовників. Завдання підприємства на цьому етапі – завоювати довіру споживачів і отримати замовлення. IV. Удосконалюється технологія та розширюється виробництво. Розпочинається промисловий випуск продукції для масового споживача. Підприємство створює спеціальні підрозділи для збуту, формує нову організаційну структуру. Як правило, на цій стадії виробництво ще не дає прибутку. V. Освоєння додаткових капіталовкладень, спрямованих на зростання масштабів виробництва, покращання якості продукції, створення обігових активів, розширення ринку. Швидкий розвиток підприємства потребує координованості різних видів його діяльності та вдосконалення організаційної структури. А стратегію виробництва й збуту визначає вже кон’юнктура ринку. VI. Після налагодження випуску продукції й подолання збитковості виробництва, підприємство може розпочати емісію власних акцій й продавати на ринку цінні папери. Загалом, весь період розвитку такого підприємства в розвинутих країнах складає близько п’яти років. Іноді – 2-3 роки. Оскільки кошти венчурного капіталу вкладаються без будь-яких матеріальних гарантій з боку отримувача венчуру, інвестори погоджуються з ризиком втрати вкладених коштів у разі провалу справи. За експертними даними, близько 20% венчурних підприємств зазнають краху через невміння враховувати всі ринкові вимоги, а 60% лише повертають вкладені кошти. Зате у разі успіху норма прибутку на авансований капітал може значно перевищити банківські відсотки. 9.2. Необхідність та форми самоорганізації підприємств малого бізнесу Формами самоорганізації підприємств малого бізнесу є об’єднання громадян, політичні партії, громадські організації, союзи, асоціації, фонди, спілки тощо. Об’єднання громадян - це добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об’єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до Закону України 78 «Про об’єднання громадян» визнається політичною партією або громадською організацією. Політичною партією є об’єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі. Громадська організація - це об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Асоціація (от лат. Associatio – з’єднання) – об’єднання організацій або осіб для досягнення загальної господарської, політичної, наукової, культурної або якої-небудь іншої мети. Об’єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо), утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу. Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об’єднання громадян користуються правом: представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах; брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо); ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об’єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні; створювати установи та організації; одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань; вносити пропозиції до органів влади і управління; розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі; засновувати засоби масової інформації. Громадські організації мають право засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей. Кошти та майно громадських організацій утворюються за рахунок вступних та членських внесків, абонентських та цільових внесків, добровільних внесків, пожертвувань, передачі інтелектуальної і іншої власності від вітчизняних та іноземних держав, громадських, комерційних організацій та приватних осіб, грантів, в тому числі міжнародних, інших надходжень, що не суперечать чинному законодавству України. Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ і організацій, заснованих підприємств. Процес виникнення та становлення громадських об’єднань підприємців в Україні розпочався з 1989 р. Так, восени 1989 року виникла Спілка кооперативів та підприємців України, яку було засновано та затверджено 20 травня 1989 р. першим з’їздом Спілки об’єднаних кооперативів УРСР. Спілка кооперативів та підприємців України спрямовувала свою громадську діяльність на розв’язання головних завдань, виголошених у статуті, а саме: разом з органами державного управління брати участь у розробці основних напрямів розвитку 79 кооперативного руху, сприяти наданню підприємцям і кооперативам податкових та інших пільг; здійснювати соціальний захист підприємців. У липні 1990 року було створено дві спілки підприємців: Спілку малих підприємств України та Спілку орендарів і підприємців України. Спілку малих підприємств України було створено за ініціативою малих підприємств з метою всебічної комплексної підтримки малого підприємництва. Спілка на добровільних засадах об'єднала громадян-підприємців, підприємства різних форм власності: приватні