Практикум МПП. Методичні вказівки до вивчення курсу Міжнародне приватне право
 Скачать 1.59 Mb.
|
|
Тема 7. Юридичні особи як суб’єкти міжнародного приватного права Питання для обговорення
Нормативні акти Конституція України від 28 червня 1996 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями. Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05. жовтня1961 року // www.rada.gov.ua. Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 р., укладена в рамках Співдружності Незалежних Держав // www.rada.gov.ua Соглашение о сотрудничестве в области инвестиционной деятельности от 1993 г. // Бюллетень международных договоров. – 1995. – № 4. Соглашение о содействии в создании и развитии производственных, коммерческих, страховых и смешанных транснациональных объединений 1994 г. // Бюллетень международных договоров. – 1994. – № 10. Конвенция о трансграничных корпорациях 1998 г. // Содружество. Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ. – 1998. – № 1. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 7 жовтня 2002 р., укладена в рамках Співдружності Незалежних Держав // Бюлетень законодавства і юридичної практики України – 2005. – № 6. Германское Гражданское уложение 1896 г. // Германское право. Часть 1. Гражданское уложение / Перев. А. А. Лизунова, Н. Б. Шеленковой, Н. Г. Елисеева. – М.: Международный центр финансово-экономического развития. – 1996. Гражданский кодекс Российской Федерации. – СПб.: Герда, 2003. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы. Учебное пособие / Под. ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. – М.: Изд-во УДН, 1986. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: законодательство о компаниях, монополиях и конкуренции / Под ред. В.К. Пучинского, М.И. Кулагина. – М.: Изд-во УДН, 1987. Французский Гражданский кодекс 1804 г. / Перев. И. С. Перетерского. – М.: Юриздат. – 1941. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422; з наступними змінами і доповненнями. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 pоку // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 23. – Ст.21; з наступними змінами і доповненнями. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». від 1 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299; з наступними змінами і доповненнями. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб– підприємців» від 15 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31–32. – Ст. 263; з наступними змінами і доповненнями. Література Баймуратов М.О., Чорнолуцький Р.В. Міжнародне приватне (колізійне) право України: правосуб’єктність осіб (теоретико-методологічні аспекти) : моногр. / М.О. Баймуратов, Р.В. Чорнолуцький. – Суми: Університетська книга, 2009. – 252 с. Белов А.П. Субъекты предпринимательской деятельности в праве России и иностранных государств // Право и экономика. – 1999. № 6. Бірюков О. Кодекс про банкрутство США: Зразок регулювання відносин у сфері банкрутства в Україні: Тези III Всеукраїнської конференції «Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація». – К., 1995. – С. 55–56. Богатых Е. А. Гражданское и торговое право: от древнего римского к современному российскому. – М.: ИНФРА– М, 1996. Богуславский М.М. Международное частное право. – М.: Юристъ, 2002. – 317 с. Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник. Отв. ред. Е.А. Васильев, А.С.Комаров. – 4-е изд., переработ. и доп. В 2-х т. – Т.І. – М.: Междунар. отношения, 2004. – 560 с. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. Сборник нормативных актов: законодательство о компаниях, монополиях и конкуренции / Под ред. В.К.Пучинского, М.И.Кулагина. – М.: Изд-во УДН, 1987. – 260 с. Ерпылева Н.Ю. Субъекты международного частного права // МПЧП. – 2002. № 2. Ерпылева Н.Ю. Физические и юридические лица как субъекты международного частного права. Правовой статус физических лиц как субъектов международного частного права // Адвокат. – 2004. – № 11. Ерпылева Н.Ю. Правовой статус юридических лиц как субъектов международного частного права // Адвокат. 2004. – № 12. Зенин И.А. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учеб. пособие. – М.: Изд–во МГУ, 1992. Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. – К.: Україна, 2000. – 430 с. Кібенко О.Р. Сучасний стан та перспективи правового регулювання корпоративних відносин: порівняльно-правовий аналіз права ЄС, Великобританії та України: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – Харків, 2006. – 40 с. Корецкий В.М. Очерки англо-американской доктрины и практики международного частного права. – М.: Юридическое изд-во Мин-ва юстиции СССР, 1948. – 396 с. Коссак В. Здійснення спільної підприємницької діяльності, пов’язаної зі створенням юридичної особи // Право України. – 1996. – № 11. Кулагин М.