ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Список використаних джерел 1. Журило С. Місце проживання дитини: питання рівності батьків у правах. URL: http:// dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/9526. 2. Лихолат І. Договірний порядок визначення місця проживання дитини в нотаріальній практиці. Нотаріат України. 2014. № 12. Хомко Богдан Русланович, заступник завідувача лабораторії досліджень у сфері інформаційних технологій Державного науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України ПЕРСПЕКТИВИ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНЬ ОБ’ЄКТІВ, ЗАФІКСОВАНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НА ІНШИХ ОБ’ЄКТАХ, З ВИКОРИСТАННЯМ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ У ГАЛУЗІ ФОТОТЕХНІКИ Використання спеціальних знань в усіх видах судочинства значно розширює можливості учасників провадження по отриманню фактичних даних, важливих для встановлення істини. Зокрема, висновок експерта або експертного дослідження, зроблений фахівцем у галузі фототехніки, нерідко стає неоціненим джерелом доказів як при розслідуванні кримінальних правопорушень, так і при вирішенні цивільних позовів. В сучасній Україні вже функціонує величезна кількість запроваджених систем фото- та відеофіксації, встановлених в рамках як загальнодержавних програм (наприклад, «Безпечне місто»), так і в порядку приватного використання систем відеоспостереження за будівлями, вулицями, різними господарськими та побутовими об’єктами тощо. Крім того, великий масив відеоконтенту, зафіксованого за допомогою камер мобільних телефонів, планшетів, 302 викладається в мережі Інтернет на різноманітних ресурсах, і є доступним для широкого кола суб’єктів. Зважаючи на неможливість охоплення об’єктивами камер технічної фіксації 100 % матеріального середовища, нерідкими є випадки, коли сама подія правопорушення, або окремі об’єкти, пов’язані з нею, залишаються поза межами об’єктивів засобів технічної фіксації. Але при цьому в межах ділянки матеріального середовища, охопленого зйомкою, можуть опинитися відображення таких подій чи об’єктів (завдяки властивостям поверхней певних предметів, речовин) та, відповідно, бути зафіксованими за допомогою засобів технічної фіксації (ілюстрації 1–5). Ілюстрація 1. Ілюстрація 2. Ілюстрація 3. Ілюстрація 4. Ілюстрація 5. 303 Аналіз слідчої практики демонструє, що нажаль у більшості випадків при огляді матеріалів відеозаписів чи фотознімків при розслідуванні кримінальних правопорушень слідчі не звертають увагу на зафіксовані відображення об’єктів, дослідження яких дозволило би встановити певні фактичні дані, пов’язані з подією правопорушення. Експертне дослідження таких матеріалів відеозапису чи фотографій в рамках проведення судової фототехнічної експертизи дозволяє отримати фактичні дані про об’єкти та події, відображення яких зафіксовано за допомогою технічних засобів, та повноцінно використати їх в процесі доказування. На теперішній час Експертною службою МВС України проводиться робота по розробці методики дослідження відображень об’єктів, зафіксованих за допомогою технічних засобів фіксації, в рамках проведення фототехнічної експертизи, а також методичних рекомендацій для практичних співробітників поліції щодо виявлення та вилучення такої інформації. Об’єктами даного дослідження є кадри матеріалів відеозаписів з камер спостереження, відеореєстраторів та камер мобільних телефонів, різноманітні фотознімки, в тому числі з місця пригоди. Аналіз покадрового перегляду матеріалів відеозапису дозволяє встановити саме ті предмети і речовини, які відбивають світло, завдяки чому містять відображення об’єктів, які не потрапили в кадр камери відеоспостереження. Дослідження кадрів відеозаписів виконується з використанням спеціального програмного забезпечення, за допомогою якого експертом виділяються найбільш інформативні кадри в необхідному проміжку часу. Також застосування