Практикум МПП. Методичні вказівки до вивчення курсу Міжнародне приватне право
 Скачать 1.59 Mb.
|
|
Тема 10. Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні Питання для обговорення 1. Поняття, класифікація іноземних інвестицій та форми інвестиційної діяльності. 2. Джерела правового регулювання інвестиційних відносин. Сеульська та Вашингтонська конвенції. 3. Страхування іноземних інвестицій. 4. Правові режими іноземних інвестицій: національний режим, режим найбільшого сприяння, привілейований режим. 5. Державні гарантії захисту та націоналізація іноземних інвестицій. 6. Правовий режим іноземних інвестицій у вільних економічних зонах. 7. Вирішення інвестиційних спорів у міжнародному приватному праві. Нормативні акти Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). – 1991. – № 29. – Ст. 377; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 19. – Ст. 80; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про захист іноземних інвестицій в Україні» від 10 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992 – № 46. – Ст. 616; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року //Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. – № 47. – Ст. 646; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 року//Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. – № 50. – Ст. 676; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – № 7. – Ст. 50; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області», від 24 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – № 7. – Ст. 51; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про спеціальну економічну зону "Яворів" від 15 січня 1999 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – № 15. – Ст. 82; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про спеціальну економічну зону туристсько–рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець" 18 березня 1999 //Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – № 18. – Ст. 139; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про спеціальну економічну зону "Славутич" від 3 червня 1999 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – № 32. – Ст. 263; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області», від 15 липня 1999 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – № 38. – Ст. 351; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області», від 3 грудня 1999 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. – № 2. – Ст. 15; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова» від 11 травня 2000 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. – № 32. – Ст. 259; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про спеціальну економічну зону "Миколаїв"», від 13 липня 2000 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. – № 42. – Ст. 349; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим», від 21 грудня 2000 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. – № 9. – Ст. 40; з наступними змінами та доповненнями. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області», від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 23. – Ст. 113; з наступними змінами та доповненнями. Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами, ратифікована Законом України № 1547–III від 16 березня 2000 року. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. – № 21. – Ст. 161. Сеульська конвенція про заснування багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій від 01 січня 1985 року // Українська інвестиційна газета. – 2000, 05. – № 19. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» та частини першої статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) від 29 січня 2002 року, Справа № 1–17/2002 № 1–рп/2002 (Редакційне уточнення тексту внесене згідно з Ухвалою Конституційного Суду № 3–уп/2002 від 14 березня 2002). // Офіційний вісник України 2002. – № 22. – Ст. 1068. Ухвала Конституційного Суду України про припинення провадження у справі за конституційними зверненнями підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних інвесторів, за конституційними поданнями народних депутатів України і Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України та окремих положень Закону України «Про іноземні інвестиції», Декрету Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування», Закону України «Про режим іноземного інвестування», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що стосуються спеціального податкового, митного та іншого режиму іноземного інвестування (справа про режим іноземного інвестування) від 5 жовтня 1999 року // Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов. – 2000. – 01. – №№ 1-2. Постанова Кабінету Міністрів України від 07 серпня 1996 року № 928 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій». // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 186 – 187. