ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Список використаних джерел 1. Офіційний сайт офісу Генерального прокурора України https://old.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=113281&libid=100820&c=ed it&_c=fo 2. Єдиний державний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/ 3. Офіційне інтернет-представництво Президент України Володимир Зеленський https://president.gov.ua/news/glava-derzhavi- pidpisav-zakon-shodo-posilennya-vidpovidalnos-63861 334 Гаращук Діана Петрівна, ад’юнкт кафедри криміналістики та домедичної підготовки Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ ОБСТАНОВКА ЯК ЕЛЕМЕНТ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ НЕЗАКОННОГО ЗАЙНЯТТЯ РИБНИМ ДОБУВНИМ ПРОМИСЛОМ Одним з ключових елементів криміналістичної характеристики незаконного зайняття рибним добувним промислом є обстановка. Даний елемент обов’язково присутній для даної категорії кримінальних правопорушень і відіграє значну роль. Обстановка вчинення злочину є системою різних взаємодіючих між собою до та в момент учинення злочинного діяння об’єктів, явищ і процесів, що характеризують місце, час, речовинні, природно-кліматичні, виробничо-побутові та інші умови навколишнього середовища, а також інші фактори об’єктивної реальності, що визначають можливість, умови та деякі обставини вчинення злочину [1, с. 412–413]. Обстановка, у якій вчиняються екологічні злочини, формується під впливом матеріальних та інтелектуально-вольових факторів. Перші пов’язані з певної матеріальної обстановкою, не забезпеченої екологічним захистом. Інші – з обов’язком та здатністю громадян, відповідних посадових осіб дотримуватись певних загальних технічних, технологічних та спеціальних природоохоронних норм [2, с. 74]. В криміналістичний науці, здебільшого, обстановка включає в себе місце вчинення кримінального правопорушення та час його вчинення. Саме вчинення досліджуваного протиправного діяння у недозволеному місці та у заборонений час включають в себе зміст поняття незаконного зайняття рибним добувним промислом. Основним законодавчим документом, який визначає їх зміст є «Правила любительського і спортивного рибальства», що затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15.02.1999 р. В даному нормативному документі визначені випадки коли і в яких місцях рибний добувний промисел заборонений взагалі та коли дозволений і протягом якого періоду. Цілком погоджуємося з думкою О. В. Одерія, який стверджує, що місце вчинення злочинів проти довкілля являє собою матеріальне середовище, що складається з об’єктів природокористування (предмету посягання) та джерел впливу на них. Зазначені дві групи об’єктів, знаходячись у взаємодії, у ряді випадків викликають негативні наслідки в результаті злочинних порушень екологічної безпеки з боку посадових та інших осіб [3, с. 159]. Місцем вчинення зазначеного протиправного діяння є географічна точка на окремому водному об’єкті – морі, річці, озері, ставку, звідки незаконно видобуто водні живі ресурси із природного середовища. Дане кримінальне 335 правопорушення є досить поширеним для всієї території України, де розташовані такі об’єкти. Наприклад, до недозволених місць в яких взагалі заборонено рибний добувний промислу відносяться водойми, які знаходяться на території природно-заповідного фонду, риборозплідні господарства, водойми, що мають обмеження щодо їх спеціального використання (питні, технічні тощо), штучно створені ізольовані водойма або їх ділянки, канали теплоенергоцентралей, підвідних та скидних каналах електростанцій, з човнів або інших плавзасобів на промислових ділянках,закріплених за користувачами водних живих ресурсів, а також на відстані від берега більш як 3 км в Чорному морі і 1,5 км – в Азовському морі та інші [4]. Тимчасові заборони щодо здійснення рибного добувного промислу, перш за все, стосуються його здійснення в місцях нерестовищ у період весняно-літньої заборони лову. Крім того добування водних ресурсів в місцях нерестовищ є однією з ознак істотної шкоди, яка необхідна для утворення складу кримінального правопорушення дослідженого протиправного діяння. Перелік таких ділянок разом з періодом нересту, визначається наказами відповідних територіальних органів Державного агентства меліорації та рибного господарства України. Здебільшого період нересту на всій