Основи медичних знань
 Скачать 2.57 Mb.
|
|
Професійні захворювання голосового апарату Усі порушення голосової функції об'єднуються під загальною на звою «дисфонія». Серед основних причин, які призводять до порушен ня голосу, вважають шкідливі фактори навколишнього середовища: за бруднення повітря шкідливими речовинами в газоподібному, рідкому або твердому станах, холод, протяги, жара; несприятливі й шкідливі акустичні умови. До професій із підвищеним мовним навантаженням належать вчителі, адвокати, коментатори, диктори, лектори, співаки, артисти, командири, продавці, керівники промислових, сільськогоспо дарських закладів і шахт. 135 Усі професійні порушення голосу поділяються на дві великі групи:
До професійних захворювань голосового апарату належать такі захворювання: фонастенія - функціональна дисфонія (розлад голосу); хронічний ларингіт, вузлики голосових складок, крововиливи - хронічні дисфонії. У людей голосомовних професій зустрічається низка функ ціональних і органічних дисфоній, які не вважаються професійними. Захворювання голосового апарату називаються функціональними, якщо після ретельного обстеження не виявлено органічних захворювань. До функціональних дисфоній належать: гіпотонусна, гіпертонусна та спастична. Гіпотонусна (гіперфункціональна) дисфонія - це порушення го лосу внаслідок зниження м'язового тонусу голосових складок та їх пе ренапруження: голосове навантаження під час хвороби або зразу ж піс ля гострої респіраторно-вірусної інфекції, ангіни, бронхіту, трахеїту, авітамінозу, гормональної дисфункції, стресових ситуацій; хронічних захворювань різних органів і систем. Гіпертонусна (гіперфункціональна) дисфонія - це порушення го лосу, яке характеризується підвищенням тонусу м'язів голосових скла док; найчастіше трапляється у чоловіків. Вона розвивається внаслідок форсованої, силової манери мови і співу, особливо в шумному середо вищі. Тоді перенапружуються м'язи черевного пресу, обличчя і шиї, одночасно набухають вени шиї. Спастична дисфонія - важке порушення голосу, зумовлене диско-ординацією дихання, фонації й артикуляції (формування звуків мови). Вважають, що спастична дисфонія - це важке захворювання нерво вої системи, коли порушується голосоутворення, так як при заїканні. Причину виникнення спастичної дисфонії пояснюють психічною трав мою, стресовими перевантаженнями. Дискоординація дихання і фонації найчастіше трапляється в осіб, у яких захворюванню передувало трива ле голосове навантаження й гострі інфекційні захворювання, наприклад грип. Голос у хворих із спастичною дисфонією монотонний, низький, із різними призвуками, фонація напружено-стиснута, часто супроводжується 136 гримасами, напруженням м'язів шиї і плеча. Голос може змі нюватися протягом мовлення. Більшість розмовляють пошепки. Функціональна афонія — безголосся, зумовлене функціональною недостатністю голосових м'язів, звичайно центрального походження. У літературі це голосове порушення описано під назвами «істерич на афонія» і «психогенна афонія». Захворювання появляється в осіб із мінливою (лабільною) нервовою системою внаслідок стресових ситуацій. В основі голосових порушень у таких випадках є істеричні розлади. Афонія розвивається і в осіб, які перенесли гострі запальні захворювання гортані або загострення хронічного ларингіту (запален ня гортані); у цей період, коли вони спілкуються пошепки, проходить фіксація неправильних механізмів голосоутворення. Прийнято вважа ти, що функціональна афонія характеризується відсутністю у хворого звучного голосу, в той же час, як голосний кашель і сміх збережені. Фонастенія (втрата голосу при перевантаженні голосових зв'язок) - це функціональний розлад голосу, який характеризується порушен ням координації між диханням, фонацією, артикуляцією і функцією резонаторних порожнин на фоні особливої невротичної схильності. Основною причиною в розвитку фонастенії є психогенний фактор, осо бливо співаків-початківців. У хворих із фонацією появляється дратів ливість і страх перед виступом, розлад сну, відчуття стиснення в горлі, зміна тембру й звучності голосу, забруднення і біль у гортані під час тихого співу, відсутність плавності звуку при поступовому збільшенні або зменшенні його звучності, швидко втомлюється голос. Для гострої фонастенії характерна відсутність змін у гортані. Хронічній фонастенії властиві зміни слизової оболонки гортані, що також буває при гостро му і хронічному ларингіті. Органічне