ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Список використаних джерел 1. Аленичев П.Н. Следы орудий взлома: Учебное пособие. Москва : УКУЗ МООП РСФСР, 1962. 67 с., ил. 2. Про затвердження Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України : наказ МВС України від 03 лист. 2015 р. № 1343 // Офіц. вісн. України. 2015. р., № 92. 3. Про затвердження Інструкції з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС : наказ МВС України від 10 верес. 2009 р. №390 // Офіц. вісн. України. 2009. №82. 4. М.Г. Щербаковський. Процесуальна сутність об’єктів інформаційно-довідкових колекцій / Теорія та практика судової експертизи і криміналістики : збірник наукових праць . Вип. 12 / ред. кол. : М.Л. Цимбал, В.Ю. Шепітько, Л.М. Головченко та ін. Харків : Право, 2012. С. 113–119. Шаповал Юлія Олексіївна, судовий експерт сектору дактилоскопічного обліку відділу криміналістичних видів досліджень Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ЗНАЧЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СЛІДІВ РУК НА МІСЦІ ПОДІЇ Практика розслідування злочинів у цілому світі свідчить про те, що в переважній більшості випадків на місці події залишаються сліди дактилоскопічного походження. Можливість їх використання в процесі доказування по кримінальному провадженні визначається правильними діями слідчого, пов’язаними із виявленням, фіксацією та вилученням цих слідів, а також результатами експертних досліджень [1]. 177 Тобто, не виходячи за рамки своїх повноважень, левову частку завдань на місці події можуть виконувати працівники поліції, які входять до складу слідчо-оперативних груп (СОГ). Не можна не погодитись із Арешонковим В.В., який зазначає, що кожен інспектор-криміналіст повинен володіти спеціальними знання в галузі дактилоскопії та в змозі і повинен вилучати сліди рук на місці події, перевіряти їх на придатність та ототожнювати їх із відбитками осіб, непричетних до події злочину [2, с. 351]. У відповідній Інструкції щодо організації взаємодії працівників СОГ на місці події, також визначено, що інспектор-криміналіст (технік- криміналіст) серед інших обов’язків, повинен надавати слідчому консультації з питань, що потребують спеціальних знань та навичок, а також проводити експрес-аналіз за зовнішніми характеристиками вилучених об’єктів (без надання письмового висновку) [3]. Саме такий експерес-аналіз і є тим попереднім дослідженням на місці події, який повинен проводити інспектор-криміналіст. Нагадаємо коротко, що ж входить до проведення попереднього дослідження слідів рук [4, с. 82] і яке значення такі попередні дослідження мають для розкриття та розслідування злочину. 1. Встановлення придатності слідів рук для ідентифікації особи. Оглядаючи виявлені на місці події сліди рук, з використанням криміналістичної лупи, інспектор-криміналіст може чітко визначити ті, які безперечно відносяться до слідів непридатних для ідентифікації. Це сліди у вигляді мазків та окремих обривків папілярних ліній, у яких деталі будови папілярного візерунка не проглядаються. Такі сліди не несуть ніякої дактилоскопічної інформації , необхідної для розкриття та розслідування злочину і спричиняють лише величезну втрату часу, який іде не лише на опис їх в протоколі огляду місця події, а й під час подальших процесуальних дій слідчого та проведення експертами НДЕКЦ МВС судово-дактилоскопічної експертизи. Варто зазначити, що із загальної кількості проведених дактилоскопічних експертиз, значна частка є результатом дослідження непридатних для ідентифікації слідів рук. Вилучення таких слідів можливе лише у випадку, коли спеціаліст впевнений, що вони залишені пальцями рук, для подальшого направлення на біологічну експертизу з метою встановлення групи крові особи, що їх залишила, за потожировим складом. 