ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Список використаних джерел 1. Искуственный интеллект и машинное обучение. URL: https://azure.microsoft.com/ru-ru/overview/artificial-intelligence-ai-vs- machine-learning/#introduction. 2. Автоматизированные информационно-поисковые системы. URL: https://scicenter.online/kriminalisticheskaya-tehnika- scicenter/avtomatizirovannyie-informatsionno-poiskovyie-158937.html. 3. За кулисами будущего или на службу выходят робокопы. URL: https://mvdmedia.ru/publications/shield-and-sword/aktualno/za- kulisami-budushchego/. 4. Робот наносит удары ножом чтобы раскрывать преступления! URL: http://robotrends.ru/pub/1715/robot-nanosit-udary-nozhom-chtoby_- raskryvat-prestupleniya. 5. Штучний інтелект і робототехніка на службі поліції/ URL: https://matrix-info.com/shtuchnyj-intelekt-i-robototehnika-na-sluzhbi-politsiyi/. 6. В силовики идут робопсы. URL: https://www.kommersant.ru/ doc/4928595. Дубницький Віктор Петрович, судовий експерт групи трасологічного обліку відділу криміналістичних видів досліджень Полтавського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО З ОПЕРАТИВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ У вирішенні завдань ефективного розслідування кримінальних правопорушень важлива роль належить взаємодії слідчих і співробітників оперативних підрозділів як діяльності, що забезпечує швидкість та якість розслідування і притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Удосконалення діяльності правоохоронних органів України щодо посилення протидії злочинності передбачає не лише реорганізацію (реформування) з метою підвищення мобільності й ефективності реагування на зміни в динаміці злочинності, а й посилення зв’язків між окремими ланками цих органів. Основними завданням взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами є своєчасне виявлення, якісне документування кримінальних правопорушень, забезпечення їх повного, всебічного та об’єктивного розслідування, притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності, відшкодування заподіяної злочинами шкоди, відновлення порушених прав громадян. Необхідно зазначити, що організація взаємодії здійснюється у процесі управлінської діяльності і виступає важливим етапом процесу 151 управління в сфері правоохоронної діяльності, оскільки взаємодія є фактично необхідною умовою ефективного функціонування будь- якого органу. Організаційна діяльність визначає засади взаємодії між працівниками різних правоохоронних органів: – по-перше, участі в професійній діяльності, тобто при проведенні профілактичних, оперативно-розшукових, слідчих дій та заходів тощо; – по-друге, використання матеріально-технічних засобів: службового автотранспорту, експертно-криміналістичної техніки; – по-третє, підпорядкованості працівників, тобто субординаційних відносин. Виходячи з аналізу різних понять взаємодії, необхідно зазначити, що неодмінними елементами поняття «взаємодія» є: 1) чітка правова основа планованої і проведеної діяльності; 2) погодженість дій учасників взаємодії за метою, місцем і часом дії; 3) їхня незалежність (непідпорядкованість по службі); 4) чітке розмежування функцій учасників взаємодії. Належна організація взаємодії слідчого з оперативними підрозділами у кримінальному провадженні потребує постійного вдосконалення і вважається одним із напрямів підвищення ефективності виконання завдань щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників такого провадження, швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинний не був обвинувачений або засуджений. Вирішальне значення у виконанні завдань кримінального судочинства має комплексне використання всіх дієвих сил і засобів для розкриття та ефективного розслідування кримінальних правопорушень, що потребує тісної взаємодії слідчого з оперативними підрозділами під час проведення слідчих розшукових дій (далі – СРД) [1, с. 217]. Як зазначає В.В. Топчій, під взаємодією слідчого й оперативного підрозділу під час розслідування кримінальних проваджень слід розуміти засновану на законах і відомчих нормативних актах їх спільну узгоджену діяльність (за цілями, характером, місцем і часом), яка спрямована на виконання завдань кримінального судочинства, за керівної та організаційної ролі слідчого й чіткого розмежування компетенцій [2, с. 139]. На думку А.