Хз. Навчальний посібник За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Гусарєва С. Д
 Скачать 3.84 Mb.
|
|
Ознаки системи права: – об’єктивна зумовленість – реально зумовлена історичними особливостями політичного, соціально-економічного, культурного розвитку суспільства; відображає реальний стан суспільних відносин; – органічна єдність і узгодженість – структурна цілісність і взаємозв’язок норм права; їх взаємна узгодженість і цілеспрямованість; відсутність суперечностей усередині системи; система права ґрунтується на єдиних загальнолюдських принципах свободи, рівності та справедливості; – структурна різноманітність (внутрішній розподіл) – складається з неоднакових за змістом та обсягом структурних елементів, що логічно поєднують і розподіляють нормативний матеріал, відповідно до його функціональної спрямованості; – поділ (диференціація) і структурна ієрархічність – поділ системи права на відносно самостійні структурні елементи та наявність між ними певних рівнів ієрархії, зверху вниз: галузі, підгалузі, інститути, норми права. Основою побудови системи права прийнято вважати два критерії, що використовуються в їх єдності та взаємодії й виступають у якості системоутворюючого фактору – це предмет і метод правового регулювання суспільних відносин. При цьому предмет і метод правового регулювання не протистоять один одному – особливості характеристик предмета правового регулювання визначають конкретний зміст і спрямованість методу правового регулювання. Успіх вивчення системних явищ правової дійсності, одним з яких і виступає система права, залежить від знання його частин, складових. В юридичній літературі поняття «структура права» і «система права» розпочали розрізняти лише у 1980-х рр. Структура системи права – це спосіб зв’язку та взаємодії елементів у системі, внутрішня будова системи права. Основними структурними елементами системи права є галузь, підгалузь, інститут та норма права. Зважаючи на те, що в попередньому підрозділі ми детально розглянути такий елемент системи права як норма права, вважаємо за 138 139 доцільне приділити увагу іншим складовим. Галузь права – це відносно самостійна сукупність норм права в межах підгалузей та інститутів права, що регулюють якісно однорідну сферу суспільних відносин особливим методом правового регулювання. Галузь права виникає внаслідок об’єктивних факторів, що зумовлені соціальними і практичними потребами, а не шляхом волевиявлення. Ознаки галузі права: – охоплює конкретну якісно однорідну сферу суспільних відносин; – відзначається своєрідністю обсягу, кількістю інститутів, що її складають; наявністю або відсутністю підгалузей права; – об’єднує самостійну сукупність норм права; – володіє властивим лише їй режимом правового регулювання, що забезпечує ефективність дії як галузі в цілому, так і підгалузей та інститутів права, які утворені в її складі; – є стійкою та автономною у своєму функціонуванні. Традиційно виокремлюють досить значний перелік галузей права: державне (конституційне) право, цивільне право, адміністративне право, кримінальне право, цивільно-процесуальне право, кримінально-процесуальне право, земельне право, трудове право, сімейне право, фінансове право, кримінально-виконавче право тощо. Більшість з цих галузей права нині зазнають уточнення, зміни предмета свого регулювання, меж із суміжними нормативними масивами. Класифікація галузей права: 1. За фундаментальністю норм права, сконцентрованих у галузях права, їх можна поділити на: – базові (фундаментальні) – об’єднують базові (вихідні) норми права, що регулюють первинні суспільні відносини, та володіють вихідними юридичними режимами правового регулювання, які мають особливу значущість для інших галузей права і використовуються ними (наприклад, конституційне (державне), цивільне, адміністративне, кримінальне право); – профілюючі (спеціальні, конкретизуючі) – об’єднують норми права, що регулюють сфери суспільних відносин і пов’язані з первинними суспільними відносинами та спрямовані на конкретизацію, підсилення дії певних норм базових галузей права. Сфери та режими регулювання профілюючих галузей права «відокремлюються» від сфер і режимів регулювання базових галузей права, але без зв’язку з ними існувати не можуть (наприклад, трудове, сімейне, земельне, кримінально-виконавче право тощо); – комплексні – об’єднують норми права, що регулюють сфери державного та господарського життя (господарське, аграрне, екологічне, морське право тощо), виникають на основі подальшого розвитку комплексних інститутів права, що утворюються на стику суміжних галузей права і користуються режимами, які належать цим галузям (господарське, аграрне, екологічне, житлове, транспортне право). 