Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
 Скачать 10.53 Mb.
|
|
Вимоги до влаштування каптажів джерел Під час влаштування каптажів джерел необхідно дотримуватись таких вимог: 1. Забирання води з висхідного джерела здійснюють через дно каптажної камери, з низхідного - через отвори стін камери. Каптажні камери низхідних джерел повинні мати водонепроникні стінки (за винятком стіни з боку водоносного горизонту) і дно, що забезпечується влаштуванням глиняного “замка”. У камерах висхідних джерел глиняний “замок” потрібно влаштовувати по всьому периметру стін. Матеріалом для стін та дна каптажу джерела повинні бути такі самі матеріали, як і для облаштування колодязів. Водоносний горизонт перекривають стінкою з отворами або пористою плитою з пінобетону. 2. З метою запобігання забрудненню води в каптажі джерела піском (частинками породи) необхідно передбачати засипку з гравію та піску із зростаючою за напрямком руху води величиною зерен (від 0,2 до 10 мм) зі сторони потоку води, а також відстоювання води, для чого камеру каптажу розділяють переливною стінкою на два відділення, одне з яких - приймальне - для відстоювання води, а друге - для забору освітленої води, які обладнують трубопроводами спорожнення. 3. У камері каптажу освітленої води влаштовують водорозбірну та переливну труби діаметром 100 мм і більше, які розраховують на найбільший дебіт джерела. Переливна труба на кінці повинна мати щільну сітку та клапан-захлопку (на водорозбірній трубі наявність сітки не обов’язкова). Водорозбірну трубу обладнують краном, гаком для підвішування відер та відводять на відстань 1-2 м від каптажу джерела. На поверхні землі, де закінчується труба, влаштовують забрукований лоток для відведення залишків води. Воду із переливної труби необхідно відводити в інший від водорозбірної труби бік і під нею також обладнати лоток для відведення надлишків води. Переливна труба повинна сполучатися з відвідним лотком методом “розриву струменя”. 4. Під краном з каптажу джерела слід влаштувати підставку для відер. Після відповідного переобладнання допускається використання для каптажу резервуара чистої води, обладнаного водорозбірною та переливною трубами тощо. 5. Каптажні камери повинні бути захищені від поверхневих забруднень, промерзання та затоплення поверхневими водами, для чого слід передбачити спорудження глиняного “замка”, відвідних канав та брукування біля каптажної споруди. Взимку камери утеплюють для захисту від промерзання такими самими матеріалами, як і шахтний колодязь. Горловина каптажної камери з люком та кришкою повинна бути вища від поверхні землі не менше ніж на 0,8 м. Над камерою розміщують павільйон, а територію навколо неї огороджують. Огорожа повинна бути радіусом не менше ніж 2 м. 6. Для забезпечення можливості огляду, чистки та дезінфекції каптажу у стінці камери необхідно влаштовувати двері та люки, східці або скоби. Вхід до камери слід розміщувати не над водою, а віднести його у бік, щоб забруднення не потрапляли у воду. Двері та люки повинні бути влаштовані над поверхнею землі не менше ніж на 0,4 м та мати надійні замикаючі пристрої. Для вентиляції каптажу джерела необхідно облаштовувати вентиляційні труби, виведені не менше ніж на 2 м вище поверхні землі, діаметром не менше ніж 100 мм з дефлектором чи ковпаком із сіткою. Розміри і кількість стояків вентиляційної системи визначаються згідно з розрахунками у проектній документації. Додаток 7 Таблиця 1 Періодичність здійснення скороченого, скороченого періодичного та повного виробничого контролю безпечності та якості питної води перед її надходженням у розподільну мережу для водопроводів з підземних джерел питного водопостачання (централізоване питне водопостачання)
