Господарське право (Вінник Оксана Мар'янівна). Навчальний посібник (2ге видання, змінене та доповнене) київ правова єдність всеукраїнська асоціація видавців 2008 вступ
 Скачать 2.91 Mb.
|
|
2. Декрет КМУ від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства». 3. Указів Президента: від 19.03.2002 р. «Про організаційні заходи з під- готовки об'єктів права державної власності до приватизації» та ін. 4. Постанов Кабінету Міністрів України: Порядок перетворення у процесі приватизації державних, орендних підпри- ємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні това- риства: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 р. № 1099 (з наступними змінами); Методика оцінки вартості майна під час приватизації: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1554 та ін; Порядок визначення на конкурсних засадах підприємств, що мають страте- гічне значення для економіки та безпеки держави, інноваційне інвестування яких здійснюватиметься за рахунок частини коштів, отриманих від приватизації дер- жавного майна, розподілу і використання цих коштів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2003 р. № 1839; від 25 жовтня 2006 р. № 1477 «Про погодження Кабінетом Міністрів України рішення щодо утворення державних холдингових компаній у процесі корпорати-зації та приватизації»; • та ін. 4. Відомчих нормативних актів: ФДМУ: • Положення про умови укладення (переукладення) угоди щодо проведення підготовки об'єктів до приватизації: затв. наказом Фонду державного майна України від 22.01.1998 р. № 85; • Порядок внесення в статутні фонди ВАТ, що створюються в процесі при- ватизації, і вилучення з них фінансово-майнових активів підприємств: затв. наказом Фонду державного майна України від 16.02.1998 р. № 235; • Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів: затв. наказом Фонду державного майна України від 02.07.1998 р. № 1303 (з на- ступними змінами); • Порядок передачі функцій управління майном державного підприємства до державних органів приватизації у зв'язку з прийняттям рішення про приватизацію цього майна: затв. наказом Фонду державного майна України від 31.03.2000 р.№667; • Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж: затв. наказом Фон- ду державного майна України від 14.08.2000 р. № 1693; • Положення про порядок приватизації об'єктів незавершеного будівництва: затв. наказом Фонду державного майна від 11.09.2000 р. № 1894; • Положення про продаж цілісних майнових комплексів державних підпри- ємств, які за класифікацією об'єктів приватизації віднесені до груп В, Г: затв. наказом ФДМУ № 1336 від 26.07.2002; • Наказ ФДМУ від 07.04.2005 № 878 «Про затвердження Порядку оскаржен- ня результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації у державному органі приватизації»; • та ін. АМК: Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств: затв. ФДМУ від 31.08.2004 р., розпорядженням АМК України від 31.08.2004 р. № 330-р, рішенням ДКЦПФР від 17.11.2004 р. № 489; ДКЦПФР: Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних то- вариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації; затв. рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. № 39 та ін. Кількох відомств: • Порядок перерахування до державного бюджету коштів, одержаних від приватизації державного майна, затв. наказом Державного казначейства України та Фонду державного майна України від 19.11.2003 р. № 212/2057; • Положення про застосування способів приватизації пакетів акцій Держав- ної акціонерної компанії «Укррудпром», затв. наказом ФДМУ та Міністерства промислової політики України від 17.06.2004 р. № 1193/298; • Наказ ФДМУ, Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції від 28.09.2004 № 2007/363 «Про затвердження Типового статуту відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, яке не підлягає приватизації»; • та ін. Незаперечна також роль локальних нормативних актів і договорів у регулю- ванні відносин приватизації. До таких правових документів слід віднести: план приватизації підприємства або план розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, що розробляється комісією з приватизації, яка утворюється після прийняття рішення державним органом приватизації про приватизацію державного підприємства; відповідно до цього плану здійснюється приватизація майна конкретного державного підприємства або продаж/розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, створеного на базі майна державного підприємства; угоди приватизації - договори, що опосередковують відносини приватизації між її учасниками, провідна роль серед яких належить договорам купівлі-продажу державного майна у процесі його приватизації; установчі (рішення державного органу приватизації про перетворення дер- жавного підприємства на відкрите акціонерне товариства, статут останнього) та внутрішні документи (положення про фонди, органи управління та контролю тощо) відкритих акціонерних товариств, створених на базі майна державних під- приємств у процесі їх приватизації; установчі документи господарських товариств, створених громадянами та/ або господарськими організаціями для спільної участі в приватизації майна пев- ного державного підприємства. Згадані нормативно-правові акти (насамперед закони) визначають мету, принципи, об'єкти, суб'єкти, способи приватизації, вимоги до угод приватизації, відповідальність за порушення вимог приватизаційного законодавства та угод приватизації. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону «Про приватизацію державного майна», до об'єктів права державної власності, що підлягають приватизації, належать: 1) цілісні майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів; 2) об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; 3) акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань; 4) земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. Третя з названих категорій об'єктів на нинішньому етапі приватизаційного процесу в Україні (приватизація великих і стратегічно важливих підприємств) є основним об'єктом приватизації. Проте не все державне майно може бути об'єктом приватизації. Насамперед це стосується майна, що має загальнодержавне значення, зокрема: • об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, її обороноз- датність, економічну незалежність, а також об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу державного суверенітету України; • об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей; • об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв; • об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому. Розгорнутий перелік таких об'єктів дається в ч. 2 ст. 5 Закону «Про приватизацію державного майна» та Законі від 07.07.1999 р. «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», в який щорічно вносяться зміни. Суб'єктами приватизації, відповідно до ст. 6 Закону «Про приватизацію дер- жавного майна», є: • державні органи приватизації; • покупці (їх представники); • посередники. До системи державних органів приватизації належать: Фонд державного майна (ФДМ) України, його регіональні відділення та представництва, органи приватизації в Автономній Республіці Крим. На державні органи приватизації покладено виконання функцій власника державного майна у процесі його приватизації, в тому числі здійснення у межах наданої компетенції повноважень щодо: • зміни організаційно-правової форми державних унітарних підприємств; • створення комісій з приватизації; • затвердження планів приватизації майна, що перебуває в державній влас- ності, та планів розміщення акцій ВАТ у процесі приватизації; • укладання угод приватизації, в тому числі договорів купівлі-продажу дер- жавного майна в процесі його приватизації; • контролю виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна, включаючи й умови післяприватизаційної експлуатації підприємств • та ін. Покупцями в процесі приватизації можуть бути особи, перехід права власності до яких може забезпечити досягнення цілей приватизації. Ст. 6 Закону «Про приватизацію державного майна серед потенційних покупців зазначає: • громадян України (крім працівників державних органів приватизації), іно- земних громадян, осіб без громадянства; у разі спільної участі кількох (багатьох) громадян (у тому числі членів трудового колективу державного підприємства) в приватизації одного об'єкта вони мають створити господарське товариство; • юридичних осіб, зареєстрованих на території України (крім органів державної влади та юридичних осіб, у майні яких частка державної власності перевищує 25%); • юридичних осіб інших держав (підприємств та організацій, створених відповідно до вимог законодавства іншої держави). Державна програма приватизації (п. 9) закріплює одним з пріоритетів при- ватизації індивідуальну приватизацію, серед ознак якої - продаж промисловому інвестору пакета акцій створеного на базі державного підприємства ВАТ, що за- безпечує контроль над приватизованим підприємством і, відповідно, можливість покладення на такого інвестора відповідальності за недотримання інвестиційних зобов'язань післяприватизаційної експлуатації підприємства за договором купівлі- продажу акцій ВАТ. Посередники в процесі приватизації залежно від характеру їх послуг можуть бути поділені на дві групи: • оперативні посередники (надають послуги щодо підготовки об'єкта до приватизації, оцінки та продажу майна, а також консультаційні послуги покупцям щодо вибору об'єкта приватизації, підготовки необхідних документів тощо); • фінансові посередники (зменшують ризики покупців у процесі приватиза- ції, сприяють розвиткові фондового ринку); роль посередників у процесі приватизації виконують довірчі товариства (їх правове становище визначається Декретом КМ України від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства»), інститути