Методика навчання іноземних мов шпори. Методика як наука, її звязок із суміжними науками
 Скачать 0.5 Mb.
|
|
. Вимоги до уроку іноземної мови. Вимоги до уроку іноземної мови випливають з цілей, змісту та технології навчання цього предмета у школі. Мовленнєва спрямованість уроку ІМ передбачає формування чотирьох видів МД –аудіювання, говоріння, читання, письма. Для досягнення таких цілей необхідна 1) практична спрямованість уроку, тобто переважання вправляння в спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням. Кожен урок повинен мати конкретні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь. 2) Вправи повинні носити комунікативний характер (базуватись на мовленнєвих ситуаціях, що варіюються від вправи до вправи). Комплексність уроку ІМ зумовлені природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню одне одного. Всі аспекти мови –лексичний, фонетичний, граматичний –вивчаються взаємопов’язано. Кожна порція мовного матеріалу повинна опрацьовуватися в усіх видах мовленнєвої діяльності. Наприклад, засвоєння структур активного граматичного мінімуму повинне проходити у всіх видах МД. Для автоматизації дій зі структурами пасивного граматичного мінімуму необхідна практика в читанні та аудіюванні. Проте на уроці, як правило, переважають один чи два види МД. ІМ- мета і засіб навчання. Мовлення вчителя виконує дві важливі функції : 1) воно використовується для організації навчання та виховання на уроці; 2) є засобом навчання, тобто зразком для наслідування, опорою, стимулом, що спонукає до мовлення. Саме тому воно має бути зразковим, автентичним, нормативним, адаптивним. Різноманітним за засобами вираження думки. Створення іншомовної атмосфери має стати одним із завдань учителя ІМ, тому слід вести урок виключно іноземною мовою. Спочатку доцільно перекладати учням свої розпорядження на рідну мову, поступово обмежуючи її використання тільки найнеобхіднішими ситуаціями. Мовлення вчителя не повинно переважувати 10% часу уроку. Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів завдяки 1) використанню змістовного та інформативного навчального матеріалу; 2) залучення учнів до вирішення комунікативних завдань, висловлювання власних думок; 3) застосування прийомів навчання, що дають можливість кожному учню брати участь у МД (самостійна робота, колективна діяльність); 4) застосування особистісно-діяльнісного підходу до навчання ІМ (І.О.Зимня). Різноманітність форм роботи учнів (особливо при навчанні усного мовлення) –поєднання індивідуальних та колективних форм роботи: Індивідуальні форми роботи: - робота у фронтальному режимі (відповідь учнів по черзі); - опитування окремих учнів; - індивідуально-масове тренування (самостійне синхронне виконання завдань з аудіювання, читання, письма, говоріння). Колективні форми роботи: - колективно-масове тренування в парах без змін або із зміною партнерів (“шеренги,” “натовп”) - робота в малих групах від 3 до 5 учасників; - хорове реплікування в режимі –група-група, учень –група, група –один учень. Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності. На уроці ІМ мотивація забезпечується рядом факторів: 1) матеріал, що використовується на уроці, повинен бути цікавим, відповідати смакам учням. 2) прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів (колективні форми роботи, навчальні ігри, проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку учня); 3) учень повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні ІМ, бо це викликає відчуття прогресу в учнів; 4) завдання повинні бути посильними (надаватись зразки мовлення, опори, ключі для самокорекції, використовуватись допоміжні засоби навчання); 5) вчитель повинен активно вживати оціночні репліки; 6) слід створювати сприятливий психологічний клімат на уроці – атмосферу партнерства, використовувати моменти релаксації (фізкультхвилинка, музичний фон). 