ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Список використаних джерел 1. Закон України «Про судову експертизу». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text. 2. Указ Президента України від 08.11.2019 № 837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави». Офіційний вісник Президента України від 19.11.2019 – 2019 р., № 24, стор. 29, стаття 1038. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/837/2019#Text. 3. Текст Проект Закону про судово-експертну діяльність та супровідні документи: URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=73154. Бондар Костянтин Миколайович, судовий експерт сектору балістичного обліку відділу криміналістичних видів дослідження Луганського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Рубіжне Луганської області) ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ Й ЕКСПЕРТНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ МВС У ПРОЦЕСІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ У зв’язку з проведеною у 2015 році реформою системи Міністерства внутрішніх справ України, було створене нове профільне відомство – Національна поліція України, а Експертна служба МВС була віднесена в окрему систему державних спеціалізованих установ судової експертизи, розділену за функціональними обов’язкам та територіальною дислокацією. На Експертну службу МВС, окрім іншого, покладені завдання з здійснення судово-експертної діяльності; 109 забезпечення залучення працівників Експертної служби МВС до досудового розслідування та судового розгляду, а також забезпечення функціонування обліку знарядь кримінальних правопорушень та інших об’єктів; Проте, здійснення судово-експертної діяльності, не виключає можливості бути залученими слідчим в якості спеціаліста в слідчих (розшукових) діях, в яких є потреба в використанні спеціальних знань, що передбачено чинним законодавством України. Діяльність спеціалістів у кримінальному провадженні регламентовано кримінальним процесуальним законодавством України, а порядок залучення працівників органів досудового розслідування поліції та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України як спеціалістів до участі у проведенні огляду місця події врегульовано відповідною Інструкцією, затвердженою наказом МВС України від 3 листопада 2015 р. № 1339. Наприклад, залучення судового експерта сектору досліджень зброї в якості спеціаліста для огляду місця події пов’язаному з використанням вогнепальної зброї, надають можливість слідчому всебічно, повно та об’єктивно оглянути об’єкт; перевірити чи заряджена зброя чи ні; за необхідності здійснити кваліфіковане її розряджання; привести зброю в безпечний для транспортування стан та здійснити її пакування. Окрім цього залучення спеціаліста надають можливість у кваліфікованому виявленні, фіксації та вилученні слідів пострілу, які залишилися на місці злочину, з метою подальшого їх направлення на дослідження та вирішення вичерпного комплексу питань стосовно досліджуваного об’єкту. В свою чергу, спеціаліст-криміналіст відділу Слідчого управління ГУНП НПУ також повинен володіти спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів, але як, показує емпіричний досвід, не завжди може надавати кваліфіковані консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань досліджень зброї, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Метою дослідження є вивчення сучасного стану слідчої та експертної діяльності в сфері криміналістичного дослідження вогнепальної зброї та розробка рекомендацій, направлених на удосконалення встановленої практики в зазначеній сфері. Отже ми бачимо, що діяльність судового експерта в сучасних умовах більшою частиною здійснюється в ускладнених умовах, через що виникає потреба в розробці додаткових логічно та системно витриманих методик дослідження окремих об’єктів, у формуванні яких, чималу роль відіграє криміналістична систематика. Для підвищення взаємодії між правоохоронними органами та ефективності проведення судових експертиз вогнепальної зброї, яка використана під час скоєння злочинів, як на думку автора статті є потреба в впровадженні