2. Види галузей права за субординацією в правовому регулюванні: – матеріальні – об’єднують норми права, що безпосередньо 139 140 впорядковують суспільні відносини (наприклад, конституційне, цивільне, адміністративне, кримінальне право); – процесуальні – об’єднують норми права, що визначають процедуру, порядок здійснення норм матеріального права (наприклад, адміністративно- процесуальне, цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне, господарсько-процесуальне право). Галузі норм права діалектично взаємопов’язані та характеризуються органічною єдністю. Але при цьому різняться за своїм значенням, нормативним обсягом, роллю в процесі упорядкування суспільних відносин. У межах галузей права виокремлюють підгалузі права (нормативно-правові підгалузі). Однак якщо галузі права діють на всі відносини певного роду, то підгалузі – лише на їх конкретну частину 1 . Однак питання доречності існування зазначеної юридичної категорії є доволі дискусійним серед науковців. Деякі з дослідників пропонують «…замість пустого (з нульовим обсягом) поняття «підгалузь права» використовувати загальне поняття «комплексний інститут» 2 Підгалузь права – це система однорідних предметно пов’язаних інститутів певної галузі права, що впорядковують спеціальні види суспільних відносин. Підгалузі існують у багатьох галузях права, хоча і не в кожній. Здебільшого вона утворюється найширших за обсягом нормативного матеріалу галузей права. Галузі права, для яких нехарактерні значні обсяги нормативного матеріалу, не мають у своєму складі підгалузей права. Однак за об’єктивної потреби в регулюванні суспільних відносин та розвитку нормативного матеріалу, підгалузь права може набувати характер самостійно галузі права. Наприклад, сімейне право виокремилось з галузі цивільного права. Зовнішнім вираженням підгалузі права є наявність у ній такої групи норм права, що охоплюють загальні принципові положення, властиві декільком (але не всім) інститутам цієї галузі. Наприклад, підгалузі цивільного права – зобов’язальне право, спадкове право, авторське право тощо; підгалузі фінансового права – банківське право, податкове право 3 Інститут права – це система відносно самостійних норм права в межах певної галузі (підгалузі) права, що регулюють окрему якісно однорідну групу взаємозалежних суспільних відносин. Ознаки інституту галузі права: – впорядковує не всю сукупність якісно однорідних суспільних відносин, а окремі видові особливості (сторони, ознаки) одного роду суспільних відносин або здійснює особливі завдання, функції в цьому регулюванні, тобто має видову однорідність соціального змісту; – володіє відносною нормативною самостійністю, стійкістю та автономністю функціонування, але на іншому рівні, ніж галузь права; 1 Попондопуло В. Ф. Система общественных отношений и их правовые формы (к вопросу о системе права) / В. Ф. Попондопуло // Правоведение. – 2002. – № 4. – С. 88. 2 Добробог Л. М. Підгалузь права і комплексна галузь права як елементи системи права: проблемні аспекти / Л. М. Добробог // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2014. – № 11. – С. 27 – 29. 3 Коталейчук С. П. Теорія держави та права : навч. посіб. для підгот. до держ. іспитів [для студ. вищ. навч. закл.] / С. П. Коталейчук. П. Я. Пісной. – К. : КНТ, 2011. – С. 235. 140 141 – формується об’єктивно, а не створюється штучно; має відособленість від інших інститутів права – його норми не можуть з волі суб’єкта правотворчості переміщуватися в межі іншого інституту права; – характеризується специфічністю засобів правового регулювання; – втілює у своєму змісті особливу юридичну конструкцію, деякі загальні положення, єдині принципи; – має можливість формувати загальні поняття у власних межах, що допомагають забезпечувати відсутність прогалин у регульованих ним (інститутом права) відносинах. Предмет регулювання галузі співвідноситься з предметом регулювання інституту як рід і вид 1 , адже галузі права регулюють суспільні відносини певного роду, а інститути – конкретного виду. Головне призначення інституту права полягає в тому, щоб у межах своєї групи однорідних суспільних відносин забезпечити цілісне, відносно завершене їх упорядкування. Види інститутів права: – за галузевою приналежністю: інститути конституційного права – інститут громадянства, інститут виборчого права, інститут президентства тощо; інститути цивільного права – інститут купівлі-продажу, інститут представництва, інститут спадкування, інститут відшкодування шкоди, інститут дарування тощо; інститути