Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
 Скачать 10.53 Mb.
|
|
Санація повітря на підставі використання ультрафіолетового випромінювання Штучні джерела УФР з короткою довжиною хвилі широко використовуються в гігієнічній практиці для санації повітряного середовища приміщень, різноманітних закладів і установ, дитячих іграшок в дитячих дошкільних закладах, знезараження води тощо. Для оцінки ефективності санації повітря необхідно провести посів повітря на чашки Петрі з м’ясопептонним або спеціальним середовищем за допомогою приладу Кротова (рис. 3) до опромінення приміщення. Опромінення виконують за допомогою бактерицидних ламп ЛБ-30 або ртутно-кварцевих типу ПРК з урахуванням розрахованої експозиції. Після опромінення проводять повторний посів повітря на чашки Петрі. Після інкубації чашок в термостаті протягом 24 годин при температурі 37°С підраховують кількість колоній, які виросли на обох чашках, засіяних повітрям до та після опромінення. Оцінка мікробного забруднення повітря проводиться шляхом визначення показника мікробного забруднення повітря – мікробного числа (загальна кількість мікроорганізмів у 1 м3 повітря) та кількості гемолітичного стафілокока. Мікробне число розраховують за формулою 3: A1000 М.ч. = ——— ; (3) TV де: М.ч. – кількість мікробних тіл у 1 м3 повітря; А – кількість колоній на чашці Петрі; Т – тривалість забору проби повітря, хв.; V – швидкість пропускання повітря через прилад Кротова, л/хв.
Таблиця 5 Орієнтовні показники для оцінки мікробного забруднення(ступеню чистоти) повітря деяких приміщень
Штучні джерела УФР широко використовують і з лікувальною метою – при ревматизмі, невралгічних болях, шкіряному туберкульозі і, особливо, в хірургічній практиці з метою прискорення загоювання хірургічних, травматичних, бойових і гнійних ран та профілактики виникнення ускладнень. Дія УФВ на рани складається з її бактерицидних властивостей, здатності до прискорення відторгнення гнійних виділень, стимуляції керато-пластичних функцій шкіри, загальної знеболюючої дії тощо. Саме тому з цією метою використовують штучні джерела УФР широкого діапазону – прямі ртутно-кварцеві (ПРК) лампи та ін. Під час дії УФР на поверхню рани і одночасному опроміненні здорової зони навколо рани, з якої виходять регенеративні процеси, прискорюється гідратація рани, скорочується період рубцювання та епітелізації і, як наслідок прискорюється загоєння рани. Ситуаційні задачі Задача 1 У дитячому санаторії організовано проводиться приймання дітьми сонячних ванн. Для того, щоб отримати максимальну загальностимулюючу дію ультрафіолетової радіації лікарю необхідно визначити у школярів біологічну дозу. Біодозиметр закріплений в області нижньої третини живота. Тривалість опромінення шкіри в першому віконці становить 2 хв, в другому — 3 хв, в третьому — 4 хв, в четвертому — 5 хв, в п’ятому — 6 хв, в шостому — 7 хв. Через 6 годин після опромінення сестра виявила на шкірі дві червоні смуги. Визначіть біодозу (в хв), а також максимальну, фізіологічну та профілактичну дози (в с ). Задача 2 Еритемна доза у дітей дитячого садка на стандартній відстані 0,5 м від маячного опромінювача з 10 лампами ЛЕ-30 виникла в середньому за 1 хвилину. Розрахуйте профілактичну дозу на відстані 2,5 м, тобто найближчої відстані, на якій можна розмістити навколо опромінювача групу дітей з 25 осіб. Задача 3 На якій відстані від маячного опромінювача з прямою ртутно-кварцевою лампою (ПРК) слід розмістити для профілактичного опромінення групу хворих кардіологічного відділення, якщо еритемна доза на стандартній відстані 0,5 м у більшості з них склала 0,5 хв. Задача 4 Розрахуйте тривалість санації повітря операційної однією лампою ЛБ-30, якщо до пробної санації з повітря апаратом Кротова висіяно 8000 мікроорганізмів/м3, після санації – 3800 мікроорганізмів/м3. Задача 5 Робітник склодувної майстерні скаржиться на головний біль, роздратованість, послаблення зору — він бачить оточуючі предмети ніби крізь сітку. Об’єктивно реєструється гіперемія склери та потовщення рогівки. Гострота зору обох очей складає 0.7, спостерігається зниження прозорості кришталика. Індивідуальними захисними засобами не користується. Поставте діагноз захворювання, укажіть оздоровчі та профілактичні заходи, необхідні в даному випадку. Задача 6 Медична сестра працює в фізіотерапевтичному кабінеті, обслуговує