ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Список використаних джерел 1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. (зі змінами). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення 20.10.2021). 2. Постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 6 лютого 2020 року по справі № 442/6175/18, провадження №51-5164 км 19. Єдиний державний реєстр судових рішень: [сайт]. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87517485 3. Постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 26 листопада 2020 року по справі №742/2200/19, провадження №51-2565км20. Єдиний державний реєстр судових рішень: [сайт]. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93217894 4. Постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 3 серпня 2021 року по справі № 761/6970/14-к, провадження провадження № 51-5694км20. Єдиний державний реєстр судових рішень: [сайт]. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98881928 Камінська Олександра Леонідівна, ад’юнкт відділу докторантури та ад’юнктури Національної академії внутрішніх справ ВИКОРИСТАННЯ ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ ЗА УЧАСТЮ НЕПОВНОЛІТНІХ Під час розслідування кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, часто виникає необхідність перевірки показань, наданих ними під час допиту. В такому разі слідчий, дізнавач, прокурор мають право провести слідчий експеримент. Слідчий експеримент проводиться шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, дослідів чи випробувань з метою 343 перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження (ст. 240 КПК) [1]. Дана процесуальна дія є своєрідним «психологічним засобом впливу» на неповнолітнього, так як її результати свідчать про те, чи існувало взагалі певне явище чи подія. Але існує думка, що шляхом проведення слідчого експерименту не може бути перевірена вся подія в цілому. Він повинен розглядатися як дослідження окремих важливих джерел криміналістичної інформації кримінального правопорушення [2, c. 90]. Тож можна сказати, що слідчий експеримент є важливим для з’ясування механізму вчинення кримінального правопорушення, правильної оцінки обстановки події та інших відомостей, які мають доказове значення. В процесі проведення цієї слідчої дії, обставини правопорушення встановлюються шляхом безпосереднього їх відтворення, тому експеримент повинен проводитись в таких умовах, які є найбільш схожими до подій у минулому. При проведенні слідчого експерименту неповнолітньому слід дозволити певну «самостійність» – він повинен говорити, показувати предмети, демонструвати дії, пов’язані з правопорушенням самостійно, без сторонньої допомоги. У процес його вільної розповіді втручання будь яких осіб забороняється. Після завершення показів, слідчий, дізнавач, прокурор можуть задати уточнюючі питання, попросити повторити ту чи іншу ситуацію. Також необхідно звертати увагу на поведінку дитини – до правоохоронних органів вона може ставитись з насторогою, недовірою. Велику роль відіграє бажання зменшити свою вину, внаслідок чого неповнолітній намагатиметься перекрутити факти або ж приховати їх, заперечити свою причетність до вчиненого діяння тощо. До ознак неправди відносять вербальні та невербальні реакції дитини. Серед вербальних наявні: зміна швидкості та гучності мови; зміна дихання; надмірна готовність до спілкування; ухилення від відповідей; перебивання; повторення запитання декілька разів тощо. До невербальних належать: жести, міміка, поза, зоровий контакт, артикуляція тощо. Та необхідно зазначити, що вказані вище прояви неправди треба розглядати тільки в сукупності. Процес проведення слідчого експерименту з неповнолітнім включає в себе три етапи: підготовчий (початковий), експериментальний (головний) та заключний. До тактичних прийомів підготовчого етапу належить: встановлення цілей слідчого експерименту; визначення місця, часу та інших умов його проведення; збір учасників (для проведення слідчих дій з неповнолітніми до участі запрошується законний представник, захисник, педагог, психолог). Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров’я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода (ч.4 ст. 240 344 КПК). Також підготовчий етап включає в себе створення плану, реконструкцію обстановки події, підготовку та перевірку технічних засобів фіксації, інформування всіх учасників про умови та особливості проведення слідчої дії. Експериментальний етап включає в себе наступні тактичні прийоми: перевірка всіх учасників слідчої дії; роз’яснення прав та обов’язків кожного з учасників; розподіл слідчої дії на певні етапи (частини); проведення процесуальних дій. Заключний етап характеризується складанням протоколу слідчого експерименту, в якому фіксуються умови його проведення та результати. До протоколу додаються також дані вимірювання, фотоматеріали, звуко- чи відеозапис, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки тощо. На нашу думку, проведення відеофіксації слідчого експерименту за участю неповнолітнього є обов’язковою умовою навіть за присутності понятих. Можливість перегляду цього відеозапису сторонами кримінального провадження є невід’ємною частиною оцінки доказів. Тому пропонуємо доповнити частину 2 статті 240 КПК України наступним положенням: «Відеофіксація слідчого експерименту за участі неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого є обов’язковою». Отже, якісне проведення слідчого експерименту, застосування у його процесі тактичних прийомів і комбінацій, дозволить отримати правдиві показання від неповнолітнього та досягти мети проведення цієї слідчої дії. Список використаних джерел 1. Кримінальний процесуальний кодекс України. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n1046. 2. Криміналістика у питаннях і відповідях : Навчальний посібник [Текст] / [А.В. Іщенко, В.В. Пясковський, А.В. Самодін, Ю.М. Чорноус та ін.] – К. : ТОВ «Видавництво «Центр учбової літератури» , 2016. – 118 с. Копча Наталія Василівна, аспірант кафедри кримінального права та процесу юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет» ЗАЛУЧЕННЯ СПЕЦІАЛІСТІВ ДО ПРОВЕДЕННЯ ОБШУКУ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ СЛУЖБОВОГО ПІДРОБЛЕННЯ По фактах службового підроблення, у окремих випадках, єдиною слідчою (розшуковою) дією, проведення якої сприятиме виконанню завдань кримінального провадження є обшук. Законодавцем правова підстава проведення обшуку закріплена в ст. 234 КПК України, в якій вказано, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання 345 знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб [1]. Обшук виступає одним із засобів доказування на початковому етапі розслідування цієї категорії кримінальних правопорушень. Саме тому, організації та проведенню обшуку, в результаті якого можливо отримати цінну інформацію, речі та предмети, які будуть слугувати доказом у кримінальному провадженні, має ключове значення. Найважливішими умовами успішного проведення обшуку є наявність повних і точних відомостей про шукані предмети, а також ретельна попередня підготовка до обшуку (збір орієнтуючих відомостей про об’єкти майбутнього обшуку й осіб, яких будуть обшукувати, правильний підбір учасників обшуку та підготовка необхідних технічних засобів) [2, с. 233]. В результаті вивчення матеріалів кримінальних проваджень встановлено, що об’єктами пошуку виступають: офіційні документи (в тому числі і бланки) – 100 %; записні книжки, чернетки – 84,3 %; кошти, отримані злочинним шляхом – 79,2 %; печатки, штампи – 76,3 %; технічні засоби підробки документів (сканери, принтери, комп’ютерна техніка – 76,3%, мобільні телефони – 69,2 %, інше – 12,1 %. Для прикладу можемо навести наступне. Так, в умовах боротьби з гострою інфекційною хворобою Covid-19 навесні 2020 року посадовці Департаменту охорони здоров’я Київської обласної державної адміністрації уклали з комерційною структурою договір на поставку 15 апаратів для штучної вентиляції легенів на загальну суму 10,5 млн. грн. Закупівля медтехніки здійснювалась з метою забезпечення закладів охорони здоров’я Київщини необхідним обладнанням для запобігання поширення на території області випадків захворювань на Covid-19. За оперативною інформацією чиновники перерахували на рахунок фірми-постачальника 100 % вартості товару, знаючи що умови договору виконані не будуть. Досудовим розслідуванням також встановлено, що працівники приватної