* У разі необхідності можна зробити перерахунок на об’єм води, що подається населенню, з урахуванням того, що одна особа споживає 0,2 м2/добу питної води. Таблиця 2 Періодичність здійснення скороченого, скороченого періодичного та повного виробничого контролю безпечності та якості питної води перед її надходженням у розподільну мережу для водопроводів з поверхневих джерел питного водопостачання (централізоване питне водопостачання)
* У разі необхідності можна зробити перерахунок на об’єм води, що подається населенню, з урахуванням того, що одна особа споживає 0,2 м3/добу питної води. ** У весняно-літній період періодичність досліджень проб питної води повинна становити не менше ніж одна на добу. Таблиця 3 Перелік показників скороченого періодичного контролю безпечності та якості питної води
Примітка: * Визначаються у водопровідній воді з підземних джерел питного водопостачання в окремих випадках за вимогою державної санітарно-епідеміологічної служби. Додаток 8 Періодичність здійснення виробничого контролю безпечності та якості питної води у розподільній мережі
Примітка. Кількість проб повинна бути рівномірно розподілена у часі. Додаток 9 Періодичність здійснення скороченого та скороченого періодичного виробничого контролю безпечності та якості питної води фасованої та з пунктів розливу (нецентралізоване питне водопостачання)
Примітка: * Скорочений контроль питної води фасованої здійснюється у кожній партії продукції, а для питної води з пунктів розливу продуктивністю до 5 м3 на годину - один раз на тиждень. Якщо продуктивність пункту розливу становить більше 5 м3на годину, скорочений контроль здійснюють один раз на добу. ** Щомісячний скорочений періодичний контроль здійснюється на підприємствах з об’ємом виробництва питної води до 60 м3/добу, а у разі об’єму виробництва питної води більше 60 м3/добу необхідно проводити ще одне дослідження на кожні додаткові 5 м3 на добу. *** Не визначаються у питних водах з пунктів розливу. Додаток 10 Вимоги щодо санації шахтних колодязів Санацію за епідемічними показниками розпочинають з дезінфекції підводної частини колодязя об’ємним способом. Для цього визначають об’єм води в колодязі і розраховують необхідну кількість хлорного вапна чи кальцію гіпохлориту за формулою (1): P = (E · C · 100)/H; (1) де: P – кількість хлорного вапна чи кальцію гіпохлориту (г); E – об’єм води в колодязі (м3); C – задана концентрація активного хлору у воді колодязя (100 - 150 г/ м3), достатня для дезінфекції стінок зрубу та гравійного фільтра на дні; 100 – постійний числовий коефіцієнт; H – вміст активного хлору в хлорному вапні чи в кальції гіпохлориту (%). Якщо вода у колодязі холодна (+4°C - +6°C), кількість хлорвмісного препарату для дезінфекції колодязя об’ємним способом збільшують вдвічі. Розрахункову кількість дезінфекційного засобу розчиняють у невеликій кількості води, налитої у відро, до отримання рівномірної суміші, освітлюють відстоюванням і виливають цей розчин у колодязь. Воду у колодязі добре перемішують протягом 15-20 хв. жердинами чи частим опусканням та підніманням відра на тросі. Потім колодязь закривають кришкою і залишають на 1,5-2 години. Після попередньої дезінфекції із колодязя повністю відкачують воду насосом чи відрами. Перед тим як людина спускається у колодязь, перевіряють, чи не накопичився там СО, для чого у відрі на дно колодязя опускають запалену свічку. Якщо вона гасне, то працювати можна тільки в ізолювальному засобі індивідуального захисту органів дихання. Потім проводять чистку дна від мулу, бруду, сміття та випадкових предметів. Стінки колодязя чистять механічним способом від забруднень та обростання і у разі необхідності ремонтують. Вибраний з колодязя бруд та мул поміщають у яму на відстані не менше 20 м від колодязя на глибину 0,5 м, заливають 