ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Список використаних джерел 1. Про Національну поліцію: Закон України від 02 липня 2015 р. № 580-VIII (ред. 01.січ.2019р.) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/580-19. 2. Про затвердження Інструкції з організації діяльності кінологічних підрозділів Національної поліції України: наказ МВС України від 01.11.2016 № 1145. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z1544-16#Text 3. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз: Наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 р. № 53/5 (ред. від 22.02.2019 р.) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98. 374 4. Про затвердження Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз : Наказ Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2008 р. № 1666/5 (ред. від 03.лип.2015 р.) URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0924-08. 5. Актуальні питання призначення та проведення експертиз в Україні : навч. посіб. [Г. П. Власова, О. М. Калачова, В. В. Кощинець, Я. А. Соколова, Г. В. Щербакова]. Київ : Нац. акад. прокуратури України, 2014. 322 с. 6. Давидова О. О. Криміналістичні дослідження матеріалів, речовин та виробів: курс лекцій Київ: КНТ, 2008. 340 с. 7. Криміналістика : підручник / [В. В. Пясковський, Ю. М. Чорноус, А. В. Іщенко та ін.]. Київ : Центр учб. літ., 2015. 544 с. 205 8. Криміналістика : підручник [В. В. Пясковський, Ю. М. Чорноус, А. В. Самодін та ін.]; за заг.ред. В. В. Пясковського. 2-ге вид., перероб. і допов. Киїів:Філія вид-ва «Право». 2020. 752 с. 9. Участь спеціаліста-криміналіста під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій: навчальний посібник /Є. Ю. Свобода, А. В. Кофанов, А. В. Самодін та ін. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2018. 432 с. 10. Участь спеціаліста в огляді місця події: практичний посібник / кол. авторів; за заг ред. О. Г. Рувіна, Б. Б. Теплицького, С. С. Чернявського. Харків: Фоліо, 2018. 127 с. 11. Судові експертизи в процесуальному праві України : навч. посіб. / за заг. ред. О. Г. Рувіна. Київ : Вид-во Ліра-К, 2019. 424 с. Брила Андрій Андрійович, здобувач ступеня вищої освіти бакалавра Національної академії внутрішніх справ Науковий керівник: Приходько Юрій Павлович, доцент кафедри криміналістичного забезпечення та судових експертиз навчально-наукового інституту № 2 Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент ЗАСТОСУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ЗАДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ Початок ХХІ століття характеризується стрімким розвитком комп’ютерних технологій та їх широкого використання в різноманітних галузях науки, освіти тощо. Не виключенням стала і сфера правоохоронної діяльності, у тому числі використання даних технологій для розслідування злочинів та проведення експертних досліджень. 375 У криміналістиці в цілому різними авторами виділяються від чотирьох до десяти напрямів комп’ютеризації судово-експертної діяльності. На сьогодні все більшої актуальності набуває використання комп’ютерних систем, які являють собою бази даних та мають інформаційно-пошукову функцію у автоматичному режимі. Системи поділяються на дві групи, одні із яких є інформаційно-довідковими, за конкретними об’єктами експертизи (наприклад, інформа-ційно- довідкові системи «АР» (автоматичні пістолети), «Regula Загальна система документів, Паспорт, Валюта» (характеристики паспортів, валюти, інших документів). Інша група – оперативно-пошукові системи, які дозволяють вводити інформацію до бази даних та в подальшому здійснювати її пошук. До таких систем відносяться, наприклад, в галузі судової балістики автоматизовані ідентифікаційні балістичні системи «Druggfier» (США), «IBIS» (Канада), у галузі дактилоскопії – «Дакто- 2000» та «DEX» (Україна). Наступним напрямом є використання програмних комплексів авто- матизованого вирішення експертних завдань або ж спеціалізованих систем підтримки проведення судової експертизи. Основним призначенням систем підтримки проведення судової