Посібник Теорія і методика виховання. Навчальнометодичний посібник Київ 2012 удк 378. 011. 3(072) ббк 74. 58 М12 Рецензенти
 Скачать 1.55 Mb.
|
|
Рекомендована література
Глосарій Антинаркогенне виховання – педагогічна діяльність, спрямована на формування у студентства несприйнятливості до наркогенних речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків), подолання звичок до вживання цих речовин тими молодими людьми, яким вони притаманні. Близька перспектива – ставиться перед колективом, що знаходиться на будь-якій стадії розвитку, навіть на початковій (спільна прогулянка, похід в театр, змагання). Види педагогічного експерименту: лабораторний і природний, констатувальний і формувальний (перетворюючий), пілотажний, вирішальний, навчальний. Види педагогічного спостереження: суцільне і вибіркове, включене і невключене, звичайне і стандартизоване, інструментальне, експериментальне. Виховання – це процес цілеспрямованого і систематичного формування особистості, зумовлений дією багатьох факторів. Виховання (за А.В. Петровським) – це діяльність з метою передачі новим поколінням суспільно-історичного досвіду, планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідних установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її розвитку, підготовки до суспільного життя і трудової діяльності. Виховання є похідним від «ховати» або «вирощувати». В українській народній педагогіці воно спочатку вживалося в значенні оберігати від небезпеки – наприклад, хвороби, каліцтва, смерті, шкідливого впливу. Пізніше слово «виховання» означало вирощувати дітей, навчати їх правил поведінки. Вихованняу вузькому розумінні є планомірним впливом батьків і школи на вихованця. Вихованняу широкому розумінні – це сума впливів на психіку людини, спрямованих на її підготовку до активної участі у житті суспільства. Це і спеціально організований вплив виховних закладів, і соціально-економічні умови, що діють певною мірою стихійно. Виховуючі ситуації – це спеціально організовані педагогічні умови з метою виявлення чи формування системи відповідних ставлень. Гендерне виховання (англ.gender – рід)– цілеспрямований систематичний вплив на свідомість, почуття, поведінку вихованців з метою формування у них егалітарних (партнерських) цінностей, поваги до особистості незалежно від статі, розвитку індивідуальних якостей і здібностей задля їх самореалізації, оволодіння навичками статевотолерантної поведінки. Гра – це один з видів діяльності людини, який полягає у відтворенні дій і відносин між людьми. Громадська думка – це система загальних суджень людей, яка виникає в процесі їх спільної діяльності і спілкування і виражає ставлення до різних явищ, подій навколишньої дійсності. Громадянсько-правовевиховання: прищеплення поваги до прав і свобод людини та громадянина; виховання поваги до Конституції, законів України, державних символів України; виховання громадянського обов’язку перед Україною, суспільством; формування політичної та правової культури особистості; залучення студентської молоді до участі у доброчинних акціях і розвитку волонтерського руху. Групові форми виховної роботи - гурток, екскурсія, виховна година, перегляд і обговорення кінофільму, похід, змагання, збори, клуби та об’єднання за інтересами, інформаційна виховна година та інші. Гуманізм (від латин.) – людяний, це система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність. Далека перспектива – це зміщена в часі, найбільш соціально значима мета, яка вимагає значних зусиль для її досягнення. В даній перспективі поєднуються особисті та суспільні потреби (мета успішного закінчення університету). Виховання на далекій перспективі дає значний ефект лише тоді, коли провідне місце в колективній діяльності займає праця. Демократія (з грецької) – влада народу, це участь народу в управлінні державою, участь членів колективу в керівництві ним. Екологічне виховання – педагогічна діяльність, спрямована на формування у студентів екологічної культури; формування основ глобального екологічного мислення та екологічної культури; оволодіння знаннями та практичними вміннями раціонального природокористування; виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство; виховання готовності до активної екологічної та природоохоронної діяльності. Економічне виховання – педагогічна діяльність, спрямована на формування на основі спеціальних знань економічної свідомості, економічного мислення, умінь і навичок економічної діяльності, економічно значущих якостей особистості. Естетичне виховання – складова частина виховного процесу, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини; розвиток