ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Примак Роман Миколайович, старший викладач кафедри криміналістичного забезпечення та судових експертиз навчально-наукового інституту № 2 Національної академії внутрішніх справ; Дідовець Ярина Олексіївна, здобувач вищої освіти ступеня бакалавра навчально-наукового інституту № 2 Національної академії внутрішніх справ ДЕЯКІ СУЧАСНІ ЕЛЕМЕНТИ ЗАХИСТУ ПЕЧАТОК І ШТАМПІВ ВІД ПІДРОБЛЕННЯ Одним з найбільш розповсюджених об’єктів криміналістичного дослідження є документи. Вони використовуються у різних сферах діяльності людини. Підробка документів може завдавати великих збитків державі і громадянам. Важливим реквізитом документів є відбитки печаток (штампів). Печатка (штамп) – це спеціальна форма (кліше), що застосовуються для оформлення документів або опечатування приміщень, сейфів, сховищ, упаковок тощо [1, с. 106]. Розділення на печатки і штампи обумовлено геометричною формою відбитків. Так, штампом є пристрій призначений для нанесення відбитків прямокутної форми з текстом у прямокутній рамці або без рамки. Штамп, реквізити якого утворюють підпис, називають факсиміле. Печаткою називають пристрій, що призначений для нанесення відбитків, що містять рамки відмінні від прямокутної форми, наприклад круглі, овальні, трикутні, ромбовидні тощо [2, c. 339]. Звичайно, оскільки відбитки печаток та штампів слугують для посвідчення, засвідчення фактів і відомостей, що містяться у документах, вони являються поширеним об’єктом підробки (як повної, так і часткової). Тому останніми роками активно розробляють елементи захисту печаток та штампів. Розглянемо деякі сучасні елементи захисту, що використовуються при виготовленні печаток (штампів). Один за розповсюджених елементів захисту – мікротекст. Він являє собою внесення до печатки по зовнішньому контуру смужки, уздовж якої йде текст з висотою букв 0,5–0,8 мм, який виконується в позитивному або негативному зображенні. Такий тип захисту використовується в гербових печатках і є загальноприйнятим засобом захисту печаток серед різних організацій. Мікротекст важко виготовити за допомогою фотополімерної технології, що є найбільш поширеною серед підробників. У захисті, що має назву «Макраме» використовуються дрібні лінії товщиною не більше 0,1 міліметра, сукупність яких складає гільойошну сітку, що дозволяє підвищити захищеність печатки. Виготовляють такі печатки методом лазерного гравіювання з високою роздільною здатністю. Тонкі лінії сітки не можна відтворити за 262 допомогою полімерної або флеш-технологій виготовлення печаток. При скануванні такого гільйошного малюнка відбувається спотворення ліній і вони стають «східчастими», що унеможливлює виготовлення ідентичної печатки [3]. Використання спеціального шрифту ускладнює можливість відтворення печатки, а тому в більшості випадків використовують спеціальні шрифти. Під спеціальним шрифтом розуміють нанесення символів, відмінне від поширених, у вигляді нестандартних розмірів кожного елементу (його висоти, ширини, відстані між сусідніми елементами, кутами нахилу тощо). Захисний елемент під назвою «Растрове поле» складається з дрібних точок щільністю від 40 до 80 ліній на см, які утворюють різні зображення. Даний вид захисту використовується у гербових печатках. Растрове поле важко як відсканувати з відбитку, так і виготовити. Для виготовлення такого виду захисту використовується винятково лазерне гравіювання [4]. Печатки також можуть містити складні напівтонові малюнки або фотографії. Сама фонова заливка складається з великої кількості дрібних елементів різної форми та розміру (до декількох тисяч). Напівтоновий малюнок надзвичайно важко відновити по відбитку, а також неможливо виготовити ні за допомогою фотополімерної технології, ні за допомогою струменевого принтера. Такі печатки виготовляються тільки методом лазерного гравіювання з роздільною здатністю 1000 точок на дюйм (або вище). Ще одним елементом захисту є приховане зображення, що ґрунтується на використанні технологій маскування одного зображення іншим. Для перевірки справжності використовується спеціальний контрольний фільтр, що відокремлює прихований візерунок від фону. Популярним також є сучасний захисний елемент «I-Matrix». Він являє собою прихований текст в QR-коді, який можна просканувати за допомогою телефону і одразу дізнатися справжню інформацію про власника печатки. В нього можна помістити інформацію про печатку та власника (адреса, назва фірми, банківські реквізити, коди тощо). Одним із самих надійних елементів захисту від підробки на печатках є «Цербер», що полягає в невидимості прихованих елементів на печатці. Невидимі УФ-елементи проставляються печаткою на документ одночасно зі звичайним видимим відбитком печатки. Невидимі елементи можна розглянути тільки під ультрафіолетовим світлом. Вони можуть бути виконані у формі гільйошних сіток, мікротексту, растрового фону тощо. Використання УФ-елементів разом із гільйошними сітками забезпечують високий рівень захисту документів від підробки [4]. Отже, захист печаток та штампів від підробки – це комплекс елементів, що використовуються для виключення можливості їх підробки і, відповідно, надійного захисту документів. Розробка нових елементів з використанням сучасних технологій є засобом ефективної боротьби з підробкою документів. 