Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
 Скачать 10.53 Mb.
|
|
І. Хвороби, які виникають унаслідок використання забрудненої води для питних потреб: 1. Кишкові інфекції (провідний механізм передачі – фекально-оральний): а) бактеріальної природи: холера, черевний тиф, паратифи А і В, дизентерія, коліентерит, сальмонельоз; б) вірусної етіології: вірусний епідемічний гепатит А, або хвороба Боткіна, вірусний гепатит Е, поліомієліт та інші ентеровірусні інфекції, зокрема Коксакі та ЕСНО (епідемічна міалгія, ангіна, грипоподібні і диспепсичні розлади, серозний менінгоенцефаліт), ротавірусні хвороби (гастроентерит, інфекційний пронос); в) протозойної етіології: амебна дизентерія (амебіаз), лямбліоз. 2. Інфекції дихальних шляхів, збудники яких інколи можуть поширюватися фекально-оральним шляхом: а) бактеріальної природи (туберкульоз); б) вірусної етіології (аденовірусні інфекції, зокрема ринофарингіт, фарингокон’юнктивальна гарячка, кон’юнктивіт, ринофаринготонзиліт, риніт). 3. Інфекції шкіри та слизових оболонок, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (сибірка). 4. Кров’яні інфекції, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (Ку-гарячка). 5. Зооантропонози, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (туляремія, лептоспіроз та бруцельоз). 6. Гельмінтози: а) геогельмінтози (трихоцефальоз, аскаридоз, анкілостомідоз); б) біогельмінтози (ехінококоз, гіменолепідоз). ІІ. Хвороби шкіри і слизових оболонок, які виникають унаслідок контакту із забрудненою водою: трахома, проказа, сибірка, контагіозний молюск, грибкові захворювання (епідермофітія мікози тощо). III. Захворювання, які зумовлюють гельмінти, що живуть у воді: (шистосомоз, дракункульоз, або ришта). IV. Трансмісивні інфекції, які поширюють комахи-переносники, що розмножуються у воді (малярія, жовта гарячка). Масові захворювання населення інфекційної природи – найбільш загрозливий, але не єдиний негативний наслідок уживання неякісної води. Масові ураження можуть мати неінфекційну природу, тобто спричинюватися наявністю у воді хімічних – як мінеральних, так і органічних домішок. Серед згаданих ендемічних захворювань особливо тісно пов’язані із вживанням води ендемічний флюороз, ендемічний карієс, водно-нітратна метгемоглобінемія й ендемічний зоб, уровська хвороба, копитна хвороба. Гігієнічне значення техногенного забруднення води хімічними речовинами Віддаючи належне ендемічному значенню води, слід чітко усвідомлювати, що на сьогодні ще загрозливішим для здоров’я людей є техногенне забруднення водойм хімічними речовинами внаслідок скидання неочищених або недостатньо очищених стічних вод промислових підприємств, поверхневого стоку із сільськогосподарських ланів, територій звалищ промислових відходів тощо. Потрапляння у воду токсичних речовин, навіть у незначних кількостях, може становити небезпеку для здоров’я окремої людини і населення в цілому, аж до виникнення масових отруєнь. Цьому сприяє те, що хімічні речовини, котрі забруднюють воду водойм, не затримуються сучасними очисними спорудами водопровідних станцій. Ймовірність негативної дії підвищується у разі надзвичайно токсичних і високотоксичних речовин, наявності у них мутагенної та канцерогенної активності, ембріотоксичності та тератогенності, репродуктивної токсичності та сенсибілізувальних властивостей. До стійких у водному середовищі належать важкі метали, хлорорганічні сполуки (ДДТ, ГХЦГ, алдрин, дилдрин, поліхлоровані біфеніли, дибензодіоксини та дибензофурани, нітрозаміни тощо). 3 іншого боку, у воді внаслідок деструкції під впливом різноманітних фізичних, хімічних та біологічних чинників можуть утворитися токсичніші та небезпечніші продукти трансформації. Наприклад, нітрати можуть перетворитися на нітрозаміни і нітрозаміди, які є мутагенами і канцерогенами; ртуть неорганічна може перетворитися на метилртуть, яка спричинює хворобу Мінамата. Слід враховувати й можливість комбінованої дії деяких хімічних речовин за одночасного надходження в організм з водою. Наслідком цього найчастіше є сумація негативних ефектів, тобто адитивна дія. Але цілком можливе й посилення ефекту, тобто потенціювання. Це властиво важким металам, зокрема свинцю та кадмію, поліхлорованим діоксинам і дибензофуранам, хлорорганічним пестицидам ДДТ і ГХЦГ тощо. Гігієнічні вимоги, що пред’являються до питної води Як провідні гігієнічні вимоги, що пред’являються до питної води, необхідно відзначити наступні положення:
Основні види покращання якості питної води До провідних видів покращання якості питної води відносяться:
Очистка – це комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання органолептичних, фізичних та хiмiчних властивостей води, а також її пiдiгрiв або охолодження. Основними методами очистки питної води є:
Знезараження – це комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання мікробного складу води та знищення патогенних мiкроорганiзмiв. Основними методами знезараження питної води є:
До головних методів хлорування відносять:
