ГОСЫ. Масова комунікація
 Скачать 2.11 Mb.
|
|
14. Загальна класифікація інформаційних жанрів. Прийнято групувати жанри журналістики в три жанрові єдності. При цьому поміжжанрові кордони часто “розмиті”, але є завжди один домінуючий критерій: інформативність, аналітизм, художність. Отже, до інформаційних жанрів належать ті, у яких домінує повідомлення новин; до аналітичних жанрів – ті, у яких домінує вивчення, аналіз і коментування фактів; до художньо-публіцистичних – ті, у яких аналіз поєднується з образно-художнім осягненням реальності. Кожна з трьох груп утворює свою парадигму жанрових форм, які у свою чергу поділяються на види. Але як зазначає відомий теоретик літератури і журналістики В.Й. Здоровега в книжці “Теорія і методика журналістської творчості” (Львів, 2004), “живу творчість важко вкласти у прокрустове ложе схем і класифікацій”. Тому умовність будь-якого поділу журналістських творів на жанри і жанрові групи неминуча, а жива журналістська практика, яка завжди багатша, ніж наукові уявлення про неї. Вона ілюструє внутрішню суперечність будь-якої жанрової структури журналістики. Проте все це не відміняє необхідності узагальнення й систематизації набутого протягом багатьох років досвіду формотворчості в журналістиці. Найбільше за обсягом місце (не менше 50%) на газетних шпальтах, у теле- й радіопрограмах займають інформаційні жанри. Їхня спільна мета – стисло, коротко, без зайвих міркувань, оперативно, точно повідомити читача (слухача, глядача) про злободенні факти. Інформація [від лат. префікса “in-”, що в даному випадку означає “проникнення в щось” + “formatio” – утворення, формування”; informatio – “роз’яснення, виклад, тлумачення”. Походить від дієслова informo, що перекладається, як “формую, навчаю, виховую”] – повідомлення про щось, відомості про навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, про події, ситуації, чиюсь діяльність. У широкому значенні будь-яке повідомлення, представлення, створення про щось уявлення можна назвати інформацією. Однак газети, радіо, телебачення, інформаційні агентства та Інтернет-видання збирають і поширюють повідомлення, які стосуються всього суспільства або частини його. Отже, журналістика оперує суспільною (соціальною) інформацією. Інформація, а також "новина", "інформаційне повідомлення", елемент " рядка, що біжить," , "гарячої лінії"... Оперативний короткий виклад сутності актуальних: факту, події, явища (5-30 рядків). Замітка. По суті, розширена (у міру) інформація, що може містити короткий виклад (два-три речення) передісторії факту, події або явища (30 - 70). Кореспонденція. Це те, у що перетворюють свої замітки всі початківці або слабкі журналісти. Насправді ж кореспонденція відрізняється від замітки більшими інформативними можливостями за рахунок обсягу, розповідності та широти висвітлення (деталізація, прогнозування) (30 - 100). Репортаж. Виклад актуального фактичного матеріалу, отриманого з "місця події". Оповідач - безпосередній учасник події або спостерігач. Тут припустимі емоційність, вигуки, суб'єктивні відчуття. Найчастіше використовується пряма мова, короткі діалоги (від 100...). Інтерв'ю. Діалог журналіста з іншою особою, що має на меті коротке висвітлення факту, події, явища, розповідь про самого суб'єкта. Коментар. Пояснення, "розшифровка" складної фактури, представленої, як правило, в іншому матеріалі. Або ставлення автора до даної проблеми або думки (до 40 рядків). Звіт - ...він і є звіт. Пишеться після прес-конференцій, презентацій, симпозіумів, з'їздів. Та ж замітка або кореспонденція, що послідовно перераховує отриману фактуру, іноді з вкрапленням прямої мови головних діючих осіб (50 - 300). Опитування. Симбіоз журналістики та соціології. Подання колективної думки щодо однієї або декількох спеціально обраних проблем, тем, питань (не більше 150). Питання-відповідь. 1. Відповідь фахівця або редакції на питання читачів, наприклад, "прямий зв'язок"). 2. "Пінг-понг" - автономно при презентації персон або розповідях про відомих людей. Як прийом часто завершує бесіду або інтерв'ю (до 20). Порада. Близький попередньому жанр, що відрізняється лише відсутністю запитання. У кожному разі це – вузькоспеціалізована інформація: "поради садівникам", "наш домашній лікар"... (не більше 80). Прес-реліз. "Закулісний жанр", тому що готується, як правило, PR-журналістом для колег із суспільно-політичних ЗМІ або фахівців. Фактологічна презентація об'єктів, суб'єктів і подій, що служить сировиною або одним із джерел для підготовки публікації різного жанру (від... і до...). Некролог. Не плутати з повідомленням про смерть. Некролог - це розповідь про етапи життя померлого зі словами прощання і скорботи (не більше 150). 