захворювання голосового апарату — це гострий профе сійний ларингіт (запалення гортані). Захворювання виникає у зв'язку з порушенням голосу або при неправильній манері його постановки. Часте перенапруження голосу в осіб голосомовних професій без вчасно го лікування призводить до розвитку стійких катарів гортані та трахеї. Хронічний професійний ларингіт розвивається в осіб голосо мовних професій, найчастіше у зв'язку з перевтомою м'язів голосових складок, зумовлених неправильною манерою постановки голосу. Такі ларингіти зустрічаються у викладачів середніх шкіл, найчастіше по чаткових класів. Після проведеного лікування - голосовий спокій про тягом десяти днів, фізіотерапевтичні процедури, дихальна гімнастика - та відповідного лікування хворий може справитися зі значним голо совим навантаженням. 137 До професійних захворювань належать також крововиливи, які зазвичай виникають на одній із голосових складок. Причиною крово виливу може бути сильний крик або кашель, а також різкі зміни то нальності звуку. Деколи вони виникають у зв'язку з варикозним роз ширенням судин, які розміщені у слизовій оболонці голосових скла док. Основними скаргами хворих є хриплість, швидка втома голосу та виснаження голосової функції. У них виникає значне порушення не тільки професійного, а й мовного голосу. Професійний трахеїт виникає в осіб голосомовних професій. Основними скаргами хворих на трахеїт є швидка втома голосу, відчут тя дискомфорту в трахеї, виділення харкотиння або, навпаки, відчуття сухості, яка спричинює кашель. Запобігання голосовим розладам. Трапляються випадки, коли го лос у дитини «сідає», стає хрипким, втрачає звучність. Це буває внаслі док значного перевантаження голосових зв'язок у разі надто гучного мовлення, крику, при спробі говорити довго і голосно. Різке перенапру ження голосових зв'язок інколи призводить до крововиливу в них і до утворення «співацьких вузликів», які утруднюють змикання голосових зв'язок, що стає наслідком зникнення голосу. Слід уникати надто швидкої ходьби на сильному морозі, оскільки дихання в таких умовах прискорюється, стає глибшим і маси холодного повітря проходять через гортань, охолоджуючи голосові зв'язки. З цієї ж причини на холоді дитині не можна дозволяти довго говорити. У разі будь-яких порушень діяльності голосового апарату в дитини слід звер татися до лікаря. 1.6.7. Порушення постави у дітей дошкільного і шкільного віку та її корекція засобами лікувальної фізкультури Вихователь, учитель має справу з найдорожчим скарбом сус пільства - дітьми. Проблему збереження здоров'я дітей, забезпечен ня найкращих умов для їхнього гармонійного росту й розвитку можна вирішити тільки тоді, коли педагоги дошкільних і шкільних закладів матимуть відповідні знання про можливі порушення постави в дітей. Згідно з даними досліджень, порушення постави різних видів відзна чається сьогодні в 63 % обстежених школярів, а починаються вони ще з дошкільного віку. Оцінюючи фізичний розвиток дітей дошкільного віку, не треба за бувати про поставу дітей, яка змінюється в них у різні вікові періоди. 138 На кінець періоду дошкільного віку в здорової дитини хребет набуває звичайної форми з невеликим вигином вперед в шийному й попереко вому відділах та назад в грудному відділі. Постава - це звична для людини поза під час сидіння, стояння та ходьби, сформована шляхом поєднання роботи умовних і безумовних рухових рефлексів у процесі розвитку та виховання (мал. 10).  Мал. 10. Нормальна постава.  а) вигляд спереду: голова тримається прямо; підборіддя дещо підняте; плечі розвернуті, надпліччя розташовані на одному рівні; трикутники талії (відстань між опущеною ру кою і талією) з обох боків симетричні, грудна клітка не мас западин або випинів і симетрична щодо серединної лінії.  б) вигляд ззаду: хребет розташований посередині тулуба, лі нія остистих відростків хребта займає середнє положення; голова посередині, плечі й лопатки на одному рівні та прилягають до тулуба, кути лопаток розміщені на одній го ризонтальній лінії. —■■'і4*  в) вигляд збоку: хребет у профіль має нормально виявлені фі зіологічні вигини (величина шийного й поперекового лордозів, грудного і крижового кіфозів не перевищує 4 см); живіт під тягнутий, ноги розігнуті у колінних і кульшових суглобах. 139 Умови, які сприяють формуванню нормальної постави  Мал. 11. Відповідність розмірів парти, стола зросту школяра. Правильне сидіння: тулуб розміщується рівно, голова злегка нахилена вперед; плечі на одному рівні, руки вільно лежать на столі.  