Методика навчання іноземних мов шпори. Методика як наука, її звязок із суміжними науками
 Скачать 0.5 Mb.
|
|
І етап ознайомлення з ГС пасивного граматичного мінімуму. На початковому ступені навчання весь граматичний матеріал засвоюється активно. ГС, які учні мають лише розпізнавати і розуміти у процесі аудіювання і читання (пасивний граматичний мінімум), починають з’являтися на середньому ступені, а на старшому вони становлять переважну більшість граматичного матеріалу, що вивчається. У процесі роботи з граматичним матеріалом пасивного мінімуму вчитель має навчити учнів швидко розпізнавати ту чи іншу ГС за її формальними ознаками, відрізняти її від схожих ГС та співвідносити її формальні ознаки (граматичні сигнали) з певним комунікативним значенням, тобто сформувати рецептивні граматичні навички, які так само , як і репродуктивні, повинні характеризуватися гнучкістю, стійкістю, автоматизованістю. На відміну від ГС активного мінімуму, які вводяться поступово, невеликими порціями( за принципом однієї трудності), ГС пасивного мінімуму доцільніше пред’являти учням крупними блоками. ГС пасивного мінімуму для читання можна подавати у контексті або у форму таблиці. ГС пасивного мінімуму , з якими учні зустрінуться при аудіюванні, бажано вводити в уривках з фонограми прозаїчних або драматичних творів. ІІ Етап автоматизації дій учнів з новими ГС пасивного граматичного мінімуму. Етап автоматизації дій учнів з новими ГС пасивного мінімуму, як і активного, має два рівні – рівень окремого речення та рівень понадфразової єдності (або мікротексту). Тут переважно використовуються некомунікативні рецептивні вправи таких видів: на розпізнавання ГС і диференціацію ГС та умовно-комунікативні вправи для перевірки розуміння ГС пасивного мінімуму, що засвоюється, -відповіді на запитання. Вправа на розпізнавання ГС: Прочитайте речення. Випишіть форми інфінітива, що називають дію, спрямовану на особу чи предмет, які виконують у реченні роль підмета. Вправа на диференціацію ГС:Прочитайте речення. У ліву колонку випишіть номери речень, в яких дія, виражена інфінітивом, відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом в особовій формі, у праву – з інфінітивами, що виражають дію, яка передує дії, вираженій дієсловом у особовій формі. Вправа на перевірку розуміння ГС: Прочитайте речення. Дайте коротку відповідь на запитання. На середньому ступені учні оволодівають практично всім граматичним матеріалом, необхідним для усного мовлення. Ведеться робота з формування рецептивних навичок. Мета і зміст навчання інтонації, охарактеризуйте види і типи вправ для формування рецептивних і репродуктивних інтонаційних навичок Репродуктивні лексичні навички, тобто навички правильного вживання ЛО активного мінімуму в говорінні та письмі згідно із ситуацією спілкування і метою комунікації, що передбачає оволодіння такими операціями: o виклик ЛО з довготривалої пам’яті, o зовнішньо мовленнєве відтворення ЛО у потоці мовлення; o миттєве сполучення даної одиниці з іншими словами, що створюють синтагму і фразу за правилами лексичної сполучуваності; Етапи формування репродуктивної лексичної навички (за підручником Бігич О.Б.) /. Ознайомлення учнів з новими лексичними одиницями (ЛО) Цілі: семантизувати нові ЛО, продемонструвати звукову, графічну і граматичну форми нових ЛО Зміст етапу: 1. Введення вчителем нових ЛО (в реченні, ситуації, розповіді тощо) 2. Перевірка розуміння значення нових ЛО (відповіді на запитання вчителя) 3. Фонетичне опрацювання нових ЛО (вправи в імітації) 4. Демонстрація графічної і граматичної форм нових ЛО (транскрипція, особливості вживання у множині) //. Автоматизація дій учнів з новими ЛО на рівні фрази Мета - навчити учнів вживати нові ЛО на рівні речення Зміст етапу: Виконання учнями рецептивно-репродуктивних умовно-мовлен-нєвих вправ ■ в імітації зразка мовлення, ■ у підстановці до зразка мовлення, ■ у трансформації зразка мовлення, ■ у завершенні зразка мовлення, ■ у розширенні зразка мовлення, ■ відповіді на запитання, ■ самостійне вживання нових ЛО. ///. Автоматизація дій учнів з новими ЛО на рівні понадфразової єдності Мета - навчити учнів вживати нові ЛО в