ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Cписок використаних джерел 1. Шепітько В. Ю., Авдєєва Г. К. Інновації в діяльності органів кримінальної юстиції // Криминалистика и судебная экспертиза. 2014. Вып. 59. С. 3-11. 2. Вехов В. Б. Автоматизированные методики расследования преступлений как новое направление в криминалистической технике // Известия Тульского государственного университета. Экономические и юридические науки. Вып. 3. Ч. II. Юридические науки. Тула, 2016. C. 8–11. 3. Россинская Е. Р. К вопросу о частной теории информационно-компьютерного обеспечения криминалистической деятельности // Известия ТулГУ. Экономические и юридические науки. Вып. 3. Ч. II. Юридические науки. Тула, 2016. С. 109-117. 197 Кофанов Андрій Віталійович, фахівець з питань корпоративної безпеки ТОВ «H.S.» Інституту Управління державної охорони України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат юридичних наук, доцент, доктор філософії; Кофанова Олена Сергіївна, доцент кафедри криміналістичного забезпечення та судових експертиз навчально-наукового інституту № 2 Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент ЕКСПЕРТИЗА (ОЦІНКА) ЯК ЕЛЕМЕНТ КОРПОРАТИВНОЇ БЕЗПЕКИ Експертна оцінка корпоративних прав – це визначення вартості всього підприємства, або певної частини, яка належить засновнику. В результаті оцінки корпоративних прав визначається реальна цінність компанії і формується висновок про вартість бізнесу або частки в ньому (корпоративних прав, акцій). Оцінка корпоративних прав проводиться відповідно до норм чинного законодавства України, національних стандартів і міжнародних стандартів оцінки (МСО). Оскільки корпоративні права є власністю фізичних або юридичних осіб, то з корпоративними правами здійснюють різні господарські операції: вони можуть бути куплені, продані, передані в заставу банку, подаровані або успадковані згідно із заповітом власника. У ситуаціях, за яких корпоративні права є предметом угоди, коли змінюється їх власник, важливо розуміти реальну справедливу вартість таких корпоративних прав, щоб угода була вигідною для власника і в подальшому не підлягала спростуванню однієї зі сторін. У переважній більшості випадків весь «тягар» підготовчого процесу з надання документів для проведення оцінки лягає на юристів і бухгалтерів підприємства. Однак, цей процес дозволяє, здебільшого, навести порядок з документальною частиною підприємства і ідентифікувати, які саме активи реально є в наявності, а які – просто «перебувають» на балансі, структурувати активи (розділити на профільні та надлишкові), проаналізувати ефективність (рентабельність) діяльності і отримати рекомендації щодо оптимізації діяльності підприємства. Така «інвентаризація» бізнесу буде корисною, в першу чергу, для самих власників бізнесу, оскільки дозволить їм подивитися на свій бізнес під іншим кутом, і на підставі цього бачення прийняти певні управлінські рішення (за необхідності). Оцінка вартості корпоративних прав – складний процес, що вимагає спеціальних знань, кваліфікації і досвіду фахівця, тому радимо, відповідально підійти до вибору оцінювача. 198 При виборі компанії-оцінювача особливу увагу треба приділяти наявності «пакету» документів, що регламентують її діяльність та іміджу не тільки в Україні, а й за кордоном. Наприклад, оціночна компанія «Експерт ІН», як один з фаворитів цього ринку, має всі необхідні кваліфікаційні документи (включно й міжнародні) і значний досвід у проведенні таких оцінок, тому готові надати послуги з оцінки вартості корпоративних прав (часток) якісно, швидко і за прийнятною ціною [1]. Фахівці компанії «Експерт ІН» мають багаторічний досвід у галузі оцінки і готові виконувати найскладніші завдання. Компанія щорічно проводить кілька тисяч оцінок різного майна на теренах України. За практикою «ЮБК» (Юридичного Бюро Писаренка) в судових справах про виплату сум при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю можна узагальнити, що ТОВ наполягають на виплаті з балансової вартості свого майна (попередньо занизивши вартість в балансі), а учасники при виході з ТОВ зацікавлені в компенсації за ринковою вартістю. Необхідна судова експертиза для розрахунку суми при виході учасників з ТОВ та вартості часток в статутному капіталі ТОВ. Оскільки ТОВ відмовляється добровільно звернутися до суб’єкта оціночної діяльності у досудовому порядку та отримати висновок про ринкову вартість, а в іншому випадку позивач не завжди погоджується з об’єктивністю такої оцінки, то виникає необхідність в процесі судового розгляду довести належними доказами ринкову вартість майна / часток в статутному капіталі станом напередодні дати виходу учасника з ТОВ. Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» з 17.06.2018 р. введена ринкова вартість часток в ТОВ для розрахунків суми до виплати учаснику при виході з товариства. Тому, заперечення товариств-відповідачів проти судової оціночної експертизи ринкової вартості в судових процесах спростовуються. Варте уваги включення вартості майнових прав володіння орендованою власністю у вартість майна ТОВ для розрахунків з учасником, який вибув. Стаття 190 Цивільного кодексу України прямо відносить такі права до майна, а Закон «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» регулює порядок оцінки майнових прав. Відтак, за наявності орендованих товариством цінних об’єктів, майнові права на які мають цінність згідно з умовами їх набуття чи відповідних договорів, варто ставити питання про визначення і включення вартості таких майнових прав до оцінки майна ТОВ та часток в його статутному капіталі. Визначення вартості майна в Україні може здійснюватися двома різними суб’єктами з різним статусом і метою. 199 За Законом «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав – це процес визначення їх вартості за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб’єкта оціночної діяльності. Професійна підготовка оцінювачів здійснюється навчальними закладами за угодами про співробітництво з профпідготовки з Фондом державного майна України. Кваліфікаційне свідоцтво видається ФДМУ спільно з таким навчальним закладом. За Законом «Про судову експертизу» судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. До проведення судових експертиз можуть залучатися судові експерти, які пройшли підготовку в установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. Замовник судової експертизи може доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом. Відтак, статус судового експерта, орган його підготовки і атестації, мета й юридична сила його висновку відрізняються від статусу оцінювача, органу його підготовки і підтвердження фахового рівня, мети й юридичної сили його звіту [2]. Отже на діючому ринку послуг у цій галузі, на наш погляд, однією з провідних установ є «ЮБК» (Юридичне Бюро Писаренка). З 2000 року спеціалізацією і щоденною діяльністю є ведення справ в судах з господарських, корпоративних, податкових і цивільних спорів. За час діяльності бюро проведено більше 215 судових процесів для українських та іноземних клієнтів із різних економічних галузей. Практика в цій сфері включає захист за позовами проти приватних осіб, бізнес-опонентів та державних органів з ціною вимог/вартістю майна від 10 000,00 грн. до еквівалента 10 130 000,00 доларів США. Бюро захищає в судах загальної, господарської, адміністративної юрисдикції всіх інстанцій, а також має декілька справ, проведених у міжнародному арбітражному суді. В комплексі або окремо здійснюється представництво у виконавчому провадженні з виконання судових рішень. За час діяльності надано юридичне консультування, супроводження бізнесу, захист власності й супроводження угод більш ніж для 900 приватних і корпоративних клієнтів. Висока ефективність, ділова репутація і надійність власника бюро визнані приватними та корпоративними вітчизняними та іноземними клієнтами. 200 Список використаних джерел 1. https://www.expert-in.com.ua/ru/otsenka-korporativnyh-prav/. 2. https://fides.com.ua/our-publications/sudova-ekspertiza-dlya- rozrahunkiv-pri-vihodi-uchasnika-z-tov-2012-r. Куратченко Ганна Миколаївна, судовий експерт сектору почеркознавчих досліджень відділу криміналістичних видів досліджень Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ПОЧЕРКОЗНАВЧЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДПИСІВ У «ТЕХНІЧНИХ ЗОБРАЖЕННЯХ» ДОКУМЕНТІВ Під час розслідування злочинів будь-якої категорії нерідко виникає необхідність у використанні спеціальних знань. Ефективною формою використання таких знань на стадії досудового розслідування є призначення та проведення судових експертиз. Одним із різновидів криміналістичних видів експертиз, які проводяться в судово-експертних установах, є почеркознавча експертиза. Потреба в призначенні почеркознавчих експертиз виникає під час розслідування кримінальних проваджень за фактами розслідування економічних