кримінального права – інститут необхідної оборони, інститут крайньої необхідності, інститут співучасті, інститут судимості тощо; інститути екологічного права – інститут права власності на природні ресурси та об’єкти, інститут природокористування тощо; – за функціональним призначенням у механізмі правового регулювання: регулятивні (правовстановлюючі) – інститут застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї працівниками міліції; охоронні (правоохоронні) – інститут адміністративних правопорушень, що посягають на власність; – залежно від елементного складу: прості (галузеві) – поєднують подібні норми права в середині якоїсь певної галузі права (наприклад, інститут застави в цивільному праві); складні (комплексні, міжгалузеві) – складаються з сукупності відносно відособлених норм права різних галузей і спрямовані на регулювання певної групи (виду) взаємозалежних суспільних відносин (наприклад, інститут власності складають норми конституційної, цивільної, кримінальної та інших галузей права); – за характером або за субординацією у правовому регулюванні: інститути матеріального права (наприклад, інститут множинності злочинів); інститути процесуального права (наприклад, інститут закриття кримінального провадження). Отже, система права – це не проста сукупність або сума елементів, а цілісне утворення, наділене конкретними властивостями, зв’язками, внутрішньою структурою, що зумовлена суспільними відносинами, що 1 Лук’янець Д. Методологічні аспекти визначення структури системи права / Д. Лук’янець // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 8 – 9. 141 142 склалися в суспільстві та національними, історичними, культурними або іншими соціальними факторами. Зважаючи на те, що система права характеризується динамічністю, здатністю змінювати свою внутрішню організацію під впливом зовнішнього середовища порушена проблематика потребує подальшого поглибленого вивчення на тлі широкомасштабної правової реформи. 6.3 Система законодавства та її співвідношення із системою права Проблема співвідношення системи законодавства з системою права активно порушувалася у 70 – 80-х роках ХХ ст. Попри бурхливий розвиток сучасних юридичних розвідок у цій сфері ця дискусія не втратила своєї актуальності й донині. Однією з причин такої ситуації є переосмислення змісту цих категорій і відсутність нормативного визначення поняття «законодавство». Інтерпретація поняття «система законодавства» є доволі плюралістичною серед науковців. Здебільшого поняття «система законодавства» розглядають у таких основних значеннях: – у вузькому розумінні – якцілісна сукупність законів, прийнятих уповноваженими суб’єктами; – у широкому розумінні – як цілісна сукупність усіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів (законів і підзаконних нормативно-правових актів). Ознаки системи законодавства: – є цілісною (системною, внутрішньоузгодженою), адже кожен нормативно-правовий акт хоча й діє самостійно, але відповідно до тих цілей і завдань, що закріплені в інших нормативно-правових актах; – є ієрархічною, що знаходить прояв у субпідрядних зв’язках одного нормативно-правового акта з іншими нормативно-правовими актами; – є інтегративною, що проявляється в тому, що вона одночасно виступає і джерелом права, і формою його існування. Структура системи законодавства – це зумовлена системою права внутрішня організація нормативно-правових актів, що виражається в їх єдності, об’єктивності, визначеності, а також у розподілі законів і підзаконних нормативно-правових актів за галузями та інститутами законодавства 1 Види структурної організації законодавства: 1) субординаційна, або ієрархічна (вертикальна) – зумовлена різною юридичною силою нормативно-правових актів, що залежить передусім від їх різновиду (закон чи підзаконний нормативно-правовий акт) і від місця правотворчого органу, який приймає відповідні акти, в апараті держави. Конституція має найвищу юридичну силу та становить першооснову законодавства, далі йдуть конституційні, звичайні закони, в тому числі й кодекси, та підзаконні нормативно-правові акти, що видаються на виконання 1 Теорія держави і права. Академічний курс : підруч. / [О. В. Зайчук, А. П. Заєць, В. С. Журавський та ін.] ; за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – 2-е вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 397. 