системи взаємодії серед всіх заінтересованих 110 осіб, починаючи від підприємств, які виробляють зброю, та володіють самою повною інформацією про зброю, яку вони випускають: підрозділів сертифікації та стандартизації, які володіють інформацією про зрою, яка виробляється за кордоном та ввозиться в країну для подальшої її реалізації; представників суб’єктів експертної діяльності України, які безпосередньо судові експертизи вогнепальної зброї з метою подальшого формування єдиної бази даних, що буде входити до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України. Головними завданнями, які покладені на правоохоронні органи суспільством, є боротьба зі злочинністю та захист суспільства від протиправних дій. Але, не останнє місце в рейтингу суспільно небезпечних дій є злочини пов’язані з використанням вогнепальної зброї, бо при наявності в злочинців вогнепальної зброї, збільшується реальна загроза життю та здоров’ю громадян. Значною мірою успішність в розкритті злочинів пов’язаних з застосуванням вогнепальної зброї, залежить від швидкого, повного та якісного виявлення та дослідження слідів, які відображують об’єктивні обставини злочину, а також використання отриманої інформації для пошуку злочинців. В якості об’єктів криміналістичної діагностики можуть перебувати різні матеріальні носії криміналістично значущої інформації, в тому числі й знаряддя та засоби скоєння злочину, сліди її застосування, а також зразки для порівняльного дослідження. В літературі достатньо часто зазначається про необхідність залучення до огляду місця події відповідного спеціаліста, з метою отримання більш детального та повного об’єму інформації, а також проведення попереднього дослідження. Як показує практика, найбільш поширеними об’єктами які знаходять на місці скоєння злочину з застосуванням вогнепальної зброї є гільзи та кулі. Попереднє дослідження гільз, куль, вогнепальної зброї та інших об’єктів в ході огляду місця події, зводиться лише до зовнішнього вивчення. Характер досліджуваних об’єктів не дозволяє більш детальне дослідження поза межами лабораторних умов. Як результат, спеціаліст-криміналіст ВП ГУНП не завжди при огляді місця події може надати кваліфіковану консультаційну допомогу, у зв’язку з тим, що злочини з використання вогнепальної зброї є швидкоплинним, а злочинця потрібно знайти та затримати у найкоротший час, для зменшення ризику повторного вчинення злочину, а судовий експерт НДЕКЦ МВС, який був залучений як спеціаліст не завжди може прибути з лабораторією в найкоротший час. Система АБІС (автоматизована балістична ідентифікаційна система), що створюйтесь та наповнюється, а саме, криміналістичні балістичні обліки, потребує на думку автора, як найскорішої апробації та використання, в (польових) умовах використовувати інформаційні бази, щоб пришвидшити розкриття злочинів. 111 Дослідження, проведені в лабораторних умовах після призначення судово-балістичної експертизи, надають можливість встановити конструктивні особливості гільз, встановлення та порівняння маркувальних позначень з наявними даними в довідковій літературі, віднесення її до певного виду патронів та зброї з якої вона могла бути стріляна. В отриманні слідової інформації, що виникла під час скоєння злочинів з використанням вогнепальної зброї, допоможе залучення саме спеціаліста НДЕКЦ МВС, який має певні види спеціальних знань, який допоможе в виявленні, фіксації та вилученню слідів пострілу, що надасть можливість на попередньому етапі видвинути обґрунтовано- мотивовані версії обставин скоєння злочину. Бо, як і трактує видатний сучасний науковець В. В. Коваленко: «наукові й практичні знання та навички, які відповідають сучасному рівню розвитку відповідних галузей людської діяльності (за винятком знань у галузі процесуального і матеріального права), використовуються (застосовуються) при розслідуванні злочинів і судовому розгляді кримінальних справ з метою сприяння слідству чи суду в збиранні та дослідженні доказів», що сприяє повному, всебічному та об’єктивному розслідуванню обставин скоєного кримінального правопорушення у розумні строки. Список використаних джерел 1. Б.