Основи медичних знань
 Скачать 2.57 Mb.
|
|
Дифтерія Це гостре інфекційне захворювання, яке викликається паличкою-аеробом. Дифтерійна паличка виділяє екзотоксин, який зумовлює ха рактерні симптоми цього захворювання. Передається дифтерія від хворої дитини до здорової повітряно-крапельним шляхом під час розмови, чхання, кашлю. Попадаючи на слизові оболонки зіва, носа, ока та на ушкоджену шкіру, дифтерійна паличка спричиняє захворювання. Хворий на дифтерію небезпечний для колективу дітей як у період клінічного прояву захворювання, так і тривалий час після видужання. У деяких хворих збудник дифтерії після видужання продовжує перебува ти на зіві місяці й навіть роки. Таких дітей називають бацилоносіями. Джерелом інфекції, крім хворого і бацилоносія, може бути третя особа, яка контактує із хворим, а також іграшки, книжки та інші пред мети, якими користувалася хвора дитина. Інколи зараження на дифте рію відбувається через продукти харчування, які були інфіковані. Перебіг хвороби. Клінічні прояви дифтерії визначаються лока лізацією дифтерійного ураження, а також вираженням інтоксикації. Розрізняють дифтерію зіва, гортані, носа, очей, вуха, шкіри, зовніш ніх статевих органів. На місці «вхідних воріт» інфекції утворюється наліт брудно-білого або попелястого кольору. Ці плівки нальоту тісно пов'язані з підлеглою тканиною. Екзотоксин мікробів, всмоктуючись у кров, спричиняє інтоксикацію організму. Найчастіше зустрічається дифтерія зіва, коли збудник спричиняє зміни в мигдаликах, язичку і піднебінних дужках. Розрізняють три форми дифтерії зіва: локалізовану, поширену і токсичну. Локалізована дифтерія зіва характеризується утворенням нальо тів у межах мигдаликів та відсутністю вираженої інтоксикації. При поширеній формі дифтерії зіва нальоти розміщені на мигдали ках, покривають язичок, м'яке та тверде піднебіння, горло. Температура тіла підвищується до 38-39 °С, з'являється головний біль, нездужання, погіршується сон і апетит. 86 Токсична форма дифтерії має важкий перебіг. Захворювання по чинається гостро, температура тіла швидко піднімається до 40 °С, ха рактерні блювання, біль у горлі, значно погіршується загальний стан, швидко наростає інтоксикація. Місцеві прояви токсичної дифтерії ви ражаються набряком зіва і мигдаликів, великих нальотів сіро-брудного кольору, неприємним запахом із рота. На шиї з'являється незначний набряк підшкірної клітковини. Внаслідок дифтерії гортані на слизовій утворюється плівка і ви ражений набряк, що спричиняє звуження її просвіту, а це викликає затруднення дихання. Виникає дифтерійний круп. Ця форма дифтерії частіше уражує дітей від одного до чотирьох-п'яти років. Ізольоване ураження гортані називається первинним крупом. Якщо спочатку ура жена слизова зіву, носа, а пізніше процес перейшов на гортань, то це називається вторинний круп. Дифтерійний круп (справжній) розвивається поступово: спочатку з'являється незначний грубуватий кашель, температура тіла підви щується до 38°С; загальний стан дитини майже не змінюється. У цей період можна запідозрити гостре респіраторне захворювання. Проте вже через добу-дві кашель посилюється, стає «гавкаючим», дихання помітно утруднене, особливо при вдиху, голос стає сиплим. Оскільки звужена запальним процесом голосова щілина із труднощами пропускає повітря, то дихання у дитини шумне, яке чути на відстані. Цей період дифтерійного крупу називається стенотичним, він триває до трьох діб. Такий стан вимагає невідкладної медичної допомоги, бо мо же розвинутися задушення. Особливо важкий перебіг справжнього кру пу, під час якого фіброзні плівки покривають слизову трахеї та бронхів. Діти грудного віку найчастіше хворіють на дифтерію носа. При хворобі температура тіла може залишатися нормальною або дещо під вищеною, явища загальної інтоксикації не розвиваються. В грудних ді тей унаслідок порушення носового дихання затруднене ссання грудей, що спричиняє недостатнє харчування. Через попадання збудника дифтерії на слизову оболонку ока роз вивається дифтерія ока. Внаслідок ураження ока з очної щілини виді ляється гнійна рідина з домішкою крові. У дівчаток через занесення інфекції із зіву, носа може появитися дифтерія зовнішніх статевих органів. Досить небезпечні ускладнення внаслідок дифтерії: інколи розви вається міокардит - запалення серцевого м'яза, судинна недостатність як наслідок ураження наднирників, периферичні паралічі, неврити, парез (зменшення м'язової сили) або параліч (повна відсутність рухів) 87 м'якого піднебіння. Небезпечними для життя дитини можуть бути паралічі гортані, дихальних м'язів, діафрагми. Частим ускладненням дифтерійного крупу є запалення