території України розпочинається з 1 квітня. Заслуговує на увагу дослідження О. В. Одерія, який провівши аналіз слідчої практики кримінальних правопорушень, вчинених за фактами незаконного заняття рибним промислом дійшов висновку, що більшість таких протиправних діянь вчиняються весною (53 %), у вихідні та святкові дні (34 %), вранці з 4 до 9 год. (31 %) [3, с. 165]. В ході проведення дослідження методики розслідування незаконного зайняття рибним добувним промислом О. В. Захаровою було визначено, що рибальство у заборонений час означає, що воно здійснюється тоді, коли зайняття будь-яким водним добувним промислом заборонено: а) взагалі (наприклад, забороняється рибальство у новостворених водосховищах до особливого розпорядження, любительський лов усіх видів осетрових та їх гібридів, лосося, форелі, харіуса, деяких інших видів риб та інших видів, занесених до Червоної книги України); б) у строки, на які встановлено заборону для певних видів водних тварин чи водоймищ (конкретні терміни зайняття водним добувним промислом визначаються за басейно-територіальним принципом і закріплюються у правилах промислового, любительського і спортивного рибальства) [5, с. 122]. Для вчинення незаконного зайняття рибним добувним промислом достатнього одного критерію – недозволеного місця або забороненого часу. Але, наприклад, якщо лов водних ресурсів здійснюється у темний час доби (пізніше години від заходу сонця та 336 раніше години до його сходу) з човнів та інших плавучих засобів у Чорному та Азовському морях [4], то в поєднані вищевказані критерії утворюють незаконність дій. Підсумовуючи, зазначимо, що обстановка вчинення злочину є одним з головних елементів криміналістичної характеристики незаконного зайняття рибним добувним промислом, оскільки перш за все, встановлення часу та місця його вчинення є основною ознакою визначення поняття незаконності діяння лову водних ресурсів із природного середовища. Список використаних джерел 1. Криміналістика: підручн. для студ. вищ. навч. закл. [К. О. Чаплинський, О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, Ю. А. Чаплинська]. 2-е вид. перероб. і доп. ДДУВС; Ліра ЛТД, 2017. 480 с. 2. Экологические преступления: квалификация и методика расследования. [Гавриш С. Б. и др.] ; под ред. В. Е. Коноваловой, Г. А. Матусовского. Харьков, 1994. 226 с. 3. Одерій О. В. Теорія і практика розслідування злочинів проти довкілля : монографія. Харків : Діса плюс, 2015. 528 с. 4. Правила любительського і спортивного рибальства: затв. наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року № 19. Верховна Рада України: веб-сайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99. 3. Методика розслідування окремих видів злочинів / за заг. ред. Є. В. Пряхіна. Львів : ЛьвДУВС, 2019. 312 с. Григоренко Андрій Олександрович, аспірант кафедри криміналістики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, молодший науковий співробітник Лабораторії «Використання сучасних досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю» Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО МЕТОДУ РЕКОНСТРУКЦІЇ ПІД ЧАС ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ Постійний розвиток інформаційних технологій позитивно впливає на удосконалення і підвищення ефективності процесу розслідування кримінальних правопорушень, шляхом впровадження у діяльність суб’єктів, уповноважених на розслідування злочинів і кримінальних проступків, інноваційної криміналістичної техніки. Інноваційним 337 напрямком розвитку криміналістики є дослідження особливостей використання віртуального моделювання та 3D сканування. Застосування у кримінальному провадженні віртуального моделювання та 3D сканування є неможливим без реалізації криміналістичного методу реконструкції. Використання результатів застосування зазначених інноваційних технологій є можливим лише за посередництвом процесу відтворення. Отже, є актуальним дослідження особливостей реалізації криміналістичного методу реконструкції під час віртуального моделювання та 3D сканування. Під час віртуального моделювання фактично створюється тривимірна модель відповідного об’єкта. «В криміналістиці 3D реконструкцію (або 3D моделювання) можна визначити як процес побудови 3D моделі криміналістично значущого об’єкта за інформацією про нього, що міститься в матеріалах кримінального