ГОСЫ. Масова комунікація
 Скачать 2.11 Mb.
|
|
Чотири теорії преси Американські дослідники Фред Зіберт, Теодор Петерсон та Вільбур Шрамм у книзі «Чотири теорії преси» написали про взаємодію між політичною системою і ЗМІ: 1. Авторитарна (XVI ст. абсолютистська теорія управління державою). Преса має завдання служити уряду, стабілізувати його панування. Преса регулюється патентами, ліцензіями та циркулярами цензури. Функція критики не передбачається. (Царська Росії, фашистські уряди в Іспанії, Португалії та Греції. Зараз: Сирія, Азербайджан, Узбекистан та Киргизія). 2. Ліберальна(Джон Мілтон, Джон Локк, Дж Стюарт Мілль, епоха просвітн та капіталізму, Англія). Завдання ЗМІ – служити суспільству у пошуках правди як партнер у дискусії, а не як захисник уряду та його пропагандистських намірів. ЗМІ — приватні підприємства, які конкурують між собою. Немає цензури, втручання у справи влади залишаються безкарними. Здійсн. функція контролю, пресу розглядають як «четверту владу» у суспільстві. ЗМІ як охоронний пес демократії. Недолік – закомерціалізованість. (XIX ст. у Швейцарії, сьогодні у США). 3. Соціально відповідальна – свобода преси не повинна бути свободою для меншості, відстоювати інтереси великого капіталу. ЗМІ не повинні постійно порушувати права окремих людей. Після ДСВ в Америці дійшли висновку, що ЗМІ мають виконувати суспільні обов'язки, подавати різні точки зору, діяти за проф. стандартами. Держава встановлює межі функціонування ЗМІ, має право законодавчого втручання, якщо саморегуляція ЗМІ не спрацьовує. Ця модель існує в багатьох демократичних державах. 4. Тоталітарна. Преса підлягає абсолютному контролю з боку пануючої партії та підлягає цензурі. ЗМІ виконують лише позитивну функцію та допомають виховувати народ згідно з цілями влади. (теорія преси Леніна – після Жовтневої революції 1917 р. разом з «Декретом про пресу»). Націонал-соціалісти 1933-1945 pp. у Німеччині. Сьогодні в Китаї, Пн Кореї, В'єтнамі, Білорусі, на Кубі.
Визначення поняття "інформація" дуже важливе, бо саме через збір, обробку та поширення інформації здійснюється професійна журналістська діяльність. Саме інформація служить змістом комунікації, який зв'язує в єдиний ланцюжок комунікатора і аудиторію. Поняття інформації по-різному розглядають у теоретичних дисциплінах, що мають з ним справу: у математиці й лінгвістиці, біології і соціології тощо. «Інформація - будь-які відомості та/або дані,які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді» (Стаття 1 ЗУ «Про інформацію»). Види інформації за змістом:інформація про фізичну особу;інформація довідково-енциклопедичного характеру;інформація про стан довкілля(екологічна інформація); інформація про товар (роботу,послугу);науково-технічна інформація;податкова інформація; правова інформація;статистична інформація;соціологічна інформація; У деяких посібниках зустрічається твердження про те, що вже саме слово «інформація», говорить за себе: інформувати — значить повідомляти. Однак треба більш чітко уявляти собі співвідношення професійного журналістського терміна з поняттєвим апаратом інших наук. Поняття інформації по-різному розглядають у теоретичних дисциплінах, що мають з ним справу: у математиці й лінгвістиці, біології і соціології тощо.