15. Природа і специфіка журналістського аналізу та синтезу. Аналітика в журналістиці. Аналіз в журналістиці предстає як сторона пізнавальної діяльності, невідривна від синтезу. Саме синтез вносить впорядкованість в дії журналіста, через синтез забезпечується проникнення загального задуму в творчий процес. Якщо аналіз представляє предмет як «набір» складових його елементів, веде від конкретного до абстрактного, від простого – до складного, то синтез дає можливість з'єднати ці елементи в якісно нову освіту, де відбувається сходження від абстрактного – до конкретного. Це сходження думки не просто повторює, копіює дані аналізу, але, збагачуючись цими даними, відтворює предмет в новій якості, в розумінні його суті. Аналіз дає можливість встановити причинно-наслідкові відносини між фактами, між різними сторонами предмету. Синтез повертає предмету цілісність, дозволяє побачити явище в його глибинному, сутнісному змісті. Проблема синтезу в журналістиці зв'язана з використанням методу узагальнення. В ході розробки теми узагальнення виступає одним з необхідних методів пізнання. І подібно до того, як синтез спирається на аналіз, узагальнення є діалектичною протилежністю обмеженню, супроводжуючому всякий процес творчої діяльності. У первинному задумі автор з необхідністю поєднує обидві ці операції – концентрує увагу на цілком певному крузі явищ, відсікає зайве і одночасно намагається встановити закономірні зв'язки між різними сторонами досліджуваного явища. Переходячи від загального до конкретного поняття, журналіст слідує законам логіки, виключає ознаки, що характеризують індивідуальні особливості предмету, прагне побудувати узагальнення на науковій основі. Проте відповідно до творчої специфіки даного роду діяльності, науковий зміст нерідко виявляється вельми своєрідно: журналіст виявляє загальне в особливому і одиничному, явище – у факті, проблему – в події, соціальний тип – в характері. Таке узагальнення, зберігаючи свою логічну основу, володіє разом з тим виразністю, такою необхідною в ідеологічній роботі. 16. Система аналітичних жанрів. Друга жанрова група може бути названа аналітичним журналістським родом. До його числа належать такі жанри, як кореспонденція, стаття, рецензія і огляд. Родовими ознаками аналітичних жанрів є 1) встановлення журналістом однотипності фактів і явищ і об'єднання їх в логічний ряд; 2) узагальнення їх, зіставлення з іншими, встановлення зв'язку між ними; 3) оцінка ситуації і явища; 4) постановка проблеми і виявлення всіх її аспектів; 5) висловлення пропозицій про своє бачення розв'язання проблеми. Комментарий. Расширение жанрового спектра комментирующей журналистики — одна из примет современных российских СМИ. Конечно, комментарий в газете, на радио и ТВ существовал и раньше: оперативно сообщаемая новость комментировалась, уточнялась, разъяснялась. Однако именно в последнее десятилетие (точнее — с начала 1990-х гг.) в ответ на экспансию "интенсивной журналистики" получают свое развитие жанры, прочно связанные с оперативным осмыслением факта. Рубрика "Факт и комментарий" становится первополосной (в разных вариантах названий). Комментарий из метода обработки факта превращается в жанр. Каковы признаки этого жанра? • Комментарий — это оперативный отклик на событие, это впечатление, не претендующее на исчерпывающую полноту анализа. Предметом разговора может быть новость, а может — факт, уже обнародованный ранее. Важна здесь не быстрота передачи сообщения, а точка зрения на событие. При этом факт служит отправной точкой разговора с аудиторией; • стержневой доминантой жанра выступает рассуждение по тому или иному поводу. Подчеркнутая субъективность стиля, с одной стороны, как бы снижает претензии на справедливость оценок, а с другой — предлагает аудитории (соглашаясь или не соглашаясь с позицией публициста) самой сделать определенные выводы; • в комментарии главное — прогностическая оценка факта или события, Важно подчеркнуть, что данный прогноз — лишь один из возможных вариантов. Вариантность обсуждения проблемы входит в число жанровых признаков комментария. Автор препарирует факт, мнение, суть проблемы, ориентируясь на эмоциональный отклик аудитории. Конечно, когда анализ подменяется одной из версий оценки, опасность ошибок довольно велика, но эта естественная уязвимость комментария оборачивается и его достоинством — следить за движением мысли публициста всегда любопытно; • целостность текста