А. Патика, сутність взаємодії слідчого з оперативно-розшуковими підрозділами полягає у такому: 1) активна й цілеспрямована діяльність слідчих і працівників оперативно-розшукових підрозділів; 152 2) кожен суб’єкт цієї діяльності застосовує специфічні заходи (слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії) у межах повноважень, встановлених законом; 3) узгоджені за місцем, часом і метою спільні дії двох чи більше суб’єктів, спрямовані на впровадження одержаних у результаті слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, відомостей у кримінальне судочинство; 4) у спільних планах (реалізація оперативно-розшукової інформації, проведення досудового слідства з конкретного кримінального провадження тощо) слід передбачити комплекс оперативно-розшукових та слідчих дій у такому порядку, щоб їх проведення було несподіваним для осіб, дії яких перевіряються, їх співучасників і мало якнайбільшій ефект у закріпленні процесуальним шляхом обставин, що підлягають доведенню; 5) у процесі проведення конкретних слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, слід суворо дотримуватися вимог Конституції України, чинного законодавства, принципів кримінального судочинства та оперативно-розшукової діяльності; 6) дії зазначених суб’єктів мають бути спрямовані на забезпечення введення оперативно-розшукової інформації у кримінальне судочинство за допомогою процесуальних засобів шляхом проведення відповідних слідчих дій та прийняття процесуальних рішень [3, с. 36–37]. Основною ціллю організації взаємодії між слідчими та оперативними співробітника є створення єдиного і закінченого циклу скоординованих заходів щодо ціленаправленого пошуку, накопичення, обробки, аналізу, використання, об’єктивної оцінки і реалізації в установленому порядку інформації про кримінальні правопорушення. Необхідність такої взаємодії, як зазначає В. П. Шибіко, зумовлена тим, що ці органи мають спільне завдання боротьби зі злочинністю, але є самостійними, не підпорядкованими один одному, мають різні способи й методи боротьби зі злочинністю, правильне поєднання яких повинно забезпечити успіх у запобіганні й розслідуванні злочинів [4, с. 534] . Узгоджена діяльність слідчих і оперативних підрозділів знаходить певне відображення у сукупності форм взаємодії. До першої групи належать такі форми взаємодії, як: – процесуальні форми, що регламентуються положеннями КПК України, законами України, якими забезпечується діяльність органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, прокуратури; – організаційно-тактичні форми, що регламентуються відомчими нормативними актами; – ряд організаційно-тактичних форм взаємодії слідчих з оперативними підрозділами, до них необхідно віднести ті, що полягають у безпосередній реалізації функціональних обов’язків 153 слідчих та оперативних працівників у процесі розкриття й розслідування кримінальних правопорушень. До другої групи належать такі форми взаємодії, як: – побудова версій у кримінальному провадженні та спільне планування слідчих (розшукових) дій і тактичних операцій з розкриття і розслідування кримінальних правопорушень, спрямованих на виявлення і фіксацію доказової інформації. При цьому планування може здійснюватися як у цілому за провадженням, так і за окремими епізодами, як на початковому етапі, так і на наступних етапах розслідування; – створення слідчо-оперативних груп, до складу яких входять інструктаж оперативних співробітників перед проведенням слідчих (розшукових) дій та окремих тактичних комбінацій щодо виявлення та затримання підозрюваних; – спільне планування та визначення організаційно-тактичних заходів щодо розшуку майна й активів підозрюваної особи; – взаємний обмін інформацією між слідчим і співробітниками оперативних підрозділів; – організація та проведення спільних занять у системі службової підготовки тощо. Цей перелік відображає позиції науковців, які досліджували проблеми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами. Водночас він потребує постійного розширення та доопрацювання у зв’язку зі змінами, які досить часто відбуваються у кримінальному процесуальному законодавстві [5, с. 534]. Таким чином, отримати достовірні й достатні дані для прийняття кримінальних процесуальних рішень під час досудового провадження можна лише за умови чітко налагодженої взаємодії слідчого та оперативних співробітників. Спільна діяльність забезпечує високу результативність проведених дій, їхню своєчасність, економію сил і засобів та визначає ефективність розслідування. При цьому на сьогоднішній день потрібно повною мірою використовувати як процесуальні, так і організаційно-тактичні форми взаємодії, які потребують подальшого дослідження та вдосконалення. Список використаних джерел 1. Яковлєв О. Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами під час проведення слідчих (розшукових) дій. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2017. № 1. С. 217–224. 2. Топчій В.В. Взаємодія органів досудового розслідування та оперативних підрозділів у складі слідчо-оперативних груп. Юридичний вісник. Серія «Повітряне і космічне право». 2014. № 4. С. 138–143. 3. Патик А.