2. Ідентифікація особи за слідами рук. Вилучені на місці події сліди пальців та долонь рук, інспектор- криміналіст повинен перевірити із відбитками пальців рук потерпілих та тих, які не мають відношення до події злочину. Це можуть бути працівники, які надають медичну допомогу, співробітники чи сусіди, які мають доступ до об’єкта злочину. Для цього спеціалісту непотрібно відбирати відбитки пальців рук, оформляючи їх на бланку дактилокарти, адже це і неправомірно, і займає певний час. Інколи достатньо навіть просто подивитись на нігтьові фаланги пальців, щоб 178 виключити сліди за типом чи видом узору. Якщо ж сліди за типом узору збігаються, можна відібрати відбитки на звичайний аркуш за допомогою валика і чорної фарби, чи спеціальної фарбуючої подушки. Вирішувати питання про ідентифікацію слідів можливо не тільки порівнюючи з відбитками пальців осіб, а порівнюючи сліди між собою. На сьогодні інспектори цього не роблять, а слідчі в подальшому після проведення експертизи направляють і сліди, і дактилокарти потерпілих (з припискою «без постановки на облік») до НДЕКЦ для перевірки за автоматизованою дактилоскопічною ідентифікаційною системою (АДІС), створюючи штучне навантаження і на операторів АДІС, і на саму систему. 3. Визначення будови кисті руки особи, що залишила сліди рук. За умови повного відображення слідів пальців та долонних поверхонь на місці події можливо «прочитати» важливу інформацію, яка може бути використана для розкриття злочину «за гарячими слідами», що теж сходить до обов’язків інспектора [3]. Так, наприклад, можливо встановити розмірні дані слідів долоні й окремих пальців (довгі, середні, короткі; вузькі, середні і широкі), форму слідів долоні й окремих пальців (прямокутні, овальні, круглі, чотирикутні, невизначеної форми тощо). Важливе значення має й можливість встановлення відсутності пальців чи їх каліцтва (внаслідок відсутності в слідах відповідних ділянок, різкі обмеження за довжиною відносно слідів сусідніх пальців, а також викривлення, потоншення чи потовщення суглобів тощо). Сюди ж можливо віднести й визначення наявності предметів на руці. 4. Визначення за слідами рук професійних ознак, які характеризують особливості трудової діяльності. Враховуються найбільш типові зміни шкіряного покриву, обумовлені хворобами шкіри у людей певних професій, і локалізація їх у осіб різних спеціальностей. Зміни шкіри можуть відбуватися в результаті механічного, хімічного чи термічного впливу і пов’язані з систематичним виконанням певних дій, а також наявність мозолів і шрамів Окремо до попереднього дослідження слідів рук відноситься: – визначення приблизного зросту, статі і віку людини за слідами рук; – встановлення механізму слідоутворення, – визначення руки і пальця (пальців), якими залишені сліди [4, с. 88]. До основних недоліків негативного стану організації проведення попередніх досліджень при вилученні слідів рук можна віднести [2, с. 348]: – низьким рівнем професіоналізму членів СОГ, у т.ч. інспекторів-криміналістів, відсутністю належних спеціальних знань з питань як належного виявлення, фіксації та вилучення, так і попереднього дослідження слідів рук; 179 – небажання інспекторів-криміналістів виконувати на ОМП «зайву» роботу та брати на себе відповідальність за зроблені попередні висновки, а також їх безвідповідальність за якість вилучених слідів; – існуюванням на сьогодні показників інспекторів- криміналістів, що вимірюються кількістю вилучених слідів, а не їх продуктивністю (кількістю придатних для ідентифікації слідів із числа вилучених), ефективністю (кількості слідів «третіх» осіб з числа придатних для ідентифікації) та результативністю (кількості встановлених ідентифікацій (у т.ч. за допомогою АДІС) із відбитками рук осіб, які скоїли злочин). – відсутність зацікавлення керівників слідчих підрозділів у проведенні спільних навчань з працівниками НДЕКЦ, з метою підвищення кваліфікації працівників з питань проведення огляду місць скоєння злочинів та особливостей виявлення, фіксації та вилучення слідової інформації. Таким чином, попереднє дослідження вилучених на місці події слідів рук може зменшити інформаційну невизначеність, дати необхідні дані для більш цілеспрямованих дій щодо встановлення та затримання злочинців, пошуку інших матеріальних слідів на місці події. Однак, проведення попередніх досліджень на професійному рівні неможливе без якісних спеціальних знань та навиків. Список використаних джерел 1. Бдайцієва Х.