срьпа. База КРОК-2 – 2002 (4). Крок 2 Загальна лікарська підготовка Медичний профіль Хірургія
 Скачать 3.09 Mb.
|
| Повне розсмоктування | Утворення нориці | Нагноєння | Розвиток осифікуючого міозиту | ||
| Яка тканина людського організму найменш резистентна до тупої закритої травми? | *Підшкірна клітковина з її лімфатичними та кровоносними судинами | Шкіра | Сполучна тканина- фасції, апоневрози | Нерви | Кровоносні судини |
| При ознаках гемотрансфузійного шоку застосовують все нищезазначене, крім | *Після стабілізації гемодинаміки продовжують гемотрансфузію | Відразу припиняють переливання крові | Катехоламіни (норадреналін, допамін), кортикостероїди (преднізолон, гідрокортизон), антигістамінні (димедрол, супрастин, дипразин) | Реополіглюкін, гідрокарбонат або лактат натрію, солеві розчини, гемодез, манітол, лазікс | Двохсторонню паранефральну блокаду |
| Клінічними ознаками гемотрансфузійного шоку є все переліковане, крім | *Роздування живота | Неспокій, біль, відчуття стиснення в грудях, біль в попереку та у м”язах, іноді остуда | Задишка, затруднене дихання , гіперемія,іноді, блідість або ціаноз обличча | Можливі нудота, блювання , мимовільне виділення сечі, дифекація | Частий, слабкого наповнення пульс, зниження артеріального тиску |
| Який з нижче перелікованих кровозамінників має найбільшу властивість збільшувати і підтримувати об”єм циркулюючої крові за рахунок колоїдно-осмотичних властивостей? | *Поліглюкін | Реополіглюкін | Желатиноль | Гемодез | Реоглюман |
| Постраждалий, у якого переломані обидва стегна зі значним зміщенням відламків, доставлений до лікарні попутним транспортом у вкрай важкому стані. Адинамічний, загальмований, не реагує на біль, шкіра бліда ,з синюшним відтінком, холодна. Дихання поверхневе, часте. Пульс до 140 за хвилину. Артеріальний систолічний тиск 60 мм. Рт. Ст.. Центральний венозний тиск- 0. Сеча не виділяється. Як характеризувати стан хворого? | *Торпідна фаза шоку ІІІ ступеню | Еректильна фаза шоку | Торпідна фаза шоку І ступеню | Торпідна фаза шоку ІІ ступеня | Торпідна фаза шоку ІУ ступеня, передагональний стан |
| Дозу ліків, які вводяться внутрішньотрахеально під час серцеволегеневої реанімації, порівняно з внутрішньовенною треба збільшити у: | ( 2-3 рази | Не треба збільшувати | 4-5 разів | 5-6 разів | 10 разів |
| Електричну дефібріляцію серця треба виконувати як перший засіб терапії за умови: | ( Фібріляції шлуночків | Асістолії | Фібріляції передсердь | Електро-механічній дісоціації | У всіх випадках зупинки кровообігу |
| Під час проведення закритого (непрямого) масажу серця частота компресій повинна становити на 1 хвилину: | ( 100 | Достатньо 60 | 70 – 80 | 80 – 90 | Частота не маєпринципового значення. |
| Який з нижче наведених видів пневмотораксу особливо небезпечний для життя? | ( Напружений | Відкритий | Закритий | Не може бути небезпечним для життя | Всі однаково небезпечні |
| Гострий респіраторний дистрес-синдром: | ( Це запальний несерцевий набряк легенів | Виникає тільки за умови інфекційних захворювань легень | Це різновид пневмонії | В основі його лежить недостатність сурфактанту | Буває тільки у немовлят. |
| У хворих на бронхіальну астму порушення прохідності нижніх дихальних шляхів виникає внаслідок таких причин, за вийнятком: | ( Ларингоспазму | Бронхіолоспазму. | Набряку слизової оболонки бронхів. | Утворення слизових пробок в бронхах. | Дискінезії дихальних шляхів. |
| У пацієнта на фоні нормального стану раптово виникло стридорозне дихання, втрата свідомості, виражені симптоми гіпоксії. Назвіть найбільш ймовірну причину: | ( Стороннє тіло гортані або трахеї. | Напад бронхіальної астми. | Гострий стенозуючий ларинготрахеїт. | Пухлина гортані або трахеї. | Епілептичний приступ. |
| При якій формі гіпоксії неефективна оксигенотерапія? | ( Гістотоксичній. | Респіраторній. | Циркуляторній. | Гемічній. | Ефективна завжди. |
| Яка з перерахованих ознак характерна для циркуляторної гіпоксії? | ( Акроцианоз. | Зниження парціального тиску кисню в альвеолярному повітрі. | Дифузний цианоз | Зниження парціального тиску кисню в артеріальній крові. | Всі перераховані. |