і колективні, кооперативні, змішані та державні, господарські товариства, банки, компанії, інші формування. Спілкою створені й працюють регіональні центри, представництва, асоціації, фонди. На III з’їзді Спілки (жовтень 1994 р.) її було перетворено на Спілку малих та середніх підприємств, а у травні 1996 року її перейменовано на Спілку підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України. Згідно зі статутом Спілка підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України надає різноманітну підтримку підприємцям: правова підтримка та захист економічних, професійних, соціальних інтересів членів Спілки на всіх рівнях державного й господарського управління, консолідація зусиль підприємств, координація їхньої діяльності; консультаційно-юридична допомога в розвитку підприємницької діяльності, економічні консультації та аудиторське обслуговування членів Спілки, централізоване забезпечення необхідною інформацією з коментарями до законів, декретів, постанов, інструкцій; навчання та підвищення кваліфікації, професіоналізму членів Спілки, проведення конгресів, конференцій, семінарів, симпозіумів, ділових зустрічей, шкіл підприємництва, а також безплатно для членів Спілки двічі на місяць консультацій із правових питань, бухгалтерського обліку, оподаткування (за «круглим столом»); надання інформаційно-правової допомоги членам Спілки в приватизації підприємств, основних фондів, землі, приміщень, іншого майна; сприяння в інвестуванні виробництва, промислової кооперації, розвитку торговельної діяльності через різноманітні фонди, банки; встановлення прямих зв’язків між фірмами й малими підприємствами, діловими колами України та іноземних держав, розвиток співробітництва з підприємницькими спілками, асоціаціями, фондами в Україні й за кордоном, активне сприяння економічному та науково- технічному співробітництву з країнами світу. Тісна співпраця виконавчої дирекції з торгово-економічними представництвами посольств зарубіжних країн в Україні дає можливість членам Спілки - малим і середнім підприємствам - встановити ділові зв’язки з підприємцями і фірмами з-за кордону, постійно отримувати необхідну інформацію про їхню діяльність. Цій меті підпорядковані й щоквартальні Міжнародні форуми «Пошук партнерів». Спілка орендарів і підприємців України - добровільна громадська організація, створена в липні 1990 року і перереєстрована Міністерством юстиції України в лютому 1993 року (свідоцтво № 382). Головна мета Спілки - захист економічних, правових, соціальних та інших інтересів її членів, а також сприяння їхній підприємницької діяльності. Основні завдання Спілки орендарів і підприємців Українитакі: 80 надання консультативно-правової допомоги та практичне сприяння її членам у розвитку підприємницької діяльності; інформаційне забезпечення членів Спілки, створення банку даних про їхню діяльність; сприяння членам Спілки в пошуку партнерів для створення спільних цільових виробництв, у тому числі й за кордоном; сприяння створенню передумов для розвитку підприємницької діяльності; пропаганда і популяризація орендних відносин і підприємництва. Спілка орендарів і підприємців України спрямовує свою роботу на прискорення радикальних економічних реформ соціального спрямування та пошук механізмів роздержавлення, які б забезпечили «м’який» перехід до ринку та побудову соціально збалансованої економіки. Спілка брала безпосередню участь у розробці 6 проектів законів, які стосуються інтересів підприємців. За її участю розроблено закони України з питань приватизації, оренди майна державних підприємств, демонополізації тощо. 15 лютого 1992 року засновано Український союз промисловців та підприємців (далі - УСПП),який є правонаступником заснованої в 1990 році Асоціації підприємств промисловості, будівництва, транспорту, зв’язку та наукових організацій «Україна». Статут УСПП зареєстровано Міністерством юстиції України 31 березня 1992 р. як статут громадської організації, яка має загальнодержавний статус і діє на всій території України. Головна мета УСПП - захист економічних, соціальних та інших спільних інтересів вітчизняних виробників товарів і послуг, сприяння формуванню в Україні соціально орієнтованої економіки, розв’язання питань соціального партнерства на засадах трипартизму. УСПП разом зі своїми регіональними відділеннями у період перехідної економіки відіграє провідну роль у справах захисту прав вітчизняних товаровиробників. Його діяльність спрямована на підвищення соціального добробуту України; сприяння становлення рівноправності всіх форм власності; розвиток науково-технічного прогресу; впровадження ефективних форм