ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Список використаних джерел 1. Інтернет-ресурс: https://habr.com/ru/company/beeline/blog/133388/ 2. Інтернет-ресурс: https://www.iphones.ru/iNotes/sekrety-sim- karty-o-kotoryh-vy-ne-znali-06-16-2019 3. Інтернет-ресурс: https://habr.com/ru/news/t/453504/ 4. Інтернет-ресурс: https://ru.c.mi.com/forum.php?mod=viewthread&tid=1861816&extra= page%3D1 214 Лісогор Віталій Григорович, доцент кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент КРИМІНАЛІСТИЧНА ПІДГОТОВКА ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД Важливою складовою у підготовці працівників поліції є оволодіння знаннями й навичками з різних дисциплін, які входять до навчальних програм. Однією з таких дисциплін є криміналістика. У цьому аспекті цікавим є міжнародний досвід. Австрія. Академія безпеки Австрії. В академії передбачено спеціальні тренінги з розслідування кримінальних злочинів. Естонія. Естонська академія наук безпеки. До модулів професійної та спеціалізованої підготовки, які входять до навчальної програми для поліцейських, належать «Кримінальне провадження і практика», а також «Кримінальна поліція» (з акцентом на розслідуванні серйозних злочинів). В академії є криміналістична аудиторія. Канада. Коледж поліції Торонто. Одним із відділень коледжу є відділення слідчої діяльності. Коледж поліції Канади (м. Оттава). Має відділення слідчої діяльності. Серед освітніх напрямів є «Криміналістична ідентифікація», «Методика розслідування злочинів», «Розслідування високотехнологічних злочинів» (має модуль «Цифрова криміналістика»). Серед розділів навчальної програми є розділ, що має назву «Слідчі дії». Атлантична поліцейська академія коледжу «Holland». До програм правоохоронного спрямування належить «Шериф та фахівець з охорони публічного порядку та безпеки». До переліку навчальних курсів належать «Збір доказів та проведення окремих слідчих дій». Школа криміналістики університету Монреаля. Серед навчальних дисциплін, що входять до програми, є криміналістика. Латвія. Коледж державної поліції Латвії. Серед дисциплін, які вивчають курсанти у коледжі, є «Основи криміналістики». При цьому до компонентів підсумкового екзамену належить криміналістика (практика). Нідерланди. Поліцейська академія. Кожен офіцер поліції Нідерландів може стати слідчим. Необхідно пройти конкурсний відбір і курс підготовки. Спеціалізований курс підготовки слідчих включає у тому числі й розслідування. Німеччина. Університет прикладних наук поліції федеральної землі Бранденбург. До предметів, які входять до навчальних програм, належать «Поліцейське фотографування» і «Криміналістика». Вища школа поліції Німеччини має спеціальні навчальні кабінети, орієнтовані на підготовку з питань криміналістики та ведення слідства. 215 Польща. Вища школа поліції в м. Щитно. Криміналістика належить до основних напрямів навчання. В навчальному закладі є лабораторія криміналістичного аналізу; криміналістична лабораторія – використовується для викладання курсантам матеріалу, пов’язаного з пошуком, безпекою та аналізом цифрових доказів; лабораторія криміналістичної біології – використовується для вивчення криміналістичної біології; лабораторія криміналістичних пасток – використовується для розроблення напряму навчання, пов’язаного з методами протидії та боротьби зі злочинами з використанням криміналістичних пасток. Також у вищій школі є спеціальні навчальні кабінети, орієнтовані на підготовку з питань криміналістики та ведення слідства. США. Поліцейська академія Х’юстона. Серед переліку дисциплін, що входять до навчальної програми, є «Кримінальні розслідування». Методи навчання передбачають практичні аудиторні заняття (рольові ігри, аналіз практичних ситуацій тощо). Хорватія. Поліцейська академія Хорватії. До основних предметів належать: «Розпізнавання і встановлення осіб», «Проведення розшукових дій» і «Охорона місця вчинення злочину». Чехія. Серед тематичних галузей бакалаврської та магістерської програм «Модулю освітніх програм університетів у галузі безпеки Чеської Республіки» за спеціальністю «Внутрішня безпека та громадський порядок» є криміналістика. Поліцейська академія Чеської Республіки. Спеціальність «Управління поліцією та криміналістика». Чорногорія. Поліцейська академія Чорногорії. «Криміналістика» та «Криміналістична медицина та надання першої домедичної допомоги» належать до основних предметів, якими мають оволодіти курсанти. Японія. Національне поліцейське агентство. Співробітники поліції проходять, у міру необхідності, спеціалізовану підготовку з криміналістики. Національна академія поліції Японії. До організаційної структури академії належить дивізіон (у нашому розумінні – подібно до кафедри) кримінальних розслідувань. Список використаних джерел 1. Системи освіти та підготовки поліції в регіоні ОБСЄ / Хатія Деканоідзе, Мадлен Хелашвілі : Київ, 2018. 