Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
 Скачать 10.53 Mb.
|
Джерела забруднення ґрунту:
Основні властивості ґрунту
Гігієнічне значення ґрунтуҐрунт це:
Самоочищення ґрунту обумовлене наявністю сапрофітних гнильних, нітри- та нітрофікуючих бактерій, найпростіших організмів, личинок комах, хробаків, грибків, вірусів, бактеріофагів, а також його фізико-хімічними властивостями. Процес самоочищення полягає у здатності ґрунту перетворювати органічні сполуки на мінеральні речовини, придатні для засвоєння рослинами: вуглеводи – на воду і вуглекислоту; жири — на гліцерин і жирні кислоти, а потім — також на воду і вуглекислоту; білки — на амінокислоти, з виділенням аміаку, амонійних солей та подальшим їх окисленням до нітритів і нітратів; сірки білків — на сірководень тощо. Методика санітарного обстеження земельної ділянки та відбору проб ґрунту Санітарне обстеження земельної ділянки передбачає:
У таблиці 1 і 2 наведені показники санітарного стану грунту та узагальнена шкала оцінки санітарного стану грунту. Таблиця 1 Показники санітарного стану ґрунту
Проби відбираються “методом конверту” на прямокутних або квадратних ділянках розміром 10х20 і більше метрів. У кожній з п’яти точок “конверта” відбирають 1 кг ґрунту на глибину 20 см. З відібраних зразків готують середню пробу масою 1 кг. До відібраної проби заповнюють супровідний бланк, у якому вказують: місце, адресу і призначення земельної ділянки, тип ґрунту, рельєф, рівень стояння ґрунтових вод, мету і об’єм аналізу, результати досліджень, виконаних на місці, дату і час відбору, погодні умови попередніх 4-5 днів, особу, що здійснила відбір проби та її підпис. Проби упаковують у скляний закритий посуд, поліетиленові мішечки. Усі показники поділяються на прямі (дозволяють безпосередньо за результатами лабораторного дослідження проби ґрунту оцінити рівень його забруднення та ступінь небезпеки для здоров'я населення та непрямі (дозволяють зробити висновки про факт існування забруднення, його давність і тривалість шляхом порівняння результатів лабораторного аналізу досліджуваного ґрунту і контрольного чистого ґрунту того ж типу, відібраного з незабруднених територій). Санітарне число Хлєбнікова — співвідношення азоту гумусу (суто ґрунтової органічної речовини) до загального органічного азоту (складається з азоту гумусу та азоту сторонніх для ґрунту органічних речовин, що його забруднюють). Якщо ґрунт чистий, то санітарне число Хлєбнікова коливається у межах від 0,98 до 1. Колі-титр ґрунту — мінімальна кількість ґрунту у грамах, в якій міститься одна бактерія групи кишкової палички. Титр анаеробів (перфрінгенс-титр) ґрунту — мінімальна кількість відходів у грамах, в якій міститься одна анаеробна клостридія. Мікробне число ґрунту — кількість мікроорганізмів в 1 грамі ґрунту, що виросли на 1,5% м’ясо-пептонному агарі за 24 години при температурі 37°С Крім того, як показники санітарного стану грунту можна використовувати дані про вміст СО2 та сполук азоту. Оцінка санітарного стану грунту за вмістом СО2(у об.%) проводиться на підставі використання наступних критеріїв:
Оцінка санітарного стану ґрунту за вмістом сполук азоту здійснюється на підставі таких критеріїв (показники незабрудненого ґрунту): загальний вміст азоту — 68 мг/100 г; вміст аміаку — 57мг/100 г; вміст азотної кислоти— 126 мг/100 г. Показники шкідливості ґрунту Органолептичний показник шкідливості ґрунту характеризує ступінь зміни харчової цінності продуктів рослинного походження, а також запаху атмосферного повітря, смаку, кольору і запаху води та харчових продуктів в екстремальних умовах експерименту. Загальносанітарний показник шкідливості ґрунту визначає вплив екзогенних хімічних речовин на процес самоочищення ґрунту та його біологічну активність. Фітоакумуляційний транслокаційний показник шкідливості ґрунту характеризує здатність екзогенні хімічні речовини що нормують, переходити з грунту через кореневу систему у рослини та накопичуватися у зеленій масі та плодах. Міграційно-водний показник шкідливості ґрунту визначає процес міграції екзогенних хімічних речовин , що вивчають, з ґрунту в поверхневі та підземні води. Міграційно-повітряний показник шкідливості ґрунту визначає процес міграції екзогенних хімічних речовин , що вивчають, з ґрунту в атмосферне повітря. Токсикологічний показник шкідливості ґрунту характеризує ступінь токсичності екзогенної хімічної речовини, що вивчають, для організмів теплокровних експериментальних тварин при комплексному або поєднаному її надходженні з водою, їжею, повітрям, через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів тощо. Таблиця 2 Шкала оцінки санітарного стану ґрунту