окремих методів дозволяє покращити якість зображення з метою подальшого дослідження, в тому числі для вирішення ідентифікаційних завдань. Планується, що в результаті проведеної науково-дослідної роботи працівниками Експертної служби МВС України буде вироблений належний алгоритм експертного дослідження відображень об’єктів, зафіксованих за допомогою технічних засобів фіксації, у вигляді методики такого дослідження. А також підготовлені методичні рекомендації для органів досудового розслідування щодо належного виявлення, фіксації та вилучення матеріалів відеозапису та сучасних можливостей їх експертного дослідження, з метою встановлення фактичних даних, з використанням спеціальних знань у галузі фототехніки. 304 Цинда Роман Володимирович, старший судовий експерт Черкаського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України; Шинкаренко Дмитро Юрійович, завідувач сектору ДНЗПРАП Черкаського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України; Пасічник В’ячеслав Вікторович, головний судовий експерт Черкаського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України ХАРАКТЕРИСТИКИ Й ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ α-БРОМВАЛЕРОФЕНОНУ (2-бром-1-фенілпентан-1-ону) Останнім часом на ринку нелегального продажу наркотиків на території України широкого розповсюдження набули синтетичні катинони, структурні похідні катинону, які все частіше стають об’єктами судової експертизи. Мефедрон (4-ММС, 4-метилметкатинон), метилон (3,4-метилендіокси-N-метилкатинон), PVP (α- піролідинопентіофенон), MDPV (3,4-метилендіоксипіровалерон), бутилон (b-кето МВDB), пентедрон (α-метиламіновалерофенон) є найбільш поширеними та вивченими синтетичними катинонами. Хімічний синтез катинонів являє собою простий, як правило, двофазний процес. На першому етапі відбувається синтез α- бромкетону з подальшим нуклеофільним заміщенням відповідним аміном з утворенням вільної основи катинону, яку в подальшому можна перетворити на цілий ряд солей [1]. Однією з таких речовин, яка використовується для синтезу особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено – α-PVP та пентедрону, є α-бромвалерофенон. α-Бромвалерофенон (синоніми: 2-Бромвалерофенон, 2-бромфенилбутилкетон; хімічна назва: 2-бром-1-фенілпентан-1-он; молекулярна формула: C 11 H 13 BrO, молекулярна маса: 241.12 г/моль; CAS:49851-31-2) – прозора безбарвна або блідо жовта масляниста рідина [4]. Синтез α-бромвалерофенону відбувається в одну стадію (фотохімічна реакція α-галогенування карбонільних сполук) валерофенон реагує з бромідом міді (ІІ), однак для цього потрібне складне обладнання, висока температура і знижений тиск. Під час синтезу також можуть бути використані такі хімічні речовини, як хлороформ, етилацетат, безводний магній сульфат, дихлорметан і н- гексан [2]. 305 Зображення 1. Реакція синтезу α-бромвалерофенону з валерофенону [3] Згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 06.05.2000 року № 770, відповідно до таблиці І списку № 2 α- бромвалерофенон віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено [5]. Однак, у літературних джерелах, які доступні в мережі Інтернет, немає згадок про факти вживання людиною даної речовини. Натомість вказують, що дана речовина представляє сильну небезпеку для людини, адже при її випаровуванні виділяються дуже токсичні пари [4]. У літературних джерелах [6,7] 2-бромвалерофенон згадується як прекурсор, який було вилучено при обшуках лабораторій з виготовлення α-PVP. Ця інформація підтверджується у звіті Всесвітньої організації охорони здоров’я [8] де наведена відповідна схема синтезу (реакція піролідину з α-бромвалерофеноном). Зображення 2. Схема синтезу α-PVP з α-бромвалерофенону Так у звіті Всесвітньої організації охорони здоров’я [9] наведена схема синтезу (конденсація бромкетону у присутності метиламіну) з утворенням пентедрону. 