Документ Microsoft Office Word. Методичні рекомендації до розвязання задач із курсу економічна теорія

• Название: Методичні рекомендації до розвязання задач із курсу економічна теорія
• Анкор: Документ Microsoft Office Word.docx
• Дата: 12.01.2018
• Размер: 150.08 Kb.
• Имя файла: Документ Microsoft Office Word.docx
• Тип: Методичні рекомендації; #13922
• страница: 3 из 9

Задача 4

У собівартість одиниці продукції входять 40 грн амортизаційних відрахувань, 100 грн, перенесені з витраченої сировини і матеріалів, і 30 грн новоствореної вартості. Потім на підприємстві були проведені такі заходи:

1) здійснено перехід до використання більш дешевих видів сировини і матеріалів, що дозволило скоротити витрати на них до 82 грн;

2) упроваджено нову дорогу, але більш продуктивну техніку, за рахунок чого амортизаційні відрахування у розрахунку на один виріб зросли на 6%, а продуктивність живої праці – на 50%;

3) поліпшено організацію праці та виробництва, що підвищило продуктивність праці ще на 25%.

Як змінилася собівартість продукції?

Розв’язання

У задачі фактори, які визначають динаміку собівартості, чітко розмежовані на ті, що її знижують, та ті, що підвищують. На практиці їх вплив не прямолінійний. Так, перехід на більш дешеві види сировини може дати реальну економію, а отже, і реальне зниження собівартості лише за умови збереження або поліпшення якості продукції. Якщо ж якість виробів при цьому погіршиться, то, незважаючи на скорочення матеріальних витрат на їх виробництво, у суспільстві в цілому відбудеться певне зниження ефективності живої праці.

В умові задачі якість продукції не зазначається. Отже, передбачається, що вона залишається незмінною, і тому зниження витрат на сировину і матеріали під час виробництва продукції безпосередньо знижує її собівартість. Подібні допущення в задачах з політичної економії неминучі, щоб не ускладнювати аналіз взаємозалежності розглянутих категорій.

Задачу розв’язують з урахуванням усіх висловлених вище положень. Перш за все обчислимо собівартість продукції за первинних умов: 40 + 100 + 30 = = 170 (грн). Потім розрахуємо величину амортизаційних відрахувань після впровадження нової техніки, збільшивши їх на шість відсотків: 40 ∙ 106 / 100 = = 42,4 (грн). Стосовно визначення суми новоствореної вартості, яка входить до собівартості у формі оплати праці, слід мати на увазі, що з підвищенням продуктивності праці її величина в кожній одиниці продукції буде скорочуватися. Спочатку визначимо, якою стане новостворена вартість після впровадження нової техніки: 30 ∙ 100 / 150 = 20 (грн). Отримане значення відкоригуємо з урахуванням дії організаційних чинників: 20 ∙ 100 / 125 = = 16 (грн). Отже, ця частина собівартості знизиться до 16 грн.

Тепер є усі дані для визначення нового розміру собівартості одиниці продукції в цілому: 42,4 + 82 + 16 = 140,4 (грн).

Відповідь: собівартість одиниці продукції зменшиться з 170 до 140,4 грн.

Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток

Задача 1

Вартість основного капіталу складає 20 тис. дол. Загальний термін служби основного капіталу – 10 років.

Визначте величину амортизаційного фонду на кінець 7-го року.

Розв’язання

Під амортизацією розуміють процес перенесення на вартість продукції частини вартості основного капіталу у міру його зносу. Сума амортизації накопичується в амортизаційному фонді, призначеному для заміни повністю зношених засобів виробництва.

За умовами задачі основний капітал служить 10 років. Після цього терміну він потребуватиме заміни. Тому протягом 10 років підприємство повинне накопичити в амортизаційному фонді суму 20 тис. дол., яка повністю відшкодує зношений основний капітал. Для цього щорічна сума амортизаційних відрахувань повинна становити: 20 / 10 = 2 (тис. дол.). Тепер легко визначити величину амортизаційного фонду на кінець 7-го року: 2 ∙ 7 = 14 (тис. дол.).

Відповідь: на кінець 7-го року величина амортизаційного фонду складе 14 тис. дол.

Задача 2

Основний капітал – 80 тис. дол., час його відтворення – 10 років. Оборотний капітал – 20 тис. дол., обертається 5 разів за рік.

Визначте загальний оборот капіталу протягом року.

Розв’язання

Розв’язання цієї задачі потребує розуміння різниці між поняттями «авансований» і «спожитий капітал». Авансований капітал – це вартість усього вкладеного капіталу, спожитий – вартість капіталу, включена у вартість продукції у процесі виробництва. Оскільки основний капітал функціонує тривалий час і переносить свою вартість на продукт частинами, то величина авансованого основного капіталу завжди більша, ніж величина спожитого протягом року основного капіталу. Оборотний капітал повністю споживається у ході виробництва і може робити кілька оборотів за рік. Тому величина спожитого протягом року оборотного капіталу може перевищувати величину авансованого.