Схема гігієнічної оцінки санітарного стану ґрунту Для складання висновку з санітарної оцінки ґрунту доцільно використовувати схему (алгоритм), яка передбачає реалізацію 6 наступних етапів: 1 етап — визначають мету та завдання. Так, при відведенні земельних ділянок під нові населені пункти, необхідно дати гігієнічну оцінку санітарного стану природного ґрунту. Вході поточного санітарного нагляду необхідно оцінювати санітарний стан штучно створеного ґрунту на земельних ділянках житлових і громадських будівель, дитячих та спортивних майданчиках. У разі несприятливої епідемічної ситуації необхідно визначитися, чи не є ґрунт фактором поширення патогенних мікроорганізмів. Інколи під час розслідування випадків гострих і хронічних отруєнь необхідно визначити ступінь забруднення ґрунту токсичними хімічними речовинами (пестициди, важкі метали тощо). Санітарний стан ґрунту може вивчатися і з метою оцінки ефективності санітарної очистки території міста, під час поточного санітарного нагляду за очисними спорудами каналізації та спорудами з утилізації і знешкодження твердих побутових відходів з метою оцінки ефективності їх роботи. 2 етап — у залежності від визначених задач встановлюють необхідний обсяг досліджень. Так, при гігієнічній оцінці природного ґрунту земельних ділянок, які відводяться під нові населені пункти, необхідним є повний санітарний аналіз за всіма показниками санітарного стану. При гігієнічній оцінці штучно створеного ґрунту населених пунктів за умов сприятливої епідемічної ситуації доцільно проводити дослідження за схемою скороченого санітарного аналізу: визначення загальної вологості та гігроскопічної вологості, санітарного числа Хлєбнікова, вміст хлоридів, окисності ґрунту, мікробного числа, титру бактерій групи кишкової палички, титру анаеробів, кількості яєць гельмінтів, кількості личинок і лялечок мух. При несприятливій епідемічній ситуації в схему скороченого санітарного аналізу обов'язково необхідно включити дослідження на наявність патогенних бактерій та вірусів. При розслідуванні випадків гострих та хронічних отруєнь для визначення ступеня забруднення ґрунту токсичними хімічними речовинами достатньо визначити механічний склад, загальну і гігроскопічну вологість та вміст шкідливих речовин: пестицидів, важких металів, миш'яку тощо. 3 етап — здійснювати перевірку повноти представлених матеріалів, контролюють наявність даних санітарного обстеження, оцінюють схеми відбору проб ґрунту, способи їх підготовки до аналізу, строки виконання аналізів, умови зберігання проб, контролюють наявність результатів лабораторного аналізу ґрунту згідно з програмою досліджень, які проводяться. 4 етап — аналізують дані санітарного обстеження: а) санітарно-топографічну характеристику ділянки; б) санітарно-технічну характеристику об'єктів, що впливають на стан ділянки; в) санітарно-епідемічну ситуацію. Обґрунтовують попередній висновок щодо існування підстав підозрювати, що ґрунт може бути забрудненим екзогенними хімічними речовинами або є фактором розповсюдження інфекційних захворювань. 5 етап — проводять оцінку результатів лабораторного аналізу ґрунту за всіма показниками, що передбачені програмою досліджень. За непрямими показниками на підставі порівняння досліджуваної ділянки з контрольною ("чистою") обґрунтовують висновки про факт існування забруднення, його давність та тривалість. За прямими показниками, використовують шкалу оцінки санітарного стану ґрунту, оцінюють рівень забруднення ґрунту та ступінь його небезпеки для здоров'я населення. 