Методичні рекомендації для студентів

• Название: Методичні рекомендації для студентів
• Дата: 26.09.2022
• Размер: 0.7 Mb.
• Имя файла: 20130326-114738.doc
• Тип: Методичні рекомендації; #698243
• страница: 9 из 13

Хламідіоз

Захворювання хламідійної етіології характеризуються тривалістю протікання, схильністю до рецидивів. Клінічні симптоми схожі з симптомами захворювань, які викликані іншими м/о.

Діагноз хламідіоза підтверджується бактеріоскопічно. В зішкрібах слизової шийки матки хламідії виявляються методом прямої іф (утворення правильної округлої форми, які флюоресціюють яскравим зеленувато-жовтим кольором на оранжевому фоні і розташовані внутрішньоклітинно).

Клініка. Інкубаційний період 20-30 днів. Локалізація – зовнішні статеві органи і піхва, рідше – шийка матки і маткові труби. Клінічні симптоми генітального хламідіозу, який протікає з ураженням зсо, не відрізняється від клініки неспецифічних вульвовагінітів (виділення з статевих шляхів більше 6 місяців і неефективність проведеної терапії з приводу неспецифічного вульвовагініту).

У дівчаток із загостренням хронічного хламідійного вульвовагініту виявляють гіперемію слизових зсо різного ступеню вираженості; слизистого, слизисто-гнійного або гноєвидного характеру виділення із піхви, які при дослідженні per rectum і надавлюванні на задню стінку піхви посилюються.

При обстеженні матерів дівчаток виявляється, що у 60% пацієнток мами страждали хронічними запальними захворюваннями омт. У 41% матерів в зішкрібах із цервікального каналу виявлені хламідії.

Таким чином, генітальний хламідіоз схильний до довготривалого торпідного протікання і може являтись причиною непліддя в майбутньому.

Лікування.

1. 
   Етіотропна терапія (тетрациклін, окситетрациклін, рондоміцин, вібраміцин, моноциклін, олеандоміцин, еритроміцин, сульфаніламіди).
   
2. 
   Комплексний метод (антибіотикотерапія + місцева дія): рифампіцин + еритроміцин в поєднанні з спринцюванням.
   
3. 
   Патогенетична терапія (біогенні стимулятори, лактотерапія, аутогемотерапія, гіпосенсибілізуючі).
   
4. 
   Вітамінотерапія.
   
5. 
   Місцева терапія (дотримання особистої гігієни, сидячі ванночки, електрофорез з антибіотиками, увч, спринцювання антисептиками).
   

Критеріями вилікованості є: зникнення клінічних симптомів захворювання, елімінація збудника. Вилікованими вважаються тільки ті дівчата, у яких клінічне виздоровлення поєднується з етіологічним виздоровленням.

9. Інтерпретація серологічних даних при дослідженні на С.trachomatis

10. Профілактика урогенітального хламідіозу

1. 
   Обстеження на хламідії всіх жінок, яким проводиться переривання вагітності або перед пологами.
   
2. 
   Обстеження пар, які звертаються в центри планування сім’ї.
   
3. 
   Пропаганда використання презервативів.
   
4. 
   Створення ряду діагностичних лабораторій по всій країні.
   
5. 
   Організація безкоштовного лікування.
   
6. 
   Підвищення моральної відповідальності за розповсюдження хламідійної інфекції.
   
7. 
   Роз’яснювальна робота серед лікарів, учнів шкіл, вузів та ін. Про необхідність обстеження і лікування хламідійної інфекції.
   

11. Гарднерелльоз

Збудник сечостатевого гарднерелльоза – піхвова гарднерелла – паразитує тільки в організмі людини.

Основними органами захворювання є сечовивідний канал, піхва, цервікальний канал, а при висхідній інфекції – сечовий міхур, матка, маткові труби. Нерідко виникає висхідна інфекція сечостатевих органів у вигляді циститів, ендометриту у жінок і дівчат.

Як і інші захворювання, які передаються статевим шляхом, гарднерельоз часто зустрічається з захворюваннями іншої етіології - гонореєю, трихомоніазом, уреаплазмою, мікоплазмозом, захворюваннями, які викликані неспорогенними анаеробами.

Клініка. Інкубаційний період 7-10 днів. Скарги на виділення з неприємним запахом (риби) у великій кількості, свербіж, печіння. Колір виділень сірий, інколи з жовтим чи зеленкуватим відтінком. У дівчаток прилипає до стінок піхви і накопичується в її передвір`ї. Однак наявність значних виділень не є постійною ознакою захворювання, можлива наявність запалення із незначними виділеннями або їх відсутністю.

При об’єктивному огляді виявляється набряк і гіперемія вульви, еритема піхви з мілкопетехіальною висипкою. Слизова сечовидільного каналу набрякла, гіперемована. Сечовиділення часте, болюче. Патологічні зміни шийки матки: ендоцервіцити, ерозії, кісти, поліпи.

Разом з тим в 15-30% випадків у дівчаток і підлітків зустрічається безсимптомне протікання гарднерельоза. У дівчаток частіше захворювання протікає гостро.

Діагноз базується на даних анамнезу, клінічного обстеження і результатів лабораторних досліджень і підтверджується виявленням “ключових клітин” в мазках виділень, забарвлених по Граму і виділенню гарднерелли в культурі.

При обстеженні дівчаток і підлітків обов’язково беруть виділення піхви, сечовипускного каналу, шийки матки, з великих вестибулярних залоз матеріал забирають по показах. З цервікального каналу беруть обережно зтікаючі слизово-гнійні виділення без вводу пінцета в канал (у дівчаток під контролем вагіноскопії).

Лікування.

1. 
   Препарати нітроімідазолового ряду (метронідазол, трихопол, тривазол, орвагіл, вагімід).
   
2. 
   Місцеве лікування (сидячі ванночки з настоєм ромашки чи шалфею або спринцювання цими ж розчинами).
   
3. 
   Комбінована методика (метронідазол всередину + амінокапронова кислота + спринцювання антисептиками).
   

Необхідною умовою профілактики гарднерелльозу є обов`язкове обстеження і лікування всіх партнерів які були в контакті з хворим після його зв`язку з джерелом зараження.