легенів. Лікування і профілактика. Якщо виявлено симптоми дифтерії, дитину потрібно терміново госпіталізувати в інфекційну лікарню, де їй призначають відповідне лікування. З метою профілактики поширення дифтерії у дитячому колекти ві призначається карантин. У приміщенні, де перебував хворий, про водять дезінфекцію. Дифтерійна паличка стійка до впливу зовнішніх факторів, тому для знезараження приміщення і предметів потрібна спе ціальна їх обробка. Білизну, посуд кип'ятять, м'які іграшки відправ ляють у дезкамери, а гумові миють у дезінфікуючому розчині, після чого обливають кип'ятком. У групі проводять спостереження за дітьми і дорослими, які перебували в контакті із хворими (протягом 7 днів їм вимірюють температуру, оглядають зів і ніс, досліджують слиз на диф терійну паличку). Якщо виявлено бацилоносія, його негайно відправляють додому (якщо він мешкає в окремій квартирі). Якщо бацилоносієм є доросла особа, яка працює в дитячому закладі, її треба усунути від безпосеред нього спілкування з дітьми і перевести на іншу роботу. Діти допускають ся в групи лише після того, як у них не виявлено паличок дифтерії. Якщо у дітей, які перехворіли на дифтерію, виявлено дифтерій ні палички, їх ізолюють не менше ніж на ЗО днів від дня клінічного видужання. Коли й після цього терміну паличка дифтерії продовжує виділятися, але вона нетоксична, таких дітей допускають у колектив. Якщо паличка виявиться токсичною, діти можуть відвідувати дошкіль ний заклад не раніше ніж через 60 днів після клінічного видужання. Дворазовий негативний аналіз посіву слизу із зіва дає право допускати дитину в дитячий колектив. Профілактичні щеплення проти дифтерії, які роблять усім дітям, починаючи з першого року життя, є надійним засобом профілактики цієї важкої недуги. Завдяки цьому заходу кількість хворих на дифтерію значно зменшилась. Кір Це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується запа ленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, рота, очей. Кір спричиняється фільтруючим вірусом, який внаслідок дії сонячних про менів, висихання швидко гине. Навіть кімнатна температура сприяє 88 загибелі збудника. Тому для дезінфекції при виявленні хворого на кір важливо добре провітрити приміщення. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом під час каш лю та чхання. Вірус кору знаходиться в слизі хворої дитини. Сприйнятливість до кору дуже велика у всіх вікових групах (він небезпечний для дітей до 2 років; до 6 місяців діти хворіють нечасто, до З місяців - практично не хворіють, оскільки від матері з молоком вони отримують антитіла). Діти, які перехворіли на кір, отримують стійкий імунітет. Перебіг хвороби. Захворювання, яке викликається коревим вірусом, характеризується циклічністю, тобто проходить виразна зміна окремих періодів хвороби. Прихований період триває в середньому 9-11 днів унаслідок профілактичного введення гамма-глобуліну, може продо вжуватися до 15-21 дня і довше. Початковий, або продромальний період характеризується підвищенням температури тіла (до 38-39 °С), з'являється нежить, кашель, почервоніння очей, у горлі та піднебінні спостерігаються яскраві червоні плями. Це найбільш заразний період. Найчастіше в цей час захворювання діагностують як гостре респіра торне. В цей період у хворого на внутрішній поверхні щік з'являються дуже ніжні білі крапки (плями Філатова-Копліка), які нагадують манну крупу. Цей симптом характерний тільки для кору. Температура тіла під вищується, може досягати 40 °С, виникає корева висипка, яка на пер ший день виявляється за вухами, посередині обличчя, на шиї; на дру гий - на тулубі, руках і стегнах, на третій - захоплює гомілки і стопи, а на обличчі починає блідніти. Висипка спочатку має вигляд окремих рожевих плям, а пізніше піднімається над поверхнею шкіри. На четвер тий день висипання блідне, на їх місці залишається пігментація. Перебіг кору може бути різний за важкістю форми: легкий, серед ньої важкості, важкий та ослаблений (мітигований - у дітей, які отри мали гамма-глобулін із профілактичною метою). У дітей раннього віку спостерігаються деякі особливості перебігу недуги; зокрема, продромальний період може бути відсутнім, захворю вання починається гостро з підвищення температури тіла і появи ви сипки. Часто порушується етапність її Появи, вона одночасно виникає на обличчі й тілі. Катаральні явища можуть бути незначно виражені, але у дітей спостерігаються часті рідкі випорожнення, можливе запа лення легенів. Корева інфекція дає такі ускладнення: ларингіт (запалення горта ні), бронхіт, коревий круп, запалення легенів, спостерігається розлад травних органів (проноси). Запалення кору