164 с. 2. Бугайчук К. Л. Підготовка працівників поліції у зарубіжних країнах : інформ.-практ. довід. : ч. 1 / К. Л. Бугайчук; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. Харків : ХНУВС, 2021. 140 с. 216 Літвін Людмила Юріївна, доцент кафедри теорії права та кримінально- процесуальної діяльності Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького, кандидат юридичних наук, доцент; Літвін Юрій Іванович, старший науковий співробітник науково- дослідного відділу Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького, кандидат юридичних наук, доцент ДЕЯКІ ПИТАННЯ СИСТЕМИ КРИМІНАЛІСТИКИ ТА ШЛЯХІВ ЇХ ВИРІШЕННЯ Практика охорони та захисту державного кордону України свідчить про надзвичайно високий рівень його загроз (Біла книга – 2020. ДПСУ). Актуалізація сучасних загроз територіальної цілісності нашої держави та недоторканості її державного кордону викликає необхідність пошуку та впровадження нових підходів щодо їх мінімізації. Низка наукових досліджень свідчить, що значку роль у цьому відіграють досягнення криміналістики та їх запровадження у практику протидії злочинності на державному кордоні. У тезах викладена спроба стисло окреслити наше бачення окремих аспектів щодо стану та подальших напрямів розвитку криміналістики, яке диференційоване у залежності від тих дискусій, що точаться серед вчених криміналістів, а також ‒ відношення до окремих їх положень, та визначення впливу криміналістичних знань на вдосконалення ефективності системи заходів охорони державного кордону України. 1. Що стосується системи криміналістики. Дискусії щодо системи криміналістики за понад ста років її існування з різною інтенсивністю постійно мали місце. Навіть Г.Грос пропонував її різну структуру. У чому вбачається проблема існування існуючої на теперішній час чотирьох членної структури? На нашу думку – це «модернізація» злочинної діяльності, а також виникнення нових теорій, які обумовлені розвитком досягнень науки і техніки. Вказані теорії у зв’язку з їх автономністю потребують самостійного існування. Розкриття і розслідування забезпечують окремі криміналістичні методики, в яких решта розділів криміналістики реалізується при розслідуванні конкретних злочинних проявів, визначених як такими КК України. Таким чином, перших три абстрагованих розділи криміналістики працюють на четвертий. Тобто, незалежно від визнання чи невизнання існування Загальної та Особливої частини криміналістики, у дійсності вони існують. Так само як існує, і це ніким не заперечується, Загальна та Особлива частини кримінального процесуального законодавства, хоча у КПК УРСР та КПК України вони в 217 окремі частини не виділялись. У кращій ситуації знаходиться кримінальне законодавство, так як у КК України виділена його Загальна та Особлива частини. У структурі кримінального та кримінального процесуального законодавства спільним є те, що інститути Загальних частин «працюють» на Особливі. При цьому аналогія у криміналістиці очевидна ‒ криміналістичні знання (рекомендації) її перших трьох частин «працюють» на четверту криміналістичну методику. Визнання цієї парадигми сприяє наступному: мінімізує проблеми щодо розміщення певної нової теорії у відповідну частину; надасть можливість виокремити у самостійні розділи Загальної частини, виділивши їх із існуючих, зокрема, організацію і планування розслідування із тактики слідчих (розшукових) дій та ін. Не зовсім погоджуємось із змістом Загальної частини, однак підтримуємо думку В.