ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Список використаних джерел 1. Торвальд Ю. Век криминалистики / Ю. Торвальд. – М. : Прогресс, 1984. – 326 с. 2. Ковалевська Є. В. Значення використання генотипоскопії як виду спеціальних медичних знань під час рослідування злочинів / Ковалевська Є. В // Сучасні криміналістичні експертизи в рослідуванні злочинів: збірник матеріалів круглого столу, 2015. - С. 36-37. - Київ. 3. Лук’янчиков Є.Д. Використання ДНК-аналізу в кримінальному впровадженні експертизи / Лук’янчиков Є.Д. // Сучасні криміналістичні експертизи в рослідуванні злочинів: збірник матеріалів круглого столу, 2015. - С.39-40. - Київ. Чуприна Олена Віталіївна, професор кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ, кандидат медичних наук, доцент АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ В УКРАЇНІ Сучасний етап реформування МВС України вимагає вироблення єдиної політики в галузі відомчої освіти, оптимізації системи наявних навчальних закладів, забезпечення дотримання принципів безперервності освіти та якісного поєднання теорії з практикою, створення при цьому ефективного та професійного кадрового ядра. Практика свідчить, що майже третина постраждалих під час катастроф мирного часу потребують надання домедичної допомоги за життєвими показниками. Важливим у підготовці поліцейських беззаперечно є вміння усунути негативні наслідки для здоров’я людей під час надзвичайних ситуацій природного, техногенного чи соціального характеру (стихійного лиха, великої виробничої аварії, транспортної катастрофи, групових порушень публічного порядку) [1, с. 3]. Проходження єдиного курсу першої допомоги співробітниками екстрених служб є світовою практикою. В Європі та США базовий курс для рятувальних та поліцейських служб має назву First Responder. Головною ідеєю цього курсу є навчання «розмовляти однією мовою» рятувальників всіх екстрених служб [2, с. 511]. Поділяємо позицію Л. Шостак стосовно того, що основним принципом підготовки з домедичної допомоги поліцейських є її 313 стандартизованість у різних навчальних закладах і навчальних відділеннях [4, с. 45]. Дослідженню питань, що торкаються проблем домедичної підготовки співробітників Національної поліції, присвячені праці багатьох вчених, серед яких – О.В. Бойко, П.Б. Волянський, А.М. Гринзовський, С.О. Гур’єв, М.Л. Долгий, Н.В. Дрозденко, Т.П. Жилін, В.Ю. Кузьмін, В.А. Кушнір, А.М. Макаренко, О.О. Мислива, О.А. Никифорова, М.П. Стрюк, В.В. Стеблюк, В.А. Ташматов, Л.Й. Шостак, які в своїх працях акцентували увагу на проблемах законодавчого регулювання діяльності працівників поліції з даного напрямку. Головною проблемою, на нашу думку, на даний час є те, що цілісно узгодженої між міністерствами та відомствами навчально- тренувальної програми підготовки поліцейських з домедичної допомоги в Україні досі не затверджено. Не менш важливою проблемою є недостатнє забезпечення навчально-тренувальних відділень домедичної підготовки правоохоронців базовими навчально-методичними матеріалами: підручниками, навчально-методичними та мультимедійними посібниками, курсами відео лекцій, учбовими фільмами за сценаріями симуляцій невідкладних станів, які повністю відповідають вказаній вище програмі. Нагальною потребою сьогодення також є недосконале опрацювання механізму та запровадження заходів системи безперервності освіти з домедичної підготовки поліцейських. Термін проходження підвищення кваліфікації з цього напряму потребує повної відповідності затвердженим державним стандартам. Беззаперечно, існуючі розбіжності негативно впливають на формування та збереження знань та навичок поліцейських з домедичної допомоги. На даний час підготовка правоохоронців з домедичної допомоги повинна здійснюватись відповідно до статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Концепції розвитку системи екстреної медичної допомоги, затвердженою розпорядженням Кабінету міністрів України від 22.05.3019 № 383, постанови Кабінету міністрів України від 21.11.2012 №1115 «Про затвердження Порядку підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які зобов’язані надавати домедичну допомогу», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції Кабінету міністрів України від 24.01.2020 № 90) та з урахуванням Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 04.08.2021 №1627 «Про удосконалення підготовки з надання домедичної допомоги осіб, які не мають медичної освіти». На жаль, не в усіх вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання та під час службової підготовки співробітників Національної поліції України дотримуються цих законодавчих норм. В деяких підрозділах навчання поліцейських проводиться за неузгодженими протоколами, наприклад, тактичної медицини, метою 314 якої є комплекс дій та маніпуляцій з надання домедичної допомоги постраждалим в умовах бойових дій (Tactical Combat Casualty Care) (TCCC) або тактичній екстреній медичній допомозі (ТЕМД). Дуже важливим фактором підтримки рівня достатніх знань і навичок з домедичної підготовки працівників поліції є контроль за проведенням перепідготовки з цього напрямку. Єдиної налагодженої системи проходження курсів з домедичної допомоги (раз на три роки) та моніторингу наявності сертифікатів у поліцейських на даний час не існує. Значною проблемою втілення належного рівня підготовки з домедичної допомоги є невідповідність встановленим вимогам законодавчих актів інструкторів, які цим займаються – зараз такою «підготовкою» за достатньо високі кошти заробляє собі на життя багато недосвідчених осіб та шахраїв. Водночас, слід зазначити, що викладання дисципліни «Домедична підготовка» для всіх категорій слухачів Національної академії внутрішніх справ з 2016 року проводиться згідно курсу «Перший на місці події». Навчальні та робочі програми дисципліни для бакалаврів, слухачів післядипломної освіти та в системі первинної професійної підготовки повністю відповідають змісту, плану та вимогам до набуття знань і навичок цього курсу [3]. Заняття з домедичної підготовки проводяться викладачами, які мають вищу медичну освіту з обов’язковим залученням інструкторів навчально-тренувального відділення домедичної підготовки Київського центру первинної професійної підготовки «Академія поліції» Національної академії внутрішніх справ. Кожен з них пройшов підготовку за програмою «Інструктор з надання догоспітальної допомоги» та має відповідний сертифікат. Кожному слухачу видається посвідчення про успішне проходження домедичної підготовки, згідно курсу «Перший на місці події», формат якого визначений законодавством. Зусиллями науково-педагогічних співробітників Національної академії внутрішніх справ за останні п’ять років було опубліковано більше десятка підручників, навчально-методичних посібників та пам’яток, курсів лекцій, мультимедійних посібників та дистанційних курсів, які були відзначені почесними нагородами Міністерства освіти та Міністерства внутрішніх справ України. На нашу думку, для упередження розбіжностей в системі підготовки з домедичної допомоги поліцейських, остання повинна ґрунтуватись на нормативно-правовій базі, затвердженій сумісними наказами Міністерства охорони здоров’я та Міністерства внутрішніх справ України. Чітко визначений порядок співпраці, спільна й злагоджена робота поліцейських та працівників інших рятувальних служб сприятиме значному підвищенню рівня ефективності надання домедичної допомоги постраждалим. 315 Список використаних джерел 1. Atkins DL. et al. An Update to the American Heart Association Guidelines for Cardiopulmonary Resuscitation and Emergency Cardiovascular Care. Circulation. 2018. Vol. 137(1). Р.1-6. doi: 10.1161/CIR.0000000000000540. 2. Suseel А. et al. An Analysis of the Efficacy of Different Teaching Modalities in Imparting Adult Cardiopulmonary Resuscitation Skills among First-year Medical Students: A Pilot Study. Indian J Crit Care Med. 2019. Vol. 23(11). Р.509-512. doi: 10.5005/jp-journals-10071-23284. 3. Про удосконалення підготовки з надання домедичної допомоги осіб, які не мають медичної освіти: наказ Міністерства охорони здоров’я України від 04 серп. 2021 р. №1627. URL: https://moz.gov.ua/en/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid- 04082021--1627-pro-udoskonalennja-pidgotovki-z-nadannja-domedichnoi- dopomogi-osib-jaki-ne-majut-medichnoi-osviti. 4. Шостак Л.