І.Бараненко,В.С.Бондар,О.В.Бочковий,М.В.Кривонос та ін. Розслідування злочинів, що вчиняються у сфері обігу вогнепальної зброї: навч.практ.посіб./ Сєвєродонецьк РВВ ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка, ,2019.800 с. 2. Разумов Э.А.,Молибога Н.П. Осмотр места происшетвия: справ.-метод. издание. Киев: РИО МВД Украины,1994,672с. 3. Коваленко В. В. (2007). Застосування науково-технічних засобів спеціалі-стами при проведенні слідчих дій: монографія. Луганськ: РВВ ЛДУВС. 248 с. 4. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України № 4651-VI. (2012). Узято з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651- 17#Text. 5. Інструкція з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС: затверджена Наказам МВС України від 10.09.2009 № 390 сайт URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z0091-94#Text. 6. Інструкція про порядок залучення працівників органів досудового розслідування поліції та Експертної служби МВС України як спеціалістів для участі в проведенні огляду місця події: затв. Наказом МВС України від 03.11.2015 №1339 сайт URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1392-15#Text. 112 Ботнаренко Ірина Анатоліївна, старший науковий співробітник наукової лабораторії з проблем протидії злочинності навчально-наукового інституту № 1 Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КОМУНІКАЦІЇ СЛІДЧОГО З ДИТИНОЮ, ПОТЕРПІЛОЮ ВІД ЗЛОЧИНУ, ПОВ’ЯЗАНОГО ІЗ СЕКСУАЛЬНОЮ ЕКСПЛУАТАЦІЄЮ Насильницька експлуатація дітей – надзвичайно складна та багатогранна проблема, що потребує таких же системних та комплексних шляхів (підходів) до її вирішення. Тому під час розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі пов’язаних з сексуальною експлуатацією дитини, у практичній діяльності слідчих виникає чимало проблемних питань, що стосуються провадження за участю цієї найменш захищеної категорії населення. Зокрема, під час взаємодії сторони обвинувачення з неповнолітніми, орієнтованою на отримання правдивої і надійної інформації щодо обставин вчиненого злочину, необхідне точне і неухильне дотримання як прав та свобод дитини, так і визначених законом правил та процедур. А, зважаючи на недостатньо сформовані особливості фізичного та розумового розвитку дитини та специфічну сферу суспільних відносин (інтимні відносини), яким протиправним діянням заподіяно шкоду, практика розслідування зазначених кримінальних проваджень вимагає урахування цілого спектру різноманітних умов та визначення науково обґрунтованих рекомендацій в частині урахування вікових (індивідуальних) особливостей неповнолітніх осіб з метою отримання від них найповніших та найбільш правдивих показань під час розслідування злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості. Відповідно, процес налагодження психологічного контакту з неповнолітнім потерпілим потребує від слідчого чималих зусиль для активізації бажання неповнолітнього підтримувати процес спілкування, а також об’єктивності та неупередженості при оцінці фактів та вчинків потерпілого. Питанню особливостей та процедури проведення слідчих (розшукових) дій за участю неповнолітніх присвячена значна кількість наукових робіт провідних учених: В.П. Бахіна, В.К. Весельського, В.В. Гірука, В.А. Журавля, О.О. Закатова, Н.С. Карпова, В.С. Комаркова, Я.В. Комісарова, В.О. Коновалової, Л.М. Корнєєва, В.С. Кузьмічова, Є.Д. Лук’янчикова, М.І. Порубова, К.О. Чаплинського, Л.Д. Удалової, В.Ю. Шепітька та інших. Загалом, проблематиці розслідування кримінальних правопорушень, де потерпілою особою є дитина, присвячено велику кількість наукових робіт, водночас цілий ряд питань, 113 пов’язаних зі специфікою провадження за участю цієї категорії учасників кримінального процесу, залишається складним для дослідження. Зокрема, належне розслідування кримінальних проваджень, пов’язаних з сексуальною експлуатацією дітей, вимагає безумовного урахування психології неповнолітніх, що, у свою чергу, вимагає застосування слідчим особливих тактичних прийомів, а також забезпечення безпеки та дотримання «приватності» при вчиненні процесуальних дій. Одним з