ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Агудалічев Максим Олександрович, здобувач ступеня вищої освіти бакалавра навчально-наукового інституту № 1 Національної академії внутрішніх справ Науковий керівник: Антощук Андрій Олександрович, доцент кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент ДАКТИЛОСКОПІЯ ДЛЯ БОРОТЬБИ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ Криміналістика – це наука про закономірності механізму кримінального правопорушення, виникнення інформації про кримінальне правопорушення та його учасників, закономірності збирання, дослідження, оцінки та використання доказів, та заснованих на пізнанні цих закономірностей спеціальних засобах і методах досудового розслідування, судового розгляду і попередження кримінальних правопорушень [1, с. 31]. 365 Враховуючи саме визначення криміналістики, ми маємо змогу розуміти та застосовувати вже готові засоби для розкриття, попередження та боротьби зі злочинністю. Слід зазначити що для виконання цих дій засоби поділяють за : – джерелом походження; – цільовим призначенням; – спеціальним призначенням; – видом технічного засобу; – місцем використання технічного засобу; – суб’єктом використання. При використані криміналістичних засобів застосовують цілий ряд методів що мають завдання пошуку, фіксації, виявлення та дослідження матеріалів, речовин, тощо для повної та точної боротьби з злочинністю. Важливого значення мають дактилоскопічні сліди. Спочатку криміналісти порівнювали відбитки пальців вручну, потім цей процес став автоматизований. Із збільшенням кількості відбитків пальців зростала і кількість злочинців, спійманих завдяки дактилоскопії. За відбитками пальців рук експерт може багато чого сказати про людину, – зазначає експерт сектору дактилоскопічних видів досліджень та обліків Рівненського НДЕКЦ МВС України Віктор Алексейчук. За відбитками великих пальців можна встановити стать та зріст людини. Чоловічі пальці більші, жіночі – акуратніші. Якщо людина, наприклад, працює вантажником або будівельником у неї неминуче стираються пальці і утворюються шрами. Жінка, яка пере білизну пральними порошками, часто контактує з водою – це відразу видно за відбитками, бо через порошок у неї утворюються відповідні ранки на долонях. Якщо людина малює, пише або працює на комп’ютері, у неї звісно акуратні, чисті пальці. Злочинець не завжди залишає чіткий відбиток, але сліди зберігаються на будь-яких поверхнях: склі, папері, металі. Експерти, досліджуючи сліди пальців рук, багато працюють з криміналістичною лупою та світлом. Але у них є й інші прилади, які дозволяють збільшити відбитки в декілька десятків разів. Як кажуть експерти-дактилоскопісти: «Наш улюблений інструмент – це очі. В нашій професії головне добре бачити». Виявлені сліди вилучаються із об’єктів на місці події за допомогою спеціальної дактилоскопічної плівки та упаковуються. Після всіх вказаних процедур сліди скануються і розпочинається власне дослідження слідів на комп’ютері. Завантаживши відбиток, спеціаліст за допомогою спеціальної програми розставляє на ньому від 10 до 30 точок. Орієнтуючись на які, система «АДІС ДАКТО» шукає схожі зразки у всеукраїнській дактилоскопічній базі [2]. Отже, як ми можемо розуміти з прикладу який був вказаний вище, в криміналістиці є безліч методів та засобів які дають нам змогу сповна знайти підказки та докази для виконання завдань боротьби зі злочинністю. При цьому, необхідно відмітити, що основним фактором у використані засобів є обстановка та майстерність особи, яка працює із вказаними засобами. 366 Список використаних джерел 1. Криміналістика : підручник / [В. В. Пясковський, Ю. М. Чорноус, А. В. Самодін та ін.] ; за заг. ред. В. В. Пясковського. 2‑ге вид., перероб. і допов. Київ : Право, 2020. 752 с. 2. Рівненський НДЕКЦ МВС. Як криміналісти працюють з відбитками пальців [Електронний ресурс]. Вісті Рівненщини. 2016. Режим доступу до ресурсу: http://www.visti.rovno.ua/news/yak- kriminalisti-pracuut-z-vidbitkami-palciv Аліпа Олександр Олександрович, здобувач ступеня вищої освіти бакалавра Донецького державного університету внутрішніх справ Науковий керівник: Крушеницький Андрій Володимирович, викладач кафедри кримінального процесу та криміналістики факультету № 1 Донецького державного університету внутрішніх справ СУДОВО-МЕДИЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСОБИ Сучасні досягнення науки і техніки, які становлять зміст категорії спеціальних знань і активно використовуються у практиці розслідування злочинів, сприяють суттєвому розширенню спектра джерел доказової інформації у кримінальному провадженні. Актуальним залишається питання суті сучасної судової експертизи, у встановленні особистості певної людини за сукупністю біологічних ознак, притаманних виключно цій особі. Різні аспекти застосування спеціальних знань у слідчій і судовій діяльності розглядали багато вчених-криміналістів, серед яких Т.