коротких висловлюваннях монологічного і діалогічного характеру Зміст етапу: Виконання учнями рецептивно-репродуктивних умовно-мовлен-нєвих вправ ■ в об\'єднанні зразків мовлення у мікромонолозі, ■ в об\'єднанні зразків мовлення у мікродіалозі. Усі види мовленнєвої діяльності базуються на звуках. Оволодіння усним мовленням та читанням вголос неможливе без стійких слухо-вимовних та ритміко-інтонаційних навичок. Ритміко-інтонаційні навички –це навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення та розуміння мовлення інших людей. Навчання інтонації іноземної мови. 1 етап. Ознайомлення учнів з новими інтонаційними моделями (ІнМ) відбувається у мовленнєвій ситуації. При цьому вчитель пояснює їх комунікативні значення (напр. “прохання”, “наказ” та ін.). Після першої демонстрації ІнМ необхідно записати її на дошці, позначаючи на фразі наголошені слова та ядерний тон. Далі слід прослухати невеличкі діалоги у звукозапису з новими ІнМ. Потім переходять до автоматизації дій учнів з новими ІнМ. ІІ етап. Автоматизація дій учнів з новими ІнМ. На цьому етапі виконуються умовно-комунікативні вправи на рецепцію та репродукцію ІнМ. Вправи на рецепцію інтонаційних моделей. Вправи на впізнавання. - Прослухайте розпорядження, які батьки дають своїм дітям. Підніміть сигнальну картку, коли ви почуєте, що розпорядження зроблене у формі прохання. Не забудьте, що прохання передається висхідним тоном. Наприклад: 1). Clean the mess, please. 2) Water the flowers, please. Etc. Вправи на диференціацію. - Послухайте розпорядження, з якими батьки звертаються до своїх дітей. Вирішіть, чи обидва вони звертаються до дітей з проханням. Якщо так, поставте знак “+” біля відповідного номера. Якщо ні – знак “-“. Наприклад: 1) Моther: Wash up, please. Father: Sweep the floor, please. ( Ключ: 1+). Вправи на ідентифікацію. Прослухайте розпорядження, які дають батьки. Визначте, де вони звертаються до дітей з проханням (П), а де – з наказом (Н). Зробіть відповідні позначки біля номера кожного розпорядження. Вправи на репродукцію інтонаційних моделей. За своїм характером – це умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні вправи на імітацію, підстановку і трансформацію ЗМ, а також продуктивні вправи на самостійне вживання ІнМ на рівні фрази та понадфразової єдності. Вправи на імітацію. Попросіть товариша зробити те, про що я прошу вас. Напр.: T: Give me the book, please. P: Give me the book, please. Вправи на підстановку. Я звернуся до вас з проханням дати мені певну річ. Зверніться до товариша з подібним проханням, але попросіть іншу річ. Напр.: T: Give me your pen, please. P: (Звертаючись до товариша) Give me your book, please. Вправи на трансформацію. Послухайте мої накази і передайте їх товаришеві як прохання. Напр.: T: Open the door, please. P: Open the door, please. Вправа на самостійне вживання ІнМ. У мене на столі багато речей. Якщо ви попросите їх англійською мовою, ви їх одержите. Напр.: P 1: Give me your pencil, please. T: Here you are. P 1: Thank you. Робота над інтонацією має продовжуватися при виконанні комунікативних вправ у говорінні, аудіюванні, читанні вголос, бо ІнМ по-справжньому можна розуміти (вживати) лише в процесі спілкування в різноманітних мовленнєвих ситуаціях. Розкрийте поняття активний і граматичний пасивний мінімум. Охарактеризуйте види і типи вправ для засвоєння ГС пасивного мінімуму. Методика формування іншомовної компетентності в аудіюванні: складники компетентності, мету і зміст навчання, суть аудіювання, як виду мовленнєвої діяльності, труднощі аудіювання Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності. Аудіювання –розуміння сприйнятого на слух усного мовлення. У процесі навчання іноземної мови (ІМ) аудіювання як вид мовленнєвої діяльності є метою та засобом навчання ІМ, служить для досягнення практичної, освітньої, розвиваючої та виховної цілей навчання. Аудіювання є метою навчання. Учень повинен розуміти зміст аудіотексту при його одноразовому пред’явленні. Тексти містять певну кількість слів, що не вивчалися. Учні мають навчитися здогадуватися про значення невідомих слів за контекстом та звуковою формою цих слів, а також розуміти