ГОСЫ. Масова комунікація
 Скачать 2.11 Mb.
|
|
Конституція України щодо професійної діяльність журналіста. Роз’яснення Мін’юст України (04.10.2011) Правові засади діяльності журналістів в Україні ст.34 кожному громадянинові України незалежно від його професії гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Ст.15 ч.ІІІ встановлено, що цензура в Україні заборонена.
ГенАсамблея ООН, 10 грудня 1948 Ст.1 Всi люди народжуються вiльними i рiвними у своїй гiдностi та правах. Ст.2 Кожна людина повинна мати всi права i всi свободи, проголошенi цiєю Декларацiєю, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, мови, релiгiї, полiтичних або iнших переконань, нацiонального чи соцiального походження, майнового, станового або iншого становища. Ст.3 Кожна людина має право на життя, на свободу i на особисту недоторканнiсть. Ст.4 рабство i работоргiвля забороняються в усiх їх видах. Ст.5 Нiхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського поводження i покарання. Ст.6 Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктностi. Ст.7 Всi люди рiвнi перед законом i мають право на рiвний їх захист законом без дискримінації. Ст.8 Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними нацiональними судами в разi порушення її основних прав, наданих їй конституцiєю або законом. Ст.9 Нiхто не може зазнавати безпiдставного арешту, затримання або вигнання. Ст.10 Кожна людина має право, щоб її справа була розглянута прилюдно i з додержанням усiх вимог справедливостi незалежним i безстороннiм судом. Ст.11 1.Кожна людина, обвинувачена у вчиненнi злочину, має право вважатися невинною до вироку суду 2.Нiхто не може бути засуджений за дiяння, якi пiд час їх вчинення не становили злочину за нацiональними законами або за мiжнародним правом. Ст.12 Охорона особистого i сiмейного життя, житла, тайни кореспонденції, честі та репутацiю. Ст.13 1.Свобода пересування та місця проживання.2. право покинути країну i повертатися у свою країну. Ст.14 право шукати притулку вiд переслiдувань в iнших країнах i користуватися цим притулком. Ст.15 1. право на громадянство. 2. Нiхто не може бути безпiдставно позбавлений громадянства Ст.16 1. право одружуватися i засновувати сiм'ю. 2. Шлюб при вiльнiй i повнiй згодi сторін. 3. Сiм'я має право на захист з боку суспiльства та держави. Ст.17 1. право володiти майном як одноособово, так i разом з iншими. 2. Нiхто не може бути безпiдставно позбавлений свого майна. Ст.18 право на свободу думки, совiстi i релiгiї; свободу змiнювати свою релігію, переконання. Ст.19 право на свободу переконань i на вiльне їх виявлення. Ст.20 1. право на свободу мирних зборiв i асоцiацiй. 2. Нiхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоцiацiї. Ст.21 1. право брати участь в управлiннi своєю країною. 2. право рiвного доступу до державної служби в своїй країнi. 3. Воля народу повинна бути основою влади уряду Ст.22 право на соцiальне забезпечення i на здiйснення необхiдних для пiдтримання гiдностi i для вiльного розвитку прав особи Ст.23 1. право на працю, вибiр роботи, на справедливi умови праці, захист вiд безробiття. 2. право на рiвну оплату за рiвну працю. 3. право на справедливу i задовiльну винагороду 4. право створювати професiйнi спiлки i входити до професiйних спiлок. Ст.24 право на вiдпочинок i дозвiлля, на обмеження робочого дня та на оплачувану вiдпустку. Ст.25 1. право на життєвий рiвень для пiдтримання здоров'я i добробуту її та сiм'ї, право на забезпечення в разi безробiття, хвороби, iнвалiдностi, вдiвства, старостi…2. Материнство i дитинство дають право на особливе пiклування i допомогу. Всi дiти повиннi користуватися однаковим соцiальним захистом. Ст.26 1. Кожна людина має право на освiту. Освiта повинна бути безплатною. Початкова - обов'язкова. 2. Освiта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи, сприяти взаєморозумiнню, терпимостi i дружбi мiж усiма народами, 3. Батьки мають право прiоритету у виборi виду освiти для своїх малолiтнiх дiтей. Ст.27 1. право брати участь у культурному життi, брати участь у наук. прогресi, користув. благами. 2. право на захист моральних i матерiальних інтересів Ст.28 право на соцiальний i мiжнародний порядок Ст.29 1. обов'язки перед суспільством 2. Обмеження тільки ті, якi встановленi з метою забезпечення визнання i поваги прав i свобод iнших.3.Здiйснення прав не повинно суперечити цiлям ООН Ст.30 Нiщо у цiй Декларацiї не може бути витлумачено як надання будь-якiй державi, групi осiб або окремим особам права займатися будь-якою дiяльнiстю або вчиняти дiї, спрямованi на знищення прав i свобод, викладених у цiй Декларацiї.