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 року № 112 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора». // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 31 – 32. Постанова Кабінету Міністрів України від 07 серпня 1996 року № 937 «Про затвердження Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження майна». // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 154 – 155. Постанова правління Національного банку України № 762 від 23 грудня 2009 року «Про врегулювання питань щодо здійснення та реєстрації іноземних інвестицій» // Офіційний вісник України. – 2010. – № 16. – Ст. 767. Постанова правління Національного банку України № 122 від 16.03.1999 року «Про затвердження Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон» // Офіційний вісник України. – 1999. – № 17. – Ст. 754. Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 року, № 280. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 35. – Ст. 2132. Порядок ведення переліку суб’єктів підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційні проекти в спеціальних (вільних) економічних зонах , затверджений Наказом Державної митної служби України від 11.01.2007 року, № 8. // Офіційний вісник України. – 2007. – № 19. – Ст. 766. Лист Національного банку України від 19.08.06р., № 13–214/3031–8760 «Про інформацію щодо чинних міжнародних договорів України в сфері уникнення подвійного оподаткування та взаємного захисту інвестицій» // Бухгалтер. – 2006, 09. – № 34. Література Богуславский М.М. Иностранные инвестиции: правовое регулирование. – М.: БЕК, 1996. – 462 с. Богуславский М.М. Правовое регулирование иностранных инвестиций. — М., 1993. — 362 с. Вознесенская Н. Иностранные инвестиции и смешанные предприятия в странах Африки. — М.: Норма, 1975. — 271 с. Коссак В.М. Цивільно-правові проблеми регулювання іноземних інвестицій в Україні: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / В.М. Коссак; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 1996. — 48 с. Крупа Л.В. Спеціальний режим підприємницької діяльності у вільних економічних зонах України (комплексне дослідження): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Л.В. Крупа; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2000. — 20с. Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности и строительстве — К.: Наук. думка, 1993. — С. 6. Літкевич В. Законодавство про іноземні інвестиції: світовий досвід і практика України // Суверенітет України і міжнародне право.– К: Манускрипт, 1995. – С. 178–180. Нгуєн Тхань Хай. Податкові і валютно-фінансові аспекти іноземних інвестицій (порівняльно-правовий аналіз досвіду у В'єтнамі і в Україні): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нгуєн Тхань Хай; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 1998. — 16с. Омельченко А. Державне управління іноземними інвестиціями в Україні (організаційно–правові питання): Автореф. дис....канд. юрид. наук.— К., 1996. — 22 с. Правове регулювання іноземних інвестицій / За ред. В.М. Коссака. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 176 с. Френклін P., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції: Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 743 с. Методичні вказівки Опанування матеріалу, присвяченого правовому регулюванню іноземних інвестицій в Україні, насамперед передбачає дослідження закріплених у чинному законодавстві визначень поняття іноземних інвестицій. Для цього необхідно звернутись до положень ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування», в якій під іноземними інвестиціями розуміються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Водночас відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» та ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» іноземними інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Зокрема, такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Одним із основних критеріїв, по якому можна здійснити класифікацію інвестицій є їх майновий або немайновий характер. Немайновими інвестиціями є об’єкти інтелектуальної власності, які не мають вартісного вираження: наприклад, художні твори, технічні, технологічні та комерційні знання, фірмові найменування. Іншим критерієм класифікації інвестиції є участь або навпаки не участь інвестора в управлінні об’єктом інвестування. По названому критерію інвестиції поділяються на прямі і непрямі (портфельні). У залежності від джерела фінансування інвестиції можна поділити на державні та приватні. У