часто ускладнюється запаленням 89 середнього вуха. У дітей, які перехворіли на кір, значно підви щена сприйнятливість до вторинної інфекції (дизентерії, стрептококо вих захворювань). Лікування і профілактика. Дитину, яка захворіла на кір, негайно ізолюють. Лікування проводять або в домашніх умовах, або в лікарні, залежно від важкості стану. Під час занесення кору в дитячий колектив з метою запобігання її поширення треба провести строгу ізоляцію груп дітей не тільки в спаль нях, кімнатах для гри, але і в роздягальнях. Для, дітей встановлюється різна тривалість ізоляції від групи: із 8-го дня контакту для тих, котрі не отримали гамма-глобулін - на 17 днів; після введення гамма-глобуліну - на 21 день. Діти ясельного і дошкільного віку допускаються в дитячий заклад за умови їх ізоляції в самому закладі (карантинні групи). Якщо дитина перехворіла на кір у віці до одного року, на неї поши рюються такі ж профілактичні заходи, як і на тих дітей, що не хворіли, оскільки імунітет у неї нестійкий. Для запобігання захворюванню на кір вводять гамма-глобулін. Таку профілактику проводять здоровим дітям, які не мали щеплення, від 3 місяців до 4 років у випадку контакту із хворою дитиною. Дітям старше 4 років, які мали контакт із хворими, гамма-глобулін вводять тільки в тому разі, якщо вони не отримали щеплення проти кору, осла блені іншим захворюванням або мали одночасний контакт із двома інфекціями. Профілактика захворювання на кір за допомогою гамма-глобуліну створює пасивний імунітет, який триває не більше місяця. Тому під час нового контакту дитини із хворим на кір треба повторити введення гамма-глобуліну. Дитина, яка перехворіла на кір, може приєднатися дитячого колек тиву через два тижні від початку захворювання. Потрібно враховува ти, що після кору ще протягом 1-2 місяців дитина ослаблена, тому їй потрібен щадний режим і особливо уважне ставлення дорослих: слід продовжити денний сон, увечері раніше класти спати, створити умови для більш спокійних ігор, потурбуватися, щоб дитина змогла посидіти наодинці, наприклад, поспостерігати за рибками в акваріумі. Дитина потребує додаткового харчування із підвищеною кількістю вітамінів, вона повинна отримувати більше овочів і фруктів, перебувати на свіжо му повітрі, мати обмежене фізичне навантаження. Після захворювання на кір протягом двох місяців не можна робити дитині профілактичних щеплень. 90 Вітряна віспа Захворювання викликається фільтруючим вірусом, що дуже лег кий та має надзвичайно малу стійкість. Поза організмом людини вірус зберігається всього 10-15 хв, гине від дії прямих сонячних променів та нагрівання. Джерелом інфекції с хвора дитина, яка стає заразною в останні дні інкубаційного періоду. Передавання інфекції проходить повітряно-крапельним шляхом; зі струменем повітря вірус може поширитися на велику відстань - сусідні кімнати, поверхи. Через речі та третю особу вірус не передається. Перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 11-21 день. Продромальний період частіше відсутній. Хвороба починається гостро з появою вітряної міхурцевої висипки по всьому тілі й на слизових, але спочатку на шкірі волосяної частини голови. З червоних плямочок розвиваються вітряні міхурці, пізніше в найближчі години на їх основі утворюються міхурці діаметром 3-5 мм, заповнені прозорою рідиною; їх можна порівняти із краплинкою роси. На другий день поверхня мі хурців стає зморщеною, центр западає. У наступні дні утворюються кірочки, які поступово, протягом 7-8 днів, підсихають і відпадають, не залишаючи рубців на шкірі. Висипання зазвичай проходить не одно часно, а ніби поштовхами протягом 2-5 днів. Унаслідок швидкої змі ни кожного міхурця на одній ділянці тіла можна побачити висипку в різній стадії: пляма - міхурець - кірочка. Якщо занесена інфекція, на шкірі можуть залишитися рубчики. За перебігом захворювання розрізняють легку, середньої важкості та важку форми. Легка форма захворювання проходить без підвищен ня температури тіла та погіршення загального самопочуття, висипан ня незначне, триває 2-3 дні. Форма середньої важкості проявляєть ся підвищенням температури до 38-39 °С, з'являється головний біль, може бути блювання, погіршується сон і апетит, висипання у великій кількості, не тільки на шкірі, але й на слизових оболонках рота, зовніш ніх статевих органах (триває 5-7 днів). При важкій формі температура підвищується до 39-40 °С. Самопочуття дитини значно погіршується, у неї виникає головний біль, млявість, блювання, інколи марення, від мова від їжі. Спостерігається значне висипання на шкірі та слизових, яке триває 7-8 днів. Ускладнення при вітряній віспі нечасті: це розвиток