ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Список використаних джерел 1. Дяченко Н.М., Борзов О.П. «Вилучення, консервування і використання в розкритті злочинів запахової інформації: Методичні рекомендації» - Київ: ДНДКЦ МВС України, 2003. 15 с. 2. Кисин М.В., Петранек Г., Сулимов К.Т. и др. Использование консервированного запаха в раскрытии преступлений. Москва ; Берлин : ВНИИ МВД СССР, КИННП МВД ГДР, 1983. 120 c. 3. Стегнова Т.В., Лозинский Т.Ф., Уалерианова Л.П., Шамонова Т.Н., «Работа со следами биологического происхождения на месте проишествия: Учебное пособие. – М.: ЭКЦ МВД России, 1992. 269 Рожнова Вікторія Василівна, прокурор відділу розвитку напрямків кримінально-правової політики управління стратегічного планування Департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора, кандидат юридичних наук, доцент ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ ДО ВНЕСЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ ДО ЄРДР Досудове розслідування як стадія кримінального провадження починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 214 КПК України). Відповідно, за загальним правилом, здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст. 214 КПК України). Серед усіх слідчих (розшукових) дій, які є основними способами збирання та перевірки доказів під час досудового розслідування, найбільш складною, важливою і невідкладною дією, метою якої є виявлення слідів події кримінального правопорушення, обставин його вчинення та встановлення особи злочинця, є огляд місця події. Невідкладність огляду місця події пояснюється необхідністю своєчасно і швидко отримати інформацію про обставини події з метою організації розшуку злочинця, розкриття та розслідування злочину [1, с. 7]. Саме тому огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, а відомості вносяться невідкладно після завершення огляду (ч. 3 ст. 214 КПК України). Порядок проведення огляду, зокрема огляду місця події, регламентований у нормах КПК України, які мають загальний щодо слідчих (розшукових) дій і спеціальний щодо огляду характер (зокрема статті 104, 223, 233, 237, 238 та ін.). Наряду із нормативними приписами важливе значення мають криміналістичні рекомендації щодо методів, способів, стадій проведення огляду, характерних місць пошуку слідів залежно від виду кримінального правопорушення, способу його вчинення, а також психології огляду місця події [2, с. 214]. Поряд з цим, задля ефективного проведення цієї слідчої (розшукової) дії, дотримання вимог кримінального процесуального закону та недопущення порушень, що можуть призвести до втрати доказового значення одержаних результатів, обов’язковим є 270 врахування актуальних правових позицій, сформульованих Верховним Судом з окремих питань проведення огляду місця події до внесення відомостей до ЄРДР. Так, Верховним Судом сформульовано правові позиції щодо: 1. Підстав проведення огляду місця події до внесення відомостей до ЄРДР: – виходячи з системного тлумачення норм кримінального процесуального закону, підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається, а проведений органами досудового розслідування огляд місця події фактично є обшуком, який згідно приписів ч. 2 ст. 234 КПК України здійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді (постанова від 27.05.2020 у справі № 279/1021/16-к) [3]; – підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі, зокрема повідомлення про вчинення злочину (постанова від 27.05.2021 у справі № 648/2590/17; постанова від 07.09.2021 у справі № 743/569/20) [4; 5]; – відсутність у матеріалах кримінального провадження будь- яких даних, які б стали підставою для проведення огляду місця події у домоволодінні особи, а також факт внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР лише на наступний день і на підставі даних, отриманих під час вказаного огляду, вказує на те, що проведений огляд фактично є обшуком, який згідно приписів ч. 2 ст. 234 КПК України здійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді та після внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Тому згідно з ч. 3 ст. 233 КПК України встановлені внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими й не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень (постанова від 07.06.2018 у