ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Список використаних джерел 1. Hartwig B. The Benefits and Drawbacks of Automated Facial Recognition in Forensic Science / Ben Hartwig – URL: 293 https://www.technologynetworks.com/applied-sciences/articles/the-benefits- and-drawbacks-of-automated-facial-recognition-in-forensic-science-341401; 2. Статистичні данні Генеральної прокуратури України URL: https://old.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=114141&libid=100820&c=ed it&_c=fo#. 3. URL: https://gdpr-text.com/uk/ 4. URL: https://www.nytimes.com/2020/06/24/technology/facial- recognition-arrest.html 5. Центр демократії та верховенства права: Чи легально встановлювати на міських вулицях камери із системою розпізнавання облич? URL: https://cedem.org.ua/analytics/kamery-rozpiznavannya-oblych/. Ткач Павло Ігорович, старший судовий експерт сектору будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності відділу товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Одеського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ВИЗНАЧЕННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ НЕРУХОМОСТІ Нерухомість слугує базою для господарської діяльності та розвитку підприємств і організацій усіх форм власності. Саме через це процес формування ринку нерухомості в Україні характеризується бурхливим розвитком. Нерухомість є головним предметом дискусій та спорів під час приватизації державного і комунального майна, оренди та купівлі-продажу земельних ділянок, приміщень житлового та нежитлового секторів. З теоретичної точки зору нерухомість трактують як земельну ділянку з усім нерухомим майном, яке є як над нею так і під нею. Таке трактування категорії «нерухомість» є загальним, всеохоплюючим визначенням об’єкта нерухомості. Згідно законодавства України, зокрема Цивільного кодексу під нерухомістю розуміють земельні ділянки, а також об’єкти, що розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. Таким чином, головною особливістю нерухомості є її зв’язок із земельною ділянкою. Слід зазначити, що згідно вітчизняного законодавства до нерухомості відносять також об’єкти, що за своєю природою є рухомими: повітряні й морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти. Віднесення вказаних об’єктів до нерухомого майна пояснюється тим, що вони є дорогими і права на них підлягають державній реєстрації. Розглядатися як нерухоме майно може підприємство у вигляді єдиного майнового комплексу. До останнього включають всі види 294 його активів, а саме: земельні ділянки, і, споруди, будівлі, машини і устаткування, інвентар, запаси, засоби в розрахунках, нематеріальні активи та інші. За таких умов розуміння категорії «нерухомість» розширюється адже під нею розуміють цілісну систему об’єктів та відносин, а не окремий об’єкт. Однак, потрібно враховувати, що, машини і обладнання, яке розміщене у будівлях, а саме комунікаційні системи водопостачання, каналізації і т.п. вважається рухомим майном. При цьому, таке майно, одночасно, є невід’ємною складовою нерухомості. У цьому випадку існує перехід певного рухомого у нерухоме майно. Це вимагає при укладанні угоди, пов’язаної з об’єктом нерухомості детального опису всього рухомого майна, яке включене до нерухомого. Крім того, існує і зворотній процес під час якого певні види нерухомого майна переходять в рухоме майно. Прикладом може слугувати віднесення лісів та багаторічних насаджень, яке відповідно до визначення нерухомості є нерухомим майном, але заготовлений ліс вважається рухомим майном. До складу нерухомого майна відноситься, перш за все, земельна ділянка та земельні поліпшення. Вартість землі буде залежати від певних факторів, Серед них – її якісні характеристики, місце розташування, кон’юнктура ринку, правові обмеження збоку держави. Земля як об’єкт оцінювання є специфічним засобом виробництва, яка наділена певними характеристиками, які безпосередньо визначають її вартісну оцінку. Земля не є наслідком застосування минулої праці, розташування її змінити не можна, не можна замінити іншими засобами виробництва; не піддається зносу за умови правильного використання; має різну якість і специфічну корисність. За виключенням сільськогосподарського і лісового господарства, земля є просторовим базисом. На ній розміщені будинки, споруди, дороги і т.