  Міністерство освіти і науки України
Запорізький національний технічний університет
УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ:
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
для студентів денної форми навчання
на гуманітарному та гуманітарно-правовому факультетах ЗНТУ
Частина 2.
ПРОФЕСІЙНА КОМУНІКАЦІЯ
2014
Онуфрієнко Г.С. Українська мова за професійним спрямуванням:
Навчальний посібник для студентів денної форми навчання на гуманітарному та гуманітарно-правовому факультетах ЗНТУ. - Частина 2. Професійна комунікація. - Запоріжжя: ЗНТУ, 2014.- 60с.
Автор: Онуфрієнко Галина Сергіївна, доцент, доктор філософії у філологічних науках, доцент кафедри загальної мовної підготовки, керівник кафедральної НДР 08512 «Системно-структурна організація лексичного ярусу мови спеціальності» (2012-2015 р.р.)
Рецензент: Горпинич В.О.,професор, доктор філологічних наук, завідувач
кафедри української мови ДНУ ім. О. Гончара, заслужений діяч науки і техніки України
У навчальному посібнику розроблено типологію завдань для самостійної роботи студентів в контексті вимог Болонського процесу до навчальних матеріалів і згідно з чинною навчальною програмою дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» та концепцією другого («Лексична система мови спеціальності в категоріях парадигматики та дериватології») й третього («Лексика мови спеціальності в комплексних завданнях рубіжного та підсумкового контролів з «УМПС») етапів кафедральної НДР 08512 «Системно-структурна організація лексичного ярусу мови спеціальності» (2012-2015 р.р.)
Затверджено засіданням кафедри ЗМП
Протокол № від . .2014 р.
ЗМІСТ
Передмова………………………………………………………………………………..4
1. Тематика і проблематика змістового модуля 2 «Професійна комунікація»…...6
2. Спілкування як інструмент професійної діяльності……………………………..8
3. Риторика і мистецтво презентації
3.1. Публічне мовлення……………………………………………………………9
3.2. Особливості усного спілкування…………………………………………..12
4. Колективне обговорення професійних проблем………………………….…….14
5. Письмова форма професійної комунікації
5.1. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації…………….18
5.2. Документи з кадрово-контрактних питань……………………………....23
5.3. Довідково-інформаційні документі……………………………………...25
5.4. Службове листування…………………………………………………...…28
6. Завдання для індивідуальної роботи в підготовці до підсумкового контролю.31
7. Рекомендована література
7.1. Базова………………………………………………………………………..39
7.2. Методичне забезпечення…………………………………………….........40
7.3. Додаткова…………………………………………………………………...41
7.4. Словники, довідники, енциклопедії…………………………………...…43
Додатки (зразки документів)………………………………………………………...45
Додаток А. Автобіографія…………………………………………………………...45
Додаток Б. Резюме І………………………………………………………………...46
Додаток В. Резюме ІІ……………………………………………………………..…47
Додаток Г. Характеристика……………………………………………….………..48
Додаток Д. Рекомендаційний лист……………………………………………...….49
Додаток Е. Заява (І)………………………………………………………………....50
Додаток Є. Заява (ІІ)……………………………………………………………...….51
Додаток Ж. Заява (ІІІ)…………………………………………………………….....52
Додаток З. Супровідний лист. …………………………………………………......53
Додаток И. Лист-запит…………………………………………………………......54
Додаток І. Лист-відповідь…………………………………………………………...55
Додаток Ї. Звіт про практику……………………………………………………….56
Додаток К. Наказ…………………………………………………………………….57
Додаток Л. Протокол………………………………………………………………...58
Додаток М. Прес-реліз…………………………………………………………….....59
|
Передмова
Вербальне спілкування – це невід'ємний та важливий інструмент професійної
діяльності. Посиленої комунікативної та мовленнєвої відповідальності вимагають професії гуманітарної сфери.
Кожен акт мовленнєвої творчості формують у логічному взаємозв'язку три риторичні категорії: риторичний логос (аргументація, пов'язана із розумінням дійсності), риторичний пафос (емоції мовця у відповідності до контексту: діловий пафос, героїчний, іронічний, романтичний тощо), риторичний етос (доброчинність, чесність, щирість, почуття справедливості мовця). Ігнорування хоч однієї із цих риторичних категорій суттєво й помітно знижує рейтинг мовця/співрозмовника у професійній сфері, «адже в принципі для інтелігентної людини погано говорити вважається такою ж непристойністю, як і невміння читати й писати» (А.П.Чехов).
Останніми роками набув умотивованої актуальності публічний діалог фахової проблематики, який являє собою динамічну сферу різноманітної мовної комунікації. Мовлення особи за кожної комунікативної ситуації має бути таким, щоб у ньому віддзеркалювався високий (гідний) рівень як загальної культури, так і професійної компетентності. У цьому велику роль грають і самоосвіта, і родинне виховання, і навчання у вишах, що все разом посилює та вдосконалює комунікативність як важливу вимогу часу, соціуму, професії. Отже, набуті риторичні знання про норми, закони, технології і правила ефективного й переконливого вербального спілкування розвивають у кожної людини цілу систему актуальних, практично значущих і професійно пріоритетних особистісних якостей: культуру мислення, культуру мовлення, культуру спілкування, культуру комунікативної поведінки.
Риторична освіченість допомагає краще і легше думати, «мислити схемами»; розуміти комунікативні потреби слухацької аудиторії; впевнено почувати себе в ситуаціях, коли треба повідомити, проаналізувати, підбити висновки, висловити власну думку, долучитися до дискусії, пояснити, довести чи спростувати; підготувати і виголосити на широкий загал обґрунтовану доповідь чи поздоровлення; ефективно використовувати коректні методи риторичного аргументування (фундаментальний, «шматків», порівняння, причинно-наслідковий, потенціювання тощо); сприяти вдосконаленню цивілізованого комунікативного простору у професійно-діловій сфері; самоактуалізуватися, посилити власну комунікативну інтуїцію; досягти вершин професіоналізму. Сучасний риторичний ідеал передбачає, як мінімум, три взаємопов'язані складники: доцільність мовлення, максимальна інформативність, доброчинність. Відтак, ефективна і конструктивна мисленнєво–мовленнєва діяльність за законами спілкування - реальне підґрунтя професіоналізму.
Підготовка до публічного виступу чи до участі в професійній комунікації під час нарад, зборів, «круглих столів», перемовин тощо повинна здійснюватися з урахуванням семи законів спілкування, котрі взаємопов'язані ієрархічним принципом (строгої послідовності): концептуального (найголовнішого), закону моделювання слухацької аудиторії, стратегічного, тактичного, мовленнєвого, закону ефективності спілкування, системно-аналітичного. Перші п'ять законів є підготовчими, докомунікативними. Шостий і сьомий закони – власне управлінські.
Вербальне спілкування в усіх своїх формах та сучасних видах має підпорядковуватися двом «золотим правилам»: 1) нікому і ніколи не зашкоджати мóвленим словом, своїм твердженням; 2) ніколи не стверджувати того,що не можете доказати / спростувати достатньою (переконливою) кількістю перевірених фактів.
Важливий засіб писемної професійної комунікації – ділові папери, тобто
документи, оформлені відповідно до чинного національного стандарту України. Документи з кадрово-контрактних питань, довідково-інформаційні документи, ділові листи складають найбільші їх групи.
Усі документи поділяються на види з урахуванням різних критеріїв сучасної класифікації: за найменуванням, походженням, призначенням, напрямом, формою, терміном виконання, ступенем гласності, стадіями створення, складністю, терміном зберігання, технікою відтворення, носієм інформації.
Реквізити (лат. «необхідне, потрібне») - обов'язкові елементи документів. Кожен реквізит має своє місце в документі, що полегшує користувачам пошук необхідної інформації. Реквізити поділяються на обов'язкові в усіх документах (наприклад, дата, підпис, текст тощо), обов'язкові в багатьох документах (наприклад, назва виду документа, державний герб, адресат тощо), обов'язкові в окремих документах (наприклад, гриф затвердження, додаток, час укладання тощо).
Текст як головний реквізит документа має бути за змістом достовірним, повним, точним та переконливим, за структурою – логічним і стислим, за мовним оформленням – строго відповідним до чинних норм (орфографічних, лексичних, морфологічних, синтаксичних, пунктуаційних, стилістичних) української мови.
Текст документа зазвичай структурується на три частини: вступну (мотив/причина укладання, історія питання, мета тощо), описово-доказову (сутність питання) та заключну.