справі № 740/5066/15-к) [6]; 2. Місця проведення огляду місця події до внесення відомостей до ЄРДР: – проведення огляду місця події злочину не за місцем, де відбулась подія злочину, а в іншому місці (місці розташування правоохоронного органу) є підставою для визнання даних протоколу зазначеної слідчої дії та інших доказів, отриманих за її результатами, недопустимими (постанова від 21.03.2019 у справі № 127/12150/16-к) [7]; – згідно з усталеною судовою практикою місцем події слід вважати або місце вчинення суспільно небезпечного діяння, або місце виявлення ознак кримінального правопорушення. Місце, де фактично проводилася слідча (розшукова) дія, за таких обставин не можна вважати місцем події. Особа, підкорюючись наказу, змушена була проїхати до місця, де формально здійснювався огляд місця події. При цьому, затримання особи в порядку ст. 208 КПК України не було проведено, протоколу його затримання працівники поліції не складали, 271 чим істотно порушили вимоги кримінального процесуального закону (постанова від 04.11.2020 у справі № 487/5206/17) [8]; 3. Розмежування поверхневого огляду, результати якого оформлені протоколом огляду місця події, та обшуку особи, що проведений за відсутності відповідного протоколу: – протокол огляду місця події, під час проведення якого речовина, яка в подальшому виявилась наркотичним засобом – канабісом, вилучена з лівої внутрішньої кишені куртки обвинуваченого працівником поліції, хоча у протоколі міститься посилання, що вона вилучена під час поверхневого огляду, до того ж у кімнаті поліції на станції метро, до якої він був запрошений працівником правоохоронного органу, є недопустимим доказом, оскільки обвинувачений являвся особою, яка фактично була затримана уповноваженою службовою особою без складання протоколу відповідно до вимог ст. 208 КПК України (постанова від 08.02.2018 у справі № 754/5978/16-к) [9]; – при здійсненні огляду місця події слідчий фактично провів особистий обшук особи та таким чином порушив вимоги кримінального процесуального закону, якими не передбачено повноважень здійснення такої слідчої дії до внесення відомостей до ЄРДР (постанова від 21.01.2020 у справі № 381/2316/17) [10]; 4. Необхідності отримання дозволу суду чи особи, у володінні якої перебуває транспортний засіб, на проведення огляду транспортного засобу в межах огляду місця події до внесення відомостей до ЄРДР: – огляд місця ДТП, який проводиться на підставі повідомлення про ДТП, істотно відрізняється від тих оглядів транспортного засобу, проведення яких вимагає дотримання підстав та правил, передбачених статтями 233, 234 та 237 КПК України. Огляд здійснений суто з метою з’ясування та фіксації технічного стану, в якому перебуває знаряддя вчинення злочину, пошкоджень та характерних ознак транспортного засобу після ДТП, слідової інформації про обставини події на ньому, стан його окремих вузлів, агрегатів та органів керування безпосередньо після ДТП, без вилучення будь-яких предметів та не з метою їх відшукання, не містить у собі ознак, що обумовлюють дотримання підстав до огляду, визначених статтями 233, 234, 237 КПК України. За таких обставин огляду автомобіля не притаманні ознаки примусової слідчої дії, що порушує недоторканність іншого володіння особи (транспортного засобу), а тому він не потребував одержання ухвали слідчого судді стосовно його проведення (постанова від 31.03.2021 у справі № 333/1539/16-к) [11]. Врахування цих та інших правових позицій Верховного Суду з питань проведення огляду місця події до внесення відомостей до ЄРДР забезпечить однозначність практики застосування відповідних правових положень, а також убезпечить від порушень вимог кримінального процесуального закону при його проведенні, визнання одержаних доказів недопустимими. 272 Список використаних джерел 1. Корж В. П. Огляд місця події: процесуальні особливості, криміналістичні рекомендації : Науково-практичний посібник для слідчих, прокурорів, поліцейських патрульної та кримінальної поліції. Харків, 2018. 264 с. 2. Барвенко В. К. Організація і тактика огляду місця події як невідкладної слідчої дії під час розслідування екологічних злочинів. Право і суспільство. 2018. № 5. Ч. 2. С. 212–219. 3. Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 279/1021/16-к. Єдиний державний реєстр судових рішень : офіційний веб-портал. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89564190. 4. Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 648/2590/17. Єдиний державний реєстр судових рішень : офіційний веб-портал. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97243032. 5. Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 вересня 2021 року у справі № 743/569/20. Єдиний державний реєстр судових рішень : офіційний веб- портал. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/99482696. 6. Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 740/5066/15-к. Єдиний державний реєстр судових рішень : офіційний веб-портал. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/74598730. 7. Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 127/12150/16-к. Єдиний державний реєстр судових рішень : офіційний веб-портал. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/80681509. 8. Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 487/5206/17. Єдиний державний реєстр судових рішень : офіційний веб-портал. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92765489. 9. Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 754/5978/16-к. Єдиний державний реєстр судових рішень : офіційний веб-портал. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/72243400. 10. Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 381/2316/17. Єдиний державний реєстр судових рішень : офіційний веб-портал. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87179214. 11. Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 333/1539/16-к. Єдиний державний реєстр судових рішень : офіційний веб-портал. URL:https://reyestr.court.gov.ua/Review/96071606. 273 Саковський Андрій Анатолійович, директор навчально-наукового інституту № 2 Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент; Плосконос Артем Ігорович, здобувач кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ ТАКТИКА ОДНОЧАСНОГО ДОПИТУ УЧАСНИКІВ ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ ГРУП І ЗЛОЧИННИХ ОРГАНІЗАЦІЙ Кримінальний процесуальний кодекс нам пропонує одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб як різновид допиту. Відповідно до ст. 224 КПК України слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях [1]. Водночас, варто звернути увагу, на те що предмет одночасного допиту є значно вужчим, ніж предмет допиту, оскільки під час проведення одночасного допиту з’ясовується не весь спектр відомостей, які стосуються кримінального правопорушення, а лише ті обставини, які мають суперечності або розбіжності. Важливим фактором під час проведення одночасного допиту є здійснення слідчим тактично правильного керівництва процесом проведення зазначеної СРД. У цьому випадку мають бути дотримані, по-перше: межі, які забезпечать можливість встановлення психологічного контакту з учасниками одночасного допиту та підтримання нормальної психоемоційної атмосфери упродовж його проведення, і по-друге: межі, які унеможливлять використання учасниками одночасного допиту власної ініціативи, яка може призвести до втрати слідчим контролю над ситуацією. Для одночасного допиту двох або більше раніше допитаних осіб, як і для допиту, також є характерним можливість виникнення конфліктних ситуацій. У даному випадку можливо навіть стверджувати, що наявність конфлікту, фактично є передумовою прийняття рішення про проведення одночасного допиту. Водночас, не можливо залишити поза увагою і прецеденти, пов’язані із створенням безконфліктної ситуації під час одночасного допиту, зокрема це стосується переважно випадків коли учасники ОЗГ готові співпрацювати зі слідством, надають правдиві та достовірні показання, їх провина у вчинених кримінальних правопорушеннях повністю підтверджується зібраними під час розслідування доказами. Ми переконані, що застосування тактичних прийомів під час одночасного допиту є важливим інструментом слідчого, який дозволить 274 отримати інформацію, конкретизувати та доповнити вже відомі обставини, усунути розбіжності, суперечності, неточності у показаннях. До найбільш ефективних тактичних прийомів одночасного допиту учасників організованих злочинних груп та злочинних організацій, на наш погляд, відносяться: 1. Проведення одночасного допиту позавізуальним спостереженням між учасниками ОЗГ. У методичних рекомендаціях щодо тактики проведення одночасного допиту пропонують використовувати зазначений тактичний прийом під час проведення СРД між учасниками, які мають різний процесуальний статус, з метою уникнення можливості психологічного впливу поведінкою, жестами, інтонацією. 