організації праці на виробництві; розвиток трудових ресурсів; сприяння створенню галузевих (корпоративних) об’єднань товаровиробників та роботодавців; сприяння налагодженню взаємовигідних зв’язків між регіонами України і закордонними партнерами, консолідація зусиль роботодавців у сфері трудових відносин і соціального партнерства. До структури УСПП входять 29 регіональних відділень, 8 галузевих об’єднань та 9 громадських організацій, які мають Всеукраїнський або міжнародний статус. Загалом до структури УСПП входять близько 16 000 асоційованих членів. УСПП є засновником та членом Міжнародного Конгресу промисловців та підприємців, представляє роботодавців у Національній Раді соціального партнерства України. Найпотужнішим та найвпливовішим регіональним відділенням Українського союзу промисловців і підприємців є Донецьке, яке було утворено 26 квітня 1996 року. Організація об’єднала близько 200 колективних та індивідуальних членів, серед яких вугільні об’єднання, підприємства чорної металургії, машинобудування, енергетики, транспорту, легкої та харчової промисловості, представники середнього та малого бізнесу, спільних підприємств, які діють у Представники ДРВ УСПП входять до складу комітету з питань малого бізнесу при Донецькій ТПП, координаційних рад з питань підприємництва Донецької ОДА та Донецької ДПА, робочої групи з перегляду регуляторних актів облдержадміністрації. 81 Результатами їхньої діяльності сьогодні є розроблення та внесення пропозицій щодо симетричного порядку сплати ПДВ, амортизаційних відрахувань, оподаткування. Фахівці регіонального відділення брали участь у розробленні пропозицій до Кабінету Міністрів України зі встановлення тарифів на транспортування природного газу. Основні функції УСПП: представництво інтересів членів УСПП в органах законодавчої, виконавчої і судової влади, у взаємовідносинах з іншими фізичними та юридичними особами; сприяння формуванню правових умов ринкової економіки; сприяння зростанню споживання та формування стабільної структури доходів; формування соціального партнерства в суспільстві; підтримка сумлінної економічної конкуренції; сприяння ефективному використанню ресурсів промисловців та підприємців; підтримка ефективних технологій та індустрії; сприяння надходженню інвестицій в Україну; консультативно-експертні послуги. На засіданні правління УСПП 15 листопада 1996 р. було прийнято постанову «Про роботу організацій промисловців та підприємців щодо сприяння розвитку малого і середнього підприємства». Подібні механізми підтримки малого підприємництва та впровадження ідей соціального партнерства опрацьовуються Асоціацією сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні «Єднання». Асоціація «Єднання» ставить собі за мету сприяння підтримці та розвитку приватного малого і середнього підприємництва шляхом активного впливу на реформування суспільно-економічних відносин в Україні у напрямі ринкових перетворень, розробку моделі ефективної системи соціального партнерства в Україні на засадах трипартизму. У найближчий час завданнями Асоціації є: створення ефективної інфраструктури організаційної взаємодії підприємств малого підприємництва шляхом координації господарської, комерційної та іншої діяльності своїх членів, організація економічного навчання спеціалістів, розвиток системи інформаційного, організаційного, юридичного забезпечення діяльності малих приватних підприємств - членів Асоціації. Основні види діяльності організації: аналітична, інформаційна, інноваційна, менеджмент персоналу, розробка та супроводження баз даних, навчальних програм і посібників, менеджмент соціальних відносин. Асоціація «Єднання» - недержавна та некомерційна організація, заснована 8 липня 1994 року як всеукраїнське добровільне об’єднання підприємств малого і середнього підприємництва з метою захисту їхніх прав та сприяння їхній діяльності. Засновниками Асоціації виступили: Асоціація консультаційних фірм України «Укрконсалтинг», Спілка підприємців малих, середніх та приватизованих підприємств України, комерційні акціонерні банки «Градобанк», «ВА-Банк», «Київський народний банк», Українсько-фінський інститут менеджменту та підприємництва, комерційний інститут менеджменту «Континент», Аудиторська фірма «Аудитконсульт», обласні ради профспілок кооперації та інших форм вільного підприємництва (за висновком МОТ після інспекції - комбіновані, асоціаційні об’єднання, які працюють у недержавному секторі економіки). Зараз в Україні створено чимало корпоративних організацій, які об’єднують різні групи підприємців за різноманітними ознаками. Однак з часом багато цих організацій виявилися |