експертизи є звільнення експерта від рутинної роботи, економія часу на експертизу тощо. До подібних комп’ютерних систем в галузі криміналістичних досліджень відносяться, наприклад, вітчизняна балістична система «Рикошет». Зарубіжні системи «Балэкс», що використовується при проведенні експертизи вогнепальної зброї, «Кортик» – експертизи холодної зброї [1, с. 160]. Широкого поширення набувають системи фірми «Transfarm» (Республіка Польща), такі як «TrasoScan» (дослідження відбитків взуття, пальців, документів, а також інших пласких поверхонь), «ToolScan» (сканування інструментів та слідів, залишених інструментами), «BalScan» (дослідження метальних елементів та гільз патронів). До речі, остання досить широко почала використовуватись Експертною службою МВС України. Серед програм для портретної експертизи – «БАРС-Портрет», «Портрет-Поиск», для експертизи відео, звукозапису – «PINGUIN – IP», «EXPAD», «Signal Viewer», для КЕМРВ – «Проволока», «Спирт», «Farm» [2, с. 16]. Та багато інших технічних та програмних продуктів. За напрямом створення програмних комплексів автоматизованого вирішення експертних завдань потрібно виділити концепцію створення автоматизованої інформаційної системи, яка дозволяє зменшити час на проведення дослідження, налагоджує дієвиий контроль за їх проведеннями та дозволяє отримати компетентним органам висновки експертів за лічені хвилини [3, с. 270]. Оскільки використання інформаційних технологій суттєво підвищує ефективність проведення експертних досліджень, а також 376 відкриває широкі можливості. Існує необхідність їх подальшого якнайшвидшого впровадження у практику проведення техніко- криміналістичних досліджень. Як ми можемо побачити комп’ютерні технології вже впровадженні в майже у всіх сферах роботи. Найбільшим недоліком цих систем в наш час є те що їх оновлення під сучасний лад, їх спрощення, оптимізація рухається дуже повільно. Ми будемо сподіватись що вітчизняні науковці будуть розвивати даний напрямок і тим спрощувати і оптимізувати роботу експертів. Список використаних джерел 1. Іванов В.Г., Іванов С.М., Карасюк В.В. Правова інформація та комп’ютерні технології в юридичній діяльності: навч. посіб. - Х.: Право, 2010. 240 с. 2. Хахановський В. Г. Теорія і практика криміналістичної інформатики: авто-реф. дис. д-ра. юрид. наук. К., 2011. 28 с. 3. Ковальова О. В. Діджиталізація, як один з напрямів удосконалення судово-експертної діяльності. Актуальні питання судової експертології, криміналістики та кримінального процесу: мат. міжн. наук.-практ. конф. (м.Київ, 5.11.2019 р.). К.: КНДІСЕ Мінюста України, 2019. С. 265–271. Васюта Юлія Володимирівна, здобувач ступеня вищої освіти магістра навчально-наукового інституту № 1 Національної академії внутрішніх справ Науковий керівник: Чорноус Юлія Миколаївна, професор кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КІБЕРЗЛОЧИНІВ Інформаційні процеси, що відбуваються в нашому суспільстві у зв’язку з глобальною інформатизацією, набувають широкого масштабу. Але разом з позитивними досягненнями, інформатизація супроводжується побічними, негативними явищами криміногенного характеру, до яких відносять комп’ютерну злочинність. На міжнародному рівні кіберзлочинність загрожує не лише національній безпеці окремих країн, але й безпеці людства та правопорядку. Розслідуючи злочини міжнародного характеру, реалізація завдань кримінального провадження практично неможлива без залучення допомоги компетентних органів іноземних держав, представництв міжнародних організацій. Наприклад, під час розслідування може знадобитися інформація про особу іноземця, його характеристика, вирішуватимуться завдання з ідентифікації особи, перевірки за криміналістичними обліками. Важливого значення 377 набуває проведення процесуальних дій у порядку міжнародної правової допомоги, а також здійснення заходів з видачі особи (екстрадиції), перейняття кримінального провадження [5, с. 210]. Досліджуючи визначення кіберзлочинів або ІТ-злочинів, можемо встановити, що це протиправні суспільно небезпечні діяння, тобто