Основи медичних знань
 Скачать 2.57 Mb.
|
|
Принципи діагностики ВІЛ-інфекції. Для діагностики ВІЛ-інфекції використовують спеціальні тест-системи. Діагностика ґрунтується на виявленні у крові антитіл до віру су. Найбільш ранній термін появи позитивної реакції - другий-третій тиждень з моменту зараження. В Україні широко використовуються дані серологічних дослі джень. Виявлено, що антитіла до ВІЛ з'являються в 90-95 % інфікова них протягом 3-х місяців після зараження, у 5-9 % - після 6 місяців і в 0,5-1 % - після 1 року. Найкоротший термін для можливого виявлення антитіл - 2 тижні від моменту зараження. У термінальній фазі СНІДу кількість антитіл може значно знизитись аж до зникнення, тобто, як правило, спостерігається негативна реакція на наявність ВІЛ-антитіл. Отже, імунологічний метод визначення ВІЛ-антитіл доцільно застосо вувати на ранніх стадіях розвитку інфекції. На пізніх стадіях СНІДу ці дослідження малоінформативні. Значну роль у встановленні діагнозу відіграють епідеміологічні та клінічні показники, а також імунологічний статус хворого, ретельно зі браний анамнез життя і хвороби. Зазначимо п'ять основних симптомів, за наявності лише одного з яких необхідно провести обстеження на ВІЛ/СНІД:
5. Двостороннє збільшення лімфатичних вузлів. Принципи лікування. Незважаючи на значні успіхи у вивченні патогенезу ВІЛ-інфекції, сьогодні не існує методу, що забезпечує повне одужання. 53 Основними принципами терапії ВІЛ-інфекції є попередження про гресування хвороби, збереження стану хронічної інфекції, яка протікає в'яло, застосування противірусної терапії і лікування опортуністичних хвороб. Це подовжує тривалість життя ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Сучасні підходи до лікування ВІЛ/СНІДу дозволяють лише змен шувати кількість вірусу в крові, але не можуть повністю вивести його з організму. Існують лікарські засоби, що не дають вірусу можливості відтворюватись. Використання комбінації зазначених препаратів отри мало назву антиретровірусної терапії. Рішення про початок антиретровірусної терапії приймає лікар на основі аналізів ВІЛ-інфікованої людини. Сигналом для початку терапії є високий рівень вірусу в крові та низькі показники імунітету. В цей момент використання антиретровірусної терапії дозволяє суттєво зни зити розмноження вірусу в організмі, в результаті чого рівень імунітету відновлюється й організм може деякий час нормально функціонувати. Також існує антиретровірусна терапія для майбутніх матерів та їх ніх малят. Спеціальні методики дозволяють знизити інфікування ново народжених з ЗО до 5 %. На жаль, вартість антиретровірусних препаратів, як і необ хідних методів діагностики, робить їх недоступними для більшості ВІЛ-інфікованих в Україні. Крім хворих на СНІД, профілактичне лі кування надається вагітним ВІЛ-інфікованим жінкам і немовлятам. «Дитячі» препарати проти СНІДу коштують у кілька разів дорожче, ніж для дорослих. Без застосування ефективних антиретровірусних препаратів тривалість життя ВІЛ-інфікованої людини скорочується. Методів специфічної профілактики СНІДу не існує. Науковці всього світу працюють над відкриттям вакцини проти СНІДу. Але вак цина не дасть абсолютної гарантії захисту від ВІЛ, тому що він має здатність до високої генетичної мінливості та добре пристосовується. Зараз розроблено десять субтипів вакцин, які проходять клінічне ви пробування. Неспецифічна профілактика СНІДу. В умовах відсутності спеціальних засобів профілактики і лікуван ня дуже важливе значення мають заходи неспецифічної профілактики СНІДу, такі як:
54
- обстеження осіб групи ризику: наркоманів, повій, гомосек суалістів і бісексуалів, хворих на гемофілію, інші хвороби крові та ве неричні захворювання;