В. Авер’янова, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг, В.Г. Гончаренко, Н.І. Клименко, В.К. Лисиченко, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, І.Я. Фрідман, В.Ю. Шепітько, О.Р. Шляхов, М.Г. Щербаковський та інші. Однак наука постійно розвивається, удосконалюються сфери людської діяльності, з’являються нові види кримінальних правопорушень, що потребує впровадження нових методів ідентифікації особи. [1, C. 85] Ідентифікація особи – визначення спеціальними методами тотожності суб’єкта конкретній особі за розпізнавальними ознаками та особливостями, що його характеризують. Ідентифікація особи застосовується в слідчій та судовій практиці для виявлення та викриття злочинця, під час розшуку осіб, щодо яких є підозра в скоєнні злочину тощо. Вона є необхідною у разі знайдення невпізнаних трупів, частин трупа, кісткових залишків тощо. Для виконання її використовують словесний портрет, «фоторобот», дані 367 дактилоскопії (дерматогліфіки), антропометрії, фрагменти системи Бертільйона, особливі прикмети тощо. Зокрема, досить розповсюдженим методом ідентифікації особи, є встановлення її за особливими прикметами, тобто за особливостями, що виокремлюються під час огляду трупа або живої особи; бувають у вигляді бородавок, ластовиння, пігментних плям, зони депігментації, жировиків, рубців, а також татуювань, пороків розвитку (дефекти носа, губ, щік, піднебіння, вух, пальців), інших фізичних вад (кукса та протез, викривлення хребта – кіфоз чи сколіоз), потоншення та вкорочення кінцівок, клишоногість, плоскостопість), різних патологічних процесів (пухлин, виразок, свищів, грижі, екзем, набряків тощо). Серед особливих прикмет важливе місце займають татуювання. До функціональних особливих прикмет належать кульгавість, тик, заїкуватість, гаркавість, акцент, особливості тембру голосу, тремор тощо [2,www]. В 2017 році Уряд України затвердив Положення про Національну систему біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Документом визначено, що це автоматизована система, створена в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, за допомогою якої забезпечується встановлення особи іноземця та особи без громадянства, які в’їжджають в Україну, виїжджають з України, здійснення контролю за додержанням ними правил перебування на території нашої держави. З наукової точки зору, зокрема і з точки зору судової експертизи, біометричні технології в криміналістиці можуть використовуватися в таких областях: 1. В автоматизованих системах кримінальної реєстрації; 2. У біометричних документах, що використовуються для посвідчення особи (наприклад, біометричний паспорт); 3. При проведенні деяких видів судових експертиз (наприклад, судовофоноскопічна експертиза, ДНК-аналіз); 4. В автоматизованих системах пошуку злочинців і терористів за геометрією обличчя. Зручно те, що для одержання цифрового зображення особи людини придатна звичайна відеокамера або фотоапарат, які можуть бути встановлені в громадських місцях. Вищезазначене, свідчить про важливість та необхідність застосування біометричних технологій у судових експертизах, задля встановлення певних осіб, у тому числі осіб, причетних до скоєння правопорушень [3, С. 103-104]. Варто зазначити, що сьогоденні можливості судової експертизи, дозволяють встановлювати особу за такою особливістю як її зуби. Зуби кожної людини мають невизначену кількість практично неповторних у своїй сукупності ознак, індивідуалізують особистість, у зв’язку з чим, зуби та зубні ряди розглядаються як носії ознак, які нерідко забезпечують можливість ототожнення особистості людини. У 368 цьому відношенні ідентифікаційні ознаки можна поділити на три групи: 1) анатомічні ознаки зубів; 2) аномалії зубів, зубних дуг та прикусу; 3) набуті ознаки. Сліди пошкодження від зубів можуть бути залишені злочинцем на тілі жертви, потерпілим на тілі злочинця, чоловіком на своєму тілі (самопошкодження), злочинцем на продуктах харчування чи інших предметах. Залежно від механізму утворення сліди ушкодження поділяються на статичні, динамічні та сліди відділення (поділу). Сліди пошкодження спочатку досліджують візуально, а потім уточнюють деталі за допомогою стереомікроскопа. Особливого значення при фіксації слідів укусу надають масштабному фотографуванню, що є практично єдиним методом фіксації слідів укусу на тілі живих осіб. Фотографування проводиться не тільки в прямому, але і в косопадаючому світлі, що дозволяє виявляти дрібні деталі рельєфу. Іноді наступне ушкодження можна зберегти шляхом перенесення його контура на прозору гнучку плівку, яку накладають на слід від зубів і обводять на ній контури пошкодження. Якщо наступне ушкодження має рельєф, тобто складається з ран, залишених окремими зубами, виготовлюють зліпки з полімерних матеріалів – силіконових паст та компаундів, не виключається застосування рідкого розчину гіпсу. У ході експертизи трупа (поряд з фотографіями та зліпками) необхідно зберегти ділянку шкіри зі слідами пошкоджень. При підсиханні ділянки шкіри необхідно її змочити дистильованою водою, а для тривалого зберігання використовувати спиртово-оцтовий розчин О.