Рожко. М. М. Рожко, В. П. Неспрядько ортопедична стоматологія
 Скачать 7.39 Mb.
|
|
Мал. 202. Апарат К.С.Ядрової: разів на день по 20-30 хв. а — з дугоподібними кінцями; б — з пря- Досягнуте відкривання рота утри- мими стоншеними кінцями мують міжщелепною прокладкою, гум кою або пробкою. У разі прирощення рубцьової тканини до кісток лицевого скелета або по здовжнього ушкодження волокон групи жувальних м'язів посилену компенса торну роботу беруть на себе м'язи, які прилягають до місця ушкодженої ділянки. У разі прирощення рубцьової тканини до кісток лицевого скелета або поздовж нього ушкодження волокон групи жувальних м'язів посилену компенсаторну роботу беруть на себе м'язи, які прилягають до місця ушкодженої ділянки. Логопеди пропонують лікувати контрактури лого-вольовим методом, тоб то посиланням нервових імпульсів. Антонова роз| обила низку послідовно підібраних вправ для м'язів обличчя та язика, які оеруть участь у оформленні звуку, акті жування, ковтання. Вправи необхідно виконувати по 5-6 разів з проміжками в декілька секунд. Необхідна умова ефективності лікувальної гімнастики — це послідовність засто сування, доведення м'язового напруження до відчуття болю у місцях стискання. V ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І.Які причини призводять до дефектів щелепно-лицевої ділянки? 2.У чому полягає етапність лікування хворих з дефектами щелепно- лицевої ділянки? З.У чому полягають особливості надання ортопедичної допомоги хворим після резекції верхньої щелепи? 4.Які особливості надання ортопедичної допомоги хворим після резекції нижньої щелепи? 5.Назвіть методи комплексного лікування хворих після резекції щелеп. 6.Які етіологія та патогенез виникнення дефектів лиця? 7.Які особливості та методика отримання відбитків і виготовлення моделей обличчя? 8.Які методи фіксації ектопротезів? 9. Розкажіть про ортопедичне лікування вроджених та набутих дефектів піднебіння, його значення, час проведення, ефективність. 10. Які є методи лікування хворих з дефектами м'якого піднебіння? 11. Які способи виготовлення обтураторів використовують у разі дефектів піднебіння? 12. Які роль і місце лікувальної гімнастики в реабілітації хворих з ураженнями щелепно-лицевої ділянки? 441 Військова стоматологія Військова стоматологія - це розділ стоматології, який вивчає особли вості організації та методів надання усіх видів стоматологічної допомоги особовому складу армії і флоту в специфічних умовах життя та бойової діяльності військ. Військова стоматологія є водночас і розділом військової медицини. Необхідно зазначити, що військова стоматологія — порівняно новий розділ медичної науки. У розвитку військової стоматології можна чітко простежити виникнення та поступове становлення двох самостійних напрямків: перший з них, що про тягом тривалого часу розвивався у рамках загальної воєнно-польової хірургії, пов'язаний з організацією та лікуванням пораненш у щелепно-лицеву ділян ку. Другий напрямок — організація та лікування ви ськово-службовців зі сто матологічними захворюваннями, що знаходяться у компетенції лікарів-стома- тологів. Перші згадки про співпрацю хірурга та лікаря-стоматолога відносять ся до періоду першої світової війни. Історія розвитку організаційних та лікувальних форм допомоги щелепно- лицевим пораненим достатньо повно висвітлена в розділі І шостого тому кни ги "Опьіт советской медицини в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг." Про важливість надання стоматологічної допомоги особовому складу військ писали багато авторів. Так, ще в 1907 р. фон- Зоненберг заявив у німець кому рейхстазі, що англійці під час Бурської війни втратили більше солдат від хвороб зубів, ніж від кульових поранень. Інший приклад: англійський воєнний міністр повідомляв у парламенті, що 2451 солдат з цієї ж причини стали підчас бойових дій в Африці небоєздатними. Про відсутність надання стоматологіч ної допомоги в армії повідомляли й інші вчені. Усі спроби створити в армії орга нізовану зуболікарську допомогу солдатам наштовхувалися на низку труд нощів, основними з яких були відсутність необхідного зуболікарського облад нання та недостатня кількість спеціалістів. Після Великої Вітчизняної війни подальший розвиток отримала ортопе дична стоматологія. Розроблено різні фіксувальні, замісні та формувальні шини, апарати й інші ортопедичні конструкції для лікування вогнепальних і невогне- пальних ушкоджень щелепно-лицевої ділянки та їх наслідків. Сучасна військова стоматологія — це цілком сформований самостійний розділ загальної стоматології та військової медицини. 