Історія туризму підручник. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв ІІІІV рівнів акредитації Київ Альтерпрес 2005
 Скачать 1.06 Mb.
|
|
Л. Устименко, І Афанасьєв Історія туризму Навчальний посібник Допущено Міністерством культури і мистецтва України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури і мистецтв ІІІ-ІV рівнів акредитації Київ „Альтерпрес” 2005 УДК911.3:796.5(100)(477) ББК Ч 518,113 У 80 Серія „Бібліотека професійного менеджера” Заснована в 2003 році Допущено Міністерством культури і мистецтва України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури і мистецтв ІІІ-ІV рівнів акредитації (наказ №470 від 22.07.2004 р.) Рекомендовано до друку Головною вченою радою Київського національного університету культури і мистецтв (протокол №3 від 18.03.04 р.) Рецензенти: В.Ф. Литвиненко, д-р істор. наук, професор; Б.П. Яремченко, д-р істор. наук, професор Устименко Л. М., Афанасьєв І.Ю. У 80 Історія туризму: Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес,2005. – 320 с.: іл.. ISBN966-542-268-5 Пропонований навчальний посібник містить аналіз сучасного підходу до питання появи і розвитку туризму в суспільстві як соціального явища. Висвітлено основні передумови виникнення туризму. Подано характеристику головних етапів розвитку міжнародного і вітчизняного туризму. Розглянуто особистий внесок окремих особистостей у становлення і розвиток туристичної справи та сфери гостинності. Визначено характерні тенденції розвитку туризму в різні історичні епохи та перспективи в сучасному світі. Для студентів, аспірантів та викладачів вищих навчальних закладів, що спеціалізуються на підготовці фахівців туристичної діяльності, а також для всіх бажаючих ознайомитись з історією туризму. © Устименко Л.М., 2005 Афанасьєв І.Ю., 2005 ISBN 966-542-268-5 © „Альтерпрес Передмова Чи є в сучасній Україні хоча б одна людина, на житті якої жодним чином не позначилися б зміни у сфері туризму? Населення Криму, навіть промислових центрів цього півострова, пов'язує з туризмом майже всі сподівання на покращення матеріального становища. Мешканці Карпат, Одеси, Львова теж у великій кількості залучені безпосередньо до обслуговування гостей. У будь-якому українському місті, містечку чи селі люди носять одяг, привезений з інших країн «човниками», дрібними торговцями, багато з яких користувалися в своєму бізнесі послугами туристичних фірм або поєднували за кордоном роботу з відпочинком. Хіба всі українські заробітчани за кордоном лише працюють, а студенти лише навчаються? Ні, вони знаходять можливості й для відпочинку. Навіть значна частка мешканців обласних центрів регулярно виїжджає на відпочинок в інші міста України або за кордон. Годі казати про Київ: у столиці довгі черги перед консульствами, кількість туристичної реклами та сімейні фотоальбоми промовисто свідчать про величезний попит на послуги туристичних компаній. А скільки людей працює в суміжних галузях, пропонуючи приїжджим відпочивальникам харчування, розміщення, розваги, надаючи туристам транспортні, інформаційні, фінансові, юридичні послуги. 1 січня 2004 р. набрав чинності оновлений Закон України „Про туризм”. У ньому зазначено: «Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності». Освітні програми державних та приватних навчальних закладів дедалі більше враховують важливість туризму для економіки України, відкривають нові спеціальності з підготовки працівників для туристичних організацій, підприємств сфери гостинності, організаторів дозвіллєвої діяльності тощо. Менеджери 1990-х рр. були вимушені вчитися на власних помилках і «винаходити велосипед», навпомацки шукаючи оптимальні рішення. Менеджмент туризму, як і всієї сфери послуг, потребує системних знань, розуміння туризму як частини складного соціально-економічного механізму. Навчальний курс «Історія туризму» є ефективним інструментом пізнання закономірностей туристичної галузі. Адже простежуючи історію розвитку туристичних послуг, можна не лише вчитися на помилках попередників, але й навчатися найбільш вдалим маркетинговим прийомам попередників. Історія туризму допомагає зрозуміти, як явища високої культури, формують нові тенденції в туризмі, а туристичні поїздки народжують популярні твори мистецтва, надихають популярних митців, докорінно