7) Типи уроків іноземної мови. Основні критерії класифікації уроків ІМ –цілі уроків та рівень сформованості навичок та вмінь. За цими критеріями виділяють два основні типи уроків. Перший тип –уроки, спрямовані на формування мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом. На цих уроках відбувається введення нового матеріалу та його тренування (автоматизація) з метою його використання в говорінні, читанні, аудіюванні, письмі. Виділяють такі види уроків: ознайомлення з новими ЛО та формування лексичних навичок усного мовлення і читання, ознайомлення з новими ГС та формування рецептивних граматичних навичок та ін. Другий тип –уроки, спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь. На уроках цього типу переважає практика в мовленнєвій діяльності. Побудова таких уроків залежить від виду МД, що розвивається. Це можуть бути уроки розвитку умінь аудіювання та говоріння, усного мовлення та читання, говоріння, письма. Згадані типи уроків не виступають в абсолютно чистому вигляді. 3.Структура уроків іноземної мови. Структура уроку визначається його змістом і місцем у циклі уроків. Традиційно урок складається з етапів (структурна одиниця уроку). Початок уроку виконує дві важливі функції: організацію класу до активної роботи на уроці (привітання, приведення до готовності співпрацювати, повідомлення цілей уроку) та створення іншомовної атмосфери. Особлива увага приділяється мовленнєвій зарядці, що сприяє настройці артикуляційного апарату учнів на ІМ та переключення їх з рідної на іноземну мову. Мовленнєва зарядка проводиться у формі бесіди за певною природною ситуацією (привід –актуальна подія чи новина). Стереотипні формальні діалоги про погоду, пори року, що не випливають із ситуації в класі, не дають учням необхідного настрою для комунікативної практики на уроці. Крім бесіди для мовленнєвої зарядки можна виконувати аудіювання коротких оповідань, жартів, огляд поточних подій, розучування рисівки, вірша, прислів’я, фонетична зарядка тощо. Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки. В ході основної частини уроку вирішуються основні завдання. Вона може включати такі компоненти: введення нового матеріалу, тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні, практика в мовленнєвій діяльності, систематизація/узагальнення вивченого і контроль мовленнєвих навичок та вмінь. При плануванні введення нового матеріалу слід правильно визначити обсяг матеріалу для цього уроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення матеріалу та його тренування на користь останнього. Найбільшу частину уроку займає тренування та практика в мовленнєвій діяльності. Особливістю навчального процесу з ІМ є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного, так і раніше поданого, але недостатньо засвоєного матеріалу. Характер тренування чи практики буде залежати від мети, поставленої вчителем. При цьому важливо пам’ятати, що мета уроку має бути реалізована в комплексі вправ, до якого входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку умінь) вправи. Формування міцних навичок та вмінь неможливе без узагальнення виченого. Тому в урок необхідно включати завдання на узагальнення вивченого. Подібні завдання можуть передбачати не тільки систематизацію мовного матеріалу, але й актуалізацію навичок та вмінь у межах вивчених тем. Контроль мовленнєвих навичок та вмінь здійснюється безпосередньо в ході навчального процесу (поточний контроль), або на етапі завершення теми чи певного періоду навчання (тематичний чи підсумковий контроль). Останні вид контролю може займати частину уроку або цілий урок. Перевірка домашнього завдання може здійснюватися двома способами: на окремомому, присвяченому для цього етапі уроку, або шляхом включення домашньої вправи у відповідну класну вправу, що актуалізує матеріал домашнього завдання та робить можливим контроль та оцінювання вионання домашнього завдання. Кінець уроку повинен підсумовувати те, що було досягнуто на уроці. Його компонентами є повідомлення домашнього завдання та підбиття підсумків уроку. Важливо записати домашнє завдання на дошці, пояснити його учням, перевірити, як учні його зрозуміли та записали в щоденник. Учитель підсумовує успіхи учнів, торкається недоліків їх роботи, оголошує та мотивує оцінки, записує їх в журнал та щоденники. В даній структурі уроку не всі компоненти присутні (обов’язкові). (Див. таб. 1). Не на кожному уроці має місце подача нового матеріалу, систематизація вивченого тощо. Певне співвідношення компонентів уроку, їх послідовність та взаємозв’язок залежать від типу уроку. Охарактеризуйте структуру уроку іноземної мови особливості уроку на різних ступенях навчання. Розкрийте методику контролю рівня сформованості іншомовної комунікативної компетентності: функції, об’єкти, види, форми. Вимоги до контролю знань, навичок і вмінь з іноземної мови. Оцінювання навчальних досягнень учнів. 