М. Використання слідів дактилоскопічного походження в процесі доказування по кримінальному провадженні. Теоретичні питання юриспруденції і проблеми правозастосування: виклики ХХІ століття. Харків, 2020. С. 127 – 130. 2. Арешонков В.В. Техніко-криміналістичні дослідження у розслідуванні злочинів : монографія / Арешонков В.В. Київ : ФОП Маслаков, 2020. 468с. 3. Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами на підрозділами Національної поліції України в запобііганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні : наказ МВС України від 07.07.2017 №575. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0937- 17#Text (дата зверненн 19.10.2021). 4. Шведова О. В. Дактилоскопічні дослідження : [навчальний посібник] / Шведова О. В. Київ : КНТ, 2010. 145с. 180 Комаринська Юлія Борисівна, професор кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ДОМАШНІМ НАСИЛЛЯМ Рівень забезпечення і дотримання прав і свобод людини визначають стан розвитку держави. В цивілізованому, демократичному суспільстві визначним є верховенство права. Саме тому, на шляху України до європейської спільноти необхідним є не лише модернізація політичних та економічних засад державної політики, подолання технологічної відсталості, розробка та реалізація новітніх технологій, створення нових робочих місць, тощо, а й реформування та вдосконалення методів боротьби із кримінальними правопорушеннями, що посягають на права громадян. Тривалий час проблема насильства в сім’ї вважалась прерогативою усталених звичаїв та традицій і залишалася поза сферою правового регулювання. Будь-яке втручання в сімейні стосунки з боку держави та суспільства вважалося грубим порушенням таємниці приватного життя й категорично не припускалося. Таке становище призвело до певного свавілля у сфері сімейних відносин та перетворення їх на сферу латентних правопорушень, які залишалися поза увагою компетентних органів державної влади. Слід відзначити, що в Україні з часу прийняття законодавчих актів, які регулюють відносини в сімейному середовищі, завдяки зусиллям органів державної та місцевої влади, ряду громадських організацій ужито заходів, які посприяли суттєвим змінам у становленні суспільства до проблеми домашнього насильства, становлення системи реабілітації осіб, які від нього постраждали, посиленню захисту дітей від насильства у сім’ї та ін. [1, с. 9]. Разом із цим, рівень вчинення кримінальних правопорушень пов’язаних із домашнім насильством залишається на небезпечно високому рівні. Відповідно до статистичних даних Національної поліції України 2020 році поліція отримала майже 209 тисяч заяв про вчинення сімейного насильства, тобто по 570 таких повідомлень щодоби. Це на 47 % більше ніж у 2019 році. У середньому від проявів домашнього насильства кожні три години потерпала 1 особа. При цьому поліція щодня розпочинала 13 кримінальних проваджень та складала 363 адмінпротоколи за фактами, пов’язаними з домашнім насильством [2]. Наведені вище показники свідчать про те, що існуючий нині державний механізм та чинна державна політика боротьби з насильством в сім’ї потребують оптимізації і подальшого 181 удосконалення. Зазначена діяльність неможлива без аналізу та узагальнення досліджень усіх юридичних наук, без симбіозу практики та науки [3, с. 181]. Проблеми запобігання та протидії домашньому насильству досліджувалися в працях багатьох учених, зокрема таких, як Н.М. Ахтирська, А.Б. Блага, О.В. Бойко, Т.Р. Гуменникова, М.В. Євсюкова, М.О. Качинська, Н.В. Коломоєць, Т.П. Матюшкова, А.С. Метіль, С.О. Павлиш, Г.О. Христова, О.