Основи медичних знань
 Скачать 2.57 Mb.
|
|
Псевдофурункульоз і фурункульоз Псевдофурункульоз - захворювання, яке зустрічається у дітей першого року життя; у віці старше року найчастіше спостерігається фурункульоз. Збудник цих захворювань - стафілокок, який при псевдо-фурункульозі уражає клубочки і протоки потових залоз, а при фурунку льозі - волосяний мішечок та навколишню клітковину. Перебіг хвороби. Псевдофурункульоз, як правило, появляється в ослаблених, виснажених дітей, які страждають на інші форми гнійнич кових захворювань. При цій хворобі на ділянках шкіри з підвищеною пітливістю (на голові, тулубі, на руках і ногах, найчастіше на великих складках шкіри) виникає ущільнення. Спочатку забарвлення шкіри над ним нормальне, але згодом має багряно-синюшний відтінок. Іноді в центрі ураження, на війці вивідної протоки потової залози з'явля ється пухирець із жовто-білим вмістом, який швидко розривається, й 106 утворюються гнійні кірочки. Одночасно утворюються свіжі ущільнен ня. Перебіг захворювання нападний. Кожне нове загострення проявля ється висипкою пухирців, слабістю, підвищенням температури, рідким випорожненням. Перебіг захворювання тривалий, в ослаблених дітей легко ускладнюється запаленням легенів, середнього вуха і навіть сеп сисом (загальним зараженням крові). Фурункул - це більш глибоке запалення шкіри. Появляються фу рункули головним чином на забруднених місцях або внаслідок травми. У дітей гіпотрофіків, які хворіють на рахіт, шлунково-кишкові захво рювання, може виникнути багато фурункулів. Це явище називається «фурункульоз». Перебіг хвороби. Фурункул починається з великого гнійного пухирця, який оточений червоним припухлим і щільним вінчиком. Запалення швидко глибоко поширюється, утворюючи болючі ущільнен ня завбільшки з лісовий горіх і більше. Шкіра навколо натягнута і на брякла, синюшно-червоного кольору. У центрі інфільтрату утворюється щільний стрижень. Фурункул розривається, виділяється гній, виходить стрижень зеленувато-брудного кольору. Рана загоюється рубцем. Лікування і профілактика. Діти з фурункульозом не відвідують дошкільних закладів, лікування амбулаторне. Інколи потрібне хірургіч не втручання: розтин гнійників та їх очищення, під час перев'язок використовують дезінфікуючі й антисептичні засоби, призначають ан тибіотики. У важких випадках перебігу хвороби дитину кладуть у лі карню. Профілактика - добрий догляд та проведення всіх оздоровчо-ви ховних заходів. 1.5.2. Грибкові захворювання – дерматомікози Дерматомікозами називають велику групу захворювань шкі ри, що спричинюються патогенними грибами (грибками). Зараження настає трьома шляхами: від хворої людини або тварини (котів, мишей та ін.), а також через речі (головні убори, гребінці, постільні речі тощо). Лишаї Лишаї бувають декількох видів: простий пухирчастий (герпес), ли шай висівковий, або різнокольоровий та стригучий лишай. Простий пухирчастий лишай викликається вірусом, який ура жує шкіру і слизові оболонки. Вірус паразитує на шкірі багатьох людей, 107 але тривалий час захворювання може не бути. Як тільки організм ослаблюється, життєдіяльність вірусу активізується, дитина хворіє. Цьому сприяє переохолодження, перевтома, нестача вітамінів. Збудником висівкового лишаю є грибок. Найчастіше хворіють ослаблені діти, які страждають на хронічні захворювання, а також вегетоневрози з підвищеною пітливістю всієї шкіри. Зараження прохо дить унаслідок контакту із хворою людиною, користування одними і тими ж предметами. Стригучий лишай викликається двома грибками, один із яких па разитує у котів, інший - у людини. Зараження проходить через безпо середній контакт здорових дітей із хворими тваринами або людиною, а також через забруднені предмети. Перебіг хвороби. Простий пухирчастий лишай розвивається на будь-якій ділянці шкірного покриву тіла, але найчастіше уражує губи, слизову оболонку рота, крила носа, рогівку, статеві губи. Захворювання починається у вигляді висипу (на припухлій почервонілій шкірі появ ляються групові пухирці, які не зливаються. Висипу пухирців передує свербіж, погіршення загального стану, озноб, розлади шлунково-киш кового тракту, погіршення апетиту, сну. Через 2-3 дні пухирці стають каламутними і перетворюються у гнійники. Пізніше висихають, утворюючи серозно-гнійну кірочку. Піс ля відпадання кірочки на її місці залишаються нестійкі зміни шкіри. Захворювання на висівковий лишай починається через 2-3 тиж ні після контакту, тоді на шкірі шиї, на верхній частині тулуба з'явля ються