консалтинг лекції. Консультування організація виробництва консультанти
 Скачать 1.22 Mb.
|
|
Роль консультанта по ресурсах. ● Роль консультанта по процесах. ● Ролі директивної і не директивної поведінки. ● К. Макхем виділяє три ролі консультанта - помічник, консультант, керівник. ● Також виділяють ролі: пропагандист, суддя, експерт, викладач, наставник, колега, генератор ідей, дослідник, філософ, джерело інформації, каталізатор змін. Комунікації «консультант-клієнт» Вербальна комунікація ● Вербальна комунікація є словесною взаємодією консультанта і клієнта і здійснюється за допомогою знакових систем, головною серед яких є мова. Завдання вербальної комунікації – досягти адекватності сприйняття інформації, яку виражають клієнт та консультант. ● Роль ініціатора спілкування(консультанта або клієнта), як правило, пов'язана з передачею інформації. ● Роль слухача(клієнта або консультанта) полягає в сприйнятті, розумінні інформації і ухваленні рішення про реактивні дії. Вербальна комунікація ● Для здійснення вербальної комунікації між консультантом та клієнтом необхідні певні передумови: ● наявність комунікативно-мовної ситуації, яка служить стимул-реакцією для спілкування; ● наявність мети повідомлення своїх думок, комунікативній спрямованості взаємодії; ● наявність знань про зміст та компоненти ситуації, що породжує проблему; ● ставлення до співрозмовника, розуміння його настрою, відчуттів, системи поглядів, знання його потреб у комунікації; ● вміння виражати свої думки і відчуття. Вербальна комунікація ● Виділяють декілька помилок в мовній поведінці консультанта і клієнта в процесі комунікації: ● неточність висловів; ● неповне інформування співрозмовника; ● високий темп викладу інформації; ● відсутність психологічного налаштування на спілкування; ● наявність смислових розривів і стрибків думки; ● неповна концентрація уваги; ● наявність логічного протиріччя. Вербальна комунікація ● Прийоми правильного і ефективного слухання: ● схвалення, заохочення співрозмовника до подальшого вислову, уміння вчасно погодитися з ним; ● повторення почутого для того, щоб співрозмовник зрозумів, що той, хто слухає, схоплює значення його слів, може повторити основні ідеї, поняття і так далі, виділяє головні факти; ● співпереживання, що підкреслює для співрозмовника відношення до інформації; ● узагальнення, що дає основу для подальшого обговорення, для огляду того, що було сказане. ● Під зворотним зв'язком мається на увазі вирішення комунікативних завдань, що реалізовується в мовних або немовних діях співбесідників. ● Необхідні: ● по-перше, увага до співбесідника: розуміти не лише його слова, але і поведінку в процесі спілкування (міміка, погляд, жест, інтонація тощо); ● по-друге, постійний самоконтроль, необхідність своєю мовною і немовною поведінкою допомагати співрозмовнику зрозуміти вас. ● Невербальна комунікація ● Під невербальними комунікаціями розуміють систему невербальних символів, знаків, кодів, що використовуються для передачі повідомлення.Невербальні комунікації включають: паралінгвістичні і екстралінгвістичні компоненти; міміку і погляд; жести; пози й ходу; проксеміку; контакт очей. ● Паралінгвістичні компоненти відносяться до якості звуку (гучність, темп, ритм і висота звуку), екстралінгвістичні компоненти,характеризують особливості вимови (паузи, сміх, покашлювання, заїкання тощо). Невербальна комунікація ● Міміка відображає відчуття, стан, емоції людини. Щоб більше дізнатися про стан людини треба дивитися на рот, крила носа, підборіддя. ● Жести супроводжують мову або замінюють її. Вони говорять про відношення людини до кого-небудь або чого-небудь. ● Пози важко піддаються аналізу. Їх інтерпретація залежить від типовості і поширення. ● Відкрита поза визначається поворотом корпуса і голови до співрозмовника, розкритими долонями, не схрещеним положенням ніг, розслабленням м'язів, прямим поглядом в обличчя, що полегшує контакт, демонструє симпатію до партнера. Закрита поза характеризується «відкиданням» корпуса назад, схрещеним положенням рук і ніг, напруженістю м'язів. ● Кількісний показник зміни поз в одиницю часу. ● Хода. Невербальна комунікація ● Консультант і клієнт в процесі комунікації не усвідомлено регулюють дистанцію між собою. У діловій комунікації виділяють інтимну, персональну, соціальну і публічну зони. ● Інтимна зона відповідає тому простору, в рамках якого людина відчуває себе в безпеці (не менше 0,45 м). Персональна зона характерна для різних форм ділового спілкування і передбачає візуальний контакт між партнерами (0,45-1,20 м). ● Соціальна зона зазвичай спостерігається під час зустрічей в кабінетах, холах та інших службових приміщеннях, де збираються люди не дуже добре знайомі один з одним (1,20-4,00 м) прийнята при веденні наради, дискусії, семінарів, прес-конференцій. ● Публічна зона має на увазі спілкування з великою групою людей – в лекційній аудиторії. Відстань між тими, хто спілкується така, що деталі особи, дрібні рухи не сприймаються. ● Контакт очей відображає стосунки людей. Методи впливу консультанта на клієнта ➢ Демонстрація технічних знань. ➢ Прояв професійної чесності в роботі. ➢ Використання наполегливого переконання. ➢ Вироблення загального погляду. ➢ Використання участі і довіри. ➢ Використання заохочень і покарань. ➢ Використання відчуття напруженості і тривоги. ● Важливим моментом в комунікаціях «консультант-клієнт» є особиста психологічна сумісність. ● Укладаючи договір з консультантом, клієнт купує систему переконань. Комунікації «консультант-клієнт» • На процес комунікацій консультанта та клієнта впливають і зовнішні фактори, такі як зовнішній вигляд консультанта, його лексика, стиль спілкування, інтереси, біографічні дані, стійка психіка, зріле відчуття реальності. Консультант повинен не лише упевнено виразити свою точку зору, але і прислухатися до думки опонента. • 1. Невміння консультанта встановити контакт з клієнтом під час їх взаємодії. • 2. Перепрофілювання бесіди з інтересів клієнта на інші теми. • 3. Невміння консультанта бути хорошим слухачем. • 4. Невміння консультанта впоратися з бажанням покритикувати клієнта. • 5. Зосередження на негативному в особі і діяльності клієнта. «Ділова інформація» («»бізнес-інформація) ● Змістом консультаційної послуги "ділова інформація", або "бізнес-інформація", є надання економічної, технічної, юридичної та іншої інформації за замовленням клієнта; публікація посібників, статей, довідників, оглядів, надання інформації в електронному вигляді тощо. ● Ділова інформація (бізнес-інформація)– це професійні знання підприємця і працівника, технологічні знання фахівця і пропозиції (з певною мірою вірогідності) зацікавлених суб'єктів відносно стану справ на ринку. Конкурентна інформаційна перевага ● Джерела отримання конкурентної інформаційної переваги: ● – позаекономічна монополія на володіння інформацією, яка виникає за відсутності інформаційної свободи, що проявляється в наявності адміністративних бар'єрів для розповсюдження інформації (у цьому випадку економічний суб'єкт для отримання прибутку використовує інформацію, недоступну іншим учасникам ринку); ● – здатність краще і швидше за інших оцінити і зрозуміти загальнодоступну інформацію забезпечує додатковий прибуток відповідним економічним суб'єктам, яка може бути прийнята як премія за краще використання інформації. Інформаційне забезпечення ● У маркетингу інформація класифікується на первинну, отримувану в ході польових маркетингових досліджень, і вторинну, тобто дані, зібрані з внутрішніх і зовнішніх джерел для цілей, відмінних від цілей маркетингових досліджень. ● Інформаційне забезпечення систем маркетингу є результатом економічних, правових і організаційних відносин, що складаються між підприємницькими структурами – постачальниками бізнес-інформації та її споживачами на ринку інформації. ● Підприємницьку діяльність на ринку бізнес-інформаціїможна визначити як діяльність, спрямовану на задоволення інформаційних потреб користувачів шляхом раціональної організації і ефективного використання інформаційного забезпечення маркетингових рішень. Функції інформації ● Основними функціями інформації на ринку можна вважати забезпечуючу, коли інформація є чинником, що безпосередньо забезпечує функціонування ринку, і регулюючу, коли інформація виступає чинником ухвалення