М. Ратнєвського. Для порівняльного дослідження необхідне отримання експериментальних слідів об’єктів, що перевіряються, які можна отримати двома способами, або безпосередньо при укусі підозрюваного на м’яких масках (віск, пластилін, мило), або з моделей зубів, виготовлених з високою точністю з полімерних матеріалів та фіксованих на артикуляторі із встановленням відповідного прикуса. При оцінці результатів порівняльного дослідження враховують загальні ознаки зубного ряду: ширину та розміри зубних дуг, частоту та правильність постановки зубів, наявність широких діастем, відсутніх зубів тощо і особисті ознаки – особливості окремих зубів, рельєф ріжучих країв, різні дефекти. Таким чином, для доказу того, що сліди ушкодження справді відповідають зубам людини, необхідно мати відбитки 3-4 зубів. В деяких випадках може виявитися достатнім відбиток та 2-х зубів при умови, що він відображає кілька різних специфічних прикмет. Вважається, що для категоричного висновку необхідний збіг 6, 9 і навіть 12 особливостей, в залежності від їх виразності. У разі негативного висновку достатньо і меншої кількості порівняльних прикмет. Отже, підсумовуючи, слід зазначити, що подальше удосконалення судово-експертної діяльності, та, разом цим, впровадження нових і покращення існуючих методів та засобів 369 криміналістичного встановлення особистості людини, можливе лише за умов плідної співпраці законодавців, вчених, науковців, практиків, постійного обміну досвідом із зарубіжними колегами, поширення передового досвіду експертної практики [4, с. 36–38]. Список використаних джерел 1. Сучасний стан судової експертизи та можливості її використання у розслідуванні злочинів. URL: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/1871/1/Ольховенко%20С.% 20І..pdf (дата звернення: 09.11.2021); 2. Ототожнення особи невідомої людини. URL: https://pidru4niki.com/89918/meditsina/ototozhnennya_osobi_nevidomoyi_ lyudini (дата звернення: 09.11.2021); 3. Інноваційні методи та цифрові технології в криміналістиці, судовій експертизі та юридичній практиці: матеріали міжнар. «круглого столу» (Харків, 12 груд. 2019 р.) / редкол.: В. Ю. Шепітько (голов. ред.), В. А. Журавель, В. М. Шевчук, Г. К. Авдєєва. – Харків: Право, 2019. – 164 с.; 4. Сучасні напрями розвитку судової експертизи та криміналістики : тези доп. наук.-практ. конф., присвяч. пам’яті засл. проф. М. С. Бокаріуса (м. Харків, 20 груд. 2016 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ; М-во юстиції України, Харків. НДІ суд. експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса. – Харків : ХНУВС, 2016. – 316 с. Брила Орина Михайлівна, здобувач ступеня вищої освіти бакалавра Національної академії внутрішніх справ Науковий керівник: Волошин Олексій Гнатович, старший викладач кафедри криміналістичного забезпечення та судових експертиз навчально-наукового інституту № 2 Національної академії внутрішніх справ ЗАСТОСУВАННЯ СЛУЖБОВО-РОЗШУКОВИХ СОБАК ДЛЯ ПОШУКУ Й ВСТАНОВЛЕННЯ ПІДОЗРЮВАНИХ І МОЖЛИВОСТІ ОДОРОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ На певному історичному етапі правоохоронці звернули увагу на можливість криміналістичного використання природної здатності собаки вистежувати за слідами запаху свою жертву. Відшліфовані до унікальності протягом тисячолітньої еволюції, збережені і розвинені в процесі подальшого одомашнення і тривалої селекційної роботи, нюхові здібності собаки поступово почали широко використовуватися у протидії злочинам. Собака була перетворена у позалабораторний біологічний аналізатор запаху – собаку-детектора, за допомогою якого можна було безпосередньо за слідами запаху, переважно на грунті та інших об’єктах місцевості, виявити те або інше його джерело. Спочатку в 370 цьому аспекті розглядали сліди запаху тільки злочинця, а згодом сліди запаху і будь-яких інших речових джерел інформації (викрадених речей, викраденої тварини і т.