провадження. Реконструкція здійснюється спеціалістом з використанням комп’ютерної техніки та спеціального програмного забезпечення» [1, с. 423]. Віртуальні 3D моделі створюються за допомогою методу реконструкції, шляхом відтворення та перенесення у тривимірну модель ознак відповідних об’єктів з метою їх подальшого дослідження. Існує декілька способів побудови віртуальних моделей. Першим є побудова моделі відповідним спеціалістом, шляхом внесення (доповненням) створеної моделі новими об’єктами. «В ході реконструкції спеціаліст використовує, трансформує та поєднує базові об’ємні геометричні фігури, а також готові типові 3D моделі для відтворення тривимірного зображення реконструйованого об’єкта. Джерелом інформації про реконструйований об’єкт можуть бути опис в протоколі певної слідчої (розшукової) дії, фотознімки об’єкта, візуальне сприйняття об’єкта спеціалістом тощо. При цьому ознаки об’єкта переносяться на модель опосередковано, суб’єктивно (через свідомість особи яка здійснює реконструкцію чи надає вихідну інформацію про об’єкт)» [1, с. 423]. Використання зазначеного виду побудови віртуальної моделі є доцільним у разі необхідності створення 3D моделі на основі відомостей, що містяться в матеріалах справи (на основі протоколів проведення слідчих (розшукових) дій, вилучених речових доказів, фотознімків тощо). Основним недоліком використання зазначеного різновиду побудови віртуальної моделі є суб’єктивність, тобто залежність повноти і точності 3D моделі від особи, яка її створює і даних, що містяться в матеріалах справи. Другим способом створення віртуальної моделі є застосування 3D сканеру. Під 3D сканером слід розуміти пристрій призначений для сканування об’єктів зі складною просторовою геометрією. Сканери аналізують та відтворюють у цифровому вигляді об’ємну модель предмета, його форму та колір з високим ступенем деталізації, працюючи в різних умовах (при недостатній видимості, у темряві, при вібрації), з будь-якими матеріалами, забезпечують потрібний формат 338 вихідної інформації під програмне забезпечення для роботи з нею на комп’ютері. Побудова моделі відбувається шляхом визначення відстані до об’єкта, перетворення отриманих даних на цифрове зображення (тривимірну модель), передавання його на комп’ютер. Сканер визначає координати точок у просторі на поверхні об’єкта, що обробляється, аналізує їх, формує детальну цифрову модель. У його роботі задіяні камери, лазери, далекоміри, пристрої для підсвічування [2]. В результаті використання 3D сканеру створюється тривимірна модель відповідного об’єкта, яка найбільш точно і об’єктивно відображає його основні ознаки. Використання 3D сканеру є найбільш ефективним під час здійснення огляду місця події, коли є необхідність у фіксації багатьох предметів, що є складовою обстановки вчинення кримінального правопорушення. До основних переваг застосування 3D сканеру є створення, в результаті його застосування, найбільш точної, повної і об’єктивної віртуальної моделі відповідної частини матеріальної дійсності. «Найбільш ефективним є застосування таких сканерів для фіксації місцевості, приміщень, слідів крові чи інших речовин, відтисків прикусу зубів, слідів рук, ніг, взуття, транспортних засобів, зброї та слідів її застосування, вибухових речовин чи пристроїв» [3, с. 280]. 3D сканер створює модель відповідного об’єкта за допомогою використання лазеру і встановлення відстані до відповідних точок об’єктів, що знаходяться біля нього. Створена віртуальна модель фактично містить дані про розміри і об’єм відповідних об’єктів та відстань між ним. Саме використання 3D сканеру дозволяє побудувати об’єктивну модель, оскільки зазначений пристрій враховує лише об’єктивні величини (дожину шляху, який проходить лазер, розміри об’єктів, їх розташування тощо). Тому використання 3D сканеру має переваги порівняно з іншими формами фіксації, такими як письмова (протокол), фото- та відеофіксація. Це зумовлено тим, що віртуальна модель, створена в результаті тривимірного сканування, містить у собі більше точної інформації про досліджувані об’єкти і, як наслідок, дозволяє отримати достовірні результати при її дослідженні. Побудова та використання віртуальних тривимірних моделей є неможливим без застосування методу реконструкції. Процес відтворення є основою як для створення 3D моделі, так і для її дослідження з метою встановлення наявності або відсутності тих чи інших фактів. Реалізація методу реконструкції під час 3D моделювання має певні особливості. Під час побудови 3D моделі спеціалістом на основі відомостей, які містяться в матеріалах кримінального провадження фактично відбувається реконструкція відповідних об’єктів на основі існуючої про них інформації. Також за допомогою зазначеного методу віртуальна тривимірна модель може доповнюватися новими об’єктами та деталями. У даному випадку реконструкція є методом побудови 3D моделі. 