В. Тіщенко («Система криминалистики: история и современное состояние»), що система криміналістики має включати Загальну та Особливу частини. На думку Г. А. Матусовського, оптимальною є побудова двочленної системи криміналістики (загальна й особлива частини). В. А. Журавель зазначає, що головними ознаками придатності системи слід вважати логічність розташування наукових знань і відношення між її елементами. Якщо буде визнано, що тільки певна модель – чотирьохелементна чи двохелементна здатна забезпечити реалізацію змістовних, функціональних, субординаційних, координаційних зв’язків між її елементами, то саме цю модель доцільно визнати оптимальною за таких умов. Як відзначає у своїй докторській дисертації В.В.Юсупов – «… нині більшість криміналістів України виокремлює в системі криміналістики чотири елементи (розділи), серед яких: 1) теоретичні основи; 2) криміналістична техніка; 3) криміналістична тактика; 4) криміналістична методика. Деякі вчені обстоюють доцільність виокремлення більшої кількості розділів системи криміналістичної науки або повернення до двохелементної системи (загальна й особлива частини), про що зазначає В. А. Журавель». На думку В.В. Юсупова, система науки криміналістики має містити два розділи, присвячені знанням про злочинну діяльність і знанням про діяльність з розслідування, запобігання злочинам та їх судового розгляду та систему науки криміналістики доцільно визначити так: І. Загальна частина. Загальнотеоретичні положення криміналістики: 1.Предмет, система і завдання криміналістики. 2. Історія криміналістики. 3. Становлення та розвиток криміналістичних теорій. 4. Методологічні засади криміналістики. 5. Криміналістична ідентифікація і діагностика. ІІ. Особлива частина: 1. Криміналістична техніка. 2. Криміналістична тактика. 3. Криміналістична методика (В.В. Юсупов, дис.с. 189). Погоджуючись із тим, що криміналістика має складатись із двох розділів, на нашу думку її Особлива частина має включати лише криміналістичну методику (методику розслідування окремих видів злочинів). Решта розділів криміналістики, які забезпечують розслідування усіх (кількох видів злочинів, повинні включатись до Загальної частини. Своє бачення щодо структури криміналістики висловлює при опонуванні докторської 218 дисертації В.В. Юсупова В.Ю. Шепітько, який зазначає, що «… важко погодитись із дисертантом у тому, що криміналістика має складатися із двох частин: загальної та особливої. Це доволі застарілий підхід до структури криміналістики і не відображає реальний стан речей. Більш справедливим, на наше переконання, є виокремлення в системі криміналістики загальної і окремих теорій.» (відгук офіційного опонента с. 9). Таким чином, викладене свідчить, що дискусія щодо системи криміналістики на теперішній час себе не вичерпала. Ми не вважаємо, що наша точка зору щодо даного питання є незаперечною, однак у ній викладено прагнення щодо вдосконалення науки криміналістики, значення якої у протидії злочинності важко переоцінити. 2. Криміналістика та охорона державного кордону. Не дивлячись на те, що КПК України (2012 р.) виключив органи ДПСУ з числа суб’єктів, що здійснюють розслідування у формі дізнання у справах про порушення державного кордону, їх криміналістичне забезпечення відіграє все рівно важливу роль. Про це свідчить практика охорони державного кордону, а також ‒ низка дисертаційних досліджень (М.В.Балан, Є.П.Бєгалов, Л.Ю.Капітанчук, Г.В. Мельник, А.З.Сорока та ін.). Сучасна система захисту недоторканності державного кордону України становить собою складний комплекс політичних, військових, правоохоронних, економічних, санітарних та інших заходів, який містить нормативно- правове забезпечення та діяльність відповідних суб’єктів щодо його реалізації. Криміналістичний аспект у системі заходів протидії порушенням державного кордону України займає важливе місце як невід’ємний елемент забезпечення діяльності суб’єктів правоохоронної діяльності, що спрямована на виявлення, розслідування та профілактику злочинів. «Криміналістика усією своєю плоттю та кров’ю органічно пов’язана з практикою виявлення та розслідування злочинів» (М.Ш.