Положенні про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, яке затверджене постановою правління Національного банку України № 122 від 16 березня 1999 р., передбачені наступні види іноземних інвестицій: капітальні, фінансові та реінвестиції. В свою чергу, фінансові інвестиції поділяються на прямі (внесення коштів до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою) та портфельні (придбання цінних паперів, їх похідних та фінансових активів за кошти на фондовому ринку). Інвестиційна діяльність може здійснюватися у наступних формах: 1) із створенням юридичної особи; 2) без створення юридичної особи. В структурі правового регулювання інвестиційних відносин можна виділити два рівня: 1) міжнародно-правовий, що передбачає укладення міжнародних договорів; 2) національний, що включає в себе національне законодавство держави, що приймає інвестиції. Міжнародно-правові договори, які спрямовані на регулювання інвестиційних відносин за колом учасників, можна поділити на: 1) багатосторонні (наприклад, Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами); 2) регіональні міжнародні договори (наприклад, угоди країн в межах ГУАМ); 3) двосторонні договори (наприклад, двосторонні угоди країн щодо сприяння та захисту інвестицій, а також угоди між державами та міжнародними організаціями – МБРР, ЄБРР, ЄС). Основними міжнародними організаціями, які утворені для вирішення тих чи інших інвестиційних питань, що виникають у процесі правових взаємовідносин між інвестором та приймаючою стороною, є: 1) Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів (надалі – Центр); 2) Багатостороннє агентство по гарантіям інвестицій (надалі – Агентство). Відповідно до п. 2 ст. 1 Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами, яка ратифікована Україною Законом № 1547–III від 16 березня 2000 року (Вашингтонська конвенція 1965 року), метою Центру є забезпечення вирішення через примирення та арбітраж інвестиційних спорів між Договірними державами та особами інших Договірних держав у відповідності з положеннями Конвенції. Відповідно до положень даної конвенції повноваженнями Центру є вирішення названих спорів шляхом примирення або арбітражу. Процедура примирення спрямована на досягнення згоди між сторонами спору. На відміну від процедури примирення, результатом арбітражної процедури являється винесення рішення, яке є обов’язковим для сторін спору і не підлягає оскарженню, крім тих випадків, що безпосередньо передбачені в Конвенції. Кожна держава – учасник Конвенції повинна забезпечити виконання винесеного арбітражем рішення у відповідності зі своїм національним законодавством, яке регулює виконання судових рішень. Агентство, відповідно до ст. 2 Сеульської конвенції 1985 року про утворення багатостороннього агентства по гарантіям інвестицій, має наступні завдання: стимулювати потік інвестицій у виробничих цілях між країнами – членами і особливо в країни, що розвиваються, доповнюючи таким чином діяльність Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації і інших міжнародних фінансових утворень розвитку. Для досягнення названих завдань Агентство має наступні повноваження: а) надає гарантії, включаючи сумісне і повторне страхування від некомерційних ризиків у відношенні інвестицій; б) здійснює відповідну додаткову діяльність по сприянню потоку інвестицій в країни, що розвиваються; в) має інші повноваження, які можуть знадобитися для досягнення поставленої мети. В ст. 11 Сеульської конвенції 1985 року визначаються наступні види некомерційних ризиків, при настанні яких вищевказане агентство гарантує інвесторам виплату відшкодування: 1) переведення валюти; 2) експропріація або інші аналогічні заходи; 3) війна і цивільні безлади; 4) порушення умов договору (контракту). По спільній заяві інвестора і приймаючої сторони Рада директорів агентства кваліфікованою більшістю голосів може прийняти рішення про розширення переліку некомерційних ризиків, окрім тих, що зазначені вище, за виключенням ризику девальвації або знецінення валюти. Утім, не підлягають відшкодуванню збитки, які виникли у результаті: а) будь-якої дії або бездіяльності приймаючого керівництва держави, на які дав згоду володілець гарантії або за які він несе відповідальність; б) будь-якої дії або бездіяльності приймаючого керівництва держави або будь-якої події, яка виникла до укладення договору. В приймаючих державах іноземним інвестиціям можуть бути надані наступні режими: 1) національний режим; 2) режим найбільшого сприяння; 3) привілейований режим. Національний режим передбачає, що іноземні інвестори здійснюють свою діяльність, на тих же умовах, що і національні інвестори, за деякими, передбаченими законодавством, виключеннями. Статтею 7 Закону України «Про режим іноземного інвестування» передбачено, що для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. Статтею 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» також передбачено національний режим, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не менший, ніж суб’єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів. Режим найбільшого сприяння передбачає, що іноземним інвесторам надаються рівні умови здійснення інвестиційної діяльності без надання певних переваг деяким із них. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі. Привілейований режим полягає у тому, що іноземному інвестору при здійсненні інвестиційної діяльності надаються певні пільги у питаннях митних та податкових платежів, ввезення устаткування та сировини тощо. Зокрема, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про режим іноземного інвестування» передбачено, що для окремих суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. При проходженні цієї теми необхідно дослідити питання, пов’язані з націоналізацією іноземних інвестицій. Хартія економічних прав і обов’язків держав 1974 року передбачає право кожної країни на націоналізацію іноземних інвестицій. Відповідно до п. «c» ч. 2 ст. 2 Хартії економічних прав і обов’язків держав 1974 року кожна держава має право націоналізувати, експропріювати або передати іноземну власність. В цьому випадку держава, яка застосовує такі заходи, повинна виплачувати відповідну компенсацію з урахуванням її законів, постанов і усіх обставин, які дана держава вважає за необхідне врахувати. У будь-якому випадку, якщо питання про компенсацію викликає спір, він має врегульовуватися відповідно до внутрішнього права націоналізуючої держави і її судами, якщо тільки усі зацікавлені держави добровільно і по взаємній згоді не досягнуть домовленості у відношенні пошуку інших мирних засобів врегулювання на основі суверенної рівності держав і у відповідності з принципом вільного вибору засобів. Водночас, порівняно з положеннями, які містяться у Хартії економічних прав і обов’язків 1974 року, внутрішнє законодавство України встановлює правило, яке є більш привабливим для іноземного інвестора, оскільки ст. 9 Закону України «Про режим іноземного інвестування» передбачено, що іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України. Залучення іноземних інвестицій, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг зумовлюють створення в України спеціальних (вільних) економічних зон, на території яких запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб. За ст. 3 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», на території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Створення спеціальної (вільної) економічної зони супроводжується прийняттям відповідних законів, наприклад, Закони України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області», «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області» та «Про спеціальну економічну зону "Миколаїв"». Перелік питань, що не винесені на практичне заняття: 1. Інвестиційна діяльність без створення юридичної особи: договір про сумісну діяльність; договір про поділ продукції; договір про зв’язані підприємства. 2. Офшорні зони. Завдання Завдання № 1. Здійсніть класифікацію вільних економічних зон, що діють в Україні, за функціональним типом. Завдання № 2. Оберіть одну з підписаних та ратифікованих Україною угод про сприяння та взаємний захист інвестицій та дайте їй юридичну характеристику. Завдання № 3. Дайте тлумачення ч. 1 ст. 8 Закону України «Про режим іноземного інвестування», яка сформульована наступним чином: «Якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі.» Що таке «дідусеве застереження»? Завдання № 4. Відповідно до статті 10 Закону України «Про режим іноземного інвестування» компенсація і відшкодування збитків, що виплачується іноземному інвестору, повинна бути швидкою, адекватною та ефективною. Дайте тлумачення поняттю «швидка, адекватна та ефективна компенсація». Завдання № 5. Іноземна компанія, зареєстрована за законодавством Сирії, виступила засновником юридичної особи, створеної за законодавством України у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон». Статутний капітал ТОВ «Оріон» було сформовано у вільно конвертованій іноземній валюті, а саме у розмірі еквівалентному 101 мінімальній заробітній платі за законодавством України, що діяла на момент створення товариства. Через рік після створення на загальних зборах учасників ТОВ «Оріон» було прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації через відсутність прибутку. Коли представники ТОВ «Оріон» звернулись до банківської