змінюють культурне життя суспільства. Історія туризму яскраво демонструє зв'язок між державною політикою та змінами в туристичній сфері, між бізнесом та відпочинком, дає можливість прогнозувати кількісні та якісні зміни туристичних потоків. Автори цього посібника намагалися уникнути розлогих описів, зосереджуючись на дрібних деталях лише настільки, наскільки це необхідно для підтвердження викладених теоретичних положень. Додавши ще трохи «спецій» - цікавих фактів, які одночасно розважають і змушують замислитися. Головне завдання посібника - зробити виклад корисним для усіх категорій читачів. Тим, кому необхідно швидко засвоїти головне, лише найважливіші факти та основні закономірності розвитку туризму, автори пропонують зосереджуватись переважно на частинах тексту, які виділені напівжирним курсивом. Поглибити свої знання можна, засвоївши зміст рядків, виділених звичайним курсивом. Для повного опанування матеріалу курсу «Історія туризму» залишається прочитати решту тексту, набрану звичайним шрифтом. Для найбільш допитливих, а також для відпочинку, подекуди зроблені вставки, в яких дрібним шрифтом подана додаткова інформація з теми. Наприкінці кожного розділу містяться запитання для самоперевірки. Ця книга написана з урахуванням діючих навчальних програм з підготовки менеджерів туристичної діяльності. Вона є першим в Україні посібником зі всесвітньої історії туризму. Даний посібник містить 12 розділів, які охоплюють період від античності до початку XXI ст., а географічні межі — уся земна куля. Попри велику повагу авторів до античної та середньовічної культури, найбільшу увагу приділено двом останнім століттям історії туризму як найбільш цінним для підготовки менеджерів туристичної галузі. У посібнику докладно описуються особливості туризму та гостинності на українських землях у складі імперій та в період 1991-2004 років. Наведено сотні цифр, фактів, прізвищ, які допоможуть студентам у самостійній роботі — підготовці рефератів, контрольних, курсових, дипломних робіт, здачі заліків та іспитів з багатьох навчальних курсів. ЗМІСТ РОЗДІЛ 1. Передумови виникнення подорожей і туризму в суспільстві.
РОЗДІЛ 2. Подорожі в стародавньому світі. 2.1. Загальна характеристика розвитку подорожей в стародавньому світі.
2.6. Загальні риси подорожей в античному світі. Значення мандрівництва у формуванні тогочасного світогляду. РОЗДІЛ 3. Подорожі в епоху Середньовіччя (V — перша половина XV ст.). 3.1. Соціально-економічна характеристика розвитку і види подорожей в епоху Середньовіччя. 3.2. Розвиток мореплавства в УІІ-ХУ ст. в Арабському світі.
3.5. Традиції гостинності та розвиток подорожей на Русі в Х-ХУ ст.. РОЗДІЛ 4. Подорожі та великі географічні відкриття в другій половині ХУ-ХУІ ст..
РОЗДІЛ 5. Розвиток подорожей в епоху Просвітництва (ХУІІ-ХУШ ст.)
РОЗДІЛ 6. Розвиток туризму в світі в XIX — першій половині XX ст.. 6.1. Основні чинники та напрямки розвитку туризму і системи гостинності в світі в XIX - першій половині XX ст. Туристична діяльність Томаса Кука.
РОЗДІЛ 7. Подорожі та туризм у Російській імперії у XVIII — на початку XX ст..
7.3. Створення туристичної інфраструктури та курортів у XVIII — на початку XX ст. 7.4. Розвиток екскурсійної справи в Росії у XVIII — на початку XX ст..
7.7. Основні види туризму в Російській імперії у XVIII — на початку XX ст.. РОЗДІЛ 8. Розвиток туризму на українських землях у складі Російської імперії в XIX — на початку XX ст. 8.1. Загальна характеристика розвитку туризму на українських землях у складі Російської імперії в XIX — на початку XX ст.. 8.2. Готельні послуги та розвиток курортів у XIX - на початку XX ст.. 8.3.Становлення музейної справи та розвиток краєзнавства в Україні на межі ХІХ-ХХ ст.. РОЗДІЛ 9. Розвиток туризму на українських землях у складі Австро-Угорської імперії (друга половина XIX — 1914 р.) та міжвоєнної Польщі (1921-1939 рр.).
9.4. Роль українського національно-культурного руху в розвитку туризму на українських територіях у складі Австро-Угорщини (друга половина XIX ст. -- 1914 рр.).
РОЗДІЛ 10. Туризм в Радянському Союзі.
РОЗДІЛ 11. Розвиток туризму в світі у другій половині XX — на початку XXI ст..
РОЗДІЛ 12. Туризм в Україні на рубежі ХХ-ХХІ ст.. 12.1. Стан туристичної справи в Україні в 90-і рр. XX ст..
