Практикум МПП. Методичні вказівки до вивчення курсу Міжнародне приватне право
 Скачать 1.59 Mb.
|
|
Тема 9. Право власності в міжнародному приватному праві Питання для обговорення
Нормативні акти Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422; з наступними змінами і доповненнями. Закон України «Про космічну діяльність» від 15 листопада 1996 року № 502/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 1. – Ст. 2; з наступними змінами і доповненнями. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553; з наступними змінами і доповненнями. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27; з наступними змінами і доповненнями. Кодекс України про надра 27 липня 1994 року № 132/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340; з наступними змінами і доповненнями. Кодекс торговельного мореплавства від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №№ 47-52. – Ст. 349; з наступними змінами і доповненнями. Повітряний кодекс України від 04 травня 1993 № 3167-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 25. – Ст. 274; з наступними змінами і доповненнями. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради України, 2003, №№ 40-44. – Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями. Віденська Конвенція про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів від 08 квітня 1983 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_072. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02 грудня 2004 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_e50. Конвенція про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності від 14 листопада 1970 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_186. Конвенція про закон, що застосовується до передачі права власності при міжнародній купівлі-продажу товарів від 15 квітня 1958 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_b86. Конвенція про право, що застосовується до режимів власності подружжя від 14 жовтня 1978 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_b86. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року // Офіційний вісник України. – 2005. – № 44. – Ст. 2824. Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року // Офіційний вісник України. – 2005. – № 12. – Ст. 587. Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=498_043. Угода між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15 січня 1993 року // Офіційний вісник України. – 2006. – № 47. – Ст. 3159. Постанова Кабінету Міністрів України № 146 від 27 лютого 1995 року «Про затвердження Положення про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних та іноземних організацій в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=146-95-%EF. Постанова Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» // Офіційний вісник України. – 1998. – № 36. – Ст. 1327. Лист Вищого господарського суду України «Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів» від 01 січня 2009 року // Вісник господарського судочинства. – 2009. – № 2. Література Блага І. Обмеження права власності (з історії проблеми) // Право України. – 2000. – № 1. – С. 121–124. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2005. – С. 191-226. Васильченко В.В. Науково-практичний коментар Закону України «Про міжнародне приватне право». – К.: Істина, 2007. – С. 98-110. Дмитриева Г.К. Международное частное право (часть третья ГК РФ): Учеб. пособие. – М.: Юристъ, 2002. – 188-200. Звеков В.П. Международное частное право. Курс лекций. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – С. 238-251. Иссад М. Международное частное право: Пер. с фр./Ред. и послесл. М.М. Богуславского; Примеч. Л.Р. Сюкияйнена. – М.: Прогресс, 1989. – С. 86-89, 161-173. Кабатова Е.В. К вопросу о современных проблемах международного частного права // Государство и право. — 2000. — № 8. — С. 54–60. Кибенко Е.Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада, 2003. – С. 83-87. Кичигина И. Л. Коллизии в международном частном праве: метод регулирования // Вестн. МГУ. — 1987. — № 6. — С. 78–84. Ківалова Т. Питання права власності в міжнародно–правових договорах України // Право України. — 2000.— № 7. — С. 111–113. Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3 т. – М.: Спарк, 2002. – С. 417-441. Мащенко В.В. Правовой режим собственности в международном частном праве : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / В.В. Мащенко; КГУ им. Тараса Шевченко. – Киев, 1980. – 28 с. Международное частное право: учеб. / Л.П. Ануфриева, К.А. Бякишев, Г.К. Дмитриева [и др.]; отв. ред. Г.К. Дмитриева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2009. – С. 273-296. Мережко О.О. Історія виникнення та розвитку міжнародного приватного права та його науки // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 1999. – Вип. 14, ч. 1. – С. 65–72. Міжнародне приватне право. Науково-практичний коментар Закону / За ред. доктора юридичних наук, проф. А.Довгерта. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – С. 178-194 Перетерский И.С., Крылов С.Б. Международное частное право: Учебник. – 2-е изд., испр. и доп. – М., 1959. – С. 97-117. Фединяк Г. Право власності юридичних і фізичних осіб, їх об’єднань (з огляду на проблеми теорії та практики міжнародного приватного права) // Вісник Львівського університету. Серія Міжнародні відносини. – 2004. – Вип. 11. – С. 110-117. Федосеева Г.Ю. Международное частное право: Учебник. – М.: «Острожье», 1999. – С. 137-157. Христенко Н. Зародження права власності в міжнародному праві // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 3. – С. 148-150. Шупінська О.В. Колізійно-правове регулювання відносин власності в Україні та Росії // Порівняльно-правові дослідження. – 2008. - № 1. – С. 137-139. Шупінська О.В. Колізійне регулювання відносин власності в міжнародному приватному праві деяких країн Європейського Союзу // Право України. – 2007. - № 12. – С. 130-134. Шупінська О.В. Міжнародно-правові механізми захисту права власності: практика Європейського суду з прав людини // Юридичний журнал. – 2008. - № 11 (77). – С. 52-56. Шупінська О.В. Становлення інституту права власності в міжнародному приватному праві // Право України. – 2006. - № 7. – С. 127-130. Методичні вказівки. Одним з центральних інститутів будь-якої правової системи є право власності. В об’єктивному значенні під правом власності в українській юридичній доктрині розуміють сукупність правил поведінки (норм права), якими регулюються відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном. В свою чергу, чинне законодавство України визначає право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України). Факти набуття громадянами України, юридичними особами, створеними за національним законодавством України, територіальною громадою та державою Україна права власності на майно, яке знаходиться за межами України або перетинає державні кордони кількох країн, а також факти набуття іноземцями, іноземними юридичними особами чи державами права власності на майно, розташоване на території України, призводять до виникнення приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом. Правовідносини, пов’язані зі здійсненням та захистом права власності у міжнародному приватному праві, потребують належного правового регулювання, оскільки надзвичайно важливим для надання визначеності таким відносинам є з’ясування того, яке право слід застосовувати в кожному конкретному випадку. Однією з особливостей правового регулювання таких відносин є використання колізійного методу, при якому положення відповідного законодавчого акту (в Україні – положення Закону України «Про міжнародне приватне право», Кодексу торговельного мореплавства тощо) відсилають до матеріально-правових норм відповідної держави. В свою чергу, національне законодавство кожної конкретної держави вибудовує свою систему речових прав та види майна, встановлює вимоги відносно державної реєстрації певного майна, а також умов захисту права власності на те чи інше майно. У зв’язку з цим, при опануванні цієї теми студентам слід звертатись до актів законодавства України (в тому числі до положень Цивільного кодексу України), зокрема, щодо з’ясування питань про поняття рухомих та нерухомих речей, види речей, які підлягають державній реєстрації в Україні, строки набувальної давності тощо. Водночас, не менш важливим для студентів є з’ясування таких джерел міжнародного приватного права у відносинах права власності як міжнародні дво- та багатосторонні договори. До багатосторонніх договорів в сфері речових правовідносин можна віднести, зокрема, Гаазьку конвенцію про закон, що може бути застосовний до передачі права власності при міжнародній купівлі-продажу товарів 1958 року, Гаазьку конвенцію про право, що застосовується до режимів власності подружжя 1978 року, Конвенцію Організації Об'єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року та інші договори. Студенти повинні визначити, чи є Україна учасником вказаних конвенцій і чи підлягають вони застосуванню на території України. Крім актів національного законодавства України, колізійне регулювання відносин власності здійснюється за допомогою таких міжнародних договорів як Мінська конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, яку підписали держави – учасниці Співдружності Незалежних Держав. Закон місця знаходження речі (lex rei sitae) є основним правилом, яке застосовується у регулюванні відносин власності, які ускладнені іноземним елементом. Закон України «Про міжнародне приватне право» використовує цю колізійну прив’язку при вирішенні наступних питань: здатність речі певного роду бути предметом права власності або іншого речового права, юридична класифікація речей, обсяг (зміст) права власності, обмеження права власності, порядок виникнення, переходу та припинення права власності (ст.