Навчальний посібник за редакцією Д. І. Рижмань Для студентів аграрних вищих навчальних закладів
 Скачать 4.61 Mb.
|
|
7.13. Оцінювання рівня конкурентних переваг та конкурентоспроможності підприємства Визначення характеристик конкурентних переваг підприємства над іншими виробниками є складною проблемою. Ці характеристики можуть бути різноманітними й стосуватися товару, форм виробництва або продажу, які є специфічними для підприємства чи товару. Зазначена перевага є, таким чином, відносною порівняно з пріоритетним конкурентом, який займає найкращу позицію на ринку або в конкретному сегменті. Відносна перевага конкурента може бути внутрішньою та зовнішньою. Зовнішня конкурентна перевага - це перевага у властивостях товару, яка створює "цінність для покупця" внаслідок повнішого задоволення його потреби. Ця перевага збільшує "ринкову силу" організації, тому вона може змусити ринок підняти ціну продажу вище, ніж пріоритетний конкурент, який не володіє такою перевагою (іноді її називають перевагою в ціні товару). Оцінкою такої сили можна вважати еластичність попиту за ціною. Внутрішня конкурентна перевага - це перевага підприємства у витратах виробництва, яка створює "цінність для виробника" внаслідок вищої його продуктивності. Внутрішня перевага забезпечує підприємству більшу стійкість до зниження ціни продажу, яка нав'язана ринком або конкурентами, та вищу рентабельність. Для оцінки "ринкової сили" використовують дані, які отримані при дослідженні іміджу марки (цінність, що сприймається ринком, і еластичність за ціною). Аналіз "продуктивності" ґрунтується на "кривій досвіду" інформації 308 про конкурентів. Водночас для виявлення конкурентної переваги виникають певні про- блеми: вибір базового об'єкта для порівняння - підприємства-лідера в межах ринку; формування критеріїв конкурентоспроможності підприємства; необхідність дослідження зовнішнього та внутрішнього ринку. Звідси випливає, що здатність підприємства реалізувати свою конку- рентну перевагу залежить не тільки від прямих конкурентів, з якими воно стикається, але й від потенційних конкурентів, товарів-замінників, клієнтів і постачальників. Дві перші сили створюють пряму, а дві інші - непряму загрозу. Саме взаємодія цих сил визначає в результаті конкурентні переваги організації на конкретному ринку. Індикатором потенційних переваг підприємства вважають частку ринку, яка йому належить. Значення частки ринку розраховують за такими формулами: де Ч к (Ч в ) - частка ринку і-того підприємство, розрахована за кількістю (загальною вартістю) реалізованої продукції; К і і Ц і - відповідно кількість і ціна продукції, реалізованої і-тим підприємством; П і - обсяг продажу і-того підприємства; n - кількість підприємств, які функціонують на цьому ринку. Вимірювання частки ринку часто пов'язане з проблемою інформаційного забезпечення. На ринках споживчих товарів розвинутих країн ці дані отримують через ділерів і товариства споживачів, причому їхня точність доволі висока завдяки використанню оптичних пристрої зчитування товарних кодів. В інших сферах таку інформацію можна отримати через маркетингові інформаційні системи. Розрахунок частки ринку в натуральних вимірниках за умови, що продукція має високий рівень диференціації, а отже, і широкий діапазон цін, слід доповнити визначенням ринкової частки у вартісному виразі Це дає змогу визначити найпривабливіший для конкурентів ціновим сегмент ринку. Якщо співвідношення Ч к /Ч в . дорівнює 1, то організація працює в середньому ціновому сегменті; Ч". /Ч". - більше 1, - и низькому і якщо Ч к . /Ч в . - менше 1, - у високому. Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства за часткою ринку наведена у табл. 7.6. Порівнюючи потенціал ринку з обсягом продажу певного підприємства, вдається визначити ринкові ніші, освоївши які, підприємств може збільшити сферу свого впливу. Водночас потрібно оцінити рівень протидії конкурентів у боротьбі за ринкові ніші. Для такої оцінки переважно використовують показник 309 концентрації (К к ), який характеризує рівень концентрації виробництва в галузі та розраховується за такою формулою: де ІІ 1 = мах (П і ), для всіх і-1-n; П 2 =мах (П і /П 1 ), для всіх і=1-(n-1); П 3 =мах(П і /П 1 ,П 2 ), для всіх і=1-(n-2); П 4 =мах (П і /П 1 , П 2 , П 3 ), для всіх і=1-(n-3); n - кількість підприємств, які реалізують продукцію заданого асортименту, Цей показник характеризує загальну частку перших (найбільших) підприємств на певному ринку. Таблиця 7.2. Оцінка конкурентоспроможності підприємства Рівень конкурентоспроможності Критерій оцінки Високий Частка ринку конкретного підприємства перевищує частку ринку пріоритетного конкурента Середній Частка ринку конкретного підприємства дорівнює частці ринку пріоритетного конкурента Низький Частка ринку конкретного підприємства значно нижча, ніж частка ринку пріоритетного конкурента Отже, результати оцінки конкурентоспроможності підприємства за конкурентними перевагами використовують, аналізуючи результати діяльності за певний період і при розробленні наступних конкурентних стратегій. 7.14. Аграрна реформа і організаційно-економічні трансформації в сільському господарстві В Україні створено три форми господарювання - особисті селянські господарства (господарства населення), фермерські господарства, а також сільськогосподарські підприємства ринкового типу. За розмірами вони відповідають практиці багатьох високорозвинених країн світу, що за- безпечують ефективне ведення сільського господарства і мають перевиробництво продукції: перша - японсько-китайській, друга - європейській, третя - американській і колишній в Радянському Союзі моделям. Створені в Україні форми господарювання відповідають вимогам різного бізнесу - ве- ликого, середнього та дрібного. Реформування мало два етапи: перший - з 1991 по 1999 рр. формування нормативно-правової бази, зволікання з реформами та спад виробництва і другий - з 2000 р. - після проведення реформ й одержання від них певних 310 позитивних результатів (табл. 7.3). Таблиця 7.3. Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства в Україні у порівнянних цінах 2005 року Роки Валова продукти всього 3 неї рослинництва тваринництва млрд грн % до 1990 р. % до 1999 р. млрд грн. % до 1990 р. % до 1999 р. млрд грн % до 1990 р. % до 1999 р. 1990 145,9 100,0 66,6 100,0 79,3 100,0 1991 126,6 86,8 55,2 82,9 71,4 90,0 1992 116,1 79,6 55,9 83,9 60,2 75,9 1993 117,8 80,7 62,3 93,5 55,5 70,0 1994 98.4 67,4 47,7 71,6 50,7 63,9 1995 94,8 65,0 49,4 74,2 45,4 57,3 1996 85,8 58,8 45,0 67,6 40,8 51,5 1997 84,3 57,8 48,2 72,4 36,1 45,5 1998 76,2 52,2 39,5 59,3 36,7 46,3 1999 71,0 48,7 100,0 35,4 53,2 100,0 35,6 44,9 100,0 2000 77,9 53,4 109,7 43,6 65,5 123,2 34,3 43,3 96,3 2001 85,8 58,8 120,8 49,1 73,7 138,7 36,7 46,3 103,1 2002 86,8 59,5 122,3 48,1 72,2 135,9 38,7 48,8 108,7 2003 77,3 53,0 108,9 41,1 61,7 116,1 36,2 45,6 101,7 2004 92,5 63,4 130,3 55,6 83,5 157,1 36,9 46,5 103,7 2005 92,6 63,5 130,4 54,0 81,1 152,5 38,6 48,7 108,4 2006 94,9 65,0 133,7 54,9 82,4 155,1 40 50,4 112,4 2007 88,8 60,9 125,1 49,7 74,6 140,4 39,1 49,3 109,8 2008 104,0 71,3 146,5 64,9 97,4 183,3 39,1 49,3 109,8 2009 104,1 71,4 146,6 63,3 95,0 178,8 40,8 51,5 114.6 Отже, ще задовго до паювання земель сільськогосподарського призначення, за 1991-1996 