А. Шаповалова й інші. Проте більшість наукових напрацювань належать до характеристики домашнього насильства, в тому числі їхніх соціологічного й психологічного аспектів; питань адміністративно-правових засад боротьби з ним; кримінально-правової кваліфікації кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством; тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій за участі жертв від насильницьких протиправних діянь; специфіки використання спеціальних знань під час досудового розслідування насильницьких кримінальних правопорушень [4, с. 330]. Саме напрацювання у суміжних з криміналістикою науках, дозволяють будувати алгоритми дій правоохоронців щодо розкриття та досудового розслідування кримінальних правопорушень, що вчиняються в наслідок такого прояву насильства. Адже домашнє насильство, зазвичай, є так би мовити, відправною точкою для вчинення інших злочинів, що є небезпечними для життя та здоров’я людини, і такі злочині не обов’язково обмежуються сім’єю та приміщенням спільного проживання. Тому не менш важливим та актуальним є вивчення, дослідження та створення методик розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насиллям. Причини виникнення ускладнень, що виникають під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насиллям можна поділити на наступні групи: 1. Процес розслідування кримінальних правопорушень пов’язаних із домашнім насиллям не обмежений розслідуванням лише одним видом злочину, зазвичай це певний ланцюг насильницьких дій, які, зазвичай, починаються з психологічного або економічного насилля і протягом певного часу переростають у більш тяжкі насильницькі злочини, що проявляються у фізичному та сексуальному насиллі. 2. Закритість від спілкування потерпілих осіб із слідчим. Перешкоджає спілкуванню як сором жертви так і усталене сприйняття, що насильницькі дії це сімейне питання і не стосується сторонніх осіб; почуття провини; сподівання на покращення відносин; страх втрати родини та дітей. 3. Необізнаність потерпілих про способи уникнути насилля, про способи втечі від на абьюзера. 4. Недостатність доказової бази. Зазвичай, не зважаючи на тривай час коли вчиняється насилля, потерпілі не обізнані із способами 182 фіксації як самих насильницьких дій так і слідів цих дій; страх, що насильник помітить або знайде зроблені фото та відеозапис своїх дій. 5. Помилкове не визнання самим потерпілим психологічного або економічного тиску як домашнього насилля. Зазвичай потерпілі від психологічного або економічного насилля вважають себе мало освіченими, глупими тощо, тому вважають, що застосовувати фізичне або сексуальне насилля абьюзер почав несподівано і мав на це причини. 6. Відсутність належної комунікації та взаємодії як між підрозділами Національної поліції, так і між поліцією та громадськими організаціями, такими як органи опіки та піклування, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціально-реабілітаційні центри, медико-соціальної реабілітації центри тощо. 7. Відсутність методик розслідування взагалі та кожного окремого виду домашнього насилля та методики розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насиллям. Саме зазначені проблемні аспекти і визначають напрямки вдосконалення наявних і розробку нових методик розслідування кримінальних правопорушень таких як вбивство, зґвалтування, розбещення тощо, однак із врахуванням того, що вони вчиняються в наслідок здійснення домашнього насилля. Список використаних джерел 1. Насильство в сім’ї та діяльність органів внутрішніх справ щодо його подалання: навчально-методичний посібник для курсантів вищих навчальних закладів МВС України / Укладачі: Запорожцев А.В., Лабунь А.В., Заброда Д.Г., Басиства І.В., Дроздова І.В., Брижик В.О., Мусієнко О.М. – Київ, 20212. – 246с. 2. Річні звіти Національної поліції України [Електронний ресурс] // Національна поліція України: [сайт]. – Режим доступу: https://www.npu.gov.ua. 3. Комаринська Ю. Б. Стан наукових досліджень криміналістичної методики розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством. Актуальні проблеми кримінального процесу та криміналістики : тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 29 жовт. 2021 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. ; Ташкент. держ. юрид. ун-т. – Харків : ХНУВС, 2021. – С. 181 – 182. 