Пішак_Медична біологія_2004. Лауреат и но белівсь ко ї прем І ї мечников І
 Скачать 14.51 Mb.
|
правої спинної аорти зі збереженням дистальної ділянки правої спинної аорти; б аномальна права підключична артерія перети- нає середню лінію тіла позаду стравоходу і може його стискати): 1 права спинна аорта (аномальна права підключична артерія); 2 сьома міжсегментна артерія; 3 аномальна облітерація; 4 висхідна аорта 5 загальні сонні артерії; 6 трахея 7 стравохід; 8 ліва підключична артерія; 9 права підключична артерія; 10 низхідна аорта. 381 Розділ 2. Популяційно видовий рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 2.93 Патологія нижньої порожнистої вени (а подвоєння нижньої порожнистої вени на поперековому рівні за рахунок персистуючої лівої сакрокардинальної вени; б відсутність нижньої порожнистої вени. Нижня половина тіла відводить венозну крову непарну вену, яка впадає у верхню порожнисту вену. Печінкова вена впадає в серце у місці нижньої порожнистої вени): / сакрокардинальний сегмент нижньої порожнистої вени; 2 нирковй сегмент нижньої порожнистої вени; З печінковий сегмент нижньої порожнистої вени; 4 верхня порожниста вена 5 непарна вена 6 печінковий сегмент 7 відкрита ліва сакрокардинальна вена 8 нирковий сегмент 9 сакрокардинальний сегемент. Рис. 2.94 Патологія верхньої порожнистої вени (а ліва верхня порожниста вена, що впадає управе передсердя через вінцевий синус (вид ззаду); б подвійна верхня порожниста вена. Сполучна (плечоголовна) вена між двома передніми кардинальними не розвинулася вид ззаду)): 1 ліва верхня порожниста вена 2 права плечоголовна вена 3 ліва верхня порожниста вена 4 легеневі вени; 5 вінцевий синус 6 нижня порожниста вена 7 права верхня порожниста вена 8 нижня порожниста вена. 382 2.3. Закономірності і проблеми макроеволюції та антропогенезу Рис. 2.95 Зображення різних типів атрезії стравоходу та/або трахеостравохідної нориці (а найчастіше (90 % відсотків випадків) аномалія трап- ляється у верхній частині стравоходу, що закінчується сліпою кишенею, на нижньому його сегменті, який утворює норицю з трахеєю; б ізольована атрезія стравоходу (4 % випадків); в Η подібна трахеостравохідна нориця (4 % випадків); г, д інші варіанти (по 1 % випадків)): 1 бронхи 2 біфуркація; 3 трахея 4 проксимальна частина стравоходу, що закінчується сліпо; 5 трахео стравохідна нориця; 6 дистальна частина стравоходу; 7 сполучення стравоходу з артерією. Риса облітерація загальної жовчної протоки, що зумовлює розтягнення жовчного міхура, його протоки і печінкових проток дистальніше ділянки облітерації; б подвоєння жовчного міхура; 1 петля дванадцятипалої кишки 2 жовчний міхур; 3 розтягнута загальна печінкова протока 4 облітерована загальна жовчна протока 5 загальна печінкова протока 6 подвоєння жовчного міхура; 7 міхурова протока 8 загальна жовчна протока. 383 Розділ 2. Популяційно видовий рівень організації життя та місце людини в ньому Аномалії нервової системи Щілина хребта (рис. 2.99 б. Голопрозенцефалія виникає внаслідок пору- шення розвитку структур серединної лінії головного мозку й обличчя (рис. 2.100). Шизоцефалія утворюється велика щілина в півкулях головного мозку. Риса пупкова грижа (омфалоцеле), що виникла внаслідок порушення процесу повернення кишкової петлі в порожнину тіла з її фізіологічного випинання. Кишкові петлі вкриті амніоном; б новонароджений з омфалоцеле; в новонароджений з гастрошизом. Петлі кишок повертаються до порожнини тіла, проте знову випинають назовні крізь дефект черевної стінки справа від пупка, в ділянці регресії правої пупкової вени. На відміну від омфалоцеле, нутрощі не вкриті амніоном; 1 пупковий канатик; 2 амніон; 3 черевна стінка; 4 кишкові петлі; 5 амніон; 6 пупковий канатик. 384 Екзенцефалія (аненцефалія) порушується процес закриття краніальної частини нервової трубки риса Некроз нервової тканини. Гідроцефалія, або водянка головного мозку, ха- рактеризується надмірним накопиченням спинномоз- кової рідини в системі шлуночків мозку (рис. 2.101). 