дрібні точкові жовтувато-бурі плями. Забарвлення їх може бути різне: від блідо-рожевого до буро-коричневого. Поверхня плям злегка шорстка внаслідок утворення висівкової луски. Для стригучого лишаю характерне ураження переважно волося ної частини голови та гладка шкіра. Тоді на поверхні уражених ділянок все волосся обламане на рівні 5 мм, ці місця застійно-червоного кольо ру, мають багато сірувато-білої луски. В деяких випадках утворюються гнійні кірочки. При ураженні гладкої шкіри видно обмежуючу її гіпер емію круглої форми, яка розміщена на відкритих ділянках тіла. Лікування. Якщо виникають ознаки лишаїв, дитину ізолюють із дитячого колективу і скеровують до дерматолога. Лікування місцеве. Застосовують різні мазі за призначенням лікаря. Дитина з простим ли шаєм може відвідувати дитячий заклад із дозволу лікаря. Призначення для лікування виконує старша медична сестра. При висівковому та стригучому лишаях дітям не дозволяється відвідувати дошкільні за клади. 108 Профілактика и організація боротьби з дерматомікозами Боротьба з дерматомікозами передбачає раннє розпізнавання за хворювання з обов'язковим лабораторним дослідженням грибів, своє часну ізоляцію хворих і раціональне їх лікування, виявлення джерел зараження, запобігання подальшому поширенню їх і знезаражування виявленого вогнища. Велике значення має диспансеризація хворих на дерматомікози, що охоплює такі заходи.
1.5.3. Короста Короста - поширене заразне захворювання шкіри, яке спричи нює коростяний кліщ. Основні ознаки корости такі: гострий початок розвитку хвороби шкіри; поліморфізм шкірних висипів; симетрична локалізація уражен ня на верхніх і нижніх кінцівках та животі; характерні коростяні ходи, 109 переважно в міжпальцевих складках кистей, на животі; нестерпний свербіж, що посилюється ввечері та вночі. Своєчасно діагностувати коросту допомагає виявлення її в інших членів сім'ї або в осіб, що мешкають в одному з хворими гуртожитку. За останні роки помічено розвиток атипових (стертих) форм ко рости, перебіг яких характеризується малосимптомними мономорфними проявами, часто навіть без звичайного свербежу і з локалізацією коростяних ходів у незвичних місцях. Це призводить до запізнілої діа гностики захворювання і частих помилок при його розпізнаванні. Найхарактернішою клінічною ознакою корости є коростяний хід, що має вигляд прямої або зігнутої чорнуватої смужки 4-5 мм завдовж ки. Місце проникнення кліща в шкіру називається головним кінцем ходу. Хвостовим кінцем вважають ту частину ходу, де міститься сами ця. Тут розміщується папула або пухирець, а надалі - лінійна кірочка або подряпина. Часто коростяні ходи розміщуються на бічних поверхнях кистей, у міжпальцевих складках, ліктьових згинах, по передньому краю пахво вих ямок; у чоловіків — на статевому члені, в жінок - на грудних сосках, на грудях, лопатках; у дітей - у тих самих місцях, а також на підошвах, п'ятах, гомілках, сідницях, на обличчі й на голові. У дорослих залиша ються неураженими обличчя, голова, шия, спина і пахвові ямки. У коростяних ходах звичайно світліші місця чергуються з тем нішими, іноді чорнуватими цятками, на зразок пунктирної лінії. Нерідко трапляються короткі порожні ходи, пророблені самцем або самицею до її запліднення. Сухі ходи без ексудації та утворення везикульозних еле ментів мають білуватий колір, зумовлений проникненням повітря під роговий шар епідермісу. Кліщі живуть в епідермісі, який вони прогризають, прокладаючи ходи, а самиці відкладають у них яйця. У середньому самиця протягом 6-8 тижнів свого життя відкладає до 50 яєць. Інкубаційний період захворювання становить 9-Ю днів, а потім виникає свербіж вечорами, на шкірі появляються вузлики, пухирці, слі ди розчухів, і вона набирає звичайного «коростяного» вигляду. Заражується здорова людина від хворої на коросту найчастіше вно чі. Відомі випадки зараження під час статевих зносин. Можна заразити ся коростою також у лазнях, вагонах, при спанні на диванах і ліжках у чергових кімнатах, гуртожитках, школах, дитячих закладах і т. ін. Іноді короста набирає характеру епідемії, наприклад, під час війни, сильної і тривалої повені та інших стихійних лих. 110 Свербіж шкіри при корості нерідко буває таким сильним, що при зводить до безсоння і розладу нервової системи. Внаслідок свербежу появляється багато розчухів, які легко забруднюються, що призводить до розвитку гноячків. У такому разі у хворих виникають поодинокі або множинні пустули, фолікуліти, фурункули на різних ділянках тіла, особливо