4. Пчеліна О.В. Перспективність побудови методики розслідування домашнього насилля / Пчеліна О.В. / Юридичний науковий журнал / 2020. № 4. С. 330 – 332. DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2020-4/79 183 Комиза Геннадій Олександрович, завідувач відділу дактилоскопічних досліджень лабораторії криміналістичних видів досліджень Дніпропетровського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України ЗАСТОСУВАННЯ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ У ДАКТИЛОСКОПІЇ На сьогоднішній день в умовах соціально – економічної і політичної кризи, яку переживає Україна, неухильно збільшується кількість вчинених злочинів, серед яких питома вага припадає на тяжкі, такі як вбивства, зґвалтування, грабежі та розбійні напади, збільшилась кількість злочинів, вчинених з використанням вогнепальної зброї і вибухових речовин. Важливою умовою ефективного їх розслідування є використання спеціальних знань у різних формах, в тому числі шляхом впровадження сучасних досягнень науки і техніки у практику розслідування злочинів для якісного виявлення, фіксації, вилучення та дослідження слідів злочину. Розробка сучасних техніко – криміналістичних засобів та використання їх під час розслідування як в процесі слідчих (розшукових) дій, так і при проведенні експертних досліджень покладаються в основному на експертні підрозділи органів внутрішніх справ. Техніко – криміналістичні засоби, що використовують українські поліцейські під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій при розслідуванні злочинів, а також судові експерти під час проведення дактилоскопічних досліджень є в багатьох випадках застарілими. Вони потребують модернізації в світі нових досягнень в галузях науки і техніки, які відображають потреби слідчої, експертної, оперативно – розшукової та судової практики. Всесвітній прогрес зумовлює розвиток найрізноманітнішої техніки, без застосування якої неможлива діяльність правоохоронних органів. Адже технічні засоби використовуються протягом всього процесу розслідування злочинів і їх застосування сприяє більш повному уявленню щодо події злочину, отриманню доказової інформації тощо. Чинне законодавство не встановлює обмежень стосовно використання традиційних технології отримання зразків чи інновацій в даному аспекті. З точки зору кримінального процесуального закону не важлива технологія отримання зразків. Вирішальним є одержання якісних даних, що відповідають вимогам належності, допустимості й достовірності. В науковій літературі досить повно розкрито питання щодо сталих та сучасних способів виявлення та вилучення слідів пальців рук (долоней), а також техніка дактилоскопіювання як живих осіб, так і трупів. Так, Є.А. Разумов наголошує на традиційній процедурі отримання зразків відбитків пальців рук за допомогою скла, гумового 184 валика та друкарської фарби, який використовується в практичних підрозділах як раніше, так і в теперішній час [4, с. 26]. Інші науковці вважають дану методику застарілою за різними причинами. В сучасному періоді розвитку правоохоронної системи здійснюється суттєве реформування відомчої Експертної служби МВС України. В організаційно – правовому сенсі підрозділи Експертної служби були виведені з підпорядкування органів, що проводять розслідування (поліція), значно зменшилися завдання щодо участі фахівців Експертної служби в якості спеціалістів при проведенні слідчих (розшукових) дій. Сучасні тенденції розвитку дактилоскопічних досліджень постійно вдосконалюються і запроваджують новітні методи дактилоскопічних досліджень. Для забезпечення належних умов праці експертів Дніпропетровського НДЕКЦ під час виявлення слідів рук використовуються спеціалізовані робочі столи для обробки об’єктів – слідоносіїв дактилоскопічними порошками (ДАКТОБОКС). Зазначене