рр. виробництво сільськогосподарської продукції зменшилося на 41,2%, що свідчить про те, що причиною спаду було не паювання земель, а стримування цього процесу та несприятлива для сільського господарства цінова політика. Після паювання земель спад виробництва продовжувався, апогей якого припав на 1999 рік, коли порівняно з 1990 роком виробництво валової продукції зменшилося на 51,3%, у тому числі рослинництва - на 46,8% і тваринництва - на 55,1%. Після реформування колгоспів і радгоспів та створення сільськогосподарських підприємств ринкового типу, розширення землекористування фермерських і господарств населення почали стабільно збільшуватися обсяги виробництва, і у 2008 р. порівняно з 1999 р. приріст валової продукції становив 46,5%, у тому числі рослинництва - 83,3, а тваринництва - 9,8%. Одержано найвищий за всю іс- торію сільськогосподарського виробництва України урожай зернових культур - 53,3 млн т проти 50,1 млн т у 1990 році. У 2009 р. обсяг валової продукції перевищив рівень 2008 року і можна сподіватися на подальший стабільний її приріст. 311 Відбулися зміни у землекористуванні та виробництві продукції різних господарських формувань (табл. 7.4). Сільськогосподарські підприємства (колгоспи, радгоспи, міжгосподарські підприємства) у 1990 році, вико- ристовуючи 93,7% сільськогосподарських угідь, виробили 69,4% продукції, у 1999 році відповідно на 82,2% угідь виробили 38,3% продукції, а у 2008 році ці показники становили 47 і 40,4%. Таблиця 7.4. Розвиток форм господарювання в сільському господарстві України Форми господарювання Площа угідь с.-г. Виробництво валової продукції всього у т.ч. рослинництва тваринництва млн га % млн га % млн га % млн га % 1990р. Всі господарські формування 41,5 100 145,9 100 66,6 100 79,3 100 У т. ч. с.-г. підприємства і фермерські господарства 38,9 93,7 101,3 69,4 49,9 75 51,4 64,8 господарства населення 2,6 6,3 44,6 30,6 16,7 25 27,9 35,2 1999 р. Всі господарські формування 40,4 100 71 100 35,4 100,0 35,6 100 У т. ч. с.-г. підприємства і фермерські господарства 34,3 84,9 27,9 39,3 17,1 48,2 10,8 30,4 3 них: с.-г. підприємства 33,2 82,2 27,2 38,3 16,5 46,6 10,7 30,1 фермерські 1,1 2,7 0,7 1,0 0,6 1,6 0,1 0,3 господарства населення 6,1 15,1 43,1 60,7 18,3 51,8 24,8 69,6 2008р. Всі господарські формування 36,7 100,0 104 100,0 64,9 100,0 39,1 100,0 У т. ч. с.-г. підприємства і фермерські госпо- дарства 21,1 57,5 47,9 46,0 32,1 49,5 15,7 40,2 З них: с.-г. підприємства 17,1 46,6 41,9 40,3 26,9 41,4 15,1 38,5 фермерські 4 10,9 5,9 5,7 5,3 8,1 0,7 1,7 господарства населення 15,6 42,5. 56,1 54,0 32,8 50,5 23,3 59,7 У господарствах населення ці показники у 1990 році становили 6,3 і 30,6%, у 1999-му -15,1 і 60,7%, а у 2008 році - 42,5 і 54%. У фермерських господарствах відповідно у 1999 році - 2,7 і 1%, а у 2008-му - 10,9 і 5,7%. Отже, 312 особисті селянські господарства (господарства населення) до 1999 року компенсовували спад виробництва, допущений сільськогосподарськими підприємствами. Якщо у 1990 році сільськогосподарські підприємства на 100 га сільськогосподарських угідь виробили валової продукції на суму 260 тис. грн, а у 1999-му - 82, то у 2008 році - 246 тис. грн, у тому числі продукції рослинництва відповідно 128, 50 і 158 тис. грн. Отже, рівень інтенсивності використання земель сільськогосподарськими підприємствами при виробництві продукції рослинництва у 2008 році перевищив показники 1990-го на 23%, а показник 1999 р. - більше як утричі. Значно підвищився рівень розвитку тваринництва: у 1990 році на 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено продукції на 132 тис. грн, у 1999-му - на 32 тис. грн, а у 2008 році - на 88 тис. грн (табл. 7.5). Таблиця 7.5. Виробництво валової продукції на 100 га с.