2.3. Закономірності і проблеми макроеволюції та антропогенезу Рис. 2.98 Залишки жовткової протоки (а дивертикул клубової кишки (Меккеля) у поєднанні з жовтковою зв'язкою; б жовткова кіста, сполучена з пупком і черевною стінкою за допомогою жовткової зв'язки; в жовткова нориця, що з'єднує просвіт клубової кишки з пупком 1 жовткова зв 'язка; 2 пупок 3 дивертикул Меккеля; 4 клубова кишка 5 жовткова кіста; 6 жовткова зв 'язка; 7 жовткова нориця. Аномалії сечової системи Вади сечового міхура: Нориці сечової протоки риса Кіста сечової протоки (рис. 2.102 б. Пазуха сечової протоки (рис. 2.102 в. Екстрофія сечового міхура дефект вентраль- ної стінки тіла, при якому слизова оболонка сечового міхура залишається оголеною риса Екстрофія клоаки дефект вентральної стінки тіла. Вада об'єднує екстрофію міхура, аномалії спинного мозку, зарощення відхідника (рис. 2.103 б. Вади нирок Ниркові дисплазії та агенезії: полікістозна диспластична нирка численні протоки оточені недиференційованими клітинами. Не розвиваються нефрони, не розгалужується брунька сечовода і не утворюються протоки (рис. 2.104). ренальна агенезія це інволюція нирок. уроджений полікістоз нирок стан, при яко- му формуються численні кісти. Рис 2.99 Аненцефалія: а дитина з аненцефалією. Ця вада трапляється порівняно часто (1 на 1500 новонароджених). Звичайно такі діти вмирають через кілька годин після народження; б дитина з аненцефалією і щілиною хребта в шийному та грудному відділах (вид ззаду) 385 Розділ 2. Популяційно видовий рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 2.100 Голопрозенцефалія і злиття очних яблук (синофтальмія). Внаслі- док порушень розвитку серединних структур головного мозку бічні шлуночки злились у непарну камеру, а ділянки розвитку очних яблук не розмежувались. Однією з причин цих вад є мутації гена, що визначає формування структур серединної лінії централь- ної нервової системи на стадії нервової пластини. Рис. 2.101 Дитина з тяжкою гідроцефалією. Оскільки шви черепа не за- крилися, накопичення спинномозкової рідини і підвищення її тиску спричинили значне збільшення розміру голови, стоншєн ня кісток черепа і мозкової кори. Рис. 2.102 Патологія сечової протоки (а нориця сечової протоки б кіста сечової протоки в пазуха сечової протоки. Ця пазуха можем ат и сполучення із сечовим міхуром або ж такого сполучення не мати): 1 нориця сечової протоки 2 серединна пупкова зв'язка; 3 сечовий міхур; 4 симфіз; 5 сечівник; 6 пазуха сечової протоки 7 кіста сечової протоки. 386 2.3. Закономірності і проблеми макроеволюції та антропогенезу Рис 2.103 Екстрофія: а екстрофія сечового міхура (В. Стрілками позначено прутень з епіспадіею; S мошонка б екстрофія клоаки у новонародженого; С клоака стрілками позначено незлиті статеві валки. Рис 2.104 Множинні кісти нирки: а поверхня нирки плода з множинними кістами (головки стрілок), характерними для полікістозу нирок; б розріз нирки з множинними кістами. Аномалії органів репродуктивної системи Природжені вади розвитку геніталій належить до групи найбільш частих порушень і складають 1/3 всіх природжених вад розвитку людини. У 33 % випадків такі вади поєднуються з природними вадами сечо- вої системи. У ссавців, з появою функції живородіння, дифе- ренціювання яйцепроводів стає найбільш складним. Яйцепроводи поділяються натри відділи: фаллопієві труби, матка і піхва. У вищих ссавців плацентарних зростаються дистальні відділи яйцепроводів на різних рівнях. У деяких видів зростається тільки піхвова ча- стина, а матка залишається парною в інших матки злиті, утворюють спільну порожнину, тоді як прокси- мальні відділи зберігають самостійність дворога матка (хижаки, парнокопитні). Насамкінець, матки можуть 387 Розділ 2. Популяційно видовий рівень організації життя та місце людини в ньому Рис. 2.105 Аномалії матки та піхви, зумовлені збереженням маткової перегородки або облітерацією просвіту маткових труба дидельфічна матка з подвійною піхвою; б дугоподібна матка в дворога матка г дворога одношийкова матка (одна рудиментарна відро гад атрезія шийки; є атрезія піхви): 1 маткова труба 2 відкрита частина піхви. Рис. 2.106 Порушення розташування отвору сечівника (а гіпоспадія: видно аномальні отвори сечівника різної локалізації; б пацієнт з гіпоспадією; в епіспадія в поєднанні з екстрофією сечового міхура. Слизова оболонка міхура відкрита): 7 аномальні отвори сечівника; 2 слизова оболонка сечового міхура; З отвір сечовода; 4 сечівник. 