Практикум з Ботаніки. Навчальний посібник для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладів ііivрівнів акредитації з напрямку Агрономія
 Скачать 12.95 Mb.
|
|
Тема 11. ПРОВІДНІ ТКАНИНИ. ПРОВІДНІ ПУЧКИ Загальні зауваження. Рослини мають два полюси живлення — повітряне та ґрунтове. Корені вбирають воду з розчиненими у ній мінеральними речовинами, які переміщуються по стеблу до місць споживання — висхідний потік. У листки надходить вуглекислий газ і вода. За допомогою хлорофілу з участю енергії сонячного світла та в процесі фотосинтезу утворюються органічні сполуки, які транспортуються в низхідному напрямі до місць споживання та відкладаються про запас (у насінні, плодах, бульбах, цибулинах, кореневищах, серцевинних променях і в серцевині деревини). Таким чином, у рослин існує дві течії, які обслуговуються провідними тканинами. Провідні тканини утворюються прокамбієм і камбієм. Отже вони бувають первинними і вторинними. Вода і розчинені в ній мінеральні солі переміщуються по трахеїдах і трахеях (судинах). Трахеїди еволюційно старші одноклітинні провідні елементи, характерні для голонасінних і примітивних покритонасінних, мають облямовані пори. Досконалішими є трахеї, характерні для покритонасінних і деяких високоорганізованих голонасінних. Судини на відміну від трахеїд — це багатоклітинні, як і трахеїди, мертві утворення. За характером вторинних потовщень вони бувають кільчасті, спіральні, кільчасто-спіральні, драбинясті, пористі. Найдосконалішими і еволюційно молодими є драбинясті та пористі судини. В індивідуальному розвитку рослин вони представлені останніми, а першими закладаються кільчасті та спіральні судини. Судини і трахеїди разом з основною тканиною — ксилемною паренхімою та механічною тканиною — утворюють ксилему, або деревину. Пластичні речовини, утворені в процесі фотосинтезу, переміщуються у низхідному напрямі, від листків до кореня та місць споживання. Шляхами їх пересування є ситовидних трубках і клітинах-супутницях. Ситоподібні трубки мають поперечні ситовидні пластинки у вигляді ситечок, які сприяють рівномірному потоку асимілятів. Між собою вони з'єднані поперечними перетинками з великою кількістю пор на стінках, подібних до ситечок. Ситоподібні трубки і клітини-супутниці разом з основною тканиною — флоемною паренхімою та механічною тканиною — луб'яними волокнами — формують флоему. Ксилема і флоема утворюють провідні пучки (у разі пучкового типу будови стебла) або залягають суцільними масивами при безпучковому типі будови стебла. У двосім'ядольних рослин між флоемою і ксилемою є камбій, завдяки чому формуються відкриті провідні пучки, властиві для двосім'ядольних рослин. Навпаки, в 60 односім'ядольних камбій відсутній, в результаті чого формуються закриті провідні пучки. Якщо одна ділянка флоеми прилягає до іншої ділянки ксилеми, то такий пучок називається колатеральним. Якщо ж до ділянки ксилеми з обох боків прилягає флоема — зовнішня і внутрішня, то виникає біколатеральний провідний пучок (гарбуз). Якщо флоема оточена кільцем ксилеми (кореневище півника) або ксилема оточена кільцем флоеми (кореневище орляка), то такі провідні пучки називаються концентричними . У первинній будові кореня тип провідного пучка радіальний. Якщо відсутня флоема або ксилема, то виникає неповний провідний пучок. Об'єкти. 1. Стебло соняшника однорічного—Неlianthus аnnuus L. 2. Стебло сосни звичайної—Ріnus sylvestris L. 3. Стебло кукурудзи — Zea mays L. 4. Стебло гарбуза звичайного—Cucurbita реро L. 5. Корінь півників німецьких— Iris germanica L. 6. Кореневище орляка звичайного — Рteridium аquilinum (L.) Кuhn. Завдання. 1. На готовому препараті поздовжнього розрізу стебла соняшника вивчіть і зарисуйте будову провідних тканин. 2. На готових препаратах радіального і тангентального розрізів деревини сосни вивчіть і зарисуйте будову трахеїд. 3. На готовому препараті поперечного зрізу стебла кукурудзи вивчіть і зарисуйте будову колатерального закритого провідного пучка. 4. На готовому препараті поперечного зрізу стебла соняшника вивчіть і схематично зарисуйте будову колатерального відритого провідного пучка. 