442 ПРИНЦИПИ НАДАННЯ ОРТОПЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛИМ ІЗ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВИМИ ПОРАНЕННЯМИ Стоматологічну ортопедичну допомогу особовому складу військ у воєн ний час надають ортопедичні відділення із зубопротезною лабораторією, пере сувні стоматологічні відділення, ортопедичні кабінети деяких госпіталів. Для роботи у польових умовах ці відділення та кабінети оснащують табельним та нетабельним спеціальним обладнанням, інструментарієм і матеріалами. До табельного майна належать такі спеціальні комплекти: 1) комплект загальнолікарських, зуболікарських і зубопротезних інстру ментів, матеріалів, апаратів та пристроїв, які необхідні лікарю-ортопеду для надання високоефективної ортопедичної допомоги особовому складу діючої армії; 2) комплект обладнання та апаратів для зуботехнічної лабораторії; 3) комплект зуботехнічних інструментів, аптечних і деяких інших предметів; 4) комплект необхідних зуботехнічних матеріалів, штучні зуби, пластичні маси, воски та хімікати. Усі комплекти складають майно лабораторії і періодично поповнюються сучасними матеріалами. Крім того, кожна зуботехнічна лабораторія, ортопе дичне та мобільне відділення забезпечуються дротом, листовим залізом і дея кими іншими деталями, необхідними для надання ортопедичної допомоги у разі переломів щелеп, для виготовлення захисних пластинок, апаратури для замі щення та виправлення, а також ортопедичних конструкцій. Усе це отримуєть ся із складів у разі необхідності. Першочерговим завданям стоматологів-ортопедів є надання ортопедичної допомоги потерпілим і забезпечення зубними протезами особового складу підрозділів переднього краю. Потрібно неухильно дотримуватися такого пра вила: особовому складу підрозділів, які направляються на передову, має бути проведена не тільки санація ротової порожнини, але й ортопедичне лікування у повному обсязі. Забезпечення зубними протезами військовослужбовців в умовах діючої армії повинно здійснюватися у максимально скорочені терміни за мінімальної кількості відвідувань ортопедичного кабінету. З цих причин низка клінічних та лабораторних етапів ортопедичного лікування, які в умовах мирного часу проводяться окремо, у польових умовах повинні бути об'єднані (наприклад, зняття відбитків, лиття моделей та визначення і фіксація центрального співвідношення щелеп у перше відвідування, виготовлення мостоподібних про тезів без попередньої примірки коронок). Усе це вимагає від стоматологів-ор топедів і зубних техніків застосування найефективніших методів ортопедич- 443 Військова стоматологія ного лікування, а також найсучасніших технічних прийомів під час виготов лення зубних протезів та інших ортопедичних конструкцій. План забезпечення особового складу діючої армії (фронту) ортопедичним лікуванням складає головний стоматолог фронту за заявками начальників ме дичної служби частин та з'єднань. Але на відміну від умов мирного часу орто педичне лікування повинно бути максимально наближене до військових час тин. У період активних бойових дій та великої кількості щелепно-лицевих по ранень основні зусилля спрямовуються на надання ортопедичної допомоги під час хірургічної обробки таких поранених та наступного їх лікування. ЕТАПИ МЕДИЧНОЇ ЕВАКУАЦІЇ Лікувально-евакуаційні заходи є однією з основних складових частин ме дичного забезпечення Збройних Сил у воєнний час. Лікувально-евакуаційні заходи об'єднуються у лікувально-евакуаційну си стему, під якою слід розуміти сукупність взаємопов'язаних принципів орга нізації медичної допомоги пораненим та хворим, їх лікування, евакуації, ре абілітації, а також призначених для цього сил та засобів медичної служби. Медична допомога пораненим і хворим (крім першої медичної й долікарсь кої допомоги) та їх лікування здійснюється на медичнй пунктах і в лікуваль них закладах, які розгорнуті звичайно у певній послідс4ності«ід фронту в тил і отримали назву етапів медичної евакуації. Під етапом медичної евакуації ро зуміють сили і засоби медичної служби, які розгорнуті на шляхах медичної ева куації, для прийому, сортування поранених та хворих, надання їм медичної допомоги, лікування й підготовки їх за показаннями до подальшої евакуації. Основними етапами медичної евакуації є медичний пункт полку (МПП), окре мий медичний батальйон (ОмедБ), або окремий медичний загін (ОМЗ), ліку вальні заклади госпітальної бази. Етапом медичної евакуації можно вважати і медичний пункт батальйону (МПБ), якщо він розгорнутий для роботи на місці. Незалежно від ролі в системі медичного забезпечення військ на етапах медичної евакуації виконуються такі конкретні для кожного з них завдання: прийом, реєстрація, медичне сортування поранених, хворих, доставлених з поля бою, проведення за показаннями санітарної обробки поранених та хворих, дез інфекції, дезактивації та дегазації