злочини, під час яких використовується інформаційний простір взаємодії між людьми за допомогою інфраструктури електронних інформаційних технологій, що вміщує Інтернет, інші телекомунікаційні мережі, комп’ютерні системи та пристрої, обмін інформацією, які забезпечують процес перетворення вихідної інформації на інформаційний продукт для іншого користувача На підставі класифікації мотивів можна впорядкувати злочини, вчинені у кіберпросторі, на відповідні групи [4, c. 11–12]: 1) злочини, вчинені з корисливих мотивів, що пов’язані з фінансово-економічною сферою відносин у кіберпросторі; 2) злочини, вчинені з соціально-економічних мотивів, що пов’язані з соціальною сферою відносин суб’єктів у кіберпросторі; 3) злочини, вчинені з антидержавно-політичних мотивів, пов’язані з державно-політичною сферою відносин суб’єктів у кіберпросторі; 4) злочини, вчинені з ідейних мотивів, пов’язані зі світоглядною сферою життя суб’єктів відносин у кіберпросторі. Особливе місце в методиці розслідування кіберзлочинів надається початковому етапу, який має на меті вирішення низки завдань: встановлення відсутності/наявності події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); встановлення складу визначеного злочину (час, місце, спосіб, мета/мотив, повторність, вчинення групою осіб/організованою групою, наслідки й інші обставини вчинення злочину); встановлення фактичних даних, які вказують на конкретну особу, що могла вчинити злочин (форма вини, мотив і мета вчинення злочину особою, стосовно якої вирішують питання щодо вручення їй повідомлення про підозру); забезпечення здійснення кримінального провадження; встановлення злочинної діяльності в повному обсязі; встановлення характеру й тяжкості обвинувачення щодо кожного суб’єкта злочину [4, c. 33]. У свою чергу до основних завдань наступного етапу розслідування кіберзлочинів можемо віднести встановлення характеристик особи/осіб, яких обвинувачують, зокрема, ступеня та характеру сприяння підозрюваного/обвинуваченого в проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; встановлення інших обставин, які враховує прокурор під час вирішення питання про укладення угоди про визнання винуватості [4, c. 34]. Огляд місця події як основна слідча (розшукова) дія при розслідуванні кіберзлочинів має свої особливості. Наприклад, по- перше, на сучасному рівні розвитку обчислювальної техніки без участі професіонала знайти «сховану» в компʼютері інформацію без ризику її 378 знищення складно, а тому обовʼязковою є участь спеціалістів; по- друге, як понятих слід запрошувати людей, обізнаних в компʼютерній техніці. Поняті повинні володіти мінімально необхідними спеціальними знаннями в сфері обробки компʼютерної інформації; по- третє, необхідно підготувати відповідну компʼютерну техніку, яка буде використовуватися для зчитування та збереження вилученої інформації (окрім компʼютера, потрібен кабель та спеціальне програмне забезпечення, яке дає змогу здійснювати копіювання та експрес-аналіз інформації на місці) [2, c. 305]. Окрема увага має приділятися особі злочинця, якщо така є, адже можливо, що нею передбачені засоби знищення інформації шляхом натиснення на компʼютері однієї лише клавіші. Бажано, щоб підозрюваний був присутній при огляді, оскільки він може надати найважливішу інформацію про систему [2, c. 305–306]. Варто зазначити, що для ефективності розслідування кіберзлочинів призначається компʼютерно-технічна експертиза. Відповідно до завдань та специфіки обʼєктів дослідження в рамках цього роду експертиз доречними є два види: 1) технічна експертиза компʼютерів і їх комплектуючих; 2) експертиза даних і програмного забезпечення [2, c. 308]. У разі проведення будь-яких слідчих дій, повʼязаних із розслідуванням злочинів у сфері використання компʼютерних технологій, доцільним є залучення фахівця у галузі інформаційних технологій від самого початку досудового розслідування, оскільки цілеспрямована діяльність слідчого, оперативних працівників, особливо на початковому етапі, забезпечує успіх подальшого розслідування