структури заявили себе офіційним представником китайського виробництва ШВЛ-ІВ. У той час, як гроші за медтехніку були перераховані не на рахунки цього виробника, а підприємству, зареєстрованому у Словенії. Було проведено 10 обшуків за місцями роботи та проживання фігурантів. Вилучено службову документацію, чорнові записи, печатки, мобільні телефони, ноутбуки [3, с. 119 ]. З метою відшукування та фіксування всіх об’єктів, які матимуть значення для розслідування по фактах службового підроблення важливого значення має залучення спеціалістів до проведення обшуку, що сприятиме професійному отриманні криміналістично значущої інформації, яка відповідатиме законодавчим вимогам. Саме тому, з метою забезпечення високої якості проведення обшуку та отримання бажаного результату, слідчому бажано залучати спеціалістів. При цьому, спеціалістів різних галузей знань. 346 На це звертає увагу і К. О. Чаплинський, який відмічає, що фахівці (спеціалісти) надають керівнику операції та керівникам окремих пошукових груп консультації і рекомендації науково- технічного характеру (наприклад, як краще підготувати процесуальну дію; які прийоми, методи і засоби доцільно використовувати для виявлення, збирання, фіксації та попереднього дослідження доказів) і допомогу щодо застосування криміналістичної техніки та пошукових приладів. Разом з тим, фахівці можуть надавати допомогу у складанні планів, схем та креслень [4, с. 85]. Однак, необхідно пам’ятати, що спеціалісти, які залучаються до проведення обшуку не надають будь-якого письмового документу. Доречно у цій ситуації згадати Б. Б. Теплицького, О. М. Шрамка та В. В. Юсупова, які зазначали, що під час обшуку допомога обізнаної особи, яка виступає в якості спеціаліста, полягає в наступному: – використання наукових та технічних засобів з метою пошуку, фіксації, вилучення криміналістично значущої інформації; – обстеженні технічно складних об’єктів; – попередній оцінці об’єктів; – консультативній допомозі з питань, що вимагають спеціальних знань [5, с. 48]. Обшук – специфічна слідча (розшукова) дія і в залежності від залучення спеціалістів до його проведення можна поділити на декілька етапів: встановлення фактичних та юридичних підстав для його проведення; підготовка до проведення; здійснення пошукових дій, спрямованих на виявлення підроблених документів, речей та предметів; вилучення об’єктів, які мають відношення до розслідування. При аналізі наукових думок було визначено, що в залежності від етапів обшуку при розслідуванні службового підроблення спеціалісти залучалися: – в ході підготовки до обшуку (отримання консультацій та підготовка науково-технічних засобів) – 76,4%; – в ході робочого етапу (безпосередня участь у фото-відео фіксації, огляд та аналіз наявної документації тощо) – 98,2%; – під час фіксації результатів обшуку (правильний опис об’єктів пошуку із виділенням певних ідентифікаційних ознак, складання протоколу) – 65,7%. Підтвердженням цього слугує і емпіричний матеріал, відповідно до якого було з’ясовано, що під час проведення обшуку уповноважені особи зазнають труднощів щодо: фотографування – 45,6%; відеозйомка – 35,4 %; вилучення необхідної документації, речей та предметів – 42,3%; пакуванні – 23,4 %; опис у протоколі – 16,7 %, інше – 9,2 %. Наявність таких труднощів негативно впливає на якість проведення обшуку, а в подальшому і на отримання належного його результату. Підсумовуючи зазначимо, що при розслідуванні службового підроблення, проведення обшуку є необхідним майже в кожному кримінальному провадженні задля пошуку документів, підтверджуючих домовленість між постачальником та замовником, зловживання з боку вищого керівництва, чернетки із відомостями про вчинення 347 кримінального правопорушення, комп’ютерну техніку, кошти, отримані злочинним шляхом, рахунки тощо. Для ефективного розслідування кримінальних правопорушень, по фактах службового підроблення необхідний комплексний підхід. Під час проведення обшуку для отримання найбільш повної криміналістично значущої інформації необхідне залучення групи різногалузевих спеціалістів, функції яких будуть залежати від етапів проведення обшуку. При проведенні обшуку у провадженнях про службове підроблення доцільно запрошувати фахівців в області економіки і бухгалтерського обліку для використання їх в якості консультантів для виявлення, збирання, огляду бухгалтерських документів. Крім того, фахівці з комп’ютерної техніки допоможуть вилучи цифрову інформацію. Список використаних джерел 1. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9–10, № 11–12, № 13. Ст. 88. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 2. Кулик С.С. Особливості обшуку під час досудового розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Науковий вісник національної академії внутрішніх справ. № 1, 2013. С. 232–240. 3. Бідняк В. А. Використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, пов’язаних із державним фінансуванням галузі охорони здоров’я : дис.канд. юр. наук : 12.00.09. Київ, 220. 265 с. 4. Чаплинський К. О. Тактика проведення окремих слідчих дій: монограф. Д.: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2006. 308 с. 5. Теплицький Б. Б., Шрамко О. М., Юсупов В.В. Участь спеціаліста у проведенні слідчих (розшукових) дій під час розслідування корупційних злочинів: метод. рек. Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2019. 68 с. Лісіцький Андрій Валерійович, здобувач кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ ПРОВЕДЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ВЧИНЕНИХ ШЛЯХОМ ПІДПАЛУ Судова експертиза є найважливішою процесуальною формою використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Термін «експертиза» походить від лат. «expertus» та від франц. «expertise», що означає досвідчений [1, с. 333]. Під експертизою розуміється розгляд, дослідження експертом, групою експертів питань, що потребують спеціальних знань [2, с. 191]. 348 Поняття «експертиза» увійшло в науку та практику не тільки як процесуальний термін Експертиза застосовується і при проведенні різних наукових, технічних та інших досліджень, виконання яких вимагає застосування спеціальних знань. Згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду [3]. Можна підсумувати, що в юридичній літературі науковці виділяють такі ознаки експертизи: застосування спеціальних знань; процесуальна форма призначення; процесуальна самостійність та індивідуальна відповідальність судового експерта, безпосереднє дослідження об’єктів експертизи; об’єктивне і всебічне проведення; процесуальне оформлення результатів; проведення дослідження з метою встановлення обставин кримінального провадження. Перелічені та інші загальні ознаки судової експертизи набувають специфіки при розслідуванні окремих видів чи груп кримінальних правопорушень. Це стосується й розслідування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом підпалу. За результатами проведених емпіричних досліджень вивчених наукових й навчально-методичних праць [4], виокремлено основні види (підвиди) судових експертиз та типові завдання, які вирішуються шляхом їх проведення під час розслідування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом підпалу. Різноманітність об’єктів, виявлених на місці підпалу, обумовлюють необхідність проведення різних видів судових експертиз. Так, за даних умов можуть призначатись такі види (підвиди) судових експертиз [5]: 1) криміналістичні: експертиза зброї та слідів і обставин її використання; трасологічна; вибухотехнічна; техногенних вибухів; матеріалів, речовин та виробів (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально- мастильних матеріалів; спиртовмісних сумішей; металів і сплавів та виробів з них; наявності шкідливих речовин у навколишньому середовищі; речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; сильнодіючих і отруйних речовин); 2) інженерно-технічні: інженерно-транспортна; будівельно- технічна; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; інженерно-механічна; водно- технічна; авіаційно-технічна; 3) товарознавчі: машин, обладнання, сировини та споживчих товарів; транспортно-товарознавча; військового майна, техніки та озброєння та ін. Слід додати про доцільність, залежно від слідчої ситуації, проведення судово-медичної (за наявності потерпілих) експертизи. 