263 Список використаних джерел 1. Воробей О. В., Кофанов А.В. Техніко-криміналістичне дослідження документів : Навчальний посібник. Київ : Нац. акад. внутр. справ України, 2011. 312 с. 2. Ткаченко Я.В., Іванко Є.Б. Дослідження печаток і штампів. Молодий вчений. № 5 (93). 2021. 338-340 с. 3. Захист від підробок [Електронний ресурс]. URL: https://trodat.kiev.ua/uk/protect/. 4. Методы защиты печатей от подделки [Електронний ресурс]. URL: https://www.newlaser.ru/jobshop/pechati/protection.php. Приходько Юрій Павлович, доцент кафедри криміналістичного забезпечення та судових експертиз навчально-наукового інституту № 2 Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент; Курилін Іван Ростиславович, доцент кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент АВТОМАТИЗОВАНІ РОБОЧІ МІСЦЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ Сучасний етап розвитку вітчизняної криміналістики та її перспективи характеризуються активними дослідженнями та застосуванням інноваційних засобів і технологій у всіх її складниках: загальній теорії криміналістики, криміналістичній техніці, криміналістичній тактиці та криміналістичній методиці. Інноваційні напрями розвитку криміналістики тісно пов’язані з розв’язанням її завдань в умовах глобалізації та інформатизації цифрового суспільства та широкого впровадження інноваційних технологій [1, с. 234]. Інформатизація соціального середовища призвела фактично до «тех-нологізації» криміналістики, розроблення та впровадження інформаційних, цифрових, телекомунікаційних та інших технологій. Фактично можна констатувати появу окремого криміналістичного напрямку – «цифрової криміналістики». Враховуючи наведене, нині відбуваються також докорінні зміни та запроваджуються інноваційні підходи й у криміналістичному забезпеченні органів правопорядку [2, c. 144]. Важливим напрямом удосконалення досудового розслідування є впровадження криміналістичних інновацій у сферу та процеси 264 експертної практики. На сьогодні склалася така ситуація, коли вдосконалення інформаційних технологій дуже впливає на покращення показників розслідування кримінальних проваджень. Якість досудового розслідування та строки його проведення дуже залежать від компетентності та обізнаності спеціалістів і висновків судових експертиз. На ці особливості впливає не тільки недостатнє використання можливостей сучасної криміналістичної техніки та низки проблем у матеріально-технічному забезпечення слідчих і експертних підрозділів, але і причини низької інноваційної забезпечуваності. Враховуючи специфіку правозастосовної діяльності та сутність терміну «інновація» під криміналістичною інновацією ми розуміємо, розроблені та впроваджені в практику нові сучасні методи, прийоми, технології, технічні засоби, прилади, апаратуру, інструменти, метою яких є оптимізація розслідування кримінальних проваджень та їхнього судового розгляду, підвищення якості та ефективності правозастосовної діяльності і зменшення помилок при виконанні своїх службових обов’язків [1, с. 8]. Автоматизоване робоче місце (АРМ) пройшло досить довгий і складний шлях вдосконалення та розвитку, від примітивних електронно обчислювальних машин (ЕОМ) до новітніх потужних персональних комп’ютерів (ПК), які за лічені секунди можуть виконувати величезний масив операцій з документами. Дослідження зарубіжних вчених з постіндустріального розвитку пропонують конкретні сценарії організації праці, в яких домінують нові елементи, які мають високу кореляцію з інноваційним підходами до організації робочого місця. Безумовно, прийняття та послідовне впровадження у практику положень Стратегії інноваційного розвитку України має кардинально оновити засади організації праці правоохоронних органів, передусім наповнивши її інтелектуальним змістом. Відповідно новий зміст матиме й система сучасної організації автоматизованих робочих місць, яка вже існує. На нашу думку, при сучасному розвитку інформаційних технологій (ІТ) суспільство почало модернізувати не тільки своє життя різноманітними гаджетами та новинками в галузі «машини з штучним інтелектом» у своєму повсякденному житті, а й у першу чергу автоматизувати свої робочі місця для прискорення опрацювання інформації. Ми вважаємо, що нині будь-який спеціаліст у своєму розпорядженні в державній установі чи приватній фірмі, повинен мати своє автоматизоване робоче місце (АРМ), а спеціалісти-криміналісти чи експерти за напрямком досліджень без АРМ взагалі існувати не повинні. 