5. На готовому препараті поперечного зрізу стебла гарбуза вивчіть і зарисуйте будову біколатерального провідного пучка. 6. На готовому препараті поперечного зрізу кореня півника вивчіть і зарисуйте будову радіального провідного пучка. 7. На готовому препараті поперечного зрізу кореневища орляка вивчіть і зарисуйте схематично будову концентричного провідного пучка амфікрибрального типу. Обладнання і матеріали: мікроскоп МБР-1 або Біолам, лупи, готові препарати поздовжнього зрізу стебла соняшника і сосни, поперечного зрізу стебла кукурудзи, соняшника, гарбуза, кореня півника, кореневище орляка тощо. 61 Література: [1], с. 81 - 89; [7], с. 76-80; [8], с. 60 – 71; [10], с.96 – 106; [11], с. 77-91; [12], с.104-117; [13], с.27-29; [14], с.103-113; [15], с.106-117. Мікроскопічне дослідження препарату поздовжнього зрізу стебла соняшника. Препарат спочатку роздивіться і вивчіть при малому, а потім при великому збільшенні мікроскопа. Добре помітно, що іззовні стебло вкрито одношаровим епідермісом, а далі в напрямі до середини, за ділянкою механічної тканини розміщені ситовидні трубки. Їх можна розпізнати за плазмолізованими тяжами цитоплазми, які розширюються до ситовидннх пластинок. Між ситовидними трубками лежать вузенькі клітини- супутниці. Кожному членнику ситовидної трубки відповідає кілька клітин-супутниць, розміщених в один вертикальний ряд. Зарисуйте 1 - 2 членники ситовидних трубок із клітинами-супутницями. На рисунку покажіть ситовидну пластинку та плазмодесми (рис. 22). Рис. 22. Відрізок ситовидної трубки гарбуза (а) і поперечний зріз ситовидної трубки (б): 1 – клітина-супутниця; 2 – ситовидна пластинка; 3 – протопласт ситовидної трубки, що згорнувся під час препарування 62 Переходимо до розгляду судин. При великому збільшенні мікроскопа біля ситовидних трубок і клітин-супутниць розміщена ділянка паренхімних живих чотирикутних клітин камбію, а за ним — ксилема, яка має п'ять типів судин. Розгляд почнемо з центру органа, де розташовані еволюційно старіші судини — кільчасті, за ними спіральні, потім драбинясті, крапчасто-сітчасті, а біля камбію — еволюційно молоді й досконаліші пористі судини (рис. 23). Виконайте відповідний рисунок. На радіальному розрізі деревини сосни видно одноклітинні провідні елементи — трахеїди із загостреними кінцями. На їх стінках помітні сріблясті облямовані пори у вигляді двох концентричних кіл. Весняні трахеїди широкі, тонкостінні, поступово переходять у товстостінні трахеїди осінньої деревини з вузькою порожниною (рис. 24). Зарисуйте 2—3 трахеїди з порами (рис. 25). Рис. 24. Типи трахеїд: а - спіральна; б — пориста з облямованими порами на радіальних стінках Рис. 23. Типи судин: а — кільчасті; б — спіральні; в — драбинясті; г — пористі; д — сітчасті 63 На тангентальному розрізі деревини сосни на стінках трахеїд ми вже не бачимо облямованих пор, на тангентальних стінках їх також немає. Облямовані пори на тангентальному розрізі видно в розрізі на радіальних оболонках. Виконайте рисунок, на якому покажіть трахеїди. На поперечному розрізі стебла кукурудзи при малому збільшенні знайдіть провідний пучок із чітким зображенням, пересуньте його в центр поля зору і переведіть на велике збільшення. Флоему провідного пучка можна розпізнати по ситоподібних трубках, а ксилему — по чотирьох великих судинах у вигляді різного розміру кіл і за порожниною розриву. Між ксилемою і флоемою камбію немає, це закритий провідний пучок, характерний для односім'ядольних рослин (рис. 26). Рис. 25. Облямовані пори трахеїд сосни звичайної: 1 – порожнина пори; 2 – канал пори; 3 – торус; 4 – замикаюча плівка 64 Рис.26. Закритий колатеральний провідний пучок стебла кукурудзи: 1 —ситовидні трубки; 2 — клітини-супутниці; 3 — флоемна паренхіма (1, 2, З—первинна флоема); 4—пористі судини; 5—спіральна судина; 6 - кільчаста судина; 7 — ксилемна паренхіма; 8 - порожнина розриву (4, 5, 6, 7, 8 — первинна ксилема); 9 — склеренхімне кільце; 10 — тонкостінна основна паренхіма Рис. 27 Відкритий колатеральний провідний пучок стебла соняшника: 1. – ділянка склеренхіми; 2. – вторинна флоема; 3. – камбій; 4. – вторинна ксилема