Практикум МПП. Методичні вказівки до вивчення курсу Міжнародне приватне право
 Скачать 1.59 Mb.
|
ЗавданняЗавдання № 1 1. Ви є юридичним консультантом німецької компанії “У”, яка хотіла б укласти з українською компанією договір про спільне використання кам’яного кар’єру та інвестувати у цей проект 1 млн. євро. Президент компанії “У” звернувся до Вас із проханням підготувати проект арбітражного застереження, яке б захистило інтереси Вашої компанії. По-перше, президент хотів би дізнатися Вашу думку щодо основних юридичних та практичних проблем, які слід брати до уваги при підготовці арбітражного застереження. По-друге, він попросив надати йому проект застереження з відповідними поясненнями. 2. Складіть Ухвалу МКАС при ТПП України про порушення провадження у справі. 3. Складіть ухвалу МКАС при ТПП України про відкладення розгляду справи. 4. З яких частин повинно складатися рішення МКАС при ТПП України. 5. Складіть Ухвалу суду про відмову у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного арбітражу. 6. Складіть Ухвалу суду про визнання в Україні рішення іноземного арбітражу. Завдання № 2 Українським підприємством був поданий позов до МКАС при ТПП України до відповідача – італійського підприємства, в зв’язку з виявленням у порту призначення недостачі товару. В позовній заяві позивач посилався на арбітражне застереження, що містилося у договорі поставки, укладеного між ним та відповідачем. Відповідач заперечував існування між ним та позивачем договору поставки, а відтак і арбітражного застереження, що містилося у ньому. При цьому він звернув увагу на те, що з наданої позивачем ксерокопії тексту контракту чітко видно, що до тексту було внесено зміни, зокрема, стерті та дописані від руки найменування та адреса постачальника. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що договір підписано особою, яка не має жодного відношення до відповідача, а відтак, не була уповноваженими підписувати договори від імені відповідача. Позивач повідомив арбітражному суду, що оригіналу контракту в нього немає. За його даними, зміни до тексту контракту, який було направлено відповідачу факсом, зроблені останнім. Разом з тим, позивач вважає, що своїми наступними діями (відвантаження товару, отримання грошей за товар, виставлення рахунку) відповідач схвалив контракт та арбітражне застереження, що міститься в ньому. У якій формі може укладатися арбітражне застереження відповідно до законодавства України? Чи можна вважати, що сторони спору уклали дійсну арбітражну угоду у даному випадку? Завдання №3. ТОВ «Промінь» уклало договір поставки устаткування з німецькою фірмою. Ст. 10 цього договору передбачала, що усі спори, що виникають із цього Договору будуть вирішуватися Міжнародним комерційним арбітражним судом при ТПП України. Через 2 місяці з моменту укладення договору німецька фірма уклала договір уступки права вимоги із зазначеного договору, за яким право вимоги поставки устаткування переуступила швейцарській фірмі. Українська фірма не виконала своїх зобов’язань за договором, а саме не поставила в обумовлений строк устаткування. Швейцарська фірма звернулася до Міжнародного комерційного суду при ТПП України з позовом про відшкодування збитків, заподіяних невиконанням договору. ТОВ «Промінь» заперечило компетенцію Міжнародного комерційного арбітражу вирішувати даний спір, оскільки воно не укладало з швейцарською фірмою арбітражної угоди. Чи можна стверджувати, що арбітражне застереження зберігає чинність при заміні сторони у основному договорі? Завдання № 4 Підприємство з іноземними інвестиціями уклало договір страхування фінансових ризиків із українською страховою компанією «М». У договорі страхування було зазначено, що невід’ємною частиною цього договору є Правила добровільного страхування фінансових ризиків страхової компанії «М». Розділ 8 Правил мав назву «Порядок вирішення спорів» і передбачав, що усі спори, що виникають із договору страхування вирішуються державним судом України або Міжнародним комерційним арбітражним судом при ТПП України або