ОСНОВНА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДОДАТКОВА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА РОЗДІЛ 1 ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ПОДОРОЖЕЙ І ТУРИЗМУ В СУСПІЛЬСТВІ 1.1. Предмет і завдання історії туризму Історія туризму — це наука, яка вивчає подорожі та туризм, чинники їх появи та розвитку в суспільстві з найдавніших часів до наших днів. Історія туризму в своїх дослідженнях спирається на допоміжні історичні дисципліни: археологію, палеографію, нумізматику, етнографію. Історія подорожей і туризму тісно пов'язана з історією культури, яка показує логіку розвитку культури, вивчає характерні культурні риси різних епох і відповідні типи та моделі «людини, яка подорожує». Історичний підхід до вивчення туризму здійснюється з метою виявлення основних етапів його становлення і логіки розвитку. Здійснити це можливо шляхом вивчення передісторії туризму в різних культурах і епохах, тобто розвитку систем гостинності, історії транспорту, ментальності. Важливо прослідкувати, як впливали подорожі на розвиток культури і науки, та як особливості духовної культури змінювали, в свою чергу, мотиви і характер подорожей. Завдання курсу «Історія туризму»:
Історія подорожей і туризму як наука має свій понятійний апарат. Основними термінами цієї науки є: подорож, мандрівник, прочанство, пілігрим, туризм, турист, туристична послуга, туристичні ресурси, туристична індустрія, тур, гостинність. Оскільки наука про туризм знаходиться в стадії формування, то зустрічаються різні тлумачення термінів, часу їх появи у вжитку та походження. Розглянемо найважливіші поняття в історії туризму: «подорож», «прочанство», «туризм», «гостинність». Подорож — це пересування людей у просторі та часі. Подорожі можуть мати характер військових походів, масових міграцій, наукових експедицій, туристичних мандрівок та інших типів пересувань людей на значні відстані. В залежності від мотивів і особливостей подорожі, люди, які їх здійснюють, можуть називатися моряками, прочанами, комівояжерами, туристами, і т. д. В розгляді історії подорожей і туризму неможливо оминути явище, яке позначається терміном «прочанство». Прочанство — це подорож з метою здійснення релігійних призначень та поклоніння святиням певної релігії. Термін «туризм» з'явився у Франції у ХУШ ст.; у перекладі з французької мови дослівно означає: «мандрівка заради задоволення»; а турист — це людина, яка здійснює мандрівку. Деякі дослідники вважають, що цей термін має англійське походження і з'явився у XIX столітті. Оскільки англійська і французька мови ґрунтуються на латині, то можна погодитися, що слово «туризм» походить від латинського tornus, що в перекладі означає: «рух по колу». Підтвердженням «англійської версії» походження слова «туризм» можна вважати той факт, що на початку XIX ст. в Англії побачила світ книга «Anecdotes of English language», в якій мандрівник був названий туристом. Але приблизно в той же час у Франції вийшов друком словник французької мови, який включав визначення туризму. Отже, якщо на початку XIX ст. слово «туризм» було введено в літературний вжиток, то у реальному житті воно з'явилось і почало використовуватись, вочевидь, ще у XVIII столітті. Пізніше, у 1838 р. вийшли друком написані відомим французьким письменником Ф. Стендалем «Спогади туриста», що дає підстави деяким дослідникам вважати Ф. Стендаля «хрещеним батьком» слова «турист». У другій половині XIX ст. слово «туризм» увійшло до багатьох мов народів світу. В російській мові цей термін з'явився пізніше. Так, в «Энциклопедическом словаре» Брокгауза і Ефрона (1902 р.) ще не вміщено статті «туризм», а сам термін вживається лише в розділі про історію подорожей на велосипедах. Час появи слова в літературних джерелах може не співпадати з появою слова, яке визначає і конкретизує певне суспільне явище в реальному житті суспільства. Одним із важливих понять, які застосовуються в історії подорожей та туризму, є «гостинність». Здійснення подорожей було б неможливим, якби мандрівникам ніде було зупинитися на ночівлю та отримати харчування. Термін «гостинність» походить від давньофранцузького слова «hospise», що означає: “будинок для подорожуючих». В наш час під гостинністю розуміють сукупність засобів розміщення, харчування і розваг для туристів, а також традиції прийому гостей в різних культурах. 1.2. Основні чинники виникнення подорожей і туризму Основними групами чинників виникнення подорожей, а загалом і туризму в суспільстві були наступні:
1.3. Історичні етапи розвитку туризму Всю історію розвитку туризму можна розділити на чотири основні етапи: Перший — з найдавніших часів до 1841 року — це початковий етап розвитку туризму. Другий — з 1841 року до 1914 року — етап становлення організованого туризму. Третій — з 1914 року до 1945 року — формування індустрії туризму. Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового туризму та глобалізації туристичної індустрії. Охарактеризуємо кожний етап окремо і дамо пояснення, саме таку періодизацію має розвиток туризму. ПЕРШИЙ ЕТАП Цілком очевидно, що попередницею сучасної туристичної, н нинішньому розумінні цього слова, подорожі була будь-яка мандрівка, яку здійснювали наші предки. Основними чинниками, що спонукали наших предків мандрувати, були: |