142 143 законів і не повинні їм суперечити; 2) галузева (горизонтальна) – відображає поділ, розташування нормативно-правових актів відповідно до предмета правового регулювання суспільних відносин. За обсягом нормативного матеріалу в межах галузевого структурного «зрізу» системи законодавства виокремлюють галузь законодавства та інститут законодавства. Галузь законодавства – це внутрішньо узгоджена сукупність нормативно-правових актів, об’єднаних за певними сферами правового регулювання суспільних відносин. Як правило, цілісності та узгодженості галузі законодавства надає кодифікований нормативно-правовий акт – кодекс. Внутрішню будову галузі законодавства складають інститути законодавства, що регулюють певну сторону однорідних суспільних відносин. Інститут законодавства може бути галузевим або міжгалузевим. При цьому в одних випадках галузі права повністю збігаються з галузями законодавства: цивільному праву відповідає цивільне законодавство, кримінальному – кримінальне; в іншому випадку – існує галузь права, а галузі законодавства немає (наприклад, морське право є, а відповідної галузі законодавства не існує), оскільки відсутній кодифікований нормативно- правовий акт. Окрім того, на основі однієї галузі права можуть існувати декілька галузей законодавства. Наприклад, у конституційному праві виділяють виборче, інформаційне законодавство тощо. І, нарешті, окремі галузі законодавства можуть не мати відповідної галузі права, наприклад, митне та пенсійне законодавство; 3) федеративна (державно-організаційна) – розглядається як організаційний принцип, що випливає з федеративної форми державного устрою, який передбачає наявність двох основних рівнів законодавства: федеративного (загальнодержавного) та законодавства суб’єктів федерації (наприклад, структура системи законодавства ФРН) 1 Категорії «система права» та «система законодавства» є однопорядковими, а не тотожними, зокрема вони виражають структуру змісту і структуру форми об’єктивного права відповідно. Синтезуючи думки дослідників щодо питання співвідношення системи права та системи законодавства, вважаємо за необхідне зауважите, що вони характеризують сутність одного явища – права, і співвідносяться між собою як зміст і форма. Водночас між ними існують і суттєві відмінності: 1. Система права є невидимою, оскільки розкриває внутрішню будову права, а система законодавства є видимою, зовнішньою формою системи права. 2. Система права є сукупністю правових норм, а система законодавства – сукупністю нормативно-правових актів. 3. У системі права норми права логічно розподілені за галузями, підгалузями та інститутами. У системі законодавства нормативно-правові акти об’єднані за галузями законодавства, які поділені на інститути законодавства. 4. Система права складається з галузей права, сформованих на основі 1 Гусарєв С. Д. Теорія права і держави : навч. посіб. / С. Д. Гусарєв, А. Ю. Олійник, О. Л. Слюсаренко. – К. : Правова єдність, 2008. – С. 116 – 117. 143 144 єдності предмета і метода правового регулювання, а система законодавства охоплює галузі законодавства, в яких відсутній метод регулювання, а предмет регулювання є неоднорідним (галузь законодавства може містити норми різних галузей права (комплексні галузі) або створюватися на підґрунті інституту або підгалузі права. Можливим є варіант, коли галузь законодавства існує без галузі права (наприклад, митне законодавство). 5. Система права має лише горизонтальну (галузеву) будову, а система законодавства може мати будову і горизонтальну (галузеву), і вертикальну (ієрархічну). 6. Первинним елементом системи права виступає норма права зі своєю структурою: гіпотеза, диспозиція, санкція, а первинний елемент системи законодавства – стаття закону, яка містить нормативне розпорядження, котре, як правило, не містить у собі всі три структурні елементи логічної правової норми. Нормативне розпорядження нерідко складається лише з гіпотези і санкції; диспозиція може міститися або в іншій статті цього закону (відсильний спосіб викладу), або в іншому правовому акті (бланкетний спосіб викладу). Закони, що включають норми різних галузей права, забезпечуються санкціями, які викладені в інших нормативно-правових актах (наприклад, закони про власність, підприємницьку діяльність тощо). 7. Система права формується об’єктивно, відповідно до розвитку суспільних відносин, а система законодавства створюється в результаті цілеспрямованої діяльності уповноважених суб’єктів, тобто має суб’єктивний момент. 