спільного інвестування/інвестиційні фонди та компанії (першим нормативним актом, що визначав їх правове становище, був Указ Президента від 19.02.1993 р. «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», дія якого обмежена у зв'язку з набуттям чинності Законом від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»), а також інші фінансові посередники. Приватизація майна державних підприємств здійснюється в передбаченому законом порядку, який включає такі етапи: - опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі; - прийняття державним органом приватизації рішення про приватизацію об'єкта, виходячи із завдань Державної програми приватизації чи на підставі поданої заяви потенційного покупця; - опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; - проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації); проведення у випадках, передбачених законодавством, екологічного аудиту об'єкта приватизації; - затвердження державним органом приватизації протягом місяця з дня прийняття рішення про приватизацію об'єкта складу комісії з приватизації об'єкта; основне призначення цієї комісії - розробка проекту плану приватизації (плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, створеного на базі державного підприємства в процесі його приватизації чи корпоратизації); - затвердження державним органом приватизації плану приватизації або плану розміщення акцій ВАТ, створених у процесі приватизації чи корпо- ратизації; - реалізація зазначеного плану та укладення відповідно до нього договорів купівлі-продажу об'єктів (об'єкта) приватизації; при цьому пріоритет надається конкурентним способам приватизації, що передбачають конкуренцію покупців (конкурси, аукціони); неконкурентні способи (викуп об'єкта приватизації) застосовуються: щодо реалізації членами трудового колективу підприємства, що приватизується, свого переважного права на придбання акцій підприємства в межах визначеної законом суми (45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) на пільгових засадах (за половину їх номінальної вартості); щодо майна, не проданого на конкурсі, аукціоні; щодо об'єкта малої приватизації, зданого в оренду, якщо умовами договору оренди, укладеного до набуття чинності Законом «Про оренду державного та комунального майна», був передбачений викуп; якщо такий спосіб приватизації передбачений альтернативним планом приватизації, затвердженим державним органом приватизації; контроль за виконанням покупцями умов угод приватизації, включаючи й інвестиційні зобов'язання. Останній етап є досить відповідальним, за його результатами державні органи приватизації приймають рішення про застосування відповідних форм та видів відповідальності, якщо з'ясовується порушення покупцем договірних зобов'язань. Приватизаційним законодавством передбачаються три основні форми відпо- відальності за порушення угод приватизації: відшкодування збитків; сплата неу- стойки (штрафу, пені); оперативно-господарські санкції (відмова від пролонгації договору, розірвання договору тощо). Ці види господарсько-правової відповідальності передбачені такими норма- тивними актами: • відшкодування збитків: передбачається ст. 224 Господарського кодексу та ст. 623 Цивільного кодексу (як універсальний вид відповідальності, що по- кладається на боржника у разі завдання кредиторові збитків унаслідок не- виконання або неналежного виконання зобов'язань) та ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна, що встановлює таку форму відповідальності за завдання збитків порушенням законодавства про приватизацію, а також у результаті зроблених витрат щодо забезпечення збереження об'єктів приватизації до моменту фактичної передачі майна по- купцеві; • сплата неустойки {штрафу, пені), яка встановлюється: • п. 5 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна»: 1) за порушення покупцем установлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі - пеня в розмірі 0,1% вартості не внесених інвестицій за кожний день прострочення; 2) у разі невнесення інвестицій на день подання позову про розірвання договору - штраф у розмірі 10% загального обсягу інвестицій; 3) у разі недотримання покупцем зобов'язань щодо збереження протягом визначеного періоду профілю діяльності приватизованого об'єкта - штраф у розмірі 10% вартості придбаного майна; • п. 4 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 р. № 910 «Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкт приватизації» - за несплату протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації договору купівлі-продажу об'єкта приватизації шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом - неустойка в розмірі 20% ціни, за яку куплено об'єкт приватизації); рішення про викуп об'єкта, включаючи земельну ділянку, або результати конкурсу, аукціону в таких випадках підлягають анулюванню; • п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 р. № 910 - у разі несплати у встановлений термін неустойки за несплату коштів за об'єкт приватизації сплачується пеня, розміром не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня (ст. З Закону України від 22.11. 