п.). Встановлення тотожності запаху за допомогою собаки на сучасному етапі не переслідує мети одержати судові докази: результати його можуть бути використані при висуванні й перевірці слідчих версій, пошуку доказів. Собака здатна виявити запах масляної кислоти (основа запахового сліду) при наявності в 1 куб. см повітря 9 000 її молекул, а людина реагує лише на 77 мільярдів її молекул у відповідному об’ємі повітря. Всі переміщення спеціаліста-кінолога із службовою собакою на місці події повинні фіксуватись у протоколі огляду. Застосування службово-розшукових собак для пошуку і встановлення підозрюваних регламентується Наказом МВС України від 01.11.2016 № 1145 «Про затвердження Інструкції з організації діяльності кінологічних підрозділів Національної поліції України». Так, до кінологічних підрозділів належать кінологічні центри, кінологи структурних підрозділів головних управлінь Національної поліції в областях та м. Києві, навчальні центри з підготовки кінологів, окремі посади кінологів відокремлених підрозділів територіальних органів Національної поліції. Кінологи зі службовими собаками на місця подій виїжджають на автомобілях або висуваються пішим порядком. Службові собаки діляться на :розшукових, патрульно- розшукових, вартових, конвойних, спеціальних (з пошуку вибухових речовин, вогнепальної зброї, наркотичних засобів, трупів, для проведення одорологічної вибірки (собаки-детектори). Кінологи зі службовими собаками в складі слідчо-оперативних груп беруть участь у проведенні оглядів місць подій, заходів з припинення злочинів, пошуку та затримання злочинців. Застосування службових собак як спецзасобу здійснюється відповідно до підпункту 12 пункту 3 статті 45 Закону України «Про Національну поліцію» під час: переслідування та затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. До роботи з використанням службових собак допускаються лише працівники поліції, які пройшли відповідну кінологічну підготовку у навчальних закладах (установах) поліції, де готують кінологів, й отримали позитивні результати під час складання необхідних заліків. Право застосування службових собак надається кінологам, які несуть з ними службу та пройшли відповідну підготовку. Рішення про застосування службового собаки (собак) на місці події приймає старший слідчо-оперативної групи (старший операції) на основі інформації (пропозицій) кінолога щодо доцільності такого застосування. Службові собаки, як правило розшукові, для пошуку підозрюваних осіб за їх запаховими слідами та виявлення речових 371 доказів застосовуються на місцях вчинення вбивств, згвалтувань, розбоїв, грабежів, тілесних ушкоджень, різних крадіжок, підпалів, інших неочевидних злочинів для їх розкриття. З метою належного та оперативного розкриття кримінальних правопорушень у кінологічних центрах та при чергових частинах у складі слідчо-оперативних груп відокремлених відділів (відділень) поліції організовується (за можливості) цілодобове чергування кінологів з підготовленими та закріпленими за ними службовими собаками для виїзду на місця подій. У разі виклику кінолога зі службовим собакою огляд місця події до їх прибуття, як правило, не проводиться, крім випадків, за яких необхідно зберегти речові докази та інші предмети, що мають значення у справі, або в екстремальних випадках (повінь, пожежа, можлива зміна обставин, знищення слідів тощо). Збір запахових слідів і предметів для використання розшукових собак чи собак-детекторів на місці вчинення кримінального правопорушення здійснюється з дозволу керівника (старшого) групи з огляду місця події після його фотографування. Факт вилучення запахових слідів і засіб їх консервації працівники слідчо-оперативної групи фіксують у протоколі огляду місця події, про що складають окремий протокол. Кінолог на місці події (це питання взаємодії з інспектором- криміналістом): – визначає межі огляду місця події і порядок його проведення з метою виявлення слідів і предметів, які мають значення для застосування розшукового собаки, та на основі наявної інформації визначає доцільність застосування собаки; – вивчає обставини і характер події, установлює час учинення кримінального правопорушення, кількість осіб, що його вчинили, їх прикмети і напрямки руху, визначає інші фактори, які мають значення для розшуку правопорушників по гарячих слідах; – позначає місця виявлення на шляху слідування розшукового собаки предметів і речей, які можуть бути використані для пошуку правопорушника із застосуванням службового собаки, під час проведення першочергових оперативно-розшукових заходів чи слідчих (розшукових) дій, за необхідності бере участь у вилученні предметів і речей, у межах компетенції уживає заходів щодо їх збереження та ін. Можливості одорологічних досліджень під час розслідування кримінальних правопорушень. Використання спеціальних знань у галузі одорології під час розкриття злочинів відбувається у формах: 1. Лабораторного одорологічного дослідження слідів і зразків запаху людини, зібраних на уніфіковані носії, в спеціально обладнаному приміщенні одорологічної лабораторії. 