Мал. 12. Носіння книжок у ранці за плечима зміцнює м'язи тулуба.  Мал. 13. а - уроки фізкультури сприяють зміцненню і гармонійному розвитку тіла; б — фізкультурні паузи у школі й удома є прекрасним активним відпо чинком, знижують втому, підвищують увагу і працездатність дітей. 140  Мал. 14. а — заняття у спортивних секціях розвивають вольові фізичні якості, сприяють досконалому володінню рухами та забезпечують усебічний розвиток дитини; б - ранкова гімнастика вдома із включенням вправ для м'язів плечового поясу, спини і живота сприяє утворенню власного «м'язового корсета», який утримуватиме тіло в правильному положенні Нормальна постава надає тілу гарний зовнішній вигляд, створює сприятливі умови для роботи внутрішніх органів, підвищує працездат ність, покращує здоров'я і продовжує тривалість життя людини. Порушення постави школяра Різні відхилення від описаної нормальної постави, які називають ся її порушеннями чи дефектами, не є захворюванням. Умови навко лишнього середовища та функціональний стан м'язів мають відповід ний вплив на форму роботи хребта. Можуть змінюватися його вигини (збільшуватися або зменшуватися), положення поясу верхніх і нижніх кінцівок, з'являється схильність до асиметричного положення тіла. Таке положення тіла поступово стає звичним, і неправильна установка може закріпитися. На формування дефектів постави істотно впливає неправильне фізичне виховання, а отже, недостатній фізичний розви ток дитини, порушення умов гігієнічного виховання (тісний одяг, м'яке ліжко тощо), а також перенесені в ранньому дитинстві хвороби (рахіт, туберкульоз, інфекційні захворювання). Значно поширене останнім часом порушення постави, яке виявля ється в тому, що одне плече стає нижчим від другого, лопатки розмі щені не на одному горизонтальному рівні, хребет помірно відхилений вбік. Порушення постави, під час прогресування спричиняє викрив лення хребта - сколіоз. У такому випадку потрібне кваліфіковане ліку вання в ортопеда. 141  Під час порушення постави створюються неспри ятливі умови для функціонування внутрішніх органів, знижується життєва ємкість легенів, порушується ді яльність серцево-судинної системи. Слабка й недостат ньо розвинута м'язова система знижує витривалість до фізичних навантажень та працездатність. Найбільш поширені порушення постави у шко лярів:  Мал. 15. Постава з круглою спиною. Постава з круглою спиною характеризується змен шенням вигину шийного й особливо поперекового від ділів та збільшенням вигинів грудного хребта (мал. 15). Зовнішні ознаки круглої спини: фізіоло гічний грудний вигин хребта збільшений, голова нахилена вперед, дугоподібна спи на, звислі плечі, крилоподібні лопатки, грудна клітка западає, дещо звислий жи віт, який випинається, сплющені сідниці, трохи зігнуті в колінах ноги. При круглій спині зв'язки і м'язи розтягнуті, грудні м'язи вкорочені й не забезпечують максимального розгинання хребта, що зменшує глибину вдиху та дихальну екскурсію грудної клітки.  Мал. 16. Постава з кругловвігнутою спиною. Постава з кругловвігнутою спиною характеризується збільшенням фізіологічних вигинів у передньо-задньому напрям ку: в грудному і поперековому відділах (мал. 16). У верхній частині тулуба наяв ні такі самі зміни, як і при круглій спині. В нижній частині внаслідок збільшення кута нахилу таза (нахилений вперед) різ ко збільшується поперекова кривизна, поперекова ді лянка сильно ввігнута, черевна стінка розтягнута (від вислий живіт). Мал. 17. Постава з плоскою спиною, Постава з плоскою спиною характеризується зменшенням усіх фізіологічних вигинів хребта, осо бливо в поперековій ділянці, тому ресорна функція хребта знижена (мал. 17). У таких людей грудна кліт ка сплющена, вузька, м'язи спини ослаблені, лопатки переважно відстають від хребта. Основною причиною сплющення спини є недостатній кут нахилу таза. 142  Сколіотична постава-дуга хребта випукла, поверну та вправо або вліво, найчастіше у грудному відділі у фрон тальній (лобовій) площині. Мал.18. Хребет у вигляді невеликої дуги відхилений уліво, ліве плече вище від правого, трикутники талії асиметричні. Умови, які спричиняють порушення постави  Мол, 19. Носіння портфеля в одній і тій же руці спричиняє перекошення плечового поясу, однобічний нахил тулуба та розвиток сколіотичної постави.   