55 та соціальний захист населення», де встановлена юридична відпо відальність громадян і організацій за попередження розповсюдження цієї хвороби. У разі виникнення невідкладного стану при захворюваннях, отру єннях, травмах та нещасних випадках та наданні першої медичної до помоги при різних видах кровотеч (легеневих, кишково-шлункових, носових, ротових, маткових, травматичних, відкритих пораненнях, пе реломах) необхідно дотримуватися суворих гігієнічних вимог:
1.2.3. Протиепідемічний режим у дитячих колективах, де перебувають ВІЛ-інфіковані діти Поширення ВІЛ-інфекції від хворих дітей пов'язане насам перед з інфікуванням через кров чи інші біологічні рідини, забрудне ні кров'ю. З метою попередження зараження персоналу, а також при спільному перебуванні ВІЛ-інфікованих та неінфікованих ВІЛ дітей слід виконувати звичайні вимоги до роботи з біологічними рідинами відповідно до Наказу МОЗ СРСР «Про заходи щодо зменшення захво рюваності вірусними гепатитами в країні». Медичні кабінети дитячих колективів повинні бути забезпечені одноразовим інструментарієм (шприцами, голками, скарифікаторами) у достатній кількості. ВІЛ-інфіковані діти відрізняються вразливістю до опортуністич них інфекцій, зараження якими може відбутися через їжу, воду, навко лишнє середовище, від домашніх тварин або хворих людей. Відповідно до встановлених санітарних норм: 1. У дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах всіх ти пів заборонено приготування сиру, простокваші-самоквасу, млинців із м'ясом, макаронів по-флотськи, кремів, напоїв, морсів, фаршмаків, виробів у фритюрі, холодцю, паштетів. Категорично забороняється вживання грибів, пастеризованого, фляжного, бочкового молока без 56 кип'ятіння, сметани без термічної обробки, яєць і м'яса водоплаваючої птиці, курячих яєць у сирому вигляді, м'яса, яке не пройшло ветери нарного огляду, консервованих продуктів домашнього приготування.
Заходи щодо запобігання інфекціям при контактах із домашніми тваринами
57 Виховання та психологічна підтримка ВІЛ-інфікованих дітей ВІЛ-інфекція створює багато різних психологічно-соціальних про блем. У закритому дитячому колективі для ВІЛ-інфікованих дітей до цільно залучати до роботи з дітьми психолога або лікаря-психолога. ВІЛ-інфіковані діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклу вання, складають особливо вразливу групу, і їхнє благополуччя цілком залежить від якості догляду та виховання в установах державної опіки. Персонал повинен всіляко сприяти повноцінному психоемоційному та фізичному розвитку дітей. Дітям перших п'яти років життя дуже важ ливі фізичні та емоційні контакти з дорослими (ласкаві, спокійні рухи рук при сповиванні, перевдяганні, масаж, фізкультура). Дитина пови нна повсякчас чути спокійну лагідну мову. Особливе значення для нормального психоемоційного розвитку мають іграшки, які повинні бути яскравими, кольоровими. Дуже важ ливо стежити, щоб вони легко милися і були безпечними для дитини, відповідали її віку, були міцними, дозволеними для дітей МОЗ України. Потрібно приділяти спеціальний час для того, щоб показувати дити ні кольорові зображення людей і тварин, читати та розповідати казки, співати. Виховання гігієнічних навичок ВІЛ-інфікованих дітей Дотримання гігієнічних навичок є важливою складовою підтрим ки здоров'я дітей при ВІЛ-інфекції. Потрібно часто мити руки дитині, з однорічного віку починати чистити їй зуби. ВІЛ-інфікованих дітей слід привчити користуватися індивідуальними засобами гігієни: мочалкою, зубною щіткою, гребінцем, ножицями, забороняти їм використовувати предмети гігієни інших людей. Слідкування дітей з іншими ВІЛ-інфікованими дітьми Побутові контакти з ВІЛ-інфікованою дитиною безпечні, тому вона може брати участь у спільних іграх з іншими дітьми, яким до зволяється використовувати ті самі іграшки, книги, олівці, спортив ний інвентар. Потрібно навчити дитину безпечному поводженню (не кусати, не дряпати дітей, обережно користуватися гострими ріжучими предметами). 