8. Структурні елементи системи права не мають зовнішніх реквізитів: назв розділів, статей, глав та інших частин, властивих закону. Структурні елементи системи законодавства (нормативно-правові акти), як правило, мають назви розділів, глав, статей. Вони можуть містити преамбули, формулювання цілей і принципів, загальні нормативні визначення, що складають загальну частину тощо. Отже, система законодавства є головною, але не єдиною формою існування системи права, оскільки: 1) право може існувати до законодавства, коли воно формувалося завдяки звичаям, які підтримувалися тільки-но виниклою державою (т. зв. «дозаконодавче право»); 2) право існує поза законодавством: природні права людини мають правовий характер незалежно від закріплення їх у законі (т. зв. «позазаконодавче право») 1 Зважаючи на зазначено вище, галузь права та галузь законодавства не завжди співпадають. Причини розбіжності деяких галузей права та галузей законодавства зводяться до такого: – об’єктивно не можливо виразити зміст кожної окремої галузі права в одному нормативно-правовому акті. Збіг галузі права та галузі законодавства можливий тоді, коли остання представлена актами однієї юридичної сили – 1 Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підруч. / О. Ф. Скакун ; пер. з рос. – Х. : Консум, 2006. – С. 253 – 254. 144 145 законами, і кількість актів невелика. Здебільшого зміст галузі права виражений у численних нормативно-правових актах; – залежність системи законодавства та формування її галузей від цілеспрямованої діяльності суб’єктів з їх систематизації, інтересів держави, потреб юридичної практики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки; – переосмислення, оновлення, вдосконалення законодавства внаслідок його переорієнтації на демократичні цінності: а) послідовна демократизація порядку формування та функціонування законодавчих органів, їх професіоналізація, забезпечення високої якості законів; б) формування громадянського суспільства, правової системи в напрямі розвитку соціальної, правової держави, охорони та захисту прав і свобод людини та громадянина. Результатом цього процесу є втілення у правову матерію раніше невідомих теоретичних конструкцій, формування нових галузей та інститутів законодавства; – орієнтування системи законодавства не лише на галузь права, але й на галузь державної діяльності та державний устрій. Це неминуче призводить до появи комплексних галузей законодавства, які не відображають галузі права; – обумовленість системи законодавства формою державного устрою країни (федерації), що передбачає наявність у кожній галузі нормативно- правових актів як на рівні федерації, так і на рівні суб’єктів федерації 1 Норма права та стаття нормативно-правового акта як первинні елементи системи права та системи законодавства відповідно мають такі варіанти взаємозв’язку: – норма права та стаття нормативно-правового акта збігаються, тобто в межах однієї статті нормативно-правового акта містяться всі структурні елементи норми права: гіпотеза, диспозиція, санкція; – в одній статті нормативно-правового акта міститься кілька норм права; – норма права розташовується в різних статтях, тобто структурні елементи однієї норми права містяться в різних статтях нормативно-правового акта. Зважаючи на співвідношення норми права та статті нормативно-правового акта, слід виокремити способи викладу норми права у статтях нормативно- правових актів: 1. Залежно від повноти викладу: – повний (прямий, визначений) – у статті або її частині містяться всі необхідні елементи норми права без відсилань до інших статей нормативно- правового акта; – відсильний (відсилочний) – у статті або її частині містяться не всі елементи норми права, для їх заповнення є посилання до інших статей цього нормативно-правового акта, де містяться відомості, яких не вистачає; – бланкетний – у статті або її частині містяться не всі елементи норми права, для їх об’єднання є посилання не до конкретної статті цього нормативно- 1 Актуальні проблеми теорії держави та права : навч. посіб. / [Є. В. Білозьоров, Є. О. Гіда, А. М. Завальний та ін.] ; за заг ред. Є. О. Гіди. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2010. – 260 с. 145 146 правового акта, а до іншого нормативно-правового акта. Відмінність бланкетного способу викладу норми права у статтях нормативно-правового акта від відсильного полягає в тому, що за умовами останнього способу вказується конкретна стаття або її частина, до якої варто звертатися, щоб знайти відсутні відомості про елементи норми права. Ця стаття викладена в тому ж нормативно-правовому акті. При бланкетному способі – відсилання до конкретної статті закону не наводиться, а відсутню інформацію про елементи норми права потрібно шукати в іншому нормативно-правовому акті 1 2. Залежно від рівня узагальнення: – абстрактний – зміст норми права розкривається загальними, абстрактними, не індивідуалізованими поняттями, через родові особливості; – казуїстичний – зміст норми права розкривається індивідуалізованими поняттями через певні факти, випадки суспільної дійсності. Отже, система законодавства та система права є складними юридичними категоріями, які різняться за окремими критеріями, характеризуючи при цьому різні аспекти права як регулятора суспільних відносин. 