установи, в якій було відкрито рахунок, із заявою про повернення грошових коштів засновникові, внесених як вклад до статутного капіталу юридичної особи, їм було відмовлено на тій підставі, що іноземна інвестиція не була зареєстрована у встановленому законом порядку. Чи правомірна в даному випадку відмова банку? Які гарантії надаються іноземним інвесторам за законодавством України? Яке правове значення державної реєстрації іноземних інвестицій? Завдання № 6. Громадянин України Ф. виявив намір придбати частку у статутному капіталі іноземної компанії, створеної за законодавством Федеративної Республіки Німеччини, у громадянина ФРН К. Оформивши в місті Києві договір купівлі-продажу частки, Ф. звернувся до банківської установи, де у нього було відкрито рахунок, із заявою про перерахування коштів на рахунок К., відкритий у банківській установі ФРН. Банк відмовив Ф., посилаючись на те, що для такої операції необхідною є наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України. Здійсніть правову оцінку дій банку. Яку юридичну пораду можна дати в даному випадку громадянину Ф.? В яких випадках для інвестицій за кордон резидентам України потрібні дозволи (ліцензії)? Завдання № 7. ТОВ П. звернулось до суду з позовом до україно-німецького ЗАТ Г., обласної державної адміністрації та Фірми Н., зареєстрованої за законодавством ФРН, про визнання незаконними дій по реєстрації іноземної інвестиції, скасування реєстрації іноземної інвестиції, визнання інвестицій невнесеними, визнання недійсними інформаційних повідомлень. Судом було встановлено, що обласною державною адміністрацією зареєстровані іноземні інвестиції Фірми Н. у формі часткової участі в українсько-німецькому ЗАТ Г. як внесок до статутного фонду у вигляді поліграфічних і різальних машин та допоміжного обладнання, сировини допоміжних і виробничих матеріалів, іншого обладнання, послуг для виробництва і управління, програми навчання персоналу, реконструкції виробничих приміщень, оргтехніки, автотранспортних засобів. Вимоги позивача вмотивовані тими доводами, що позивач вважає незаконним внесення інвестицій до статутного капіталу ТОВ П. у вигляді майна цілісного майнового комплексу, оскільки на момент розгляду спору він оспорює законність набуття українсько-німецьким ЗАТ Г. майна колишнього державного підприємства та витребовує з незаконного володіння останнього майно цілісного майнового комплексу, яким, на думку позивача, ЗАТ Г. володіє незаконно. Вирішіть спір. Завдання № 8. ВАТ Б. (титульний забудовник) та Командитне товариство С., створене за законодавством Російської Федерації (інвестор), уклали інвестиційний контракт на будівництво багатоквартирного житлового будинку на території України, згідно зі статтею 2 якого предметом контракту сторони визначили: реалізацію інвестиційного проекту по будівництву багатоквартирного житлового будинку. На підставі вказаного контракту сторони передбачили, що титульний забудовник одержує 35 % від загальної площі квартир і площі нежилих приміщень, а інвестор одержує 65 % від загальної площі квартир і площі нежилих приміщень. Відповідно до контракту під внеском титульного забудовника сторони контракту визначили забезпечення реалізації інвестиційного проекту правовстановлюючими документами, технічною і проектною документацією, надання інвестору будівельного майданчика на момент початку реалізації контракту, а під внеском інвестора сторони контракту визначили повне і своєчасне фінансування за свій рахунок і за рахунок залучених коштів будівельно-монтажних і пускових робіт, а також інших заходів, пов'язаних з введенням в експлуатацію об'єкта будівництва - житлового будинку. Через два роки після укладення зазначеного контракту ВАТ Б. звернулось до господарського суду із позовом про визнання недійсним контракту на тій підставі, що такий контракт не був зареєстрований у МЗЕЗторг, а також недотримані вимоги законодавства. Вирішіть спір. Чи підлягають інвестиційні договори реєстрації? Які вимоги чинного законодавства мають бути дотримані при укладенні інвестиційних договорів? Тести1 1. Відповідно до положень Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 р.метою створення Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних спорів є: А) визначення переліку некомерційних ризиків, що підлягають страхуванню; Б) вирішення інвестиційних спорів через примирну процедуру; В) вирішення через арбітраж інвестиційних спорів; Г) правильними є варіанти А) і В); Д) правильними є варіанти Б) і В). 