Арбітражним інститутом Стокгольмської торгової палати. Чи можна стверджувати, що сторони, які підписали договір страхування уклали арбітражну угоду? Чи змінилося б рішення задачі якби у правилах не зазначалося про можливість розгляду спорів державним судом, а лише перераховувалися арбітражні установи? Завдання № 5 Укладений сторонами 22.02.94 в Австрії контракт містив наступну умову, яка мала назву «Арбітраж» : «… продавець та покупець вирішують усі спори, що виникають з контракту, шляхом переговорів. У випадку неможливості вирішення конфлікту шляхом переговорів, вирішення спору переноситься до арбітражів країн сторін договору, рішення яких є остаточним для обох сторін». Щодо змісту арбітражного застереження, представник позивача в засіданні арбітражного суду, пославшись на доповнення до позовної заяви пояснив, що в контракті сторони мали на увазі, що спори, які можуть виникнути із контракту, будуть вирішуватися постійно діючим арбітражем , який створено і існує в країні місцеперебування продавця і покупця. Сторони розуміли, що таким арбітражем може бути лише арбітраж, створений в цих країнах для розгляду спорів, які випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин при здійсненні зовнішньоекономічних зв’язків. На день підписання контракту в Україні існував лише один арбітраж, створений для розгляду зазначених спорів – МКАС при ТПП України. Враховуючи, що спершу право вибору арбітражу при подібних арбітражних застереженнях належить позивачу, останній обирає звернення до МКАС при ТПП України. Повідомлення позивачем відповідача листом про свій вибір арбітражу заперечень не викликало. Чи є компетентним Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України розглядати спір, що виникнув із згаданого контракту? Завдання № 6 Позов було заявлено російською організацією до бельгійської фірми в зв’язку з неповною оплатою товарів, поставлених згідно трьох контрактів, укладених в 1993 р. В одному із зазначених сторонами контрактів передбачено вирішення спорів в арбітражному суді при ТПП РФ в м. Москва. В двох інших міститься арбітражне застереження, згідно якого спори, які випливають із зазначених контрактів, “ повинні вирішуватись відповідно до Правил Арбітражу”. Але конкретний арбітражний інститут ні в тому, ні в іншому контракті не зазначено. МКАС при ТПП Російської Федерації визнав, що до його компетенції входить вирішення спорів при неясному арбітражному застереженні. При цьому було враховано, що позивач, заявивши позов в МКАС, стверджував, що сторони мали на увазі передавати спори до Арбітражного суду при ТПП РФ, а, відповідач, заперечуючи проти заявлених йому вимог по суті, посилався на обгрунтування своїх заперечень на відповідний параграф Регламенту Арбітражного суду, тобто письмово підтвердивши згоду на вирішення спору цим судом. Завдання № 7 Французьке підприємство «А» уклало договір купівлі-продажу 65 тис. тон сирої нафти із туніським підприємством “В”, що спеціалізувалося на нафтовій діяльності, шляхом обміну офертою та акцептом. Оферта та акцепт містили посилання на стандартний контракт купівлі-продажу нафти підприємства «В», що містив арбітражне застереження, що передбачало арбітраж за регламентом Міжнародної торгової палати. Сторони визначили у договорі, що до нього застосовується право Франції. Між сторонами виник спір, що стосувався ціни. Після чого підприємство «А» повідомило свого контрагента про свій намір розглянути спір у арбітражному порядку. Підприємство «В» відмовилося призначати арбітра, посилаючись на те, що між сторони не укладали арбітражної угоди, яка, згідно французького законодавства, хоча і може бути укладена шляхом відсилки до іншого документу, однак необхідно, щоб про існування такого застереження було вказано у основному контракті, крім тих випадків, коли між сторонами існують тривалі договірні відносини. Які аргументи можна навести для того, щоб обґрунтувати компетенцію арбітражного суду розглядати цей спір? Які аргументи можна навести, щоб заперечити компетенцію арбітражного суду розглядати