306 Зображення 3. Схема синтезу пентедрону з α-бромвалерофенону У звʼязку з вищевикладеним, виникає необхідність подальшого дослідження вказаної речовини фізико-хімічними методами, а саме: методом тошкошарової хроматографії (ТШХ), спектроскопії УФ, видимого та ІЧ діапазону, газової та рідинної хроматографії (ГХ та РХ), газової хроматографії з мас-селективним детектуванням (ГХ-МС) тощо. Але не варто забувати про правила техніки безпеки при проведенні досліджень, необхідно дотримуватися запобіжних заходів: працювати в спеціально обладнаному приміщенні, яке забезпечено приточно-витяжною вентиляцією, подалі від джерел нагрівання, використовувати спеціальний захисний одяг: халат, гумові рукавички і нарукавники, фартухи, спеціальний головний убір, захисну маску. На випадок аварії на робочому місці повинен знаходитися протигаз і вогнегасники [4]. Список використаних джерел 1. Рекомендуемые методы идентификации и анализа синтетических катинонов в изъятых материалах ST/NAR/49, 2016, Организация Объединенных Наций. 2. Sungsu Cho, Bong Ser Park, Substituent Effect in Photochemistry of Carbonyl Compounds: o-Halovalerophenones Bull. Korean Chem. Soc. 2004, Vol. 25, № 1. 3. Абрамов В.А. 2-бромвалерофенон URL: https://acetyl.ru/o/a51j1r12h3ff2.php (станом на 19.10.2021). 4. «УКР-Химия» 2-Бромвалерофенон (альфа-бромвалерофенон, 2-бромфенилбутилкетон) URL: https://ukr-him.pp.ua/product/1910154- bromvalerofenon-alfa-bromvalerofenon.html; (станом на 19.10.2021). 5. Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 6 травня 2000 року № 770. 6. Precursors and chemicals frequently used in the illicit manufacture of narcotic drugs and psychotropic substances E/INCB/2020/4 United Nations: International Narcotics Control Board, Vienna, 2021. 7. International narcotics control board, Precursors and chemicals frequently used in the illicit manufacture 2017 / TECHNICAL REPORTS – 200k – 2018.02.07. 8. 1-Phenyl-2-(pyrrolidin-1-yl)pentan-1- one (α-PVP) Critical Review Report, Agenda item 5.3, World Health Organization Expert 307 Committee on Drug Dependence, Thirty-seventh Meeting Geneva, 16-20 November 2015. 9. Pentedrone Critical Review Report, Agenda item 4.6, World Health Organization Expert Committee on Drug Dependence, Thirty-eighth Meeting Geneva, 14-18 November 2016. Чорний Геннадій Олексійович, доцент кафедри криміналістики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, кандидат юридичних наук ГЕНЕТИЧНИЙ ФІНГЕРПРИНТИНГ: ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАСТОСУВАННЯ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ТЕРОРИСТИЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ При розслідуванні кримінальних правопорушень терористичної спрямованості слідчі, прокурори зустрічаються з випадками виявлення та фіксації мікрослідів біологічного походження людини. Вивченню мікрослідів в криміналістиці приділяється значна увага [3, с. 61–73]. Особливу зацікавленість та так то мовити «криміналістичну привабливість» становить генетичний фінгерпринтинг – ідентифікація людини за кодом ДНК. Код ДНК міститься в мікрослідах біологічного походження – виділення організму та/або частини органів і тканини. До них належать, насамперед, клітини, кров, сперма, волосся, слина, потожирові нашарування, сеча, а також нігті, кістки, частини шкіри, м’язової тканини та інших внутрішніх органів. Виявлення мікрослідів здійснюється послідовно та планомірно, відповідно до тактичних комбінацій відповідної слідчої дії. Найбільш поширеним методом виявлення мікрослідів науковці та експерти вважають метод вузлового огляду об’єктів [2, с. 123]. Особливу увагу слід приділити загальним правилам, вимогам вилучення слідів біологічного походження (СПБ), до яких відносять: вилучення СБП здійснюється виключно після їх опису у протоколі слідчої дії та проведення фото та відео зйомки та здійснюється на завершальній стадії слідчої дії, що дозволяє виявити механізм вчинення злочину та утворення слідів; до