58 Психологічна підтримка ВІЛ-інфікованих дітей при госпіталізації Госпіталізація є серйозним стресом для дитини. Емоційні страж дання часто поглиблюють фізичний біль і нездужання. Щоб полегши ти перебування у стаціонарі, їй необхідно доступно пояснити, з якою метою її направлено до лікарні, які процедури будуть проводитись, як змінюватиметься її стан. Потрібно встановити атмосферу довіри між дитиною та медичним персоналом. Не можна лякати дитину медични ми працівниками та маніпуляціями. У дитячому відділенні повинна бути кімната з іграшками, де хворі можуть відволікатися від медичних процедур для покращення само почуття. Діти можуть взяти із собою в лікарню улюблену іграшку - це допоможе відчувати тісний зв'язок з домівкою і надає підтримку, коли важко, зменшує відчуття самотності. Організація ігор, конкурсів допомагає дитині розкритися по-іншо му. В дитині закладена величезна тяга до усього нового, цікавого. Діти дуже швидко переключаються. їм набагато легше перенести неприєм ну процедуру, коли вони знають, що після цього буде щось цікаве, за хоплююче. Потрібно використовувати всі можливості для зменшення болю при проведенні медичних процедур. Для дитини дуже важливо знати, що перебування в лікарні - це тимчасовий період. Протягом життя ВІЛ-інфікована дитина змушена часто вживати різні ліки - таблетки, капсули, суспензії, мікстури. Персонал, що до глядає за хворим, повинен навчити його ставитися до прийому ліків як до життєвої потреби. Починаючи з 2-3-літнього віку, слід навчати дитину ковтати таблетки та капсули. При цьому варто роз'яснювати, що приймати ліки не слід без дозволу і вказівки дорослих, а також не пригощати ліками інших дітей. Розмова з дитиною на тему ВІЛ-інфікування Перед цією дуже важкою розмовою потрібно врахувати багато ас пектів, у тому числі вік дитини, шлях інфікування тощо. У будь-якому разі ця розмова повинна відбутися тільки тоді, коли дитина до цього готова, краще після п'яти років. Під час відвідування лікарів, пере буванні в стаціонарі, здачі аналізів дитина може сама довідатися про назву своєї хвороби. Маленьких дітей варто знайомити з хворобою по ступово, подаючи інформацію частинами. Це можуть бути короткі про сті відповіді на безліч питань, що виникають у дитини, пов'язаних зі станом здоров'я та потребою виконувати призначення лікаря. 59 Старші діти вже можуть зрозуміти більше. Дуже важливо правиль но побудувати процес подання інформації та давати правильні відпо віді на запитання. Якщо дитина одержує одну інформацію від своїх близьких, а потім - зовсім іншу, то виникне атмосфера недовіри, пере бороти яку буде надзвичайно важко. ВІЛ-інфікована дитина, діагноз якої приховується, може стражда ти від самотності та, як наслідок, від страху й сорому. Хворі діти се реднього віку можуть мати проблеми із засинанням, вони відчужені від друзів і родини, для них характерна депресія, жорстокість, апатія. Діти молодшого віку мають такі ж труднощі, що й старшого. Зав дання батьків і персоналу, що доглядає за дітьми, - вчасно помітити ці зміни поведінки дитини та постаратися допомогти їй. Підлітки, в яких нещодавно діагностовано ВІЛ-інфекцію, зазвичай відчувають такі ж самі емоції, як і дорослі в подібній ситуації, - розчару вання, страх, гіркоту, депресію, сором. У той же час для дітей цієї віко вої групи характерна така ж поведінка, як і для дітей молодшого віку. Для них важливими є запитання: «Що мене очікує?», «Чи доведеть ся мені часто відвідувати лікаря і лягати в лікарню?», «Яким чином ВІЛ-інфекція вплине на мої взаємини з родичами, друзями, учнями з моєї школи?», «Чи можу я якось запобігти передачі ВІЛ іншим?» Дуже важливо, щоб підтримку підлітку зробив професійний консультант-психолог. Розмову з підлітком варто вести у відкритій і друж ній манері, щоб зменшити страх дитини бути відкинутим родиною, друзями, школою. З дитиною необхідно обговорити коло людей, яким слід говорити про діагноз ВІЛ-інфекції. 