цей спір? Завдання № 8 Справа включала складну систему контрактів, що дозволяли Ірану одержувати збагачений уран від французької компанії. Сторони цих трьох контрактів були різними як і арбітражні застереження, що в них містилися. Сторони першого контракту погодилися на арбітраж МТП, але не вказали місця проведення арбітражу, ні матеріального права, що буде застосовуватися до суті спору. Інший контракт – між сторонами, що не брали участі у першому контракті, - містив арбітражне застереження МТП, що передбачав арбітраж у Женеві і французьке матеріальне право. Третій контракт був укладений між однією із сторін другого контракту і третьою особою. Він встановлював, що спори повинні вирішуватися в рамках МТП у Парижі на підставі французького права. Складність полягала у тому, що у той час, коли регламент МТП передбачає призначення кожною стороною по одному арбітру – крім тих випадків, коли підлягає призначенню одноособовий арбітр, - він також передбачає призначення максимум трьох арбітрів. У зв’язку із цим частина сторін була позбавлена можливості призначити власних арбітрів. Інша складність полягала на зазначення різних місць проведення арбітражу (Женева, Париж та третє місце, яке повинно було бути визначеним Арбітражним судом МТП), а також різне право, що підлягало застосуванню, (у двох контрактах – французьке право, право, визначене рішенням арбітрів – у третьому контракті). Чи буде арбітраж у рамках МТП компетентним розглядати цю справу, що випливає одночасно з трьох договорів? Обґрунтуйте свою позицію. Тести
А) державний орган, що утворюється для вирішення спорів із договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та видів міжнародних зв’язків; Б) недержавний незалежний орган, що утворюється для вирішення спорів, що виникають із цивільних правовідносин; В) недержавний незалежний орган, що утворюються за угодою сторін для вирішення спорів із договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та видів міжнародних зв’язків . 2. До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: А) спори із договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та видів міжнародних зв’язків; Б) спори із договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та видів міжнародних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; В) спори із договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та видів міжнародних зв’язків, якщо комерційне підприємство відповідача знаходиться на території України. 3.Арбітраж ad hoc – це: А) арбітраж для вирішення конкретного спору; Б) постійно діючий арбітражний суд; В) арбітраж, який знаходиться за кордоном; Г) арбітраж, непов’язаний нормами права при вирішенні спору. 4.Арбітражна угода – це: А) угода про передачу спорів на розгляд до арбітражу; Б) угода про вибір застосовного права; В) угода про створення постійного арбітражного суду.
А) у передачі спорів на розгляд до міжнародного комерційного арбітражу; Б) у незалежності арбітражної угоди від умов основного договору; В) в праві міжнародного комерційного арбітражу самостійно визначати свою компетенцію.
А) усній формі; Б) письмовій формі; В) нотаріальній формі.
А) сторонами; Б) головою постійно діючого арбітражного суду; В) третейським судом (складом), який розглядає конкретну справу; Г) компетентним державним судом.
А) продовжувати розгляд справи по суті і вирішити питання про наявність або відсутність компетенції у постанові або як з питання попереднього характеру, або в рішенні по суті спору; Б) відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього компетенції; В) відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього компетенції, розглянути це питання і винести з цього приводу мотивовану ухвалу.
А) арбітраж невірно застосував норми матеріального права; Б) арбітражну угоду визнано недійсною; В) арбітраж не повністю з’ясував фактичні обставини, що мають значення для справи.
А) за місцем знаходження боржника; Б) за місцем знаходження МКАС при ТПП України, який виніс рішення; В) за місцем розгляду справи арбітражним судом.