Махтаєв). Виявлення ознак порушення державного кордону (незаконного переправлення осіб через ДКУ/незаконного перетинання ДКУ/використання завідомо підроблених документів при перетинанні ДКУ) здійснюється під час виконання основних напрямів службової діяльності органів ДПСУ таких як: прикордонна служба; прикордонний контроль; оперативно-розшукова; адміністративно-юрисдикційна; кримінально-процесуальна; розвідувальна, інформаційно-аналітична; прикордонно-представницька. Особливістю такої діяльності є безпосереднє виявлення не певного виду правопорушень, а їх ознак, аналіз яких визначає вид правопорушення, його віднесення до відповідної галузі законодавства та – кваліфікацію. Вказана діяльність, що знаходиться за межами кримінально-процесуальної також потребує належного системного криміналістичного забезпечення, що прямо впливає на її ефективність. А тому виникає питання, яке місце у системі криміналістики займають криміналістичні знання, що забезпечують органи ДПСУ, та інші суб’єкти, що виконують функцію виявлення ознак злочинної діяльності та її попередження ( у т.ч. наприклад, відповідні 219 органи пенітенціарної системи та ін..), не являючись суб’єктами розслідування (крім виконання письмових доручень слідчого/прокурора на проведення С(Р)Д/НС(Р)Д? На нашу думку, у запропонованій Загальній частині системи криміналістики доцільно визначити підрозділ «Виявлення ознак злочинної діяльності», який включав би диференційовані (за видами суб’єктів) систематизовані криміналістичні знання, що забезпечують виявлення ознак злочинної діяльності, що посягає на різні сфери суспільних відносин, та здійснюється суб’єктами, що не являються органами розслідування. Один із таких підрозділів може мати назву «Прикордонна криміналістика». Таким чином, розрізнені криміналістичні знання щодо діяльності суб’єктів та їх систематизація, сприятимуть в умовах нової парадигми кримінального процесуального законодавства підвищенню ефективності протидії злочинності. Мировська Анна Всеволодівна, професор кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент; Курята Леонід Леонідович, здобувач кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ СЛІДОВА КАРТИНА ШАХРАЙСТВА, ВЧИНЕНОГО ПІД ПРИВОДОМ ПРОПОВІДУВАННЯ ВІРОВЧЕНЬ І ВИКОНАННЯ РЕЛІГІЙНИХ ОБРЯДІВ До питання віднесення до структури криміналістичної характеристики злочину такого елементу як «слідова картина» існує безліч різноманітних підходів. Більшість вчених вважає, що вказаний елемент є чи не найбільш інформативним з точки зору процесу розслідування. Ми погоджуємось із даним твердженням, оскільки кримінальне правопорушення в загальному вигляді являє собою певну діяльність суб’єкта по досягненню визначеної мети, а будь-яка дія або діяльність не можлива без виникнення матеріального відображення, що супроводжується змінами у матеріальному середовищі. З метою визначення типової слідової картини, притаманної досліджуваному виду шахрайства, пропонуємо розглянути міркування вчених щодо змістового наповнення вказаної категорії криміналістичної характеристики злочину відносно інших різновидів шахрайства Зокрема, О. Л. Мусієнко пропонує поділяти сліди шахрайства на матеріальні (матеріально-фіксовані; предмети та речі, залишені шахраями на місці події; документи; сліди на предметах; сліди на злочинцеві; мікросліди; одорологічні сліди) та ідеальні (уявні образи, що залишилися у пам’яті свідків та потерпілих) [1, с. 12]. 220 Досліджуючи проблематику розслідування шахрайських дій, Т. П. Пазинич, акцентувала увагу, що сліди злочину залишаються, перш за все, у пам’яті потерпілого та його оточення. Але якщо злочинець заволодів цінними речами або використовував матеріальні засоби для введення в оману, то вони також виступають речовими доказами [2, с.14]. Н. В. Павлова, описуючи комплекс типових слідів, які відображають характер шахрайств, пов’язаних із відчуженням житла, зазначає, що вони завжди відбиваються в різного роду документах, пов’язаних з оформленням угоди про відчуження. Крім того, на думку науковиці велику цінність мають і сліди-предмети: залишені злочинцем записи; рекламні оголошення; печатки і штампи, за допомогою яких підроблялися документи; незаповнені бланки документів, необхідних для укладення угод; викрадені та підроблені документи громадян тощо. Щодо ідеальних слідів у вигляді уявного образу шахрая, то вони найчастіше формуються у потерпілих, оскільки останні контактують зі злочинцем упродовж тривалого часу [3, с.11]. Водночас, Т. В. Охрімчук, сліди шахрайства з фінансовими ресурсами, розглядає у двох напрямах: як особливості матеріальної шкоди, спричиненої вчиненням злочину та як особливості механізму слідоутворення