И. Государственно-монополистический капитализм и юридическое лицо: Монография. – М.: Изд–во УДН,1987. Ладыженский А.М. Теории национальности юридических лиц в международном частном праве // Советский ежегодник международного права 1964 – 1965. – М.: Изд– во «Наука», 1966. Ляликова Л.А. Правовые проблемы транснациональных корпораций (Научно-аналитический обзор) // Актуальные проблемы современного буржуазного гражданского права. Сборник научно-аналитических обзоров / Отв. ред. С.Н.Братусь. – М.: ПИК ВИНИТИ, 1983. Международное частное право. (Действующие нормативне акты)./ Составители: Г.К. Дмитриева, М.В.Филимонова – М.: Институт международного права и зкономики имени А.С.Грибоедова, 1999. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / В.В. Залесский, Г.Е. Авилов, М.М. Вильданова и др. – М.: НОРМА, 1999. Очерки международного частного права / Под ред. проф. А. Довгерта. – Х.: ООО “Одиссей”, 2007. – 816 с. Савельев В.А. Гражданский кодекс Германии (история, система, институты). – М.: Юрист, 1994. Степанюк А.А. Міжнародне приватне право: теоретичні аспекти правового регулювання. – Харків: Майдан, 2005. – 200 с. Толстых В.Л. Международное частное право: коллизионное регулирование. – СПб.: Изд–во Р.Асланова “Юридический центр Пресс”, 2004. – 526 с. Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права. – Минск: “Амалфея”, 2000. – 704 с. Фединяк Г.С. Правосуб’єктність транснаціональних корпорацій у час глобалізаційних процесів (аспекти міжнародного права та міжнародного приватного права): Монографія. – К.: Атіка, 2007. – 200 с. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика: Учеб. пособие. – К.: АСК, 2001. Хєда С.М. Правове регулювання участі іноземних юридичних осіб у цивільних правовідносинах (порівняльно-правовий аспект). – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 184 с. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 1, 2. – К.: Ін Юре, 2003. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2004. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 1. – 480 с. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2008. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Ін Юре, 2004. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О., Калітенко О.М. – Х.: Одіссей, 2003. Шапира Ж. Международное право предпринимательской деятельности / Пер. с франц. Е.П.Островской и Д.Г.Малькова. – М.: А/о Издательская группа "Прогресс", 1993. Шебанова Н.А. Правовой режим иностранных инвесторов на территории СНГ // Законодательство. – 1997. – № 1. Методичні вказівки Найбільш активними учасниками приватноправових відносин, поряд з фізичними особами, у міжнародному приватному праві виступають юридичні особи. У зв’язку із інтеграційними процесами України у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нагальним питанням для кожного юриста є знання іноземного законодавства та іноземного приватного права, зокрема у частині, що стосується правового положення юридичних осіб. При вивченні цієї теми студентам необхідно, насамперед, ретельно проаналізувати новели, які закріплені у Законі України «Про міжнародне приватне право», та у Цивільному і Господарському кодексах України. Студентам слід звернути увагу, що єдиного визначення юридичної особи в міжнародному приватному праві не існує. З цією метою необхідно дослідити легальне визначення, загальні підходи до поняття юридичних осіб за законодавством різних держав, а також сукупність характерних ознак, притаманних даним особам як суб’єктам міжнародних приватноправових відносин. До таких ознак (не залишаючи поза увагою традиційні ознаки юридичної особи) доктрина міжнародного приватного права відносить особистий статут, особистий закон юридичної особи та «національність» юридичної особи. Дані ознаки є визначальними для обумовлення цивільної правосуб’єктності юридичної особи в міжнародному приватному праві і безпосередньо залежать від певної підходу, якого в цьому питанні притримується відповідне зарубіжне право. Зокрема, встановлення особистого закону юридичної особи в міжнародному приватному праві безпосередньо пов’язане із доктриною визначення «національності» (державної належності) юридичної особи. У міжнародному приватному праві «національність» юридичної особи, у залежності від законодавства відповідної держави, визначається за наступними доктринами: доктрина осілості (закон місцезнаходження адміністративного центру юридичної особи), доктрина інкорпорації (закон місця створення юридичної особи та затвердження – при дозвільній системі виникнення юридичних осіб, або реєстрації – при явочній системі, її статуту), доктрина центру експлуатації (місця здійснення основної діяльності юридичної особи). Субсидіарно може також застосовуватись доктрина «контролю» та принцип найбільш тісного зв’язку. За національним законодавством особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право»). При цьому місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави (доктрина інкорпорації). За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи (доктрина осілості). Студентам необхідно також звернути увагу на з’ясування змісту такої правової категорії, як особистий статут юридичної особи, який у свою чергу визначає цивільну правоздатність та дієздатність юридичної особи, а також коло інших питань що стосуються заснування, функціонування, реорганізації та ліквідації юридичної особи, тобто ті питання, що визначають правове положення конкретної юридичної особи в міжнародному приватному праві. Слід підкреслити, що всі питання особистого статуту юридичної особи вирішуються на підставі її особистого закону. Дана обставина знайшла своє закріплення і в українському законодавстві. Так, передбачено, що цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи (ст. 26 Закону України «Про міжнародне приватне право»). У міжнародному приватному праві можуть встановлюватись для іноземних юридичних осіб відповідні правові режими, найбільш поширеними серед яких є: режим найбільшого сприяння та національний правовий режим. Підставою для встановлення певного правового режиму може бути спеціальне внутрішнє законодавство приймаючої держави або двосторонні договори чи багатосторонні конвенції (наприклад, торговельні договори). В Україні, згідно із ст. 29 Закону «Про міжнародне приватне право» іноземні юридичні особи, за загальним правилом, наділяються національним правовим режимом. Необхідно пам’ятати, що правовий статус іноземних юридичних осіб в міжнародному приватному праві визначається нормами законодавства приймаючої держави та положеннями міжнародних договорів. За загальним правилом, для того, щоб здійснювати господарську діяльність на території приймаючої держави, іноземні юридичні особи повинні підтвердити свій правовий статус. Правовий статус підтверджується витягом із торгового або судового реєстру держави, до якої належить іноземна юридична особа. Окремої уваги заслуговує питання щодо допуску та форм участі іноземних юридичних осіб до господарської діяльності в Україні. Чинне законодавство України надає можливість здійснювати іноземним юридичним особам діяльність в Україні у наступних формах: створення юридичної особи (наприклад, дочірнього підприємства), капітал якої повністю належить іноземній юридичні особі; часткова участь – коли іноземна юридична особа може мати певну частку капіталу юридичної особи (придбати або виступити співзасновником); представництво; можливість діяти на підставі приватноправових договорів про сумісну діяльність без створення юридичної особи. Враховуючи ту обставину, що учасниками приватноправових відносин у міжнародному приватному праві виступають не лише юридичні особи, а й інші організації без статусу юридичної особи, студентам бажано ознайомитись із правовим положенням таких утворень за законодавством різних держав, та звернути увагу, що за українським законодавством особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається право цієї держави. Якщо така організація діє на території України, до її діяльності застосовується законодавство України, яке регулює діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає з вимог законодавства чи суті правовідносин (ст. 27 Закону України «Про міжнародне приватне право»). У зв’язку із зазначеним, студенти повинні опанувати законодавство України у сфері регулювання діяльності представництв (філій) іноземних юридичних осіб. Ще одним важливим положенням Закону є застосування у виключних випадках до іноземних юридичних осіб доктрини місця здійснення основної діяльності. Це виявляється у нормі ст. 29 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно якої підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом. Надзвичайно важливим є питання визначення правового положення у міжнародному приватному праві міжнародних юридичних осіб. Студентам слід звернути увагу не лише на види міжнародних юридичних осіб (міжнародні підприємства та організації, транснаціональні компанії, транснаціональні корпорації, комунітарні підприємства), а також і на відмінності та загальні риси їх правового положення. Розглядаючи дану тему, необхідно також дослідити таке важливе питання як правове положення українських юридичних осіб за кордоном. Останнє безпосередньо залежить від вимог законодавства