(«Інформація в журналістиці» В. Іванов http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1835 ) Взагалі, соціальна інформація існує поряд з іншими видами інформації — біологічною, фізичною, геологічною, метереологічною тощо. Відомо, що соціальна інформація стосується діяльності суспільства. Існують два підходи до визначення соціальної інформації. У широкому значенні слова, до соціальної належить інформація: і наукова, і спеціальна, і релігійна. У вузькому розумінні, соціальна інформація пов'язана з дійсністю не тільки тому, що "зроблена" людиною, але і змістом, який безпосередньо пов'язаний з процесами життєдіяльності суспільства. Тепер стоїть завдання щодо виділення із соціальної інформації масової, тобто тієї, яка складає зміст засобів масової комунікації. На наш погляд, це і є найбільш характерною ознакою масової інформації. Інші вчені виділяють ще й рису мультипліципованості повідомлення у пространстві та часі, тобто міри його розмноження [11]. Тут обгрунтуванням є те, що індивідуальна, міжособистісна інформація завжди буде існувати у набагато меншій кількості "відбитків", ніж масова. Москаленко: «Люди, групи, класи посідають різне місце у матеріальному виробництві і суспільній структурі в цілому. Звідси і суттєві відмінності щодо інформації, які виникають між уявленнями тих чи інших соціальних прошарків. Соціальна інформація виникає у процесі людської діяльності, відображає факти з точки зору їх суспільного значення і служить для спілкування між людьми і досягнення ними своїх цілей, обумовлених їх соціальним становищем. У широкому розумінні до соціальної інформації слід відносять всі повідомленн.(науковий текст, проповідь,фільм, стаття, і лист у владні структури, ікреслення, анекдот). Соціальна інформація у вузькому розумінні — пов'язана з життям суспільства не тільки своїм існуванням, але і самим своїм змістом (її підмет, присудок — завжди предмети соціальної дійсності, або предмети, що так або інакше безпосередньо стосуються соціальної дійсності), а також типом знакової системи, обраним для фіксування цього змісту (як правило, це рідна мова, яка використовується як загальний засіб спілкування). В залежності від тих або інших поділів в складі такої інформації можна виділити найрізноманітніші її види. Предметом нашої уваги є масова інформація, яка виділяється поряд з іншими видами інформації. Журналіст (як і журналістський колектив) — суб'єкт спеціалізованої діяльності по виробництву соціальної інформації, що передається органами преси, радіо і телебачення (виробництво в даному разі розуміється широко, включаючи не тільки вибір об'єкта, збирання фактів, написання матеріалу, але і правку, верстку і т. ін., тобто весь комплекс діяльності журналіста, в тому числі й організаторську роботу по збиранню і публікації соціальної інформації). Дезінформація (обман) (від фр. Dezinformation)- це спосіб психологічного впливу на людину, в основі якого є надання такої інформації, яка вводить її в оману відносно правдивого стану справ Заходи з дезінформування здійснюються за єдиним задумом: з ретельним узгодженням пропорцій правди і брехні (при максимальному використанні правдоподібної інформації) з обов'язковим викривленням істинних намірів, цілей і завдань . Основним інструментом дезінформації є засоби масової інформації (ЗМІ) .
ЗУ «Про інформацію». Розділ III «ДІЯЛЬНІСТЬ ЖУРНАЛІСТІВ, ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ЇХ ПРАЦІВНИКІВ» Стаття 22. Масова інформація та її засоби 1. Масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Масово-поширювана (масова) інформація — це публічно поширювана друкована, аудіо- та аудіовізуальна інформація. Вона розмножується і передається у масовому масштабі, практично на необмежену аудиторію, поширюється за допомогою технічних каналів, які характеризуються великою потужністю і здатністю до широкої та оперативної передачі. Це — газети, часописи, брошури, бюлетені та інші періодичні видання, книги і разові видання, а також теле- і радіопередачі, випуски кінохроніки, повідомлення інформаційних агентств, аудіовізуальні програми і записи, в тому числі новини на лазерних компакт-дисках. Словосполученні "масова інформація" складник "масовий" означає зовсім не низької якості, не ширвжитковий. На перший же план висуваються такі ознаки масовості: 1. Спрямованість на масу (все населення) при відсутності безпосереднього контакту, незалежно від розмірів і просторової розосередженості аудиторії. 2. Відповідність до потреб маси в інформації. Журналістика і є головним комунікативним каналом, що забезпечує обмін інформацією в найрізноманітніших сферах. Вона є масовою, бо соціальна інформація, що створюється журналістами й поширюється через канали масової комунікації, становить інтерес для всього суспільства, є загальноцікавою. 