6.4 Систематизація законодавства За роки незалежності органи державної влади України розробили та ухвалили чималу низку нормативно-правових актів. Однак вітчизняне законодавство має вкрай складні та суперечливі характеристики. Це пояснюється тим, що реформи, проведені в Україні, вимагають інтенсивної законотворчості в контексті формування багатьох принципово нових правових інститутів, що відповідають реальним умовам ринкової економіки, критеріям правової держави, міжнародним стандартам захисту прав і свобод особи. Удосконалення законодавства України є однією з нагальних потреб сьогодення 2 . Серед форм удосконалення законодавства виокремлюють обговорення проектів нормативно-правових актів, узгодження проектів нормативно-правових актів, експертизу проектів нормативно-правових актів, підписання законів Президентом України, державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів відповідними органами юстиції, новелізацію та ревізію чинних нормативно-правових актів, скасування незаконних чинних нормативно-правових актів, офіційне нормативне тлумачення чинних нормативно-правових актів, припинення чинності неконституційних і незаконних нормативно-правових актів судовими рішеннями та систематизацію нормативно-правових актів 3 Систематизація має на меті стабілізацію правопорядку, перетворення нормативно-правового регулювання на інструмент для забезпечення нормального життя суспільства та найбільш ефективного управління 1 Коталейчук С. П. Теорія держави та права : навч. посіб. для підгот. до держ. іспитів [для студ. вищ. навч. закл.] / С. П. Коталейчук. П. Я. Пісной. – К. : КНТ, 2011. – С. 219. 2 Оніщенко Н. М. Систематизація законодавства та генеза корпоративних норм в Україні / Н. М. Оніщенко // Правова держава. – 1999. – Вип. 9. – С. 127. 3 Погорєлов Є. В. Кодифікаційна діяльність в правовій системі України (загальнотеоретичний аспект) : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Погорєлов Євген Валентинович. – Х., 2000. – С. 14. 146 147 державними справами в інтересах особи 1 Основними функціями систематизації є: 1) уможливлює оглянути весь масив чинного законодавства; 2) виявлення й усунення неузгодженостей, суперечностей, прогалин правового регулювання; 3) підвищення ефективності законодавства; 4) зробити законодавство інформаційно доступнішим, зручнішим для використання; 5) сприяння вивченню і дослідженню законодавства; 6) покращення правового виховання громадян, формування їх правосвідомості. Систематизація законодавства сприяє ефективному здійсненню правотворчої діяльності, зокрема виявленню причин суперечностей, невідповідностей у нормативному регулюванні та їх усуненню, а також застосуванню й реалізації нормативно-правових актів і умов, спрямованих на поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість його суб’єктів 2 Найбільш поширеними в наукових колах є такі основні підходи щодо розуміння поняття «систематизація законодавства»: 1. Діяльність, спрямована на впорядкування, приведення до системи чинного законодавства цілком або його частини. 2. Особливий вид удосконалення нормативно-правових актів. 3. Діяльність з упорядкування й удосконалення нормативного матеріалу шляхом його обробки і розміщення за класифікаційними критеріями, що обираються відповідно до тих завдань, які розв’язуються завдяки цій діяльності. 4. Діяльність органів держави та інших суб’єктів з упорядкування й удосконалення законодавства, приведення його до певної системи шляхом упорядкування збірників або створення єдиних нормативних актів. 5. Діяльність зі зведення нормативно-правових актів (або їх елементів) у цілісний комплекс. 6. Цілеспрямована діяльність компетентних суб’єктів з упорядкування нормативно-правових актів для зручності користування ними на практиці, усунення можливих суперечностей, неточностей, прогалин і в такий спосіб удосконалення системи законодавства в цілому. 7. Діяльність з упорядкування та вдосконалення нормативного матеріалу шляхом його зовнішньої і внутрішньої обробки з метою підтримання системності законодавства та забезпечення суб’єктів права необхідною нормативно-правовою інформацією. Систематизація законодавства – це діяльність з упорядкування та вдосконалення нормативного матеріалу шляхом його зовнішньої чи внутрішньої обробки за відповідними критеріями. 