Тепер визначимо величину спожитого протягом року капіталу. Якщо основний капітал відтворюється за 10 років, то за один рік споживається 1/10 його величини: 80 / 10 = 8 (тис. дол.). Оборотний капітал робить за рік п’ять оборотів. Отже величина спожитого протягом року оборотного капіталу становить: 20 ∙ 5 = = 100 (тис. дол.). Додавши величини спожитого основного і оборотного капіталів, знайдемо величину загального обороту капіталу протягом року: 8 + 100 = = 108 (тис. дол.).

Відповідь: загальний оборот капіталу протягом року 108 тис. дол.

Задача 3

Основний капітал підприємства становить 12 млн дол., час його обороту – 6 років. Оборотний капітал – 2 млн дол., він обертається 13 разів за рік.

Визначте час одного обороту всього авансованого капіталу.

Розв’язання

Увесь авансований капітал підприємства у сумі дорівнює 14 млн дол. (12 + 2). Протягом року обертається 1/6 основного капіталу на суму 2 млн дол. (12 / 6). Річний оборот оборотного капіталу складе: 2 ∙ 13 = 26 (млн дол.). Загальна сума річного обороту капіталу становить: 2 + 26 = 28 (млн дол.). Розділивши суму річного обороту капіталу на величину авансованого капіталу, знайдемо кількість його оборотів за рік: 28 (млн дол.) / (14 млн дол.) = 2. Якщо увесь авансований капітал робить два обороти за рік, то тривалість одного обороту становить ½ року.

Відповідь: час одного обороту усього авансованого капіталу ½ року.

Задача 4

Час обороту капіталу 34 дні, час виробництва – 19 днів, у тому числі час перебування у виробничих запасах – 2 дні, робочий період – 10 днів, час дії природних факторів – 4 дні.

Обчисліть час обігу та час перерв з організаційних причин.

Розв’язання

Спочатку потрібно згадати, що час обороту капіталу складається з часу його знаходження у сфері виробництва і часу знаходження у сфері обігу. Отже, час обігу: 34 – 19 = 15 (днів). Час виробництва включає час перебування у виробничих запасах, робочий період, час дії природних процесів та час перерв з організаційних причин. На основі даних задачі можна легко вирахувати час перерв з організаційних причин: 19 – 2 – 10 – 4 = 3 (дні).

Відповідь: час обігу 15 днів, час перерв з організаційних причин 3 дні.

Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента

Задача 1

Нехай у промисловості час обороту оборотного капіталу становив 4 місяці. Маса додаткової вартості, яка створюється за один оборот – 50 млн дол. Участь у реалізації продукції торгового капіталу скоротила час обороту до 3 місяців.

Визначте, чи отримали вигоду промисловці, якщо на користь торгового капіталу було перерозподілено 10% від одержаної річної додаткової вартості.

Розв’язання

Розв’язання цієї задачі потребує розуміння впливу швидкості обороту капіталу на річну масу додаткової вартості. Чим більше оборотів робить капітал за рік, тим більша річна маса додаткової вартості. Якщо час обороту оборотного капіталу становив 4 місяці, то за рік він робив 3 обороти. Помноживши масу додаткової вартості за один оборот на кількість оборотів, знайдемо річну масу додаткової вартості: 50 ∙ 3 = 150 (млн дол.).

Тепер обчислимо, як змінились результати функціонування промислового капіталу внаслідок того, що виробники не самі реалізовують продукцію, а за допомогою торгових підприємців. Функціонування торгового капіталу прискорює оборот промислового капіталу. Потрібно розуміти, що при цьому промисловці поступаються частиною створеної додаткової вартості, реалізуючи продукцію за оптовими цінами. Ця частина додаткової вартості дорівнює різниці між роздрібною і оптовою ціною й складає прибуток торгових підприємців. Таким чином, додаткова вартість розділяється на промисловий і торговий прибуток.

Завдяки участі у реалізації торгового капіталу час обороту оборотного капіталу для промисловців скоротився до 3 місяців. Тепер він робить 4 обороти за рік, а річна маса додаткової вартості становить 50 ∙ 4 = 200 (млн дол.). За реалізацію продукції промисловці віддають торговцям 10% річної додаткової вартості, або 20 млн дол. (200 : 100 ∙ 10). Самим промисловим підприємцям залишається 200 – 20 = 180 (млн дол.).