Мал. 20. а - співвідношення центру ваги тулуба та точки опори сидіння: 1 — правильне; 2 — неправильне; б - правильне і неправильне положення тіла під час сидіння за столом. 143    Мал. 21. а- неправильне сидіння внаслідок невідповідності розмірів меблів зросту школяра; б - неправильне сидіння під час відпочинку.   Мал. 22. Неправильна робоча поза в майстерні: ! верстак низький; тулуб дуже нахилений вперед, ноги зігнуті в колінних суглобах. Мал. 23. Читання книжок лежачи на боці або спині з надмірно високою подушкою сприяє закріпленню нерівномірної «тяги» м'язів тулуба та викривленню хребта. 144 Найчастіше деформацією хребта в дітей є сколіоз. Сколіоз - це бічне викривлення хребта, поєднане з його скручуванням (торсією), зумовлене хворобливими змінами в хребті та навколохребтових ткани нах, тобто кісткової, нервово-м'язової і сполучної. Тому сьогодні ско ліоз називається сколіотичною хворобою. Сколіотична хвороба - не локальне викривлення хребта, а загальне тяжке захворювання, при яко му в патологічний процес утягуються всі системи та органи людського організму. Захворюваність дітей на сколіотичну хворобу становить у середньому 2—9 % у віці від 5 до 15 років. Частіше вона виникає у дів чаток (6:1) унаслідок меншого розвитку м'язів. Сколіоз відзначається при багатьох захворюваннях (рахіт, дистрофія, хронічні хвороби ле гень) і здебільшого є одним із їх проявів. За патогенетичними ознаками розрізняють дискогенний, гравітаційний та міотичний сколіози. Дискогенний сколіоз розвивається внаслідок порушення обміну в сполучній тканині, зміни структури хребців, ослаблення зв'язку між-хребцевого диска з тілами хребців. У місці ураження виникає викрив лення хребта і зміщення диска. Водночас студенисте ядро зміщується ближче до опуклої сторони викривлення, що спричиняє первинний на хил хребта із напруженням м'язів тулуба і зв'язок, унаслідок чого фор муються вторинні викривлення і розвивається сколіоз. Гравітаційний сколіоз характеризується контрактурою (скорочен ням) м'язів, великими і грубими рубцями на тулубі, перекошенням таза тощо. Безпосередньою причиною деформації є зміщення загального центру ваги і дія маси тіла вбік від вертикальної осі хребта. Міотичний сколіоз виникає на ґрунті поліомієліту, міопатії та інших хвороб, які спричиняють функціональну недостатність м'язів тулуба. За морфологічними ознаками сколіоз поділяють на структурний і неструктурний. Структурний сколіоз - сколіоз, що супроводжується змінами структури хребців, які входять у дугу викривлення, зокрема їх торсія (скручування). Неструктурний сколіоз - різні функціональні стани (сколіотична постава, аналогічна поза при радикуліті - так званий рефлекторно-бо льовий сколіоз). За локалізацією вершини викривлення сколіоз поділяють на верхньогрудний, грудний, грудопоперековий, поперековий та комбінова ний із двома первинними викривленнями: грудним і поперековим. Ком бінований сколіоз досить поширений. За формою викривлення розріз няють С і S-подібний сколіози (мал. 24). 145  Мал. 24. Види сколіозу: а — грудний; б - загальний лівобічний; в — S-подібний. Характерними ознаками для сколіозу є невеликий нахил голови в бік опуклості викривлення (дуги) хребта у грудному відділі, таз зміщу ється у протилежний бік. Надпліччя і лопатка тоді підняті зі сторони опуклості дуги й часто відходять від тулуба («крилоподібні лопатки»). Остисті відростки хребців відхилені від серединної лінії спини до сто рони викривлення. Ноги максимально розігнуті в колінах та злегка нахилені вперед. У ділянці талії заглиблення виражені з боку вигнутості дуги (асиме тричні). Видно реберні набухання (найчастіше при грудному і верхньогрудному сколіозі), у поперековому відділі наявний м'язовий валик уздовж хребта з боку випуклості дуги викривлення (при поперековому й груднопоперековому сколіозі), з'являється асиметрія в положенні со сочків молочних залоз, зміщується пупок (із серединною лінією живо та). Часто спостерігається біль у спині. Розрізняють чотири ступені сколіозу: І - дуга викривлення хребта від 1 до 10 градусів; II - від 11 до 30 градусів; III - від 31 до 50 градусів; IV ступінь - понад 50 градусів. Звичайно, якщо йдеться про ступені викривлення, мають на увазі такі критерії. При першому ступені хребет відхилений убік від серединного положення, тулуб трохи зрушений, асиметрія лопаток, трикутників та контурів талії, поява м'язового валика на випуклій стороні. При ви гинанні хребта до горизонтального рівня - нерівність контурів грудної клітки на рівні викривлення. Другий ступінь має ті ж самі види і, крім того, м'язовий валик, легкий реберний горб. Характерне збільшення викривлення. 