Практикум МПП. Методичні вказівки до вивчення курсу Міжнародне приватне право
 Скачать 1.59 Mb.
|
|
Тема 8. Держава як суб’єкт міжнародного приватного права Питання для обговорення
Нормативні акти Конституція України від 28 червня 1996 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями. Конвенция о привилегиях и иммунитетах Организации Объединенных Наций от 13 февраля 1946 г. // Сборник действующих договоров. – Вып. XV. – 1957. Конвенция о привилегиях и иммунитетах специализированных учреждений от 21 ноября 1947 г. // Международное публичное право. Сборник документов. – Т. 1. – М., 1996. Конвенция о дипломатических сношениях от 18 апреля 1961 г. // Ведомости СССР. – 1964. – № 18. – Ст. 221. Європейська конвенція «Про імунітет держав» від 16 травня 1972 р. // www.rada.gov.ua. Германское Гражданское уложение 1896 г. // Германское право. Часть 1. Гражданское уложение / Перев. А.А. Лизунова, Н.Б. Шеленковой, Н.Г. Елисеева. – М.: Международный центр финансово-экономического развития. – 1996. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы. Учебное пособие / Под. ред. В.К. Пучинского, М.И. Кулагина. – М.: Изд–во УДН, 1986. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: законодательство о компаниях, монополиях и конкуренции / Под ред. В.К. Пучинского, М.И. Кулагина. – М.: Изд–во УДН, 1987. Французский Гражданский кодекс 1804 г. / Перев. И.С. Перетерского. – М.: Юриздат. – 1941. Закон Сполучених Штатів Америки «Про імунітет іноземних держав» 1976 р. (United States Foreign Sovereign Immunity Act of 1976). // http://en.wikipedia.org/wiki/Foreign_Sovereign_Immunities_Act. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422; з наступними змінами і доповненнями. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 pоку // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 23. – Ст.21; з наступними змінами і доповненнями. Література Баратянц Н.Р., Богуславский М.М., Колесник А.Н. Современное международное право: иммунитет государства // СЕМП. 1988. М., 1989. С. 165–182. Биктагирова Г.Р. Некоторые вопросы иммунитета государства на примере нового законодательства США, Англии, Австралии, Канады и Европейской конвенции о государственном иммунитете // СЕМП. 1989–1990–1991. СПб., 1992. Богатых Е.А. Гражданское и торговое право: от древнего римского к современному российскому. – М.: ИНФРА, 1996. Богуславський М.М. Иммунитет государства. – М., 1962. Богуславский М.М. Практика применения принципа иммунитета государства и проблема законодательного регулирования // Международное частное право: современная практика. Сборник статей / Под ред. М.М. Богуславского и А.Г. Светланова. М., 2000. Брагинский М.И. Участие Советского государства в гражданских правоотношениях. – М., 1981. Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник. Отв. ред. Е.А .Васильев, А.С. Комаров. – 4-е изд., переработ. и доп. В 2–х т. – Т.І. – М.: Междунар. отношения, 2004. – 560 с. Жилин Е. Судебный иммунитет иностранных государств // Бизнес-адвокат. 2003. – № 1. Жуков В.А. Юрисдикционные иммунитеты иностранных государств – вызов времени // Юридический мир. 2001. – № 10. 3веков В.П. Государство как субъект гражданских правоотношений с участием иностранных юридических лиц, граждан и государств. Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. – М., 1995. Зенин И. А. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учеб. пособие. – М.: Изд-во МГУ, 1992. Канашевский В.А. Правовое положение международной организации как субъекта международного частного и гражданского права // Известия вузов. Правоведение. – 2003. – № 3. Канашевский В.А. Публично-правовые образования РФ как субъекты международного частного права // ЖМЧП. – 2003. – № 3 (41). Канашевский В.А. Сделки с участием государства в международном частном праве // ЖМЧП. – 2006. – № 1 (51). Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. – К.: Україна, 2000. – 430 с. Клименко О. М. Особливості правового становища держави як суб’єкта приватного (цивільного) права: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2006. – 22 с. Морозова Н.В. Практика разрешения споров между государствами и физическими и юридическими лицами иных государств (некоторые гражданско-правовые вопросы) // СЕМП. – 1989–1990–1991. – СПб., 1992. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании. – М., 1998. Нешатаева Т.Н. Межправительственная организация как субъект международного частного права // ЖМЧП. – 1993. № 2-3. Ніколаєв І.С. Держава Україна як суб’єкт міжнародного приватного права: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2006. – 20 с. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / В.В. Залесский, Г.Е. Авилов, М.М. Вильданова и др. – М.: НОРМА, 1999. Очерки международного частного права / Под ред. проф. А. Довгерта. – Х.: ООО “Одиссей”, 2007. – 816 с. Савельев В.А. Гражданский кодекс Германии (история, система, институты). – М.: Юрист, 1994. Силкина И.В. Лица, имеющие право ссылаться на государственный иммунитет: современные тенденции в зарубежной судебной практике // МЖМП. – 2005. – № 1. Степанюк А.А. Міжнародне приватне право: теоретичні аспекти правового регулювання. – Харків: Майдан, 2005. – 200 с. Толстых В.Л. Международное частное право: коллизионное регулирование. – СПб.: Изд-во Р.Асланова “Юридический центр Пресс”, 2004. – 526 с. Ушаков Н.А. Юрисдикционные иммунитеты государств и их собственности. – М., 1993. Фолсом Р.Х., Гордон М.У., Спаногл Дж. Международные сделки: Краткий курс. М., 1996. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика: Учеб. пособие. – К.: АСК, 2001. Хлестова И.О., Швыдак Н.Г. Законодательство капиталистических стран об иммунитете иностранного государства // Законодательство зарубежных стран. Обзорная информация. Вып. 2. – М., 1988. Хлестова И.О. Государственный иммунитет: позиции неоднозначны // Бизнес-адвокат. – 2000. – № 12. Хлестова И.О. Проблемы юрисдикционного иммунитета иностранного государства (законодательство и практика). – М., 2002. Хлестова И.О. Российское законодательство об иммунитете иностранного государства: тенденции развития // Журнал российского права. – 2004. – № 7. Хлестова И.О. О присоединении России к Европейской конвенции об иммунитете государства 1972 г. // Журнал российского права. – 2005. – № 4. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 1, 2. – К.: Ін Юре, 2003. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2004. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 1. – 480 с. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – К.: Ін Юре, 2004. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О., Калітенко О.М. – Х.: Одіссей, 2003. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. – М.: СПАРК, 1995. Методичні вказівки У міжнародному цивільному обороті, поряд з фізичними та юридичними особами – головними учасниками приватноправових відносин міжнародного приватного права, може брати участь також держава та юридичні особи публічного права (ст. 30 Закону «Про міжнародне приватне право» , ч. 2 ст. 2 ЦК України). Як суб’єкт міжнародного приватного права держава може виступати учасником різних відносин: щодо отримання майна за договором купівлі-продажу, за договором дарування; може бути стороною іноземного інвестування; може бути стороною орендних відносин; може бути учасником договорів про сумісну діяльність тощо. Студентам слід знати, що оскільки приватне право ґрунтується на принципі юридичної рівності учасників, то держава в цивільних відносинах, у тому числі міжнародних цивільних, діє на рівних засадах з іншими учасниками (згідно з ч. 1 ст. 167 ЦК України). Такий же принцип притаманний щодо участі у цивільних відносинах й інших публічно-правових за своєю природою утворень. Держава відповідає за свої дії як будь-який інший суб’єкт міжнародного приватного права. Необхідно звернути увагу, що держава як особливий суб’єкт права самостійно формує зміст та межі своєї правосуб’єктності. В ринкових відносинах держава виступає як суб’єкт міжнародного приватного права, рівний в правах та обов’язках з фізичними та юридичними особами. При цьому, згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право» (ст. 30), до приватноправових відносин з іноземним елементом за участю держави та юридичних осіб публічного права застосовуються правила цього Закону на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом. У приватноправових відносинах державу не можна прирівнювати до інших юридичних осіб (про що сумнівно стверджується у теорії «розщеплення