ст. 38, 39 Закону). Висунуті у кінці XIX століття теорії про міжнародно-правовий характер норм міжнародного приватного права (Е. Цительман, Ф. Кан – Німеччина), і підтримувані з деякою модифікацією сучасними авторами (М. Келлером і Сіром – Швейцарія), базувалися на утвердженні звичаєво-правової природи колізійного принципу «закон місця знаходження речі» («lex rei sitae»), оскільки тривалість його використання у більшості країн не викликала сумніву. Не є виключенням і бачення національного законодавця щодо застосування колізійної норми, яка базується на «законі місця знаходження речі» у питаннях врегулювання права власності в міжнародному приватному праві. Сучасна міжнародна практика у врегулюванні колізійних питань права власності виходить з наступного: а) річ, правомірно набута особою, зберігається за її власником при зміні місця знаходження речі (іншими словами, визнається право власності на набуте за кордоном); б) обсяг права власності визначається законом місця знаходження речі (іншими словами, при переміщенні речі із території однієї держави на територію іншої змінюється об’єм права власності, іншими словами, змінюється його зміст). Попри те, що найбільш поширеною колізійною прив’язкою у відносинах власності є «закон місця знаходження речі», безпосередньо Закон України «Про міжнародне приватне право» передбачає винятки, коли «lex rei sitae» не застосовується. Першим винятком є питання права власності, відомості про яке підлягають внесенню до державних реєстрів (ст. 40 Закону). Серед об’єктів права власності, щодо яких в Україні ведуться спеціальні реєстри, можна назвати, зокрема, транспортні засоби, повітряні та морські судна. Студентам необхідно проаналізувати джерела законодавства, в яких встановлюється обов’язковість реєстрації відповідних об’єктів права власності. Особливу увагу необхідно приділити Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі з’ясувати, який орган є уповноваженим на здійснення дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно. Наступним винятком, коли український законодавець віддає перевагу праву іншому, ніж право місця знаходження речі, є питання права власності на майно, яке перебуває у дорозі (ст. 41 Закону). «Право власності та інші речові права на рухоме майно, що за правочином перебуває в дорозі, визначаються правом держави, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено за згодою сторін». Існування цього правила можна пояснити можливістю транзитного перетину товаром, що є предметом договору, значної кількості держав з різними правовими системами та правопорядками, а тому застосування в такому випадку прив’язки «lex rei sitae» може призвести до істотних проблем практичного характеру. Водночас, в деяких країнах питання права власності на товар у дорозі вирішується інакше: наприклад, ст. 23(2) угорського Закону про МПП передбачає можливість застосування до даного виду відносин закону місця призначення речі. При вирішенні питання захисту права власності національний законодавець надає заявнику можливість вибору щодо здійснення захисту відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду. Водночас ч. 2 ст. 42 Закону України «Про міжнародне приватне право». визначено, що: «захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться», а ч. 3 названої статті визначено, що: «захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України». Слід зауважити, що колізійне регулювання відносин власності виключно положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право» не вичерпується. Так, в Кодексі торговельного мореплавства можна віднайти колізійні норми, які за змістом не відповідають правилу про застосування права місця реєстрації речових прав, встановленому ст. 40 Закону України «Про міжнародне приватне право»: згідно із ст. 19 Кодексу торговельного мореплавства, право власності на судно, що будується, регулюється законодавством держави, на території якої перебуває таке судно, якщо договором на будівництво судна не встановлено інше. Інакше кажучи, сторони договору на будівництво судна можуть, користуючись принципом автономії волі, обрати право, яке підлягає застосуванню до відносин між ними. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 19 Кодексу торговельного мореплавства, право власності та інші майнові права на судна, що перебувають за межами України, а також виникнення, зміна та припинення цих прав регулюються законодавством держави, під прапором якої плаває судно. Тобто в останньому випадку передбачено застосування колізійної прив’язки «lex flagi». Завдання Завдання № 1 Громадянин України Б. вирішив продати розташовану у Київській області належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва разом із розміщеним на земельній ділянці будинком. Для цього він зробив оголошення у газеті, а також на своєму веб-сайті. На оголошення відкликнувся Д., громадянин Російської Федерації, який мав намір повернутись до України, оскільки його батько раніше жив у місті Києві. Б. та Д. шляхом електронного листування погодили умови договору купівлі-продажу земельної ділянки, в тому числі ціну та порядок розрахунків, а також домовились відносно дати укладення договору. Коли Б. та Д. звернулись за нотаріальним посвідченням договору, нотаріус відмовив їм, посилаючись на те, що іноземні громадяни не мають права набувати у власність земельні ділянки на території України, а також зазначив, що чинним законодавством України встановлено мораторій