Ст.5 Право на свободу та особисту недоторканність 1. Нікого не може бути позбавлено свободи iнакше ніж у випадках: а) законне ув’язнення особи пiсля її засудження компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законної вимоги суду; c) законний арешт або затримання особи, здiйсненi з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на пiдставi обґрунтованої пiдозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхiдне запобiгти вчиненню нею правопорушення чи її втечі пiсля його вчинення; d) затримання неповнолiтнього на пiдставi законного рішення; e) законне затримання осіб для запобiгання поширенню iнфекцiйних захворювань, психiчнохворих, алкоголiкiв або наркоманiв чи бродяг; f) законний арешт або затримання особи, з метою запобiгання її незаконному в’їзду в країну 2. Кожного заарештованого має бути негайно поінформовано про пiдстави його арешту i обвинувачення 3. кого заарештовано має негайно постати перед суддею 4. кого позбавлено свободи має право на судовий розгляд 5. потерпілий від арешту має право на відшкодування. Ст.8 Право на повагу до приватного і сімейного життя Ст.9 Свобода думки, совісті і віросповідання 1. Кожен має право на свободу думки, совiстi i віросповідання; свобода змiнювати релігію, переконання, свобода сповiдувати релігію, переконання 2. Свобода сповiдувати релiгiю або переконання пiдлягає лише таким обмеженням, якi встановленi законом i є необхiдними в демократичному суспiльствi в iнтересах громадської безпеки, для охорони громадського порядку, здоров’я чи моралi або для захисту прав i свобод iнших осіб. Ст.10 Свобода вираження поглядів 1. право на свободу вираження поглядiв: дотримуватися своїх поглядiв, одержувати i передавати iнформацiю та iдеї без втручання органів державної влади i незалежно вiд кордонiв. Це не перешкоджає державам вимагати лiцензування діяльності радiомовних, телевізійних пiдприємств. 2. Здiйснення цих свобод може підлягати обмеженням в iнтересах нацiональної безпеки, територiальної цiлiсностi або громадської безпеки, для охорони порядку або запобiгання злочинам, для охорони здоров’я або моралi, для захисту репутацiї або прав iнших осіб, для запобiгання розголошенню конфіденційної інформації або для пiдтримання авторитету i безсторонності суду i є необхiдними в демократичному суспiльствi. Ст.11 Свобода зібрань та об’єднання Ст.14 Заборона дискримінації …за ознакою статi, раси, кольору шкiри, мови, релiгiї, полiтичних чи iнших переконань, нацiонального або соцiального походження, належностi до нацiональних меншин, майнового стану, народження або iнших обставин. Ст.17 Заборона зловживання правами Нiщо в Конвенцiї не може тлумачитися як таке, що надає право скасовувати права i свободи Конвенції Розділ II 2 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Стаття 34 Iндивiдуальнi заяви Суд може приймати заяви вiд будь-якої особи, неурядової органiзацiї або групи осiб, що вважають себе потерпілими від порушення однiєю з Високих Договiрних Сторiн прав, викладених у Конвенцiї або протоколах до неї. Високi Договiрнi Сторони зобов’язуються не перешкоджати нiяким чином ефективному здiйсненню цього права. Стаття 40 Слухання у вiдкритому засiданнi та доступ до документiв 1. Слухання проводяться у вiдкритому засiданнi, якщо Суд у виняткових випадках не вирішить інакше. 2. Доступ до документів, якi здаються на зберігання Секретареві, має бути відкритим, якщо Голова Суду не вирішить інакше. ПРОТОКОЛ ДО КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВНИХ СВОБОД Париж, 20.ІІІ.1952 Ст.1 Захист права власності …право мирно володіти своїм майном, не можливість позбавлення майна Ст.2 Право на освіту Ст.3 Право на вільні вибори
Європейський Суд з прав людини функціонує на постійній основі. юрисдикція визнана всіма державами-учасницями, поширюється на всі спори, пов'язані із застосуван-ням і тлумаченням норм Конвенції. Місцезнаходженням Європейського Суду є м. Страсбург (Франція). Організація його діяльності, правила процедури, порядок здійснення реєстрації заяв, їх розгляду, винесення рішень встановлені Конвенцією та Регламентом Суду. До складу Європейського Суду входять незалежні судді, обрані Парла-ментською Асамблеєю Ради Європи від кожної держави відповідно до кількості країн-учасниць. вони виступають незалежно і від власного імені. Можливість обіймати посаду судді обмежена 70-річним віком. Суд виносить свої рішення, керуючись нормами Конвенції і практикою застосування своїх попередніх рішень. Це означає, що в Європейському Суді, на відміну від української кодифікованої системи законодавства, діє прецедентна система. Рішення Суду є обов'язковими для держав-учасниць Конвенції. В Украї-ні було запроваджено механізм гармонізації правової системи нашої держа-ви з нормами й стандартами Ради Європи. Положення Конвенції визнані обов'язковими на території України, тому громадяни України мають право на звернення до Європейського Суду у випадку порушення норм Конвенції. Це право передбачено ст. 55 Конституції України, яка надає можливість звернення за захистом своїх порушених прав до судових установ міжнародних організацій після вико-ристання особою національних засобів захисту. Згідно зі статями 34, 35 Конвенції, Суд приймає заяви (скарги) від окре-мих заявників, груп осіб, неурядових організацій, окремих держав про порушення країнами, що визнали юрисдикцію Суду, положень Конвенції. Суд не має компетенції стосовно перегляду або скасування рішення національних судів, не може втручатися в діяльність національних органів влади, змінювати або скасовувати рішення державних установ. Надсилаючи скаргу, слід мати на увазі, що: — Суд захищає лише права, встановлені Конвенцією та Протоколами до неї (тобто до Суду можна звертатися за захистом виключно тих прав, які проголошені в цих документах); — судовому захисту підлягають скарги проти держав, щодо яких Кон-венція набрала законної сили; — оскаржувати в Європейський Суд можна лише дії (або бездіяльність) державних органів влади України, їх посадових осіб, що сталися після 17 вересня 1997 року (набуття чинності для України); — заявник перед зверненням до Суду має використати всі існуючі в державі можливості, процедури й механізми захисту своїх прав, включаючи адміністративний, судовий за-хист. Суд приймає до розгляду скарги, подані не пізніше шести місяців від дати прийняття остаточного рішення в справі національним органом; Суд розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність державних орга-нів влади або їх посадових осіб. Суд не приймає скарги на дії приватних осіб. Суд приймає рішення більшістю голосів. Судові рішення та рішення щодо прийнятності скарг мають бути умотивованими. Якщо судове рішення ціл-ком або частково не відображає одностайної думки суддів, то кожний суд-дя має право викласти свою думку окремо. Встановлення Судом факту порушення статей Конвенції зобов'язує дер-жаву-відповідача вжити відповідних заходів на виконання судового рішен-ня, а також спонукає удосконалити діюче законодавство і судову практику. Власне, навіть прийняття Судом справи до розгляду може позитивно вплинути на державні органи влади й змусити відновити права особи в ра-зі їх порушення. У разі встановлення Судом порушення Конвенції та Протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування збитків, то Суд у рішенні може передбачити справедливе відшкодування потерпілій стороні, тобто компенсацію здійс-нених витрат, матеріальних збитків та моральної шкоди (у розумних ме-жах). Рішення Європейського Суду дає відповідь на питання, чи були поруше-ні державою під час слідства та судового розгляду права громадянина, га-рантовані Конвенцією. Рішення Європейського Суду не може скасувати рішення національних судів, проте якщо Європейський Суд визнає пору-шення державою норм Конвенції, держава мусить вжити заходів для від-новлення порушеного права.
ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (1993) Стаття 26. Права та обов'язки журналіста редакції Здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов'язки, передбачені Законом України "Про інформацію" ( 2657-12 ) та цим Законом. Журналіст має право: 1) на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації; (зміни від 27.03.2014) 2) відвідувати державні органи, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами; (зміни від 16.10.2012) 3) відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом; 4) на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України; (зміни від 27.03.2014) 7) по пред'явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що підтверджує його професійну належність або повноваження, надані редакцією друкованого засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан; (зміни від 27.03.2014) 8) звертатися до спеціалістів при перевірці одержаних інформаційних матеріалів; 9) поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під умовним ім'ям (псевдонімом) або без підпису (анонімно); 10) відмовлятися від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить особистим переконанням автора; 11) на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду. Журналіст зобов'язаний: 1) дотримуватися програми діяльності друкованого засобу масової інформації, з редакцією якого він перебуває у трудових або інших договірних відносинах, керуватися положеннями статуту редакції; 2) подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію; 3) задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства; 4) відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону; 5) представлятися та пред'являти редакційне посвідчення чи інший документ, що підтверджує його професійну належність або повноваження, надані редакцією друкованого засобу масової інформації; (зміни від 27.03.2014) 6) виконувати обов'язки учасника інформаційних відносин; 7) утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо. Журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов'язків.
Закон України "Про судовий устрій України", новий Кримінальний кодекс України (ВРУ, 5 квітня 2001) Ст.109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади 1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. 3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. |