вилучення СБП необхідно приступити як можна швидше після їх утворення та/або виявлення; невелики об’єкти – носії слід вилучати разом із предметом, а з великогабаритних робити змиви; усі СБП повинні бути упаковані таким чином, щоб їх можна було вилучити без порушення упаковки. При виявленні слідів крові звертається увага на величину і форму слідів, що може свідчити про механізм слідоутворення та обставини вчинення кримінального правопорушення. Основна частина слідів, залишених на гладких поверхнях відноситься до потожирових слідів. Піт и жиропіт визначеної особи має однакову з кров’ю групову належність. Об’єкти зі слідами 308 жиропоту (поту) вилучаються разом з об’єктом-носієм. Якщо об’єкт зі слідами поту та /або його частину вилучити неможливо здійснюється змив. Слина являє собою секрет залоз людини. Слину найчастіше виявляють на недопалках сигарет і цигарок, носовиках, поштових марках, конвертах, столовому посуді, горлечках пляшок та на недоїдках. Волосся розглядається як рогові утворення шкіри, що покривають майже всю її поверхню. Волосся вилучається разом із предметом, на якому вони виявлені або окремо. Волосся, яке виявлено в різних місцях при огляді місяця події, упаковується в окремі конверти, із зазначенням місць їх виявлення. Якщо волосся виявлено в слідах засохлої крові, воно вилучається разом із кров’ю або з частинами предмета-носія. Кістки, частини шкіри, м’язової тканини та інші внутрішні органи досить рідко зустрічаються при огляді місця події в якості мікрослідів. Найчастіше вони виявляються на знаряддях вчинення злочинів терористичної спрямованості – транспортних засобах, якщо вони були використані в якості об’єктів та/або предметів злочинного посягання, предметах обстановки місця вчинення злочину, в піднігтьовому вмісті потерпілого та терориста. [1, с. 45]. Необхідно звернути увагу, що до комплексного дослідження піднігтьового вмісту – рекомендовано спочатку провести дослідження на наявність текстильних волокон та інших мікрооб’єктів, а потім цитологічну експертизу. Із трупа, який має гнилісні зміни, у тому числі й при ексгумації, доцільно направляти найменш змінені тканини і трубчатих кісток з епіфізами. Дії високої температури негативно впливають на виділення і подальше дослідження ДНК. У таких випадках на дослідження необхідно направляти м’язи, в яких менше виражені гнилісні зміни. При вчиненні злочинів терористичної спрямованості шляхом використання вибухового пристрою та/або вибухових речовин якщо є залишки ушкоджених тіл, частини трупного матеріалу – м’язи, шматочки шкіри, кістки, частини внутрішніх органів тощо, останні вилучаються до контейнеру (скляні або пластикові банки чи пробірки), відповідним чином опечатуються й описуються. Список використаних джерел 1. Использование микрообектов при расследовании преступлений против личности. А.И.Марчук. Теоретические и практические проблемы обеспечения раскрытия и расследования преступлений криминалистическими методами и средствами. Сборник научных трудов. – Киев: Украинская академия внутренних дел. 1992. – 237с. 2. Использование микрообъектов при расследовании преступлений. За ред. Клименко Н.И. Киев . КГУ. 1984. С. 93. 3. Практикум з криміналістики: навч.посіб. В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А Журавель та ін.; за ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Ін Юре, 2013. – 128с. 309 Чорний Микола Васильович, доцент кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ, кандидат медичних наук, доцент ВИКОРИСТАННЯ ГЕНОТИПОСКОПІЇ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ТА РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНІВ Ще у 1985 року в світову криміналістику прийшов потужний метод ідентифікації особи – генотипоскопія в біологічній експертизі, заснований на аналізі дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) [1, с. 326]. Цей метод дозволяє ідентифікувати особу за біологічними слідами