1. Контроль, його функції та якості. 2. Види та форми контролю. 3. Об’єкти контролю. 4. Тестовий контроль. 1. Функції контролю Головною метою контролю є управління процесом навчання іноземної мови внаслідок визначення та оцінювання рівня сформованості іншомовних мовленнєвих навичок та вмінь. Функції контролю: функція зворотного зв’язку, оціночна, навчальна, розвиваюча. Функція зворотного зв’язку є основною функцією контролю, яка забезпечує керування процесом навчання ІМ. Зворотній зв’язок, що діє в напрямі учителя, несе йому інформацію про успішність учнів. Вчитель аналізує цю інформацію, виявляє недоліки в навчанні, проводить діагностику відхилень у мовленнєвій діяльності учнів, виявляє ступінь відповідності обраної стратегії і тактики навчання реальним потребам. Це дає можливість внести необхідні коригуючи зміни щодо добору прийомів, способів і методів навчання, відбору вправ, визначення тривалості їх виконання. Зворотній зв’язок у напрямі до учня дає йому інформацію про успішність його навчальної діяльності, дає змогу здійснювати самооцінку досягнень та планувати свою подальшу навчальну діяльність. Оціночна функція контролю реалізується в ході оцінювання результатів виконання учнями навчальних завдань. Оцінка вказує на певний рівень володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю, є основним показником успішності навчання в офіційних документах про освіту. Навчальна функція контролю реалізується у ході виконання контрольних завдань, оскільки учні виконують певні мовленнєві дії, що сприяють вдосконаленню умінь та навичок. Іншими словами, у процесі контролю одночасно відбувається навчання. Розвиваюча функція контролю передбачає розвиток індивідуально- психологічних особливостей учнів, які функціонують під час виконання учнями контрольних завдань: оперативна слухова або зорова пам’ять, гнучкість мислення, фонематичний слух, пластичність артикуляційного апарату та ін. У процесі виконання контрольних завдань розвиваються вольові якості особистості, почуття відповідальності, здатність до самодисципліни, розивається внутрішня мотивація до вивчення ІМ. Контролю повинні бути притаманні такі якості: цілеспрямованість, репрезентативність, об’єктивність, систематичність. Контроль має бути спрямованим на перевірку сформованості певних умінь та навичок. Репрезентативність контролю означає, що ним має бути охоплений весь мовний і мовленнєвий матеріал, засвоєння якого перевіряється. Об’єктивність контролю забезпечується застосування об’єктивних способів оцінювання відповідей учнів. 2. Види та форми контролю. Систематичність контролю реалізується в таких його видах: 1. Поточний контроль, здійснюється у ході вивчення конкретної теми для визначення рівня сформованості окремої навички або вміння, якості засвоєння певного навчального матеріалу. Домінуючою функцією цього виду контролю є функція зворотного зв’язку. 2. Рубіжний контроль проводиться після закінчення роботи над темою, в кінці чверті, року. На перший план виступає оціночна функція контролю. 3. Підсумковий контроль проводиться після завершення відповідного ступеня навчання іноземної мови, має на меті возначення та оцінювання рівня навчальних досягнень учнів по завершенні певного етапу. Відповідно, його функцією є оціночна функція. За формою організації контроль може бути індивідуальним або фронтальним /груповим; за характером оформлення відповіді –усним або письмовим; за використанням рідної мови – одномовним або двомовним. Контроль з боку вчителя здійснюється під час проведення уроку і має на меті корекцію помилок учня. Контроль з боку учня реалізується у формі взаємоконтролю, самоконтролю і самокорекції. 4. Об’єкти контролю. Об’єктами контролю є слухо-вимовні, орфографічні, лексичні, граматичні навички (мовна компетенція) та вміння говоріння, аудіювання, читання, письма (комунікативні компетенція). Тематика та обсяг навчального матеріалу, тривалість висловлювань, обсяг та зміст текстів для читання та аудіювання, лексичний та граматичний мінімуми визначаються програмою з предмета “Іноземна мова”. Критеріями оцінки відповідей учнів є якісні та кількісні показники володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю. Продуктивні види МД. Якісні показики: -відповідність висловлювання темі, ситуації; - повнота відображення теми, ситуації; - рівень і характеристика імпровізації у формулюванні висловлювань; - правильність використання мовних засобів; - різноманітність мовних засобів. Кількісні показники: - обсяг (кількість слів, речень); - швидкість (наявність пауз, повторень). Рецептивні види МД. Якісні показники: - ступінь розуміння (загальне, повне, детальне) Кількісні показники: - тривалість звучання тексту; - темп мовлення 4.