п., які створені людьми і, які не можливо перенести без заподіяння їм шкоди, знецінення та зміни призначення. Їх прийнято називати земельними поліпшеннями. Крім того, до земельних поліпшень згідно з Національним стандарт 2 «Оцінка нерухомого майна» відносять ще результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів тощо) [3]. До земельних поліпшень відносять: – будівлі – приміщення, які використовуються для перебування людей, розміщення машин і обладнання, іншого рухомого майна, збереження запасів, здійснення процесу виробництва тощо; – споруди – засоби, які призначені для здійснення спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо); – передавальні пристрої – засоби, які використовуються для виконання спеціальних функцій, пов’язаних з передаванням енергії, сигналів, інформації тощо виду на відстань. Це лінії електропередачі, зв’язку, теплові і газові мережі, трубопроводи, водопроводи тощо); 295 – об’єкти незавершених капітальних інвестицій – об’єкти незакінченого будівництва, які не введені в експлуатацію [2]. Матеріальні об’єкти, які розглядаються як земельні поліпшення також характеризуються певними особливостями: – тісно пов’язані з земельною ділянкою, їх не можна перемістити в якесь інше місце без заподіяння невиправної фізичної шкоди; – такі об’єкти зношуються; – в процесі їх вартісного оцінювання доцільним є використання таких узагальнюючих технічних характеристик, як: 1 квадратний метр площі, 1 погонний метр довжини, 1 кубічний метр обсягу і т. ін.; – у зв’язку з динамічністю розвитку ринку нерухомості, особливим є вплив дії закону попиту та пропозиції, що сприяє застосуванню середніх цін для оцінки аналогічних об’єктів. Таким чином, об’єкти нерухомості поділяються на земельні ділянки, що не містять земельних поліпшень, земельні ділянки, що містять земельні поліпшення, і земельні поліпшення. Для вивчення ринку необхідно детальніше класифікувати об’єкти нерухомості, виокремивши ті чи інші однорідні групи. У нормативно-правових актах, спеціальній літературі об’єкти нерухомості класифікують відповідно до фізичних ознак, юридичного статусу, призначення, місця розміщення, розміру, форми власності. Крім такого поділу, у складі об’єктів нерухомості виокремлюють і інші ознаки. Це дозволяє більш вдало досліджувати ринок нерухомості та сприяє полегшенні вибору та застосування різних методичних підходів та методів їх оцінювання. Розглянемо ті класифікаційні ознаки за якими об’єкти нерухомості структуруються найчастіше. Залежно від походження виділяють природні та штучні об’єкти нерухомості. До природних відносять земельні ділянки, надра, лісові масиви, багаторічні насадження. Штучними є житлові і не житлові приміщення. Залежно від характеру використання виокремлюють об’єкти нерухомості. Нерухомість, яка використовується з комерційною та виробничою метою: готелі, офісні приміщення, виробничі приміщення, склади, ресторани, магазини; об’єкти нерухомості, які використовуються для сільськогосподарських потреб: ферми, сади; суспільні будинки та споруди (лікувально-оздоровчі; навчально-виховні, культосвітні, адміністративні, інженерні споруди, передавальні пристрої [1]. Відповідно до мети використання виокремлюють: об’єкти нерухомості, які використовуються з метою ведення бізнесу; для проживання власника; як об’єкти інвестування; як об’єкти продажу. За формою власності виокремлюють об’єкти нерухомості, які перебувають у приватній, державній та муніципальній власності. Згідно до рівня спеціалізації існує спеціалізована нерухомість, тобто нерухомість, яку через специфічний характер майже не здають в оренду, не продають на відкритому ринку, за винятком тих випадків, 296 якщо об’єкти нерухомості є частиною реалізованого бізнесу. Інші об’єкти нерухомості, на які є попит на ринку і які використовуються з існуючою чи іншою аналогічною метою відносять до неспеціалізованої. За готовністю до експлуатації можна виокремити наступні групи об’єктів нерухомості: ті, що експлуатуються; ті, що потребують реконструкції або капітального ремонту; ті, будівництво яких не закінчене. Останні можуть бути згруповані на об’єкти, за якими ведуться роботи і на об’єкти, роботи на яких, з певних причин, припинені. Відповідно з можливістю відтворення у натуральній формі розглядають об’єкти нерухомості, які можна відтворити (будинки, споруди, багаторічні насадження) та об’єкти, які не можна відтворити (земля). Крім наведених класифікацій об’єктів нерухомості можна зустріти й інші типологічні характеристики нерухомості за іншими ознаками. Список використаних джерел 1. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12.07.2001 р. №2658-ІІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2658-14#Text. 2. Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1440-2003-%D0%BF#Text. 3. Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна»: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1442-2004-%D0%BF#Text. Фурман Ярослав Володимирович, старший науковий співробітник науково- дослідної лабораторії з проблем криміналістичного забезпечення та судової експертології навчально-наукового інституту № 2 Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник ВИКОРИСТАННЯ ДАКТИЛОСКОПІЧНИХ СКАНЕРІВ «KOJAK» ПІДРОЗДІЛАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ Існує два способи отримання інформації про папілярний візерунок внутрішньої поверхні долоней людини: традиційний (фарбовий) – аналогове відображення папілярного візерунка на бланку дактилокарти; та електронний (безфарбовий) – відображення папілярного візерунку у цифровій формі за допомогою спеціальних засобів. Пристрої для перетворення папілярного візерунку пальця в цифрове зображення або в цифровий образ називаються дактилоскопічними сканерами [1]. 297 Безсумнівними перевагами використання дактилоскопічних сканерів перед традиційним методом дактилоскопіювання є: – мінімальне завдання незручностей людині, яка дактилоскопіюється (немає необхідності мастити руки фарбою), – можливість миттєвої обробки отриманої інформації та передачі її на відстань, – можливість миттєвого коригування якості отриманих зображень та отримання нових зображень в необмеженій кількості, – можливість помноження копій отриманих дактилокарт, – зручність при дактилоскопіюванні мертвих людей (немає необхідності мастити руки фарбою; використовується лише сканер без додаткової сприймаючої поверхні, на відміну від традиційного методу). Разом з тим, дактилоскопіювання за допомогою дактилоскопічних сканерів передбачає: наявність самого сканеру, комп’ютера чи планшета з відповідним програмним забезпеченням, джерела живлення для роботи технічних засобів та відповідних навичок у оператора, що проводить дактилоскопіювання. На сьогодні відомо багато видів дактилоскопічних сканерів, які за принципом роботи можна поділити на 3 основні категорії: оптичні, ультразвукові та напівпровідникові (рис. 1) [2, с. 30]. Рис. 1. Дактилоскопічний сканер «KOJAK» від компанії Integrated Biometrics Принцип роботи оптичних сканерів заснований на використанні оптичних методів одержання зображення. Ці сканери найбільш широко використовуються. Сьогодні існують такі технології реалізації оптичних сканерів: FTIR-сканери, оптоволоконні сканери, електрооптичні сканери, оптично протяжні сканери, роликові сканери, безконтактні сканери. Ультразвукове сканування – це сканування поверхні пальця ультразвуковими хвилями й вимір відстані між джерелом хвиль і западинами й гребенями на поверхні пальця за відбитою від них хвилею. До переваг ультразвукових сканерів відносяться: зображення, отримане ними, у 10 разів краще, ніж в оптичних; такий спосіб сканування практично повністю захищений від муляжів; таке сканування, дозволяє, крім відбитка, одержувати й деякі додаткові 298 характеристики (наприклад, пульс усередині пальця). Недоліками є висока ціна й великі розміри в порівнянні з іншими типами сканерів. В основі роботи напівпровідникових сканерів лежить використання для одержання зображення поверхні пальця властивостей напівпровідників, які змінюються в місцях контакту гребенів папілярного візерунка з поверхнею сканера. Сьогодні існує кілька технологій реалізації напівпровідникових сканерів: термосканери, сканери чутливі до тиску, ємнісні і радіочастотні сканери [3, с. 1–6]. До основних характеристик сканерів можна віднести: – роздільну здатність, – швидкість зчитування, – зносостійкість, – інші параметри, що впливають на вибір типу сканера. Основними виробниками оптичних сканерів, що на сьогоднішній день використовуються підрозділами Національної поліції України, є сканери «KOJAK» від компанії Integrated Biometrics. Список використаних джерел 1. Шведова О. В. Дактилоскопічні дослідження: навчальний посібник. Київ. 2010. 145 с. 2. Антонюк П.Є., Білоус І.В., Крилевич Р.Б., Приходько Ю.П., Саковський А.А., Фурман Я.В., Щербанюк Д.В. Використання дактилоскопічних сканерів підрозділами Національної поліції України: метод. рек. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2021. 30 с. 3. Білинський Й. Й., Юкиш М. Й., Павлюк О. А. Дактилоскопічні сканери. Наукові праці ВНТУ. 2010.№ 3. С. 1-6. Халявка Юлія Григорівна, головний судовий експерт відділу досліджень у сфері інформаційних технологій Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України; Тульвінська Анна Юріївна, судовий експерт відділу досліджень у сфері інформаційних технологій Черкаського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА У СПРАВАХ ЩОДО СПІРНИХ ПИТАНЬ ВИХОВАННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ Фахівці з психології та педагогіки наголошують на тому, що зміна місця проживання дитини – це завжди травма для неї, адже жити разом із батьками – природна потреба й природне право кожної дитини, тому коли шлюб між батьками розривається, то питання про подальше місце 299 проживання дітей, як і про інші важливі аспекти, пов’язані з вихованням та утриманням дитини, повинні вирішуватись спільно обома батьками. Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. Через складність і неповторності кожної окремо взятої сімейної системи і унікальності існуючих в ній батьківсько-дитячих відносин, суду вкрай важко зробити об’єктивний висновок про те, який з батьків буде краще, ближче, безпечніше і комфортніше для спільного проживання з дитиною. Визначення місця проживання дитини суто юридичними методами обмежене, оскільки його вибір регулюється також нормами моралі, а присутність морального компоненту регулювання місця проживання дитини пояснюється специфікою відносин, що регулюються [2, с. 27–39]. Психологічна експертиза в рамках дитячо-батьківських відносин є одним із найпоширеніших видів, оскільки, виявляє фактори внутрішньосімейного зв’язку між батьками та дітьми. Розгляд подібних справ в суді вирішує не лише майбутнє дитини, а й належний виховний вплив на неї. Судово-психологічна експертиза у справах по визначенню місця проживання дитини у сучасному судовому процесі, з одного боку, є дуже популярною, з іншого – викликає багато питань, відносно її можливостей та особливостей призначення. В наукових публікаціях неодноразово підкреслювалось, що, відповідно до принципу, викладеному у статті 141 Сімейного кодексу України, мати й батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебувають вони в шлюбі між собою, отже, права на проживання разом із дитиною у разі окремого проживання батьків є рівними як у матері, так і у батька незалежно від факту реєстрації шлюбу між ними [1, с. 33]. Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (додаток до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 року за № 705/3145) пропонують використовувати таки питання під час призначення відповідної експертизи: – Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків (зазначити, якщо треба, одного чи обох із них), особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини? – Яким чином можуть вплинути умови виховання кожного з батьків на психологічний стан та розвиток дитини? 300 – Чи має залежність оцінка сімейної ситуації дитиною від впливу з боку батьків та інших дорослих? З метою захисту інтересів дитини та надання комфортних умов для її проживання проводиться дослідження відносин між батьками та дітьми. Серед найпоширеніших випадків, коли варто проводити експертизу виділяють наступні: – у випадку позбавлення одного з батьків батьківських прав; – при необхідності оцінити можливість батьків виховувати дитину; – для встановлення інтелектуального розвитку дитини; – у випадку суперечок при визначенні, ким буде виховуватись дитина; – при встановленні, з ким із батьків дитина залишиться жити після розлучення батьків. Експерт у процесі дослідження батьківсько-дитячих відносин зможе визначити: – які відношення склалися між батьками та дитиною; – чи має один із батьків негативний вплив на виховання дитини; – чи сприятливий для виховання дитини мікроклімат в сім’ї; – до кого з батьків дитина більше прив’язана; – яке відношення матері та батька до дитини; – які індивідуально-психологічні особливості дитини; – які індивідуально-психологічні особливості батьків та їх вплив на стан дитини і її психологічний розвиток. Під час виконання зазначених експертиз головним пріоритетом для експертів-психологів є найкращі інтереси дитини, які встановлюються завдяки повному та всебічному аналізу психологічних умов її життя. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини (до 14 років) беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Крім того, Верховний Суд вказав, що під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану 301 дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків. Часто, виходячи за межі компетенції, експерти приходять до висновку про доцільність проживання дитини з матір’ю (батьком, іншим фактичним вихователем) і, більше того, визначають порядок здійснення батьківських прав батьків, які проживають окремо від дитини. Рішення даних питань відноситься цілком до компетенції суду. Судове встановлення можливості кожного з батьків «створення дитині умов для виховання та розвитку» вирішується не тільки з урахуванням психологічного змісту вищевказаних категорій, а й інших обставин, визначення яких свідомо не входить до компетенції експерта-психолога: рід діяльності, режим роботи батьків, матеріальне та сімейне становище батьків і ін. Тому вирішення питання про місце (доцільності) проживання дитини з конкретним батьком і про порядок здійснення батьківських прав батьків, які проживають окремо від дитини, не входить до компетенції судових експертів-психологів. |