України, законодавства приймаючої держави та правил міжнародних договорів. Слід звернути увагу, що законодавство деяких держав може містити обмеження щодо допуску іноземних юридичних осіб до окремих видів діяльності на їх території. Завдання Завдання № 1 10.05.2007 р. українські громадяни Жук М. та Мелений С. заснували юридичну особу – будівельну фірму ТОВ «Жук ТОВ» з місцезнаходженням в м. Києві. Фірму було внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проте, уже 25.05.2007 р. за рішенням дирекції було вирішено перенести місце статутної осілості та ведення справ до Німеччини (м. Дюссельдорф). Там фірма розпочала участь у господарській діяльності під назвою «Жук–Меу ГмбХ» та не була внесена до місцевого торговельного реєстру. Іноді, проте, фірма продовжувала використовувати своє перше найменування «Жук ТОВ». Восени 2007 р. гр. Жук М. та німецький гр. Густав О. домовились між собою про доручення останньому провести певні інженерні роботи для фірми. Все попереднє листування до досягнення домовленості гр. Жуком здійснювалось на бланках з українською назвою фірми «Жук ТОВ». Проте, над офісом фірми в Німеччині вказувалось її німецьке найменування «Жук–Меу ГмбХ». Гр. Густав О. виконав передбачені роботи та надіслав відповідний рахунок. Проте, платіж на його користь так і не був здійсненний. Гр. Густав О. вирішив звернутися до суду з відповідним позовом. Надайте обґрунтовану юридичну оцінку правовідносинам, що виникли між зазначеними особами. До кого має пред’явити позов гр. Густав О.: до «Жук–Меу ГмбХ», «Жук ТОВ» або ж безпосередньо до учасників цієї юридичної особи – гр. Жук М. та гр. Меленого С.? Обґрунтуйте свою відповідь. До суду якої держави доцільно пред’явити позов? Надайте оцінку, чи має позивач шанс на задоволення свого позову в Німеччині (за наявності у німецького суду відповідної компетенції). Завдання № 2 У процесі розгляду спору між австрійською фірмою та українською фірмою в МКАС при ТПП України, виникло питання про визначення правового статусу іноземної особи. Так, позивач – австрійська фірма – вважав, що за відсутності угоди сторін, суд має застосовувати до кредитного договору право держави кредитора (яким за договором є позивач). Водночас, позивач не надав суду свідоцтва на підтвердження свого правового статусу. Відповідач – українська фірма – стверджував, що позивача не зареєстровано в Австрії в якості комерційного підприємства, а отже його посилання на австрійське право є неможливим. На підставі яких документів та відповідно до права якої держави може бути належним чином підтверджено правовий статус позивача? Назвіть нормативно-правові акти України, що передбачають положення щодо вирішення цього питання. На підставі якого міжнародного договору юридична особа розглядається як австрійська? Завдання № 3 У 2008 р. французька фірма уклала з українською юридичною особою договір на поставку товару, який мав бути поставлений, за домовленістю сторін, протягом 5 банківських днів після отримання українською стороною 100 % попередньої оплати. Проте, на відміну від французької фірми, українська юридична особа не виконала взяте на себе зобов’язання за договором, не надаючи жодних пояснень такого невиконання. Виконавши всі формальні вимоги, французька сторона звернулась з відповідним позовом до МКАС при ТПП України. Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження по справі у зв’язку з відсутністю у французької фірми державної реєстрації в якості юридичної особи на території України. Надайте обґрунтовану юридичну оцінку даній справі. Охарактеризуйте дані правовідносини. Яке рішення має прийняти суд? Обґрунтуйте свою відповідь положеннями чинного внутрішнього законодавства та міжнародних угод. Завдання № 4 У процесі розгляду справи між німецькою фірмою «Фрахт» – позивачем та українською юридичної особою «Лідер» – відповідачем, останнім було поставлене питання перед МКАС при ТПП України про визнання недійсним міжнародного контракту, що є предметом позову. Так, відповідач обґрунтовував свою позицію, виходячи з наступного. На його думку, «Фрахт» не є дієздатною юридичною особою, оскільки ця фірма не зареєстрована в державних органах України, не перебуває на обліку в податкових органах України та не сплачує податки з доходів, що нею отримуються. Крім того, відповідач стверджував, що даний вид діяльності, який позивач здійснює на території України, підлягає ліцензуванню, а отже здійснення такої діяльності без отриманні ліцензії, є незаконним. Судом було з’ясовано, що відповідно до витягу з торговельного реєстру позивач є юридичною особою Федеративної Республіки Німеччина. Надайте обґрунтовану юридичну оцінку даній справі. Які питання