10% розчином хлорного вапна чи 5% розчином гіпохлориту кальцію та закопують. Для остаточної дезінфекції поверхню стінок колодязя зрошують з гідропульта 5% розчином хлорного вапна чи 3% розчином кальцію гіпохлориту з розрахунку 0,5 дм3на 1 м2 площі стінок колодязя. Потім чекають, доки колодязь наповниться водою до звичайного рівня, після чого дезінфікують підводну його частину об’ємним способом із розрахунку 100-150 мг активного хлору на 1 л води в колодязі протягом 6-8 год. Після закінчення цього часу беруть пробу води із колодязя та перевіряють її на вміст залишкового хлору або перевіряють пробу на запах. Якщо запах хлору відсутній, додають 1/4 чи 1/3 частину від початкової кількості препарату і залишають ще на 3-4 год. Після цього відбирають пробу води і направляють її до закладу державної санітарно-епідеміологічної служби для проведення лабораторних досліджень (не менше трьох досліджень через кожні 24 години). Дезінфекцію колодязя з профілактичною метою починають з визначення об’єму води в колодязі. Потім повністю відкачують воду, чистять та ремонтують колодязь, дезінфікують поверхню стінок колодязя методом зрошення, очікують, поки колодязь наповниться водою, і дезінфікують підводну частину об’ємним способом. Додаток 11 Вимоги щодо знезараження води в колодязі за допомогою дозуючих патронів Підставами для знезараження води в колодязі є її невідповідність гігієнічним вимогам за показниками епідемічної безпеки, наявність ознак забруднення води за санітарно-хімічними показниками (знезаражують до виявлення джерела забруднення та отримання позитивних результатів після санації) неефективна санація колодязя, наявність вогнищ кишкових інфекцій в населенному пункті (проводиться після дезінфекції колодязя до моменту повної ліквідації вогнищ). Воду в колодязі знезаражують за допомогою дозуючого патрона за умови обов’язкового контролю її безпечності та якості за санітарно-хімічними та мікробіологічними показниками. Тривале знезараження води за допомогою дозуючих патронів не може бути ефективним без попередньої санації колодязя. Дозуючі патрони є ємностями циліндричної форми з пористими стінками об’ємом 250, 500 чи 1000 см3, які заповнюють кальцієм гіпохлориту чи хлорним вапном і занурюють у колодязь. Для тривалого знезараження питної води необхідну кількість кальцію гіпохлориту, який вміщує 52% активного хлору, розраховують за формулою (2): X = 0,07 · X1 + 0,08 · X2 + 0,02 · X3 + 0,14 · X4 ; (2) де: X − кількість препарату, що необхідна для заповнення патрона (кг); X1 − об’єм води у колодязі (м3); X2 - дебіт колодязя (м3/год) - визначають експериментально; X3 - водозабір (м3/добу) - визначають шляхом опитування населення; X4 - хлоропоглинання води (мг/дм3) – визначають експериментально. У випадку застосування хлорного вапна, яке вміщує 25%активного хлору, розрахункова кількість реагенту збільшується у 2 рази. Якщо вміст активного хлору у реагенті не відповідає розрахунковому, то здійснюють перерахунок за формулою (3): P = (X · H1 )/H2 ; (3) де: P − кількість хлорного вапна чи кальцію гіпохлориту (кг); X − кількість реагенту, що необхідна для заправки патрона (кг); H1 − вміст активного хлору в препараті, що прийнято у розрахунок (52% для гіпохлориту або 25% для хлорного вапна); H2 − фактичний вміст активного хлору у препараті (%). Під час знезараження води в колодязі в зимовий період розрахункова кількість препарату також збільшується у 2 рази. Для визначення дебіту колодязя – кількості води (м3), що можна отримати з колодязя за 1 годину, необхідно швидко відкачати воду з колодязя, вимірюючи її кількість, і зареєструвати час відновлення вихідного рівня. Розраховують дебіт колодязя за формулою: D = (V · 60)/t ; (4) де: D – дебіт колодязя (м3/год); V – об’єм води, яку