Й. Принципи підготовки співробітників Національної поліції з домедичної допомоги. Медична освіта. № 2(2019), С. 42–46. doi: https://doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10342. Щудро Анатолій Євгенович, судовий експерт СБО ЛКВД Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, кандидат технічних наук ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТРАВЛЕННЯ СПЛАВІВ НА ОСНОВІ ЗАЛІЗА ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ РЕЛЬЄФНИХ ЗНАКІВ У СУДОВІЙ ЕКСПЕРТИЗІ Україна є досить великим автомобільним ринком з продажу вживаних автомобілів іноземного виробництва, що обумовлено розташуванням країни на перетині важливих транспортних магістралей і безпосередньою близькістю до країн Європейського Союзу. В умовах постійно зростаючого попиту і пропозицій на автомобільному ринку, злочинці часто використовують різні кримінальні схеми легалізації транспортних засобів, пов’язані з видозміною їх ідентифікаційних маркувань. У зв’язку з цим, одним із першочергових завдань є дослідження ідентифікаційних маркувань транспортних засобів із застосуванням спеціальних методів, що дозволяють встановити факт зміни маркувальних позначень. При нанесенні рельєфних знаків на поверхню металу відбувається деформація його поверхневого шару зі створенням наклепу по периметру рельєфних знаків і зміною внутрішньої структури металу. При приховуванні первинного маркування різними методами, справжня 316 структура металу зберігається і її можливо виявити ґрунтуючись на теорію електрохімічного травлення металу [1, с. 28–152]. На сьогоднішній день до основних методів, які дозволяють виявити рельєфні знаки відносяться: магнітопорошковий метод, рентгенографічний метод, метод хімічного та електрохімічного травлення. Найбільш поширеними методами є хімічний та електрохімічний, за свою зручність застосування і дешевизну використання. Електрохімічна поведінка металу в електроліті залежить від різниці потенціалів між окремими кристалами металу і самим травником. Іони, що переходять в розчин при травленні, можуть з аніонами дисоційованого реактиву утворювати нерозчинні сполуки, які за певних умов покривають поверхню металу неметалевим шаром. При певних концентраціях кислоти і температурах реактиву може наступити повна пасивація металу внаслідок утворення тонкої оксидної плівки.. Дія травника залежить від природи реактиву і засобів його розведення. Концентрація води в травнику впливає на його дисоціацію. Розчинники за зменшенням провідності і ступенем дисоціації можна розташувати в наступний ряд: вода, метиловий спирт, етиловий спирт, гліцерин, пропиловий спирт, ізоаміловий спирт, оцтовий ангідрид, амілацетат. Застосування спиртових реагентів покращує рівномірність травлення і дозволяє використовувати кислоти високої концентрації. Знижена ступінь дисоціації спиртових розчинів дозволяє підвищити концентрацію кислоти у реактиві. У розчині, разом з іонами водню та кислотними радикалами присутні також недисоційовані молекули кислоти. В результаті меншої дисоціації, спиртові розчини використовуються більш тривалий час, ніж розчини на воді. На ділянках, що зазнали ударного або температурного впливу, структура деформованого металу відрізняються від структури основного металу (це ж відноситься і до зварних швів, оскільки структура наплавленого металу, що утворює матеріал шва, відрізняється від деталі кузова появою гартівних структур, зон несплавлення та термічного впливу). Таким чином, в результаті нерівномірного розчинення металу в зв’язку з різною структурою на поверхні досліджуваної деталі виникають рельєфні контури видалених знаків або приховані зварні шви. На практиці особливу популярність набули три основних способи відновлення видалених знаків та зварних швів, а саме: – спосіб електролітичного травлення, коли електроліт подається на поверхню металу за допомогою тампона; – погружний спосіб, при якому знаки або шви на металі, що підлягають відновленню, занурюються в посудину з травником або обробляються ним; – створення електролітичної ванни безпосередньо на самому об’єкті. 317 Метод електрохімічного травлення є доволі ефективним методом дослідження ідентифікаційних номерів транспортних засобів з метою встановлення їх первинного номерного позначення, причому незалежно від способу нанесення його заводом виробником. [2, с. 34–164]. Водночас, за потреби, можливо застосовувати й інші методи дослідження, а у складних випадках – комплекс методів для вирішення поставлених завдань. Розуміння процесів, які відбуваються при використанні спеціальних методів, для виявлення фактів зміни рельєфних знаків, мають практичне значення та дозволяють успішно виявляти зміну маркувальних даних на автомототранспорті. Список використаних джерел 1. Гуляев А.П. Металловедение / А.П. Гуляев. – М.: Металлургия, 1977. 2. Беккерт М., Клемм Х. Способы металлографического травления. Справочник. М., «Металлургия», 1988. Яковчук Іван Володимирович, аспірант кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ; Пясковський Вадим Валерійович, професор кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗРОБЛЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОВЖИВАННЯ ВПЛИВОМ Корупція була, є і, очевидно, буде (принаймні в найближчому майбутньому) однією з найбільш масштабних та глобальних проблем у світі та в Україні відповідно. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами нашої держави. Від реалізації цього положення значною мірою залежить належна діяльність державного апарату, діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, функціонування підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми, своєчасне й справедливе розв’язання соціальних проблем, забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб. На вирішення цих завдань мають бути спрямовані зусилля всіх службових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування. 318 Однак, в умовах становлення України як правової держави, розбудови та поглиблення взаємовідносин між Україною та Європейським Співтовариством, протидія корупції в Україні є одним з найбільш пріоритетних завдань не лише органів місцевого самоврядування та органів державної влади, зокрема правоохоронних органів, але й кожного члена громадянського суспільства. Так, після трирічного періоду зниження (з 16856 у 2013 році до 14820 у 2016 році –10,6%) число кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг у наступні три роки постійно збільшувалося. Значне зростання таких діянь відбулося у 2017 році (19234; +29,8%), у 2018 році воно було незначним (19909; +3,5%), а у 2019 році кількість цих злочинів дорівнювала 20069 (+0,8%), тобто залишилася на рівні попереднього року. У 2020 році вона скоротилася на 5,3% до 18996. Відсоток цих діянь серед всіх облікованих кримінальних правопорушень збільшився у 2020 році до 5,3 %. Значну кількість серед таких кримінальних правопорушень займає і зловживання впливом, відповідальність за яке передбачена статтею 369-2 Кримінального кодексу України. Зокрема, у 2013 році до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо 94 кримінальних правопорушень, у 2014 році – 131, у 2015 році – 208, у 2016 році – 254, у 2017 році – 249, у 2018 році – 285, у 2019 році та у 2020 році – по 193. Водночас, відсутність систематизованих відомостей про методику розслідування кримінальних правопорушень із правовою кваліфікацією за статтею 369-2 Кримінального кодексу України, значно знижує ефективність правоохоронної діяльності, що підтверджується наявністю помилок і прогалин, які часто призводять до втрати доказової інформації та, як наслідок, до винесення виправдувальних вироків чи закриття кримінальних проваджень. Вирішення значної частини таких проблем можливе шляхом розроблення з урахуванням результатів слідчої та судової практики відповідних криміналістичних рекомендацій. Також варто констатувати, що особи, які вчиняють дані кримінальні правопорушення, добре орієнтуються в сучасному законодавстві, зазвичай мають ґрунтовні знання у сфері правозастосовної й економічної діяльності, нерідко між ними існують тісні корупційні зв’язки. Ці та інші обставини дають можливість приховувати злочинну діяльність та всіляко протидіяти ефективному досудовому розслідуванню. У свою чергу, нині, у своїй професійній діяльності слідчий або детектив постійно стикаються з активною протидією різних учасників, як самого кримінального провадження, так і корупційно вмотивованих колег, друзів чи окремих осіб начальницького складу, головна ціль яких не збігається з основними завданнями кримінального провадження. На прикладі сфери досудового розслідування можна виділити три основні причини, які спонукають осіб до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 369-2 319 КК України: 1) особистісна зацікавленість у результатах кримінального провадження; 2) бажання ухилитися від кримінальної відповідальності, чи пом’якшити покарання та зберегти отримане злочинним шляхом майно та інші блага; 3) спосіб збагатитись корупційним шляхом. Тому в сучасних умовах виникла нагальна необхідність розглянути особливості розслідування зловживання впливом, у нових правових та соціально-економічних умовах. Залишається актуальною деталізація законодавчих положень Кримінального процесуального кодексу України за умов розслідування таких кримінальних правопорушень. За окреслених умов, з метою реалізації вимог антикорупційного законодавства, досягнення завдань кримінального провадження, важливо сформувати теоретичні засади та практичні рекомендації щодо розслідування зловживання впливом учинених різною категорією осіб. |