ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Список використаних джерел 1. Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, ратифікована із заявами Законом № 4988-VI від 20.06.2012. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_927. 2. Методичні рекомендації щодо опитування дітей, що стали свідками та/або жертвами насильства, а також вчинили насильство: Метод. посіб. Автори-упоряд.: Д. Пурас, О. Калашник, О. Кочемировська; Т. Цюман; за заг. ред. Т. Цюман. К.: ФОП Клименко, 2015. 114 с. 3. Калинкович, Л. Н. Расследование преступлений, связанных с торговлей людьми в целях сексуальной эксплуатации. Калинкович Л. Н., Петко В. В., Петко Д. В. Мн. : «Бонем», 2005. 248 с. 4. Алєксєєв О. О. Розслідування окремих видів злочинів : навч. посіб. 2-ге вид., перероб. та доп. О. О. Алєксєєв, В. К. Весельський, В. В. Пясковський. К. : «Центр учбової літератури», 2014. 320 с. 5. Янковий М. О. Морально-етичні засади тактики слідчих (розшукових) дій в світлі вимог нового КПК України. Юридичний бюлетень. Вип. 2. 2016. URL: file:///C:/Users/asus%20720/ Downloads/ub_2016_2_18.pdf . 6. Сексуальне насильство щодо дитини: координація дій. Автори-упоряд. Бугаєць Тамара, Ковальова Олена, Пашко Наталія. URL.: https://www.unicef.org/ukraine/media/4186/file/Sex_viol.pdf. 7. Надання допомоги дітям-жертвам злочинів, пов’язаних із торгівлею дітьми, дитячою проституцією, дитячою порнографією, проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини, з урахуванням національної та міжнародної практик: метод. посіб. Л. С. Волинець, Л. П. Гурковська, І. В. Савчук. Київ: К. І. С., 2011. 132 с. 8. Шмерецький Є. Є. Психологічні особливості допиту потерпілих від зґвалтувань. Юридична психологія. 2016. № 2 (19). URL: file:///C:/Users/asus%20720/Downloads/441-%D0%A2%D0% B5%D0%BA%D1%81%D1%96-893-1-10-20171103.pdf. 117 Бохановський Марко Маркович, головний судовий експерт сектору дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів відділу досліджень матеріалів, речовин і виробів Запорізького науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України; Мелещенко Володимир Олександрович, судовий експерт сектору дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів відділу досліджень матеріалів, речовин і виробів Запорізького науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНИХ УМОВ ІНЖЕКТУВАННЯ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ГАЗОХРОМАТОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТАДОНУ ГІДРОХЛОРИДУ Під час дослідження метадону гідрохлориду методом газорідинної хроматографії доволі часто спостерігається ефект контамінації наступного введення проби. Необхідність вирішення цієї проблеми обумовлює актуальність даного дослідження Метою дослідження є з’ясування впливу температури інжектора на повноту переведення проби в газоподібний стан, що може призвести до появи піку на результатах наступного інжектування. Ефект контамінації виражається у виникненні піку слабкої інтенсивності з мас-спектром характерним для метадону на хроматограмі дослідження холостої проби, за умови її інжектування одразу після дослідження розчину метадону. Важливою характеристикою таких контамінаційних піків є збіг за часом їх виходу із часом виходу піку метадону. Цей факт дозволяє зробити припущення, що перенесення випареної в інжекторі хроматографа проби, в капілярну колонку, проходить не в повному обсязі. Стандартними умовами інжектування згідно актуальних методичних рекомендацій є введення проби з діленням потоку, при температурі випарника 250°С [1, с. 23] або 280 °С [2, с. 8]. Попередньо був приготований розчин метадону гідрохлориду в хлороформі концентрацією 1,0 мг/мл та перенесено в скляну віалу. Проведено серію досліджень розчину з різними, для кожної проби, температурами інжектора: 250°С, 280°С, 300°С, 320°С та за наступних умов: хроматограф газовий «SHIMADZU GC-2010Plus» з мас-селективним детектором GCMS-QP2020; капілярна колонка - 5MS (довжина – 30 м, діаметр – 0,25 мм, фаза – 0,25 мкм); постійний потік – 1,5 мл/хв.; газ-носій – гелій; температурна програма колонки: Тпоч=100°С, ізотерма 2 хвилини, нагрівання – 15°С/хв., Ткінц=280°С, ізотерма 1 хвилину; температура інтерфейсу Т=280°С; іонізація – 118 електронним ударом; енергія іонізації = 70 еВ; температура іонного джерела Т=200°С; проба = 1 мкл. Після кожного дослідження було проведено аналіз холостої проби при вищезазначених умовах та за температури інжектора 320°С. Для