було відкачано (м3); t – сумарний час, що складається з часу відкачування та відновлення рівня води у колодязі (хвилини); 60 – постійний коефіцієнт. Перед наповненням патрон попередньо витримують у воді протягом 3-5 годин, потім заповнюють розрахованою кількістю знезаражуючого реагенту, додають 100-300 см3води та щільно перемішують (до утворення рівномірної суміші). Після цього патрон зачиняють керамічною або гумовою пробкою, підвішують у колодязі та занурюють у воду приблизно на 0,5 м нижче верхнього рівня води (на 0,2-0,5 м від дна колодязя). Контроль за концентрацією активного залишкового хлору у воді колодязя проводять через 6 годин після занурення дозуючого патрона. Якщо концентрація активного хлору у воді нижче 0,5 мг/ дм3, необхідно занурити додатковий патрон та провести після цього відповідний контроль ефективності знезараження. Якщо концентрація активного залишкового хлору у воді значно вища за 0,5 мг/дм3, один патрон виймають та проводять контроль ефективності знезараження. Надалі контролюють концентрацію активного залишкового хлору не рідше ніж один раз на тиждень, перевіряючи при цьому також мікробіологічні показники безпечності та якості питної води. Періодичність заміни патрона складає 3-4 тижні. Патрон виймають з колодязя, видаляють з нього залишки препарату, ретельно промивають чистою водою, заповнюють реагентом та знову занурюють у колодязь. Для очищення пор від солей кальцію карбонату патрон занурюють у слабкий розчин оцтової кислоти (1:250) на 1-6 годин залежно від інтенсивності осаду. Після цього патрон промиваютьчистою водою та висушують. Така обробка дозволяє використовувати патрон багаторазово. Методика розрахунку кількості хлорного вапна для проведення знезараження води у криниці Розрахунок необхідної кількості хлорного вапна для проведення знезараження води у криниці здійснення таким чином. Нехай, маємо шахтну криницю, розміром 2 м х 2 м, висота водного стовпа в який становить – 2,9 м. Слід розрахувати, скільки необхідно 25% хлорного вапна для проведення знезараження води в криниці. Об’єм води в криниці складає 2 м 2 м 2,9 м = 11,6 м3 = 11,600 л води. У випадку використання методу перехлорування для знезараження 1 л води необхідно 10 мг активного хлору Отже, складаємо пропорцію: 1 л – 10 мг активного хлору; 11600 л – х мг активного хлору. 11600 · 10 х = –––––– = 116000 мг або 116 г активного хлору. 1 Якщо, 100 г 25% хлорного вапна вміщує 25 активного хлору, то в х г хлорного вапна вміщується 116 г активного хлору. 116 х 100 х = –––––– = 464 г 25 % хлорного вапна. 25 Для проведення знезараження хлорне вапно розтирають з невеликою кількістю води у відрі, доводячи її до стану емульсії, заливають повне відро води, ретельно розмішують і відстояний розчин виливають у криницю. СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ Задача 1 В ході лабораторного дослідження води, що відібрана з водорозбірної колонки, встановлено: забарвленість – 15°, запах – 2 бали (при температурі 20°С), загальна жорсткість – 7 мкмоль/л, перманганатна окислюваність – 3 мг/л, вміст амонію – 0,1 мг/л, вміст нітритів – 0,1 мг/л, вміст нітратів – 10 мг/л, вміст хлоридів – 80 мг/л, залишковий хлор – 0,25 мг/л, рН – 6,7, сухий залишок – 1000 мг/л, загальне мікробне число – 100 (при температурі 37°С). Водорозбірна колонка остання у водопровідній мережі міста. Жолоб для стоку води зацементований погано, поряд з ним знаходиться оглядова каналізаційна криниця. Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості води та, у разі необхідності, рекомендації, які спрямовані на її покращання. Задача 2 Дані санітарно-топографічного опису криниці свідчать про те, що шахтна криниця розташована на околиці населеного пункту. На відстані 56 м від неї розміщена молочно-товарна ферма. Біля криниці проходить ґрунтова дорога. Місцевість рівна. Криниця має зруб з дерева, кришку, обладнана глиняним замком. Відра для загального користування немає. Глибина криниці становить 6 м. Дані лабораторного дослідження води: забарвленість – 49°, запах – 3 бала (при температурі 20°С), смак – 3 бала, перманганатна окислюваність – 12 мг/л, вміст амонію – 5 мг/л, вміст нітритів – 6 мг/л, вміст нітратів – 50 мг/л, вміст хлоридів – 200 мг/л, вміст фтору – 0,8 мг/л, твердість – 7 мг/екв, мікробне число – 600. Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості води та визначте можливості її використання для забезпечення питних потреб населення. Задача 3 В населеному пункті використовують воду з шахтної криниці, яка розташована біля ґрунтової дороги. Глибина криниці становить 6,5 м. Глиняний замок відсутній. Місцевість рівна, ґрунт піщаний. Санітарний стан навколо криниці задовільний. В 70 м від криниці знаходиться помийна яма. Протягом останніх 6 місяців в населеному пункті зареєстровано 3 випадки захворювань на дизентерію. Дані лабораторного дослідження води: забарвленість – 30°, запах – 2 бала (при температурі 20°С), смак – 3 бала, вміст амонію – 4 мг/л, вміст нітратів – 60 мг/л, вміст нітритів – 4 мг/л, перманганатна окислюваність – 7 мг/л, загальна жорсткість – 12 мкмоль/л, мікробне число – 1000 (при температурі 37°С). Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості води та, у разі необхідності, рекомендації щодо її покращання. Задача 4 Дані санітарного паспорта вододжерела. Місце розташування: Немирівське шосе, буд 81. Назва вододжерела: Артезіанська криниця № 2. Санітарно-епідеміологічні дані: Воду з артезіанської криниці населення використовують для задоволення питних та господарських потреб. Захворювань, що можуть передаватися через неякісну воду серед населення, а також епізоотіїв серед свійських тварин протягом останнього року не спостерігалось. Санітарно-топографічні дані: Територія навколо криниці забруднена. Глибина криниці становить 350 м. Забір води проводиться з третього водоносного горизонту. Санітарно-технічні дані: Вода надається під тиском по трубі за допомогою насосу. Біля труби у ґрунті є щілина. Накриття та навісу немає. Дані лабораторного аналізу води:
Складіть санітарно-гігієнічний висновок щодо придатності води для задоволення питних потреб населення. ТЕМА №3: САНІТАРНА ОХОРОНА ГРУНТУ. ГІГІЄНІЧНІ АСПЕКТИ САНІТАРНОЇ ОЧИСТКИ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ. СУЧАСНІ СХЕМИ ТА МЕТОДИ ОЧИСТКИ СТІЧНИХ ВОД ТА ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ. МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ЗНЕЗАРАЖЕННЯ СТІЧНИХ ВОД У ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ Мета заняття: 1. Вивчити та усвідомити гігієнічне, епідеміологічне та ендемічне значення ґрунту. 2. Оволодіти методикою санітарного обстеження території та відбору проб ґрунту для лабораторного аналізу. 3. Засвоїти мету, завдання та заходи із санітарної охорони ґрунту. 4. Вивчити основні методи санітарної очистки населених місць. 5. Засвоїти методи та засоби знезараження стічних вод у лікувально-профілактичних закладах. ПитанНя теоретичної підготовки: 1. Грунт, визначення поняття. Джерела забруднення ґрунту, класифікація і гігієнічна характеристика 2. Основні фізичні властивості ґрунту та їх гігієнічне значення. 3. Гігієнічне, епідемічне і ендемічне значення ґрунту. 4. Процеси самоочищення ґрунту. 5. Захворювання, виникнення яких пов’язане із забрудненням ґрунту. 6. Методика гігієнічної оцінки санітарного стану ґрунту за результатами санітарного обстеження земельної ділянки та лабораторного аналізу проб. 7. Схема санітарної оцінки та показники санітарного стану ґрунту. 8. Показники шкідливості ґрунту. 