Відповідь: у результаті участі в реалізації продукції торгового капіталу, додаткова вартість, отримана промисловцями зросла від 150 до 180 млн дол.

Задача 2

На чотирьох рівних за площею земельних ділянках вирощують виноград. Природно-економічні показники цих земель характеризують такі дані:

№ ділянки	Витрати на вирощування, дол.	Валовий збір, т	Відстань до ринку збуту, км	Транспортний тариф за перевезення 1 т на відстань 1 км, дол.	Сплачувана абсолютна рента, дол.
1 2 3 4	2000 2600 3600 4000	8 12 20 16	10 50 100 105	0,4 0,4 0,4 0,4	300 300 300 300

Визначте ціну кожної ділянки, якщо відомо, що середня норма прибутку в суспільстві – 15%, а позичковий відсоток дорівнює 2% річних.

Розв’язання

Математичний розрахунок земельних цін тут здійснюватимемо за традиційною схемою: пошук загальної величини витрат на вирощування і транспортування винограду; визначення індивідуальних, а потім суспільних цін його виробництва та розрахунок на їх основі диференційної ренти, і, нарешті, встановлення ціни землі.

Основна складність розв’язання цієї задачі полягає у розмежуванні диференційної ренти, одержуваної в результаті природної родючості та різної інтенсифікації обробки земельних ділянок.

Загальна сума витрат на вирощування та перевезення винограду до ринку його збуту становить:

на 1-й ділянці: 2000 (дол._{вирощув}) + (8 ∙ 10 ∙ 0,4) (дол._трансп) = 2032 (дол.);

2- й ділянці: 2600 (дол._{вирощув}) + (12 ∙ 50 ∙ 0,4) (дол._трансп) = 2840 (дол.);

3- й ділянці: 3600 (дол._{вирощув}) + (20 ∙ 100 ∙ 0,4) дол._трансп) = 4400 (дол.);

4- й ділянці: 4000 (дол._{вирощув}) + (16 ∙ 105 ∙ 0,4) (дол._трансп) = 4672 (дол.).

Отримані дані дозволяють розрахувати індивідуальні ціни виробництва продукції:

для 1- ї ділянки: 2032 (дол.) + (2032 ∙ 15) / 100 (дол.) =2336,8 (дол.);

2- ї ділянки: 2840 (дол.) + (2840 ∙ 15) / 100 (дол.) =3266 (дол.);

3- ї ділянки: 4400 (дол.) + (4400 ∙ 15) / 100 (дол.) =5060 (дол.);

4- ї ділянки: 4672 (дол.) + (4672 ∙ 15) / 100 (дол.) =5372,8 (дол.).

Індивідуальну ціну виробництва 1 т винограду на ділянках знаходимо як частку від ділення індивідуальної ціни виробництва усієї продукції на її кількість, отриману з ділянки:

на 1- й ділянці: (2336,8 / 8) = 292,1 (дол.);

2- й ділянці: (3266 / 12) = 272,16 (дол.);

3- й ділянці: (5060 / 20) = 253 (дол.);

4- й ділянці: (5372,8 / 16) = 335,8 (дол.).

Розраховуючи суспільну ціну виробництва винограду, необхідно пам’ятати особливість ціноутворення на ринку сільськогосподарської продукції, обумовлену природною обмеженістю кращих та середніх земель. Суспільну ціну виробництва кожної тони сільськогосподарської продукції, реалізованої на ринку, визначає рівень витрат виробництва на гірших ділянках і величина середнього прибутку. У даному випадку – це 335,8 дол.

Отже суспільна ціна виробництва продукції:

на 1- й ділянці: (335,8 ∙ 8) = 2686,4 (дол.);

2- й ділянці: (335,8 ∙ 12) = 4029,6 (дол.);

3- й ділянці: (335,8 ∙ 20) = 6716 (дол.);

4- й ділянці: (335,8 ∙ 16) = 5372,8 (дол.).

Знаючи, що у кількісному вираженні диференційна рента являє собою різницю між суспільною й індивідуальною ціною виробництва сільськогосподарської продукції, визначимо її розмір:

для 1- ї ділянки: 2686,4 – 2336,8 = 349,6 (дол.);

2- ї ділянки: 4029,6 – 3266 = 763,6 (дол.);

3- ї ділянки: 6716 – 5060 = 1656 (дол.);

4- ї ділянки: 5372,8 – 5372,8 = 0.

Тепер є усі дані для розрахунку цін земельних ділянок. Ціну землі розраховують за формулою

Потрібно пам’ятати, що загальна сума доходу від ділянки землі включає не лише диференційну, а й абсолютну земельну ренту. Отже, ціна

Відповідь: ціна 1-ї ділянки 32 480 дол.; 2-ї – 53 180 дол.; 3-ї – 97 800 дол.; 4-ї – 15 000 дол.