обеспечивается целостностью личности автора и его позицией. Близкую по задачам проблему воздействия на аудиторию решает и колонка. Следует отметить, что у современной отечественной колонки в 1920-е гг. был предшественник — фельетон-комментарий, в жанре которого работали молодые тогда М. Кольцов, В. Катаев, М. Булгаков, И. Ильф и Е. Петров. Сегодняшняя колонка, разумеется, носит не только иронико-комический характер: она служит и журналисту-политологу, и экономисту, и социологу, и театральному или кинокритику. Какое-то время авторами колонки в "Известиях" выступали, в частности, писатель Михаил Жванецкий, политик Борис Федоров. В чем жанровый смысл колонки? Во-первых, автор выступает в качестве героя-повествователя или персонажа-маски (в комическом варианте колонки), чья точка зрения, собственно, и является предметом исследования. В этом отношении колонка близка эссе (о нём поговорим дальше). Автор вводится в повествование как лицо размышляющее и переживающее. Во-вторых, колонка как оперативный отклик на происшедшее (или — происходящее) по своей тональности полемична. Этим она и отличается от комментария, в котором мнение публициста далеко не всегда содержит оппозицию описываемому факту. Колумист не уточняет, не объясняет факт или возникшую ситуацию — он выступает по отношению к ним оппонентом. В-третьих, поскольку в колонке, как правило, взгляд автора не совпадает с общепринятой точкой зрения, он предлагает новое представление о ситуации. Персональная точка зрения — смысловое ядро колонки. Колонка — это всегда прямой диалог с аудиторией, соло, рассчитанное на контакт со слушателями, живое, образное слово, сориентированное на сочувственный отклик тех, к кому оно обращено (по крайней мере — на понимание). Если в комментарии такая связь публициста и аудитории факультативна, то в колонке обязательна. Итак, комментарий — жанр публицистики, представляющий собой оперативный отклик на конкретные события в форме монолога автора, приглашающего аудиторию к соразмышлению. Колонка — монолог публициста, предлагающего в образно-эмоциональной форме свою оценку фактов и явлений действительности. Отличие рецензии от других жанров в том, что предметом анализа в ней является отраженная действительность, то есть реальность, уже нашедшая отражение в творческих произведениях — искусства, науки, публицистики и т. п. Поэтому автор всегда соотносит свой взгляд на окружающий мир с тем, как этот мир показан в обозреваемом произведении. Главные задачи рецензента — ориентация аудитории в тех проблемах, о которых говорят создатели книги, спектакля или живописного полотна, формирование у читателя эстетических представлений о действительности, объяснение сути творческого процесса, содействие аудитории в выработке самостоятельных оценок подобных произведений. Основная задача рецензента – увидеть в рецензируемом произведении то, что незаметно непосвящённому. Чем большим запасом специальных знаний обладает рецензент, тем больше у него шансов подготовить профессиональную рецензию. В.Г. Белинский писал: «Каждое произведение искусства непременно должно рассматриваться в отношении к эпохе, к исторической современности и в отношении художника к обществу; рассмотрение его жизни, характера тоже может служить часто уяснению его создания. С другой стороны, невозможно упускать из виду и собственно эстетических требований искусства. Скажем более: определение степени эстетического достоинства произведения должно быть первым делом критики». Рецензия — жанр просветительский. Знакомство с эстетическим разнообразием мира возможно и без посредства критика-рецензента. Но опытный проводник на этом пути — гарантия того, что у художника не прервется связь с аудиторией. Статья. Если в корреспонденции публицист анализирует конкретную социальную ситуацию, опираясь на лично наблюдаемые (или — самостоятельно обнаруженные) факты действительности, то в статье обобщение носит более широкий характер. Здесь дается всесторонний анализ явлений, процессов и проблем. Опираясь на факты социального бытия, публицист рассматривает закономерности эволюции действительности в различных ее проявлениях — политических, экономических, нравственных, культурологических и т. д. При этом публицист не просто иллюстрирует мысль примерами из жизни (как иногда принято думать), а кладет факт в основание своего исследования. Как правило, в статье автор оперирует группами фактов, создающих определенную социальную ситуацию, т. е. круг проблем, объединенных единым процессом. Поскольку статья — это всегда развернутый поиск закономерностей, структурно она представляет собой цепь умозаключений (от частного к общему или от общего к частному). Это определяет и композицию повествования, и место факта в тексте. Сегодня вряд ли можно говорить о том, что факт в статье занимает подчиненное место, лишь иллюстрируя определенные теоретические положения, выдвигаемые автором. Современная статья активно вбирает в себя элементы других жанров — репортажа, очерка, корреспонденции, интервью. Она становится более эмоциональной по тону, более личностной, хотя, разумеется, развитие мысли остается основой ее структуры. Каковы жанровые признаки статьи? • Масштабное расширение границ повествования — пространственно-временные пределы текста определяются масштабностью фактов и их разнообразием (глобализация обсуждаемых проблем); • факты, используемые публицистом, могут быть почерпнуты из различных источников — личных наблюдений, встреч, обработки документов, выступлений СМИ, писем в редакцию и т. д.; • структура текста статьи — это комплекс положений, рассуждений, суждений и умозаключений, то есть система доказательств, опирающихся на выявление причинно-следственных связей между отдельными фактами; • определенная объективация письма: текст чаще всего выдержан в интонациях строго научной лексики, публицист оперирует образами-понятиями, образами-тезисами; отсюда — обращение публициста к логически-понятийному, категориальному аппарату, четкость формулировок. Публицистическое обозрение — один из старейших газетножурнальных жанров (достаточно вспомнить знаменитые литературные, экономические, социально-нравственные обозрения Бестужева-Марлинского, Белинского, Минаева, Шелгунова, Благосветлова, Салтыкова-Щедрина). Отдавая приоритет оперативности другим жанрам, обозрение представляет собой текст, фиксирующий принципиальные события и явления в их максимально полном объеме за определенный период (ежедневное международное обозрение, помесячное театральное обозрение или, например, "Теленеделя" в "Известиях и т. д.). По своим признакам обозрение — специфический жанр, близкий и к корреспонденции, и к статье, и к комментарию. С корреспонденцией его сближает опора на факты действительности, со статьей — движение мысли, с комментарием — очевидное личностное начало, господство персонифицированной точки зрения. Но эти же факторы и разводят обозрение с близкими ему формами журналистского творчества. Если в корреспонденции публицист оперирует группой фактов, объединенных одной, относительно неширокой темой, то в обозрении могут быть использованы разнообразные данные, позволяющие сделать повествование многотемным. Многотемье приводит к тому, что композиция текста приобретает "цепочечно-эпизодический" характер: мысль автора движется от описания и анализа одного эпизода к другому. В чем специфика обозрения как жанра? Прежде всего, его предметную основу составляет не механический конгломерат разрозненных сведений, а совокупность социальных фактов в форме панорамы жизни всего общества или определенной его сферы. Каждый из них рассматривается не изолированно, а как элемент более обширного целого. При этом главное значение имеют не рассуждения автора, а события, явления, процессы в их сущностном выражении. Панорамность изображения достигается тем, что журналист предлагает, с одной стороны, максимально широкий охват действительности, а с другой (по аналогии с панорамой как произведением живописи) — различную глубину изображения: крупный план, средний, общий. Крупный план— это лично наблюдаемые автором факты, воспроизводимые в отдельных эпизодах, картинках, репликах. Средний план — описание возникшей социальной ситуации, процессов и явлений. Общий план — установление взаимосвязи между отдельными тактами, создание целостной картины действительности в ее противоречиях, выявление общих закономерностей развития социального мира, создание собственно панорамы событий. Письмо (вариант названия — открытое письмо) не следует путать с почтой, приходящей в редакцию от аудитории. Как специфический жанр периодики оно встречается нечасто, его появление, как правило, бывает вызвано остротой проблем, требующих немедленного разрешения. В этом смысле о письме надо говорить как о жанре оперативно-исследовательском, хотя его формальная оперативность заметно ослаблена тем, что излагаемые в нем факты чаще всего уже стали достоянием гласности. В то же время письмо — остропублицистический жанр, ибо предлагает аудитории личностно окрашенную точку зрения, требующую ответной реакции. Ядром текста служит проблема, требующая немедленного разрешения. |