економічних рішень для господарюючих суб'єктів. ● Відповідно до цих функцій виділяють інформацію: ● – основну, ● – допоміжну. ● За мірою доступності: ● – першого типу, яка може бути отримана широким колом осіб; ● – другого типу, яка, як правило, є результатом маркетингових досліджень, неформальна. Мета, завдання, зв’язки ● Спільна мета усіх суб'єктів ринку інформації полягає у формуванні максимально вигідного для усіх учасників соціально-економічного партнерства за допомогою організації ефективної взаємодії. ● Головне завдання усіх економічних суб'єктів ринку бізнес-інформації можна визначити як раціональну організацію і ефективне використання інформаційного забезпечення маркетингових рішень. ● – ринок – суспільна інформація ● – суспільна інформація – споживачі ● – суспільна інформація – приватна інформація ● – приватна інформація – споживачі ● Ця система зв'язків розкриває подвійну функцію інформації: по-перше, як чинника ухвалення рішень по регулюванню ринку на усіх рівнях управління; по-друге, як ресурсу, використовуваного підприємницькими структурами у комерційних цілях. Інформаційний ринок та ринок бізнес-інформації ● Інформаційний ринок утворюють інформація, електронні угоди і електронні комунікації. ● Ринок бізнес-інформації нині є сукупністю економічних, правових і організаційних відносин після продажу і купівлі бізнес-інформації, що складаються між її постачальниками і споживачами. Захист бізнес-інформації ● До сфери діяльності консультанта в процесі захисту інформації консультованої організації можуть відноситися дослідження об'єктів, систем, процесів і предметів. ● При цьому можливі два напрями його діяльності: ● 1) забезпечення безпеки при супроводі інформаційних процедур дослідження; ● 2) удосконалення прийомів і методів, спрямованих на стійкий і безпечний розвиток об'єктів, систем, процесів. ● Забезпечення інформаційної безпеки – це гарантія задоволення законних прав і інтересів суб'єктів інформаційних відносин. Рівні важливості інформації ● – життєво важлива – незамінна інформація, наявність якої потрібна для функціонування організації; ● – важлива – інформація, яка може бути замінена або відновлена, але процес відновлення дуже складний і пов'язаний з великими витратами; ● – корисна – інформація, яку важко відновити, проте організація може функціонувати і без неї; ● – несуттєва – інформація, яка більше не потрібна організації. Загроза безпеці інформації ● Метою захисту інформації є протидія загрозам безпеці інформації. ● Загроза безпеці інформації – це дія або подія, яка може призвести до руйнування, спотворення або несанкціонованого використання інформаційних ресурсів (тобто витоку, модифікації і втраті), включаючи інформацію, що зберігається, передається і обробляється, а також програмні й апаратні засоби. ● Система захисту - сукупність спеціальних заходів правового і адміністративного характеру, організаційних заходів, фізичних і технічних (програмно-апаратних) засобів захисту, а також спеціального персоналу, призначених для забезпечення безпеки інформації, інформаційних технологій і автоматизованої системи в цілому. Система захисту інформації ● Завдання: 1) розробка системи захисту інформації (її синтез); 2) оцінка розробленої системи захисту інформації на основі аналізу її технічних характеристик. ● Основу механізму захисту інформації складають такі методи: ● 1) перешкода; ● 2) управління доступом; ● 3) маскування; ● 4) регламентація; ● 5) примус; ● 6) спонукання. Методика забезпечення безпеки ● Методика забезпечення безпеки – це сукупність процедур і прийомів, що оберігають об'єкт від випадкового або умисного втручання в його діяльність або спроб руйнування його компонентів. ● Основні напрями забезпечення безпеки об'єктів, що охороняються, які визначають комплексні заходи безпеки - правове, організаційне й інженерно-технічне забезпечення. Методика забезпечення безпеки ● Нормативно-правове забезпечення – сукупність законодавчих актів, нормативно- правових документів, положень, інструкцій, керівництв. Виконання їх вимог є обов'язковим. ● Організаційне забезпечення – підбір і розстановка кадрів, організація режиму й