порівняння відносної кількості метадону, отримані хроматограми накладалися в режимі відображення найбільш інтенсивного піку мас- спектра метадону (m/z=72) (рис. 1). Рис. 1. Порівняння хроматограм в режимі відображення (m/z=72) холостої проби при різних температурах інжектування попередньої проби Під час аналізу хроматограм спостерігалося зменшення контамінації при збільшенні температури інжектування. Для підбору оптимальної температури інжектора було порівняно хроматограми результатів досліджень в режимі TIC (total ion current). На хроматограмах холостих проб після досліджень з температурами інжектування: 250°С та 280°С, спостерігалися піки метадону розмірами, котрі перевищують більше ніж у три рази висоту шуму, а при температурах інжектування: 300°С та 320°С контамінаційні піки метадону знаходились у межах флуктуацій базової лінії (рис. 2). Рис. 2. Порівняння хроматограм холостої проби при різних температурах інжектування попередньої проби 119 Узагальнюючи результати проведеного дослідження можливо зробити висновок, що прийнятними для проведення аналізу метадону гідрохлориду є температури інжектора: 300°С, 320°С, проте враховуючи необхідність мінімізувати температуру випарника з метою максимального збереження цілісності фази капілярної хроматографічної колонки, оптимальною є температура 300°С. Список використаних джерел 1. Дослідження метадону: методичні рекомендації. Київ : ДНДЕКЦ МВС України, 2019. 31 с. 2. Кількісне визначення деяких наркотичних засобів методами газової, рідинної хроматографії і УФ-спектроскопії : метод. посіб. Москва : ЭКЦ МВС Росії, 2011. 30 с. Бушмін Валерій Олександрович, старший судовий експерт сектору автотоварознавчих досліджень відділу товарознавчих та гемологічних досліджень лабораторії товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ДОСЛІДЖЕННЯ МАРКУВАЛЬНИХ ПОЗНАЧЕНЬ У КОНТЕКСТІ ТРАНСПОРТНО-ТОВАРОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ Сьогодні для вирішення завдань експертизи маркувальних позначень транспортних засобів (далі МП ТЗ) відбувається розширення знання про загальний об’єкт – транспортний засіб (далі – ТЗ), який, по суті, є комплексним об’єктом, носієм різноманітної інформації. Автомобіль збирають послідовно за заводською технологією з різних пронумерованих деталей і агрегатів. Він оснащується електронною шиною даних, в блоках управління якої запрограмована інформація про всі системи, в тому числі й про ідентифікаційний номер. Технологічний процес виробництва фіксується у виробничій базі даних підприємств-виробників ТЗ за допомогою спеціальних цифрових позначень. У зв’язку з цим, в експерта є широкі можливості за допомогою поетапного вивчення вирішити основне завдання дослідження МП ТЗ – з’ясувати первісний зміст ідентифікаційного номера автомобіля чи окремої деталі або агрегату. З впровадженням нових наукових досягнень в експертну практику при дослідженні 120 об’єктів експертизи маркувальних позначень транспортних засобів все частіше застосовують комплекси досліджень різних видів. Найпоширенішим є саме комплексний підхід, який, з одного боку, обумовлений синтезом інформації з декількох наук: трасології, хімії, техніко-криміналістичного дослідження документів, а також комп’ютерної галузі та технології виробництва транспортних засобів. Це пояснюється досить великою кількістю досліджуваних в його рамках об’єктів. З іншого боку наявністю комплексу методів і способів, призначених для дослідження відповідних об’єктів, як вже наявних в арсеналі експерта, так і таких, які відносно недавно набули свого значення для експертизи. В результаті розширення кола об’єктів дослідження, починаючи від елементів комплектації, основного номера на кузові транспортного засобу, маркувальних табличок і закінчуючи блоками електронного управління, вирішуються не тільки трасологічні, а й питання техніко-криміналістичного дослідження документів, хімії, комп’ютерно-технічної експертизи, технології виробництва і т.