Тесты. 4.1.5. Розчини ВМС. Навчальнометодичний посібник до практичних занять для студентів фармацевтичного факультету спеціальностей фармація і технологія парфумернокосметичних засобів

• Название: Навчальнометодичний посібник до практичних занять для студентів фармацевтичного факультету спеціальностей фармація і технологія парфумернокосметичних засобів
• Анкор: Тесты
• Дата: 20.02.2023
• Размер: 2.98 Mb.
• Имя файла: 4.1.5. Розчини ВМС.doc
• Тип: Навчально-методичний посібник; #947828
• страница: 8 из 8

Приклади тестових завдань

Під дією електролітів відбувається процес виділення BMP із розчину, який має назву:

A: висолювання;

B: агрегація;

C: седиментація:

D: набрякання;

E: коагуляція.
Захисні числа (у мг) деяких BMP дорівнюють: желатина - 0,1; натрій казеїнат - 0,5: крохмаль - 35; декстрин- 20; сапонін - 40. З наведених BMPнайбільшу захисну дію мас:

A: желатина.

B: крохмаль;

C: натрій казеїнат;

D: декстрин;

E: сапонін.
В ізоелектричиому стані білки характеризуються:

A: найменшим ступенем набухання;

B: здатністю до набухання;

C: здатністю до обмеженого набухання;

D: рН не впливає на ступінь набухання;

E: найбільшим ступенем набухання.
Указати заряд карбоксигемоглобіну (pH_IET = 6,87), якщо його помістили до буферного розчину з

рН= 7,21:

A: негативний;

B: позитивний:

C: визначити неможливо;

D: нейтральний;

E: дорівнює половині початкового значення.
Термодинамічна стійкість розчинів BMP пояснюється:

A: розміром частинок;

B: гомогенністю;

C: рівномірним розподілом частинок дисперсної фази у всьому об'ємі дисперсійного середовища;

D: гетерогенністю;

E: наявністю сольватної оболонки.
Основна відмінність гелів від драглів полягає у:

A: кількості фаз системи.

B: кількості компонентів системи:

C: молекулярній масі молекул, які утворюють дисперсну фазу:

D: кількості ступенів свободи системи:

E: величині ізоелектричної точки;
Коацервація- це:

A: довільне розшарування концентрованого розчину BMPна дві фази, які не змішуються;

B: втрата термодинамічної стійкості;

C: довільна зміна в'язкості розчину полімеру;

D: старіння розчину BMP:

E: збільшення об'єму полімеру в результаті обмеженого набухання.
Якому стану білка відповідає ізоелектрична точка:

A: NH₃⁺—R—COO^-;

B: NH₃⁺—R—COOH;

C: NH₃⁺—R—СOO^-;

D: NH₂—R—COO^-;

E: NH₂—R—CООН.
Ізотермічний перехід зв'язано-дисперсної системи у вільно-дисперсну - не:

A: тиксотропія;

B: висолювання:

C: гелеутворення;

D: агрегація;

E: коагуляція.
Указати типи набухання:

A: обмежене та необмежене;

B: зворотне та не зворотне;

C: гомогенне та гетерогенне;

D: зовнішнє та внутрішнє:

E: масове та об'ємне.
Розчини білків - це:

A: розчини поліелектролітів;

B: розчини поліамфолітів:

C: колоїдно-дисперсні системи;

D: розчини неелектролітів;

E: розчини слабких електролітів.
В IETбілкова молекула:

A: не переміщується в постійному електричному полі.

B: переміщується до аноду;

C: переміщується від катоду до аноду;

D: переміщується до катоду;

E: переміщується від аноду до катоду;
Тиск набухання - це:

A: зовнішній тиск, прикладання якого змогло би зупинити збільшення об'єму набухлого полімеру;

B: внутрішній тиск набухання полімеру;

C: загальний тиск у системі полімер-розчинник;

D: зовнішній тиск, прикладання якого змогло би зупинити зменшення об'єму набухлого полімеру;

E: тиск, який виникає при набуханні полімеру.
Процес драглювання розчинів BMPсупроводжується:

A: виникненням зв'язків між макромолекулами;

B: утворенням осаду твердої фази;

C: збільшенням агрегативної стійкості;

D: тиксотропним переходом;