265 Автоматизоване робоче місце, можна визначити як комплекс інформаційних ресурсів, програмно-технічних і організаційно- технологічних засобів індивідуального або колективного користування, об’єднаних для виконання певних функцій спеціаліста професійної діяльності. Фахівцями Національної академії внутрішніх справ (НАВС) розроблено багато автоматизованих робочих місць за напрямком експертних досліджень, наприклад: «Автоматизоване робоче місце експерта трасолога», «Автоматизоване робоче місце експерта баліста», «Автоматизоване робоче місце експерта вибухотехніка» та ін. На дані електронні продукти є авторські свідоцтва а головне - це праця науковців, які з одного боку створювали продукт для колективного користування а в результаті ним мають можливість користуватись обмежена кількість осіб, так як даний електронний продукт розміщений тільки в комп’ютерній мережі НАВС, до якої доступ інших користувачів обмежений. Дана особливість негативно відображається і на розробниках електронного продукту і саме АРМ є неефективним. До того ж, на наш погляд, автоматизоване робоче місце (АРМ) – це як постійно діючий, умовно «живий» інформаційний продукт, який необхідно постійно оновлювати, наповнювати свіжою актуальною, об’єктивною інформацією і врешті-решт він повинен приносити користь користувачу. Тому, наша позиція полягає в тому, що для належного використання інноваційних технологій в розробці і використанні АРМ повинна бути відпрацьована система, при якій АРМ буде постійно використовуватись спеціалістами, оновлюватись інформаційно науковцями та освітянами, і удосконалюватись функціонально фахівцями комп’ютерних технологій, програмістами. Список використаних джерел 1. Шевчук В.М. Сучасний стан та тенденції розвитку криміналістики: актуальні проблеми сьогодення. Проблеми законності. 2019. Вип. 146. С. 234-246. 2. Шепітько В.Ю. Проблеми оптимізації науково-технічного забезпечення слідчої діяльності в умовах змагального кримінального провадження : мат-ли. наук. конф. (м. Харків, 26 березня 2019 р.). Харків : Право, 2019. С. 144-147. 3. Шепітько В.Ю. Практикум з криміналістики: навч. посіб. – Київ: Ін Юре, 2013. – 128 c. 266 Пухка Олеся Валеріївна, судовий експерт сектору біологічних досліджень та обліку Житомирського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України ТЕХНІКА ЗБОРУ ЗАПАХОВИХ СЛІДІВ ЛЮДИНИ Криміналістична одорологія – це галузь криміналістики, що являє собою систему знань про запахові сліди, дослідження закономірності механізму їх утворення і науково обґрунтовані способи, технічні засоби, рекомендації по виявленню, аналізу, вилученню та зберіганню цих слідів з метою подальшого їх використання в кримінальному судочинстві для отримання інформації в розкритті і розслідуванні злочинів [1, с. 3]. Питання знищення, маскування або приховування слідів на місці скоєння злочину для злочинця є першочерговими. З метою уникнення покарання та введення слідства в оману злочинець ретельно готується до злочину, аналізуючи кожен свій крок та можливе місце залишення своїх відбитків для їх знищення. Однак запах людини залишається завжди, тому проблематика одорологічного дослідження запахових слідів на сьогодні є дуже актуальною. Для експертного дослідження рекомендується вилучати самі об’єкти або їхні фрагменти – ймовірні носії запахових слідів злочинця та інших учасників події. Збирання запахових слідів з виявлених предметів-слідоносіїв у спеціалізованій лабораторії експертного підрозділу сприяє більш повній витяжці з них запахових слідів, збереженню інших матеріальних слідів на об’єкті, а, отже, й ефективному використанню комплексу криміналістично-значимої інформації в розслідуванні злочину. У криміналістичному комплекті, що використовується під час огляду місця події, знаходяться такі приладдя, необхідні для роботи із запаховими слідами: алюмінієва (побутова) фольга в рулоні; великий анатомічний пінцет; спирт етиловий; бинт медичний стерильний або марлеві серветки; бавовняні тканини (байка, фланель) у шматках розмірами 10х15 см; стрічка липка в котушках; товста шовкова нитка; канцелярський папір; письмові приладдя; гумові рукавички; пульверизатор з водою. Також у криміналістичному комплекті рекомендується мати 5–6 чистих скляних банок ємністю 0,3-0,8 л з металевими кришками, що закручуються, для розміщення шматків бавовняної тканини із зібраними з об’єктів запаховими слідами [2, с. 3–9]. Збирати запахові сліди безпосередньо під час проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів рекомендується у випадках, коли об’єкт-слідоносій неможливо відправити до експертної 267 лабораторії, а його руйнування або пошкодження недоцільні (це може бути обшивка автомобільного