злочинів. Практика свідчить про неодноразові випадки підробки цінних паперів (прості векселі, акції, приватизаційні папери, ощадні сертифікати), бухгалтерських документів (накладні, відомості, рахунки), особистих документів (паспорта, посвідчення, учнівські квитки). Конкуренція між банківськими установами призвела до спрощення процедури кредитування рухомого та нерухомого майна, що неминуче призвело до фальсифікації відповідних документів. На дослідження надходять заповіти, доручення, дарчі від імені вже померлих власників майна. В таких випадках почеркознавче дослідження буває єдиним доказом у справі, вирішує подальшу долю громадян [1]. Підпис є одним із найпоширеніших об’єктів почеркознавчого дослідження, який є особливим видом рукопису, що відображає прізвище особи або умовні письмові знаки та має посвідчувальне значення. В Методиці [2] чітко зазначено, що об’єктом судової почеркознавчої експертизи є конкретна почеркова реалізація (рукопис), яка безпосередньо виконана за допомогою пишучого приладу, а також виражена в ній система властивостей почерку. У виняткових випадках, коли експертові не може бути надано оригінал рукопису, об’єктом дослідження може бути копія (зображення) рукопису (рукописного тексту та підпису), що приєднана до справи у встановленому законом порядку та відповідає певним вимогам. Дійсно, відповідно до п. 3.5 Інструкції та пункту 1.1. Науково- методичних рекомендацій [3], для проведення почеркознавчих 201 досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Цим же пунктом Інструкції передбачено проведення експертизи за фотознімками та іншими копіями об`єкта, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, однак крім об`єктів почеркознавчих досліджень. Не дивлячись на це, виходячи з різних обставин, інколи маючи на меті умисного затягування термінів розслідування чи фальсифікування матеріалів справи, та завдяки широкому використанню копіювально-розмножувальної техніки у сучасному документообігу, до експертних установ все частіше звертаються з метою проведення почеркознавчого дослідження підписів, виконаних у копіях будь-яких документів. То з чим стикається експерт-почеркознавець, коли на дослідження наданий не оригінал документу, а лише його зображення на папері чи копія. Як зазначено в Методиці, оригінали документів – це об’єкти, в яких рукопис виконаний у результаті безпосередньої взаємодії матеріального носія інформації (паперу тощо) та знаряддя письма, а копії документів – це об’єкти, які за допомогою технічних засобів на матеріальному носії (папері тощо) повністю відтворюють зовнішній вигляд оригіналу документа, виготовлені та засвідчені в установленому законодавством порядку [2]. Таким чином, якщо до експертної установи надходить документ, виготовлений за допомогою копіювально-розмножувальної техніки та повністю відтворює зовнішній вигляд оригіналу документа, проте не завірений у відповідності до вимог діючого законодавства, то такий документ у судовому почеркознавстві прийнято називати «технічним зображенням», а під час опису реквізитів такого документа мова буде йти не про власне підпис, а про його «зображення». Що ж таке «технічне зображення» документу? Це зображення зовнішнього вигляду документа, відтворене певним способом друку на матеріальному носії за допомогою технічних засобів. Тобто на відміну від копії документа, яка при належному порядку засвідчення має таку саму юридичну силу, що й оригінал, «технічне зображення» такої сили не має. У чому полягають труднощі під час дослідження підписів у «технічних зображеннях» документів? Насамперед те, що у переліку об’єктів почеркознавчого дослідження, що зазначені у Методиці, немає «технічного зображення», проте в роз’ясненнях положень Методики відносно копій, які не засвідчені належним чином, судовому експерту рекомендується вживати таке поняття та використовувати при описі та дослідженні рукописних текстів та підписів поняття «зображення». У цьому ми вбачаємо невідповідність вичерпного переліку об’єктів дослідження та виникають питання, чи все ж таки досліджувати такі об’єкти чи відмовлятися від їх дослідження. На даний час, на практиці існує певна послідовність дій судового експерта-почеркознавця. Під час дослідження підпису 202 судовий експерт встановлює спосіб виконання досліджуваного підпису. Після встановлення факту виконання чи нанесення підпису за допомогою технічних засобів, а саме копіювально-розмножувальної техніки, до