E: довільним виділенням дисперсної фази.
При електрофоретичному розділенні суміші трьох білків (А, В, C) при рН= 7,4 найбільша рухомість булазафіксована у білка, який перемістився до аноду. Білок В не залишив зону нанесення, а білок Cперемістився докатоду. Білки А, В, Cможна розмістити в порядку зростання їх IETу такій послідовності:

A: С, В, А;

B: С, А, В;

C: А, С, В;

D: В, С, А;

E: А, В, C.
Гелеутворення- це:

A: перехід ліофобних дисперсних систем до в'язкодисперсного стану;

B: процес відділення дисперсної фази від дисперсійного середовища у високомолекулярних речовинах;

C: зміна структури високомолекулярних речовин внаслідок набухання;

D: перехід ліофільних золів до в'язкодисперсного стану;

E: перехід ліофобних дисперсних систем до нетекучої еластичної форми під дією розчинів електролітів.
IETбілка дорівнює 4,7. Указати рН, при якому макройон рухається до катоду:

A: 3,5;

B: 7,5;

C: 5,1;

D: 9,9;

E: 4,7.
Синтетичні високомолекулярні речовини контактних лінз набухають у вологому середовищі очей. Прицьому матеріал лінз містить певну кількість води, яка необхідна для надання певних оптичних властивостей. Це явище:

A: обмеженого набухання;

B: зовнішнього набухання;

C: синтетичного набухання;

D: необмеженого набухання;

E: адгезійного набухання.
Каучук - це:

A: еластичний ксерогель;

B: ліогель;

C: молекулярний розчин;

D: золь;

E: крихкий ксерогель.
Вікове збільшення крихкості кісткової тканини пов'язано з процесом:

A: синерезису;

B: тиксотропії;

C: гелеутворення;

D: денатурації;

E: висолювання.
Якщо рН розчину менше рН IETбілка, то в розчині:

A: превалюють катіонні форми амінокислот;

B: аніонна та катіонна форми знаходяться в стані рівноваги;

C: відбувається утворення окремих білкових агрегатів;

D: відбувається незворотне осадження білків;

E: превалюють аніонні форми амінокислот.

Список літератури

1. 
   Антропов Л.І. Теоретична електрохімія. – Київ: Либідь, 1993. – 544 с.
   
2. 
   Беляев А.П., Физическая и коллоидная химия. М.: «Гэотар Медиа», 2008.
   
3. 
   Горшков В.И., Кузнецов И.А. Основы физической химии. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 2007.
   
4. 
   Еремин В.В., Каргов С.И., Успенская И.А. и др. Основы физической химии. Теория и задачи. - М.: Экзамен, 2005.
   
5. 
   Зимон А.Д., Лещенко А.Ф. Коллоидная химия. М.:Атар, 2001-317с.
   
6. 
   Киселева В. и др. Сбор ник примеров и задач по физической химии. – М.: Высшая школа, 1991. – 474 с.
   
7. 
   Краткий справочник физико-химических величин / Под ред. Равделя А. А. и Пономаревой А. М. – Л.: Химия, 1999 – 232 с.
   
8. 
   Полторак О.М. Термодинамика в физической химии: Учеб. - М.: Высш. шк:, 1991. 319 с.
   
9. 
   Пригожин И., Кондепуди Д. Современная термодинамика. - М.: Мир, 2002
   
10. 
    Сергеев В.Н., Курс коллоидной химии для медицинских вузов. М.: МИА. 2008.
    
11. 
    Стромберг А.Г., Семченко Д.П. Физическая химия. – М.: Высшая школа, 2001. – 527 с.
    
12. 
    Тиноко И., Зауэр К., Вэнг Дж., Паглиси Дж. Физическая химия. Принципы и применение в биологических науках. – М.: Техносфера, 2005. 744 с.
    
13. 
    Фридрихсберг Д.Л. Курс коллоидной химии. Л., Химия,.1995
    
14. 
    Фролов Ю.Г. Курс коллоидной химии: Поверхностные явления и дисперсные системы. М.: Альянс, 2004. – 463 с.
    
15. 
    Харитонов Ю.Я., Физическая химия, М.: «Гэотар Медиа». 2008.
    
16. 
    Щукин Е.Д., Перцов А.В., Амелина Е.А. Коллоидная химия. М. .: Высшая школа, 1992.
    
17. 
    Эткинс П. Физическая химия. - М.: Мир, 2007.