на кінцівках. Іноді гноячкові висипи цілком затушовують прояви корости. Особливо часто короста ускладнюється піодермією у дітей грудно го віку, в яких вона може нагадувати мокнучу екзему обличчя, вкриту крихким масивними кірками. Останнім часом багато авторів описують малосимптомну і стерту коросту. В таких хворих розвиваються малопомітні висипи з незнач ною кількістю папуло-везикульозних елементів і кров'янистими кір ками переважно на животі, крижах, сідницях, стегнах; а на кистях, у міжпальцевих складках і на внутрішній поверхні передпліч висипів і коростяних ходів немає. Зміни клінічної симптоматології корости, її легкий перебіг з незнач ною кількістю морфологічних елементів (так звана короста охайних людей) можна пояснити поліпшенням добробуту народу, підвищенням опірності організму та високим рівнем оздоровчих санітарно-гігієніч них профілактичних заходів. Профілактика та лікування. Лікують коросту різними методами. При контрольному нагляді після лікування корости лікар повинен огля дати хворих через 3-7-10 днів. Для профілактики корости треба обстежувати всі дитячі заклади, гуртожитки, де було виявлено хворих, і лікувати всіх виявлених хворих. Одяг і постільні речі дезінфікують, а білизну кип'ятять. У дитячих за кладах негайно ізолюють хворих і не допускають їх у колектив до вилі кування. Медичні сестри можуть брати участь в обстеженні хворих у колективах і у виявленні джерел захворювання під контролем лікарів. Загальна профілактика полягає у поліпшенні санітарних умов населен ня, створенні лазень, лікарському контролі промислових підприємств тощо. 1.5.4. Педикульоз (вошивість) Вошивість відносять до паразитарних захворювань шкіри, яке спостерігається при недостатньому гігієнічному догляді. Захворювання спричинюють головні, одежні та лобкові воші. 111 Педикульоз голови Воші живуть на потилиці та скронях, звідки поширюються по всій голові. У запущених випадках можуть появлятися на бровах, віях, у чоловіків у бороді, вусах. Розвивається сильний свербіж, появляються розчухи, дерматит, який має дифузний характер, може настати екзематизація, виділяється багато густого ексудату, який зсихається у кірки, волосся склеюється в товсті пучки, аж до утворення повстеподібних ковтунів. Від хворих нудотливо тхне. Дерматит у задавнених випадках переходить із голови на вушні раковини, шию, лоб, брови. Регіональні лімфатичні вузли збільшені, болючі. При лікуванні треба видалити воші і гниди коротким стриженням, голінням або миттям голови в 3 % розчині оцтової кислоти і вичісуван ням гнид густим гребінцем. Можна також застосовувати суміш з одна кової кількості гасу й олії, а потім накладати на голову чепчик із марлі, просочений сумішшю, і закривати клейонкою або вощаним папером на ніч. Вранці голову миють із милом і розчісують волосся густим гре бінцем, який змочують у гарячому столовому оцті. З профілактичною метою роблять старанну дезінсекцію усіх речей домашнього вжитку. Педикульоз тулуба При цьому захворюванні воші розміщуються переважно у склад ках білизни біля коміра, рукавів, пояса. При тривалій вошивості в міс цях розчухів настають своєрідні зміни шкіри. Вона вкрита лінійними паралельними смужками екскоріацій, особливо на спині в ділянці ло паток, біля заднього краю пахвової ямки і на попереку. Нерідко до за хворювання приєднується піогенна інфекція і розвиваються фолікулі ти та фурункули. Постійні розчухи сприяють потовщенню шкіри, вона стає ліхеніфікованою, гіперпігментованою, набирає брудно-сірого або сірувато-бурого відтінку. При лікуванні треба зробити дезінсекцію одягу і постільної білиз ни. Треба також зголити пушкове волосся. Педикульоз лобка На лобку і найближчих ділянках шкіри (калитці, животі) лобко ві воші міцно прикріплюються до волосся клішневидними ніжками. Вони передаються головним чином під час статевих зносин і рідко че рез натільну та постільну білизну. На ураженому волоссі воші мають 112 вигляд сіро-буруватих цяток біля коріння волосся. На шкірі виникають сірувато-синюшні лівидні плями за вбільшки з сочевицю, круглої форми, не злущуються. Розчухів звичай но немає. У задавнених випадках воші можуть бути в волоссі живота, пахвових ямок, брів, вій. Для лікування треба зголити волосся, а потім виконувати призна чення лікаря-дерматолога. 