2. Відповідно до положень Сеульської конвенції 1985 р. про утворення багатостороннього агентства по гарантіям інвестицій, при наданні гарантій під капіталовкладення Агентство пересвідчується у: А) економічній обґрунтованості капіталовкладення і його вкладі в розвиток приймаючої сторони; Б) відповідності капіталовкладення оголошеним цілям і пріоритетам розвитку приймаючої сторони; В) відповідності капіталовкладення законам і правилам приймаючої сторони; Г) існування умов для капіталовкладень в приймаючій країні, включаючи наявність справедливого і рівного підходу до капіталовкладень і правового захисту для нього; Д) правильними є всі варіанти, зазначені вище; Е) жоден з варіантів не є правильним, оскільки серед нормативно визначених повноважень Агентства відсутні функції нагляду і контролю. 3. Під поняттям «порушення договору» як ризиком, який Агентство може гарантувати на випадок збитків (відповідно до положень Сеульської конвенції 1985 г. про утворення багатостороннього агентства по гарантіям інвестицій), розуміється: А) будь–яка відмова приймаючого керівництва держави від договору з володільцем гарантії; Б) порушення договору у випадку, коли володілець гарантії не має можливості звернутися до судового або арбітражного органу для винесення рішення по позову щодо відмови від договору або його порушення; В) порушення договору, коли судовий або арбітражний орган не приймає рішення протягом розумного періоду часу, як це передбачено у договорах про гарантії у відповідності з положеннями Агентства; Г) порушення договору, коли рішення судового або арбітражного органу не може бути виконаним (здійсненим); Д) всі вказані вище варіанти є правильними; Е) жодна із запропонованих відповідей не є правильною, оскільки легальне визначення цивільно-правової категорії «порушення договору» в Сеульській Конвенції відсутнє. 4. Відповідно до положень Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестори мають право на відшкодування: А) збитків, за виключенням упущеної вигоди та моральної шкоди; Б) збитків, включаючи упущену вигоду, за виключенням моральної шкоди; В) збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду. 5. Відповідно до положень Закону України «Про режим іноземного інвестування» компенсація, що виплачується іноземному інвестору, визначається на момент: А) припинення права власності; Б) припинення інвестиційної діяльності. 6. Відповідно до Закону України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» іноземні повинні: А) дотримуватися законодавства України; Б) не завдавати шкоди соціальним інтересам України; В) не завдавати шкоди економічним інтересам України; Г) не завдавати шкоди політичним інтересам України; Д) правильними є варіанти А), Б), В).; Е) правильними є варіанти А), Б), В), Г). 7. Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційна діяльність суб’єктів України за її межами регулюється: А) законодавством іноземної держави, на території якої ця діяльність здійснюється; Б) відповідними договорами України; В) спеціальним законодавством України. 8. Відповідно до Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» на території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів, а саме: А) вільні митні зони; Б) вільні порти; В) вільні експортні зони, Г) вільні транзитні зони, Д) вільні митні склади, Е) вільні технологічні парки; Є) вільні технополіси; Ж) вільні комплексні виробничі зони; З) вільні туристсько-рекреаційні зони; И) вільні страхові зони; І) вільні банківські зони; Й) інші вільні зони функціонального типу; К) вільні зони, що поєднують у собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон, зазначених у Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»; Л) вільні зони, що поєднують у собі фукції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон, враховуючи функції, властиві таким типам спеціальних (вільних) економічних зон, що не передбачені у Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»; М) правильними є варіанти з А) по К); Н) всі варіанти є правильними – з А) по Л); О) жоден із запропонованих варіантів не є правильним. 9. Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» на території України згідно з цим Законом запроваджуються такі правові режими для іноземних суб’єктів господарської діяльності: А) національний режим; Б) режим найбільшого сприяння; В) спеціальний режим; Г) привілейований режим; Д) правильними є варіанти А) і Б); Е) правильними є варіанти А), Б) і В); Є) всі варіанти є правильними. 10. В Україні відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» запроваджуються такі правові режими для товарів, що імпортуються з держав – членів Світової організації торгівлі (далі – СОТ): А) національний режим; Б) режим найбільшого сприяння; В) привілейований режим. Г) правильними є варіанти А) і Б); Д) правильними є варіанти А) і В); Е) правильними є варіанти А) і В). |