Тестовий контроль. Тестування э ефективним засобом контролю у навчанні ІМ. Тестовий контроль (тестування) означає використання і проведення тексту. У навчанні ІМ використовується лінгводидактичне тестування. Основними показниками якості лінгводидактичного тесту є валідність, надійність, диференційна здатність, практичність та економічність. Валідність –характеристика тесту, яка показує, що саме вимірює тест і наскільки ефективно вона це вимірює (придатність тесту для визначення рівня володіння певними навичками та вміннями). Надійність тесту визначається стабільністю його функції (дає однакові результати при повторному застосуванні). Диференційна здатність –здатність тесту виявляти встигаючих і невстигаючих тестованих. Практичність – доступність та посильність тесту і змісту тестових завдань; б)простота організації проведення тестування; простота перевірки відповідей і визначення результатів. Економічність –мінімальні витрати часу, зусиль і коштів на підготовку тесту від планування до видання. Лінгводидактичні тести бувають двох видів –стандартизовані й нестандартизовані. Стандартизований тест – це тест, який пройшов попереднє випробування на великій кількості тестованих і має кількісні показники якості Нестандартизовані тести розробляються самим вчителем для свої учнів. Такі тести складаються на матералі конкретної теми для перевірки рівня сформованості певної навички або вміння. Якщо лише 15% і менше тестованих правильно виконали тест, він вважається важким. Якщо 85% тестованих справилися із завданням, воно вважається легким (І.А.Раппопорт) Залежно від цілеспрямованості тести розподіляються на тести навчальних досягнень, тести загального володіння іноземною мовою діагностичні, тести, тести на виявлення здібностей до вивчення ІМ. В СНЗ використовуються тести навчальних досягнень. Тестовим завданням є мінімальна одиниця тесту, яка передбачає певну вербальну чи невербальну реакцію тестованого. Очікувана відповідь може бути вербальною або невербальною. Виділяють два основні типи очікуваної вербальної відповіді: вибіркову та конструйовану. Відповідно, виділяють такі типи тестових завдань: Тестові завдання з вибірковою відповіддю: 1). Тестове завдання альтернативного вибору Інструкція: заповніть пропуск одним із двох запропонованих слів 2).Тестове завдання перехресного вибору Інструкція: Поєднайте початок і кінець словосполучення (наприклад, 1-а) 1 As like as… a)two peas 3). Тестове завдання множинного вибору Тестові завдання з конструйованою відповіддю 1). Тестове завдання з вільно конструйованою умовно однозначною відповіддю. Інструкція: Заповніть анкету для організації, яка допомагає знайти друзів для листування. 1.Your family name--------------------------------- 2. Other names--------------------------------------- 2).Тестове завдання з вільно конструйованою очікуваною відповіддю. Охарактеризуйте тест як засіб контролю у навчанні іноземної мови: поняття «тест», структура, типи, класи і методика використання Тестовий контроль. Тестування э ефективним засобом контролю у навчанні ІМ. Тестовий контроль (тестування) означає використання і проведення тексту. У навчанні ІМ використовується лінгводидактичне тестування. Основними показниками якості лінгводидактичного тесту є валідність, надійність, диференційна здатність, практичність та економічність. Валідність –характеристика тесту, яка показує, що саме вимірює тест і наскільки ефективно вона це вимірює (придатність тесту для визначення рівня володіння певними навичками та вміннями). Надійність тесту визначається стабільністю його функції (дає однакові результати при повторному застосуванні). Диференційна здатність –здатність тесту виявляти встигаючих і невстигаючих тестованих. Практичність – доступність та посильність тесту і змісту тестових завдань; б)простота організації проведення тестування; простота перевірки відповідей і визначення результатів. |