їх спорядження; надання пораненим та хво рим медичної допомоги, стаціонарне лікування їх (починаючи з ОмедБ), підго товка до евакуації тих осіб, лікування яким необхідно продовжити на подаль ших етапах, ізоляція інфекційних хворих. Для вирішення цих завдань на кожному етапі медичної евакуації передба чається розгортання відповідних функціональних підрозділів. У МПП і ОмедБ розгортають сортувально- евакуаційні відділення, де проводять прийом та ме дичне сортування поранених і хворих, а також збір тих з них, яких потрібно евакуювати на наступні етапи. У госпіталях для прийому і медичного сорту вання поранених і хворих, які поступають, розгортають прийомно-сортуваль- 444 не відділення. Для надання медичної допомоги пораненим та хворим розгорта ють перев'язувальну на МПП, операційно-перев'язувальне відділення, відділен ня реанімації та інтенсивної терапії в ОмедБ (ОМЗ), госпіталях. Стаціонарне лікування поранених і хворих проводиться в ОмедБ (ОМЗ) та воєнних гос піталях, для чого в них розгортаються різні функціональні підрозділи, в тому числі й стоматологічні кабінети. Пункти етапів медичної евакуації розгорта ються на такій відстані від діючих військ і рухаються за ними з таким розра хунком, щоб забезпечити своєчасне надання медичної допомоги пораненим та хворим. Оптимальні терміни надання першої лікарської допомоги складають 4-5 год, кваліфікованої — 8-12 год з моменту поранення. Райони для розташування пунктів етапів медичної евакуації вибирають з урахуванням конкретних умов обстановки. Розташовуються вони поблизу шляхів підвозу та евакуації, якомага далі від об'єктів, що можуть обстрілюва тися противником. На кожному етапі медичної евакуації надається певний вид медичної до помоги: на медичному пункті полку — перша лікарська допомога, в окремому медичному батальйоні — кваліфікована медична допомога, в госпіталях — спеціалізована медична допомога. Сукупність лікувально-профілактичних заходів, що проводяться на етапах медичної евакуації, складають обсяг ме дичної допомоги. ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА У РАЗІ ТРАВМ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ Лікувально-евакуаційні заходи є важливою складовою частиною медич ного забезпечення бойових дій військ. Вони включають своєчасний пошук та збір поранених на полі бою з наступним наданням їм медичної допомоги. Нині розрізняють такі види медичної допомоги: перша медична допомога; долікарська (фельдшерська) допомога; перша лікарська допомога, кваліфіко вана медична допомога; спеціалізована медична допомога. Перша медична допомога надається санітарами і санітарними інструкто рами, а також самими пораненими та хворими (самодопомога) або товариша ми (взаємодопомога) звичайно на місці поранення або захворювання. Першу медичну допомогу надають з метою тимчасового усунення явищ, що загрожують життю пораненого, та запобігання розвитку небезпечних для життя ускладнень. Це звільнення поранених з-під завалів, танків, бойових ма шин, гасіння одягу, що горить, уведення знеболювальних засобів за допомогою шприца-тюбика , усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові, сторонніх тіл. У разі западіння язика, блювання, ма сивної носової кровотечі пораненого кладуть на бік. У разі асфіксії унаслідок западіння язик обережно проколюють шпилькою, яку фіксують бинтом до шиї або підборіддя. Якщо зупиняється дихання, проводять штучну вентиляцію ле- 445 Військова стоматологія гень за допомогою S-подібної трубки або методом з рота в рот. Зовнішню кро вотечу тимчасово зупиняють усіма доступними засобами: накладанням крово спинного жгута (стандартного або імпровізованого), стисної пов'язки, паль цьовим передавлюванням магістральних судин. Накладають асептичну пов'язку на ранову або опікову поверхні. Іммобілізацію ушкоджень щелепно-лицевої' ділянки здійснюють найпростішими засобами. Обов'язковим є уведення анти- дотів ураженим хімічною зброєю, антибіотиків, протиблювотних засобів з інди відуальної аптечки. Під час надання першої медичної допомоги насамперед необхідно використати медичні засоби, які є у пораненого. Долікарська допомога надається фельдшером медичного пункту баталь йону з метою боротьби із розладами, які загрожують життю. У доповнення до першої медичної допомоги долікарська допомога передбачає усунення асфіксії (туалет ротової порожнини та носової частини глотки, якщо необхідно — вве дення повітропровідника, інгаляцію кисню, штучну вентиляцію легень ручним дихальним апаратом), контроль за правильністю і необхідністю накладання жгута, накладання жгута у разі продовження кровотечі, накладання та виправ лення неправильно накладених пов'язок, уведення знеболювальних засобів, поліпшення