охорони, порядок роботи з конфіденційною інформацією, заходи при проектуванні, будівництві й обладнанні службових приміщень, чітка організація системи діловодства і документообігу. ● Інженерно-технічне забезпечення – сукупність спеціальних засобів, що включає фізичні, апаратні, програмні, криптографічні засоби. Інформаційна безпека ● Для створення ефективної системи захисту інформації розроблені стандарти інформаційної безпеки. ● У консалтингових проектах особливу роль слід відводити питанням збереження комерційної таємниці. ● Консультант повинен переконати керівництво організації, що захист інформації – це не разовий захід і навіть не сукупність проведених заходів і встановлених засобів захисту, а безперервний цілеспрямований процес, що припускає вжиття відповідних заходів на усіх етапах життєвого циклу системи забезпечення безпеки. Комплексна автоматизація підприємства ● У сучасних умовах динамічно розвивається ринок комплексних інтегрованих систем автоматизації підприємств та установ різного профілю (фінансових, промислових, офісних) і різних масштабів із різноманітними схемами ієрархії. ● Для більшості підприємств виникає необхідність у послугах консалтингових фірм, незалежних від виробників систем автоматизації. ● Інформаційну систему організації можна визначити як середовище, що автоматизує виконання заздалегідь намічених дій і подій, планування і облік, і дозволяє своєчасно реагувати на незаплановані події і зміни ситуації і що дає, таким чином, великі переваги в конкуренції і можливість ефективно працювати. Принципи інформаційних систем ● – стандартизація апаратних засобів, наявність "лінійки" комп'ютерних систем різних можливостей, що забезпечують необхідну гнучкість і продуктивність при прийнятній вартості; ● – робота з будь-яким видом інформації, представлення усієї інформації в цифровій формі; ● – створення всепроникної комунікаційної інфраструктури; побудова і використання мережі, що об'єднує окремі частини комп'ютерних систем і забезпечує постійний зв'язок, у тому числі у рамках універсальної системи електронної пошти; ● – стандартизація робочих інструментів і комп'ютерних ресурсів кінцевих користувачів і організацій; ● – застосування інтегрованих застосувань, специфічних для конкретного виду і рівня діяльності. Автоматизована інформаційна технологія управління ● Автоматизована інформаційна технологія управління - система методів і способів збору, накопичення, зберігання, пошуку, обробки і захисту управлінської інформації на основі застосування розвиненого програмного забезпечення, комп'ютерних засобів і зв'язку, а також способів, за допомогою яких ця інформація надається користувачам. ● Структура: ● – комплекс технічних засобів; ● – система програмних засобів; ● – система організаційно-методичного забезпечення. Комплексна система автоматизації ● Комплексна система автоматизації – це система управління фінансово- господарською діяльністю організації, що забезпечує ухвалення обґрунтованих управлінських рішень на основі якісної і достовірної інформації, отриманої за допомогою сучасних управлінських й інформаційних технологій. ● Метою комплексної автоматизації є підвищення ефективності управління організацією в цілому (у комплексі усіх підрозділів організаційної структури). ● Процес автоматизації можна розділити на два тісно взаємозв'язаних основних етапи: 1) вибір конкретної інтегрованої системи з наявних на ринку; 2) власне процес адаптації і впровадження системи. Комплексна система автоматизації ● Фахівцями консалтингової фірми, що займається створенням комплексної системи автоматизації управління організацією, мають бути вирішені наступні основні завдання: ● – створення та (або) оптимізація єдиної системи планування діяльності організації, заснованої на облікових процедурах і доповненої ефективним механізмом управління; ● – постановка та (або) оптимізація внутрішньої облікової політики організації з деталізацією, що забезпечує управлінський облік і об'єктивний аналіз результатів фінансово-господарської діяльності; ● – підтримка ухвалення рішень на усіх рівнях управління на основі вдосконалення процесів збору і обробки інформації. |