339 Метод реконструкції, також, застосовується під час використання створених раніше віртуальних моделей. Наприклад, при проведенні слідчого експерименту, з метою більш точного відтворення обстановки вчинення кримінального правопорушення, є доцільним вивчення та реконструювання 3D моделі. Специфікою реконструкції у даному випадку є те, що застосуванню зазначеного методу передує моделювання. Зазвичай при реалізації методу реконструкції модель є результатом, а не вихідним матеріалом для її здійснення. Під час використання 3D моделі у процесі розслідування кримінального правопорушення модель виступає і як вихідний матеріал, і як результат реконструкції. Використання 3D моделі надає можливість дослідження відповідних даних та перевірки фактів за допомогою інноваційного програмного забезпечення. Є можливим без матеріального відтворення обстановки вчинення кримінального правопорушення дослідження можливості існування відповідних обставин, шляхом внесення певних відомостей до комп’ютерних програм. Зазначені дослідження відбуваються за посередництвом криміналістичного методу реконструкції, оскільки під час використання 3D моделей фактично відбувається відтворення відповідної обстановки вчинення суспільно небезпечного діяння, яке завжди відбувається у минулому відносно моменту дослідження. Список використаних джерел 1. Коваленко А. В. Концептуальні засади використання цифрової 3D моделі як засобу пізнання та відображення ознак кримінального правопорушення. Криміналістика і судова експертиза. Випуск 66. С. 420-430. 2. Как работает устройство 3d сканеров? Технологии и принципы сканирования. URL: https://robot-ik.ru/obzory/kak-rabotaet- ustroystvo-3d-skanerov-tehnologii-i-printsipy-skanirovaniya/ (дата звернення 08.11.2021). 3. Баранчук В. В. 3D сканування як спосіб фіксації на місці злочину: переваги й недоліки. Юридичний бюлетень. 2020. Випуск 16. С. 280-286. Гриненко Катерина Вікторівна, ад’юнкт відділу докторантури та ад’юнктури Національної академії внутрішніх справ НЕОДНОЗНАЧНІСТЬ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ЩОДО ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ОСОБИ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ ЗА ФОТОЗНІМКАМИ Пред’явлення особи для впізнання є необов’язковою слідчою (розшуковою) дією, однак дуже важливою та інформативною, адже аналогічні за доказовим значенням результати, неможливо отримати 340 іншим способом. Необхідність у проведенні цієї слідчої (розшукової) дії визначається особою, яка здійснює досудове розслідування, так само як і спосіб проведення. Частиною 6 ст. 228 КПК України передбачено, що за необхідності впізнання може проводитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання [1]. Аналіз судової практики Верховного Суду України дозволяє дійти висновку про її неоднаковість та непередбачуваність з цього питання, а отже така ситуація заслуговує на більш глибоке вивчення . Зокрема, у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду України від 6 лютого 2020 року по справі № 442/6175/18 (провадження № 51-5164 км 19) роз’яснено підстави і особливості пред’явлення особи для впізнання за фотознімками [2]. Так, у своїй касаційній скарзі захисник зазначає, що слідчим на порушення вимог ч. 6 ст. 228 КПК України не було належним чином аргументовано проведення пред`явлення особи для впізнання саме за фотознімками, що є неприпустимим. Ураховуючи положення вказаної норми закону, Суд дійшов висновку, що доводи захисника про порушення слідчим вимог ч. 6 ст. 228 КПК України є безпідставними, оскільки зазначена слідча дія проводилася з дотриманням вимог КПК, а обов`язковість обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками законодавством не передбачено. Аналогічним прикладом є постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду України від 26 листопада 2020 року по справі №742/2200/19 (провадження №51-2565км20), де також роз’яснено особливості проведення даної слідчої (розшукової) дії [3]. У даній справі захисник також вважає, що слідчий всупереч вимог ч. 6 ст. 228 КПК належним чином не аргументував проведення пред`явлення особи для впізнання саме за фотознімками, а не безпосередньо самої особи. Однак такі доводи сторони захисту Суд визнає необґрунтованими, з огляду на таке, що жодних імперативних вимог щодо пред`явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її фотознімків законодавством не передбачено, так само й обов`язковість обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками. Такі роз’яснення, на нашу думку, є цілком логічними, адже на практиці досить часто бувають такі випадки, коли з тактичних міркувань недоцільно проводити впізнання підозрюваних безпосередньо або, коли необхідно провести дану слідчу (розшукову) дію якнайшвидше. І, навіть, за наявності особи, яка буде пред’являтись для впізнання, може не вистачати часу для пошуку статистів (які 341 мають бути схожими між собою та не мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі) та організацію всього процесу проведення пред’явлення особи для впізнання. Пред’явлення особи для впізнання саме за фотознімками у деяких випадках дещо полегшує його проведення та прискорює досудове розслідування. Проведення даної слідчої (розшукової) дії без порушень норм процесуального законодавства та з дотриманням вимог статті 228 КПК України, на нашу думку, передбачає економію часу і зусиль співробітників органів досудового розслідування, а фактичні дані, отримані за результатами, мають доказову силу, як і проведення пред’явлення для впізнання безпосередньо з особою. Однак, через рік, у іншій постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду України від 3 серпня 2021 року по справі № 761/6970/14-к (провадження № 51-5694км20) зовсім по іншому роз’яснюються особливості пред’явлення особи для впізнання за фотознімками [4]. Верховний Суд України постановив, що судами попередніх інстанцій правильно визнано недопустимими як докази протокол пред’явлення особи для впізнання за фотознімками. Правила ст. 228 КПК України установлюють вимоги до проведення такої слідчої дії, як пред’явлення особи для впізнання, недотримання яких має наслідком визнання відповідного протоколу недопустимим доказом, тобто таким, що отриманий з порушенням порядку, встановленого КПК України. Верховний Суд вказав, що: • сам протокол слідчої дії не містить опису про зовнішній вигляд, прикмети або сукупність ознак, за якими потерпілий може впізнати особу, що завдала йому поранення, а також обставин, за яких потерпілий бачив цю особу; • опис ознак, за якими потерпілий впізнав особу, має лише загальний характер. Дійсно, тут не можливо не погодитись, адже зазначені вище порушення вимог ст. 228 КПК України тягнуть за собою недопустимість доказів у суді. Однак, далі Верховний Суд України зазначає, що закон допускає впізнання за фотознімками або матеріалами відеозапису в разі необхідності, тобто за реальної неможливості забезпечення присутності особи, яка підлягає впізнанню. Втім, причин, з яких дану слідчу дію було проведено за відсутності особи, не зазначено. Отже, на підставі однієї і тієї ж статті 228 КПК України Верховний Суд України у постанові від 6 лютого 2020 року по справі № 442/6175/18, постанові від 26 листопада 2020 року по справі №742/2200/19 та постанові від 3 серпня 2021 року по справі № 761/6970/14-к дійшов різних висновків, які докорінно змінюють судову практику. 342 Тому в практичній діяльності постало питання, яку саме постанову Верховного Суду України слід використовувати та які критерії при цьому мають застосовуватися. Доводи про те, що в даному випадку слід застосовувати саме постанову від 3 серпня 2021 року по справі № 761/6970/14-к, так як вона є більш «свіжою», не можуть братися до уваги, так як судова практика не може бути першої або другої свіжості. Подібні факти перегляду тлумачення Верховним Судом України законодавства, яким слід керуватись, не є новими та траплялись і раніше, коли Верховним Судом України надавалися різні юридичні тлумачення одних і тих самих положень законодавства, що слугувало підставою для розгляду такої справи в Європейському суді з прав людини. |