крупу, пневмо нія, нефрит, енцефаліт, серозний менінгіт. Найчастіше вони спричиня ються приєднанням гнійничкової інфекції (стафілокока, стрептокока, 91 пневмокока), що призводить до утворення гнійничків, а в дітей перших років життя - виникнення отитів і пневмонії. Лікування. Дитина потребує постільного режиму в домашніх умовах протягом усього періоду висипання, ретельного гігієнічного догляду (за шкірою, порожниною рота). Вітряні міхурці можна зма зувати 10 % розчином марганцевокислого калію або 1 % розчином брильянтової зелені, що сприяє швидшому їх підсиханню. Профілактика полягає в ізоляції хворих дітей до п'ятого дня піс ля появи останнього елементу висипки. Після ізоляції хворого примі щення ретельно, багаторазово провітрюють, кварцюють. Діти, які були в контакті із хворими, переводяться на карантин з 2 до 21 дня контак ту. Посилюється контроль під час ранкового приймання дітей, котрі не перехворіли на вітряну віспу, нових дітей у групу не приймають до закінчення карантину (протягом 21 дня після останнього випадку за хворювання). Скарлатина Хвороба належить до гострих інфекційних недуг. Збудник скарла тини ще недостатньо вивчений, проте встановлено, що для виникнен ня захворювання важливе значення має гемолітичний стрептокок. На скарлатину найчастіше хворіють діти від 3 до 9 років, у грудному віці захворювання трапляється нечасто. Інфекція передається від хворої ди тини до здорової повітряно-крапельним шляхом - із бризками слини, слизу з носової частини горла, а також через білизну, іграшки, книжки, якими користувалася хвора дитина. В окремих випадках передавання інфекції можливе через третю особу. Перебіг хвороби. Прихований період триває від одного до 12 днів, початок захворювання гострий: з'являється озноб, а потім підвищуєть ся температура тіла до 39-40 °С. Ця недуга характеризується розвитком ангіни, інтоксикації і висипання. Інтоксикація організму настає швид ко і проявляється головним болем, блюванням, млявістю, сонливістю дитини. У перші години захворювання вона скаржиться на біль у горлі під час ковтання. Ангіна при скарлатині має особливості: слизова зіва яскраво-червона із краплинними крововиливами («палаючий зів»), тоді як тверде піднебіння бліде. Ангіна супроводиться збільшенням і болю чістю лімфатичних вузлів шиї. Дуже характерний вигляд при скарла тині має язик: на початку захворювання покритий білим нальотом, а пізніше набуває малинового кольору і на ньому ясно виражені малень кі сосочки. На кінець першої доби захворювання з'являється рожева 92 дрібнокраплинна висипка на почервонілій шкірі, на щоках - яскравий рум'янець, тоді як носо-губний трикутник блідий. Розрізняють легку, середньої важкості, важку, а також приховану форми скарлатини. Особливістю цього захворювання є пластинчасте лущення, яке по чинається на другому-третьому тижні захворювання. Воно може бути малопомітним або в дуже великій кількості, інколи шкіра злізає плас тами (починається з пальців). Під час звичайного перебігу захворю вання на 12-15-й день перший період змінюється видужуванням, але в деяких хворих розвивається другий період хвороби, в якому в дитини з'являються деякі порушення серцево-судинної системи. Крім запален ня серцевого м'яза, скарлатина може в пізньому періоді ускладнитися запаленням нирок, у маленьких дітей - запаленням середнього вуха. Скарлатина часто спричиняє загострення ревматизму. За останнє десятиліття скарлатина змінила свій перебіг. Виражені симптоми трапляються нечасто, найчастіше буває прихована форма. Лікування і профілактика. Хвору дитину ізолюють у домашніх умовах із обов'язковим дотриманням постільного режиму. При важ кій формі захворювання або неможливості ізоляції в домашніх умовах дитину госпіталізують в інфекційне відділення. Важливим профілак тичним заходом є раннє виявлення хворих, особливо із прихованою формою, їх наступна ізоляція. У помешканні, в дитячих закладах вста новлюється карантин. Діти, які були в контакті з хворими, протягом 7 днів не можуть відвідувати дитячих колективів. За дорослими, що працюють у дитячих закладах, також встановлюється спостереження протягом 7 днів після ізоляції хворої дитини. Через два тижні діти, які перехворіли на скарлатину, можуть відвідувати дитячі заклади. З метою запобігання поширення інфекції в колективі під час ранко вого приймання дітей обов’язково оглядає медична сестра. Якщо вона запідозрить захворювання, то допускати таку дитину в колектив не можна. Виявити хворого в багатьох випадках допомагає і вихователь, який постійно спостерігає за дітьми, оскільки швидко помічає їх зміне ний настрій, який може бути першою ознакою захворювання. |