ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Список використаних джерел 1. Старко О. Злочини проти життя та здоров’я особи: кількісно-якісні показники за 2013-2019 рр: 1. Історико-правовий часопис. – 2020. 2. Бесчастний В. Криміналогічний аналіз стану злочинності в Україні: 2. Підприємство, господарство і право Кримінологія. – 2017. – №1. 3. Шум С. С. Стан насильницької злочинності в Україні: «Право та державне управління». – 2021. 4. Фурман Я. В., Юсупов В. В., Котляренко Л. Т., Дмитрук Р. С.: Особливості збирання у досудовому провадженні біологічних слідів людини: Київ: Національна академія внутрішніх справ, 2016. 5. Про судову експертизу. Закон України. Голос України офіційне видання від 21.04.1994. 230 Музика Олександр Миколайович, старший судовий експерт відділу судової експертизи (м. Мелітополь) Запорізького науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ НА ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НЕЗАКОННОЮ ВИРУБКОЮ ЛІСУ ТА ПОЛЕЗАХИСНИХ ЛІСОВИХ СМУГ Протягом останнього часу на території України спостерігається збільшення злочинів пов’язаних із знищенням та пошкодженням полезахисних лісових смуг і незаконного вирубування лісових насаджень, особливо у сільській місцевості та районах з лісовими масивами. Лісове господарство України є важливою складовою економіки та принципово вагомим з екологічної точки зору національним ресурсом. Аналіз статистичних даних і численних публікацій у засобах масової інформації свідчить, що на сьогодні українські ліси активно потерпають від злочинних посягань. Одним із найбільш розповсюджених кримінальних правопорушень, які складають питому вагу цих екологічних злочинів, є незаконна порубка лісу [4]. Під час незаконної порубки лісу взаємодія злочинця з навколишнім середовищем відбувається протягом тривалого часу, що створює сприятливі умови для залишення ним значної кількості слідів своєї діяльності. За виявленими слідами має бути призначено різноманітні судові експертизи, висновки яких, об’єднані в єдиний комплекс, дадуть змогу уточнити наявні слідчі версії, уявити більш чітку картину події, що сталася, встановити осіб, які вчинили цей злочин [4]. Вивчення криміналістичної літератури, узагальнення та аналіз кримінальних проваджень за фактами умисного знищення та пошкодження полезахисних лісових смуг і незаконного вирубування лісових насаджень, дозволяє стверджувати, що центральне місце серед комплексу експертиз які призначаються до науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів МВС України, під час розслідування цієї категорії злочинів посідають трасологічні дослідження. Тобто, вид судової експертизи, об’єктами якої є сліди- відображення взаємодії одного з одним що проявляються у зміні зовнішньої будови різних об’єктів. Залучення експерта вимагає з боку сторони кримінального провадження, що його ініціює, відповідної підготовки, а результати експертного дослідження багато в чому визначаються якістю проведення інших слідчих (розшукових) дій з виявлення й вилучення речових доказів та отримання зразків для порівняльного дослідження. Під час вчинення злочинів пов’язаних з незаконною вирубкою лісу та полезахисних лісових смуг, для спилювання дерев зазвичай використовують різноманітні знаряддя (інструменти), зокрема ручні 231 пили, бензопили, електропили та сокири тощо. Відтак, найбільш поширеними об’єктами трасологічних досліджень у межах даних проваджень стають сліди, утворені вищезазначеними знаряддями. Під час таких досліджень перед експертом можуть бути поставлені питання щодо способу розділення деревини і типу використаного знаряддя а саме: – який механізм утворення слідів (розріз, розруб, розпил, злам); – до якого виду, типу належить знаряддя, яким залишені сліди? – одним чи декількома знаряддями утворені сліди?; – якими частинами знаряддя утворені сліди?; – які форма, розмір знаряддя, сліди якого залишені на об’єкті?; – який крок зубів ножівкового полотна?; – яка ширина полотнини і розведення ножівкового полотна?; – чи не утворені дані сліди знаряддями (інструментами), наданими на експертизу?; Окрім цього в багатьох випадках виникає необхідність проведення досліджень зі встановлення цілого за частинами, а саме: – тотожності зразків деревини, вилучених в ході проведення слідчо-оперативних дій з транспортних засобів, домоволодінь, пилорам, сховищ зі зразками пнів (порубкових