3. Прагнення до консолідації, вироблення спільної для багатьох позиції.Формуючи громадську думку навколо найважливіших проблем суспільного буття, журналістика сприяє об'єднанню людей за поглядами й інтересами. Обговорення проблем і вироблення спільної позиції щодо їх розв'язання консолідує націю, дає кожному громадянинові відчуття плеча, відчуття своєї несамотності в світі. 4. Доступність для маси. інформація має бути доступною за змістом і формою. По-друге, бути доступною економічно. І, по-третє, - зручність доставки. 5. Відкритість для співпраці усім охочим і здібним до журналістської творчості.Журналістика містить потенційну можливість виступу кожного громадянина з будь-якого питання, аби цей виступ був виконаний на достатньому для сприйняття аудиторією рівні. листи читачів, радіо- й тб запрошується досить широке коло громадян. ток-шоу збирають учасників у ролі дійових осіб і глядачів. "Масовій інформації" протистоїть "індивідуальна" (особистий досвід), "художня" (літературні та інші твори мистецтва) та "спеціальна" (наукові та професійні знання) інформація, але в сукупності разом вони є основою духовності особи, створюють інформаційну базу для її орієнтації в світі й практичної діяльності. Специфіку "масової інформації" визначають такі атрибутивні ознаки: 1. Змістова актуальність:інформація повинна мати загальносуспільне значення, бути важливою для широкого кола громадян, викликати інтерес великої групи читачів. В. Різун, три складові актуальності: "суспільна зумовленість (суспільна мотивованість), відповідність важливим суспільним завданням (суспільна цілеспрямованість) і суспільна доцільність (суспільний смисл)" 2. Хронологічна актуальність або оперативність: всі новини повинні бути "останніми", свіжими. 3. Документалізм: посилання на джерела, документи чи інші шляхи надходження інформації, називати прізвища і соціальний статус (посади) осіб, що надали інформацію. Чим більше посилань на джерела в журналістському матеріалі, тим вища його професійна цінність. 4. Повторюваність тем і неповторність матеріалів.Повторюваність тем - особливість журналістської праці, автор мусить бути компетентним, вивчати свою тему, але не залишати інформаційного пошуку, відкривати нових героїв. 5. Прагматизм, імперативність.Мета – дати можливість зорієнтуватися, спрямувати громадську думку, викликати реакцію. відверта і прихована імперативність. Масова інформація має ефект спонукальності: до емоцій, роздумів, осмислення ситуації, дій. Дозволяє маніпулювати громадською свідомістю. Масова інформація ще поділяється на фундаментальну та оперативну. Виробництвом і поширенням фундаментальної інформації займаються такі інститути, як дитячі заклади, середня і вища школа, книговидавництва тощо. Оперативна інформація поширюється ЗМІ. Канали масової інформації - преса, радіо, телебачення, кіно та ін.
В Україні діє низка законів, які тією чи іншою мірою визначають основні положення інформаційної взаємодії у суспільстві. Але закони не створюють єдиної цілісної законодавчої бази у сфері інформації, інформатизації, формування ІП України та його інфраструктури. Для усунення такого становища доцільним є створення окремого Інформаційного кодексу України. (Москаленко, стр. 140,- 5 сторінок про те, чого нема і яке воно хороше повинне бути).
Закон «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (листопад 1992 р.), Конституція Україна, Закон України «Про інфорацію», Закон «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»Європейська Конвенцієя з прав людини, Закон «Про телебачення і радіомовлення», (див.Медіаправо).
* більше функцій тут: http://pidruchniki.ws/18060203/zhurnalistika/zagalni_spetsialni_funktsiyi_zhurnalistiki#885 А. Москаленко «Теорія журналістики» виділяє: Організаторська: ЗМІ стали основними організаторами соціальних перетворень, розбудови незалежної держави, утвердження соціальної справедливості. Виховна - для формування політичної культури, залучення не до мітингової і вулично-плакатної, а до свідомої політичної творчості, формування сучасного економічного мислення. Поліпшення інформування громадськості, висвітлення діяльності господарських органів, ГО і рухів. У межах виховної функції – робота щодо формування економічного мислення, націлена на розвиток ініціативи і підприємливості в умовах ринкової економіки. Пропагандистська функція зумовлена необхідністю роз'яснення проблем становлення правової, демократичної держави, важливості розуміння ідей національного відродження, питань ментальності українського народу, етносу, історії. Пропагандистські публікації і передачі повинні торкатися гострих проблем, ясно і дохідливо відповідати на питання, які цікавлять людей. Читач не сприймає пропагандистського виступу, де немає свіжої думки. Контрпропагандистська - важливість цієї функції зумовлена зовнішніми факторами, інформаційною експансією з боку шовіністичних сил, посиленням «психологічних» атак на позиції незалежної України. Головні напрями (змістовий аспект контрпропаганди): 1) пропаганда досвіду у розбудові правової держави. 