6 етап — формулюють загальний висновок про санітарний стан ґрунту, ступінь його забруднення та небезпеки для здоров'я населення, прогнозують можливий вплив забруднення ґрунту на здоров'я населення в залежності від його рівнів, пропонують заходи щодо попередження подальшого погіршання санітарного стану ґрунту та шляхи його поліпшення. Санітарна охорона ґрунту – являє собою комплекс заходів (організаційних, законодавчих, гігієнічних), спрямованих на обмеження надходження в грунт механічних, хімічних і біологічних забруднювачів до величин, які не порушують процеси самоочищення ґрунту, не призводять до накопичення у рослинах шкідливих речовин у небезпечних для здоров’я людей і тварин кількостях, не призводять до забруднення атмосферного повітря, поверхневих та підземних водойм, а також не обмежують використання ґрунту в сільському господарстві. Мета санітарної охорони ґрунту полягає у збереженні такої його якості, коли він не стає чинником передачі заразних для людей та тварин хвороб і не призводить до прямого або опосередкованого в разі надходження екзогенних хімічних речовин гострого або хронічного отруєння з можливими віддаленими наслідками. Основні завдання санітарної охорони ґрунту: 1) охорона ґрунту від забруднення побутовими викидами та відходами, які є шкідливими для здоров'я людини в наслідок наявності у них патогенних мікроорганізмів, яєць гельмінтів та комах – переносників інфекційних хвороб; 2) гігієнічна оцінка методів збирання, вивезення, знешкодження та утилізації промислових, сільськогосподарських і побутових викидів та відходів; 3) розробка та уніфікація методів дослідження з нормування і гігієнічної оцінки вмісту шкідливих речовин у ґрунті. Заходи із санітарної охорони ґрунту можна розподілити на наступні групи:
Важливим гігієнічним критерієм ефективності заходів щодо санітарної охорони ґрунту від забруднення хімічними речовинами є ГДК їх у ґрунті. Під ГДК екзогенної хімічної речовини у ґрунті слід розуміти ту максимальну кількість її в ґрунті (в міліграмах на 1 кг абсолютно сухого ґрунту), яка у разі прямого контакту людини з нею гарантує відсутність негативної прямої або непрямої дії на здоров'я людини, її потомства, санітарні умови життя населення і самоочищувальну здатність ґрунту. Отже, санітарна очистка населених місць передбачає виконання гігієнічних вимог, які пред'являються до правильної побудови і експлуатації установок і споруд, призначених для збирання, тимчасового зберігання, транспортування, знезараження, знешкодження і утилізації твердих і рідких побутових та промислових відходів. Усі відходи слід поділяти на дві великі групи: рідкі та тверді. До рідких відходів відносяться: нечистоти з вигрібних вбиралень, помиї (від виготовлення їжі, миття посуду тощо.), а також стічні води (господарсько-фекальні, побутові, промислові, місцеві та атмосферні тощо). До твердих відходів відносяться: сміття (домові відходи), відходи підприємств громадського харчування, відходи торгівельних і промислових підприємств, будівельне сміття тощо. Розрізнюють три основні системи видалення відходів: сплавну, вивізну та змішану. Сплавна система використовується у повністю каналізованих населених пунктах, в яких усі рідкі і частково тверді відходи сплавляються за системою труб. Такий спосіб видалення рідких відходів отримав назву — каналізація. Вивізна система використовується у неканалізованих населених пунктах. У цьому випадку видалення рідких і твердих відходів здійснюється завдяки використанню спеціального транспорту. Такий спосіб видалення твердих відходів одержав назву — очистка, спосіб видалення рідких відходів — асенізація. Змішана система видалення відходів використовується у частково каналізованих населених пунктах. При цій системі рідкі відходи з каналізованої частини населеного пункту видаляються за допомогою каналізаційної мережі, тверді відходи спеціальним транспортом санітарної очистки, рідкі відходи з неканалізованої частини — асенізаційним транспортом. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||