людини і є одним з ефективних засобів під час доказування причетності підозрюваного до вчиненого злочину. Завдання слідчих органів становить впровадження в систему доказів все більш широких сучасних можливостей судових експертиз. Ефективне розслідування таких видів злочинів як вбивства, пограбування, зґвалтування часто не можливе без використання ДНК-аналізу. Сьогодні метод ДНК- аналізу дозволяє вирішити проблему ідентифікації конкретної особи навіть за мікрослідами, виявленими на місці події [2, с. 36–37]. Одним із найважливішим завдань судово-медичної експертизи у відділеннях судово-медичної імунології – є ідентифікація наданого на дослідження біоматеріалу, з метою вирішення питання чи належить виявлений матеріал конкретній особі, що є надзвичайно важливим у розслідувані цілого ряду злочинів. Як в Україні так і у всьому бувшому Радянському Союзі майже до початку 90-х років двадцятого століття основним ідентифікаційним фактором було визначення антигенних властивостей за ізосерологічною системою АВО, за якою все населення поділяється на чотири групи. Зрозуміло, що інформативність такого дослідження невелика. Кардинально положення змінилося з початку 80-х років того ж століття, коли завдяки досягненням у галузі молекулярної генетики, стало можливим досліджувати ДНК з метою ідентифікації. На молекулі ДНК записана вся спадкова інформація про людину. Були вивчені і розшифровані генетичні коди цілого ряду ділянок ДНК, які відтворюють генетичну різноманітність людей. До того ж з’ясувалося, що дослідження ДНК можливе і у біологічному матеріалі, який зазнав змін (тобто матеріал у вигляді плям на різних предметах, як то: висушена кров, сперма, слина тощо). З цього часу цей напрямок в судовій медицині почав стрімко розвиватися і отримав назву «ДНК-аналіз», «генотипоскопія», «судово-медичний ДНК-аналіз», «ДНК-дактилоскопія» тощо. Дослідження методом ДНК-аналізу є найбільш сучасним серед існуючих видів ідентифікаційних досліджень. Проблема ідентифікації особи за слідами біологічного походження практично була вирішена з введенням такої унікальної методики молекулярної генетики як полімеразна ланцюгова реакція, що дозволило досліджувати не тільки початковий біоматеріал, який був направлений на 310 дослідження, а і збільшити його кількість багаторазово, що, по-суті, дає можливість аналізувати матеріал однієї клітини. Тобто, ДНК-аналіз стає все більш важливим засобом у боротьбі із злочинністю. Він дозволяє не тільки сприяти інформації щодо осіб, які проходять у справі, але і вже на ранніх стадіях розслідування дає можливість сприяти розшуку злочинця (завдяки базі даних ДНК). Призначення експертизи методом ДНК-аналізу є найбільш доцільним після проведення ідентифікаційних імунологічних, цитологічних та криміналістичних експертиз коли визначена видова та групова належність об’єкту, інші ідентифікаційні ознаки. Проведення комплексного ідентифікаційного дослідження сприяє одержанню найбільш повної та достовірної інформації про об’єкт. Досліджуються будь-які біологічні сліди, які містять ДНК – кров, сперма, цибулинки волосся, кістки, рештки органів та тканин. Строк утворення слідів вирішального значення для проведення дослідження немає. У постановах про призначення експертизи, крім загальних обставин справи, повинні бути викладені дані про наявність у учасників події ушкоджень та кровотеч, номер та дата акту судово- медичного дослідження. Разом із постановою обов’язково надсилаються речові докази, протокол їх огляду, зразки біоматеріалу та судово-медична документація, як при первинних так і при додаткових і повторних експертизах. Крім цих матеріалів, повинні додаватися документи первинного судово-медичного імунологічного дослідження, а при необхідності протоколи огляду та відбору речових доказів або ж всі матеріали справи. Використання даного методу ідентифікації особи за біологічними слідами дозволяє вирішити ряд завдань: По-перше, встановити належність біологічних слідів (кров, сперма, слина, волосся, м’язова, епітеліальна та кісткова тканини) виявлених на місці злочину конкретній особі, яка підозрюється у його вчиненні. По-друге, встановити, що біологічні сліди, вилучені з місць нерозкритих злочинів, належать одній особі. Це дозволяє висунути версію про вчинення серії злочинів однією особою, об’єднати наявну інформацію про розрізнені злочини та під іншим кутом підійти до її оцінки і складання психологічного профілю злочинця. По-третє, здійснити перевірку ДНК-профілів виділених з біологічних слідів, вилучених з місця нерозкритого злочину за інформаційними базами ДНК-профілів, що формуються правоохоронними органами. Позитивний висновок про встановлення особи, за результатами такого дослідження має оцінюватись нарівні з іншими доказами. Практиці відомі випадки, коли в організмі людини виявлено два ДНК-профілі. Це стало наслідком пересадки кісткового мозку від донора. 311 По-четверте, диференціювати ДНК у змішаних слідах біологічного походження (зґвалтування жертви декількома особами) та встановити кількість осіб, яким належить біологічна речовина. По-п’яте, ідентифікувати останки розчленованого трупа, жертв катастроф або загибелі людей у місцях бойових дій чи терористичних актів, коли близькі родичі живі (з жовтня 2014 р. створено базу ДНК- профілів, що дозволяє встановити загиблих в зоні АТО). По-шосте, встановити, чи є родинні зв’язки між особами у випадках спірного батьківства, дітовбивства, крадіжки чи підміни дітей, а також братами та сестрами [3, с. 39–40]. Також вирішуються питання: – встановлення статевої належності біологічних слідів і об’єктів; – діагностичного типування з метою наступної ідентифікації з об’єктами злочинів або нещасних випадків; – настання вагітності після зґвалтування з метою встановлення, що вагітність настала від підозрюваного і що він є генетичним батьком дитини або виключити це; – дітовбивств (в т.ч. новонароджених), викраденні дітей, підміни їх у пологовому будинку для встановлення, чи являються особи, що проходять у справі батьками дитини; – встановлення чи являються останки або частини трупа останками однієї людини і чиїми саме за дослідженням зразків близьких родичів; – відсутності підозрюваного – зберегти біологічний об’єкт для наступної ідентифікації, коли підозрюваний з’явиться; – встановлення зиготності близнюків; – встановлення родинності. У названих випадках дослідженню підлягають: кров, слина, сперма, волосся, кістки, зуби, нігті, піднігтьовий вміст, інші тканини, органи, або окремі частини тіла. Це можуть бути зразки біоматеріалу як від живих осіб або трупів, так і сліди на речових доказах; матеріали кримінальних та цивільних справ, вивчення яких вимагає спеціальних знань у галузі молекулярної біології і генетики. Потрібно відмітити, що дослідження біологічних слідів людини має здійснюватися за різними напрямами для отримання об’єктивної інформації не тільки про джерело їх походження (конкретну людину), але і відповідність часу утворення біологічних слідів, часу вчинення злочину. Якщо злочинець заздалегідь приготував предмет з біологічним матеріалом, а потім підкинув його на місце злочину цей час буде відрізнятися, що потребує ретельної перевірки і співставлення з іншими доказами у провадженні. На завершення слід зазначити, що проблемою сьогодення в Україні в царині криміналістики для прогресивнішого і сучасного розвитку застосування молекулярно-генетичних досліджень для ідентифікації особи злочинця та доведення причетності особи до 312 вчинення злочинів є створення єдиної Національної бази генетичних ознак; мала чисельність існуючих лабораторій в Україні; повільне наповнення бази ДНК-профілями осіб, які підозрювались або обвинувачувались у вчиненні злочинів; створення єдиного банку даних ДНК-аналізу. Для цього варто подбати, насамперед, про нормативно-правову та матеріально-технічну бази. |