2) висвітлення проблем національного відродження. 3) викриття різноманітних інсинуацій, випадків інформаційної експансії. Контрпропагандистська тематика ще не посіла у ЗМІ належне місце, не стала змістовною, актуальною й оперативною, не всі редакції правильно розуміють суть завдань контрпропаганди, недосконало володіють її формами, опусаються до галасливості. Недостатня оперативність контрпропагандистських публікацій. Соціологічна функція.ЗМІ - це трибуна громадської думки.. ЗМІ є одним із видів соціальних інститутів. Суспільна система покладає на кожний соці. інститут певні функції, виконання яких необхідне для нормальної діяльності цієї системи. На ЗМІ також покладені свої, особливі, властиві тільки цьому інституту функції. Основний зміст діяльності ЗМІ полягає в поширенні соціальної інформації про різні сфери (духовної, економічної, громадсько-політичної й ін.) оточуючої дійсності. Для розвитку суспільної системи необхідно, щоб у кожного члена суспільства, поряд із становленням його свідомості, формувались соціальна орієнтація і світогляд, які б відповідали цілям і завданням суспільства, а також соціальна активність. Швейцарський професор Роджер Блюм виділяє 8 функцій: 1. інформування продукує гласність та передає інформацію споживачам, і є найважливішою, головною функцією ЗМІ. Завдання ЗМІ - контроль за станом оточуючого середовища, повідомлення новин. ЗМІ передають новини, які мають навчати, просвіщати, давати людям знання, котрі вони більше ніде не зможуть отримати. 2. артикуляції. ЗМІ повинні не тільки передавати слова «сильних цього світу», а й «відображати думки безсловесних мас», – як сказав німецький науковець у галузі ЗМІ Франц Ронненберг. ЗМІ мають надавати людям можливість висловлювати власну думку, виражати потреби, протести, радощі та турботи. Це відбувається тоді, коли в аудиторії є «форум думок» (сторінка листів, «відкритий мікрофон»), і тоді, коли журналісти дізнаються про думки людей щодо їхніх проблем за допомогою інтерв'ю, шляхом розслідувань та опитувань. 3. соціалізації – передача культурних здобутків, освітня функція ЗМІ. Оскільки до завдань преси належить передача цінностей та норм буття, котрі є гідними та можливими для людини, що загальноприйняті у суспільстві, то ЗМІ таким чином соціалізуть людину. Щоб пояснити події року, тижня, висвітлити їх причини та показати важливі зв'язки між ними. Тобто, аналізувати події. 4. критики та контролю. ЗМІ повинні виконувати функцію громадського контролю. Вони повинні наглядати за роботою усіх, хто має владу, через гласність у передачі інформації. Тому ЗМІ не стають офіційною «четвертою владою», бо гілки влади легітимізуються під час виборів. Але ця влада дає їм можливість стежити за діями урядовців у політиці та в економіці. 5. Кореляції - взаємодія ЗМІ та аудиторії у процесі погодження думок і точок зору. формує світогляд. ЗМІ коментують події та ситуації у світі. Люди шукають координати для орієнтування. Залежно від характеру ЗМІ ця функція використовується для формування громадської думки: партійне ЗМІ видає заклики до боротьби. Громадсько-правове радіо або тб має передавати думки громадян, виконуючи громадянський обов'язок. 6. Обслуговування. ЗМІ повинні допомагати аудиторії та приносити користь. Отримувати практичну допомогу, корисні поради для повсякдення (прогноз погоди, інф. про затори, забруднення навк. середовища, курси валют, некрологи, платня за оренду, новини). служби порад, котрі допомагають вирішувати проблеми, радять, як зберегти здоров'я, знайти робоче місце. Люди часто довіряються ЗМІ більше, ніж політикам або церкві. 7. Розважання. Існують дві концепції ф-ції розважання. 1 – ЗМІ надають перевагу розважальним темам (бульварні газети і приватне тб). 2 – репрезентує політичну, економічну, культурну тематику, подаючи їх як розважальну інформацію. Саме звідси виникло поняття infotainment (інформувати розважаючи). 8.Функція реклами Реклама - це також певний вид передачі інформації. Саме тому реклама вважається також функцією ЗМІ. У капіталістичній системі економіки ЗМІ є найважливішими носіями реклами. У Швейцарії, 55 % загальної суми, яку витрачають на рекламу, інвестується в періодичні ЗМІ, тоді як 45% припадає пряму поштову розсилку, кіно та плакати.