2. Позалабораторного одорологічного дослідження слідів і зразків запаху різних речових джерел інформації, серед яких найбільш 372 практично значущими для боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями виділяють такі напрями, як: а) переслідування злочинця або пошук іншої людини за слідами запаху, залишеними взуттям на місцевості, та інших речових джерелах інформації оточення; б) виявлення за слідами запаху схованих у тайниках: наркотиків та інших сильнодіючих речовин; вибухових речовин і вибухових пристроїв; певних контрабандних товарів; виявлення за слідами запаху людей, що перебувають під завалами, внаслідок дії сил природи, нещасного випадку або терористичного акту. Проведення вибірки по консервованому запаху Кінологічна вибірка проводиться через 24 години після вилучення сліду або зразка запаху в банку-сховище й досягнення температури банки-сховища адсорбенту температури, підтримуваної в приміщенні, де проводиться вибірка. При гострій потребі вибірка може бути зроблена не раніше, ніж через 12 годин. Технічно вибірка по консервованому запаху здійснюється у такий спосіб: на підлозі, на відстані 30-90 см одна від іншої, розміщається 6 і більш банок з консервованим запахом (вибірковий ряд). На старті собаці, підготовленій до вибірки, яка пройшла тестову перевірку, дають понюхати запах, що ідентифікується. Після чого собака по команді кінолога проходить повз банки у вибірковому ряді. При виявленні запаху, ідентичного стартовому, собака сигналізує про це посадкою. Вибірку повторюють до 5 раз, постійно переміщаючи в ряді банку із установленим при першій вибірці запахом. Для підтвердження результату вибірки може бути застосований інший собака. Результати вибірки слід фіксувати фотозйомкою або відеозаписом, про що зазначається в акті (протоколі) вибірки. Результати вибірки оформляються довідкою, у якій вказується дата й час, місце проведення вибірки, хто проводив, хто був присутній, коли, де й ким узята проба, яким способом даний запах виявлений та вилучений, результати вибірки, результати повторної вибірки, а також інші відомості по даній справи. Наприкінці довідки викладається висновок про результати роботи собаки. Діагностичні одорологічні дослідження вирішують завдання: 1. Встановлення наявності в запахових зразках або на предметах, вилучених з місця події, запахових слідів людини як біологічного виду. При цьому на вирішення можуть бути поставлені наступні питання: – Чи наявні на наданих для дослідження предметах запахові сліди людини? – Чи наявні у наданих для дослідження запахових зразках запахові сліди людини? 2. Встановлення факту залишення запахових слідів однією або декількома особами у запахових зразках або на предметах, вилучених з 373 місця події. При цьому на вирішення можуть бути поставлені наступні питання: – Однією чи декількома особами залишені запахові сліди на наданих для дослідження предметах? – Однією чи декількома особами залишені запахові сліди у наданих для дослідження запахових зразках? 3. Встановлення статі осіб, запахові сліди яких наявні у запахових зразках або на предметах, вилучених з місця події. При цьому на вирішення можуть бути поставлені наступні питання: – Особою якої статі залишені запахові сліди на наданих для дослідження предметах? – Особою якої статі залишені запахові сліди у наданих для дослідження запахових зразках? Для кожного дослідження застосовуються собаки-детектори відповідної спеціалізації. Вирішення завдань індивідуальної ідентифікації. При наявності достатньої кількості запахових речовин у запахових слідах, у подальшому після надання порівняльних зразків підозрюваних осіб, можна провести порівняльне одорологічне дослідження з метою встановлення наявності індивідуальних запахових слідів певної особи в запахових зразках або на предметах, вилучених з місця події. Висновки за результатами дослідження запахових слідів можуть бути категорично позитивні (встановлена наявність аналізованої запахової характеристики), категорично негативні (аналізованої запахової характеристики на об’єкті не виявлено) або ймовірно- позитивні (на предметі, можливо, наявна аналізована запахова характеристика) і ймовірно-негативні (на предметі, можливо, відсутня аналізована запахова характеристика). У випадку одержання стійких негативних результатів із застосуванням декількох собак-детекторів при проведенні досліджень з метою виявлення певних запахових ознак – закономірний висновок про не виявлення ознак у досліджуваному запаховому сліді. |