Виконайте схематичний рисунок, на якому покажіть ксилему, флоему, склеренхімне кільце. На поперечному зрізі стебла соняшника при великому збільшенні помічаємо, що флоема зорієнтована до периферії органу. Ближче до епідермісу прилягає ділянка механічної тканини — склеренхіми, утворена багатокутними клітинами з потовщеними оболонками. До центру від флоеми розміщена смужка камбію, утвореного прямокутними тонкостінними паренхімними клітинами. За ним розміщена ксилема у вигляді радіальних рядів товстостінних судин, ближче до камбію — судини з більшим діаметром (пористі судини), а судини, зорієнтовані до серцевини, мають менший діаметр (кільчасті та спіральні судини). За характером розміщення флоеми і ксилеми — це відкритий колатеральний провідний пучок. Виконайте схематичний рисунок. На ньому покажіть ксилему, камбій, флоему, ділянку склеренхіми (рис. 27). 65 Рис. 28. Біколатеральний провідний пучок стебла гарбуза: 1 – зовнішня флоема; 2,5 – камбій; 3 – вторинна ксилема; 4 – первинна ксилема; 6 – внутрішня флоема На поперечному зрізі стебла гарбуза в провідному біколатеральному пучку посередині видно ксилему, до якої з обох боків прилягають два прошарки камбію, а до них дві ділянки флоеми - зовнішня і внутрішня (рис 28). Виконайте схематичний рисунок, на ньому покажіть: ксилему, зовнішню флоему, внутрішню флоему, дві смужки камбію. На поперечному зрізі кореня півників бачимо, що провідний пучок (рис. 29) розміщений у центральному циліндрі: ксилема у вигляді променів, які розходяться від центру до периферії — біля центру судини великі, овальні або округлі, а примикаючі до перициклу—гранчасті. Між променями ксиле- ми розміщені ділянки флоеми — тобто промені ксилеми і ділянки флоеми, роз- ташовані по радіусах і розмежовані основною паренхімою — це Рис. 29. Радіальний провідний пучок кореня півників німецьких: 1 – промені первинної ксилеми; 2 – ділянки первинної флоеми 66 про- відний пучок радіаль- ного типу. Виконайте схематичний рисунок, на якому покажіть: промені первинної кси- леми — трахеїди і трахеї, ділянки пер- винної флоеми (сито- подібні трубки, кліти- ни - супутниці, флоемну паренхіму) (рис. 29). На поперечному зрізі кореневища орляка познайомтеся з будовою концентричного про- відного пучка. В його центрі добре видно ксилему, яка оточена кільцем флоеми. Це амфікрибральний кон- центричний провідний пучок. Виконайте схема- тичний рисунок, на якому покажіть ксилему і флоему (рис. 30). Висновки. 1. Рос- лини мають двобічні потоки, які обслуго- вуються провідними тканинами — судинами, трахеїдами та ситовидними трубками і клітинами- супутницями. 2. Провідні тканини у поєднанні з основними і механічними утворюють комплекси, завдяки яким формуються провідні пучки. 3. Відомі такі типи провідних пучків — закриті, відкриті, колатеральні, біколатеральні, радіальні та концентричні. Тести для самоконтролю 1. Чим зумовлені різні типи провідних тканин та як вони виникли у процесі еволюції? 2. Чим відрізняються трахеї від трахеїд? Назвіть їх типи. 3. Які гістологічні елементи входять до складу флоеми? 4. Назвіть гістологічні елементи ксилеми. Які з них живі? 5. Які типи провідних пучків властиві для односім'ядольних рослин? 6. Які типи провідних пучків характерні для первинної та вторинної будови коренів? 7. Назвіть складові частини біколатерального провідного пучка. 8. Які Ви знаєте типи концентричних провідних пучків і в яких рослин? 9. Поясніть, які провідні пучки називають повними, а які неповними? Рис. 30 Концентричний (амфікрибральний) провідний пучок кореневища орляка: 1 –флоема; 2 – ксилема 67 Розділ III. МОРФОЛОГО-АНАТОМІЧНА БУДОВА КОРЕНЯ Інформаційні дані. Корінь - це підземний вегетативний осьовий орган з необмеженим верхівковим ростом. Характерними ознаками кореня є: відсутність листків та їх видозмін; наявність кореневого чохлика; радіальна симетрія, відсутність хлорофілу та продихів; позитивний геотропізм. За походженням розрізняють головний корінь, бічні і додаткові. Головний корінь, або корінь першого порядку, виникає із зародкового корінця насінини. У результаті галуження від головного кореня відходять бічні