на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Дайте юридичну оцінку обставинам справи. Чи правомірно діяв нотаріус? Які обмеження встановлені чинним законодавством України щодо можливості іноземцями набувати у власність майно? Чи може мати громадянин Д. зазначену земельну ділянку на праві користування? Завдання № 2. У 1994 р. Т. виїхав на постійне місце проживання до США. У 1997 р. придбав за особисті кошти для власного користування автомобіль "Лінкольн-Континентал". Його батько, Є., в цей час перебував у США на лікуванні від променевого захворювання, отриманого під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З метою уникнення непорозумінь при експлуатації автомобіля при покупці й оформленні автомашини у США він, будучи неповнолітнім, вирішив вписати у документи, як співвласника автомобіля, батька, який своїх коштів за автомобіль не вносив. 18 липня 1999 р. під час повернення до України через Польщу при перетині кордону на придбаному автомобілі Т. повідомив працівників митниці про повернення на постійне місце проживання та про те, що він є єдиним власником автомобіля, про що свідчить відмітка у митній декларації. Львівською митницею громадянину Т. було відмовлено у оформленні права власності на весь автомобіль через те, що він не є єдиним власником автомобіля, а лише співвласником. Тоді Т. звернувся до суду із позовом про визнання права власності на зазначений автомобіль. Під час розгляду справи судом було отримано повідомлення відділу безпеки магістралей та автомобілів Талахассу, штату Флорида США, згідно з яким спірний автомобіль був придбаний Т. 18 лютого 1997 р. в фірмі "Colors Cars" в м. Сарасота, про що йому 13 березня 1997 р. було видано реєстраційний документ, та на прохання позивача за його заявою у цей документ був вписаний його батько - Є., не як власник автомобіля, а як особа, що має право керування ним. Вирішіть спір. Якими документами за національним законодавством України має підтверджуватись право власності на транспортний засіб? Завдання № 3. Громадянин України Г., будучи власником двох квартир у центрі Києва, прийняв рішення передати одну з них в оренду, для чого звернувся до Приватного підприємства, яке відповідно до інформації, викладеної у рекламному оголошенні, надавало посередницькі послуги щодо здачі в оренду нерухомого майна. З Приватним підприємством Г. уклав договір, за яким Приватне підприємство прийняло на себе зобов’язання протягом одного місяця віднайти орендаря і передати йому у користування належну Г. квартиру. При укладенні договору Г. передав Приватному підприємству ключі від квартири. Після спливу одного місяця від моменту укладення договору Г. зателефонував до Приватного підприємства, однак по телефону йому повідомили, що в даний момент Приватне підприємство змінило своє місцезнаходження. Прийшовши до квартири, яку мав намір здавати в оренду, Г. помітив, що замок змінено і що його ключ від квартири вже не підходить. Сусіди повідомили, що власником цієї квартири тепер є іноземець з Великобританії С. Тоді Г. звернувся до суду з позовом до С. та Приватного підприємства про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні майном, а також відшкодування збитків та моральної шкоди. У запереченні проти позову С. зазначив, що є громадянином Великобританії і зараз проживає у Лондоні, ключ від квартири знаходиться у нього, а у відповідності з англійським правом власник ключа від будинку чи квартири вважається особою, яка володіє нерухомістю, а тому він є власником квартири. Вирішіть спір. Законодавство якої держави підлягає застосуванню? Що розуміється під нерухомим майном і за якими правилами здійснюється передача права власності на нерухоме майно за законодавством України? Завдання № 4. В ході оперативно-розшукових заходів співробітниками податкової міліції 2 червня 2004 р. на території Порту (Україна) було виявлено обладнання цементного заводу загальною вагою 8,3 тис. т. Зазначене обладнання знаходилось на території Порту з 1999 року. Відправником вантажу виступала індійська фірма "Rajendra", яка на той час не мала договірних відносин із Портом, а отримувачем виступало Товариство (Росія), яке згідно з даними Міністерства Російської Федерації з податків та зборів перебувало у розшуку. 7 червня 2004 р. ДПІ звернулась до господарського суду з позовом до Порту та Товариства про визнання права власності на безхазяйне майно за державою, мотивуючи заявлену вимогу положеннями ст. 335 (набуття права власності на безхазяйну річ) та ст. 336 (набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився) ЦК України. В процесі судового розгляду було встановлено, що майно зберігалось на території Порту в режимі митного складу протягом більше 5 років без належного митного оформлення. Вирішіть спір. Які правила розгляду спорів за участю відповідачів, що знаходяться на території різних держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав? Завдання № 5. У 2005 р. громадянка України А., навчаючись на юридичному факультеті в Сорбонському університеті (Франція), познайомилась з громадянином Франції Ж. та поселилась у його квартирі. Після двох років спільного життя А. та Ж. роз’їхались. При цьому А. взяла з квартири Ж. картину, що висіла на стіні. В подальшому А. ще протягом двох років навчалась у Франції, після чого повернулась до України. У 2010 р. Ж. приїхав до України і почав вимагати від А., щоб вона віддала його картину, оскільки ця картина належала його батькам і є сімейною реліквією. Натомість А. зазначила, що трирічний строк набувальної давності, встановлений ст. 2279 Цивільного кодексу Франції, вже сплинув, а тому Ж. вже не має права вимагати від неї повернення цієї речі, оскільки на даний момент власником речі є вона. Вирішіть спір. Який строк набувальної давності передбачений законодавством України? Право якої держави підлягає застосуванню в даному випадку? Завдання № 6. 