349 При виявленні типових слідів, що вказують на підпал чи інсценування самозапалення, ключове значення для встановлення істини має проведення пожежно-технічної експертизи. Її завданням є з’ясування таких важливих даних, як визначення осередку пожежі, шляхів і часу виникнення горіння, причини виникнення пожежі та її динаміки в часі та просторі, визначення пожежонебезпечних властивостей речовин і матеріалів, а також відповідності технічного стану об’єкта протипожежним нормам. Визначають наступні напрями проведення пожежно-технічної експертизи за питаннями діагностичного характеру, що вирішуються в ході експертного дослідження: 1) Установлення осередку пожежі: Де знаходився осередок пожежі за наявності вказаних вихідних даних? З якого місця розпочалася пожежа? Що почало горіти раніше? Яким чином розповсюджувалося горіння? Чи не є місце максимальної глибини вигоряння підлоги у даному місці осередком пожежі? Де виникло початкове горіння: усередині обладнання чи зовні? 2) Діагностика горючого середовища та динаміки горіння: Чи могло відбутися самоспалахування названих матеріалів і предметів на місці, де утворився осередок пожежі? Якщо так, то за яких умов? Чи не відбулося самозаймання певних речовин і матеріалів в умовах, що передували виникненню пожежі? Скільки часу необхідно для повного згоряння даних матеріалів, предметів за вказаних умов? У який час виникло горіння? До якого виду відноситься матеріал (речовина), що горів, судячи із вказаного кольору диму або полум’я? 3) Діагностика взаємодії джерел запалювання з горючим середовищем: Унаслідок дії якого засобу (знаряддя, пристосування тощо) утворилося джерело запалювання? За який проміжок часу повинно розпочатися горіння даного матеріалу від тліючого тютюнового виробу за вказаних умов? Чи існує причинний зв’язок між дією потенційних джерел запалювання і виникненням пожежі? Якщо так, то що стало безпосереднім джерелом запалювання при виникненні пожежі? Чи можливе займання наявних матеріалів пожежного навантаження від дії вогню, яким супроводжується робота технологічного устаткування або приладу? Від якого джерела міг загорітися даний матеріал за наявності вказаних умов? Яка пожежонебезпечна відстань до вказаних матеріалів від наявного джерела тепловиділення? та ін. 4) Діагностика причинного зв’язку між вибухом і пожежею: Яка природа вибуху і механізм його дії, чи є цей вибух технологічним? Що відбулося раніше: пожежа чи вибух? Які існували в даному випадку причини і умови утворення надмірного тиску в обладнанні? Чи існувала можливість уникнути виникнення вибуху? Які заходи безпеки необхідно було вжити? Чи відповідали обладнання і його стан, а також організація виробничого процесу і характер робіт вимогам правил і нормативних актів? 350 5) Діагностика причин виникнення пожеж з ознаками підпалу: Чи є в характері перебігу пожежі ознаки підпалу? Чи мають місце специфічні особливості, що вказують на штучне утворення осередку пожежі? Чи не є ознакою підпалу наявність декількох осередків пожежі? Чи знаходились на місці пожежі речовини, що здатні до самозаймання, та чи не могли вони бути ініціаторами у штучному створенні умов для виникнення початкового горіння? 6) Діагностика причинного зв’язку виникнення пожежі з протипожежним станом об’єкта: Чи дотримувалися технічні вимоги у процесі монтажу електропроводки освітлювальних, опалювальних приладів, систем вентиляції? Чи всі нормативні вимоги та правила дотримувались під час виконання робіт? 7) Діагностика механізму виникнення та розвитку пожеж, установлення їх технічних причин: Якими особливостями характеризується взаємодія джерела запалювання з горючим середовищем при обставинах виникнення початкового горіння? Який механізм виникнення пожежі за наявних умов? Які особливості розвитку пожежі в часі та просторі? Які явища та обставини обумовили технічну причину пожежі? 8) Оцінка результатів пожежогасіння: У чому полягають недоліки, що негативно вплинули на результат пожежогасіння? Чи вплинули на наслідки пожежі перепони на шляху прямування підрозділу пожежної охорони до місця виклику? Чи вірно був обраний вирішальний напрямок у гасінні пожежі? та ін. Крім чітко визначених та коректних питань, успішне проведення експертизи залежить від повноти та якості матеріалів, зібраних слідчим та представлених на дослідження. |