естетичних потреб і почуттів, художніх здібностей і творчої діяльності; формування у молоді естетичних поглядів, смаків, які ґрунтуються на українських народних традиціях та кращих надбаннях світової культури; вироблення умінь примножувати культурно-мистецькі надбання народу, відчувати і відтворювати прекрасне у повсякденному житті. Етапи наслідування - студент сприймає образ, у нього виникає бажання діяти так само; між прикладом і наслідуваними діями утворюється зв’язок; відбувається синтез наслідуваних і самостійних дій студента. Етапи процесу виховання - виявлення позитивних і негативних рис особистості; проектування особистості на основі зразка-ідеалу; засвоєння вихованцем необхідних рис, набуття досвіду поведінки; перехід до самовиховання. Загальні основи педагогіки знайомить нас з предметом і завданнями педагогіки, основними категоріями педагогіки, галузями педагогіки та методами педагогічних досліджень. Закономірності виховання – це стійкі і суттєві зв’язки між елементами виховного процесу, що забезпечують його ефективність. Заохочення – це спосіб вираження суспільної позитивної оцінки поведінки і діяльності окремої особистості чи колективу. Засоби виховання - книги, ЗМІ, мистецтво, слово вчителя. Звички, як і навички – це часткові автоматизовані дії. Проте, на відміну від навичок, вони не тільки створюють можливість виконання якоїсь дії, а й забезпечують сам факт її здійснення. Змагання – це метод стимулювання діяльності, який забезпечує відчуття товариської взаємодопомоги, облік і порівняння результатів спільної діяльності, заохочення її учасників. Знання – це зафіксовані результати пізнавальної діяльності. Знання виражаються в поняттях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях. Індивідуальні форми виховання - читання художньої літератури, колекціонування, малювання, гра на музичному інструменті, вишивання, підготовка до участі в олімпіаді, конкурсі, конференції та інші. Інтелектуально-духовне виховання: розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення; виховання потреби самостійно здобувати знання та готовності до застосування знань, умінь у практичній діяльності; реалізація особистісного життєвого вибору та побудова професійної кар’єри на основі здібностей і знань, умінь і навичок; виховання здатності формувати та відстоювати власну позицію; формування особистісного світогляду як проекції узагальненого світосприймання. Календарний план виховної роботи – розробляється на місяць, чверть, семестр; містить заходи та конкретний термін їх проведення; містить графу «відмітка про виконання». Наприклад, план виховної роботи з групою на семестр чи навчальний рік. Колектив – це живий соціальний організм, заснований на соціалістичному принципі об’єднання (А.С. Макаренко). Колектив – це організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності (М.М. Фіцула). Колектив - це таке об’єднання людей, життєдіяльність котрого визначається цілями і завданнями, що випливають із потреб суспільного, колективного та індивідуального розвитку, в якому функціонує самоврядування, а стосунки між ними є гуманними, характеризуються взаємною повагою і відповідальністю, спільним прагненням до загального успіху (С.У.Гончаренко). Колектив походить від латинського «collectivus», яке означало щось зібране, збірне ім’я (В.І. Александров). Слово «collectivus» утворилось від «collegere», що означало «збирати разом». Процес перетворення слова «колектив» із загальновживаного на термін автор пов’язує з появою соціальної психології. На початку 20 століття термін «колектив» означав суму індивідів, які складають єдину сукупність, утворену за певною ознакою. Колізія (з лат.) – зіткнення протилежних сил, інтересів, прагнень. Конформність – усвідомлена зовнішня згода з групою при внутрішніх розбіжностях з її позицією, свідоме пристосування індивіду. Куратор (від латинського – піклуватись) це – опікун; особа, якій доручено загальний нагляд за якоюсь роботою; професор, який керує науковою підготовкою прикріплених до нього аспірантів. Лідер – найбільш референтна для групи особа відносно до групової діяльності (А.