транспортної іммобілізації поранених у щелепно-лицеву ділянку з використанням табельних засобів, за показаннями — повторне введення ан- тидотів, симптоматичних серцево-судинних засобів і препаратів, що стимулю ють дихання. ПОНЯТТЯ ТА ОБСЯГ ПЕРШОЇ КВАЛІФІКОВАНОЇ І СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ДОПОМОГИ ПОРАНЕНИМ У ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВУ ДІЛЯНКУ Перша лікарська допомога надається лікарем на медичному пункті полку, а деколи — і в окремому медичному батальйоні з метою усунення наслідків ураження, які загрожують життю пораненого або хворого, запобігання розвит ку небезпечних для життя ускладнень (шок, ранова інфекція) та підготовки поранених і хворих до подальшої евакуації. Повний обсяг першої лікарської допомоги складається із заходів, які слід проводити невідкладно, та заходів, проведення яких може бути відкладено. Невідкладні заходи показані за наявності станів, які загрожують життю поранених і хворих. Вони включають: усунення асфіксії, прошивання язика, видалення або підшивання частин, що звисають, м'якого піднебіння та бічних відділів глотки, трахеостомію за показаннями, зупинку зовнішньої кровотечі, проведення протишокових заходів, уведення антидотів, протисудомних, брон- хорозширювальних та протиблювот них зас обів. До заходів першої лікарської допомоги, які можуть бути відкладені, нале жать: усунення недоліків першої медичної та долікарської допомоги, а саме: поправка пов'язок, поліпшення транспортної іммобілізації, заміна пов'язок, 446 проведення блокад місцевими анестетиками, ін'єкції антибіотиків і серопро філактика правця за наявності відкритих травм та опіків. Скорочення обсягу першої лікарської допомоги здійснюється за рахунок відмови від виконання заходів другої групи. Кваліфіковану медичну допомогу надають лікарі-хірурги (кваліфікована хірургічна допомога) та терапевти (кваліфікована терапевтична допомога) в окремому медичному батальйоні (окремому медичному загоні), а також у ліку вальних закладах госпітальної бази. її мета — усунення важких, що загрожу ють життю, наслідків ураження (асфіксія, судоми, колапс, набряк легень, гос тра ниркова недостатність), а також проведення заходів, які запобігають роз витку вірогідних ускладнень і забезпечують подальшу евакуацію поранених та хворих. За терміновістю проведення заходи кваліфікованої хірургічної допомоги поділяють на три групи. Перша група — невідкладні хірургічні втручання та інші заходи, невико нання яких може призвести до смерті пораненого в найближчі години. До них належать: усунення асфіксії та відновлення адекватного дихання, остаточна зупинка всіх видів кровотеч, комплексна терапія гострої крововтрати, шоку, травматичного токсикозу, лікування анаеробної інфекції, хірургічна обробка та ушивання ран. Друга група втручань включає заходи, своєчасне невиконання яких може призвести до виникнення важких ускладнень. Третя група — це операції, відкладання яких за умови застосування анти біотиків не обов'язково призводить до виникнення ускладнень. Це первинна хірургічна обробка ран м'яких тканин, первинна обробка опіків, проведення лігатурного зв'язування зубів за наявності переломів нижньої щелепи з дефек том кісткової тканини. Спеціалізовану медичну допомогу надають лікарі-спеціалісти в лікуваль них закладах госпітальної бази, які мають спеціальне обладнання. Спеціаліза ція медичної допомоги є однією із характерних ознак сучасної системи медич ного забезпечення бойових дій військ. Вона досягається включенням до скла ду госпітальної бази штатних спеціалізованих госпіталів, а також спеціаліза цією загальнохірургічних і терапевтичних госпіталів за рахунок надання їм відповідних груп спеціалізованої медичної допомоги. У госпітальних базах пе редбачено надання спеціалізованої медичної допомоги таким контингентам: пораненим у голову, шию, хребет (нейрохірургічна, стоматологічна, офталь мологічна та отоларингологічна медична допомога). Надання спеціалізованої стоматологічної допомоги проводиться з урахуванням розміщення органів ро тової порожнини та важливості такої допомоги для життя поранених. 447 Військова стоматологія ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І.Які складові частини військової стоматології? 2.Які завдання вирішує військова стоматологія? 3. Перерахувати принципи надання ортопедичної допомоги потерпілим зі щелепно-лицевими пораненнями. 4.У чому суть етапів медичної евакуації? 5. Який обсяг долікарської допомоги у разі травм щелепно-лицевої ділянки? 6. Висвітліть суть поняття, обсяг першої кваліфікованої та спеціалізованої допомоги пораненим у щелепно-лицеву ділянку. 7.Який поділ надання кваліфікованої хірургічної допомоги за терміновістю? 448 |