почеркознавчого дослідження слід залучити судового експерта з правом проведення технічної експертизи документів з метою встановлення можливих ознак монтажу цього підпису (наприклад, аплікації зображення підпису з іншого документу та подальше виготовлення досліджуваного документу). Слід зауважити, що факт відсутності ознак монтажу досліджуваного підпису не виключає можливості самого монтажу, а лише може свідчити про те, що зазначені ознаки не відобразитися на документі. При цьому експерт-почеркознавець подальше питання щодо встановлення виконавця підпису не вирішує. Якщо ж судовий експерт з технічного дослідження документів встановлює факт наявності монтажу досліджуваного підпису у «технічному зображенні» документа, то експерт-почеркознавець також не вирішує питання про виконавця підпису. При необхідності проводиться подальше технічне дослідження підпису. Тобто, незалежно від того, що в процесі дослідження встановить судовий експерт з технічної експертизи документів, почеркознавче дослідження припиняється, питання про встановлення виконавця підпису не вирішується. На практиці нерідко на дослідження надають ксерокопії документів. При такому способі передачі зображення на папір експерт не може встановити послідовність виконання штрихів, прослідити наявність ознак, які вказують на технічну підготовку, незвичність виконання. Неможливо диференціювати природу виникнення деяких виявлених ознак – чи це особливості письмово-рухової навички, чи прояв дефектів копіювально-розмножувальної техніки. Не дивлячись на чітку позицію ВСУ з цього приводу [4], ряд приватних судово-експертних установ на своїх сайтах пропонують вирішення почеркознавчих питань по копіях, наголошуючи, що наукова обґрунтованість таких висновків та об’єктивність вирішення питань, які ставляться перед експертом-почеркознавцем, безпосередньо зале¬жать від кількості та якості порівняльного матеріалу (зразків почерку та підпи¬су), що надається на дослідження [5]. Отже, для проведення почеркознавчої експертизи необхідно направляти лише оригінали документів, а не «зображення документів із зображеннями підписів», а також належні зразки почерку та підпису особи, щодо якої призначено експертизу, інакше не допоможуть ані висока кваліфікація експерта та його багаторічний досвід, ані використання найсучасніших методів проведення досліджень[1]. Обмеження проведення почеркознавчих досліджень ксерокопій підписів, коротких текстів на сьогодні є абсолютно справедливим і потребує документального закріплення на методичному рівні. 203 Список використаних джерел 1. Бідняк Г.С. Проблемні питання підготовки матеріалів до почеркознавчого дослідження. Право і суспільство. 2012. № 6. С. 210-214. 2. Методика судово-почеркознавчої експертизи : загальна частина / К.М. Ковальов, З.С. Меленевська, Н.Г. Шпакович. Київ. ДНДЕКЦ МВС України. 2008. 3. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень : наказ Міністерства юстиції Україні № 53/5 від 08.10.1998. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#Text (дата звернення 27.10.2021). 4. Недопустимість висновку почеркознавчої експертизи, проведеної за копіями/фотокопіями об’єкта дослідження: практика ВС. URL: https://www.uk-legal.od.ua/nedopustimist-visnovku-pocherkoznav/ (дата звернення 27.10.2021). 5. Експертиза почерка та підпису по копії. URL: https://expertise.kiev.ua/uk/7856785/ (дата звернення 27.10.2021). Курман Олександр Васильович, доцент кафедри криміналістики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, кандидат юридичних наук ДИСТАНЦІЙНИЙ ОБШУК ЕЛЕКТРОННИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ В УКРАЇНІ: ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ Поява в Україні нових перспектив і можливостей передачі інформації через телекомунікаційні мережі призвело до виникнення раніше невідомих викликів та загроз у сфері кібербезпеки та інформаційних технологій. На сьогодні, маючи бажання, певні технічні та фінансові можливості, можна знайти, отримати інформацію (в тому числі конфіденційну) майже про кожну людину або підприємство, установу, організацію, та використати її для шантажу, погроз, впливу при прийнятті рішення державним посадовцем, суддею, прокурором, слідчим, громадським діячем тощо. Необхідно пам’ятати й про шахрайства у сфері надання послуг через мережу Інтернет та «кібертероризм», що набувають все більш загрозливих масштабів. Не викликає сумнівів, що правоохоронна система має адекватно відображати зміст своєї діяльності щодо боротьби з високотехнологічними кримінальними правопорушеннями. В першу чергу, це стосується виявлення, фіксації слідів злочинної діяльності на електронних носіях інформації, в середовищі транспортних телекомунікаційних мереж та електронних системах. 