загальний зміст повідомлення, ігноруючи несуттєву інформацію. Як засіб навчання ІМ аудіювання дає можливість оволодіти звуковою стороною ІМ, (фонемним складом та інтонацією), сприяє засвоєнню лексичного складу мови та її граматики, полегшує оволодіння говорінням, читанням і письмом. Аудіювання пов’язане з іншими видами мовленнєвої діяльності. Воно має безпосередній зв’язок з говорінням. Говоріння та аудіювання –дві взаємопов’язані сторони усного мовлення. Фази аудіювання та говоріння в спілкуванні чергуються. Аудіювання –не тільки сприймання інформації, але й підготовка у внутрішньому мовленні відповідної реакції на почуте. Аудіювання пов’язане і з письмом. У процесі графічного оформлення висловлювання людина промовляє і чує те, що пише. 2.Труднощі аудіювання. Суб’єктивні труднощі. а) зумовлені індивідуально-віковими особливостями стухача. 1.Недостатньо розвинуті особливості учнів: кмітливість, уміння слухати та швидко реагувати на сигнали усної комунікації (паузи, логічні наголоси, риторичні запитання, вміння переключатися з однієї розумової операції на іншу, швидко схоплювати тему повідомлення, уміння співвідносити тему повідомлення з широким контекстом). Спосіб подолання труднощі: Розвивати зазначені індивідуально-психологічні особливості. б) зумовлені індивідуально-психологічними особливостями слухача: недостатньо розвинені слухова чутливість, слухова пам’ять, ймовірне прогнозування, увага, вмотивованість. Спосіб подолання труднощі: працювати на розвитком цих якостей. Об’єктивні труднощі: А) Зумовлені умовами пред’явлення тексту 1. Занадто швидкий темп мовленнєвих повідомлень. Спосіб подолання труднощі: Сповільнювати швидкість пред’явлення за рахунок збільшення тривалості пауз між смисловими частинами. (Середній темп мовлення в англійській, німецькій та французькій мовах –250 складів за хвилину). 2. Кількість прослуховувань. Одноразовість пред’явлення, пов’язана зі специфікою перебігу природного усномовленнєвого спілкування. Спосіб подолання труднощі: навчити учнів перепитувати, просити повторити, уточнювати. 3. Джерело аудіювання. Використання ТЗН. 4. Опори. Наявніст/ відсутність вербальних та невербальних опор/ Б) Пов’язані зі сприйманням певного виду мовлення –діалогічного /монологічного. Способи подолання труднощів: важливо вчити сприймати обидві форми говоріння. В) Пов’язані з мовною формою –фонетичні, лексичні, граматичні. Спосіб подолання труднощі: слід на передтекстовому етапі знімати згадані лінгвістичні труднощі. Г) Пов’язані зі змістом: розуміння предметного змісту (фактів); розуміння логіки викладу (зв’зків між фактами); розуміння загальної ідеї, мотивів вчинків. 1. Цілі та зміст навчання аудіювання. Зміст навчання аудіювання включає: 1) лінгвістичний компонент (складається з мовного матеріалу: фонетичного, лексичного та граматичного мінімумів, ситуативно й тематично об’єднаних мовних зразків); 2 психологічний компонент (аудитивні навички та вміння, які забезпечують учням користування іноземною мовою з метою усного спілкування); Аудитивні навички та вміння: Фонетичні навички аудіювання: сприймання й розпізнавання окремих звуків, звукосполучень, інтонаційних моделей. Лексичні навички аудіювання: навички розпізнавання звукових образів лексичних одиниць та їх безпосереднього розуміння. Граматичні навички аудіювання: навички розпізнавання на слух граматичних форм і прогнозування граматичних структур. Уміння аудіювання: - визначати найбільш інформативні частини повідомлення; - усувати прогалини в розумінні за рахунок прогнозування на рівні тексту; - співвідносити текст з ситуацією спілкування; - членувати аудіотекст на смислові частини і визначати головну думку кожного з них; - письмово фіксувати основну частину інформації; - простежувати логічну послідовність подій і дотримуватися її при передачі змісту тексту; - виділяти в тексті логічні ланки: експозицію, зав’язку, кульмінацію, розв’язку тощо. Навчальне уміння виконувати вправи включає : - уміння розуміти інструкцію перед слуханням аудіо тексту; - уміння орієнтуватися на заголовок тексту; - уміння утримувати в пам’яті завдання, поставлене до прослухування; - уміння передати зміст почутого