Кожен документ має відповідати чинним технічним стандартам: білий папір форматом А-4; береги (поля) : ліве - 30мм, верхнє і нижнє 20мм, праве – 10мм; найпростіша рубрикація – абзац; кегль – 14 (інколи – 12), міжрядковий інтервал – 1,5 (інколи – 1).
Отже, науковий (75%) та офіційно-діловий (
23%) і мінімальною мірою розмовний (
2%) стилі й утворюють мову спеціальності, яка і є невід'ємним компонентом самої професії. Досконале знання мови обраної спеціальності є важливою умовою особистого професійного успіху і кар'єрного зростання.
1. Тематика і проблематика змістового модуля 2 «Професійна комунікація»
Другий змістовий модуль «Професійна комунікація» обов'язкової для всіх спеціальностей університетської дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» охоплює п'ять взаємопов'язаних тем:
1. Спілкування як інструмент професійної діяльності:
1.1. Спілкування і комунікація: спільне та відмінне.
1.2. Функції спілкування в сучасному соціумі.
1.3. Форми,типи і види спілкування.
1.4. Закони вербального спілкування.
1.5. Стратегії спілкування у професійній сфері.
1.6. Невербальні компоненти спілкування: «мова очей», міміка, жести тощо.
1.7. Гендерний аспект спілкування.
1.8. Особливості професійно-ділового спілкування.
2. Риторика і мистецтво презентації.
2.1. Сутність поняття «риторична компетентність».
2.2. Публічний виступ: завдання, структура, види, особливості як засобу комунікації.
2.3. Мистецтво аргументації (методи риторичного переконання: фундаментальний, «шматків», порівняння тощо).
2.4. Види публічного мовлення.
2.5. Презентація як різновид публічного мовлення: мета, види, завдання, особливості.
2.6. Правила спілкування для мовця і слухача.
2.7. Критерії оцінювання якості публічного виступу.
3. Культура усного фахового спілкування:
3.1. Специфіка усного й писемного спілкування.
3.2. Колективні форми фахового спілкування.
3.3. Бесіда: завдання, види, особливості.
3.4. Стратегії (лінії) поведінки у діловій бесіді.
3.5. Співбесіда з працедавцем.
3.6. Етикет ділової телефонної розмови.
4. Форми колективного обговорення професійних проблем.
4.1. Перемовини (переговори): цілі, структура,особливості.
4.2. Збори як форма прийняття колективного рішення.
4.3.Специфіка ділових нарад.
4.4. Дискусія у професійно-діловій сфері.
4.5. «Мозковий штурм» як евристична й креативна форма колективного обговорення фахових проблем: цілі, типова модель, сучасні технології проведення.
5. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації.
5.1. Офіційно-діловий стиль мови: функції, завдання, форми, різновиди, загальні та мовні особливості.
5.2. Класифікація сучасних документів.
5.3. Вимоги до змісту й оформлення документів.
5.4. Реквізити документів.
5.5. Документи з кадрово-контрактних питань: види і функції в системі справочинства.
5.5.1. Автобіографія, анкета, резюме: спільне та відмінне.
5.5.2. Характеристика і рекомендаційний лист: спільне та відмінне.
5.5.3. Заява, види заяв.
5.5.4. Наказ щодо особового складу.
5.5.5. Трудовий договір, контракт, угода: спільне та відмінне.
5.5.6. Візитівка як документ.
5.5.7. Особовий листок з обліку кадрів.
5.6. Довідково-інформаційні документи: види, функції в системі справочинства.
5.6.1. Прес-реліз: мета, види, типова модель, особливості.
5.6.2. Довідка як документ.
5.6.3. Протокол і витяг із протоколу.
5.6.4. Службове листування і його функції в системі справочинства.
5.6.5. Види сучасних ділових листів.
5.6.6. Реквізити ділового листа.
5.6.7. Етикет сучасного службового листування.