д. Таким чином, при комплексному підході до дослідження забезпечується взаємодія осіб, що володіють спеціальними знаннями з різних наук. Варто зазначити, що на практиці судова експертиза МП ТЗ проводиться, як правило, одним експертом, який має допуск до виробництва зазначеного виду експертизи [1, c. 51–52; 2, c. 501–502]. Серед великої кількості об’єктів техніко-криміналістичного дослідження документів виступають документи, виготовлені поліграфічним способом і за допомогою засобів оргтехніки. В результаті, варто відзначити схожість двох видів експертиз за об’єктом дослідження. Об’єктами дослідження маркувальних позначень ТЗ також виступають дані, записані в електронних блоках управління системами автомобіля. Цілісна система електрообладнання, що включає діагностичну систему транспортного засобу, є розробкою комп’ютерної галузі для автомобільної промисловості. У пам’яті зазначених електронних блоків управління зберігається інформація про стан систем автомобіля на поточний момент. Вони покликані максимально полегшити технічну діагностику – сервісне обслуговування автомобіля. Інтегрована в експертизу технічна діагностика виявилася придатною для задоволення її потреб при вирішенні завдань дослідження маркувальних позначень транспортних засобів. В рамках даного дослідження результати діагностування використовуються в обмеженому обсязі, оскільки з усього комплексу інформації, яку може отримати діагност, експерта цікавить лише певна кількість, що міститься в електронних блоках управління даних про маркувальні позначення ТЗ. Візуалізувати інформацію, що знаходиться в пам’яті електронних блоків, можна за допомогою діагностичного обладнання: тестера, сканера або, в окремих випадках, панелі (комбінації) приладів автомобіля. Сьогодні технічна діагностика в експертизі МП ТЗ міцно 121 зайняла своє місце і розглядається як один з найперспективніших неруйнівних інструментальних і досить ефективних методів дослідження [1, c. 52–53; 3, c. 222–223]. Отже, з наведеного вище видно взаємодію різних галузей знань в рамках експертизи МП ТЗ. Говорити про те, що ця експертиза є комплексною (як, наприклад, комп’ютерно-технічна), було б не зовсім правильно, а точніше в рамках експертизи МП ТЗ проводять комплекс різних досліджень, результати яких призводять до розв’язання основного питання експертизи. Експертизу МП ТЗ як сукупність послідовних досліджень можна умовно розділити на два (не рахуючи підготовчого) самостійні, але взаємопов’язані етапи: з’ясування факту зміни об’єкта і визначення його первісного вигляду. Такий поділ доцільний з ряду причин: він необхідний для чіткішого розуміння тих завдань, які вирішуються на певних стадіях проведення експертизи; на дозвіл експерта, як правило, ставляться два питання, і відповідь на кожне питання відповідає розв’язання кінцевої задачі кожного етапу: чи змінювалися МП ТЗ і який їх первісний зміст? Кожен етап по суті є цільним самостійним експертним дослідженням, що має свої специфічні цілі та завдання. Метою підготовчого етапу експертизи є, по-перше, з’ясування відповідності постанови про призначення експертизи вимогам, що пред’являються нормативно-правовими актами до цього документа, по-друге, представлене ТЗ оцінюється на предмет його відповідності об’єкту, зазначеному в постанові. Вирішивши ці питання, експерт переходить до першого етапу виробництва експертизи або повертає матеріали справи органу (особі), який призначив експертизу, а постанову про призначення експертизи залишає без виконання. Мета першого етапу експертизи може бути розглянута з двох сторін. З одного боку це з’ясування факту зміни або відсутності змін первинного (заводського) ідентифікаційного маркування ТЗ (номера кузова (рами) і двигуна). З іншого боку це розв’язання питання про те, чи нанесені вищевказані МП досліджуваного ТЗ відповідно до технології заводу-виготовлювача. Суть цих дій полягає у виявленні в досліджуваному об’єкті певних відхилень від належних, з’ясованих причин цих змін і наявності (відсутності) причинного зв’язку зазначених відхилень з подією злочину Метою другого етапу, а отже, і його кінцевим завданням є з’ясування (відновлення) первинного індивідуального маркування, яке було змінено або знищено. З’ясування знищення або зміни маркування може здійснюватися різними методами, найбільш поширеним з яких є метод хімічного травлення (якщо мова йде про рельєфне маркування). В результаті проведення досліджень знаки заводського маркування можуть бути з’ясовані повністю, з’ясовані частково або не з’ясовані взагалі. У разі з’ясування МП повністю завдання, поставлені перед 122 експертом, можна вважати вирішеними, цілі експертизи досягнутими, а її виробництво закінченим; при з’ясуванні частини знаків маркування – завдання є вирішеним частково. У цьому випадку, а також при хоч якихсь можливості з’ясування МП дослідження необхідно продовжити. Спочатку їх суть полягає в пошуку і виявленні додаткових МП, які