робоче місце оснащене робочим світлом загальної та направленої дії з УФ освітлювачем, а в нижній частині розташований фільтр, який утримує залишки порошку під час обробки, що виключає їх потрапляння до органів дихання та травлення під час роботи. Крім того, в дактилоскопічній лабораторії, яка пройшла у 2017 році акредитацію ISO IES 17025 розміщені ціаноакрилова та нінгідринова камери для обробки об’єктів – слідоносіїв. З 2017 року використовується в практичній діяльності з розслідування злочинів система оптичної візуалізації (RUVIS). Вона прийшла не на заміну, а для доповнення існуючих традиційних фізико- хімічних методів дактилоскопії для виявлення і фіксації слідів людини [5]. Система оптичної візуалізації RUVIS використовує технологію формування зображення по відбитому ультрафіолетовому випромінюванню, відому під абревіатурою RUVIS, щоб визначати місцезнаходження на більшості непористих поверхонь прихованих відбитків пальців, які є невидимими для неозброєного ока. При цьому не потрібне попереднє застосування порошків або обробки окурюванням. На відміну від систем, що використовують спеціальні джерела освітлення й лазери, прилад RUVIS не залежить від навколишнього освітлення й може використовуватися в різних умовах – при денному світлі або в повній темряві, у закритому приміщенні або на відкритому повітрі. Компоненти прихованих відбитків пальців рук, такі як вода, жир, піт або амінокислоти, залишені на непористих поверхнях, мають властивість відображати й розсіювати специфічну смугу ультрафіолетового випромінювання при 254 нм., без якої-небудь обробки. Візуалізатор Scenescope Advance працює на цьому принципі, використовуючи штучне джерело ультрафіолету, що висвітлює біологічні сліди. При цьому для формування зображення використовується підсилювач ультрафіолету. 185 Подвійний слайд-фільтр, розроблений для УФ об’єктива, дозволяє користувачеві вибрати об’єкт, що його цікавить, при нормальних умовах освітлення, після чого швидко перемкнутися на перегляд в УФ світлі, пересунувши фільтр в УФ положення. При цьому не потрібні перефокусування об’єктива або додаткові процедури по зняттю-установці незручних ручних фільтрів. Більше того, простота застосування полягає й у тому, що УФ об’єктив сфальцьований від 70 мм до нескінченості й не вимагає використання спеціальних насадок. Прилади RUVIS здатні вибірково підсилювати короткохвильове 254 нм. УФ випромінювання й ігнорувати всі інші довжини хвиль світла. Головне природнє джерело УФ світла – сонце. Фактично, близько дев’яти відсотків усієї енергії, що випускається сонцем, є УФ випромінювання. УФ світло – електромагнітне випромінювання, що знаходиться в частині спектра між рентгенівськими променями й видимим світлом. Фактично, УФ світло відрізняється від видимого світла тільки тим, що довжина УФ хвилі занадто коротка, щоб бути поміченою неозброєним оком людини. УФ світло відбивається від частинок речовини відбитка пальця й через спеціально розроблений УФ об’єктив попадає в RUVIS. Відсікаючий фільтр блоку формування зображення селективно пропускає УФ смугу світла в потужний підсилювач зображення й не пропускає хвилі іншої частоти, включаючи видиме світло. У трубці підсилювача інтенсивність УФ світла підсилюється в кілька тисяч разів, і він перетворюється у видиме світло, що забезпечує видиме зображення неопрацьованого відбитка пальця. До того ж, неопрацьовані відбитки пальців можуть бути сфотографовані до спроби вилучити їх з поверхні, тому знижується ризик випадкового руйнування доказу перш, ніж він буде задокументований. Незважаючи на свої переваги, сучасна техніка також має свої недоліки. Зокрема, велика вартість зазначених пристроїв обумовлює вельми повільне впровадження їх в практичну діяльність. Але в умовах розвитку науки і техніки неможливо відмовитись від сучасних досягнень. Поряд зі сталими методами стрімко впроваджуються інноваційні технології для підвищення ефективності роботи з розкриття та розслідування злочинів. |