1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Водночас слід зазначити, що можливість установлення відповідальності за порушення умов договору згідно з положеннями наведених нормативних актів не вичерпується, оскільки в договорі можуть бути (а згідно з ч. 2 ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна» - обов'язково включаються) інші умови 1 , однак цей Закон не встановлює відповідальність у формі неустойки за порушення таких зобов'язань; • господарсько-оперативні санкції передбачаються у формі: • розірванні договору {угоди приватизації) у разі невиконання покупцем до- говірних зобов'язань (ч. 5 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна», п. 8 ст. 23 Закону «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»; • анулювання рішення про викуп або результатів конкурсу {аукціону) і, відповідно, розірвання договору {угоди приватизації) за несплату об'єкта приватизації протягом 60-денного терміну з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди (ч. 4 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна»). Використання законодавцем своєрідної санкції - неповернення покупцеві частково внесених ним інвестицій у разі розірвання договору купівлі-продажу за порушення умов щодо їх внесення (ч. 5 ст. 29 Закону «Про приватизацію держав- ного майна») слід розцінювати як своєрідне відшкодування збитків державі та підприємству, щодо майнового комплексу чи пакету акцій якого укладався дого- вір купівлі-продажу (угода приватизації). 3. Право приватно-колективної власності 3.1. Право колективної власності на засоби виробництва та форми його реалізації Право колективної власності - це юридично визначене і забезпечене право організації - юридичної особи, створеної на базі об'єднання майна її членів (учасників), використовувати належні їй засоби виробництва на власний розсуд і в інтересах її членів (учасників). При праві колективної власності суб'єкт, який передав своє майно до такої власності, втрачає на цю річ право власності, отримуючи натомість зобов'язальні права щодо нового власника - організації корпоративного типу, членом (учасником) якої став цей суб'єкт, а саме: а) право на отримання грошового чи майнового еквівалента своєї частки в майні нового власника - юридичної особи у разі виходу зі складу її учасників (членів); б) право участі в розподілі майна юридичної особи у разі її ліквідації; в) право на отримання частини чистого прибутку (дивідендів) суб'єкта права колективної власності; г) право участі в управлінні справами юридичної особи, що діє на базі колективної власності, якщо інше не передбачено її установчими документами. Об'єктами права колективної власності можуть бути: • складений/статутний капітал господарської організації зі статусом юри- дичної особи, утворений за рахунок майна, переданого їй засновниками та учасниками як вклад до такого капіталу; • викуплене членами трудового колективу, іншими колективами фізичних осіб, які створили для цього господарське товариство, та юридичними особами майно державного підприємства (акції ВАТ, створеного на базі державного підприємства); • кредити банків, отримані організацією корпоративного типу; • виготовлена продукція, отримані доходи та інше майно, набуте організа- цією корпоративного типу на законних підставах (субсидії, дивіденди від цінних паперів тощо). Однак не може бути об'єктом права колективної власності майно, вилучене з обороту 1 , в тому числі цілісні майнові комплекси, на базі яких здійснюється ді- яльність, що належить до монополії держави. Як правило, суб'єкт права колективної власності сам використовує належне йому майно своєю владою і в інтересах його учасників (членів). При цьому він може використовувати такі правові форми реалізації права колективної власності: • право господарського відання при створенні суб'єктом права колективної власності унітарного підприємства-невласника, що має діяти з метою отримання прибутку на засадах самоокупності; • право оперативного управління щодо створеної суб'єктом права колектив- ної власності юридичної особи (підприємства), якщо діяльність останньої фінансується засновником; • право довірчого управління: застосовується на договірних засадах: а) на підставі припису закону (щодо управління активами інститутів спільного ін- вестування та в інших випадках, передбачених законом); б) у разі потреби в професійному управлінні майном і відсутності у суб'єкта права колективної власності відповідних фахівців та можливостей; • користування об'єктами права колективної власності на договірних засадах (на підставі договорів оренди, лізингу та ін.), що забезпечує можливість передання в користування таких об'єктів іншим особам. |