кіберзлочинів [2, c. 310]. Законодавство України у сфері кібербезпеки передбачає можливість надання правоохоронними органами інформації з питань, пов’язаних із розслідуванням кіберзлочинів, іноземній державі на підставі запиту, навіть без попереднього запиту іноземної держави, якщо це не перешкоджає проведенню досудового розслідування чи судового розгляду справи і може сприяти компетентним органам іноземної держави у припиненні кібератаки, своєчасному виявленні злочинів з використанням кіберпростору [3]. Відповідно до ст. 541 Кримінального процесуального кодексу України, таке співробітництво здійснюється за принципами міжнародної правової допомоги – тобто проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою [1]. Отже, інституційний механізм міжнародного співробітництва держав при розслідуванні кіберзлочинів здійснює спільні заходи щодо запобігання високотехнологічним злочинам, а також нарощування потужностей у визначеній сфері. Для розслідування кіберзлочинів необхідні добре підготовлені кадри і вдосконалене законодавство, які б створили ефективну правову основу для забезпечення слідчої, 379 оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів, а також потрібні оперативні дії, що спираються на координацію зусиль національних центрів із запобігання і розслідування транснаціональних кіберзлочинів з аналогічними міжнародними центрами в інших країнах. Список використаних джерел 1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI. URL: https://ips.ligazakon.net/document/T124651. 2. Методика розслідування окремих видів злочинів: навч. посібник / О. І. Гарасимів, О. М. Дуфенюк, О. В. Захарова та ін.; за заг. ред. Є. В. Пряхіна. 2-ге вид., перероб. та допов. Львів: ЛьвДУВС, 2019. 312 с. 3. Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 05 жовтня 2017 року № 2163-VIII. URL: https://ips.ligazakon.net/document/T172163. 4. Самойленко О. А. Протидія кіберзлочинам: криміналістичний аспект [Текст]: навчально-методичний посібник / О. А. Самойленко. Одеса, 2020. 133 с. 5. Чорноус Ю. М. Характеристика кіберзлочинів та торгівлі людьми як злочинів міжнародного характеру. – С. 206-211. Актуальні питання протидії кіберзлочинності та торгівлі людьми: збірник матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. (23 листоп. 2018 р., м. Харків) / МВС України, Харків. Нац. ун-т внутр. справ; Координатор проектів ОБСЄ в Україні. – Харків: ХНУВС, 2018. – 436 с. Дідовець Ярина Олексіївна, здобувач ступеня вищої освіти бакалавра навчально-наукового інституту № 2 Національної академії внутрішніх справ Науковий керівник: Приходько Юрій Павлович, доцент кафедри криміналістичного забезпечення та судових експертиз навчально-наукового інституту № 2 Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент ОСОБЛИВОСТІ ПОПЕРЕДНЬОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЇ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ НА МІСЦІ ПОДІЇ Огляд вогнепальної зброї та слідів її застосування проводять за участі спеціаліста, який володіє спеціальними знаннями в галузі судової балістики, залучення якого регламентовано статтею 71 КПК та наказами МВС України. Метою такого огляду є виявлення, фіксація, вилучення зброї, патронів та їх складових елементів, слідів пострілу, а за необхідності, і дослідження таких слідів на місці події . 380 Попередні балістичні дослідження, що проводяться під час огляду місця події з використанням спеціальних знань та науково- технічних засобів, спрямовані на вирішення діагностичних та класифікаційних завдань, серед яких важливими є: встановлення факту та обставин застосування вогнепальної зброї по виявленим слідам пострілу (чи мало місце застосування вогнепальної зброї на місці події, яка орієнтовна відстань виконаного пострілу, яка кількість та послідовність пострілів, яке положення, на момент пострілу відносно потерпілого займала особа, що його виконувала, за яких обставин, та з якою метою був зроблений постріл (самогубство, нанесення тілесних пошкоджень та ін.); встановлення групової належності зброї по