А) арбітражний суд неправильно встановив фактичні обставини справ; Б) рішення арбітражного суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які непередбачені законами України; В) виконання рішення арбітражного суду буде суперечити публічному порядку України. Література та перелік корисних посилань до всіх тем курсу «Міжнародне приватне право» Література Авторськеправо і суміжні права. Європейський досвід: У 2-х книгах / За ред. А.С.Довгерта. — Книга 1: Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України / Уклад. Р. В. Дроб’язко. — К.: Ін Юре, 2001. — 520с. — Книга 2: Виступи, статті європейських спеціалістів / Уклад. В. С. Дроб'язко. - К.: Ін Юре, 2001. - 460 с. Авчинкин Д.В. Правовое регулирование международных перевозок грузов и пассажиров. – Мн.: ИООО « Право и экономика». 2003. – 344 с. Агарков М.М. Основы банкового права: Курс лекций. Учение о ценных бумагах: Научное исследование. М., 1994. Аксенчук Л.А. Правоспособность иностранного гражданина в сфере предпринимательской деятельности // Законодательство. – 2001. – № 2. Алексеев Л.Б., Жуйков В.М., Лукашук И.И. Международные нормы о правах человека и применение их судами Российской Федерации. Практическое пособие. – М.:Права человека, 1996. Алексеев С.С. Теория права.– М.: БКК, 1995.– 320 с. Алекссев С.С. Частное право: Научно-публицистический очерк – М.: Статут, 1999. – 160 с. Алферова Е., Печерский В. Особенности командировок за границу // Закон. 1999. № 11. Альтшулер А., Волков Л. Акредитив в международных расчетах // Новые международные правила по документарным аккредитивам. М.: Внешняя торговля, 1964. № 6. Аметистов Э.М. Международное право и труд. – М., 1982. Андрианова М.А. Соотношение и взаимодействие международного частного и трудового права России в вопросах регулирования трудовых отношений с участием иностранцев. Международное частное трудовое право // Государство и право. 2002. № 9. Андрощук Г., Крайнев П., Кавасс И. Право интеллектуальной собственности. Торговые аспекты. – К.: Ин Юре, 2000 – 164 с. Ануфриева Л.П. Иностранные физические лица: правовое положение в России // Российская юстиция. – 1997. – № 6, 7. Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3–х т. Том 1 Обшая часть. – Учебник, М: БЕК., 2000.– 288 с. Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3–х т. Том. 1. Общая часть: Учебник. – М.: Издательство БЕК, 2002. Ануфриева Л. П. Международное частное право: В 3–х т. Том 2 Особенная часть. Учебник. М.: БЕК, 2000.– 656 с. Ануфриева Л.П. Соотношение международного публичного и международного частного права: правовые категории. — М.: СПАРК, 2002. Анцелевич А.Г. Международное морское право: Учебник. – К.: Слово, 2003 Анцелевич Г.А. Международное транспортное право: Учеб. Пособие – Киев: Укр. акад. внеш. торговли, 1999. — 306 с. Баймуратов М.О., Чорнолуцький Р.В. Міжнародне приватне (колізійне) право України: правосуб’єктність осіб (теоретико-методологічні аспекти) : моногр. / М.О. Баймуратов, Р.В. Чорнолуцький. – Суми: Університетська книга, 2009. – 252 с. Балдинюк В.В. О «квалификации» в международном частном праве // Митна справа. – 2001.– № 4. – С.87 – 94. Баратянц Н.Р., Богуславский М.М., Колесник А.Н. Современное международное право: иммунитет государства // СЕМП. 1988. М., 1989. С. 165–182. Баталов А.А. Современное международно–правовое регулирование воздушных сообщений: теория и практика. – М.: Зерцало– М, 2008. – 224 с. Беленчук И.А. Права иностранцев, относящиеся к собственности и наследованию в Украинской ССР. – Автореф. дисс... к. ю. н. – К., 1965. Белов А.П. Субъекты предпринимательской деятельности в праве России и иностранных государств // Право и экономика. – 1999. № 6. Бігун В. Цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність іноземних осіб // Право України. – 1999. – №10. Биктагирова Г.