міжнародних нормативно-правових документів, де найбільш детально визначаються вимоги до захисту дитини у кримінальному процесі, є Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція, 2007 р.), яка була ратифікована Верховною Радою України і набула чинності з 1 грудня 2012 р. У ст. 35 даної конвенції закріплено положення, що кожна Сторона вживає необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення прав дитини і по можливості повинна зробити все, що б не травмувати психіку дитини. У зазначеній статті йдеться про проведення опитувань дитини без необґрунтованої затримки; у разі необхідності – проведення опитування у спеціально обладнаному та прилаштованому для цих цілей приміщенні; з дитиною має спілкуватися особа, спеціально для цього підготовлена. Пунктом «f» ч. 1 ст. 35 указаної Конвенції передбачено можливість супроводження дитини її законним представником або, де це доцільно, дорослим, якого вона сама вибирає, якщо стосовно цієї особи не буде винесено мотивованого рішення про інше [1]. Конституція України та положення Кримінально-процесуального кодексу України передбачають моральні засади слідчих (розшукових) дій. Так‚ у ст. 28 Конституції України зазначено: «Кожен має право на повагу його гідності. Ніхто не може підлягати тортурам, жорстокому, нелюдському або принижуючому його гідність поводженню чи покаранню». У КПК України забороняються насильство та погрози, дії, що принижують гідність учасників слідчих дій або загрожують їх здоров’ю та життю (ст.ст. 22, 194 та інші). Слідчому необхідно пам’ятати, що морально-психологічний стан неповнолітніх потерпілих від злочинів, пов’язаних з сексуальною експлуатацією, досить часто може змінюватися. В пам’яті потерпілих зберігаються пережиті ними хвилювання, страх, жах, біль, відчай, розгубленість, душевний неспокій, фізичні страждання. Безумовно, що після вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного з сексуальною експлуатацією, неповнолітній потерпілий може бути психологічно не готовим до проведення слідчих (розшукових) дій, а перебування у стресовому стані ставить під сумнів ефективність та доцільність їх проведення. Тому, як зазначають Д. Пурас, О. Калашник, О. Кочемировська, Т. Цюман, від початку контакту з малолітньою чи неповнолітньою особою необхідно пам’ятати про необхідність побудови правильних відносин з нею, 114 пристосування мови до її рівня розвитку i створення безпечної для неї атмосфери [2, с. 87]. Слідчий повинен пам’ятати, що неповнолітній потерпілий – це, передусім, дитина, що має відповідні особливості, обумовлені віковим розвитком, та потрапила у складні обставини. Відповідно, тактика комунікації повинна будуватися з урахуванням їх морально-психологічного стану, індивідуальних особливостей поведінки та рис характеру, а також орієнтацією на створення дружніх та довірчих відносин. Відмітимо фактори, які перешкоджають налагодженню співробітництва неповнолітнього потерпілого зі слідчим, зокрема: а) побоювання утвердження в думці близьких осіб або свого оточення як кримінальної або аморальної особистості; б) відчуття сорому, що викликане специфікою інтимної сфери, яка виключає з тактичних та моральних міркувань обговорення сексуальних питань з третіми особами; в) стан стресу від отриманого психічного або фізичного насильства та захисна психологічна реакція від можливих моральних переживань; г) відчуття тривоги за свою особисту безпеку та безпеку близьких осіб, особливо у випадках погроз з боку трафікерів під час вербування та сексуальної експлуатації; д) поблажливе відношення до вербувальників або власників борделів, які надали можливість отримання доходу; е) побоювання попасти на офіційний облік в органи поліції як повія або жертва [3, с. 63]. Враховуючи ці та інші обставини, пов’язані зі специфікою злочинного діяння, в ході проведення відповідних слідчих (розшукових) дій за участю неповнолітнього потерпілого від сексуальної експлуатації слідчий повинен дотримуватись правил тактовності, толерантності, виявляти уважність, пильність, чемність, співчуття переживанням, доброзичливість у спілкуванні. Мова слідчого повинна бути спокійною та не надто голосною. Ні за яких умов слідчий не повинен використовувати обман під час спілкування з неповнолітнім, не дивлячись, що правового закріплення питання про допустимість обману при розслідуванні кримінальних правопорушень не існує. Тональність мовлення, стверджує Є.