А. Взаємодія слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при розкритті та розслідуванні майнових злочинів : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2010. 233 с. 154 4. Шибіко В. П., Михеєнко М. М., Нор. В. Т. Кримінальний процес України : підручник. К. : Либідь, 1999. 534 с. 5. Юрченко А. М. Поняття та форми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами під час кримінального провадження. Право і суспільство, 2016. № 1. Частина 2. С. 186–191. Дудніков Анатолій Леонідович, доцент кафедри криміналістики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, кандидат юридичних наук, доцент КРИМІНАЛІСТИЧНІ ОЗНАКИ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Прогнози фахівців, відповідно до яких в найближчому майбутньому загальний кількісний ріст кримінальних правопорушень у сфері економічної діяльності буде супроводжуватись підвищенням їх суспільної небезпеки за рахунок організаційних форм здійснення, зумовили спроби пошуку нових шляхів вдосконалення діяльності з протидії вказаним видам протиправних злочинних діянь. У зв’язку з цим виникає нагальна потреба в продовженні розробки та удосконалення такої науково-практичної категорії як «криміналістична характеристика кримінальних правопорушень у сфері економічної діяльності». У якості найбільш значущого інформаційно-пошукового елементу структури криміналістичної характеристики слід навести спосіб вчинення злочинів, оскільки дії злочинця при приготуванні, вчиненні кримінального діяння і приховуванні його наслідків неминуче приведуть до виникнення типових слідів на типових для даного виду злочинів об’єктах. Між криміналістичними ознаками злочину та способами його вчинення існує тісний взаємозв’язок: знаючи способи вчинення злочину, можна виявити його ознаки, а за ознаками визначити і спосіб вчинення протиправного діяння [1, с. 265]. Наприклад, ознаками приховування або заниження прибутку, доходів при ухиленні від сплати податків будуть невідповідності даних про фінансові результати (прибутки) підприємств, що вказані у різних формах бухгалтерської звітності: в балансі, звіті про фінансові результати та їх використання; даних бухгалтерської звітності підприємств - підсумковим даними синтетичного бухгалтерського обліку (буває в разі, коли баланс і звіт про фінансові результати не підтверджені даними обліку); записів в обліку (кореспонденції балансових рахунків бухгалтерського обліку) і підтверджують їх первинними документами реальний зміст господарських операцій (недостовірний первинний документ); відсутність документальних підстав для записів у бухгалтерському обліку і звітності та ін. 155 Найбільш поширеними ознаками, що вказують на незаконну підприємницьку діяльність, є нелегальна реалізація або придбання майна (продукції), готових виробів; прийом або відпуск майна (продукції) без відповідного оформлення документів; продаж товарів із підсобних приміщень, без оформлення їх через касу; наявність фальсифікованих товарів; різноманітні підробки в облікових документах; приховування від обліку виробів; передчасне знищення документів, термін зберігання яких не закінчився; систематичне порушення правил заповнення документів, що дає можливість фальсифікувати показники діяльності підприємства [2, с. 161]. У криміналістичній техніці поняття «ознака» досліджується через призму ідентифікаційних процесів, особливо це стосується експертної ідентифікації різноманітних об’єктів по ознаках їх внутрішньої будови. У практиці розслідування, тактиці і методиці використовуються ознаки подій, явищ і процесів. До таких відносяться ознаки кримінальних правопорушень, способів їх вчинення та інші процеси, що виступають у якості об’єктів криміналістичного дослідження [3, с. 336–337]. Однак у криміналістиці не має єдиного підходу щодо вказаних понять, існують різноманітні характеристики поняття «криміналістичні ознаки кримінального правопорушення» («ознаки розкрадання»), що ускладнює процес їх ефективного використання при розробці методичних рекомендацій щодо розслідування різних видів (груп) економічних злочинів. Сліди кримінальних правопорушень утворюють систему, адекватну системі дій суб’єкта злочину. Вони розглядаються як невід’ємний структурний елемент криміналістичної характеристики злочинів. Але сьогодні представляється правомірним вести мову про систему пошукових ознак різних видів і груп кримінальних правопорушень. Особливо вони значущі для виявлення злочинів у сфері економічної діяльності і в сукупності становлять систему інформації, наявність якої свідчить про вчинений злочин, спробу замаскувати відображення злочинного діяння і надання йому вигляду правомірного процесу. Їх наявність не виключає можливості і необхідності дослідження