Р. Некоторые вопросы иммунитета государства на примере нового законодательства США, Англии, Австралии, Канады и Европейской конвенции о государственном иммунитете // СЕМП. 1989–1990–1991. СПб., 1992. Бірюков О. Кодекс про банкрутство США: Зразок регулювання відносин у сфері банкрутства в Україні: Тези III Всеукраїнської конференції «Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація». – К., 1995. – С. 55–56. Блага І. Обмеження права власності (з історії проблеми) // Право України. – 2000. – № 1. – С. 121–124. Богатых Е.А. Гражданское и торговое право: от древнего римского к современному российскому. – М.: ИНФРА– М, 1996. Богуславский М.М.Вопросы авторского права в международных отношениях. — М.: Наука, 1973. — 336 с. Богуславский М.М. Иностранные инвестиции: правовое регулирование. – М.: БЕК, 1996. – 462 с. Богуславський М.М. Иммунитет государства. – М., 1962. Богуславский М.М. Международное частное право. – М.: Юристъ, 2002. – 317 с. Богуславский М. М. Международное частное право: Практикум. — М.: Юристъ, 1999. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. 5– е изд., перераб. и доп.. – М.: Юристъ, 2004. – 604 с. Богуславский М.М. Международное частное право. Элементарный курс. – М.: Юристъ, 2002. Богуславский М.М. Правовое регулирование иностранных инвестиций. — М., 1993. — 362 с. Богуславский М.М. Практика применения принципа иммунитета государства и проблема законодательного регулирования // Международное частное право: современная практика. Сборник статей / Под ред. М.М. Богуславского и А.Г. Светланова. М., 2000. Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. – СПб: Питер, 2001 – 414 с. Брагинский М.И. Участие Советского государства в гражданских правоотношениях. – М., 1981. Валютные отношения во внешней торговле СССР // Под ред. А.Б. Альтшулера. М., 1968. Веберс Я.Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве. – Рига, 1976. Венская конвенция о договорах международной купли-продажи товаров: Комментарий / Отв. ред. А.С. Комаров. М., 1994. Веркман К. Товарные знаки: создание, психология восприятия: Пер. с англ. – М.: Прогрес, 1986 – 518 с. Вилкова Н.Г. Договорное право в международном обороте. М.: «Статут», 2002. Вилкова Н.Г. Договорное право в международном обороте (2-й завод). – М.: «Статут», 2004. – 511 с. Власенко Н.А. Коллизионные нормы в советском праве. — Иркутск: Изд-во иркут. ун–та, 1984. Вознесенская Н. Иностранные инвестиции и смешанные предприятия в странах Африки. — М.: Норма, 1975. — 271 с. Волчков А.Ф. Оговорка о взаимности в советско-американских наследственных отношениях. – М., 1960. Всесвітня конвенція про авторське право 1952 р. // Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О.Д. Святоцького. – Т.1: Право інтелектуальної власності. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. – С.243-262. Гаврилов В.В. Международное частное право: Краткий учебный курс. – М.: Статут, 2000. Гаврилов В.В. Международное частное право.– М.: Норма–Инфра. – М, 2000. – 304 с. Галенская Л.Н. Международное частное право: Учебное пособие – Л.: Издательство ЛГУ, 1983. – 233 с. Галенская Л.Н. Правовое положение иностранцев в СССР. – М., 1982. Герасименко Ю.В. Иностранцы: понятие и содержание их конституционно-правового статуса. – Омск., 1996. Гольская Д.Х. Основные вопросы производства по наследственным делам, возникающим в отношениях между странами с различным социальным строем. Автореф. дисс... к. ю. н.. – М., 1976. Глазырин В.В. Труд иностранцев в России. – М., 1997. Глазырин В.В. Условия привлечения иностранной рабочей силы в Российскую Федерацию // Право и экономика. 1997. № 21–22. Гольская Д.Х. Правовые проблемы сотрудничества социалистических и капиталистических стран в делах о наследовании. – М., 1980. Городецкая И.К. Вопросы усыновления в международном частном праве // Проблемы международного частного права / Под ред. Л.А. Лунца. М., 1960. Городецкая И.