04 квітня 2003 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Солодка мить» та Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Medisan" Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Сенетатя" було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу санаторію "Сенетатя" за з терміном дії на 25 років. Предмет цього договору згідно п. 1.1 становило зобов'язання орендодавця - ДП "Санаторій "Сенетатя" передати орендареві - ТОВ "Солодка мить" у строкове володіння та користування майно, що визначено у договорі, з наступним переходом права власності на таке майно від орендодавця до орендаря, а орендар зобов'язувався прийняти майно у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату. В подальшому Лікувально-санаторною відновлюючою Асоціацією Державної канцелярії Республіки Молдова та Державним підприємством "Medisan", що входить до складу Асоціації, було заявлено позов до Дочірнього підприємства "Санаторій "Сенетатя" державного підприємства "Medisan" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Солодка мить" про визнання недійсним договору оренди, що був укладений відповідачами, зобов'язання товариства звільнити орендоване приміщення та відшкодувати не отриманий прибуток, не чинити перешкод у користуванні майном, власником якого є позивач. На обґрунтування позову зазначено про те, що оспорюваний договір укладено без узгодження з власником майна, яким є державне підприємство "Medisan" Республіки Молдова. Договір укладено директором дочірнього підприємства "Сенетатя" з перевищенням встановлених статутом повноважень, з порушенням законодавства України про власність та про оренду. Вирішіть спір. Право якої держави підлягає застосуванню? Який обсяг прав має власник майна, яке знаходиться на території України? Чи може бути майно передано в оренду особою, яка не є власником майна? Завдання № 7. Іноземна юридична особа подала до сільської ради в Україні клопотання про надання у власність ділянки надр для розробки родовищ глини. На сесії сільської ради було прийнято рішення про передання у власність іноземній юридичній особі ділянки надр, після чого іноземна юридична особа приступила до видобування глини. Після цього прокуратура області внесла протест на рішення сільської ради, вказавши, що надра в Україні не можуть належати на праві власності іноземним юридичним особам. Чи має в даному випадку рацію прокуратура області? На якому правовому титулі можуть належати надра в Україні іноземним громадянами та юридичним особами? Чим регулюються відповідні відносини? Завдання № 8. Іноземною компанією було направлено заяву до Києво-Святошинського БТІ для здійснення реєстрації договору купівлі-продажу квартири. До цієї заяви було долучено оригінал договору купівлі-продажу, нотаріально завірена копія цього договору, копія довіреності на представника компанії на проведення реєстрації, а також оригінал квитанції, який свідчить про здійснення оплати за проведення реєстрації договору купівлі-продажу. Відповідач своїм листом у проведенні реєстрації відмовив, посилаючись на те, що компанією не надано лист-погодження Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв Київської облдержадміністрації. Що в даному випадку підлягає реєстрації: договір купівлі-продажу чи право власності на квартиру? Чи є у БТІ підстави для відмови в реєстрації? В якому порядку здійснюється розміщення дипломатичних представництв, представництв міжнародних неурядових організацій та представництв іноземних організацій? Завдання № 9. Юридична особа, створена згідно із законодавством Російської Федерації, звернулась до суду в Україні, оскаржуючи постанову Кабінету Міністрів України від 05 травня 1995 року № 316, якою затверджено перелік розташованих та території Автономної Республіки Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих Кабінетові Міністрів України органів державної виконавчої влади. Свої вимоги юридична особа мотивувала тим, що вищевказана постанова Кабінету Міністрів України суперечить умовам статті 4 Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15 січня 1993 року, якою передбачено, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на території Сторін Угоди (або відповідні долі участі в цих об'єктах) – санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів підприємств та організацій республіканського і колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони. Вирішіть спір. Завдання № 10. Згідно із французьким законодавством перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається з моменту досягнення сторонами згоди щодо купівлі-продажу. Для переходу права власності за правом України, Федеративної Республіки Німеччина, Російської Федерації необхідна передача речі. Враховуючи наведене, надайте відповіді на наступні питання, виходячи із наступних практичних ситуацій: 1) продавець, що знаходиться у Франції, уклав з покупцем, що знаходиться в Україні, договір купівлі-продажу рухомих речей. Договір укладено в Франції, утім речі покупцю не передано. Через деякий час товар був доставлений продавцем в Україну, де і був прийнятий покупцем. За правом якої держави буде вирішуватися питання припинення та набуття права власності сторонами договору за відсутності згоди між ними про право, яке підлягає застосуванню до вирішення названих питань права власності? Який факт у даній ситуації необхідно вважати за дію, яка стала підставою для виникнення права власності у покупця: договір купівлі-продажу, що укладений у Франції, чи дії щодо прийому-передачі речей між продавцем та покупцем в Україні? 2) продавець, що знаходиться в Україні, уклав з покупцем, що знаходиться в Франції, договір купівлі-продажу рухомих речей. Договір укладено в Україні, утім речі покупцю не передано. Через деякий час товар був доставлений продавцем у Францію, де і був прийнятий покупцем. За правом якої держави буде вирішуватися питання припинення та набуття права власності сторонами договору за відсутності згоди між ними про право, яке підлягає застосуванню до вирішення названих питань права власності? Який факт у даній ситуації необхідно вважати за дію, яка стала підставою для виникнення права власності у покупця: договір купівлі-продажу, що укладений в Україні, дії щодо прийому-передачі речей між продавцем та покупцем, факт перетину товаром кордону Франції? Тести 1. За загальним правилом, право власності на рухоме майно визначається: А) особистим законом власника майна; Б) правом держави, в якій це майно знаходиться; В) правом держави, в якій це майно зареєстроване; Г) правилом найбільш тісного зв’язку. 2. Виникнення права власності внаслідок набувальної давності визначається: А) правом держави, в якій знаходиться майно на початку відліку строку набувальної давності; Б) правом держави, в якій знаходиться майно на момент спливу строку набувальної давності; В) особистим законом власника майна; Г) правом, обраним за згодою сторін. 3. Право, яке застосовується до відносин власності, може визначатися за угодою сторін щодо питань: А) класифікації майна; Б) можливості речі певного роду бути предметом права власності або іншого речового права; В) виникнення та припинення права власності, що є предметом правочину; Г) виникнення права власності внаслідок набувальної давності; Д) виникнення та припинення права власності на речі, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів; Е) захисту права власності. 4. Заявник при здійсненні захисту права власності може, на свій вибір, послатися: А) на право держави, у якій майно знаходиться; Б) на право держави суду; В) на право третьої країни; Г) на право держави відповідно до якого майно набуте у власність, якщо право держави місця знаходження майна та право держави відповідно до якого майно набуте у власність не збігаються. Д) правильними є варіанти А і Б; Е) жодна відповідь не є правильною. 6. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно може здійснюватися: А) за правом держави суду; Б) за правом держави місця знаходження майна; В) за правом держави місця реєстрації майна; Г) за особистим законом власника майна. 7. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні здійснюється: А) на вибір заявника за правом держави місця знаходження майна або за правом України; Б) за правом України; В) на вибір заявника за правом України або за правом держави суду; Г) на вибір заявник за правом місця знаходження майна або за правом держави суду. 8. До права власності на рухоме майно, що перебуває в дорозі, за загальним правилом, застосовується: А) право держави, з якої майно відправлене; Б) право держави місця призначення майна; В) право перевізника майна; Г) особистий закон власника майна. 9. Відповідно до положень Кодексу торговельного мореплавства, право власності та інші майнові права на судна, що перебувають за межами України, а також виникнення, зміна та припинення цих прав регулюються: А) законодавством держави, на території якої перебуває таке судно; Б) законодавством держави, з якої це судно вибуло; В) законодавством держави, під прапором якої плаває судно. 10. Держава Україна є учасницею: А) Конвенції Організації Об’єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02 грудня 2004 року; Б) Конвенції про закон, що застосовується до передачі права власності при міжнародній купівлі-продажу товарів від 15 квітня 1958 року; В) Конвенції про право, що застосовується до режимів власності подружжя від 14 жовтня 1978 року; Г) жодна відповідь не є правильною. |