необхідно з’ясувати суду для вирішення поданого відповідачем клопотання? Якими документами та нормативним актами повинен при цьому керуватися суд? Вирішіть справу. Завдання № 5 Австрійська компанія відкрила у 2008 р. в Україні своє представництво. За рішенням районного суду м. Києва проти компанії було задоволено позов про стягнення з неї суми боргу на користь українського ТОВ «Атом». Позивач – ТОВ «Атом» просив звернути стягнення на майно представництва австрійської компанії з метою виконання судового рішення. Охарактеризуйте правовідносини. Чи правомірні вимоги позивача? Чи може вплинути на рішення суду та обставина, що представництво австрійської компанії фактично не мало відношення до укладання та виконання договору, що став предметом судового розгляду? Якими нормативно-правовими актами регламентується статус представництва іноземної компанії в Україні? Аргументуйте свої відповіді. Завдання № 6 У МКАС при ТПП України при розгляді справи за позовом польської компанії «FCA», відповідач – українська юридична особа ТОВ «Гранд» – просив визнати укладений із компанією «FCA» договір недійсним у зв’язку з тим, що посадова особа ТОВ «Гранд», яка підписала його, не мала відповідних повноважень на укладення договору із компанією «FCA». МКАС установив, що ТОВ «Гранд», яке допустило порушення при укладенні договору у вигляді відсутності повноважень представника, мало намір приховати цей факт від іншої сторони – польської компанії «FCA» і намагалося визнати укладений між ними договір недійсним після спливу трирічного строку після його укладення. До цього часу компанія «FCA» сумлінно виконала свої зобов’язання за договором у повному обсязі. У судовому засіданні сторони контракту погодилися застосовувати до своїх відносин українське право та Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА 1994 р. Охарактеризуйте правовідносини. Надайте юридичну оцінку даній ситуації з точки зору українського законодавства та Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА. Вирішіть спір. Тести 1. Особистим законом юридичної особи за українським законодавством вважається: А) право держави місцезнаходження юридичної особи; Б) право держави реєстрації юридичної особи або право держави, у якій юридична особа іншим чином створена; В) право держави, де юридична особа здійснює основну діяльність; Г) право держави, у якій знаходиться офіс юридичної особи; Д) право держави, громадянство якої мають засновники юридичної особи. 2. Особистим законом юридичної особи визначається: А) цивільна правоздатність юридичної особи; Б) цивільна дієздатність юридичної особи; В) цивільна правосуб’єктність юридичної особи; Г) цивільна правоздатність, дієздатність та деліктоздатність юридичної особи. 3. «Національність» юридичної особи в міжнародному приватному праві визначається на підставі: А) критерію інкорпорації; Б) критерію осілості; В) критерію місця здійснення основної діяльності; Г) критерію контролю; Д) всіх названих вище критеріїв (варіанти А), Б) В), Г) – в залежності від колізійного регулювання статусу юридичної особи за законодавством конкретної держави. 4. Термін «комерційне підприємство» в міжнародному приватному праві означає: А) комерційну організацію – суб’єкт цивільного права; Б) основне місце здійснення ділових операцій; В) підприємство як об’єкт цивільних прав – цілісний майновий комплекс. 5. Офшорна компанія – це: А) компанія, що зареєстрована за кордоном; Б) компанія, що зареєстрована на території держави із пільговим податковим режимом та спрощеним порядком реєстрації; В) організаційно-правова форма юридичної особи за зарубіжним правом. 6. Діяльність представництв (філій) іноземних юридичних осіб на території України регулюється: А) правом держави, у якій вони створені; Б) законодавством України, яке регулює діяльність юридичних осіб. В) законодавством України, яке регулює діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає з вимог законодавства чи суті правовідносин. 7. Повноваження органу або представника іноземної юридичної особи в Україні: А) можуть бути обмежені у будь-якому випадку; Б) не підлягають обмеженню на вчинення правочину, яке не відоме праву держави, у якій інша сторона має місце перебування або знаходження; В) не підлягають обмеженню на вчинення правочину, яке не відоме праву держави, у якій інша сторона має місце перебування або знаходження, за винятком, коли інша сторона знала або за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. 8. Для діяльності іноземних юридичних осіб в Україні встановлено: А) пільговий правовий режим; Б) національний правовий режим; В) режим найбільшого сприяння; Г) режим окремих обмежень. Контрольні питання
|