Громадська думка — це стан масової свідомості, який включає в себе приховане чи явне ставлення різних соціальних спільностей до проблем, подій і фактів дійсності. Мас-медіа постійно і цілеспрямовано формують громадську думку з досить широкого кола питань. Одночасно вони є і каналом виразу громадської думки. Однак цей процес дуже складний і суперечний. Процес формування і вираження громадської думки надзвичайно різноманітний і виявити в ньому визначені закономірності непросто. Практика діяльності мас-медіа свідчить про те, що комунікатор (редакція газети, журналу, радіо і телепередач та ін.) повинен ретельно ставитися до обрання проблем, які виносяться на обговорення мас. У той же час жодна висунута мас-медіа проблема не може сама по собі поштовхом, відправною точкою для формування громадської думки, якщо вона не містить у собі: а) громадського інтересу, б) актуальності, в) дискусійності. Про громадську думку можна і треба говорити і тоді, коли є повна спільність ідей. Щоб думка газети стала переконанням читача, необхідний довгочасовий вплив на нього. Формування громадської думки через мас-медіа засновується на сумісній колективній діяльності людей в умовах концентрації матеріального і духовного виробництва. Мільйони читачів газет, слухачів радіо, глядачів телебачення, які створюють різноманітні аудиторії, є особистостями, що включені у систему громадських відносин. Мас-медіа дозволяють їм встановлювати і підтримувати зв'язок з широким соціальним середовищем, кордони якого знаходяться далеко за межами їх безпосереднього оточення. Формування громадської думки через пресу, телебачення, радіо має зворотній зв'язок, тобто громадська думка постійно впливає на діяльність системи мас-медіа. В області масової інформації розподіл учасників інформаційного впливу на джерела інформації (об'єкти впливу) і приймачі (суб'єкти впливу) надто відносний, оскільки обидві сторони цієї взаємодії — одночасно суб'єкти і об'єкти цього впливу. (Іванов В.)
У масово-інформаційній діяльності поняття результативності використовується у трьох значеннях:
Поняття результативності преси стосується певного впливу цілеспрямованої діяльності. Воно свідчить про реальний результат впливу преси на людину і суспільство. Під дієвістю преси слід мати на увазі оперативну, безпосередню реакцію соціальних інститутів і посадових осіб на її виступи. Ефективність преси — поняття більш широке та ємке. Воно включає результати впливу преси на людину і суспільство, результати, які можна виміряти на рівні свідомості і практики, а також оцінити з точки зору суспільного процесу У поняття результативність (ефективність, дієвість) ми вкладаємо розуміння оцінного судження про характер ЗМІ, виконання ними своїх функцій і здійснення гуманістичних принципів. Під дієвістю преси слід розуміти оперативну, безпосередню реакцію соціальних інститутів і посадових осіб на її виступи; у поняття ефективність слід вкладати весь результат впливу преси на людину і суспільство, результат, який можна вимірювати на рівні свідомості і практики й оцінити з точки зору суспільного процесу.
Ефективність преси — поняття більш широке та ємке, ніж «дієвість». Воно включає результати впливу преси на людину і суспільство, результати, які можна виміряти на рівні свідомості і практики, а також оцінити з точки зору суспільного процесу. Таким чином, рівень ефективності засобів масової інформації та її конкретний вияв зумовлені, по-перше, характером завдань, мети, ідей, їх реальністю; по-друге, науковістю процесу поширення загальнолюдських цінностей; по-третє, ступенем прийняття або неприйняття, глибокого засвоєння людьми (аудиторією) тих же цінностей, втілення їх у практику, соціальну реальність. Останнє і є результатом впливу, який виступає в формі духовних і практичних ефектів. Практика переконує, що ефективність впливу преси, радіо і телебачення залежить від багатьох обставин: змісту, мети, яка поставлена; підготовленості кадрів, вибору засобів, форм і методів впливу; особливостей аудиторії і рівня, на якому здійснюється масово-інформаційна діяльність; впливу зовнішніх умов, середовища як на ЗМІ, так і на аудиторію.
Ефективність ЗМІ, які починають функціонувати в режимі правового демократичного суспільства, грунтується на нових механізмах впливу на аудиторію — винятково через громадську думку, через поширення інформації, ідей, постановку проблем.
|