залишеним гільзам і снарядам: яка зброя (вид, система, модель) застосовувалася на місці події [1]. Проведення попередніх балістичних досліджень дозволяє отримати орієнтовну інформацію, необхідну для організації проведення комплексу слідчих та оперативно-розшукових заходів. Про застосування вогнепальної зброї, в тому числі і гладкоствольної, на місці події, свідчать такі ознаки: 1) сліди, характерні до вогнепальних пошкоджень, на предметах, що знаходилися на траєкторії руху кулі, або тілі потерпілого, сліди пороху, кіптяви; 2) виявлені на місці події зброя (її деталі), кулі, дріб, гільзи, пижі та ін. Для того, щоб виявити сліди пострілу на місці події можуть використовуватися оптичні засоби. Відносно пошкоджень встановлюються розмір, форма, кількість, взаємне розташування, направлення пошкоджених волокон, наявність чи відсутність кіптяви пострілу та її розташування біля ділянки пошкодження, розміри дробового розсіювання та ін. Пошкодження досліджується на наявність ознак пострілу з близької відстані та пострілу в притул. Іншим показником застосування вогнепальної зброї є пасок обтирання (темне кільце по отвору пошкодження). Він утворюється внаслідок контактного впливу кулі на краї отвору та відкладання на них мікрочасток металу та інших речовин, що знаходилися у каналі ствола. Продукти пострілу, що утворені у країв отвору, у більшості випадків піддаються хімічним дослідженням. Для цього за допомогою препарувальної голки з поверхні предмета в зоні кіптяви, вилучається кілька зразків мікрооб’єктів порохового заряду, та вивчаються під мікроскопом (з метою встановлення форми, розміру, кольору), а вже потім перевіряються за допомогою термохімічної реакції. Наявність зерен пороху свідчить про застосування вогнепальної зброї та про можливість здійснення пострілу з певної відстані: для короткоствольної зброї 80-100 см, для довгоствольної – до 200 см [1]. На місці події одним із завдань попередніх досліджень є встановлення належності зброї та боєприпасів до певного виду, системи (моделі). Сприятливою умовою визначення зброї, з якої були здійснені постріли, є наявність кулі. Однак слід відзначити, що 381 можливість визначення конкретної моделі зброї обмежена, тому що більшість моделей мають схожі характеристики будови каналу ствола. Для встановлення групової належності зброї за кулею потрібно використовувати дані про розмір, форму, особливості будови кулі та інші характеристики, які слід порівнювати з криміналістичними обліками НДЕКЦ МВС України [1]. Виявлену вогнепальну зброю перш за все фіксують за допомогою фотозйомки, дотримуючись правил криміналістичної фотографії: необхідно зафіксувати положення зброї на місці, положення окремих частин зброї – ствола, запобіжника; оглянути місцевість навколо зброї, зафіксувати всі предмети, плями тощо. Зброю оглядають лише в гумових рукавичках, фіксуючи на аркуші білого паперу або над ним сліди пальців рук, мікроволокна, волосся, крові тощо. Зброю беруть за рифлені частини або частини, що виступають, щоб не залишити свої слідів, розряджають магазин та зброю. Потім її оглядають на предмет виявлення слідів рук і мікрочастинок, з рукоятки можуть відбиратися сліди запаху [2, с. 190]. Результати огляду вказують у протоколі слідчої розшукової дії, а саме: місце виявлення, відстань від двох нерухомих об’єктів (орієнтирів) (за наявності трупа вимірюють відстань до його рук, голови, а за необхідності – інших частин тіла), положення ствола зброї, вид, систему, наявність і зміст маркувальних позначок, номер зброї або її частин, загальний стан зброї, положення курка, запобіжника, кожуха затвора, наявність патрона (гільзи) у патроннику, магазині, слідів кіптяви і нагару, сторонніх часток у стволі та слідів запаху порохових газів. Також фіксують наявність механічних та інших пошкоджень на частинах зброї, що виступають, наявність та кількість нарізів у стволі, сліди корозії, порохового нагару та змазки. Патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, прокладки, пижі підлягають виявленню, фіксації й дослідженню