9. Заходи щодо санітарної охорони ґрунту. 10. Гігієнічні принципи очистки населених місць. 11.Системи та споруди для тимчасового зберігання, видалення, знезараження, знешкодження та утилізації твердих і рідких відходів. 12. Загальна схема та споруди для очистки побутових стічних вод. 13. Особливості збирання, видалення, знезараження та знешкодження відходів з лікувально-профілактичних закладів. ЗАВДАННЯ: 1. Оволодіти методикою санітарно-гігієнічного дослідження ґрунту та скласти гігієнічний висновок щодо якості ґрунту за даними ситуаційних задач. 2. Ознайомитися з гігієнічними принципами очистки населених місць. 3. Засвоїти методику очистки побутових стічних вод. 4. Вивчити особливості збирання, видалення, знезараження та знешкодження стічних вод в лікувально-профілактичних закладах. ЛІТЕРАТУРА: 1. Гігієна та екологія / [В. Г. Бардов, В. Ф. Москаленко, С. Т. Омельчук та ін.] ; за ред. В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― 720 с. 2. Загальна гігієна : пропедевтика гігієни / [Є. Г. Гончарук, Ю. І. Кундієв, В. Г. Бардов та ін.] ; за ред. Є. Г. Гончарука. ― К.: Вища школа, 1995. ― С. 129―130, 316―324, 283—301. 3. Общая гигиена: пропедевтика гигиены / [Е. И. Гончарук, Ю. И. Кундиев, В. Г. Бардов и др.] ; под ред. Е. И. Гончарука. ― К.: Вища школа, 1999. ― С. 144―145, 382―391. 4. Комунальна гігієна / [Є.Г. Гончарук, В.Г. Бардов, С.І. Гаркавий, О.П. Яворівський та ін.]; за ред. Є.Г. Гончарука. ― К.: Здоров’я, 2003. ― С. 332―384. 5. Даценко І.І. Профілактична медицина: загальна гігієна з основами екології / І.І. Даценко, Р.Д. Габович. — К.: Здоров’я, 1999 ― С. 220―236. 6. Загальна гігієна: посібник до практичних занять / [І.І. Даценко, О.Б. Денисюк, С.П. Долошицький та ін.] ; за ред. І.І.Даценко. ― Львів.: “Світ”, 1992. ― С. 79―89. 7. Минх А.А. Методы гигиенических исследований / А.А. Минх. ― М.: Медицина, 1990. ― С. 203―215. 8. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни / І.В.Сергета. — Вінниця, 1997. — С. 28―30. 9. Габович Р.Д. Гигиена / Р.Д. Габович, С.С. Познанский, Р.Х. Шахбазян. ― К.: Вища школа, 1983. ― с. 57—86, 93—100, 299—300. 10. Загальна гігієна: навчальний посібник до практичних занять для студентів шостого курсу медичного факультету / [І.В. Сергета, Б.Р.Бойчук, С.О. Латанюк та ін.]. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. — 133 с. 11. Румянцев Г.И. Общая гигиена / Г.И. Румянцев, Е.П. Вишневская, Т.А. Козлова. — М.: Медицина, 1985. — С. 106—140. 12. Покровский В.А. Гигиена / В.А. Покровский. — М.: Медицина, 1979. — С. 93—124, 139—141. 13. Руководство по гигиене водоснабжения / Под ред. С.Н. Черкинского. — М.: Медицина, 1975. 14. Комунальная гигиена / Под ред. А.Н. Марзеева, В.М. Жаботинского. — М.: Медицина, 1989. — С. 269—310. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ В ході практичного заняття студенти оволодівають методикою гігієнічної оцінки ґрунту за результатами лабораторного аналізу, використовуючи при цьому шкалу його санітарної оцінки, самостійно розв’язують задачі за темою практичного заняття, знайомляться з основними методами санітарної очистки населених місць, технологією проведення та методиками контролю якості очистки стічних вод у містах, особливостями збирання, видалення, знезараження та знешкодження стічних вод в лікувально-профілактичних закладах. Грунт являє собою складну багатокомпонентну малодинамічну дисперсну систему, в якій дисперсне середовище представлене мінеральними речовинами (кристалічним кварцом, глинистими мінералами, природними макро- і мікроелементами), а дисперсними фазами є органічні речовини, всі види ґрунтової вологи (гігроскопічна, плівкова, капілярна, вільна гравітаційна, вологе), повітря, мікро- і макроорганізмами. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||