К. Международная защита прав и интересов детей. М., 1973. Гражданское и торговое право капиталистических государств. — 3– е изд. / Отв. ред. Е.А. Васильев. — М.: Междунар. отношения, 1993. Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник. Отв. ред. Е.А.Васильев, А.С.Комаров. – 4-е изд., переработ. и доп. В 2-х т. – Т.І. – М.: Междунар. отношения, 2004. – 560с. Гражданское право: учебник / Под ред. А.Г. Калпина и А.И. Масляева. – М., 1997. Гражданское право: учебник / Под ред. Е.А.Суханова. – М., 1998. – Т. 1. Гражданское право: учебник / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. – М., 1997. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы. Учебное пособие / Под. ред. В.К. Пучинского, М.И. Кулагина. – М.: Изд-во УДН, 1986. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. Сборник нормативных актов: законодательство о компаниях, монополиях и конкуренции / Под ред. В.К.Пучинского, М.И.Кулагина. – М.: Изд-во УДН, 1987. – 260 с. Давлетгилъдеев Р.Ш. Правовое регулирование привлечения иностранной рабочей силы из стран – членов СНГ // Журнал российского права. – 1999. – № 11. Данилькевич Н.И., Федоров О.Н. Международное частное право: Учеб. пос. — Днепропетровск: Арт–Пресс, 1999. Данилькевич Н.И., Федоров О.Н. Международное частное право: Учеб.–метод. пос. — Днепропетровск: ДГУ, 1998. Дахно І.І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб.– К.: МАУП, 2001. – 312с. Демченко Т.С. Охорона товарних знаків (порівняльно-правовий аналіз). (Монографія). – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. 2004. – 184 с.
Джеров А. Вещное право. — София: Изд. на българската Академия на науките, 1993. Дмитриева Г.К., Довгерт А.С. Международное частное право: Учеб. пособие. – М.: Юристъ, 1993. – 167 с. Довгерт А.С. Гармонізація цивільного (приватного) права в Європі // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практ. конф. — К., 1998. Довгерт А.С. Правовое регулирование международных трудовых отношений. – Киев, 1992. Дозорцев В.А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации. Сборник статей. М.: «Статут», 2003 – 416 с. Документарные аккредитивы: сравнение UPC 500 и UPC 400: Постатейный детальный анализ / Под ред. Ш. дель Бусто. М., 1995. Дробышев П.Ю. Вексельное право и конвенция ЮНСИТРАЛ о международных переводных векселях и международных простых векселях. М., 1996. Дюжева О.А. Проблемы законодательства о международном усыновлении // Государство и право. 1995. – № 6. Дюма Ролан.Литературная и художественная собственность. — М., 1993. Егиазаров В.А. Транспортное законодательство государств–участников СНГ / В.А. Егиазаров. – М.: Норма. 2007. – 512 с. Ермолаев В.Г., Сиваков О.В. Международное частное право: Курс лекций. — М.: Былина, 1998. Ермолаев В.Г., Сиваков О.В. Международное частное право: Учеб. пос. – М.: ФОРУМ–ИНФРА, 1998. – 264 с. Ерпылева Н.Ю. Актуальные проблемы теории и практики международного транспортного права. // Адвокат (Москва).– 24.02.2003.– 2002. – C. 33–54. Ерпылева Н.Ю. Европейское банковское право: механизм правового регулирования банковской деятельности // Государство и право. – 1998. – № 3. – С. 71-81. Ерпылева Н.Ю. Коллизионные вопросы в современном международном частном праве // Законодательство и экономика. 1998. № 2. Ерпылева Н.Ю. Международное транспортное право: современные проблемы. // Транспортное право. – 2003. – № 2. – С. 21–26. Ерпылева Н.Ю. Международное частное право. — М.: Юристъ, 1999. Ерпылева Н.Ю. Международные транспортные обязательства: основные проблемы правового регулирования //Право и политика. – 2003. – № 3. – С. 83–93. Ерпылева Н.Ю. Понятие, предмет, система и источники международного частного права. //Международное частное и публичное право. – 2002. – № 1. – С. 18– 29. Ерпылева Н.Ю. Правовой статус юридических лиц как субъектов международного частного права // Адвокат. 2004. № 12. Ерпылева Н.