залишків, колод) з місць незаконного вирубання та випилювання дерев. У межах експертизи цілого за частинами під час дослідження можуть вирішуватись наступні питання: – чи становили частини стовбуру дерева, вилучені в ході огляду (обшуку) єдине ціле з порівняльними спілами верхніх частин пнів, вилучених в ході огляду місця події? – який механізм відокремлення фрагмента стовбура дерева? Результати дослідження слідів розпилу деревини значною мірою залежать від дій оперативних і слідчих працівників під час огляду місця події, у тому числі ретельного вивчення наявних слідів, їх вилучення та надання на дослідження. При цьому потрібно пам’ятати, що розпил іноді супроводжують й інші сліди (наприклад, від удару, натиску), які допомагають у пошуку основних слідів розпилу [5,6]. Загалом на результати криміналістичного дослідження суттєво можуть впливати такі чинники: – точність фіксування обстановки місця події і обставин вилучення частин деревини зі слідами розпилу; – точність і повнота опису слідів розпилу із зазначенням їх форми та розмірів; – надання на дослідження слідів розпилу у повному обсязі, а не обмеженої їх частини; – надання у розпорядження експерта протоколу огляду місця події або його копії, а також фотозображень місця події, слідів розпилу тощо, які відображають розташування слідів розпилу; – відповідні упаковка та умови зберігання речових доказів, які не приведуть до зміни властивостей деревини [3]. 232 Оскільки об’єкти злочинів пов’язаних зі знищенням та пошкодженням полезахисних лісових смуг і незаконного вирубування лісових насаджень локалізуються поза межами населених пунктів, а викрадена деревина має значні вагу та об’єми, злочинці для переміщення та транспортування викраденого використовують різноманітні транспортні засоби. Крім того, на місці злочину часто утворюються та виявляються сліди взуття. Питання стосовно слідів залишених взуттям та транспортними засобами також вирішуються у межах трасологічних досліджень. Отже, результати трасологічних досліджень дозволяють однозначно відповісти на запитання, винесені на вирішення експертного дослідження, що зміцнить доказову базу і сприятиме розкриттю та розслідуванню злочинів у сфері лісовикористання та захисту тваринного світу. Професіоналізм і кропітка праця експертів допомагає слідству отримати беззаперечні докази в скоєнні злочинів та дозволили своєчасно прийняти законні, вмотивовані і об’єктивні процесуальні рішення у кримінальних провадженнях для притягнення до відповідальності винних осіб. Список використаних джерел 1. Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 р. № 4038 – ХII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 (дата звернення: 08.11.2021). 2. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень: Затв. Наказом Мін’юсту України № 53/5 від 08.10.1998 . URL http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0705- 98/page3 3. Методика встановлення цілого за частинами. Експертна спеціальність 4.2 «Дослідження знарядь, агрегатів та інструментів і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами» – Київ 2015. Реєстраційний код згідно з Реєстром методик проведення судових експертиз – 4.2.35. 4. Жерновой М.В. Виды судебных экспертиз при расследовании незаконных рубок лесных насаждений [Електронний ресурс] / Жерновой М.В., Васильева М.А., ISSN 2524-0323. Вісник ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. 2016. № 4 (76) 240 Хомик Э.В. – URL: http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/legal-and-politicalscience/criminal- law-and-criminology/2419-zhernovoi-mv-vasileva-ma-homik-ev. 5. Бухонський С.О., Експертне дослідження розподілу частин деревини // Криміналістичний вісник : наук. практ. зб. / [голов. ред. В.В. Чернєй] / ДНДЕКЦ МВС України; НАВС. – К. : ПК «Типографія від «А» до «Я», 2014. – № 2 (22). – с. 172-177. 6. Пророков И.