електроапаратуру, яка випромінює радіацію всіх ділянок електромагнітного спектра. Засоби захисту сестра не використовує. Пред’являє скарги на біль та відчуття “піску” в очах, неможливість дивитись на яскраве світло. Об’єктивно спостерігається гіперемія та набряк кон’юнктиви очей. Поставте діагноз захворювання, укажіть який фактор зумовив його виникнення та дайте відповідні гігієнічні рекомендації. Задача 7 Після посіву повітря операційної аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова на чашці Петрі з м’ясопептонним агаром через добу експозиції в термостаті проросло 98 колоній мікроорганізмів. Після санації повітря, яку здійснювали чотирма лампами БУВ—30 впродовж 6 годин, зробили повторний посів. Умови посіву в обох випадках були тотожними — швидкість посіву 10 л/хв протягом 5 хвилин. При повторному посіві виросло 6 колоній. Дайте оцінку чистоті повітря операційної до і після санації. Задача 8 Для санації повітря в шкільному класі (площа – 50 м2, висота – 3,5 м), впродовж періоду епідемії грипу використовували опромінювач лампи БУВ—30, який працював протягом години. Посів повітря до і після опромінення здійснювали аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова (швидкість посіву – 20 л/хв, час — 5 хв). Дайте гігієнічну оцінку ефективності санації, якщо до опромінення виросло 86 колоній, а після — 64. Задача 9 Для санації повітря в лікарняній палаті (площа – 8 м2, висота – 3 м) використовували опромінювач з лампою БУВ-30 протягом години. Посів повітря до і після опромінення здійснювали аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова (швидкість посіву – 10 л/хв, час – 5 хв). Дайте гігієнічну характеристику проведеній санації, якщо до опромінення виросло 78 колоній, а після — 13. ТЕМА №2: ГІГІЄНА ВОДОПОСТАЧАННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ. Гігієнічні проблеми якості питної води та її покращання. Критерії ефективності її очистки, знезараження, знешкодження та дезактивації. сАНІТАРНА ОХОРОНА ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Засвоїти фізіологічне, епідемічне, ендемічне, господарсько-побутове та народногосподарське значення води. 2. Засвоїти гігієнічне значення техногенного забруднення води. 3. Вивчити основні види і засоби покращання якості питної води, принципи організації централізованого та місцевого водопостачання. 4. Засвоїти методики санітарного обстеження джерел водопостачання та гігієнічної оцінки якості питної води. 5. Ознайомитися з заходами санітарно-епідеміологічного нагляду за господарсько-питним водопостачанням. ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ: 1. Гігієнічне значення води. Норми водоспоживання. 2. Епідеміологічне значення води та її роль у поширенні інфекційних захворювань. 3. Ендемічне значення води та її роль в поширенні захворювань інфекційної природи. 4. Вода як фактор виникнення захворювань неінфекційної природи. 5. Джерела водопостачання та їх порівняльна гігієнічна характеристика. 6. Гігієнічні вимоги до якості питної води. Державні санітарні правила і норми “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною”. 7. Види покращання якості питної води. Методи очистки, знезараження, знешкодження та дезактивації води. Основні етапи санації криниці. 8. Централізована система водопостачання, основні споруди для обробки води та умови їх експлуатації. Зони санітарної охорони вододжерел. 9. Загальна схема санітарного обстеження джерел місцевого водопостачання. 10. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за господарсько-питним водопостачанням (запобіжний та поточний санітарний нагляд). ЗАВДАННЯ: 1. Засвоїти методику гігієнічної оцінки якості питної води і санітарного обстеження джерел водопостачання. Ознайомитися з основними етапами покращання якості питної води на водопровідній станції. 2. Обґрунтувати висновок щодо придатності води для задовільнення питних потреб за даними ситуаційної задачі. 3. Вивчити методику розрахунку дози хлорного вапна для обробки води в джерелах місцевого водопостачання. ЛІТЕРАТУРА: 1. Гігієна та екологія / [В. Г. Бардов, В. Ф. Москаленко, С. Т. Омельчук та ін.] ; за ред. В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 178-209. 2. Гигиена и экология / [В. Г. Бардов, В. Ф. Москаленко, С. Т. Омельчук та ін.] ; под ред. В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2007. ― С. 174-205.