корені другого порядку, з яких, у свою чергу, формуються корені третього і т. д. порядків. Корені, що виникають на листках або пагонах (та їх видозмінах), називаються додатковими (у кукурудзи, цибулі). Сукупність усіх коренів рослини називається кореневою системою. Розрізняють два основних типи кореневих систем — стрижневу та мичкувату. Стрижнева коренева система має добре розвинутий головний корінь, який виділяється серед бічних за своєю потужністю та довжиною. Мичкувата коренева система не має головного кореня або ж він слаборозвинутий, а основна маса коренів представлена здебільшого додатковими. Основними функціями кореня є поглинання води і мінеральних речовин та закріплення рослини у ґрунті. В багатьох рослин корені виконують також ряд додаткових функцій, у зв'язку з чим вони видозмінюються. Найголовнішими видозмінами кореня є запасаючі корені — коренеплоди (виникають на осі головного кореня) і кореневі бульби (формуються шляхом трансформації бічних коренів). Крім того, у рослин відомі ходульні корені, дихальні, повітряні, причіпки тощо. Особливою функцією кореня є здатність вступати у симбіоз із грибами (мікориза) і бактеріями (бульбочки). Анатомічна будова кореня. Корінь має досить сталу будову. На поздовжньому розрізі кореня виділяються чотири зони, різні за анатомічною будовою та функціями: 1) поділу клітин; 2) росту; 3) кореневих волосків (всмоктування) і 4) галуження. Зона поділу представлена твірною тканиною (конусом наростання), прикритою кореневим чохликом. Особливістю цієї зони є постійний поділ клітин та збільшення маси кореня. Довжина зони поділу - 3-4 мм. У зоні росту клітини витягуються за довжиною кореня і набувають постійної величини та форми. Завдяки цьому відбувається ріст кореня. Довжина зони росту становить кілька міліметрів. Зона кореневих волосків характеризується спеціалізацією клітин. Тут виникають кореневі волоски, судини, ситовидні трубки, формуються основні та інші тканини. Тому цю зону називають також зоною спеціалізації клітин. У зоні галуження (провідній) утворюються бічні корені та відбуваються інші зміни. Особливо важливі зміни властиві для двосім'ядольних рослин. У них із постійних тканини і перициклу формується вторинна меристема — камбій, який зумовлює вторинну будову кореня. При цьому виникають зміни як у центральному циліндрі, так і в периферійній частині при переході від первинної до вторинної будови кореня. В деяких рослин (наприклад, буряки), крім основного кільця камбію, утворюються кілька додаткових, які відрізняються від основного за походженням і характером 68 діяльності. Вони зумовлюють основне потовщення коренів буряків. Така будова коренів одержала назву третинної. Тема 12. МОРФОЛОГІЯ І МЕТАМОРФОЗИ КОРЕНЯ Загальні зауваження. Молода рослина починає формуватися з кореня в зв'язку з переходом на самостійний спосіб життя. У результаті виникають різні види коренів, їх видозміни та кореневих систем, які закріплюють рослину в ґрунті, забезпечують водою і розчиненими в ній мінеральними речовинами, виконують додаткові функції. Знання морфології кореня та його видозмін, їх властивостей дають можливість застосовувати агротехнічні прийоми щодо вирощування культур різного призначення. Об'єкти: 1. Проростки квасолі – Phaseolus vulgaris L. 2. Проросток і коренева система пшениці – Тriticum aestivum L. 3. Коренева система кукурудзи - Zеа maуs L. 4. Коренева система лободи білої - Сhеnopodium album L. 5. Коренева система помідор – Lycopersicon esculentum Mill. 6. Коренеплід буряка - Веtа vulgaris L. 7. Коренеплід редьки – Raphanus sativus L. 8. Коренева система люпину - Lupinus polyphillus Lindl. 9. Коренеплід моркви - Dаuсus sativus (Ноffm.) Rоеhl. 10. Кореневі бульби жоржини - Dаhlіа ріnnаtа Саv. Завдання: 1. Вивчіть і зарисуйте особливості проростків рослин. 2. Вивчіть і зарисуйте форми коренів різних видів рослин. 3. Вивчіть і зарисуйте типи кореневих систем рослин. 