1 Николаева М. Н. Систематизация ведомственных нормативных актов / М. Н. Николаева, Т. Н. Рахманина // Закон и ведомственные нормативные акты в СССР : Труды 46. – М. : ВНИИСЗ. – 1989. – С. 49. 2 Ліпкан В. А. Систематизація інформаційного законодавства України : [монографія] / В. А. Ліпкан, В. А. Залізняк ; за заг. ред. В. А. Ліпкана. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2012. – С. 253. 147 148 Предметом систематизації законодавства є юридичні нормативні акти, тобто акти, які містять норми права. В юридичній літературі здебільшого виокремлюються два основні підходи щодо видів (форм) систематизації. Згідно з першим підходом виділяють чотири її види: кодифікацію, консолідацію, інкорпорацію та облік. Відповідно до другого виокремлюються винятково кодифікацію, інкорпорацію та консолідацію, визначаючи при цьому облік як необхідний етап здійснення кодифікаційної діяльності, технічний засіб, спрямований на полегшення систематизації. Класифікація систематизації законодавства на відповідні види має умовний характер, оскільки при проведенні тих чи інших систематизаційних робіт комплексно використовуються прийоми та правила всіх видів систематизації. Саме домінування тих чи інших прийомів та правил і обумовлює можливість виокремлення конкретного виду систематизації. Кодифікація – це діяльність уповноваженого законодавчого органу, що полягає у змістовій переробці норм права, пов’язаних спільним предметом регулювання та їх об’єднання в єдиному акті. Кодифікація має низку особливостей: а) предметом кодифікаційної обробки є конкретні норми та інститути права, незалежно від того, в яких актах вони містилися раніше; б) систематичний виклад норм та інститутів права саме й становить завдання кодифікації; в) у результаті кодифікації укладається не збірник нормативних актів, а новий єдиний зведений правовий акт, який обов’язково затверджується компетентним правотворчим органом 1 Результатами кодифікації є кодекс (КК України, ЦК України, КУпАП та інші); статут (Статут автомобільного транспорту, Статут залізниць, Статут підприємства, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України); положення (Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ); правила (Правила дорожнього руху); основи законодавства (Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р.) тощо. За обсягом розрізняють кодифікації: – загальну – припускає створення зведених кодифікованих актів для основних галузей законодавства. Загальним єдиним кодифікаційним актом конституційного права є Конституція; – галузеву – припускає об’єднання норм права певної галузі права в суворо встановленому порядку (ЦК України, КК України та інші). Галузева кодифікація посідає провідне місце серед інших видів кодифікації тому, що розподіляє нормативний матеріал відповідно до предмета і методу правового регулювання; – міжгалузеву (комплексну) – припускає об’єднання норм права за 1 Граціанов А. І. Процес систематизації та уніфікації законодавства і розвиток правової системи України : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Граціанов Анатолій Ігорович. – К., 2004. – С. 30 – 31. 148 149 принципом регулювання значної сукупності суспільних відносин у сфері державної діяльності, галузі господарства або соціально-культурного будівництва (Повітряний кодекс України, Кодекс торгового мореплавства України та інші). Міжгалузева (комплексна) кодифікація є додатковим напрямом кодифікаційних робіт, що мають істотне значення; – спеціальну (внутрішньогалузеву) – припускає об’єднання норм права конкретного інституту або підгалузі права певної галузі (Водний кодекс України, Лісовий кодекс України та інші). Як і комплексна кодифікація, спеціальна (внутрішньогалузева) кодифікація є напрямом кодифікаційних робіт, що доповнюють галузеву кодифікацію. Роль правоохоронних органів у такому різновиді систематизації полягає в тому, що вони виступають у якості консультативних, дорадчих, можуть надавати пропозиції щодо створення кодифікованих актів, чи приймати участь у підготовці їх проектів. Інкорпорація є винятково зовнішньою обробкою законодавчого матеріалу, обліком і об’єднанням його без зміни тексту самих актів за заздалегідь визначеними ознаками, зокрема: юридична чинність нормативно-правових актів, хронологічна чи алфавітна послідовність, системно-предметний порядок тощо. Об’єднання цих текстів у збірники (зібрання) являє собою тільки зовнішню обробку нормативних актів, що не порушує їх нормативного змісту: збереження незмінним нормативного змісту акта є головною відмінністю інкорпорації від кодифікації 1 Отже, інкорпорація – це спосіб