Задача 3

Власний капітал банку – 20 млн, а депозити – 190 млн дол. За вкладами банк виплачує 4% річних. Із загальної суми наявних коштів 200 млн дол. банк видав у кредит промисловим і торговим підприємцям. При цьому допустимо, що підприємницька діяльність у суспільстві цілком заснована на позикових коштах. Середня норма прибутку – 15%.

Розрахуйте, який відсоток банк повинен стягувати з дебіторів, щоб забезпечити нормальний дохід (тобто не менше середньої норми прибутку) на власний капітал. Яка буде абсолютна маса прибутку, отриманого промисловими і торговими підприємцями?

Розв’язання

Для відповіді на перше запитання необхідно розрахувати загальну суму доходу, яку повинні отримати банкіри у результаті своєї діяльності. Ця сума буде включати як витрати банків на виплату відсотків на депозити

,

так і чистий прибуток банків на їх власний капітал.

Маса середнього прибутку, яка повинна залишитися у банкірів після покриття їх витрат з оплати залучених депозитів, повинна скласти 3 млн дол. (20 ∙ 15 / 100).

Загальний дохід банкірів від їх кредитної діяльності повинен становити 10,6 млн дол. (7,6 млн + 3 млн). Саме з цієї суми необхідно виходити, визначаючи розмір відсотка, який встановлять банкіри за видачу позик. Для проведення відповідних розрахунків достатньо скласти елементарну пропорцію. Увесь виданий у позику капітал – 200 млн дол. Візьмемо його за 100%. Дохід, який банкіри повинні отримати у результаті цих операцій, становить 10,6 млн дол. Візьмемо його за х%.

.

Звідси х = 10,6 ∙ 100 / 200 = 5,3%.

Отже, для того щоб розплатитись з вкладниками і отримати на власний капітал прибуток не менший за середній, банкіри повинні стягувати зі своїх дебіторів не менше 5,3% річних.

Отриманий результат дає можливість розрахувати абсолютну величину прибутку, яку одержать промислові і торгові підприємці у результаті функціонального використання залучених кредитних коштів. Згідно з умовою задачі вся маса середнього прибутку, яка припадає на позичений капітал, складе 30 млн дол. (200 ∙ 15 / 100). Як було з’ясовано раніше, із цієї суми функціонуючі підприємці вимушені будуть 10,6 млн дол. віддати банкірам як позичковий відсоток. Отже, як підприємницький дохід вони залишать собі лише 19,4 млн дол. (30 – 10,6).

Відповідь: щоб забезпечити нормальний дохід на власний капітал, банк повинен стягувати з дебіторів 5,3% річних; абсолютна маса прибутку, яку отримають промислові та торгові підприємці, складе 19,4 млн дол.

Суспільне відтворення і його основні форми

Задача 1

У першому підрозділі суспільного виробництва вартість спожитих засобів виробництва – 2000; вартісна будова капіталу – 4:1; норма додаткової вартості – 100%.

Визначте величину постійного капіталу другого підрозділу в умовах простого відтворення.

Розв’язання

Умови задачі сформульовані відповідно до моделі відтворення К. Маркса, яка описує виробництво і розподіл продукції між двома підрозділами суспільного виробництва: виробництво засобів виробництва (І підрозділ) і виробництво предметів споживання (ІІ підрозділ). Вартість продукції обох підрозділів описують рівняння:

Iw = Ic + Iv + Im;

IIw = IIc + IIv + IIm,

де w – вартість продукції;

с – вартість спожитих засобів виробництва (постійний капітал);

v – витрати на використання робочої сили (змінний капітал);

m – додаткова вартість.

Умови повної реалізації продукції і збалансованості обох підрозділів суспільного виробництва за простого відтворення описують рівняння:

Iw = Ic + IІс;

IІw = I(v + m) + ІІ(v + m);

ІIc = I(v + m).

Виходячи з рівнянь відтворення, розрахуємо вартість продукції першого підрозділу. Вартісна будова капіталу показує співвідношення між вартістю постійного та змінного капіталу (с : v). За вартісної будови капіталу 4 : 1 вартість змінного капіталу в першому підрозділі складе 500 (2000 : 500 = 4 : 1). Норма додаткової вартості (m′)описує співвідношення між додатковою вартістю (m) і змінним капіталом (v):

.

Розрахуємо величину додаткової вартості у першому підрозділі:

.

Вартість продукції першого підрозділу: Iw = Ic + Iv + Im = 2000 + 500 + 500 = 3000.

З умови обміну між І і ІІ підрозділом визначимо величину постійного капіталу другого підрозділу:

ІIc = I(v + m) = 500 + 500 = 1000.