1.2.4. Соціальний захист осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на СНІД та членів їх сімей Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний за хист населення» передбачено: Стаття 17. ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД громадяни України ко ристуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України. Крім загальних прав і свобод, вони також мають право на: - відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням їх прав, яке мало місце внаслідок розголошення інформації про факт зараження цих осіб вірусом імунодефіциту людини; 60 - безоплатне забезпечення ліками, необхідними для лікування будь-якого наявного в них захворювання, засобами особистої профі лактики та на психосоціальну підтримку;
Участь ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД осіб у випробуваннях медичних засобів і методів, науковому вивченні або навчальному про цесі, фотографуванні, відео- та кінозйомках проводиться тільки за їх згодою. Використання крові та інших біологічних матеріалів ВІЛ-інфіко ваних або хворих на СНІД осіб для наукових досліджень проводиться лише за їх згодою і передбачає компенсацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стаття 18. Забороняється відмова у прийнятті до лікувальних закладів, у поданні медичної допомоги, ущемлення інших прав осіб на підставі того, що вони є ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД, а також ущемлення прав їх рідних і близьких на цій підставі. Стаття 19. Неправомірні дії посадових осіб, які порушують пра ва ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, їх рідних і близьких, можуть бути оскаржені до суду. Стаття 20. Особи, зараження яких ВІЛ-інфекцією сталося внаслі док виконання медичних маніпуляцій, мають право на відшкодування в судовому порядку завданої їх здоров'ю шкоди за рахунок винної особи. Положення частини першої цієї статті не поширюється на випад ки зараження хворих при переливанні неперевіреної на ВІЛ-інфекцію крові за дотримання умов, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону. Стаття 21. Батьки дітей, інфікованих вірусом імунодефіциту лю дини або хворих на СНІД, та особи, які їх заміняють, мають право на:
Стаття 22. Матері, які мають дітей віком до 16 років, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, мають право на 61 одержання щорічної відпустки в літній чи інший зручний для них час У разі відсутності матері та виховання такої дитини батьком або іншою особою це право надається зазначеним особам. Стаття 23 Дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імуноде фіциту людини або хворим на СНІД, призначається щомісячна держав на допомога у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стаття 24 ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають чи на законних підставах тимчасово перебувають на території України, мають право на соціаль ний захист у порядку та обсягах, визначених законодавством України та відповідними міжнародними договорами України. 1.2.5. Інфекційні хвороби органів дихання До інфекцій дихальних шляхів відносять велику групу за хворювань, які мають високу здатність до зараження і здебільшого є вірусними або бактеріальними. Вони викликають запалення в дихаль ній системі й тяжку інтоксикацію (отруєння токсинами). Завдяки по вітряно-крапельному шляху поширення цих інфекцій вони спричиня ють епідемічні спалахи, що інколи охоплюють більшість країн світу. «Королем» епідемії є грип. Враховуючи велику небезпеку для життя та здоров "я інфекцій дихальної системи, населення повинно мати до статню інформацію про ці хвороби, що може значно обмежити їхнє поширення і зменшити негативні наслідки. Більшість ставиться до небезпеки інфекційних хвороб байдуже, кожен сподівається, що його хвороба не вразить, і починає діяти тільки тоді, коли тяжко захворів. Якби кожна людина належним чином піклу валася про своє здоров'я і здоров'я оточуючих, швидке поширення ін фекційних хвороб можна було б зупинити. |