Є. Шмерецький, має відповідати комунікативній ситуації, неприпустимими є недоречні посмішки, іронія, жартівливий тон [8]. Наприклад, в ході проведення такої слідчої (розшукової) дії, як допит потерпілого, на переконання В.В. Пясковського, бажано, щоб його здійснювала особа однієї статі з ним [4, с. 121]. Не заперечуємо таку позицію, однак вважаємо, що налагодженню психологічного контакту з потерпілим від злочину, зокрема, неповнолітнім, передусім, сприяють ділові та моральні якості фахівця. Науковець також наголошує, за фактом такого злочину, при можливості, необхідно, щоб один слідчий проводив досудове розслідування з початку і до кінця. Це має значення для встановлення взаємної довіри з потерпілими [4, 115 с. 122]. Ми повністю підтримуємо таку позицію, оскільки, на наш погляд, повна обізнаність у матеріалах кримінального провадження дозволить слідчому вірно та більш ефективно обрати лінію поведінки в ході проведення допиту та урахувати суттєві деталі та подробиці з тим, щоб якомога делікатніше і тактовніше провести спілкування з потерпілим, а також стимулювати його активність для надання інформації, необхідної та важливої для розслідування кримінального правопорушення. Основні морально-етичні засади тактики слідчих (розшукових) дій сформулював М.О. Янковий. На переконання науковця, слідчий при провадженні слідчих (розшукових) дій може використовувати тактичні прийоми, які: не побудовані на обмані; не пов’язані з погрозою, шантажем, фізичним і психічним насиллям; не принижують гідність особи; не спонукають підозрюваного до аморальних вчинків; не експлуатують неосвіченість, культурну відсталість, забобони, марновірство учасників кримінального провадження; не базуються на використанні релігійних почуттів; не скеровані на розпал конфліктів між декількома підозрюваними [5]. Зазначених прийомів необхідно дотримуватися і під час взаємодії з неповнолітніми учасниками кримінального процесу. Науковцями-правниками вироблено ряд правил, яких важливо дотримуватись під час спілкування з неповнолітнім, у тому числі потерпілим від насильницького злочину: а) якнайчастіше звертатися до неповнолітнього на його ім’я; б) створення безпечної атмосфери; в) збереження найкращих інтересів неповнолітнього, у тому числі збереження його психологічного та фізичного благополуччя; г) мова повинна бути проста і зрозуміла для дитини, а голос спокійний та чіткий; д) підтримання відповідного зорового контакту, але без надмірного та безперервного спостерігання за неповнолітнім; часто проявляйте свою зацікавленість до дитини жестом (хитання голови) або інтонацією; е) не потрібно переривати розповідь дитини без потреби [6]. Важливим завданням, наголошують Л.С. Волинець, Л.П. Гурковська, І.В. Савчук, є створення навколо дитини особливо доброзичливої, позитивної, комунікативно емоційної атмосфери; забезпечити гарні побутові умови, змістовну й цікаву зайнятість дитини, залежно від її віку та інтересів. Важливо, щоб було все необхідне, що відволікає дитину від переживань і тривоги, яку вона постійно відчуває: іграшки, книги, настільні ігри (шахи, шашки, пазли, теніс), акваріум, приладдя для малювання, ліплення, цікаві головоломки, магнітофон (телевізор) тощо [7, с. 92]. Отже, морально-психологічні основи діяльності слідчого під час спілкування з дитиною, яка постраждала від злочину, пов’язаного з сексуальною експлуатацією, можна визначити як систему 116 загальноприйнятих моральних цінностей та заснованих на них моральних норм та принципів, незаперечних етичних установок слідчого, які, у поєднанні з нормами кримінального процесуального права, визначають коректність його поведінки по відношенню до дитини та дозволяють визначити припустиме і неприпустиме під час налагодження психологічного контакту, тим самим сприяючи належному дотриманню вимог правосуддя. |