Ю. Субъекты международного частного права // МПЧП. 2002. – № 2. Ерпылева Н.Ю. Физические и юридические лица как субъекты международного частного права. Правовой статус физических лиц как субъектов международного частного права // Адвокат. – 2004. № 11. Ерпылева Н.Ю Финансовые обязательства в международных коммерческих контрактах (научно-практические аспекты правового регулирования) // ЗиЭ. – 1997. – N 15-16. – С. 65-86. Жилин Е. Судебный иммунитет иностранных государств // Бизнес-адвокат. 2003. – № 1. Жильцов А.Н., Муранов А.И. Национальные кодификации в современном международном частном правае. Тенденции и противоречия в его развитии на пороге третьего тысячелетия // МЧП. Иностранное законодательство. — М., 2001. Жуков В.А. Юрисдикционные иммунитеты иностранных государств – вызов времени // Юридический мир. 2001. – № 10. Завражнов В. Усыновление иностранцами детей – российских граждан // Российская юстиция. – 2001. – № 7. Захист прав інтелектуальної власності: досвід Сполучених Штатів Америки. – Зб. Документів, матеріалів, статтей / За заг. ред. О.Д. Святоцького. – К.: Видавничий центр «Ін Юре», 2003. – 368 с. Звеков В.П. Государство как субъект гражданских правоотношений с участием иностранных юридических лиц, граждан и государств. Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. – М., 1995. Звеков В. П. Международное частное право: Курс лекций. – М.: Норма– Инфра. – М, 1999. – 686 с. Звеков В.П. Международное частное право. Курс лекций. – Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – 686 с. Звеков В.П. Обязательства из причинения вреда в международном частном праве (некоторые коллизионные вопросы) // Очерки международного частного права. – М., 1963. – С. 112–136. Зенин И.А. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учеб. пособие. – М.: Изд– во МГУ, 1992. Зыкин И.С. Договор во внешнеэкономической деятельности. – М.: Междунар. отношения, 1990. Зыкин И.С. Обычаи и обыкновения в международной торговле. М., 1983. Інтелектуальнавласність в Україні: проблеми теорії і практики: 36. наук, статей / За ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. — 424 с. Институт государства и права Российской академии наук. Общая теория прав человека. – М.:НОРМА. 1996. Иссад М. Международное частное право. – М.: Прогресс, 1989. – 399 с.; 1999. – 367с. Кабатова Е.В. Деликты в международном частном праве // Государство и право. – 1992. – № 9. – С. 100–107. Кабатова Е.В. К вопросу о современных проблемах международного частного права // Государство и право. — 2000. — № 8. — С. 54–60. Казакова Н.А. Правовое регулирование форм международных расчетов. М., 1982. Калятин В.О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). Учебник. М.: Из-во НОРМА, 2000 – 480 с. Канашевский В.А. Правовое положение международной организации как субъекта международного частного и гражданского права // Известия вузов. Правоведение. – 2003. – № 3. Канашевский В.А. Публично-правовые образования РФ как субъекты международного частного права // ЖМЧП. – 2003. – № 3(41). Канашевский В.А. Сделки с участием государства в международном частном праве // ЖМЧП. – 2006. – № 1 (51). Карашев К.В. К вопросу о правовой природе аккредитивного правоотношения // Актуальные проблемы гражданского права: Сб. статей. Вып. 10. / Под ред. О.Ю. Шилохвоста. – М.: Норма, 2006. – С. 172-225. Кармаза О.О. Спадкування у сучасному міжнародному приватному праві: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун–т ім. Тараса Шевченка. – К., 2006. Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М., 1995. Киселев И.Я. Международный труд: Практическое пособие. – М., 1997. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. – М., 1998. Кисіль В.І. Зворотнє відсилання в міжнародному приватному праві // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 1999. – Вип. 13. – ч. 1. – С. 91– 99. Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. – К.: Україна, 2000. – 429 с. Кібенко О.Р. Сучасний стан та перспективи правового регулювання корпоративних відносин: порівняльно-правовий аналіз права ЄС, Великобританії та України: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – Харків, 2006. – 40 с. Кичигина И. Л. Коллизии в международном частном праве: метод регулирования // Вестн. МГУ. — 1987. — № 6. — С. 78–84. Ківалова Т. Питання права власності в міжнародно–правових договорах України // Право України. — 2000.— № 7. — С. 111–113. Клименко О.М. Особливості правового становища держави як суб’єкта приватного (цивільного) права: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2006. – 22 с. Комаров А.С. Правовые вопросы товарообменных сделок. М. 1994. Корецкий В.М. Очерки англо-американской доктрины и практики международного частного права. – М.: Юридическое изд-во Мин-ва юстиции СССР, 1948. – 396 с. Корчиго Е.В., Катков Д.Б. Некоторые вопросы российской доктрины международного частного права (МЧП). // Государство и право. – 2001. – № 10. – С. 76– 88. Косова О. Особенности международного усыновления // Законность. 2001. № 1. Коссак В. Здійснення спільної підприємницької діяльності, пов’язаної зі створенням юридичної особи // Право України. – 1996. – № 11. Кох Х., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение / Пер. с нем. д–ра юр. наук Ю.М. Юмашева. – М.: Междунар. отношения, 2003. Крылов С.Б. Международное право, – М.: Юриздат, 1949. – 548 с. Кузнецов И.Н. Международное частное право. Общая часть: Учеб. посо– бие. — М. 1991. Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности и строительстве — К.: Наук. думка, 1993. Кулагин М.И. Государственно-монополистический капитализм и юридическое лицо: Монография. – М.: Изд–во УДН,1987. Куник Я. А. Кредитные и расчетные отношения в торговле. М., 1970. Кургузова Я.С. «Внешний» и «внутренний» аспекты защиты международных служащих // Законодательство и экономика. – 2003. – № 7. Ладыженский А.М. Теории национальности юридических лиц в международном частном праве // Советский ежегодник международного права 1964 – 1965. – М.: Изд– во «Наука», 1966. Лазарев Л.В., Марышева Н.И., Пантелеева И.В. Иностранные граждане (правове положение). – М: Российское право, 1992. Лазарева Т.П. Международно-правовое регулирование форм расчетов по внешнеэкономическим контрактам. // Закон. – 1995. – № 12. Лалетина А.С. Коллизионные нормы, регулирующие имущественные отношения супругов в законодательстве иностранных государств // МЖМП. – 2004. – № 1. Ландкоф С.Н. Торговые сделки: теория и практика. Харьков; Киев, 1929. Літкевич В. Законодавство про іноземні інвестиції: світовий досвід і практика України // Суверенітет України і міжнародне право.– К: Манускрипт, 1995. – С. 178–180. Лунц Л.А. Внешнеторговая купля-продажа (коллизионные вопросы). М., 1972. Лунц Л.А. Денежные обязательства в гражданском и коллизионном праве капиталистических стран. М.: Юриздат, 1948. Лунц Л.А. Курс международного частого права: В 3–х т. – М.: Спарк, 2002,– 1007 с. Лунц Л.А. Курс международного частного права. Общая часть. – М.: Юрид. лит., 1973. Лунц Л.А. Курс международного частного права. Общая часть. – М.: Юрид. лит., 1975. Лунц Л.А., Марышев Н.И., Садиков О.Н. Международное частное право. — М.: Юрид. лит., 1984. Ляликова Л.А. Правовые проблемы транснациональных корпораций (Научно-аналитический обзор) // Актуальные проблемы современного буржуазного гражданского права. Сборник научно-аналитических обзоров / Отв. ред. С.Н.Братусь. – М.: ПИК ВИНИТИ, 1983. Малеин Н.С. Возмещение вреда, причиненного личности. – М., 1965. Малеин Н.С. О моральном вреде // Государство и право. – 1993. – № 3. – С. 32–39. Марышева Н., Хлестова И. Правовое положение российских граждан за границей. (вопросы и ответы). – М., 1994. Матвеев Г.К. Вопросы советского коллизионного семейного права // Правоведение. 1972. № 2. |