в логічній або хронологічний послідовності. Система вправ для навчання аудіювання, різні способи перевірки розуміння аудіо текстів У процесі навчання іноземної мови (ІМ) аудіювання як вид мовленнєвої діяльності є метою та засобом навчання ІМ, служить для досягнення практичної, освітньої, розвиваючої та виховної цілей навчання. Аудіювання є метою навчання. Учень повинен розуміти зміст аудіотексту при його одноразовому пред’явленні. Тексти містять певну кількість слів, що не вивчалися. Учні мають навчитися здогадуватися про значення невідомих слів за контекстом та звуковою формою цих слів, а також розуміти загальний зміст повідомлення, ігноруючи несуттєву інформацію. І. Етап навчання аудіювання на рівні фрази. ІІ. Етап навчання аудіювання на рівні понадфразовому. ІІІ. Етап навчання аудіювання на рівні цілого тексту. До системи вправ входять дві підсистеми: 1) вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання; 2) вправи для розвитку вмінь аудіювання. 1 підсистема включає три групи вправ: 1) вправи для формування фонетичних навичок аудіювання (фонетичного та фонематичного слуху); 2) вправи для формування лексичних навичок аудіювання; 3) вправи для формування граматичних навичок аудіювання. Мета 1 підсистеми – сформувати слухові, лексичні та граматичні навички аудіювання. Сюди входять некомунікативні та умовно-комунікативні рецептивні вправи. А) Некомунікативні вправи: на сприйняття, впізнавання або розрізнення звука, термінального тону, лексичної одиниці, граматичної структури. Умовно-комунікативні вправи: аудіювання повідомлень на рівні фрази, запитань. Вправи цієї групи спрямовані на подолання ізольованих, штучно виділених труднощів. Б). Спеціальні вправи, спрямовані на розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання. До ІІ підсистеми входять 2 групи вправ: А) вправи, що готують учнів до аудіювання тексту; Б) вправи в аудіюванні тексту. Мета вправ ІІ підсистеми –розвинути в учнів уміння аудіювання. До цієї підсистеми входять умовно-комунікативні (аудіювання повідомлень, запитань, розпоряджень на понадфразовому рівні) та комунікативні (вправи на аудіювання текстів з метою одержання інформації). Етапи роботи з текстом. У процесі навчання аудіювання учитель має передбачити три етапи роботи з текстом для аудіювання: 1. Дотекстовий етап, на якому відбувається зняття мовних або смислових труднощів тексту, введення в контекст повідомлення, формулювання комунікативної установки на аудіювання тексту. ІІ. Притекстовий етап, на якому відбувається аудіювання тексту. ІІІ. Післятекстовий етап передбачає контроль розуміння прослуханого, обговорення змісту, навчання смслової переробки інформації.. Інструкція містить конкретне завдання для орієнтування учнів на цілеспрямоване і свідоме розуміння інформації. Правильна і точна інструкція може підвищити ефективність сприймання на 25%. Контроль розуміння аудіо тексту може здійснюватися вербальним та невербальним способом. Невербальні способи контролю: - виконання дій; - використання цифр; - використання сигнальних та облікових карток; - виготовлення схем, креслень. - підбір малюнків; - розташування малюнків. Вербальні способи контролю: 1). Рецептивні: - підтвердження або спростування тверджень учні (так-ні); - вибір пунктів плану до тексту; - тести з вибором відповіді. 2). Репродуктивні: - відповіді на запитання; - переказ змісту тексту рідною або іноземною мовами; - переклад окремих слів, словосполучень, речень; - укладання плану; - формулювання запитань до тексту; - бесіда на основі змісту тексту Загальні та відмінні характеристики діалогічного та монологічного мовлення (психологічні і мовні) та їх урахування у процесі навчання. Назвіть функціональні типи діалогу і монологу Під діалогічним мовленням розуміють обмін висловлюваннями, що породжуються у процесі розмови між двома та більше співбесідниками. До психологічних характеристик діалогічного мовлення відносять вмотивованість, зверненість, ситуативність, емоційну забарвленість, спонтанність, двосторонній характер мовлення. Лінгвістичні характеристики діалогу: еліптичність, наявність готових речень, заповнювачів пауз, скорочені та слабкі форми слів. |