2. Роздроблення сил та засобів. Тактичний прийом, який передбачає отримання інформації про кримінальне правопорушення, шляхом постановки запитань по окремим епізодам незаконної діяльності та їх складовим, що містять криміналістичнозначущу інформацію, кожному учаснику ОЗГ, які приймають участь в допиті з одночасним ініціюванням перевірки достовірності такої інформації по кожному факту. 3. Пред’явлення доказів для пожвавлення асоціативних зв’язків пам’яті. Для подолання добросовісної помилки допитуваним особам пред’являються: речові докази і документи; протоколи слідчих (розшукових) дій (оглядів, слідчих експериментів, висновки експертів); додаткові засоби фіксації (плани, схеми, малюнки, фотознімки, відеозапис) [2, с. 165]. 4. Спостереження за поведінкою допитуваних осіб та пошук слабких місць. Тактичний прийом сутність якого полягає у можливості встановлення слідчим під час одночасного допиту емоційних та поведінкових проявів з боку допитуваних та дозволяє гнучко змінювати тактику і використовувати найбільш оптимальні та ефективні прийоми психологічного впливу на учасників, забезпечуючи регуляцію стану допитуваних і динаміку інформаційного спілкування. 5. Проведення одночасного допиту відразу після пред’явлення особи для впізнання. Зміст зазначеного тактичного прийому полягає у оперативній готовності слідчого до проведення одночасного допиту, відразу після пред’явлення учасників ОЗГ для впізнання та унеможливить їх спроби проаналізувати всі обставини та вибудувати контраргументи для допиту. 6. Використання засобів відеофіксації під час одночасного допиту. Проведення одночасного допиту із використанням відеозапису дозволить зафіксувати послідовність та зміст викладеної допитуваними особами інформації, а також їх психо-емоційний стан та реакцію на конкретні запитання та відповіді опонента. 7. Загострення розбіжностей у показаннях учасників одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб по менш значущим спірним обставинам. Даний тактичний прийом застосовується під час проведення одночасного допиту між співучасниками злочину. Суть прийому полягає 275 в тому, що слідчий, прокурор починає одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб із з’ясування менш істотних спірних обставин, але поступово все більше і більше їх загострює. У такій обстановці особа всупереч своєму бажанню переходить від обговорення менш важливих спірних питань до більш важливих [2, с. 168]. 8. Зміна черговості постановки питань. У процесі одночасного допиту двох чи більше раніше допитаних осіб слідчий повинен уважно слідкувати за змістом відповідей кожного з допитуваних. Якщо один з учасників слідчої (розшукової) дії здійснює спроби узгодити свої показання з іншим учасником, слід змінювати черговість постановки запитань. Цей тактичний прийом дозволяє викрити брехню несумлінного учасника і перешкоджає змові допитуваних [2, с. 171]. Таким чином, одночасний допит двох або більше раніше допитаних осіб, як правило відбувається за умов конфліктної ситуації. Додатково процес його проведення між учасниками ОЗГ ускладнюється безпосередньо їх соціальними статусами, кримінальними характеристиками та психологічними особливостями, а також наявністю певного «професійного» злочинного досвіду, що може призвети до використання допитуваними зазначеної СРД у власних цілях, з метою узгодження показань та координації лінії поведінки під час розслідування. Список використаних джерел 1. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17#Text. 2. Жалдак І. А. Тактика одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2019. 240 с. 3. Плосконос А. І. Організаційно-тактичні заходи підготовки до допиту учасників організованих злочинних груп та злочинних організацій. KELM: Knowledge, Education, Law, Management. 2018. №2 (22). С. 152-157. 4. Плосконос А. І. Тактичні прийоми допиту учасників організованих злочинних груп та злочинних організацій. Підприємництво, господарство і право. № 11. Київ, 2020. С.260-265. |