слідів протиправної діяльності. Їх знання якраз і покликане полегшити виявлення таких слідів. Для підвищення ефективності боротьби з цими небезпечними видами злочинів, серед інших факторів, необхідно систематично та ретельно досліджувати їх криміналістичні ознаки. Основне призначення формування системи ознак кримінальних правопорушень у сфері економічної діяльності бачиться в можливості збагачення практичних співробітників знаннями специфіки функціонування тієї чи іншої галузі економіки, особливостей їх фінансового стану, порядку документального оформлення і супроводу. Аналіз пошукових ознак дозволяє вибудовувати версії про вчинений економічний злочин ще до 156 появи про це офіційної інформації, що особливо значимо для організації і здійснення оперативно-розшукової діяльності. В систему пошукових ознак слід включити кримінально-правові, кримінально-процесуальні, криміналістичні та кримінологічні ознаки, що нададуть можливість із урахуванням знання кримінально-правової характеристики злочину і елементів його складу, особливостей побудови переліку обставин, що підлягають доказуванню по даному кримінальному правопорушенню, правильно визначити об’єкти – носії слідів, зафіксувати криміналістично значущу інформацію, забезпечивши тим самим своєчасне виявлення протиправних діянь і ефективний процес їх розслідування. Хотілося би відмітити той факт, що на сьогодні існує нагальна потреба у включенні в криміналістичну характеристику кримінальних правопорушень, що вчиняються в економічній діяльності, додаткового елементу – системи пошукових ознак злочину. Це зумовлено, зокрема, тим, що криміналістика досліджує правову природу протиправних діянь, розглядаючи їх як закономірне відображення процесу і результату впливу суб’єкта на предмет злочинного посягання і оточуючу обстановку. Список використаних джерел 1. Дудніков А. Л. Значення даних про способи при розслідуванні злочинів у сфері економічної діяльності, Криміналістика та судова експертиза: наука, навчання, практика: зб. наук. пр. у 2-х т. Харків : «Апостіль», 2014. Т. 1. С. 265–273. 2. Бессонов А. А. Обстановка преступления как элемент его криминалистической характеристики. Вестник Саратовской государственной юридической академии. 2014. № 6 (101). С. 158-163. 3. Белкин Р. С. Курс криминалистики. Москва : ЮНИТИ- ДАНА, Закон и право, 2002. 837 с. Єрешко Андрій Іванович, судовий експерт сектору товарознавчих та гемологічних досліджень відділу товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Одеського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СУДОВИХ ТОВАРОЗНАВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ КАБЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ Новітні інформаційні технології та постійне зростання вимог до вдосконалення якості життя не дозволяють сучасній людині обходитися без кабельної продукції, що надає можливість безперервно передавати інформацію або енергію. Регулярні крадіжки та випадки пошкодження кабельної продукції, що завдають суттєву шкоду 157 власникам (від приватних осіб до великих підприємств) зумовлюють актуальність обговорення особливостей проведення судових товарознавчих експертиз кабельної продукції. Відповідно до ДСТУ 7512:2014 Кабельна продукція - сукупність кабельних виробів. Кабельний виріб - електричний виріб, призначений для передачі по ньому електричної енергії, електричних сигналів інформації або служить для виготовлення обмоток електричних пристроїв, що відрізняється гнучкістю [1]. Кабельна продукція застосовується у таких напрямках: – зв’язок: для забезпечення зв’язку між населеними пунктами; для забезпечення зв’язку в населених пунктах між будівлями; для забезпечення зв’язку усередині будівель, споруд; для забезпечення зв’язку усередині будівель, споруд; в телебаченні і для провідного мовлення; – будівництво: для монтажу силових та освітлювальних мереж; в системах відеоспостереження; в системах охоронної та пожежної сигналізації; для систем «розумний будинок»; – машинобудування: для побутових електроприладів; в стаціонарному обладнанні (верстати, виробниче електрообладнання); – гірничодобувна: для промислових підривних робіт; для шахтних систем зв’язку [2, 3]. Початковим етапом при проведенні судових товарознавчих експертиз кабельної продукції, а саме визначення ринкової вартості кабельної продукції, що перебувала у використанні, після ідентифікації об’єкта дослідження є встановлення можливості її використання за призначенням як виробу в подальшому, тобто її працездатності (непрацездатності). В разі встановлення працездатності кабельної продукції та за наявності інших обов’язкових вихідних даних, необхідних для визначення ринкової вартості кабельної продукції (маркувальні позначення, дата (період) початку або строк фактичної експлуатації, довжина) та за можливістю інформації про пошкодження або ознаки користування, експерт аналізує життєвий цикл виробу, тобто досліджується фактичний термін експлуатації досліджуваного кабелю в порівнянні з нормативним терміном служби, яким зазначений у державних стандартах для подальшого розрахунку вірогідного зносу, який виступає основним ціноутворюючим фактором при визначенні вартості виробу. Розрахунок вірогідного зносу кабельної продукції відбувається з урахуванням проміжку часу, в межах якого знаходиться числове вираження терміну фактичної експлуатації досліджуваного кабелю. Тобто, експертом визначається можливий проміжок часу, в межах якого на момент визначення вартості знаходиться числове вираження терміну фактичної експлуатації. В залежності від того, до якого проміжку часу відноситься термін фактичної експлуатації кабельної продукції на момент 158 визначення вартості, експертом обирається відповідний відсоток зносу кабельної продукції для подальшого його урахування при розрахунку ринкової вартості виробу [4]. Варто зауважити, що при проведенні товарознавчих експертиз кабельної продукції, із наданням об’єкта дослідження, експертом може бути встановлена наступна невідповідність: у наданих на дослідження Актах введення в експлуатацію досліджуваного виробу (фрагмент кабелю) зазначена певна дата монтажу кабельної продукції, та відсутні будь-які відомості щодо її ремонту, а на досліджуваному фрагменті об’єкту наявні маркувальні надписи із зазначенням конкретного найменування (марки) виробу та року його виробництва, який не співпадає з датою монтажу кабельної лінії. В такому випадку «погіршення» характеристик виробу в проміжку часу та його фактичної експлуатації буде набагато меншим. Таким чином, у експерта виникає питання щодо фактичного терміну експлуатації об’єкта оцінки, що суттєво впливає на визначення відсотку зносу виробу та відповідно на його ринкову вартість. Зауважуємо, що переважна більшість споживачів після придбання кабельної продукції не дотримується належних умов її зберігання, які передбачені нормами державних стандартів. Навіть при дотриманні належних правил зберігання у великому проміжку часу відбувається зміна якісних характеристик виробу з втратою функціональних властивостей (старіння пластику, гуми, тощо викликає поступове порушення захисного шару). Відповідно до наведеної ситуації, експертом висловлена думка, що при визначенні фактичного відсотку зносу виробу необхідно враховувати дату (рік) виробництва відповідного кабелю, адже зміна його якісних характеристик природнім шляхом починається відразу після виробництва. У випадку, коли термін експлуатації відповідно до стандарту вичерпаний, але ініціатором призначення судової експертизи зазначено, що кабель знаходиться в працездатному стані (або в непрацездатному стані), експертом розраховується вартість виробу за ціною лому відповідного сплаву металу [4]. Найбільш розповсюдженими матеріалами жил кабелю виступають мідь та алюміній. Проте при проведенні судових товарознавчих експертиз кабельної продукції із наданням об’єкта дослідження та відсутності обов’язкових вихідних даних, необхідних для ідентифікації виробу та визначення ринкової вартості кабельної продукції, експертом не надається за можливе визначити матеріал жил кабелю, що унеможливлює визначення ринкової вартості кабельної продукції навіть за ціною лому відповідного сплаву металу. Також, розглянемо приклад, коли ініціатором призначена судово-товарознавча експертиза щодо визначення ринкової вартості волоконно-оптичного кабелю, а у матеріалах справи відсутні обов’язкові вихідні дані, необхідні для ідентифікації виробу. Конструкція волоконно-оптичного кабелю складається з одного або 159 кількох ізольованих один від одного оптичних волокон, укладених в оболонку, та не містить у собі метали, що унеможливлює визначення ринкової вартості зазначеного кабелю відповідно до методики [4] за та ціною лому. Разом із тим новітні інформаційні технології викликають постійне зростання об’ємів виробництва та сфер застосування видів волоконно-оптичного кабелю, що ставить актуальним питання розробки окремих методик визначення ринкової вартості кабельної волоконно-оптичної продукції. Таким чином, можна дійти до висновку, що питання особливостей проведення судових товарознавчих експертиз кабельної продукції достатньо актуальне в наступних аспектах: необхідність надання ініціатором призначення експертизи достовірних та максимально повних обов’язкових вихідних даних, необхідних для ідентифікації виробу; визначення фактичного терміну експлуатації об’єкта оцінки та розробка методик визначення ринкової вартості кабельної волоконно-оптичної продукції. |