наносяться на заводські таблички, виготовлені з різних матеріалів. При виявленні табличок з дублювальними МП проводяться дослідження на предмет їх виготовлення та установки відповідно до технології заводу-виготовлювача. Якщо в результаті будуть з’ясовані ознаки порушення технології заводу-виробника або буде з’ясовано, що всі таблички з дублювальним ідентифікаційним маркуванням демонтовані, то необхідно розпочати пошук інших агрегатів і обладнання ТЗ, що містять номер замовлення і виробничий номер [4, c. 73–77]. Як підсумок варто зазначити, що експертиза маркувальних позначень транспортних засобів є складним процесом, який поєднує у собі різні методи, способи та інструменти дослідження, а також передбачає виконання ряду завдань, які ставлять перед експертом. Сьогодні цей вид експертизи має достатню кількість засобів для визначення МП ТЗ та з’ясування за ними інформації. Одним з найефективніших способів отримання цієї інформації є діагностика електронних блоків управління. Водночас сучасна експертиза не дозволяє з’ясовувати обставини та осіб, які здійснювали заміну або знищення МП ТЗ. Перспективним шляхом розв’язання цієї проблеми є застосування при виготовленні автомобілів додаткових МП, які складніше виявити чи підробити та які несуть більше інформації. Список використаних джерел 1. Чеснокова Е. В. Современное состояние и перспективы развития экспертизы маркировочных обозначений транспортных средств. Теория и практика судебной экспертизы. 2015. №12(2(38)). С. 51–54. 2. Світличний В. А. Деякі питання судово-експертної діяльності комплексного дослідження ідентифікаційних номерів транспортних засобів. Актуальні питання судової експертології, криміналістики та кримінального процесу. 2019. С. 500–504. 3. Тополя Р. В. Експертно-криміналістичне дослідження транспортних засобів: деякі теоретичні та історичні аспекти. Науковий вісних публічного та приватного права. № 3. 2017. С. 220–224. 4. Жаворонков В. А. Задачи судебной экспертизы маркировочных обозначений транспортных средств. Теория и практика судебной экспертизы. 2019. С. 70–79. 123 Вельможна-Сидорова Антоніна Сергіївна, судовий експерт Харківського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, аспірант Донецького державного університету внутрішніх справ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ У ГАЛУЗІ ҐРУНТОЗНАВСТВА ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ЖИТТЯ ОСОБИ Одним з джерел доказів при розслідуванні кримінальних правопорушень проти життя особи може виступати судова ґрунтознавча експертиза. В числі фактів, що можуть бути встановлені шляхом вирішення завдань даного роду експертиз, є такі важливі елементи доказування, як ідентифікація ділянки місцевості, на якій відбувалося правопорушення, факт контактної взаємодії будь-яких предметів, забруднених ґрунтом, діагностика невідомого місця події тощо. Об’єктивність, всебічність і повнота експертного дослідження означає неупереджену оцінку властивостей предметів і явищ, проведення дослідження на науково-практичній основі, що виключає помилки, уникаючи необґрунтованих суджень або розширення предмета експертизи. Висновок експерта має ґрунтуватися на положеннях, які дають змогу перевірити обґрунтованість і достовірність висновків, зроблених на основі спеціальних знань в галузі ґрунтознавства, геології, петрографії, мінералогії, хімії, фізики та інших наук, які комплексно використовуються при провадженні даного виду експертиз. Свого часу В.С. Мітричевим [1] в експертизу матеріалів речовин та виробів було впроваджено поняття «елемент речової обстановки», який можна розуміти як окремий матеріальний об’єкт, що входить до складу речової обстановки події, що розслідується: предмет (єдине ціле), матеріальні утворення у вигляді рідких, сипких або газоподібних речовин, а також їх частини та сліди. За природою походження речовими доказами є речові об’єкти, що виникли у зв’язку з подією кримінального правопорушення або використані під час його скоєння, підготовки до нього тощо. Виходячи з цього, об’єктами дослідження при призначенні судової ґрунтознавчої експертизи можуть виступати різноманітні об’єкти ґрунтово-мінерального походження – це безпосередньо ґрунти, у вигляді глини, пісків, щебню, вапняків, крейди, гіпсу, вугілля, шлаків тощо, так і у вигляді нашарувань на об’єктах-носіях, відшарувань, залишених на місці події, а також зразків конкретно локалізованих ділянок місцевості. Специфіка ґрунтово-геологічних об’єктів як елементів речової обстановки в рамках судового ідентифікаційного дослідження визначається фактичними обставинами правопорушення [2, с. 118]. 