Якісне опрацювання за рекомендованими джерелами зазначених питань, котрі виносяться на підсумковий контроль, дозволить правильно виконати різні типи завдань у навчальному посібнику: репродуктивні, продуктивні, креативні, комбіновані. При цьому необхідно врахувати наступні рекомендації:
уважно прочитати кожне завдання та переконатися, що правильно зрозуміли його;
виконати всі вимоги завдання та обґрунтувати чинними правилами;
здійснити самоконтроль, спираючись на дані академічних словників (орфографічних, тлумачних, перекладних (російсько-українських), термінологічних, синонімів, антонімів та іншомовних слів), підручників для ВНЗ, чинну редакцію «Українського правопису» тощо;
лаконічно й переконливо викласти сутність та специфіку понять у відповідних завданнях.
Кожне завдання треба виконувати в зошиті в лінію та розбірливим почерком, без скорочень і виправлянь. Обов'язково треба записати номер кожного завдання та його формулювання. Теоретичні питання треба викласти чітко і строго за темою та вимогами завдання, лаконічно і грамотно. Тлумачення понять подати в контексті рекомендованих термінологічних словників.
Документи скласти на окремому білому аркуші форматом А-4, користуючись кеглем 14 та міжрядковим інтервалом 1,5 і враховуючи чинні вимоги української системи справочинства та технічного стандарту. Після останнього завдання необхідно подати за абеткою список використаних навчальних джерел останнього покоління, у тому числі словників.
2. Спілкування як інструмент професійної діяльності
Завдання 2.1.* Доберіть до іменника мова епітети (означення), тематично
згрупувавши їх за такими ознаками : 1) характер звучання мови; 2) правильність;
3) багатство, краса, вишуканість; 4) стереотипність тощо.
Завдання 2.2. Перекладіть українською мовою іменники язык і речь (процесс).
Поясніть, яке з цих двох понять являє собою систему знаків і правил послуговування ними та є явищем загальним, абстрактним.
Завдання 2.3. Порівняйте два взаємопов’язані поняття культура мови і
культура мовлення. Обґрунтуйте, яке з них є явищем індивідуальним і чому та від чого залежить культура мовлення.
Завдання 2.4.* Назвіть та проілюструйте прикладами всі види мовних норм,
дотримання яких є вимогою та проявом культури мовлення кожного фахівця.
Завдання 2.5. Поясніть прикладами, чому культура мовлення – це не тільки
його нормативність, але й мовна майстерність, мовний смак.
Завдання 2.6.* Назвіть типи лінгвістичних словників та поясніть, як вони
максимально допомагають сформувати культуру свого мовлення в обраній професії.
Завдання 2.7. Переконайте прикладами, що культура мовлення і культура
спілкування – це різні, хоча і взаємозалежні поняття.
Завдання 2.8.* Випишіть із словника (Онуфрієнко Г.С. Навчальний тлу-
мачний словник термінолексики теорії мовної комунікації. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2009. - 70с.), запам’ятайте і проілюструйте прикладами дефініції таких важливих понять: комунікативістика, комунікативність, комунікація, комунікабельність, комунікат, комуніканти, комунікативна девіація, комунікативна інтенція, комунікативна компетентність, комунікативне табу, комунікативний етикет, комунікативний паспорт мовця, риторика, спілкування.
Завдання 2.9.* Уважно опрацюйте і законспектуйте основну інформацію
передмов до двох навчальних джерел (Онуфрієнко Г.С. Риторика: Навчальний посібник для ВНЗ.–К.,2008. -С.5-10; Онуфрієнко Г.С. Риторика у тренінгових та кваліфікаційних комплексних завданнях для студентів економіко-гуманітарних спеціальностей. – Запоріжжя: ЗНТУ,2007. –С.5-10.).
Завдання 2.10.* Перекладіть українською мовою фрагмент (чотири абзаци)
про культуру мовлення та мовленнєвий етикет (Онуфрієнко Г.С. Риторика: Навчальний посібник для ВНЗ.–К.,2008. - С.17; 23.).
Завдання 2.11.* Підготуйте інформацію «Особливості комунікації в обраній
професії», обов’язково використавши терміни із завдання 1.8.* та матеріали із завдання 1.2 (Онуфрієнко Г.С. Риторика: Навчальний посібник для ВНЗ.–К.,2008.-С.12-13.).
Завдання 2.12.* Напишіть есе (обсягом до 2 сторінок у зошиті) за висловом
французького письменника, лауреата Нобелівської премії (1921 р.) Анатоля Франса: «Слова – це теж вчинки».
|
Скачать 191.53 Kb.