В. Петровський). Мала соціальна група - це кількісно невелика спільнота, де люди об’єднані спільною діяльністю, безпосередньо контактують один з одним, мають спільну мету та інтереси, які визначають певну організацію, тривалість існування та деяку однорідність поведінки її членів. Масові організаційні форми виховної роботи - тематичний вечір, конференція, конкурс, олімпіада, зустріч з видатною людиною, огляд, фестиваль, усний журнал, книжкова виставка, радіогазета та інші. Метод експертних оцінок (узагальнення незалежних характе-ристик) передбачає узагальнення відомостей про студентів, отриманих експертами – викладачами, батьками, друзями, наставником, вихователем гуртожитку. Моральне виховання – виховна діяльність вищого навчального закладу, спрямована на формування у студентів стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності; формування почуття власної гідності, честі, свободи, рівності, працелюбності, самодисципліни; формування моральної культури особистості, засвоєння моральних норм, принципів, категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань; становлення етики міжетнічних відносин та культури міжнаціональних стосунків. Навички – це такі дії, які виконуються при частковій автоматизації їх елементів. Наставник– той, хто дає поради, навчає, порадник, учитель; досвідчений працівник, який шефствує над молодими робітниками. Наставник студентської групи вищого навчального закладу – «це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом студентів групи, окремими студентами, їх батьками, організацію і проведення позааудиторної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання й виховання, самореалізації та розвитку вихованців, їх соціального захисту». Наставництво – це діяльність, що полягає в наданні допомоги порадами, навчанням. Національно-патріотичне виховання: формування національної свідомості і відповідальності за долю України; виховання любові до рідної землі, її історії, відновлення і збереження історичної пам’яті; культивування кращих рис української ментальності (працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв’язку з природою та інше); виховання бережливого ставлення до національного багатства країни, мови, культури, традицій. Ознаки колективу – це ті характерні риси, які властиві колективу. До них належать (за М.М. Фіцулою): наявність суспільно значимої мети; щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення; наявність органів самоврядування; встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу. Опосередковане педагогічне навіювання - розраховане на безперечне прийняття інформації, але саме повідомлення подається не в наказовій формі, а у вигляді розповіді, опису чи натяку, які сприймаються студентами і впливають на їх поведінку. Опосередковані педагогічні вимогивідрізняються від прямих тим, що стимулом для зумовленої дії стає вже не стільки сама вимога, скільки спричинені нею психологічні фактори: переживання, інтереси, прагнення студентів. Оптимальним називається найбільш вигідний шлях, який дозволяє швидко і з розумними затратами енергії та засобів досягнути поставленої мети. Педагогічна вимога – це метод педагогічного впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює (чи припиняє і гальмує) ті чи інші дії людей, виявлення у них певних якостей. Педагогічне спостереження – це один з методів вивчення особистості і колективу, який передбачає організоване і цілеспрямоване сприйняття різних явищ та фактів, що характеризують поведінку студентів у природних умовах. Педагогічний експеримент – це науково поставлений дослід у галузі навчальної чи виховної роботи, спостереження досліджуваного педагогічного явища в спеціально створених і контрольованих дослідником умовах (С.У. Гончаренко). Педагогічно доцільна самопрезентація – намагання вихователя вплинути на враження, що формується в студентів про нього. Перспективний план виховної роботи – розрахований на значний термін часу, містить перелік найважливіших заходів з основних напрямків роботи, термін їх проведення, відповідальних за виконання. Наприклад, річний план роботи університету, технікуму. План-графік виховної роботи – це різновид календарного плану, який передбачає почергове виконання якоїсь роботи. Наприклад, графік чергування студентів у гуртожитку. Покарання – це вплив на особистість, який виражає осуд її дій і вчинків, що суперечать нормам суспільної поведінки. Політичне виховання спрямоване на формування у студент-ської молоді політичної культури, що включає розвиток уявлення про механізм політичного процесу, способи досягнення політичної мети, знайомство із політичною діяльністю держави. Правило Паніотто: щоб віднести студента до мікрогрупи, він повинен отримати вибори не менше ніж половини членів мікрогрупи. Правове виховання – виховна діяльність вищого навчального закладу, правоохоронних органів, спрямована на формування у студентів правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки. Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей і молоді, на їх допомогу і захист. |