4. Вивчіть і зарисуйте видозміни коренів рослин. Обладнання і матеріали: стереоскопічний мікроскоп, бінокулярні та складні лупи, скальпелі, пінцети, гербарний та фіксований матеріал проростків, коренів і кореневих систем. Література : [1], с. 110 - 115; 187 - 189; [7], с. 84-86, 119-121, 128-131;[8], с. 114 - 118; 123 - 127; [9], с.73 - 77; 86 - 93; [10], с. 140 – 154; [11], с.93-102; [12], с. 189-191; [13], с.33-34, 36-37; [14], с.157-172, 345-346, [15], с.127-129, 144-152. Макроскопічне дослідження проростка квасолі. Для вивчення проростків двосім'ядольних рослин можна скористатися фіксованими або гербарними зразками проростків квасолі. Візьміть проросток квасолі і покладіть на предметне скло. Уважно роздивіться його. У нього виділяється один найбільший і товщий корінець. Це головний корінь (рис. 31), або корінь першого порядку, який виник із зародкового корінця насінини квасолі. Корені, що відходять від головного, називаються бічними коренями, або коренями другого порядку, а на них – корені третього і т. д. порядків. Бічні корені за довжиною і товщиною ніколи не перевищують корені першого порядку. 69 У проростка квасолі знайдіть кореневу шийку — місце переходу від кореня до стебла, вона дещо товстіша від головного кореня. Вище кореневої шийки виділяється ділянка стебла, яка межує з сім'ядолями і позбавлена будь-яких придатків. Це підсім'ядольне коліно, або гіпокотиль. У молодому віці, коли проростає квасоля, воно зігнуте. Ділянка стебла між сім'ядолями і першою парою справжніх листків називається надсім'ядольним коліном, або епікотилем. З- поміж справжніх листків видно брунечку, конус наростання якої забезпечує ріст стебла квасолі. Ділянка стебла, до якої прикріплюються листки, називається вузлом, а між двома сусідніми вузлами – міжвузлям. Макроскопічне дослідження проростка пшениці. Для цього слід скористатися проростками різних стадій розвитку. Якщо розглянути молодий проросток пшениці, то побачите лише пророслу зернівку звичайно з трьома корінчиками, їх називають первинними корінцями. Уважно придивіться і побачите, що вони неоднаково розміщені. Із них виділіть центральний, або середній, який дещо товщий і нижче відходить — його вважають головним (див. рис. 31). Над ним і з боків розвиваються два тоненьких корінчики, які називають бічними. Складнішу будову мають проростки більш стиглих стадій розвитку. В одних із них знайдіть пророслу зернівку і вже зазначені первинні корінці, які відходять від нижньої частини. Від верхньої частини відходить колеоптиль, що прикриває зародкові листочки і конус наростання стебла. У проростків більшої стиглості знайдіть вузол кущення, тобто перший вузол над пророслою зернівкою. Ви його легко розпізнаєте як дещо потовщене стебло, від нижньої частини якого відходять додаткові корені, а від верхньої частини, прикритої листковою піхвою, розвивається молодий пагін. Слід пам'ятати, що додаткові корені тонкі і розвиваються тільки у вузлах кущення. Бічні корені розвиваються із товщих первинних коренів. Зарисуйте різні стадії розвитку проростків пшениці і позначте її складові частини. Макроскопічне дослідження форм коренів. На гербарних зразках, фіксованому матеріалі, живих рослинах розгляньте і вивчіть різні форми коренів. Рис. 31 (а) – проросток квасолі: 1 — брунечка; 2 — вузол; 3 — листок; 4 — епікотилі; 5 — сім'ядоля; 6 — гіпокотиль; 7 — коренева шийка; 8 — головний корінь; 9 — бічні корені; (б) — проросток пшениці: 1 — листок; 2 — колеоптиль; 3 — додатковий корінь; 4 головний корінь б 70 Виберіть кореневу систему пшениці або іншої злакової рослини і розгляньте її корені. Вони тонкі, ніжні, довгі, на кінцях із кореневими волосками, їх видно без стереоскопічного мікроскопа або бінокулярної лупи. Ці корені належать до ниткоподібних. На прикладі моркви ознайомтеся з веретеноподібним типом кореня; в нього головний корінь потовщений, дещо конусоподібний, а в деяких сортів - веретеноподібної форми, від якого відходять поодинокі бічні корені. У редьки або редису ознайомтеся з ріпоподібною формою коренів - дуже розширеною верхньою і різко збіжистою нижньою частинами, від якої відходять бічні корені. У буряка або петрушки розгляньте конічну форму кореня. Макроскопічне дослідження кореневих систем. У практиці розрізняють три типи кореневих систем: стрижневу, мичкувату та змішану. Із запропонованого гербарного матеріалу візьміть лободу білу або люпин чи іншу двосім'ядольну рослину і ретельно вивчіть її кореневу систему. Зверніть увагу на те, що серед маси коренів виділяється головний, або корінь першого порядку, від якого відходять бічні корені другого порядку, а від останніх —. бічні корені третього і т. д. порядків. Бічні корені ніколи не перевищують розмірів головного кореня. Коренева система, в якої виділяється головний корінь і менших розмірів бічні, називається стрижневою, або кореневою системою головного кореня (рис. 32). На прикладі пшениці ознайомтеся з мичкуватою кореневою системою. Зверніть увагу на те, що у пшениці непомітно головного кореня або він не виділяється з маси Рис. 32. Типи кореневих систем за походженням: а — система головного кореня; б — система додаткових коренів; в — змішана коренева система; 1 — коренева шийка 71 додаткових коренів, які розвиваються у великій кількості із стебла. Додаткові корені .майже всі однакові за довжиною, ниткоподібні і мають вигляд мички, звідки й назва — мичкувата коренева система, або коренева система додаткових коренів. У помідорів або смородини чи аґрусу вивчіть особливості змішаної кореневої системи, яка поєднує ознаки мичкуватої та стрижневої. В неї виділяється один головний корінь і кілька бічних, які майже досягають розмірів головного. В цього типу кореневої системи ви легко виділите один головний корінь, від нього відходять 72 Рис. 33. Коренеплід буряка : Рис. 34. Кореневі бульбочки 1—головка; 2—шийка; З—власне корінь на коренях люпину бічні корені, а вище від стебла — система додаткових коренів, тоненьких, коротких, горизонтально розміщених. Макроскопічне дослідження метаморфозів коренів. У зв'язку з виконанням коренем додаткових функцій він зазнає різних видозмін. Ознайомимось з основними з них. Коренеплоди. На прикладі цукрових буряків вивчіть особливості будови коренеплодів (рис.33). Візьміть коренеплід і ретельно вивчіть його. Верхня його частина, що несе листки (брунька), утворює головку. За походженням це стеблова частина (епікотиль). Серединну безкореневу найбільш потовщену частину становить шийка, що сформувалася за .рахунок епікотиля і гіпокотиля. Третю нижню частину представляє власне корінь. Його легко розпізнаєте, бо від нього у два боки відходять бічні розгалужені корені. Сформувався коренеплід у результаті нагромадження запасних поживних речовин. Кореневі бульби, або шишки. На прикладі жоржини або гадючника звичайного вивчіть особливості будови кореневої бульби, або кореневої шишки. Зверніть увагу на те, що потовщеними є не головний, а бічні корені, які трансформуються у кореневі шишки. На кореневих шишках видно додаткові бруньки, завдяки яким розмножуються ці рослини. Опорні корені . У кукурудзи роздивіться і вивчіть опорні корені. Особливу увагу зверніть на нижню частину стебла, на перші міжвузля, на яких при стиканні з вологим ґрунтом виникають специфічні опорні корені. Це досить міцні й довгі корені, розміщені кільцем навколо стебла. За походженням — це додаткові корені, що виконують опорні та дихальні функції. У люпину вивчіть кореневі бульбочки (рис. 34). Легко помітити, що коренева система в нього — типова стрижнева. На головному та бічних коренях видно численні здуття — кореневі бульбочки, як наслідок співжиття бульбочкових бактерій з рослиною. Якщо їх розрізати і розглянути зріз під мікроскопом, то видно, що основна частина бульбочки представлена розрослою основною паренхімою — бактероїдною тканиною, оточеною епіблемою з кореневими волосками. Висновки. 1. Залежно від генезису, умов місцезростання та виконання основних фізіологічних функцій у рослин виробились різноманітні корені та кореневі системи. 2. В результаті виконання коренями додаткових функцій у них видозмінилася морфологія та анатомія, внаслідок чого утворилися різноманітні їх видозміни. Тести для самоконтролю 1. Який корінь називається головним? 2. Якого походження додаткові і бічні корені? З Дайте визначення кореневої системи. 4. Охарактеризуйте стрижневу кореневу систему. 5. Назвіть ознаки відмінності стрижневої і мичкуватої кореневих систем. |