держави»), оскільки держава – це особливий суб’єкт з особливою правосуб’єктністю. Адже, виступаючи суб’єктом приватноправових відносин, держава не втрачає принципу суверенітету. Крім того, не існує наддержавного органу, який би наділяв державу правами юридичної особи. Держава сама наділяє інших суб’єктів правами, але не привласнює статусу юридичних осіб. Держава, яка характеризується суверенітетом, завдяки останньому може виступати у відносинах, що регулюються міжнародним публічним та міжнародним приватним правом. Від імені держави діють уповноважені державою суб’єкти: уряд, закордонні представництва, посольства або уповноважені службові та посадові особи. Економічною передумовою участі держави в міжнародному цивільному обороті є наявність у державній власності певного майна. При вивченні даної теми, студенти повинні знати поняття імунітету держави, а також його види та зміст кожного із них; зокрема, судовий імунітет, імунітет від попереднього забезпечення позову, імунітет від примусового виконання рішення, імунітет власності. Крім того, теорія міжнародного приватного права виділяє такі види імунітету: абсолютний та функціональний (або обмежений). Абсолютний – заснований на принципі міжнародно-правової суверенної рівності держав, за яким держава, будучи суб’єктом міжнародного приватного права, не втрачає властивості суверенітету, а функціональний – на принципі постійного користування державою як суверена імунітетом, за яким держава, укладаючи міжнародні приватноправові договори, тим самим сама відмовляється від імунітету і ставить себе у рівне положення з іншими суб’єктами приватного права. Студентам слід звернути увагу на способи вираження згоди держави на незастосування до неї правил імунітету. Потребують аналізу і питання про те, у яких випадках імунітет держави не визнається, та в яких випадках – зберігається завжди. Необхідно також знати особливості правовідносин з участю держав в міжнародному приватному праві, в яких держава є особливим суб’єктом, що проявляється, за загальним правилом, у застосуванні до таких правовідносин її національного права, а також у тому, що приватноправові договори за участю держави піддаються підвищеному ризику. До таких особливостей слід віднести також участь держави у приватноправових відносинах на рівних засадах з іншими учасниками. Завдання Завдання № 1 Між українським державним підприємством «ДП Імпульс» та іноземною компанією був укладений договір міжнародної купівлі-продажу (поставки). Державне підприємство не виконало взяті на себе зобов’язання – не здійснило поставку товару у визначений договором строк. Оскільки «ДП Імпульс» не виконало свої договірні зобов’язання, іноземна компанія звернулась з позовом до суду про стягнення збитків та неустойки. У процесі розгляду спору позивач просив суд залучити у якості співвідповідача по справі державу Україна. Своє клопотання позивач аргументував тим, що, на його погляд, відповідно до українського законодавства, державне підприємство створюється державою, яка і наділяє таке підприємство відповідним майном. А тому відповідальність за боргами такого державного підприємства може бути, на думку іноземної компанії, покладена на державу Україну. Надайте юридичну оцінку обставин даної справи. Чи можна погодитись з позицією позивача – іноземної компанії? Які контраргументи, з дотриманням вимог національного законодавства, можуть бути наведені відповідачем по справі? Завдання № 2 Англійська компанія та українське казенне підприємство «КП Граніт» уклали договір міжнародної купівлі-продажу, у якому, серед інших умов договору, було зроблено арбітражне застереження. У зв’язку зі спорами, що виникли між контрагентами за договором, англійська компанія, відповідно до арбітражного застереження, звернулась до Лондонського третейського суду. Останній виніс рішення на користь англійської компанії. При виконанні рішення третейського суду на території Англії (Об’єднане Королівство Великої Британії і Північної Ірландії) щодо грошових коштів, що знаходились на банківському рахунку боржника, українське казенне підприємство заявило вимогу про скасування рішення третейського суду до відповідного державного суду Англії за місцем винесення арбітражного рішення третейським судом. При цьому «КП Граніт» посилалось на ту обставину, що належне йому майно є власністю держави, та підкреслило, що саме підприємство володіє ним на праві оперативного управління. При цьому казенне підприємство наголосило, що відповідно до загальновизнаних принципів та норм міжнародного права майно, що належить державі і знаходиться за кордоном, є недоторканним та користується імунітетом. Надайте юридичну оцінку даній обставин даної справи. Чи вправі казенне підприємство посилатися на імунітет державної власності при виконанні рішень, винесених проти нього за кордоном? Які положення національного та/або міжнародного права можуть слугувати підставою для відповідних вимог? Які можна навести контраргументи іншій стороні? Завдання № 3 Посольство ,Республіки Індія звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до українського акціонерного товариства «БудК». Позовні вимоги позивача витікали з договору підряду, укладеного між даними суб’єктами. українське акціонерне товариство «БудК» – підрядник – заявило зустрічний позов до посольства Республіки Індія – замовника за договором. У зв’язку з тим, що посольство Республіки Індія посилалось на міжнародний імунітет від судочинства у державі перебування, суд відмовився прийняти зустрічний позов від «БудК». Чи можна погодитись з рішенням господарського суду м. Києва? Чи має право посольство Республіки Індія посилатися на судовий імунітет в українських судах? Якщо так, то в яких випадках? Надайте обґрунтовану юридичну оцінку обставин даної справи. Завдання № 4 У 2000 р. у США між американською компанією «Nord W» та урядом держави В. був укладений контракт купівлі-продажу озброєння. Оскільки покупець – уряд держави В. не оплатив рахунки по поставці озброєння, компанія «Nord W» пред’явила до уряду держави В. позов про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов’язань. Охарактеризуйте правовідносини. Вирішіть спір. Чи буде держава В. користуватися імунітетом у судах США? Аргументуйте відповідь положеннями законодавства США про імунітети іноземних держав. У чому сутність теорії функціонального імунітету з позиції внутрішнього законодавства США? Тести: 1. Імунітет держави в міжнародному приватному праві означає: А) право держави самостійно визначати власну економічну та політичну системи; Б) непідпорядкування держави рішенням іноземних органів виконавчої влади; В) непідпорядкування держави іноземному суду та іноземному праву; Г) недоторканність співробітників дипломатичних та консульських установ. 2. Держава може мати: А) юрисдикційний імунітет; Б) абсолютний імунітет; В) функціональний імунітет; Г) імунітет власності; Д) тільки юрисдикційний та функціональний імунітет. 3. Українське законодавство закріплює: А) концепцію абсолютного імунітету держави; Б) концепцію функціонального імунітету держави; В) одночасно концепцію абсолютного та функціонального імунітету держави, кожна із яких діє у своїй сфері. 4. Відповідно до українського законодавства судовий імунітет передбачає: А) пред’явлення позову до іноземної держави; Б) залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи; В) накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України; Г) застосування щодо майна іноземної держави інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно; Д) зазначені вище дії (варіанти А, Б, В, Г) допускаються лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором або законом України. 5. Держава у приватноправових відносинах з іноземним елементом за законодавством України: А) втрачає владні повноваження; Б) зберігає владні повноваження. 6. Поняття “націоналізація” та “реквізиція”: А) аналогічні за змістом поняття; Б) різні за змістом поняття; В) тотожні поняттю “конфіскація”. 6. Угода про розподіл продукції – це: А) міжнародний договір щодо розмежування державної власності у випадку правонаступництва; Б) цивільно-правовий договір між державою та іноземним інвестором, відповідно до умов якого інвестору надаються права щодо експлуатації природних ресурсів держави; В) угода між державою та експортером, відповідно до умов якої експортер зобов’язаний сплачувати митні збори; Г) правочин між подружжям про розподіл спільно нажитого майна. Контрольні питання
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА |