Загальна патоморфологія ч1. Навчальний посібник для студентів Вінниця 2011 удк 616 091. 0(075) ббк 52. 5 З 14

• Название: Навчальний посібник для студентів Вінниця 2011 удк 616 091. 0(075) ббк 52. 5 З 14
• Анкор: Загальна патоморфологія ч1.rtf
• Дата: 16.03.2017
• Размер: 2.77 Mb.
• Имя файла: Загальна патоморфологія ч1.rtf
• Тип: Навчальний посібник; #3844
• страница: 8 из 16

Вторинно фіксовані на клітинних мембранах антигени (наприклад, лікарські препарати).

Неклітинні компоненти тканин (колаген, мієлін).

Антитіла цитотоксичних реакцій:

1. IgG₁, IgG₂, IgG₃.

2. Здатні зв’язувати комплемент.

3. Викликають ефект опсонізації.

4. Здатні проникати в тканини.

Механізми цитолізу під час цитотоксичних реакцій:

Комплементзалежний цитоліз:

1. Антитіло зв’язується з антигеном на поверхні клітини.

2. Комплемент фіксується до Fc-фрагмента імуноглобулінів.

3. У результаті активації комплементу відбувається перфорація клітини, яка несе антиген з наступною її загибеллю.

Антитілозалежний фагоцитоз:

Пов’язані з антигенами антитіла викликають ефект опсонізації (полегшують фагоцитоз клітини, яка несе антиген, макрофагами).

Антитілозалежна клітинна цитотоксичність:

Знищення клітини, яка несе пов’язаний з антитілами антиген, здійснюється Т-кілерами.

Клінічні форми цитотоксичних реакцій:

1. Аутоалергічні хвороби (інсулінзалежний цукровий діабет I типу, міастенія, тиреотоксикоз, варіанти гіперпаратиреозу).

2. Гемотрансфузійний шок (переливання несумісної за групою АВ0 або резус-фактору крові).

3. Гемолітична хвороба немовлят (резус-конфлікт).

4. Алергія на лікарські препарати.

Алергійні реакції III-го типу (імунокомплексні) за класифікацією Кумбса та Джелла

Сутність:

1. Антиген і антитіло перебувають у вільному стані (не фіксовані на поверхні клітин).

2. Їхня взаємодія відбувається в крові та тканинній рідині.

Антигени імунокомплексних реакцій повинні бути розчинні.

Антитіла – IgM, IgG₁, IgG₂, IgG₃ – преципітуючі. При взаємодії з антигеном вони утворюють преципітати та здатні зв’язувати комплемент.

Види та значення імунних комплексів:

1. Великі комплекси. Утворюються при надлишку антитіл. Швидко видаляються з кровообігу макрофагами та не спричиняють патогенної дії.

2. Преципітовані нерозчинні комплекси. Утворюються при еквівалентних співвідношеннях антигену й антитіла. Швидко видаляються з кровообігу макрофагами та не спричиняють патогенної дії (виключення лише при утворенні їх на фільтруючій мембрані клубочків нирок).

3. Невеликі розчинні комплекси. Утворюються при великій кількості антигену. Циркулюють в організмі тривалий час, але мають слабку пошкоджуюючу дію.

4. Розчинні комплекси проміжної величини. Утворюються при невеликому надлишку антигену. Їхня молекулярна маса становить 900 тис.- 1 млн. дальтон. Саме вони є причиною розвитку алергійних реакцій III-го типу.

Місцеві клінічні прояви реакцій III-го типу: відкладення імунних комплексів у тканинах призводить до ушкодження клітин і розвитку запалення (гломерулонефрит, альвеоліт, васкуліт, ішемічні некрози).

Загальні клінічні прояви реакцій III-го типу: розвиток ДВЗ-синдрому, цитопенії (лейкопенії, тромбоцитопенії).

Клінічні форми імунокомплексних реакцій:

1. Захворювання, зумовлені екзогенними антигенами: сироваткова хвороба, алергія на лікарські препарати, алергічний альвеоліт.

2. Автоалергійні хвороби: СЧВ, ревматоїдний артрит, вузловий периартеріїт, тиреоїдит Хашимото.

3. Інфекційні хвороби: гепатит В, стрептококові інфекції.