388 2.3. Закономірності і проблеми макроеволюції та антропогенезу бути злиті в одну проста матка (напівмавпи, люди- на, кажани). Отже, в межах ссавців має місце посту- пове злиття дистальних частин парних яйцепроводів. Вади жіночих статевих органів: Пенісоподібний клітор, який поєднується з правильно сформованою вульвою або недорозвит- ком вульви. Повна або часткова атрезія піхви. Гіпертрофія клітора. Гіпоплазія великих соромітних губ. Зморшкуватість, пігментація великих сороміт- них губ. Дворога матка (рис. 2.105). Вади чоловічих статевих органів Мікропеніс, аплазія пеніса. Різні форми гіпоспадії (рис. 2.106). Аномалії розвитку мошонки. Крипторхізм. Ротація статевого члена. Різні форми гермафродитизму. Дисгенезія гонад. Аномалії геніталій: Гіпоспадія неповне зрощення сечівникових складок, аномальні отвори сечівника містяться на нижній поверхні пеніса (рис. 2.106 в. Епіспадія зовнішній отвір сечівника знахо- диться на спинці пеніса. Екстрофія сечового міхура стан, коли слизо за оболонка відкрита для зовнішнього середовища рис. 2.103). Питання про походження людини відноситься до найбільш важливих світоглядних питань та складних проблем науки, філософії і теології. На різних етапах суспільного розвитку люди робили спроби пояснити, яким чином людина виникла на Землі і яке місце вона займає в органічному світі. Релігії різних народів пояснювали походження лю- дини надприродними силами, творінням бога. Поряд з ідеалістичними поглядами ще в глибо- ку давнину існували думки про те, що люди могли походити від якихось тварин: ведмедів (у Північній Америці), людиноподібних мавп (у Індонезії) і т. п. Уст. деякі вчені Бюффон, Ламарк зверну- ли увагу на подібність людиноподібних мавп і лю- дини, але всі вони підкреслювали духовні здібності людини, які, на їхню думку, могли мати тільки "бо- жественне" походження. Ч. Дарвін у книзі "Походження людини і стате- вий добір" (1871) привів докази походження люди- ни від мавпоподібних предків шляхом послідовних змін у результаті добору. У роботі Ч. Дарвіна підкреслювались в основному біологічні фактори, які визначали еволюцію людини. Соціальні фактори були розкриті Ф. Енгельсом у роботі "Роль праці у процесі перетворення мавпи на людину" (1876). Дарвін навів багато фактів походження людини від тварин, які пізніше були доповнені роботами бага- тьох вчених. Дані порівняльної анатомії і фізіології людини і тварин показали подібність людини до ссавців яку загальному, так і в багатьох деталях. При порівнянні скелета і мускулатури людини і таких тварин, як собаки, коня, мавпи, були знайдені ті ж кістки і м'я- зи, що відрізнялися від людських лише за розміра- ми і деякими особливостями. Дивовижна подібність внутрішніх органів серця, легень, органів травлення 389 2.3.6.2 Анцестральні (атавістичні) вади розвитку У деяких членів великої групи особин зустріча- ються атрофовані або не функціонуючі органи це рудиментарні (атавістичні) органи. Вони гомологічні добре розвинутому органу, який функціонує у інших представників цієї групи (класу, родини тощо). Підгру- па, наділена таким рудиментарним органом, опану вала нову місцевість або перейшла до нового способу життя, за умов яких орган, що функціонував раніше, виявився некорисним і під дією добору за- --ав редукції, але зачатки його збереглися в якості філогенетичних залишків. У людини такими атавістичними органами мо- жуть бути багатососковість, третя повіка ока, над- мірне оволосіння тіла, залишок хвоста, перетинки між пальцями рук і ніг. 2.3.7 Походження людини Розділ 2. Популяційно видовий рівень організації життя та місце людини в ньому людини і тварин, а також ембріонального розвитку, вигодовування малят молоком тощо. Усіх ссавців можна розташувати в один ряд від менш складних до більш складних. У кінці цього ряду найбільш досконалою за будовою, найбільш універсальною за можливостями виявиться люди- на, а найближчими до неї в цьому ряду будуть лю- диноподібні мавпи. Завдяки палеонтологічним зна- хідкам реконструйована більша частина філогене- тичної лінії, яка з'єднує сучасних людей з їх мавпо- подібними предками (рис. 2.107). Дуже велика подібність до людини за низкою біохімічних показ- ників людиноподібних мавп. Так, у шимпанзе, як і в людини, 4 групи крові, і людську кров відповідної групи можна переливати шимпанзе. При цитологіч- ному аналізі встановлено, що структура хромосом шимпанзе багато в чому подібна до структури хромосом людини; диплоїдний набір хромосом шимпанзе дорівнює 48 (а в людини 46), у той же час. диплоїдний набір хромосом інших мавп складає 54 78. Людиноподібні мавпи можуть хворіти тими ж хворобами, що і людина тифи, сифіліс та ін. У людини є рудиментарні органи, не пов'язані з виконанням якихось суттєвих функцій в її організмі. У той же час, аналогічні органи у тварин викону- ють важливі функції. Таких, практично "некорис Рис. 2.107 Родовід: а родина гомінід; б два підвиди Homo sapiens: неандертальського і сучасного (за Cavalli Sforza LL et a/., 1995, зі змінами). 