10. Общая гигиена: пропедевтика гигиены / [Е. И. Гончарук, Ю. И. Кундиев, В. Г. Бардов и др.] ; под ред. Е. И. Гончарука. ― К.: Вища школа, 2000. ― С. 518—532. 11. Нікберг І.І. Гігієна з основами екології / І.І. Нікберг, І.В. Сергета, Л.І. Цимбалюк. — К.: Здоров’я, 2001 — С. 59—82. 12. Загальна гігієна: навчальний посібник до практичних занять для студентів шостого курсу медичного факультету / [І.В Сергета, Б.Р.Бойчук, С.О. Латанюк та ін. ]. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. — 133 с. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ В ході практичного заняття студенти знайомляться з фізіологічним, епідемічним, ендемічним, епідеміологічним значенням води, з результатами техногенного забруднення питної води, з гігієнічними вимогами до питної води та основними етапами покращання якості питної води на водопровідній станції, засвоюють методику гігієнічної оцінки якості питної води і санітарного обстеження джерел водопостачання, вивчають основні показники Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною, з державним санітарно-епідеміологічним наглядом за господарсько-питним водопостачанням (запобіжний та поточний санітарно-епідеміологічний нагляд), розв’язують ситуаційні задачі за темою практичного заняття. Гігієнічне значення води визначається насамперед фізіологічною потребою в ній людини. Вода, як повітря і їжа, є одним із найважливіших елементів зовнішнього середовища, без якого неможливе життя. Людина без води здатна прожити лише 5-6 діб, адже її тіло в середньому на 65% складається з цієї речовини. Без води не відбувається жоден біохімічний, фізіологічний та фізико-хімічний процес обміну речовин та енергії: неможливі травлення, дихання, анаболізм (асиміляція) та катаболізм (дисиміляція), синтез білків, жирів, вуглеводів із чужорідних білків, жирів, вуглеводів харчових продуктів. За допомогою води в клітини організму надходять пластичні, біологічно вкрай потрібні компоненти та енергетичні матеріали, виводяться з нього продукти обміну. Вода сприяє збереженню колоїдального стану живої плазми. Вода і розчинені у ній мінеральні солі підтримують найважливішу біологічну константу організму – осмотичний тиск крові й тканин. У водному середовищі створюються належні рівні лужності, кислотності, гідроксильних та водневих іонів. Вода забезпечує кислотно-основний стан в організмі, впливаючи на швидкість та напрямок біохімічних реакцій, бере участь у процесах гідролізу жирів, вуглеводів, гідролітичного й окисного дезамінування амінокислот та в інших реакціях. Вода є основним акумулятором тепла, яке утворюється в організмі в процесі екзотермічних біохімічних реакцій обміну речовин. Крім того, випаровуючись із поверхні шкіри й слизових оболонок органів дихання, вода бере участь у процесах тепловіддачі, тобто у підтриманні температурного гомеостазу. Потреба організму у воді задовольняється головним чином за рахунок питної води, напоїв та продуктів харчування, особливо рослинного походження. Фізіологічна добова потреба дорослої людини у воді (за відсутності фізичних навантажень) у регіонах з помірним кліматом орієнтовно становить 1,5-3 л. Роль води у механізмі передачі збудників кишкових інфекцій, виникненні епідемій та пандемії людство усвідомило значно раніше, ніж відкрили патогенні мікроорганізми. Найбільш масові водні епідемії знайтяжчими наслідками порушення громадського здоров’я пов’язані з можливістю поширення з водою збудників кишкових інфекцій, яким притаманний фекально-оральний механізм передачі. Загалом, до числа захворювань, які можуть виникати внаслідок споживання недоброякісної води, необхідно віднести: 1. Інфекційні хвороби бактеріальної природи (холера, черевний тиф, сальмонельоз, дизентерія, паратифи, бруцельоз, лептоспіроз, псевдотуберкульоз, чума, туляремія тощо); 2. Вірусні захворювання (вірусний гепатит, полiомiелiт, адено—, рео— та ентеровiруснi iнфекцiї); 3. Протозойні інфекції (балантадiоз та амебна дизентерія); 4. Гельмінтози (аскаридоз, дифiлоботрiоз, шистосомоз, лямблiоз, анкiлостомідоз тощо); 5. Захворювання, що зумовлені хімічним складом води: а) Захворювання, що виникають внаслідок споживання води, яка має високу (сечокам’яна, нирковокам’яна, жовчокам’яна хвороби, подагра) або, навпаки, низьку твердість (сердцево-судинні захворювання, остеопоротичні змiни у кiстковій системi); б) Захворювання, зумовлені високим вмістом у воді речовин азотного походження (водно-нітратна метгемоглобінемія тощо); в) Біогеохімічні ендемії (флюороз, карiєс, ендемiчний зоб, молiбденовий артрит або ендемiчна подагра, ендемiчна “уровська” хвороба, борний ентерит тощо); г) Захворювання, що пов’язані з наявністю у питній воді токсичних хімічних речовин (“копитна хвороба” (Аs), отруєння свинцем (Pb), хвороба ітай-ітай (Сd), хвороба Міномата (Hg), хвороба Юшо (поліхлорбіфеноли) тощо). Разом з тим експертами ВООЗ запропонована наступна класифікація інфекційних хвороб в механізмі передачі яких бере участь вода: | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