146 Третій-четвертий ступені - реберний і грудний горб, вкорочен ня тулуба, подовження кінцівок, деформація грудної клітки спереду. При сколіозі І ступеня викривлення хребта зникає, якщо дитина випрямляється або лежить, коли м'язи звільняються від навантажен ня. Щоб виявити скручування (повертання) хребта, потрібно оглянути дитину спереду (для виявлення верхньогрудного типу сколіозу) та зза ду (для виявлення інших типів викривлення), у положенні стоячи, при цьому світло повинно падати на оголене тіло ззаду. Випинаючі остис ті відростки краще позначити брильянтовим зеленим (зеленкою), щоб легше визначити положення їх відносно серединної лінії спини. Треба враховувати, що в дітей із підвищеною повнотою або добре розвину тою мускулатурою деформація менш виражена. Дитина повинна нахилитися вперед, не згинаючи ніг, із вільно опущеними руками. Так на випуклій стороні дуги виявляється викрив лення реберного набухання (при верхньогрудному і грудному типах сколіозу) або вираженого м'язового валика в поперековій ділянці (при груднопоперековому й поперековому типах сколіозу). Для початкової стадії груднопоперекового сколіозу характерне скорочення (контракту ра) клубово-поперекового м'яза на боці, протилежному опуклості дуги викривлення хребта. Розвиток сколіозу сьогодні пояснюється порушенням обміну ре човин у сполучній тканині (диспластичні явища) опорно-рухового апарату. Не випадково у хворих часто проявляються і такі явища, як дисплазія (порушення розвитку органів або постнатального періоду) кульшових суглобів, плоскостопість. До основних факторів належать: ранній прояв (чим раніше ви явлено ознаки сколіозу, тим більша ймовірність його прогресування); період посиленого росту (статеве дозрівання); виражене скручування хребта (понад 10 градусів); вкорочення (контрактура) клубово-попере кового м'яза; часті захворювання, що спричиняють ослаблення орга нізму; нестабільний хребет, який характеризується надмірною рухли вістю (особливо в поперековому відділі), що виходить за межі фізіоло гічних границь, ступінь його стабільності залежить від стану зв'язок і м'язів, які огортають хребет; наявність інших ознак диспластичних явищ у кульшових суглобах, плоскостопість, зрощені хребці та інші вроджені аномалії. Верхньогрудний і грудний типи сколіозів різняться більш складним перебігом. Профілактика порушень постави починається з раннього дитин ства. До неї входять загальні заходи, спрямовані на зміцнення здоров'я дітей, і спеціальні - для забезпечення правильного положення тіла. 147 До загальних заходів належать: організація раціонального режиму, забезпечення достатньої тривалості сну дітей, перебування на свіжому повітрі, організація повноцінного харчування, правильне поєднання активної діяльності й відпочинку. Важливе значення належить добору меблів: постіль не повинна бути м'якою, розміри меблів мають відпо відати зросту дітей. Потрібно слідкувати за правильним сидінням за столом, що означає, по-перше, сидіти на стільці на всю його глибину, щоб спина впиралася у спинку стільця; по-друге, лікті повинні вільно розміщуватися на сто лі при прямому положенні тулуба, щоб не нахилятися до стола або під німати лікті до рівня грудей. Тому якщо вдома немає спеціальних дитя чих меблів, які відповідають зросту дитини, то за наявності високого стола на стілець підкладають волосяну тверду подушку або спеціальну дерев'яну підставку чи просто товсту подушку. Дитині не дозволяється лягати на стіл, вона повинна сидіти прямо. Прямолінійне сидіння на стільці рекомендується і під час перегляду кінофільмів, телевізійних програм. Важливе значення має попередження втоми (вона спричиняє те, що під час сидіння дитина через деякий час приймає неправильну позу). Спеціальні заходи профілактики порушень постави - це система тичні заняття фізичними вправами, починаючи з масажу й гімнастики на першому році життя. Потрібно методично правильно проводити фізич ні заняття, залучати всі елементи, потрібні для формування м'язів пле чового поясу, живота, м'язів спини, вправи для рівноваги, рухливі ігри. Відхилення постави у дітей дошкільного віку виправляється за до помогою спеціальних вирівнювальних вправ (перевірка постави перед дзеркалом, вправи для зменшення грудного кіфозу, вправи з гімнастич ною паличкою тощо). |