124 Ґрунтово-геологічний об’єкт, що надійшов на судово-експертне дослідження, має подвійну структуру: містить елементи, що визначають його природне походження, а також інші, що відокремлюють його як матеріальне утворення з різних ґрунтово- геологічних, а іноді й антропогенних компонентів. В.Я Колдін вказує на те, що залежно від рівня досягнутої у процесі дослідження індивідуалізації різниться родова, видова, групова та індивідуальна ідентифікація. Кінцева мета ідентифікації полягає у вирішенні питання про тотожність одиничної особи, предмета, матеріального комплексу. Однак ця мета досягається не завжди. Якщо в процесі порівняльного дослідження виявляються тільки класифікаційні ознаки, дослідження обмежується родовою ідентифікацією. У ряді випадків у структурі ідентифікованого об’єкта виявляються властивості, що виникли в обставинах конкретної справи або механізму події, що розслідується.. Такі властивості можуть бути основою виділення спеціальних класів (А.А.Ейсман) або груп, що істотно поглиблюють рівні родовидової ідентифікації. Цей рівень називають груповою ідентифікацією (В.С.Мітричев). Індивідуальна ідентифікація потребує виявлення ознак, сукупність яких є унікальною, неповторною [3, с. 65]. Отже, тотожність об’єктів при оцінці судової ґрунтознавчої експертизи оцінюється за родовими, груповими та індивідуалізуючими ознаками. В.П. Колмаков вивчаючи методику розслідування злочинів проти життя, розрізняв спосіб вчинення злочину та спосіб його приховування. Так, до першого він відносив дії та бездіяльності, спрямовані на досягнення злочинного результату, а також матеріальні предмети, за допомогою яких було скоєно злочин, умови, зручні для злочинця [4, с. 195] Спосіб приховування розглядався дослідником як дії злочинця, спрямовані на маскування та ліквідацію слідів цього злочину. За допомогою судової ґрунтознавчої експертизи можна виявити як спосіб вчинення, наприклад, переміщення трупу, чи живих осіб, перебування особи на певній ділянці, а також, спосіб приховування, як правило це поховання трупу чи його частин, закопування предметів кримінального правопорушення. У кримінальних правопорушеннях, родовим об’єктом яких виступає охорона життя та здоров’я особи, формами використання спеціальних знань виступають залучення спеціаліста та призначення судової експертизи. Таким чином, судову ґрунтознавчу експертизу доцільно призначати при розслідуванні умисних вбивств, коли необхідно встановити чи мало місце перепоховання трупа, чи перебувала особа за життя на певній ділянці місцевості за наявності на взутті трупа збережених нашарувань ґрунту, чи мав місце факт контактної взаємодії одяг потерпілого та певний контактуючий предмет (наприклад, бампер транспортного засобу), за допомогою яких інструментів (лопат, ломів) було поховано труп, а також чи перебував підозрюваний на ділянці 125 місцевості, де було виявлено труп, чи мало місце переміщення трупу з однієї ділянки місцевості на до іншої, в який спосіб (кочення, волочіння тощо) та скількома особами відбувалося переміщення. Встановлення кількості співвиконавців сприяє вирішенню завдань кримінального провадження, передбаченого ст. 2 КПК України [5], що також передбачається п. 3 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 7 лютого 2003 року № 2 [6]. Основними проблемними питаннями, які виникають при огляді місця події є правильне вилучення зразків ґрунту, одягу, взуття, інших предметів, що мають нашарування ґрунтово-мінерального походження. Практика показує, що більшість речових доказів вилучаються без дотримання обов’язкових умов для їх збереження при транспортуванні та зберіганні. Також, трапляються випадки некоректного визначення слідчим просторових меж земельних ділянок, що призводить до неправильного вилучення контрольних зразків. Як наслідок, подальше проведення судової експертизи не сприяє локалізації певної ділянки місцевості. Неправильне пакування речових доказів, особливо, коли одяг та взуття пакуються разом, призводить до осипу та контамінації нашарувань, що негативно відображається на результатах порівняльного дослідження. Саме тому залучення спеціаліста при огляді місця події є передумовою збору належних доказів, а з іншого боку це полегшує роботу судового експерта, який проводитиме потім судову експертизу. |