-г. угідь за категоріями господарств, тис. грн Роки Продукція сільського господарства Продукція рослинництва Продукція тваринництва усі кате го рі ї го сп од ар ств у т.ч. усі кате го рі ї го сп од ар ств у т.ч. усі ка тего рі ї го сп од ар ств у т.ч. с. -г. пі д- пр иємств а фер м ер ські го сп од ар ства го сп од ар ства населе ння с. -г. пі дп ри ємств а фер м ер ські го сп од ар ства го сп од ар ства населе нн я с. -г. пі дп ри ємств а фер м ер ські го сп од ар ства го сп од ар ства на селе ння 1990 351 260 - 1703 160 128 - 636 191 132 - 1067 1999 176 82 60 709 88 50 51 301 88 32 9 408 2003 205 95 59 454 109 54 52 229 96 41 7 225 2006 257 183 112 380 149 109 100 208 108 74 12 172 2007 241 185 90 341 135 103 75 186 106 82 15 155 2008 284 246 149 358 177 158 132 209 107 88 17 149 У 2009 році вказані тенденції зберігаються. Реформування аграрних підприємств забезпечило позитивні організаційні зрушення, в результаті яких одержано приріст продукції рослинництва і тваринництва. Щодо ефективності виробництва, то сільське господарство із збиткового перетворюється у прибуткове (табл. 7.6). Якщо у 1996-1999 роках сільськогосподарські підприємства мали середньорічні збитки на суму 2279 млн грн (на 100 га с.-г. угідь - 7 тис. грн), то у 2001-2006 рр. одержали 1844 млн грн (9,8 тис. грн) прибутку і в 2008 році- 9803 млн грн (54 тис. грн). Прибутковим стало тваринництво. У 1990 році в сільськогосподарських підприємствах галузь мала 793 млн крб збитків, при рівні збитковості - 4,1%, але завдяки державним дотаціям у розмірі 5038 млн крб прибуток становив 4245 млн крб, а рівень рентабельності досяг 22,1%. У 1996 - 2002 роках дер- жавних дотацій не було, а з 2003 року їх відновлено. У 2008 році прибуток від 313 тваринництва становив 11,4 млн грн, а з урахуванням державних дотацій - 2735 млн грн. При цьому рівень рентабельності був відповідно 0,1 і 21,2%. З огляду на пройдений шлях реформування сільськогосподарських підприємств ринкового типу, спираючись на оцінку його селянами, можна зробити такі висновки: - аграрна реформа серед інших складових економічної реформи була науково обгрунтованою, теоретично дослідженою, нормативно забезпеченою і практично впровадженою; - в Україні було відпрацьовано власну модель реформування аграрного сектора в цілому і земельних відносин зокрема; - забезпечено багатоукладність виробництва на селі, де функціонують різні рівноправні форми господарювання, побудовані на приватній власності на землю у поєднанні з індивідуальною, сімейною і колективною формами організації праці; - створено нові сільськогосподарські підприємства ринкового спрямування, які в організаційному плані, внаслідок підвищення мотивації праці, мають більші можливості й перспективи ефективного господарювання; - особисті селянські господарства значною мірою забезпечили трудову зайнятість селян як буферний фактор при зменшенні потреби сільського господарства у трудових ресурсах і нерозвиненості інфраструктури на селі; - відбулися позитивні соціальні зрушення. Збулися історичні прагнення селян: землю передано у їхню власність, якою можна вільно розпоряджатися, створювати власне господарство, передавати в оренду й одержувати орендну плату, передавати спадкоємцям. Земля належить селянам і збережена від процесу привласнення окремими групами підприємців, як це відбулося у промисловості. Таблиця 7.6. Прибутковість виробництва сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах України на 100 га с.-г. угідь (тис. грн) Показники 1990 р. У середньому за 1996-1999 рр. У середньому за 2001-2006 рр. 2008 р. Від реалізації сільськогосподарської продукції, всього тис. грн. рі ве нь рен таб ель но сті , % тис. грн рі ве нь рен таб ель но сті , % тис. грн. рі ве нь рен таб ель но сті , % тис. грн рі ве нь рен таб ель но сті , % Прибуток всього 28,7 42,1 -7,0 -22,2 9,8 11,9 54,0 24,1 Прибуток без дотацій, 14,3 20,9 -7,0 -22,2 6,6 8,0 30,1 13,4 у т.ч. від реалізації рослинництва Прибуток всього 17,6 98,3 1,5 11,1 9,8 20,1 38,9 25,4 Прибуток без дотацій 16,4 91,1 1,5 11,1 9,8 20,1 30,0 19,6 314 Показники 1990 р. У середньому за 1996-1999 рр. У середньому за 2001-2006 рр. 2008 р. Від реалізації сільськогосподарської продукції, всього тис. грн. рі ве нь рен таб ель но сті , % тис. грн рі ве нь рен таб ель но сті , % тис. грн. рі ве нь рен таб ель но сті , % тис. грн рі ве нь рен таб ель но сті , % у т.ч. від реалізації тваринництва Прибуток всього 11,1 22,1 -8,5 -47,8 0,0 -0,1 15,1 21,2 Прибуток без дотацій -2,1 -4,1 -8,5 -46,8 -3,3 -9,8 0,1 0,1 Аналіз ефективності різних форм господарювання показав, що фермери й особисті селянські господарства мають вищий її рівень. Так, у 2006 році вони одержали прибутку і валового доходу на 100 га сільськогосподарських угідь і середньорічного працівника більше, ніж сільськогосподарські підприємства (табл. 7.7). Таблиця 7.7. Порівняльна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції в різних господарських формуваннях України, на початок 2009 р. Показники Сільськогоспода рські під- приємства Фермерські господарства Особисті селянські господарства На 100 га с.-г. угідь: валовий дохід, тис. грн 27,8 35,4 155,5 У т.ч. прибуток 4.05 18,6 11,8 оплата праці 23,7 16,8 143,7 Валовий дохід, грн на: середньорічного працівника 6244 11248 7185 У т.ч. оплата праці, грн 5332 5332 5332 на 1 люд.-день 23,7 42,7 27,3 на 1 люд.-год 3,44 6,2 3,96 Якби не було особистих селянських господарств, то в Україні виробляли валової продукції значно менше, особливо у період становлення нових сільськогосподарських підприємств ринкового типу. Якщо у 1999 році було вироблено 71 млрд грн валової продукції, то сільськогосподарськими підприємствами було б вироблено валової продукції на 32,8 млрд грн, або на 53,8 % менше, у тому числі тваринницької продукції - на 64,2, а рослинницької - на 47,2%, що є на рівні продовольчої небезпеки (табл. 7.8). 315 Таблиця 7.8. Вплив особистих селянських господарств на виробництво сільськогосподарської продукції в Україні Роки Валова продукція всього, млрд грн У тому числі продукція рослинництва продукція тваринництва вироб ле но бу ло б в ир об ле но , якби не б ул о го сп од ар ств населе нн я % вироб ле но бу ло б в ир об ле но , якби не б ул о го сп од ар ств населе нн я % вироб ле но бу ло б в ир об ле но , якби не б ул о го сп од ар ств населе нн я % 1990 145,9 108,1 74,1 66,6 53,3 80,0 79,3 54,8 69,1 1999 71,0 32,8 46,2 35,4 20,1 56,8 35,6 12,7 35,8 2000 77,9 32,6 41,9 43,6 21,9 50,4 34,3 10,7 31,1 2004 92,5 51,0 55,2 55,6 35,1 63,1 36,9 15,9 43,2 2005 92,6 55,1 59,5 54,0 35,4 65,6 38,6 19,7 51,0 2007 88,8 61,7 69,5 49,7 36,0 72,3 39,1 25,7 65,9 2008 104,0 83,5 80,3 64,9 56,0 86,4 39,1 27,4 70,2 Отже, створення невеликих підприємств можна вважати позитивним явищем. При цьому слід зазначити, що ці господарства зовсім не мали державної підтримки. Щодо ефективності організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств, то валового доходу на 100 га сільськогосподарських угідь у 2008 році господарські товариства одержали 77,2 тис. грн, приватні підприємства - 59,1, кооперативи -61,9, колективні підприємства - 82 і державні підприємства - 58,2 тис. грн (табл. 7.9). |