Необхідно підкреслити, що показниками надійності проведеного знезараження води є показники вмісту залишкового хлору (0,3 — 0,5 мг/л) та бактеріологічні показники. Дезактивація – це комплекс технічних заходів, що забезпечують доведення кiлькостi радiоактивних речовин у питній воді до гранично-допустимої концентрації та гранично–допустимого рівня. Hайбiльш поширеними методами дезактивацiї є:
Знешкодження – це комплекс технічних заходів, що забезпечують усунення з питної води токсичних хiмiчних речовин. Hайбiльш доцільними методами знешкодження питної води є:
Основні етапи санації (оздоровлення) криниці:
До головних елементів централізованої системи водопостачання відносять:
Методика санітарного обстеження джерела водопостачання Санітарне обстеження джерела водопостачання проводиться за такою схемою:
Державний санітарний нагляд і лабораторний контроль у галузі водопостачання населених місць Згідно з чинним законодавством, забезпечити жителів населених місць доброякісною питною водою в достатній кількості зобов’язані органи державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування (Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, ст. 18). Для розв’язання проблеми раціонального водопостачання населених місць важливе значення має правильно організований і систематичний санітарний нагляд. Державний санітарний нагляд за господарсько-питним водопостачанням здійснюють установи і заклади державної санітарко-епідеміологічної служби, насамперед санітарно-епідеміологічні станції. У сільській місцевості до контролю за місцевим водопостачанням залучають персонал лікарських дільниць і фельдшерсько-акушерських пунктів, у профілактичній роботі яких нагляд за водопостачанням повинний посідати важливе місце. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд передбачає контроль за дотриманням юридичними (відомствами, установами, підприємствами тощо) і фізичними (громадянами) особами санітарного законодавства в галузі водопостачання населених місць та застосування заходів правового характеру щодо порушників. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за господарсько-питним водопостачанням здійснюється у двох формах: запобіжного та поточного санітарного нагляду. Запобіжний санітарний нагляд. Провідна роль у забезпеченні раціонального господарсько-питного водопостачання належить запобіжному санітарному нагляду. Запобіжний санітарний нагляд у процесі організації централізованого господарсько-питного водопостачання передбачає:
Поточний санітарний нагляд повинен сприяти дотриманню правильного технологічного режиму оброблення води, своєчасному виявленню дефектів у роботі очисних споруд і мережі та запобіганню подачі населенню води, що не відповідає вимогам чинних Державних санітарних норм та правил “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною” (ДСанПіН 2.2.4-171-10). Їх головним завданням є контроль за утриманням акваторії, санітарним станом території зон санітарної охорони, всіх споруд водопроводу, особистою гігієною персоналу, своєчасністю проходження ним медичних оглядів. За законом України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, персонал водопровідних станцій і особи, що обслуговують водонапірні вежі, резервуари чистої води і колонки, повинні проходити обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) і періодичні медичні огляди. Перед тим як стати до роботи, проходять огляд терапевта і дерматолога, флюорографію, обстеження на носійство збудників кишкових інфекцій і гель мінтози. Надалі оглядають терапевт, дерматолог і роблять флюорографію 1 раз на рік, а обстеження на бактеріоносійство – за епідеміологічними показаннями. Результати обстеження заносять в індивідуальні санітарні книжки, що зберігаються на об’єкті. Тих, хто без поважних причин не пройшов у встановлений термін медичний огляд у повному обсязі, не допускають до роботи і можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності. Основою поточного санітарного нагляду є паспортизація споруд водопроводу. Успіх поточного санітарного нагляду за господарсько-питним водопостачанням багато в чому визначається організацією систематичного лабораторного контролю якості води, що надходить у мережу водопроводу, і питної води в точках водорозбору. Розрізняють лабораторно-виробничий контроль, здійснюваний власником водопроводу, і санітарно-лабораторний, що є елементом поточного санітарного нагляду і здійснюється СЕС. На великих водопроводах, що мають власні аналітичні лабораторії, лабораторно-виробничий контроль якості води проводять силами цих лабораторій відповідно до вимог чинного стандарту (ГОСТ 2874-82 або ДСанПіН “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання”). З метою проведення гігієнічної оцінки якості питної води слід використовувати Державні санітарні норми та правила “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною” (ДСанПіН 2.2.4-171-10). Відповідно до їх основних положень гігієнічну оцінку безпечності та якості питної води проводять за показниками епідемічної безпеки (мікробіологічні, паразитологічні), санітарно-хімічними (органолептичні, фізико-хімічні, санітарно-токсикологічні) та радіаційними показниками, наведеними у додатках 1–9. Додаток 1 Показники епідемічної безпеки питної води
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||