И. Криминалистическая експертиза следов (трасологические исследования) – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1980 год. 233 Негребецький Владислав Валерійович, доцент кафедри криміналістики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, кандидат юридичних наук, доцент СУЧАСНІ МЕТОДИ БІОМЕТРИЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ НА СЛУЖБІ КРИМІНАЛІСТИКИ На сьогодні біометричні системи достатньо широко використовуються в різних сферах життя людини. Завдяки автоматизації та швидкості роботи розпізнавання особи біометричні технології є дуже корисними в будь-якій галузі діяльності людини, де необхідно перевірити і підтвердити особу за її біометричними характеристиками. Відповідно й у криміналістиці застосування біометричних технологій теж набирає оберти. Так, широке поширення набули автоматизовані дактилоскопічні ідентифікаційні системи (АДІС), що використовуються в кримінальній реєстрації. Наприклад, у Харкові в 2002 році була введена в експлуатацію АДІС «Дакто-2000» [1, c. 142]. Перевага такої системи, стало очевидним, коли в період із серпня 2002 р. по березень 2010 р. завдяки використанню цієї системи було встановлено 988 осіб, причетних до нерозкритих злочинів, установлені особи 629 невпізнаних трупів, 164 випадку приховання особами своїх анкетних даних, об’єднано 27 кримінальних проваджень. Взагалі в експертній службі МВС України за роки існування функціонувало біля 10 різних видів і версій АДІС («Папилон», «Дактомат», «Монна Ліза», «Сонда», «Сонда+», «DEX», «УкрDEX» та ін.) [2, c. 1081]. В 2017 році Уряд України затвердив Положення про національну систему біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства [3]. Документом визначено, що це автоматизована система, створена в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, за допомогою якої забезпечується встановлення особи іноземця та особи без громадянства, які в’їжджають в Україну, виїжджають з України, здійснення контролю за додержанням ними правил перебування на території нашої держави. Система фіксації біометричних даних має посилити безпеку перетинання кордону, запобігти в’їзду в країну небажаних елементів, удосконалити та прискорити прикордонний контроль. Інформація з цієї системи передаватиметься до Національної системи верифікації та ідентифікації громадян України, іноземних держав та осіб без громадянства, що й слугуватиме посиленню безпекового чинника. Ідея створення біометричних систем була пов’язана з необхідністю створення систем безпеки до стратегічних об’єктів. Така технологія потрібна для того, щоб в автоматичному режимі розпізнати конкретну особу, якій у випадку підтвердження особи буде наданий 234 доступ до об’єкта [4, c. 39]. Таким чином, біометрична технологія – це методи й засоби автоматичної ідентифікації й підтвердження особи людини, засновані на фізіологічних або поведінкових характеристиках . Для того, щоб технологія була біометричною, необхідно, щоб вона була придатна для використання автоматизованими засобами, тобто без участі людини − контролера. Розпізнавання повинне відбуватися швидко в реальному часі. На Україні компанією Техносерв Украина ще в 2011 році було запропоновано «Каскад-Потік» – система автоматичної ідентифікації особи по відеозображенню обличчя в потоці людей, що дозволяє виконувати пошук на транспортних об’єктах, в місцях масового скупчення людей і в пунктах пропуску [5]. Столичне комунальне підприємство «Інформатіка» проводить тестування нового аналітичного модуля відеоспостереження в рамках проекту «Безпечне місто» (Kyiv Smart Safe City) [6]. Унікальний модуль дозволяє шукати злочинців не тільки завдяки спеціалізованим камерам розпізнавання особи. Він фіксує зображення з будь-якої камери, установленої в рамках мережі й порівнює їх з наявною базою правопорушників. Якщо система виявляє подібність, оператор відразу одержує тривожний сигнал. Отже, правоохоронці зможуть швидше відслідковувати небезпечних злочинців. До складу нового аналітичного модуля розпізнавання осіб входить аналітична система й база даних, що полягає зі списку розшукуваних людей. Ще однієї важливою передумовою розвитку й використання біометричних систем у криміналістиці є підготовка кваліфікованих кадрів. Як правило, усі ці системи є високотехнологічними, тому необхідна відповідна підготовка персоналу. Список використаних джерел 1. Удовиченко О.А. Функціонування регіонального дактилоскопічного обліку в Науково-дослідному експертно- криміналістичному центрі при ГУМВС України в Харківській області. Криміналістичний вісник. 2010. №2. С. 140–144. 2. Хахановський В.Г. Автоматизація експертних дактилоскопічних досліджень. Форум права. 2011. № 1. С. 1078–1084. 3. Положення про національну систему біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Постанова Кабінету Міністрів України №1073 від 27.12.2017 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1073-2017- п#Text. (дата звернення 05.06.2021). 