| Значне зниження об’єму форсованого видиху вірогідно буде реєструватися у хворих з: | ( Бронхіальною астмою. | Пневмонією. | Пневмосклерозом. | Емфіземою легенів. | Всі відповіді вірні. |
| Сепсіс це: | ( Синдром системної запальної відповіді за умови наявності інфекційного вогнища. | Синдром системної запальної відповіді за умови наявність інфекції в крові. | Наявність бактеріальних ендотоксинів у крові. | Синдром системної запальної відповіді навіть без наявності інфекційного вогнища. | Бактеріємія. |
| Найбільш типовим симптомом бронхіальної астми є: | ( Тяжка інспіраторна задишка. | Тяжка експіраторна задишка. | Збільшення частоти серцевих скорочень. | Підвищення артеріального тиску. | Продуктивний кашель. |
| Вентиляційна форма недостатності зовнішнього дихання виникає за умови: | ( Порушення центральної регуляції дихання. | Порушення діфузії газів крізь альвеоло-капілярну мембрану. | Порушення вентиляційно-перфузійних співвідношень. | Підвищення шунтування у легенях. | Все перераховане вірно. |
| Паренхіматозна форма недостатності зовнішнього дихання виникає за умови: | ( Підвищення шунтування у легенях. | Порушення центральної регуляції дихання. | Порушення проходження імпульсу з дихального центру до дихальних м’язів. | Недостатності функції дихальних м’язів. | Жодної з перерахованих. |
| Найхарактернішою ознакою для кожного виду шока є: | ( Недостатність перфузії тканин порівняно з потребою. | Знижений артеріальний тиск. | Частий пульс. | Знижений діурез. | Блідість шкіряних покривів. |
| Першим засобом для підняття артеріального тиску при гіповолемічному шоку є: | ( Внутрішньовенна інфузія рідини. | Внутрішньовенна інфузія допаміну. | Внутрішньовенна інфузія адреналіну. | Внутрішньовенна інфузія строфантіну. | Внутрішньовенне введення кортикостероїдів. |
| Під час гіповолемічного шоку першочерговим розчином для внутрішньовенної інфузії є: | ( Ізотонічний розчин натрію хлориду. | Ізотонічний розчин глюкози. | Гіпертонічний розчин глюкози. | 10\% розчин манітолу. | Препарати крові. |
| При гідростатичному набряку легень з підвищеним артеріальним тиском першим терапевтичним заходом буде: | ( Нітрогліцерін внутрішньовенно. | Альбумін внутрішньовенно. | Фуросемід внутрішньовенно. | Строфантін внутрішньовенно. | Допамін внутрішньовенно. |
| Для напруженного пневмотораксу властиві такі ознаки, за вийнятком: | ( Притуплення перкуторного звуку на ураженному боці. | Зміщення вурхівкового поштовху серця на сторону, протилежну пневмотораксу. | Набухання шийних вен. | Артеріальна гіпотензія. | Всі перераховані ознакі без винятку. |
| Хворому 64 роки. 2 місяці тому зроблено аорто-коронарне шунтування з використанням апарату штучного кровобігу. Зараз жаліється на різку слабкість, лихоманку, нудоту, відсутність апетиту. На ЕКГ - без гострої патології. Обов(язково слід виключити: | ( Вірусний гепатит. | Грип. | Катаральна ангіна. | Менінгіт. | Інфаркт міокарда. |
| У хворого з проникаючим пораненням грудної клітини при торакотомії в плевральній порожнині виявлено 2,5 л крові. АТ = 50/0 мм рт ст.,пульс 140 за хвилину. Найбільш доцільна тактика: | ( Реінфузія крові | Інфузія розчину глюкози з калієм. | Трансфузія донорскої крові. | Колоїди з кристалоїдами у співвідношенні 1: 2 | Колоїди з кристалоїдами у співвідношенні 2: 1 |
| Швидкою допомогою до стаціонару доставлена дитина 2 років. 3 години тому під час гри з мозаїкою стався несподіваний напад кашлю. Відмічається збудження, з(явився цианоз.Температура тіла нормальна. Першочергова дія. | ( Лариготрахеобронхоскопія жорстким бронхоскопом. | Фібробронхоскопія. | Антибактеріальна терапія. | Терапія брохоспазму. | Консультація інфекціоніста. |
| У хворого 44 років несподівано розвинулася втрата свідомості, гормеотонія, судоми. Шкіряні покриви гіперемічні, АТ 220/160 мм рт ст., глюкоза крові 8,0. Найбільш ймовірний діагноз: | ( Геморагічний інсульт. | Ішемічний інсульт. | Гострий менінгоенцефаліт. | Кетоацидотична кома. |