при огляді на місці події. Якщо було встановлено, що постріл відбувся з гладкоствольної зброї, то необхідно вжити всіх заходів для виявлення кейтухів. Якщо клейтухи було виготовлено з підручних матеріалів (паперу), вони можуть під час пострілу розлітатися на кілька часин, які необхідно виявити і вилучити. Якщо стріляли із дистанції до 3–5 м іноді клейтухи виявляються в глибині пробоїни, утвореної шротовим снарядом [3, с. 227–228]. Під час пошуку гільз необхідно враховувати механізм викидування гільзи (бік викидування). При цьому ефективним буде застосування металошукача. У протоколі огляду при описі гільзи вказують: місце виявлення, форму, колір металу, маркувальні позначки, розміри. Дріб може бути виявлений у тілі (або одягу) потерпілого та в інших об’єктах. Гранична дальність польоту дробу 400 м (при діаметрі дробу 5 мм – дальність 500 м, картеч – дальність до 600 м). При описі 382 кулі (дробу) у протоколі відзначається: вид перепони, розміри ушкодження кулі, наявність на кулі сторонніх речовин. Під час огляду вогнепальних пошкоджень фіксують: вид і властивості перепони, форму країв ушкодження та його розміри, взаємне розташування декількох пошкоджень, їх розміщення на перепоні. При виявленні слідів кіптяви, незгорілих порошинок, частин змазки необхідно описати в протоколі: форму, кількість зон відкладення, інтенсивність кожної зони, колір кіптяви чи порошинок, їх віддаленість від пошкодження та ін. Визначення напрямку пострілу і місця, звідки він був зроблений. При огляді місця події місце пострілу визначають за допомогою виявлення гільз та за слідами вогнепальних пошкоджень. Напрямок польоту кулі звичайно визначається шляхом візирування (спостереженням крізь канал пробоїни). Наявність двох пробоїн дозволяє визначити напрямок польоту кулі з достатньою точністю. Візирування може здійснюватися за допомогою виготовленої з паперу трубки або протягуванням шнура крізь пробоїни. Місце пострілу, встановлене за допомогою візирування, фотографують. При стрільбі з великої відстані необхідно враховувати траєкторію польоту кулі. Виявлена та досліджена на місці події вогнепальна зброя, сліди її дії та боєприпаси підлягають вилученню. Якщо можливо, то снаряд вилучається разом із пошкодженим предметом або його частиною, якщо ні, то його виймають із перешкоди. Однак робити це потрібно так, щоб ні в якому разі не пошкодити інструментом. Дуло зброї обмотують чистим папером. Заборонено упаковувати зброю в поліетиленові пакети, для цього варто використовувати коробки, уникаючи пошкоджень та знищення слідів. Стволи гладкоствольних рушниць закривають паперовими ковпачками та кріплять клейкою стрічкою типу «скотч». Зброя, кулі та гільзи упаковуються окремо одна від одної та до кожної упаковки кріпиться бирка з написом, де було вилучено кулю або гільзу. В жодному разі не можна пересилати заряджену зброю. При попередньому дослідженні слідів від мисливської гладкоствольної зброї, важливо визначити діаметр осипу та зафіксувати контури розсіювання вистріляного шротового снаряду на перешкоді чи тілі потерпілого, знайти і зафіксувати місце знаходження пижів і прокладок, оскільки ці дані можуть знадобитися надалі для визначення відстані з якої проводився постріл. За можливості потрібно відшукати та вилучити всі шротинки. Виявлений шріт поміщають у чисті скляні пробірки або загортають в папір і кладуть у відповідні за розміром коробочки. За слідами на тих із них, які контактувати зі стволом під час пострілу можливо встановити калібр і навіть ідентифікувати ствол рушниці [2, с. 191]. Отже, кваліфікований огляд місця події із дотриманням низки правил, що описуються вище, допоможе в швидкому та достовірному розслідуванні кримінальних правопорушень із застосуванням 383 вогнепальної зброї. Невідкладне та оперативне отримання за обмежений проміжок часу інформації про обставини скоєного за допомогою вогнепальної зброї кримінального правопорушення, які використовуються для розкриття правопорушення гарячих слідах – є головною метою попередніх досліджень на місці події. |