та змісту слідів (інформації),а також зазначає, що для слідової картини злочину, передбаченого ст. 222 КК України, характерним є наявність матеріальних та ідеальних джерел інформації [4, с. 21]. Вивчення механізму вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами, дозволило О. В. Курману систематизувати типові сліди шахрайства, що містяться у документах за наступними групами: 1) сліди вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами, які характеризують фінансово-господарську сторону діяльності підприємства (організації), що перевіряється; 2) сліди, які утворюються на стадії створення та реєстрації суб’єкта господарської діяльності для використання його із злочинною метою; 3) сліди, що характеризують адміністративно-управлінську сторону діяльності суб’єкта господарської діяльності; 4) сліди, які утворюються на стадії оформлення позики у кредитно-фінансовій установі; 5) сліди які вказують на підлог документів, використаних при одержанні фінансових ресурсів [5, с. 167]. Дехтярьов Є. В., опрацювавши теоретичні та практичні аспекти виникнення матеріальних та ідеальних слідів вчинення шахрайства, прийшов до висновку, що основна доказова функція під час розслідування шахрайств у сфері виконання фінансово-господарських зобов’язань, належить документам, що містять ознаки інтелектуальної підробки [6, с. 12]. Проаналізувавши наукові праці щодо проблем формування та пошуку нових шляхів отримання слідової інформації на місці вчинення злочину, а також дослідження безпосередньо присвячені актуальним аспектам розслідування та протидії шахрайствам, ми 221 дійшли висновків, що для шахрайств, вчинених під приводом проповідування віровчень та виконання релігійних обрядів притаманні наступні категорії слідової інформації: – психофізіологічні відображення, зафіксовані у пам’яті людини під час сприйняття нею подій та явищ, відтворення яких відбувається у процесі проведення вербальних слідчих (розшукових) дій. – цифрові (інформаційні, віртуальні) – сліди, зафіксовані на цифрових носіях, електронних і схожих на них пристроїв, які містять релевантну інформацію про подію шахрайства та причетних до нього осіб. – матеріальні – зміни у матеріальному середовищу, які відбувались внаслідок підготовки, безпосереднього вчинення шахрайства, а також його приховування. Варто звернути увагу, що запропонована нами послідовність не випадкова, оскільки вибудувана на підставі типової ймовірності отримання певної категорії слідів, їх криміналістичної значущості та наповненості фактами, які матимуть важливе доказове або орієнтуюче значення у процесі розслідування. Крім того встановлено, що типовими безпосередніми слідами шахрайств, вчинених під приводом проповідування віровчень та виконання релігійних обрядів є: матеріальні цінності, які належать потерпілому та якими заволоділи шахраї – 36 %; матеріальні сліди людини (відбитки рук, ніг, дерматогліфічні сліди шкірного покриву, одорологічні (запахові) сліди, біологічні сліди, тощо) – 17 %; документи, які визначають: організаційно-правовий статус релігійного угруповування (свідоцтва, ліцензії, тощо); фінансово-бухгалтерський облік релігійного угруповування; банківські документи (документи, що засвідчують наявність поточних рахунків та рух по ним, платіжні доручення, тощо) – 32 %; фото та відео носії інформації – 34 %; електронні документи – 15 %; електронні носії даних (флешки, компакт-диски, зовнішні вінчестери; мережеві маршрутизатори; системи відеоспостереження) – 24 %. Слід звернути увагу, що утворення матеріальних слідів під час вчинення шахрайських дій має місце завжди, але утворенні сліди, в більшості випадків визначають або підтверджують лише факт взаємодії потерпілої особи з шахраєм. Здебільшого, використання такої слідової інформації, зумовлюється лише орієнтуючим або взагалі суто інформативним значенням для слідчого. Попри той факт, що типовий перелік матеріальних слідів, притаманних шахрайству дещо відрізняється, не тільки змістом, від такого ж переліку типових слідів, які притаманні іншим майновим злочинами, а і відсотковими показниками щодо можливості їх виявлення та використання у кримінальному провадженні, це в жодному разі не применшує їх важливості та вагомості для вирішення питань повноти та всебічності процесу розслідування. |