систематизації нормативно-правових актів, що полягає в об’єднанні їх за певним критерієм без зміни змісту норм права. Інкорпорація може бути: • офіційною – здійснюється від імені компетентних державних органів (наприклад, «Відомості Верховної Ради України»); • неофіційною – здійснюється видавництвами, науковими і навчальними закладами, практичними органами, окремими спеціалістами. Цей вид систематизації широко розповсюджений у діяльності правоохоронних органів, прикладом можуть виступати – Довідник слідчого, Довідник експерта криміналіста, в яких зведено витяги з нормативно-правових актів, що регулюють діяльність окремого підрозділу правоохоронних органів, але при цьому ніяких змін до самих норм права не вноситься. Консолідація – це спосіб (форма) систематизації, що полягає в об’єднанні кількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій самій сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту. Новий збільшений акт цілком замінює нормативні акти, що увійшли до нього, оскільки заново приймається компетентним правотворчим органом і має 1 Общая теория права : учеб. для юрид. вузов / [Ю. А. Дмитриев, И. Ф. Казьмин, В. В. Лазарев и др.] ; под ред. А. С. Пиголкина. – М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1997. – С. 224. 149 150 власні офіційні реквізити 1 Специфікою консолідації є те, що основною її метою є усунення множинності нормативно-правових актів, дублювання чи колізій норм права тощо. Консолідація має як схожі з кодифікацією та інкорпорацією риси, так і свої специфічні ознаки, що відрізняють її від інших видів систематизації законодавства. На відміну від інкорпорації, консолідація спрямована на підготовку одного або кількох нормативно-правових актів з вузького кола питань шляхом об’єднання в них правових норм, які містяться в раніше виданих нормативних актах. Окрім того, консолідація законодавства має лише офіційний характер, оскільки новостворений акт затверджується уповноваженим органом, а всі інші акти, норми яких увійшли до нього, визнаються такими, що втратили силу. Щодо відмінностей від кодифікації, то консолідація законодавства обмежується лише зовнішньою обробкою, а не внесенням, поряд із тим, ще змін до змісту нормативно-правового акта 2 Отже, систематизація виконує надзвичайно важливу роль у обліку чинних нормативно-правових актів, при виданні нових норм права, забезпеченні їх узгодженості, ліквідації повторів і застарілих норм, належного вибору найефективніших засобів регулювання суспільних відносин. До того ж, систематизація законодавства є важливим засобом з’ясування змісту норм права і правильного їх застосування компетентними органами, вона сприяє розумінню загальних принципів і зв’язків окремих частин права. Якісна систематизація законодавства допомагає законодавцю досягти результатів, яких він прагне, засобами правового регулювання суспільних відносин – створенням необхідних умов для побудови правового суспільства. Контрольні питання: 1. Розкрийте зміст поняття «норма права». 2. Які ознаки характеризують норму права? 3. Що означає формальна визначеність норми права? 4. Як можна досягти удосконалення норми права? 5. Як класифікуються норми права? 6. Яка структура правової норми? 7. Які види гіпотез Ви знаєте? 8. Які види санкцій ви знаєте? 9. Які існують галузі права в залежності від предмету правового регулювання? 10. У чому сутність комплексних галузей права? 11. Що є критерієм розподілу системи права на галузі, підгалузі, 1 Общая теория права : учеб. для юрид. вузов / [Ю. А. Дмитриев, И. Ф. Казьмин, В. В. Лазарев и др.] ; под ред. А. С. Пиголкина. – М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1997. – С. 228. 2 Дімчогло М. І. Консолідація як вид систематизації інформаційного законодавства / М. І. Дімчогло // Правова інформатика. – 2012. – № 1 (33). – С. 15 – 24; Дімчогло М. І. Онови теорії консолідації інформаційного законодавства / М. І. Дімчогло // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 5. – С. 41 – 46; Дімчогло М. І. Консолідація конституційних положень щодо інформаційних правовідносин у законодавстві / М. І. Дімчогло // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 6. – С. 39 – 42. 150 151 інститути? 12. Які основні принципи побудови системи права? 13. У чому відмінність галузевої, субординаційної та федеративної структури системи законодавства? 14. Яким чином співвідносяться система права і система законодавства? 15. Яка структура системи українського законодавства? 16. Які існують основні форми систематизації нормативних актів? 17. Які існують види кодифікацій? 18. Які існують види інкорпорації? 151 |