390 2.3. Закономірності і проблеми макроеволюції та антропогенезу Рис. 2.108 Порівняльна характеристика зародків людини й інших тварин: а риба; б амфібія; в рептилія; г птах д свиня; є корова ж кролик κ людина. них, органів у людини близько 90: м'язи вушної раковини, третя повіка, м'язи пухового волосся, куприк у скелеті людини, третій кутній зуб та ін. Все це свідчить про те, що далеким предкам лю- дини вказані органи були потрібними так само, як вони потрібні зараз сучасним тваринам. Проте із зміною умов життя для людини вони втратили зна- чення. На тваринне походження людини вказують і факти, що відносяться до ембріології. У своєму розвитку зародок людини проходить ті ж етапи, що і зародки інших хребетних тварин (рис. 2.108). На ранньому етапі ембріогенезу (3 5 тижнів) зародок людини схожий на зародок інших хребетних: у ньо- го закладаються зяброві щілини (яку риб), є хвіст, серце у вигляді трубки. У більш пізні періоди емб- ріогенезу (до 6 го місяця) зародок людини вкри- тий волоссям. Іноді ці ознаки, що характеризують зародок тварин, зберігаються в дитини в пост- ембріональному періоді. Тоді дитина народжуєть- ся з атавізмами (поверненням до предків) вкри- та густим волосяним покривом, з хвостом. Такий лрояв атавізму, як хвіст, інколи видаляють опера- тивним шляхом. Всі ці факти вказують на велику подібність як будови, так і фізіології людини з будовою і функція- ми людиноподібних мавп. Проте ні горили, ні шимпанзе не є прямими предками людини, і, перш за все, тому, що вони її сучасники. Наука доводить, що люди і сучасні людино- подібні мавпи виникли від спільного предка, який живу далекому минулому, а далі настала дивер- генція людини і людиноподібних мавп. Так, люди- на і шимпанзе розійшлися близько 5 млн років, а людина й орангутан понад 13 16 млн років тому. Суттєвою морфофізіологічною відміною людини від людиноподібних мавп є об'єм головного мозку. У людини він у середньому становить 1400 1600 см, ау мавп до 600 см. Поверхня півкуль переднього мозку в людини в середньому дорівнює 1250 см, а в людиноподібних мавп менше в 3,5 4 рази. Найважливішими якісними особливостями лю- дини як біологічного виду є свідомість, мислення, її здатність до усвідомленої праці. Молекулярна генетика, у порівнянні з палеоант- ропологічними розкопками, дає більшу за об'ємом, точну й об'єктивну інформацію щодо еволюції лю- дини. 391 Розділ 2. Популяційно видовий рівень організації життя та місце людини в ньому • закономірний етап еволюції орга- нічного світу • співвідношення біологічного та соціального в еволюції людини • біологічне та соціальне успадку- вання Поява сучасної людини як біологічного виду якісно відрізняється від процесів виникнення нових видів у тварин. Найбільш важлива відмінність по- лягає в тому, що еволюція людини відбувалася під впливом не тільки біологічних, ай соціальних фак- торів. На ранніх етапах антропогенезу у найдавні- ших і давніх людей провідне значення для еволюції відігравали біологічні фактори мінливість і при- родний добір. Вже на цих етапах добір відбувався не тільки за фізичними показниками (сила, витри- валість), ай за рівнем розумового розвитку (вміння виготовляти найпростіші знаряддя праці (рис. 2.109), використання їх, здатність до спілкування з іншими членами племені, навички до колективних дій тощо). Отже, вже в цю епоху добір сприяв збереженню особин з вираженими соціальними рисами. В міру удосконалення в наших предків трудової діяльності й мови ця спрямованість добору підсилювалась. Особини, які мали більше здібностей до винайден- ня нових знарядь, до навчання й аналізу обставин, гинули рідше. Рис. 2.109 |