204 Одним із обов’язкових елементів структури будь-якої криміналістичної методики розслідування є перелік типових процесуальних дій, серед яких завжди виділяють обшук. Процесуальна регламентація процедури проведення обшуку визначена ст.ст. 13, 223, 233–236 КПК України. Серед різних видів обшуків у криміналістичній літературі залежно від характеру об’єктів виділяють обшук комп’ютерних засобів [1, с. 371]. Враховуюче те, що при вчиненні кримінальних правопорушень у сфері інформаційних технологій переважна кількість слідів зосереджується в комп’ютерах, інших електронних технічних пристроях (планшетах, мобільних телефонах тощо), телекомунікаційних мережах, електронних системах, такий вид обшуку є дієвим інструментом виявлення джерел доказової та орієнтуючої інформації. Сьогодні у деяких країнах світу існує практика проведення дистанційного обшуку. Зокрема, у США може проводитися дистанційний доступ до комп’ютерів, інших технічних пристроїв для пошуку на електронних носіях інформації або її вилучення чи копіювання, яка зберігається в електронному вигляді [2]. Аргументацією необхідності таких обшуків є те, що злочинці все частіше приховують своє місце знаходження, використовуючи анонімайзери та мережу Tor. Отже, проникнення до комп’ютера підозрюваного є єдиною можливістю встановити його особу та зібрати докази [3] Федеральна поліція Німеччини застосовує спеціальне програмне забезпечення для доступу та контролю за мобільними пристроями та комп’ютерами [4]. Вказаний правоохоронний орган Німеччини використовує троянський вірус для отримання інформації, яка зберігається на планшетах, смартфонах та комп’ютерах. Зазначене програмне забезпечення дозволяє відслідковувати чати та розмови користувачів на їх пристроях до того, як вони будуть зашифровані такими месенджерами, як Telegram, WhatsApp тощо [5]. Законодавство України містить схожу норму щодо дистанційного обстеження інформаційних систем. У ст. 264 КПК України «Зняття інформації з електронних інформаційних систем» встановлюється, що пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування. Не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов’язаний з подоланням системи логічного захисту [6]. Якщо на своєму домашньому комп’ютері власник не встановив ніяких обмежень у доступі через набрання на клавіатурі 205 логіну і паролю, то чи може це вважатися відсутністю обмеження або необхідністю подолання системи логічного захисту? У ст. 1 КПК України зазначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Ст. 9 КПК України визначає, що у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Парламент України у 2005 році прийняв Закон України «Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність» [7]. У п. 1 ст. 19 Конвенції визначається, що кожна сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для надання повноважень своїм компетентним органам для обшуку або подібного доступу до: a) комп’ютерної системи або її частини і комп’ютерних даних, які зберігаються в ній; b) комп’ютерного носія інформації, на якому можуть зберігатися комп’ютерні дані на її території. Зазначені норми суперечать положенням ст. 264 КПК України, де встановлено обов’язковість визначення в ухвалі слідчого судді ідентифікаційних ознак електронної інформаційної системи, до якої здійснюється доступ, адже згідно із п. 2 ст. 19 Конвенції, якщо під час доступу до конкретної комп’ютерної системи отримують інформацію, що дані, які розшукуються, зберігаються у іншій комп’ютерній системі чи її частині і до таких даних можна здійснити законний доступ з першої системи чи вони є доступними першій системі, такі компетентні органи мають право терміново поширити обшук або подібний доступ на іншу систему. Враховуючи те, що законодавство України є одним із видів джерел методик розслідування кримінальних правопорушень, врегулювання зазначених протиріч через внесення однозначних формулювань у відповідні статті КПК України або надання роз’яснень щодо тлумачення вказаних норм, практики їхнього застосування Верховним Судом, допоможе розробити більш дієві та ефективні криміналістичні методики розслідування кримінальних правопорушень. |