1.5.5. Гельмінтози Гельмінтоз — поширене захворювання, яке спричиняється глистами (гельмінтами), що паразитують в організмі людини. Гельмінти можуть жити в багатьох органах і тканинах, але найчастіше вони пара зитують у шлунково-кишковому тракті, харчуючись його вмістом, за хоплюючи поживні речовини, які призначалися для організму дитини. Паразитування гельмінтів в організмі спричиняє низку болісних симп томів, знижує опірність до інфекцій і погіршує перебіг інфекційних та інших захворювань. Причинами зараження гельмінтами є недотримання особистої гігі єни, незадовільний санітарно-гігієнічний стан місцевості, приміщень, де перебувають діти, предметів побуту, догляду за дітьми, неправильне зберігання іграшок. У дітей найчастіше трапляються аскариди, круглі глисти, волосо головці й карликові ціп'яки. Аскаридоз Це захворювання викликається аскаридами, що паразитують в ор ганізмі дитини. Аскариди — великі круглі різностатеві гельмінти, білого кольору, які живуть у тонких кишках людини. Зараження аскаридами проходить унаслідок занесення в рот із їжею або питтям яєць із личин кою. Звільнившись у кишечнику від шкаралупи, личинки аскарид ви луплюються із яєць, проникають крізь стінки кишок у кров, у ворітну вену, судини печінки, нижню порожнисту вену, через легеневу артерію в легені. Крізь стінки альвеол личинки потрапляють у бронхи, потім у трахею, горло, а звідти знову зі слиною і їжею в шлунково-кишковий тракт, де розвиваються в зрілі паразити. Цикл розвитку аскарид три ває до 60-70 днів. Розрізняють першу фазу циклу - міграційну і другу - кишкову. 113 Перебіг хвороби. Клінічно перебіг першої фази безсимптомний, але інколи у дитини може появитися бронхіт або пневмонія із субфібрильною температурою та невеликим кашлем, який швидко проходить. У деяких випадках перша фаза хвороби супроводиться появою сверб лячої висипки, підвищенням температури, еозинофілією в крові (збіль шенням кількості еозинофілів). Ступінь вираженості симптомів під час кишкової фази аскаридо зу залежить від кількості паразитів та індивідуальних особливостей дитини. Найчастішими симптомами є поганий апетит, нудота, інко ли блювання, погіршення сну, дратівливість, швидка втома, можли вий розлад випорожнення. Такі діти бліді, втрачають масу тіла, часто скаржаться на біль у животі. Ускладнення від аскаридозу дуже важке, проте буває нечасто - це кишкова непрохідність, перитоніт (запалення очеревини). Діагноз виставляють під час виявлення у випорожненнях яєць ас карид. Лікування. Для лікування аскаридозу застосовують солі піперази ну і кисневу терапію, останню проводять в умовах дитячої полікліні ки. Піперазин за призначенням лікаря дають часто дітям в умовах до шкільного закладу. Ентеробіоз Це захворювання викликається роздільностатевими круглими глис тами. Круглі глисти невеликих розмірів паразитують у нижньому відді лі товстих кишок, сліпій кишці та початковій частині висхідної ободо вої кишки. Самки з великою кількістю яєць (до 12 тис.) спускаються в пряму кишку під час сну дитини, виходять із відхідника і відкладають яйця навколо нього, після чого гинуть. Тривалість життя круглих глис тів 3-4 тижні. Яйця, відкладені самками, дозрівають через 4—6 годин. Забруднення постільної і натільної білизни руками хворої дитини і персоналу, який доглядає за нею, попадання яєць у зовнішнє середовище (через розносників - мух) спричиняє зараження круглими глистами інших дітей. Перебіг хвороби. Основним симптомом ентеробіозу є наявність у дитини свербіння навколо відхідника (спочатку вночі, а пізніше, вна слідок великого зараження, - постійного нестерпного свербіння, розчу хування навколо відхідника); можливе рідке випорожнення. При три валому ентеробіозі погіршується загальний стан дитини - вона стає 114 дратівливою, погано спить, знижується апетит. У дівчаток внаслідок заповзання круглих червів у статеві органи виникає важке запалення слизової зовнішніх статевих органів і піхви. Діагноз ентеробіозу виставляють під час виявлення яєць круглих червів або самих гельмінтів у зішкрябку із навколовихідниковоі ділянки. Слід пам'ятати, що в калі яйця круглих глистів не виявляються, оскільки відкладання яєць проходить на шкірі навколо відхідника. Дітей, заражених круглими глистами, ізолюють. Лікування ентеробіозу часто обмежується проведенням гігієніч них заходів. З цією метою протягом 5-7 днів дитині на ніч ставлять клізму з води із додаванням 1 чайної ложки питної соди. Дитина по винна спати у легеньких трусиках, її натільну і постільну білизну тре ба щоденно прасувати. Під час ентеробіозу призначають відповідні лікарські препарати. При сильному свербінні призначають димедрол, тавегіл, супрастин, шкіру навколо відхідника змащують 5 % анестезиновою маззю. |