сидіння потерпілого, на якій довго знаходився злочинець, заводячи машину громіздкі предмети, ручка сумки, вирваної з рук потерпілої особи тощо). Під час огляду місця події, проведення обшуку, виїмки тощо, у разі неможливості вилучення предмета цілком, запахові сліди з нього рекомендується збирати методом аплікації (від лат. applicatio – прикладання), за допомогою тривалого (не менше 1–2 годин) контакту шматків бавовняної тканини з предметами-носіями запахових слідів. Цей метод ґрунтується на переході пахучих речовин потожирових слідів людини з предмета-слідоносія на бавовняні серветки під час дифузійних і сорбційних процесів. Слід пам’ятати, що прямий контакт бавовняних серветок з предметами призводить до повної або часткової втрати дактилоскопічних слідів, мікрочастинок і волокон. А тому за можливої наявності таких слідів цей метод не використовується, а вилучені об’єкти направляються до експертної лабораторії. Збирання запахових слідів проводиться з використанням пінцетів і чистих гумових рукавичок для попередження внесення сторонніх пахучих речовин. Якщо предмет-слідоносій дуже сухий, то перед вилученням слідів над ним один-два рази розпиляють пульверизатором дрібними краплями воду, оскільки легке зволоження таких предметів сприяє кращому переходу пахучих речовин, при цьому слід пам’ятати, що у процесі збирання запахових слідів одяг злочинця, шкіряні й бавовняні рукавички, взуття, як правило, не зволожують. Потім ділянки найімовірнішого та інтенсивного контакту людини з предметом накривають або обгортають одним шаром заздалегідь приготовлених серветок з бавовняної тканини, які покривають алюмінієвою фольгою. Після чого серветки через фольгу щільно притискають до поверхні предмета-слідоносія. При цьому бавовняні серветки, що застосовуються для збирання запахових слідів мають зберігатися в умовах, що виключають накопичення на них сторонніх запахових слідів людини і випадкових пахучих інгредієнтів. До горизонтальної поверхні слідоносія серветки, вкриті фольгою, притискають вантажем. Так, на сидіння, з якого збирають запахові сліди людини (за неможливості зробити вирізи фрагмента обшивки), поверх бавовняних серветок і фольги кладуть, наприклад, стопку книг. До невеликих предметів, у разі неможливості направлення їх до експертної лабораторії для дослідження запахових слідів (ключі, рукоятка викрутки, інші знаряддя зламу), серветки притискають через фольгу, щільно обжимаючи зроблений згорток руками. Під час збирання запахових слідів з предметів одягу щільність контакту з бавовняними серветками забезпечується шляхом згортання предмета з поміщеними усередину серветками й фіксації їх у такому 268 стані мотузкою. Усередині взуття і головних уборів серветки притискають фольгою і зім’ятим папером. Тривалість контакту (період адсорбції серветками пахучих речовин, що переходять на них з досліджуваного об’єкта) має становити не менше однієї години. Збільшення терміну контакту в 2–3 рази сприяє більш повному накопиченню запахових слідів (до 1–2% наявних запахових слідів). Бавовняні серветки із зібраними запаховими пробами знімають зі слідоносіїв і пакують окремо в скляні банки або щільно обертають декількома (5–7) шарами алюмінієвої фольги. Після цього отримані пакування з бавовняними шматками загортають у папір, надписують і опечатують. Використані для пакування скляні банки щільно закривають скляними або металевими кришками. Поліетиленові пакети, контейнери з пластику, папір, картон для пакування об’єктів-носіїв запахових слідів не придатні, через те, що вони пропускають або усмоктують у себе пахучі речовини й не перешкоджають їхньому змішуванню. У разі використання фольги для пакування краї згортка загинають і обтискають для запобігання втрати пахучих речовин. Надалі загорнені в алюмінієву фольгу слідоносії (предмети й шматки бавовняної тканини) слід у найкоротший термін доставити до експертної лабораторії для переупаковування в скляні ємності. Це пов’язано з тим, що навіть щільно притиснуті шари фольги не забезпечують повної герметичності пакування. Вилучені сліди поступово (протягом декількох тижнів) розсіюються, що може призвести до повної їхньої втрати. До пакування з об’єктами чи зібраними з них запаховими пробами додають письмове пояснення: де, коли, і за яких умов їх було виявлено і вилучено, а також вказують, скільки приблизно часу пройшло з моменту події до упакування об’єкта. Це допоможе експертам при оцінці ступеня збереженості запахових слідів і вибору тактики дослідження. До направлення на експертизу вологі слідоносії зберігають при мінусовій температурі, щоб уникнути їхнього загнивання або утворення цвілі [3, с. 25–46]. Отже, застосування одорології в слідчій та розшуковій діяльності органів внутрішніх справ наразі є дуже актуальним і відкриває широкі перспективи її розвитку. |