4. Мороз А.О. Біометричні технології ідентифікації людини: огляд систем. Математичні машини і системи. 2011. № 1. С. 39–45. 5. Каскад-Поток. URL: https://technoserv.com/img/kaskad/ kaskad_potok.pdf. 6. Kyiv Smart Safe city. URL: https://www.kyivsmartcity.com/kyiv- smart-safe-city. 235 Неня Олена Володимирівна, начальник першого науково-дослідного відділу науково-дослідної лабораторії криміналістичної та спеціальної техніки ДНДІ МВС України, кандидат юридичних наук; Березненко Наталія Михайлівна, провідний науковий співробітник другого науково-дослідного відділу науково- дослідної лабораторії криміналістичної та спеціальної техніки ДНДІ МВС України, кандидат технічних наук; Корнійко Станіслав Миколайович, науковий співробітник першого науково- дослідного відділу науково-дослідної лабораторії криміналістичної та спеціальної техніки ДНДІ МВС України ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ Євроінтеграційні процеси, що відбуваються зараз в Україні, зумовлюють необхідність ґрунтовного дослідження зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання експертної діяльності у сфері комп’ютерних технологій. Результати цього дослідження дають можливість визначити перспективи вдосконалення вітчизняного законодавства та відповідних адміністративних процедур [1, с. 270; 2, с. 12]. За результатами аналізу досвіду країн пострадянського простору, держав-членів ЄС, США, Великої Британії тощо визначено, що для кожної з цих країн характерна власна специфіка адміністративно-правового регулювання експертної діяльності у сфері комп’ютерних технологій. Водночас спільним є те, що в зарубіжних країнах в ході адміністративно-правового регулювання статусу експертів та процесу експертної діяльності широко використовуються ліцензування та акредитація експертних установ, професійна сертифікація (підтвердження компетенції) експертів, стандартизація (визначення єдиних алгоритмів) експертних процедур, валідація експертних методик тощо. Поширеною є практика прийняття міжнародних стандартів з питань експертної діяльності, а також у сфері обігу комп’ютерних технологій. В умовах глобалізації та стрімкого розвитку інформаційного суспільства адміністративно-правове регулювання створення, впровадження, використання й виведення з експлуатації комп’ютерних технологій (їх компонентів), зокрема, з використанням таких засобів, як сертифікація комп’ютерних технологій (як продукції), 236 стандартизація в галузі комп’ютерних технологій, оцінка відповідності (зокрема, в частині дотримання вимог щодо безпеки та безпечності комп’ютерних технологій) є одним з основних напрямів забезпечення інформаційно-технологічного суверенітету, а також необхідною передумовою для належної реалізації інших складових адміністративно-правового регулювання експертної діяльності у сфері комп’ютерних технологій. Комп’ютерні технології сьогодні є рушійною силою освіти й науки, в т. ч. використовуються в ході підвищення та підтвердження кваліфікації експертів, а також при здійсненні практично будь-яких експертиз, зокрема й експертиз комп’ютерних технологій. 27 червня 2019 року в ЄС набрав чинності новий Регламент 2019/881 «Про Агентство ЄС з кібербезпеки (ENISA) і сертифікацію з кібербезпеки інформаційних і комунікаційних технологій», більш відомий під назвою «Акт про кібербезпеку» (Cybersecurity Act), який посилює мандат Європейського агентства мереж та інформаційної безпеки (ENISA), встановлює рамки ЄС для сертифікації кібербезпеки продуктів, послуг і технологічних процесів інформатики та засобів зв’язку, підвищуючи безпеку онлайн-послуг і споживчих пристроїв [3]. Акт встановлює єдиний фреймворк сертифікації в сфері кібербезпеки для інформаційних і комунікаційних технологій (IT). Акт передбачає добровільну сертифікацію IT продуктів, послуг і процесів. Проте акти ЄС або держав-членів можуть визначати сфери, в яких сертифікація продуктів, послуг або процесів буде обов’язковою. Згодом Європейська Комісія має оцінити ефективність такого підходу і встановити обов’язковість сертифікації в певних сферах діяльності, але вже зараз зрозуміло, що незабаром сертифікація з кібербезпеки стане стандартом роботи в країнах ЄС [4]. Щодо України, то варто зазначити, що наразі «сертифікація комп’ютерів» стосується практично всіх обчислювальних машин, за винятком комплектуючих запчастин до них (коди УКТ ЗЕД засобів обчислювальної техніки: 8471; 8473; 8504 40; 9008 30 00 00). Сертифікація комп’ютерів була обов’язковою процедурою згідно з Переліком продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 №28. З 01.01.2018 Україна повністю перейшла до процедур підтвердження відповідності сертифікації продукції та послуг за Європейськими принципами, тож сертифікація проводиться на підставі результатів випробувань, які за своїм змістом фактично становлять експертні дослідження [5]. Крім того, у всьому світі, зокрема і в Україні, стрімко оцифровуються фінансові послуги та сфера внутрішньої безпеки (документи, що засвідчують особу, інформація з системи моніторингу та збору інформації, електронні запити у кримінальних справах тощо). Все це не тільки актуалізує проблему захисту персональних даних, а й уможливлює використання комп’ютерних технологій в організації 237 фінансових розкрадань, масових заворушень, терористичних актів, а також в управлінні збройними конфліктами. Активне використання зловмисниками методів соціальної інженерії та вразливостей, пов’язаних з використанням «Інтернету речей» [6], головна небезпека якого полягає в тому, що IT-системи створюють нові точки доступу для зловмисників, які оперують у кіберпросторі, – хакерів, кракерів тощо. При цьому, як пересічні громадяни, так і оператори об’єктів критичної інфраструктури й державні органи користуються іноземними операційними системами та антивірусними продуктами, що не сприяє забезпеченню кібербезпеки. У країні також використовується імпортне мережеве обладнання, яке може обслуговуватись зарубіжними розробниками дистанційно, а відтак в «потрібний» момент може бути виведено з ладу [7]. Саме тому суспільство сьогодні потребує надійних гарантій її стійкості до кібератак та інших критичних ситуацій, незалежно від того, чи спрямовані такі атаки проти державних органів, комерційних підприємств або фізичних осіб. Однією з таких гарантій, як бачимо, виступає сертифікація комп’ютерних технологій. Проте сама сертифікація ІТ-продукту, послуги або процесу виступає результатом їх дослідження й оцінки за допомогою спеціальних знань, тобто експертного дослідження. Експертна діяльність у сфері комп’ютерних технологій, аби забезпечити належний рівень дослідження, зокрема, на предмет відповідності вимогам кібербезпеки, вимогам наукової і технологічної новизни, а також на предмет вирішення завдань кримінального судочинства, підлягає адміністративно-правовому регулюванню, зокрема, за допомогою таких інструментів, як стандартизація, сертифікація, акредитація та валідація. В усіх випадках рівень державної ваги робіт із сертифікації комп’ютерних технологій, і так само адміністративного регулювання експертної діяльності у сфері комп’ютерних технологій пропорційний рівню залежності країни від технологій зарубіжного виробництва і розвитку нових методів інформаційного протиборства, комп’ютерної злочинності тощо, адже саме реалії сучасного світу – розвиток комп’ютерних технологій та необхідність забезпечення кібербезпеки – зумовлюють необхідність виокремлення експертної діяльності у сфері комп’ютерних технологій як самостійного предмета дослідження й адміністративно-правового регулювання, незалежно від того, мова йде про судові або ж про несудові експертизи комп’ютерних технологій. Міжнародний досвід в процесах організації та здійснення експертної діяльності показує, що існування вимог до акредитації та, відповідно, їхня реалізація сприяють розвитку методичного забезпечення завдяки диференціації проведених досліджень, з одного боку, а з іншого – ефективно сприяють кооперації при виконанні складних багато об’єктних експертиз, відкривають можливість інформаційного методичного обміну. 238 Не викликає заперечень й те, що сертифікація та валідація методичного забезпечення дадуть змогу з високою якістю вирішувати теоретичні та практичні завдання. При цьому мінімізуються можливі експертні помилки, підвищується ефективність використовуваних засобів і методів, знижуються матеріальні і тимчасові витрати на проведення досліджень і експертиз. Перспектива використання сертифікованих експертних методик, однотипні вимоги до експертів відповідних спеціальностей відкривають можливості досягнення порівнянних результатів при дослідженні тих самих об’єктів, а значить, підвищують об’єктивність і результативність проведених експертиз. |